Legea Și Viața, Ediție Specială 2023

ISSN 2587-4365
E-ISSN 2587-4373
LEGEA ŞI VIAŢA
Publicaţie ştiinţifico-practică
LAW AND LIFE

Scientific-practical publication
ЗАКОН И ЖИЗНЬ
Научно-практическое издание
Ediție specială
Chișinău
iunie • 2023
LEGEA ŞI VIAŢA Publicaţie ştiinţifico-practică 2
ediție specială, 2023
Se editează din ianuarie 1991
Tipul C
DECIZIA
Consiliului de conducere al ANACEC nr. 17 din 24 februarie 2023
Asociaţi: Curtea Constituţională, Curtea Supremă de Justiţie, Asociația Judecătorilor din Re-
publica Moldova, Institutul de Ştiinţe Penale şi Criminologie Aplicată, Institutul de Cercetări
Juridice și Politice al Academiei de Ştiinţe a Moldovei, Universitatea de Stat ,,B.P. Hasdeu”
(Cahul), Universitatea ,,Spiru Haret” (Constanţa), Universitatea ,,Petre Andrei” (Iaşi)
COLEGIUL DE REDACŢIE
Redactor-şef: prof. univ., dr. Radion Cojocaru
Redactor-şef adjunct: conf. univ., dr. Vitalie Ionașcu
din Republica Moldova:

prof. univ., dr. Iu. Larii; prof. univ., dr. hab. V. Cușnir; conf. univ., dr. D. Ostavciuc; prof. univ.,
dr. hab. Gh. Costachi; prof. univ., dr. hab. Gh. Gladchi; prof. univ., dr. V. Bujor; prof. univ., dr.
Șt. Belecciu; prof. univ., dr. T. Osoianu; conf. univ., dr. Iu. Odagiu; conf. univ., dr. I. Erhan;
conf. univ., dr. V. Ursu; conf. univ., dr. Ig. Trofimov; conf. univ., dr. M. Gherman; conf. univ., dr.
B. Glavan; conf. univ., dr. Al. Pareniuc; conf. univ., dr. C. Rusnac; conf. univ., dr. V. Rusu; conf.
univ., dr. M. Pavlencu; conf. univ., dr. Gr. Ardelean; conf. univ., dr. A. Nastas; dr. V. Jitariuc;
dr. S. Pilat; conf. univ. Ed. Pui; drd. I. Chirtoacă; drd. A. Lungu; drd. Ig. Soroceanu; drd. V.
Vasilița.
din străinătate:
prof. univ., dr. C. Voicu (București, România); prof. univ., dr. Gh. Popa (București, România);
prof. univ., dr. G.-M. Țical (Constanța, România); prof. univ., dr. C. Peța (Constanța,
România); prof. univ., dr. W. Plywaczewski (Olsztyn, Polonia); conf. univ., dr. C. Andruş
(București, România); dr. M. David (Constanța, România); conf. univ., dr. G.-A. Nicula
(Galați, România); prof. univ., dr. O. Krișevici (Kiev, Ucraina); conf. univ., dr. A. Politova
(Mariupol, Ucraina).
COLEGIUL TEHNIC DE REDACŢIE
Ruslan Condrat, redactor-șef tehnic

Iulian Bogatu, redactor
Angela Pareniuc, traducător
Natalia Condrat, tehnoredactor
Victor Moțpan, tehnoredactor
Adresa redacţiei:
str. Gh. Asachi nr. 21, mun. Chişinău, MD - 2009, Republica Moldova
tel.: 022-234 132 (contabilitatea)
© Legea şi Viaţa
pagina web: www.academy.police.md
Conferința internațională
CERCETAREA CALITATIVĂ A LOCULUI SĂVÂRȘIRII FAPTEI –
FACTOR IMPORTANT ÎN EFECTUAREA EXPERTIZELOR
JUDICIARE ULTERIOARE
14 aprilie 2023, Chișinău
International Conference
QUALITATIVE RESEARCH OF THE CRIME SCENE -
AN IMPORTANT FACTOR IN SUBSEQUENT JUDICIAL EXPERTISE
14th april 2023, Chisinau
Міжнародна Конференція
ЯКІСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ПОДІЇ – ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК
ПРОВЕДЕННЯ ПОДАЛЬШИХ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ
м. Кишинів, 14 квітня 2023 р
CENTRUL NAȚIONAL DE EXPERTIZE JUDICIARE

MINISTERUL JUSTIȚIEI AL REPUBLICII MOLDOVA
UNIVERSITATEA DE PREGĂTIRE PROFESIONALĂ DIN WROCLAW, POLONIA
ASOCIAȚIA CRIMINALIȘTILOR DIN ROMÂNIA
FACULTATEA DE DREPT
UNIVERSITATEA DE STAT DIN MOLDOVA
INSTITUTUL DE CERCETĂRI ȘTIINȚIFICE A EXPERTIZELOR JUDICIARE DIN OR. KIEV AL
MINISTERULUI JUSTIȚIEI AL UCRAINEI
CENTRUL ȘTIINȚIFIC NAȚIONAL ”INSTITUTUL DE EXPERTIZE JUDICIARE ÎN NUMELE
PROFESORULUI EMERIT N.S. BOKARIUS”, OR. HARKOV, UCRAINA
INSTITUTUL DE CERCETĂRI ȘTIINȚIFICE A EXPERTIZELOR JUDICIARE DIN OR. ODESA
AL MINISTERULUI JUSTIȚIEI AL UCRAINEI
CENTRUL KIROVOGRAD DE CERCETĂRI ȘTIINȚIFICE ȘI EXPERTIZE CRIMINALISTICE
AL MAI AL UCRAINEI, OR. KROPIVNIȚK, UCRAINA
INSTITUȚIA NONCOMERCIALĂ DE STAT “BIROUL NAȚIONAL DE EXPERTIZE”
AL ACADEMIEI DE ȘTIINȚE AL REPUBLICII ARMENIA
CENTRUL DE MEDICINĂ LEGALĂ
MINISTERUL SĂNĂTĂȚII AL REPUBLICII MOLDOVA
Chișinău
iunie • 2023
COMITETUL ȘTIINȚIFIC
PREȘEDINTE DE ONOARE
Veronica MIHAILOV-MORARU
Ministra Justiției a Republicii Moldova
PREȘEDINTE
dr. Olga CATARAGA
Director, Centrul Național de Expertize Judiciare
MEMBRI:
dr. Serghei BRÎNZA, Prof. univ., dr. hab., decan al Facultății de Drept, Universitatea de Stat din Mol-
dova; dr. Irena MALINOVSKA, reprezentant plenipotențiar pentru cooperare internațională al rec-
torului Universității de pregătire profesională din Wroclaw, Polonia; Gl.bg.(r.), Prof. univ., dr. Gheor-
ghe POPA, Președintele Asociației Criminaliștilor din România, Facultatea de Drept, Universitatea
Româno-Americană București și Conducător de doctorat în cadrul Școlii Doctorale de Drept a IO-
SUD “Titu Maiorescu” București, Expert criminalist, România; dr. Sorin ALĂMOREANU, Conf. univ.,
dr. hab., Universitatea „Babeș - Bolyai”, Cluj - Napoca; dr. Alexandr RUVIN, director al Institutului de
cercetări științifice a expertizelor judiciare din or. Kiev al Ministerului Justiției al Ucrainei, doctor în
științe juridice; dr. Alexandr KLIUIEV, director al Centrului Științific Național ”Institutul de expertize
judiciare în numele profesorului emerit N.S.Bokarius”, or. Harkov, Ucraina; Dmitrii KISHKO, director
al Institutului de cercetări științifice a expertizelor judiciare din or. Odesa al Ministerului Justiției al
Ucrainei; Maxim BABII – director al Centrului Kirovograd de cercetări științifice și expertize crimi-
nalistice al MAI al Ucrainei; Argam OVSEPEAN – director al INCS „Biroul național de expertize” al
Academiei de științe a Republicii Armenia, candidat în științe medicale; dr. Andrei PĂDURE, dr.hab.
șt.med., conferențiar universitar, șef al Catedrei de Medicină Legală USMF; Lilia FLOREA, șef al La-
boratorului metodico-științific al CNEJ.
COMITETUL DE ORGANIZARE
PREȘEDINTE
dr. Olga CATARAGA
Director, Centrul Național de Expertize Judiciare
MEMBRI:
Ion LOPATENCO, responsabil de organizarea conferinței, șef Laboratorul de analiză și planificare,
CNEJ; dr. Stela BOTNARU, conferenţiar universitar, doctor în drept, Facultatea de Drept, Universi-
tatea de Stat din Moldova; dr. Janusz BRYK, docent al Universității de pregătire profesională din
Varșovia, Polonia; Dr. ing. chim. Maria-Georgeta STOIAN, Profesor asociat, Facultatea de Drept,
Universitatea “Titu Maiorescu” București, România, Expert criminalist autorizat; dr. Natalia NESTOR
– vicedirector al Institutului de cercetări științifice a expertizelor judiciare din or. Kiev al Ministerului
Justiției al Ucrainei, doctor în științe juridice; Larisa DERECEA, cand. șt. biologice, secretar științific
al Centrului Științific Național ”Institutul de expertize judiciare în numele profesorului emerit
N.S.Bokarius”, or. Harkov, Ucraina; Antonina CHEREMNOVA, cand. șt. juridice, secretar științific
al Institutului de cercetări științifice a expertizelor judiciare din or. Odesa al Ministerului Justiției
al Ucrainei; Alexandr KOLOMOEȚ – candidat în științe, docent, Centrul Kirovograd de cercetări
științifice și expertize criminalistice al MAI al Ucrainei; dr. Ion COVALCIUC – conferențiar univer-
sitar, doctor în drept, procuror-șef al Procuraturii mun. Bălți; dr. Vasile ȘARPE, conf. univ., dr. hab.,
Director al Centrului de Medicină Legală; Lilian BELIBOV, director adjunct, CNEJ; Piotr PETCOVICI,
director adjunct CNEJ
Redacţia revistei „Legea și Viața” nu-şi asumă nicio răspundere pentru nerespectarea re-
glementărilor înscrise în legislaţia privind drepturile de autor. În caz de plagiat - parţial sau in-
tegral - întreaga răspundere, atât juridică (penală, contravenţională, civilă), cât şi deontologică,
revine în exclusivitate autorului. De asemenea, opinia autorilor nu exprimă opinia redacției în
abordarea subiectelor de referință.
Autorii poartă responsabilitatea pentru conținutul articolelor.
5 Publicaţie ştiinţifico-practică LEGEA ŞI VIAŢA
SUMAR:
Вардгес ФРАНГЯН,
О некоторых тактических особенностях осмотра места пожара.....................................................10
Olga CATARAGA, Victoria PRISĂCARU, Piotr PETCOVICI
Raționamente cu privire la utilizarea dreptului de inițiativă a expertului în expertiza judiciară........15
Ion COVALCIUC
Controlul judiciar al cercetării la fața locului............................................................................................................20
Constantin RUSNAC
Erori tipice etapei de documentare a cercetării la fața locului..........................................................................24
Lilia FLOREA, Oleg MOROZ, Vasile GROSU, Nicolae GURĂU, Ion LOPATENCO
Cercetarea calitativă la fața locului – factor important în efectuarea expertizelor judiciare.................31
Ruslan POSTICA, Mariana BOTEZATU, Vitalie VICOL
Cercetarea la fața locului a accidentelor de muncă, premisă esențială la formularea
concluziilor argumentate în cadrul expertizei judiciare a tehnicii de securitate
și sănătate în muncă: studiu de caz..............................................................................................................................37
Aliona GÎLCA
Tehnologiile noi și impactul acestora asupra expertizei în domeniul construcțiilor,
specialitatea „Partajarea/modul de folosință a bunurilor imobile”.................................................................43
Efim OBREJA
Consecințele adoptării normelor legislative privind substanțele numite
„Analog al substanțelor stupefiante sau psihotrope”.............................................................................................48
Nicolae LEFTER, Olga CATARAGA, Viorica TRIFAUȚAN
Rolul examinărilor la fața locului pentru cercetările traseologice
în cadrul expertizelor judiciare ecologice...................................................................................................................55
Viorica TRIFĂUȚAN, Olga CATARAGA, Lilia FLOREA
Asigurarea metodologică a examinărilor ecosistemelor în expertizele judiciare
ecologice privind aprecierea impactului antropic și prejudiciului cauzat.....................................................58
Ion SANDU
Cercetarea calitativă a unităților de transport – factor important
în efectuarea expertizelor judiciare merceologice auto ulterioare...................................................................65
Ion NENIȚA
Rolul documentelor contabile și a documentelor cu regim special, ca obiectiv în procesul
de executare a expertizelor judiciar-contabile, economice și economico-inginerești................................68
Ana-Maria CÎŞLEANU
Respectarea criteriilor microbiologice în cadrul examinărilor în teren
pentru efectuarea expertizelor judiciare ecologice................................................................................................72
Rolul bioindicatorilor în evaluarea stațiilor de epurare.......................................................................................77
Daniela PASCARI, Olga CATARAGA, Lilian BELIBOV, Vasile GROSU
Analiza cercetărilor și aprecierea rezultatelor încercărilor interlaboratoare
în domeniul expertizelor tehnice a documentelor: studiu de caz......................................................................82
Oxana IVANOV, Grigore ARDELEAN
Particularitatea cercetării locului săvârșirii infracțiunilor contra mediului...............................................90
Ion COVALCIUC, Ion TALPĂ
Controlul prejudiciar ca garanție a inviolabilității domiciliului în procesul penal...................................98
Sergiu NESTOR, Andrei LUNGU
Aspecte criminalistice ale participării poligrafologului la cercetare la fața locului.................................102
Andrei PĂDURE, Eduard LUNGU, Natalia TOPOREȚ,
Anatolii BONDAREV, Alina NICORICI
Provocările și greșelile în diferențierea traumei cranio-cerebrale
de accidentul vascular cerebral în practica medico-legală.................................................................................105
В.И. ОЛЕЙНИК, Б.А. АМАНЖОЛОВА
Права человека и верховенство закона в Республике Казахстан..........................................................109
Elżbieta ŻYWUCKA – KOZŁOWSKA
Mistakes in determining the time of death...............................................................................................................114
Renata WŁODARCZYK
Jakość pobrania śladów biologicznych − warunkiem osiągnięcia
miarodajnych wyników podczas analiz kryminalistycznych.............................................................................120
Irena MALINOWSKA
Zadania policyjnych zespołów ds. Przestępstw niewykrytych – analiza miejsca zdarzenia...................128
Ana Maria Daniela BARBU, Maria-Georgeta STOIAN,
Ana-Maria GRĂMESCU, Corina Elena ANGHELESCU
Utilizarea probelor în evaluarea prejudiciilor produse.......................................................................................136
Ana-Maria GRĂMESCU, Maria-Georgeta STOIAN,
Ana Maria Daniela BARBU, Dana Nicoleta DOMOLESCU
Importanța prelevării probelor în prezentarea adevărului științific.............................................................143
Ancuța Elena FRANȚ
Observații privind caracteristicile fotografiilor efectuate cu ocazia cercetării la fața locului..............152
Ana-Maria GRĂMESCU, Dana Nicoleta DOMOLESCU,
Maria-Georgeta STOIAN, Dan PERICLEANU, Ancuţa GEMĂNARU
Aspecte privind importanța rezultatelor cercetării în expertiza tehnică în construcții..........................157
Наталія КОВАЛЕНКО
Огляд місця події як основне джерело інформації для судової експертизи......................................166
Вадим ПЯСКОВСЬКИЙ
Якісне дослідження місця події – важливий чинник забезпечення
об’єктивності та достовірності доказів.........................................................................................................167
Максим БУДЗИЕВСКИЙ
Экспертное заключение, как надежный источник информации
с обоснованной доказательной значимостью................................................................................................169
Катерина ПЕНЗЄВА
Особливості класифікації слідів під час заподіяння необережного
тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження...................................................................173
Оксана ПЧЕЛІНА, Віталій ПЧЕЛІН

Особливості дослідження місця події під час розслідування злочинів
проти довкілля, пов’язаних зі збройною агресією РФ проти України..................................................176
Альона РУБЛЕНКО, Альона ЯСЕНОК
Проблеми виявлення слідів дактилоскопічного походження під час огляду місця події..........179
Андрій Миколайович ЛИС, Вікторія Володимирівна ГРАБОВСЬКА
Участь спеціаліста як складова якісного огляду місця події в пошуку
слідів дактилоскопічного походження..............................................................................................................181
Валерія МАЛЯРОВА
Деякі особливості проведення слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану......................182
Ярослав Володимирович ФУРМАН
Застосування науково-технічних засобів, що використовуються при розслідуванні
злочинів, пов’язаних з використанням вибухових матеріалів (пристроїв)
під час бойових дій на території України..........................................................................................................184
Алла ЧИЖ
Особливості оглядів, що проводяться під час розслідування умисного знищення
або пошкодження майна працівника правоохоронного органу..............................................................187
Bohdan ORLOVSKIY
Environmental offenses: the determinants and the place of commission......................................................190
Віктор Михайлович ШЕВЧУК
Вплив результатів огляду місця події при розслідувані незаконного
обігу фальсифікованих лікарських засобів на вибір судових експертиз.............................................191
І.В. КУЧИНСЬКА
Профілювання вилучених з місця вчинення злочину таблеток «екстазі» з вмістом PMA....194
Руслан ЧИЧА
Процесуальні та організаційні особливості огляду місця
події під час розслідуванні воєнних злочинів.....................................................................................................199
Іван СТАРЕНЬКИЙ, Олександра ДОНЧЕНКО
Рекомендації щодо вивантаження MYSQL баз даних під час
дослідження накопичувачів інформації............................................................................................................200
Лілія ПОЛУНІНА
Значення слідчого огляду під час розслідування злочинних
посягань на комерційну таємницю.......................................................................................................................203
Дмитро РУБЛЕНКО
Проблемні питання проведення огляду місця події в Україні в реаліях сьогодення......................205
Андрей ПОЛТАВСКИЙ
К вопросу о внедрении положений международных стандартов
в деятельность специалистов-криминалистов и судебных экспертов............................................206
Юрій Юрійович НІЗОВЦЕВ
Щодо використання можливостей виявлених на місці події wi-fi маршрутизаторів
для встановлення мобільного терміналу та його мережевої активності...................................210
Андрій КРІШТОП
Про необхідність ретельного огляду місця дорожньо-транспортної пригоди..............................215
Ігор БОГДАНЮК
Застосування судовими експертами безпілотних літальних апаратів
під час проведення огляду об’єкта дослідження............................................................................................217
Олена ВОРОБЙОВА
Особливості якісного дослідження місця подій під час проведення товарознавчих
досліджень внаслідок руйнувань, завданих Російською Федерацією....................................................221
Наталія МАРТИНЕНКО
Місце події як об’єкт експертного дослідження............................................................................................224
Лариса ДЕРЕЧА, Олександр БОРЗОВ
Дослідження волосся тварин за допомогою сканувальної електронної мікроскопії.................226
Віталій НІКІТЮК, Ігор ЯРОШЕНКО
Ситуаційні дослідження в межах проведення комплексних
судово-медичних експертиз та експертиз зброї..........................................................................................230
Світлана ХОДОСЕВИЧ, Таїса КОЛЕСНИК
Огляд місця події — основне джерело інформації для подальшого проведення експертиз....233
Максим ЗАРЧЕНКО, Валерій СУПРУН, Андрій КОЗИР
Особливості визначення вихідних даних для розрахунку розміру шкоди,
завданої внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне
повітря у результаті виникнення детонаційного горіння від влучання
ракетного озброєння під час збройної агресії Російської Федерації в Україні..................................236
В.І. АЛЄКСЄЙЧУК
Проведення огляду місця події в умовах війни (правовий та організаційний аспекти)............239
Ihor LUSHCHYK, Anton POLIANSKYI, Anatolyi TIAPKIN
Analysis of modern approaches to forensic examination and perspective areas of its development...242
Ігор ЯРОШЕНКО
Застосування спеціальних знань під час огляду місця події у розслідуванні вбивств................244
Анатолій ХАНЯНЦ, Микола АВРАМЕНКО
Якісне дослідження місця події — важливий чинник проведення
подальших судових експертиз.................................................................................................................................246
Eugene BULBAKA
Video-record as an important source of supplementary data to the evidence
collected at the scene of a road accident....................................................................................................................248
Василь БІЛОУС
Підвищення якості дослідження місця події засобами та методами
аерокосмічної криміналістики..............................................................................................................................253
Inna YUNKU, Vadym FAKTOROVICH
Scene review: significance and challenges arising in the investigation of terrorism-related crimes...256
Марина Олександрівна КРАЛЮК
Слідчі дії при розслідуванні нещасних випадків і аварій,
що стали під час ведення технологічних процесів на об᾽єктах
морського і внутрішнього водного транспорту............................................................................................260
Вадим ФАКТОРОВИЧ, Альона АБАЗА
Проблемні питання ідентифікації відбитків пальців для проведення
судових експертиз та використання в інших системах реєстрації...................................................265
Олександр Олександрович ЮХНО
Правове регулювання огляду місця події в Україні та перспективи
використання його результатів при призначенні судових експертиз..............................................269
Руслан Леонтійович СТЕПАНЮК

Удосконалення організаційних і правових засад слідчого огляду
як умова підвищення ефективності дослідження місця події...............................................................272
Ольга ХОЛОДОВА, Ольга ДОНЦОВА
Особливості застосування термінв «вихідні данні» та «джерела інформації»
при проведенні товарознавчих досліджень.....................................................................................................274
Тетяна Анатоліївна ОРЛОВА, Тетяна Вікторівна ГАНЖА
Про недоліки та процесуальні помилки під час організації пошуків
людей зниклих при обставинах, що вказують на вбивство.....................................................................278
Тетяна Анатоліївна ОРЛОВА
Особливості документування фактів жорстокого поводження
з тваринами на початковому етапі розслідування...................................................................................280
Георгій Володимирович СМИРНОВ, Ілля Романович ВОЛОБУЄВ
Пропозиції щодо удосконалення системи протидії злочинам проти дітей в Україні...............283
Лілія НАЖА, Сергій ШАТОВ
Використання безпілотних літальних апаратів для обстеження
зруйнованих будинків під час проведення судової експертизи...............................................................285
Olena NAROZHNA
Tactics of surveying in the open area: certain problematic issues..................................................................290
Antonina CHEREMNOVA, Inna CHUMACHENKO
Forensic tactics for inspecting the road traffic accident scene.........................................................................292
Neculai SPIREA ZAMFIRESCU
Expertul și restructurarea științei
The expert and the restructuring of science............................................................................................................295
УДК 343.98.065
О НЕКОТОРЫХ ТАКТИЧЕСКИХ ОСОБЕННОСТЯХ ОСМОТРА МЕСТА ПОЖАРА
ON SOME TACTICAL FEATURES OF FIRE SCENE EXAMINATION
Вардгес ФРАНГЯН,
судебный эксперт,
„Национальное бюро экспертиз”
Национальной академии наук Республики Армения
РЕЗЮМЕ: В данной статье предпринята попытка раскрыть некоторые тактические особенно-

сти осмотра места пожара. Значительное внимание в статье уделено анализу накопленного в ‚’Наци-
ональном бюро экспертиз’’ Национальной академии наук Республики Армения статистическому мате-
риалу по выполненным судебным пожарно-техническим экспертизам. Обосновывается мысль о том,
что грамотная организации полного и всестороннего исследования места пожара и сопоставление со-
бранных материальных следов лежит в основе подготовки достовернных судебных пожарно-техниче-
ский экспертных заключений. Выделяются и описываются характерные особенности ненадлежащего
проведения осмотра места пожара. Автор приходит к выводу о необходимости разработки регламен-
та осмотра места пожара, что создаст необходимые предпосылки для недвусмысленной трактовки
уголовно-процессуального законодательства.
Ключевые слова: пожарно-техническая экспертиза, осмотр места пожара, место происше-
ствия, тактика, осмотр.
ABSTRACT: This article attempts to reveal some of the tactical features of the examination of the fire scene.
Considerable attention is paid to the analysis of the statistical material accumulated in the ‚’National Bureau of
Expertises’’ of the National Academy of Sciences of the Republic of Armenia on the performed forensic fire-tech-
nical examinations. The idea is substantiated that a competent organization of a complete and comprehensive
study of the fire scene and a comparison of the collected material traces underlies the preparation of reliable
forensic fire and technical expert opinions. The characteristic features of improper examination of the fire scene
are singled out and described. The author comes to the conclusion that it is necessary to develop a procedure for
examination a fire scene, which will create the necessary prerequisites for an unambiguous interpretation of the
criminal procedural legislation.
Keywords: fire and technical expertise, examination of the fire scene, crime scene, tactics, examination.
Последствия пожаров, в большинстве случаев, наносят большой ущерб государственной соб-

ственности и частному имуществу, страдают люди, разрушаются здания и сооружения, выгорает
растительность и лесные массивы, способствуя усилению климатических изменений, и как след-
ствие, нанося значительный ущерб окружающей среде.
Исключительное место в борьбе с указанным негативным явлением занимает судебная по-
жарно-техническая экспертиза призванная исследовать фактические обстоятельства, обусловив-
шие возникновение, развитие пожара и его последствия.
Исходя из специфических особенностей пожара как явления, выявление и исследование по-
врежденного пожаром объекта с целю установления очага пожара и причин его возникновения и
распространения, с последующей выдачей заключения эксперта по результатам исследования для
использования его в судопроизводстве, является одним из самых сложных в ряду видов и подви-
дов судебно-экспертных исследований. Так, в процессе развития и тушения пожара оперативная
информация об обстоятельствах, связанных с возникновением и развитием пожара, которая могла
бы быть использована экспертом в ходе проведения исследований, очень часто исчезает или видо-
LAW AND LIFE Scientific-practical publication

special edition, 2023
изменяется, хотя ее отсутствие по той или иной причине не означает, что она там не имелась изна-
чально. Учитывая вышеназванное положение вещей, несомненно необходимо должное внимание
уделять полному и всестороннему исследованию места пожара и сопоставлению собранных мате-
риальных следов, от которых во многом зависит дальнейший ход расследования.
В результате изучения специальных литературных источников, в которых изложен опыт
проведения исследований по осмотру поврежденного пожаром объекта, следует отметить, что в
ходе выполнения судебных пожарно-технических экспертиз достаточное внимание не уделяется
подготовительному, рабочему и завершающему этапам осмотра. Более того, доступные в професси-
ональной литературе методы осмотра места возгорания не в полной мере находят применение на
практике, что вызывает ряд проблем, затрудняющих раскрытие нештатных ситуаций.
В данном контексте необходимо кратко остановиться на теоретических особенностях осмо-
тра места пожара позволяющих составить объективное представление как о процессах горения и
путей распространения пожара, так и о организационно-технических причинах возникновения по-
жара, в том числе и о лицах находившихся в непосредственном контакте с объектами подвергшихся
воздействию пожара. Данный вопрос довольно обстоятельно освещен в работах Яблокова Н.П. [1],
Князькова А.С. [2], Данильяна С.А. [3]. В частности, с уголовно-правовой точки зрения, пожаром сле-
дует считать: неконтролируемое горение вне специального очага, возникшее в результате обще-
ственно опасного, противоправного, умышленного или неосторожного деяния лица и приведшее
к травмированную или гибели людей, уничтожению или повреждению имущества, причинению
вреда хозяйственным, экологическим и иным интересам общества и государства, либо создавшее
реальную угрозу причинения таких последствий [3]. Тем не менее, тактика осмотра места пожара
основана на общепринятых тактических приемах расследования преступлений данной категории
дел, при этом такие тактические приемы осмотра места происшествия как определение границ ос-
мотра места пожара, исследование обстановки места пожара путем выполнения действия самых
различных субъектов при сохранении руководящей роли следователя, выбор метода исследования
обстановки, одновременное производство следственного действия и поисковых мероприятий, на-
блюдение за поведением участвующих в осмотре места происшествия лиц следует отнести к орга-
низационно-управленческим тактическим приемам [2]. В свою очередь, своевременность реализа-
ции, объективность, полнота и т.п. осмотра места пожара следует отнести к числу общих положений
тактики следственного осмотра. На практике, своевременное и качественное проведение осмотра
места пожара позволяет составить, по существу, запротоколированную словесную фотографию ме-
ста пожара. Важно подчеркнуть, что от качества проведеного осмотра и составленого протокола
осмотра места пожара в огромной степени зависит вся последующая работа, связанная, в частности,
с проведением судебной пожарно-технической экспертизы.
В Республике Армения порядок производства осмотра места происшествия и изъятия
вещественных доказательств регулируются соответственно статьями 226 и 239 Уголовно-
-процессуального кодекса Республики Армения [4], а также Постановлением правительства
РА от 4 октября 2018г. за № 1106-Н «Об установлении правил сохранения места происшествия
сотрудниками следственных органов» [5].
Анализируя накопленный за период 2018-2021г.г. статистический материал, в первую оче-
редь следует отметить, что за рассматриваемый период в ‘’Национальном бюро экспертиз’’ Нацио-
нальной академии наук Республики Армения (НБЭ НАН РА) было выполнено 821 судебных пожар-
но-технической экспертных исследований, которые можно сгруппировать следующим образом:
174 случая можно отнести к сгоревшим автомобилям, 103 случая были связаны с возгоранием тра-
вянистых или лесных массивов и подавляющие 544 случая, это пожары зданий (производственные,
жилые сооружения, торговые объекты и т.п.), квартиры, а также складированные стога сена и иное
движимое и недвижимое имущество.
В зависимости от региона страны, типы пожаров также претерпевают изменения. К приме-
ру, в Араратской области преобладают пожары пастбищ и фруктовых садов, в Сюникской области
около 85% пожаров приходится на лесные массивы. Большинство пожаров в сельских населенных
пунктах составляют пожары стогов сена и кормов находящихся на хранении. Статистические дан-
ные по автомобильным пожарам свидетельствуют, что существенной разницы по пожарам данной
категории в зависимости от региона не отмечается. Однако, по данной категории, в период 2019-
Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

специальный выпуск, 2023 г.
2021 г.г., наблюдался резкий рост возгораний автомобилей, что по-видимому может быть связано
с резким ростом ввоза в республику в отмеченный период в основном битых и поврежденных ав-
томобилей.
Классифицируя экспертные выводы следует отметить, что в числе используемых формули-
ровок имели место категоричные и вероятные выводы. Одновременно, в ситуациях, когда отсут-
ствовала достаточная информация или отсутствовали необходимые характеристики поврежденно-
го пожаром объекта, были сформулированы выводы о том, что ответить на вопросы относительно
причины пожара и установления места первоначального возникновения горения – очага пожара, не
представляется возможным.
Так например, было выяснено, что в 61 процента случаев от общего количества (821) вы-
полненных пожарно-технических обследований, относительно местонахождения очага возгорания
и причины возникновения пожара были подготовлены экспертные заключения с категоричными
выводами, базирующимися на четких аргументированных определениях. При разборе исследо-
вательской части указанных экспертных заключений было установлено, что практически во всех
случаях места пожаров или объекты, подлежащие исследованию, были сохранены, осмотр мест
происшествия следственными органами, ведущими производство, был проведен с полным соблю-
дением как действующих правовых норм, так и правил фотографирования места пожара, имелись
подробные схематические развернутые планы места пожара и, при необходимости, были привле-
чены к экспертным исследованиям приглашенные специалисты. Процедуры отбора проб, с целью
дальнейших лабораторных исследований были выполнены с соблюдением правил отбора проб,
упаковки и хранения. В отмеченных выше случаях требования изложенные в ходатайствах экспер-
тов были полностью удовлетворены.
В 39 процента разобранных пожарно-технических заключениях идентификации источника
пожара и/или причины его возникновения были даны вероятностные выводы. При изучении ис-
следовательской части указанных экспертных заключений было установлено, что:
- примерно в 12 процента случаев очаги возгорания и/или причина и механизм возникнове-
ния пожара на месте происшествия не были четко определены ввиду полного выгорания и разру-
шения объектов, подвергшихся воздействию пожара;
- примерно в 35 процента разобранных заключений категоричные выводы для данных слу-
чаев не были даны из-за несвоевременного осмотра места происшествия и неудовлетворительного
исследования объектов пожара, приведшие к повреждению и уничтожению исследуемых следов
горения и обгоревших остатков;
- примерно в 17 процента случаев причиной выдачи неоднозначного заключения явились не-
удовлетворенность или частичная удовлетворенность экспертов на заявленные ими ходатайства
со стороны компетентных органов. Следует добавить, что в преобладающей части исследованных
ходатайств судебными экспертами были подняты вопросы о предоставлении недостающих для
полного ответа на поставленные вопросы материалов. Как показывает наш практический опыт, в
случае удовлетворения таких ходатайств удавалось гораздо полнее и категоричнее отвечать на по-
ставленные вопросы;
- в остальных 36 процента случаев, назначенных уполномоченными компетентными орга-
нами, с целью проведения экспертных исследований места пожаров и объектов, подлежащих ис-
следованию, в ходе выполняемых судебно-экспертных исследований было выявлено, что в рассма-
триваемых делах места первоначального возникновения горения, подлежащие осмотру были либо
реконструированы, либо частично преображены, либо следы возгорания и остатки первоначально
загоревшегося материала (вещества) отсутствуют или полностью искажены, либо орган, уполно-
моченный на проведение пожарно-технических исследований не имел должной возможности по
обеспечению проведения беспрепятственных экспертиз.
В вышеперечисленных случаях подготовленные заключения экспертов базировались в ос-
новном на представленных на экспертизу документах и других исходных данных. В данном контек-
сте, вынуждено выдавались преимущественно лишь частичные разъяснения или неоднозначные
разъяснения по понятным вопросам, что как следствие, являлось недостаточным условием для ква-
лифицированного и достоверного раскрытия дела.
Следует подчеркнуть, что в отделе взрывотехнических, взрывотехнологических и пожаро-

технических экспертиз НБЭ НАН РА, в период 2018-2021 г.г., при расследовании подготовленных
и возбужденных уголовных дел, с целью их последующих рассмотрений в рамках пожарно-техни-
ческих экспертиз, не редко имели место случаи ненадлежащего проведения осмотра места пожара,
явившиеся следствием ошибочного выбора как тактики осмотра места пожара, так и некомпетент-
ной организации и реализации алгоритма поэтапного проведения экспертизы. В частности,
- к одному из часто встречающихся на практике упущений по собиранию доказательственной
информации, в рамках проводимых пожарно-технических экспертиз, при производстве следствен-
ных мероприятий, следует отнести неудовлетворительный отбор проб при осмотре места пожара.
Так, органами проводившими следственные действия, на экспертные исследования представляют-
ся образцы проб с места происшествия с серьезными нарушениями криминалистической тактики,
методологии и техники. К примеру сказать, в отдельных случаях ни в протоколах осмотра места
происшествия, ни на упаковках отобранных образцов не указываются откуда и из какого фраг-
мента они были взяты, в лучшем случае приводится только их привязка и условная нумерация,
без указания конкретного места обнаружения. Из этого следует, что при проведении экспертных
исследований, в случае выявления следов могущих иметь важное значение при подготовке экс-
пертного заключения, из-за отсутствия достоверной информации по месту изъятия образцов проб,
проделанная судебным экспертом исследовательская работа теряет свою значимость, так как не
представляется возможным обеспечить качественное установление очага пожара и причин его воз-
никновения и распространения;
-нередко, пробы, направляемые на пожарно-техническую экспертизу для установления очага
пожара, упаковываются непрофессионально. Например, образцы проб углеродообразных остатков,
взятые с целью обнаружения следов нефтепродуктов и горюче-смазочных материалов упаковы-
ваются в бумажные конверты, не обеспечивающие герметичность. Вполне возможно, что в ото-
бранных образцах могут содержаться типичные следы нефтепродуктов или горюче-смазочных
материалов. Однако, использование для указанных целей упаковок с бумажной оболочкой вполне
возможно могут стать причиной полного или частичного поглощения следов упомянутых материа-
лом, вследствие чего в представленных на экспертные исследования образцах проб повреждённых
пожаром объектах, при проведении экспертиз важные для дел улики скорее всего не будут обнару-
жены ввиду их отсутствия;
- в экспертной практике отдела встречались также случаи, когда на месте пожара были об-
наружены различные ёмкости (металлические, пластмассовые и т. п.), которые по всей видимости,
служили тарой при перевозке и хранении нефтепродуктов и легковоспламеняющихся жидкостей.
К сожалению, следователями в ходе следственных действий иногда производилось изъятие данной
тары с места происшествия без осмотра, обнаружения и фиксации следов на внешних и внутренних
поверхностях последних. На разрешение пожарно-технического эксперта отдела взрывотехниче-
ских, взрывотехнологических и пожаротехнических экспертиз НБЭ НАН РА часто представлялись
вскрытые, без герметизации горловины, ёмкости, а также тара без выявленного возможного нали-
чия отпечатков пальцев на ее внешних поверхностях. Данное обстоятельство, в своем большинстве,
как показывает практика вышеназванного отдела приводило к необратимой утрате при дальней-
шей упаковке, транспортировании и хранении как возможных отпечатков пальцев, так и матери-
альных следов вышеупомянутых веществ;
- наряду с вышеперечисленными следственными ошибками имели место быть случаи, когда
место происшествия не было должным образом сохранено при проведении следственных меропри-
ятий и к тому же составление протокола осмотра места пожара было осуществлено ненадлежащим
образом. Это обстоятельство, как правило, создавало определённые сложности в процессе подго-
товки экспертом заключения по результатам выполненного исследования для последующего ис-
пользования его в судопроизводстве. В подобных случаях представленные экспертам протоколы
осмотра места происшествия содержали только адрес места пожара и краткие описания повреж-
дённого пожаром объекты. Для примера приведём характерную, часто встречающуюся в представ-
ленных на экспертизу протоколах запись ‘’место происшествия – частный дом, принадлежащий
такому-то (имя фамилия), расположенный в дачном пригороде г. Еревана. Расследование частного
дома показало, что его второй этаж полностью сгорел’’. Разбор описанных ситуаций показал, что не-
корректно, наспех составленные протоколы осмотра места пожара, с недостатком должной инфор-

мации могут быть частично выполнены экспертом с использованием специальных знаний и опыта
расследования сходных пожаров.
Таким образом, следует подчеркнть, что осмотры мест пожаров имеют свои специфические
особенности. Качество расследования уголовных дел, связанных с пожарами, напрямую зависит от
профессиональной подготовки лица, проводящего расследование, а также от своевременного при-
бытия на место происшествия досмотровой группы, так как большая часть пожарно-технических
исследований проводится с целью установления места и причины возникновения пожара, для чего
требуется определить первоначально загоревшийся материал и вследствие чего произошло его
возгорание.
Предметом и задачей пожарно-технических исследований, в части осмотра места пожара, яв-
ляется, также получение ответов на ряд следующих вопросов: имеются ли на месте происшествия
признаки преступления, и если ответ положителен, то какого они рода, каковы мотивы преступни-
ков, какой ущерб причинен поврежденного пожаром объектам, какие из следов и разнообразных
предметов подлежат конфискации и могут быть в дальнейшем использованы при раскрытии дела,
что способствовало совершению преступления, были ли свидетели или очевидцы и т.п..
В конечном счете, анализ результатов исследований относящихся к вышеотмеченным 39
процентам пожарно-технических экспертиз, как показывает практика, не позволяет однозначно
установить местонахождение очага пожара и/или причину его возникновения, так как в основе
проведенных следственных действий лежит выбор неправильных тактических приемов при осмо-
тре места преступления.
Отсутствие прописанного четкого регламента осмотра места пожара приводит к сложностям
в организации тактико-криминалистического обеспечения стадии предварительного следствия,
что, в конечном итоге, снижает процентные значения раскрываемости уголовных дел, связанных
с пожарами.
Список литературы:
1. Яблоков Н.П. Криминалистическая методика расследования: история, современное состояние и
проблемы. –М.: Изд-во ‘’Норма’’, 2016, стр. 192.
2. Князьков А.С. КРИМИНАЛИСТИКА: Курс лекций / Под ред. проф. Н.Т. Ведерникова. – Томск: Изд-
во ‘’ТМЛ-Пресс’’, 2008, стр. 1128.
3. Данильян С.А. Уголовно-правовые и криминалистические проблемы расследования пожаров:
учеб. пособие. - Краснодар, Изд-во ‘’Краснодарский юридический институт МВД РФ’’, 1998.
4. «Հետաքննության մարմինների աշխատակիցների կողմից դեպքի վայրը պահպանելու կանոնները
սահմանելու մասին» N 1106-Ն որոշում, ընդունված՝ 4 հոկտեմբերի 2018 թվականին:
5. https://www.arlis.am/documentView.aspx?docID=125857
6. Հայաստանի Հանրապետության քրեական դատավարության օրենսգիրք, ընդունված 30.06.2021,
փոփոխություններով ու լրացումներով՝ 30.06.2021, ՀՀՊՏ ՀՀՊՏ 1998.09.21/22(55)
7. https://www.arlis.am/documentview.aspx?docid=154763

CZU: 340.6
RAȚIONAMENTE CU PRIVIRE LA UTILIZAREA DREPTULUI DE INIȚIATIVĂ

A EXPERTULUI ÎN EXPERTIZA JUDIARĂ
REASONING REGARDING THE USE OF THE EXPERT’S RIGHT OF INITIATIVE IN THE JUDICIAL
EXPERTISE
Doctor în științe juridice, expert judiciar Olga CATARAGA,

director al Centrului Național de Expertize Judiciare Ministerul Justiției,
mun. Chișinău, Republica Moldova,
E-mail: olga.cataraga@justice.gov.md
Expert judiciar, Victoria PRISĂCARU
Centrul Național Anticorupție, mun. Chișinău, Republica Moldova,
E-mail: victoria.prisacaru@cna.md;
Expert judiciar Piotr PETCOVICI,
director adjunct al Centrului Național de Expertize Judiciare Ministerul Justiției,
mun. Chișinău, Republica Moldov,
E-mail: piotr.petcovici@justice.md
REZUMAT: Unul dintre cele mai eficiente mijloace de obţinere şi colectare a informaţiilor relevante pentru
caz este expertiza judiciară. În etapa actuală de dezvoltare a societăţii, îndeplinirea cu succes a funcţiilor justiţiei
penale, dar şi celei civile, este, în mare parte, asociată cu nivelul de utilizare a probelor în investigarea cazurilor.
Complexitatea ştiinţifică a unor probleme deduse în prezent soluţionării prin organele judiciare este o „imagine
oglindă” a complexităţii vieţii sociale moderne.
Cunoștințele de specialitate ale organelor judiciare - beneficiarii principali ai serviciilor de expertiză nu în-
totdeauna sunt la nivelul cerut pentru a stabili foarte bine sarcini pentru expert, încât să poată obține maximumul
din obiectele cercetării de expertiză și concluzii de specialitate pertinente pentru cauza pe care o au în investigare.
În sensul dat, în articolul de față autorii prezint raționamente despre faptul cum expertul judiciar să nu sca-
pe din vedere acei indici ai obiectului de studiu, care îi devin cunoscuți în procesul de efectuare a expertizei, pe care
organul judiciar nu i-a observat, dar examinarea lor poate duce la obținerea informației probatorii pentru cauză.
Pentru atingerea obiectivelor scontate a fost utilizat un set de metode științifice generale și speciale de
cunoaștere. Inițial s-a utilizat metoda dialectică, conform căreia toate problemele care se abordează în acest
articol sunt prezentate sub aspectul unității conținutului și formei lor juridice. Pentru aprofundarea aparatu-
lui conceptual s-au folosit metodele: logico-semantică, sociologică (prin studierea surselor oficiale, științifice și
bibliografice) - în procesul de colectare și acumulare a informațiilor științifice despre obiectul studiului; com-
parativă – pentru identificarea particularităților referitoare la obiectul de studiu; logicii juridice – la prezenta-
rea raționamentelor și elaborarea propunerilor, în contextul obiectului de cercetare. Cercetările s-au efectuat pe
baza lucrărilor științifice care vizează domeniul, a practicii de expertiză judiciară a Centrului Național de Exper-
tize Judiciare al Ministerului Justiției din R. Moldova, internațională și personală.
Drept urmare a analizelor efectuate de către autorii lucrării, este înaintată o viziune clară în aborda-
rea utilizării dreptului expertului judiciar la manifestarea inițiatvei proprii în procesul efectuării expertizei.
Raționamentele și concluziile făcute în articol sunt fondate pe analiza legislației și a practicii din domeniu, adu-
cându-se exemple din experiența proprie, cât și se formulează propuneri concrete de implementare a prevederi-
lor legislației procesuale cu referire la utilizarea eficientă a dreptului la inițiativă a expertului judiciar. În același
timp, autorii formulează principii practice de care trebuie ținut cont la admisibilitatea utilizării dreptului la ma-
nifestarea inițiativei expertale, utilizarea cărora face facilă aplicarea acestui drept în scopuri de eficientizare a
investigației cauzelor judiciare.
CUVINTE-CHEIE: expertiza judiciară, inițiativa exertului, obiectul expertizei, informație probatorie.

SUMMARY: One of the most effective means of obtaining and collecting information relevant to the case is
judicial expertise. At the present stage of development of society, the successful performance of the functions of
not only criminal justice, but also civil, is largely associated with the level of use of evidence in the investigation
of cases. The scientific complexity of some problems currently deduced to the solution through judicial bodies is a
„mirror image” of the complexity of modern social life.
The specialized knowledge of the judicial bodies - the main beneficiaries of the expert services are not
always at the level required to set very well tasks for the expert, so that they can obtain the maximum from the
obects of the expert research and specialized conclusions pertinent to the cause they have in the investigation.
In the given sense, in this article the authors present reasoning about the fact that the judicial expert
should not lose sight of those indices of the object of study, which become known in the process of conducting the
expertise, which the judicial body did not notice, but their examination can lead to obtaining evidentiary informa-
tion for the case.
To achieve the expected goals, a set of general and special scientific methods of cognition was used. Ini-
tially, the dialectical method was used, according to which all the issues that are addressed in this article are
presented in the aspect of the unity of their content and legal form. To deepen the conceptual apparatus, methods
were used: logical-semantic, sociological (by studying official, scientific and bibliographic sources)-in the pro-
cess of collecting and accumulating scientific information about the object of study; comparative – to identify the
particularities related to the object of study; legal logic-to the presentation of reasoning and the elaboration of
proposals, in the context of the object of research. The research was carried out on the basis of scientific works on
the field, the practice of judicial expertise of the National Center for judicial expertise of the Ministry of Justice of
the Republic of Moldova, international and personal.
As a result of the analyses carried out by the authors of the paper, a clear vision is presented in the ap-
proach to the use of the right of the judicial expert to the manifestation of his own initiative in the process of con-
ducting the expertise. The reasoning and conclusions made in the article are based on the analysis of legislation
and practice in the field, bringing examples from own experience, as well as concrete proposals are formulated to
implement the provisions of the procedural legislation with reference to the efficient use of the right to initiative
of the judicial expert. At the same time, the authors formulate practical principles that must be taken into account
in the admissibility of the use of the right to the manifestation of the expert initiative, the use of which makes it
easy to apply this right for the purposes of streamlining the investigation of judicial cases.
KEYWORDS: judicial expertise, exert initiative, subject of expertise, evidentiary information.
INTRODUCERE
Despre drepturile expertului judiciar sunt prevederi clare menționate în legislațiile de procedură și
legile speciale de reglementare a activității de expertiză și ele nu diferă esențial de la stat la stat. Atragem
atenția, că cu privire la inițiativa expertului în științele juridice se discută de multă vreme [1, p.11; 2, p.
57-66; 3, p.23-24; 4 p.104-105; 5; 6, p. 42]. În legislația republicii Moldova, posibilitatea de a acționa din
inițiativa personală a expertului judiciar, în cadrul cauzelor penale este atribuită prin art. 88 alin. (5) p. 4)
din CPP: ”să prezinte concluzii nu numai referitor la întrebările puse, ci şi la alte circumstanțe ce țin de com-
petenţa sa şi care au fost constatate în urma investigaţiilor efectuate” [7]. În procedura civilă expertului i se
oferă dreptul acesta prin prevederile art. 154, alin (1): ”… să demonstreze în raportul de expertiză impor-
tanţa, pentru soluţionarea cauzei, a circumstanţelor constatate din iniţiativă proprie” [8]. Alte reglementări
legate de această activitate în legislațiile de procedură nu sunt. În astfel de cazuri, experții sunt confuzi și
procedează diferit. Unii efectuând examinări depline asupra întrebărilor puse de ei însăși cu formulare de
concluzii, alții doar informând organul emitent de ordonanță despre circumstanțele stabilite în condițiile
vizate. Sunt și cazuri, când doar în compartimentul concluziilor a raportului de expertiză apare un răspuns
formulat la inițiativa expertului.
Credem incorect din punct de vedere procesual ca expertul judiciar singur să își formuleze întrebări,
la care el însuți va răspunde, deși există voci care consideră necesitatea operării modificărilor în legislațiile
de procedură sub aspectul de a permite însăți expertului judiciar să formuleze întrebări la care singur să și
răspundă în cadrul efectuării expertizei [9, p. 42].
Considerăm să expunem anumite raționamente la subiectul dat, având în vedere necesitatea abor-
dări clare și uniforme a acestui aspect în practica de expertiză judiciară.
REZULTATE OBȚINUTE, DISCUȚII

Cu adevărat, că la momentul de față, reglementările legislative inclusiv în republica Moldova la as-

pectul discutat nu sunt prea discrete, diferențe observându-se și funcție de procese: penal și civil. Dacă
legea procesuală penală indică asupra faptului, că expertul are dreptul ”să prezinte concluzii nu numai re-
feritor la întrebările puse, ci şi la alte circumstanţe ce ţin de competenţa sa şi care au fost constatate în urma
investigaţiilor efectuate” [7], în cea de procedura civilă expertului i se oferă dreptul ”… să demonstreze în
raportul de expertiză importanţa, pentru soluţionarea cauzei, a circumstanţelor constatate din iniţiativă pro-
prie” [8], apoi în legea specială, care reglementează activitatea expertului judiciar, acest drept este expus
prin Legea RM cu privire la expertiza judiciară și statutul expertului judiciar art. 51, alin. (1) lit. c): ”să indice
în raportul de expertiză existenţa unor circumstanţe importante pentru cauză, în privinţa cărora nu au fost
formulate întrebări” [10]. Desigur, că experții judiciar practicieni, în condițiile date vor acționa după cum
cred, reieșind din raționamente individuale, fondate pe experiența proprie ori a colegilor, etc.
Sub acest aspect, practica judiciară a republicii Moldova a înregistrat situații, când expertul judiciar
a fost sancționat de instanță drept urmare a soluționării unei probleme despre care nu a fost însărcinat
prin actul ordonator, invocându-i-se depășirea competențelor procesuale prin asumarea calității de organ
judiciar.
Credem, că expertul judiciar are statut deosebit de cel al altor participanți la proces. El este ne-
utru față de părțile procesului, el nu are rolul de a prezenta interesele cuiva prin efectuarea expertizei.
Imparțialitatea expertului judiciar [11,p.83] fiind una din cerințele universale în orice tip de proces, fie pe-
nal, fie civil. Dacă se constată existența faptelor care denotă că expertul apără interesele unei părți, aceasta
este dovada unui interes direct sau indirect în rezultatul cauzei și va servi temei de recuzare a expertului [7,
art. 89; 8, art. 51]. În același timp, circumstanțele date indică și asupra încălcării principiului nepartinității
în activitatea de expertiză judiciară [10, art.10]. În atare condiții este discutabil, cum corect ar trebui să
acționeze expertul judiciar întru evitarea eventualelor discordanțe legislative și de principii în activitate.
Dacă judecăm după opinia științifică referitoare la inițiativa expertului, despre care legislațiile de
procedură nu tocmai pe deplin prezintă reglementări, observăm că sub noțiunea de inițiativă a expertului
se înțelege: ”… stabilirea de către expert, la discreția sa, a unor fapte și circumstanțe care nu sunt prevăzute
de sarcina de expertiză, dar care sunt importante pentru caz. Aceste circumstanțele stabilite de expert sunt
prezentate în raportul de expertiză împreună cu concluziile expertului.” [6, p. 42]. De comun cu prevederile
legislative pre-enunțate, este necesar de a avea o abordare cumpătată asupra utilizării inițiativei expertale
în cadrul efectuării expertizelor judiciare atât în procesele penale, cât și civile, atât pentru a nu leza dreptu-
rile părților în proces, cât și a nu aduce atingere principiilor de imparțialitate și obiectivitate în activitatea
de expertiză.
Este de menționat, totuși, că manifestarea inițiativei expertului este un drept, dar nu o obligație.
Respectiv, în cazuri neclare și foarte sensibile, expertul ar putea să nu facă uz de acest drept – ceea ce se și
întâmplă destul de des și tot atât de des, acest lucru dăunează procesului judiciar. Este necesar de a nu limita
dreptul experților judiciari în manifestarea inițiativei, deoarece în caz contrar există pericolul direcționării
eronate a investigațiilor în cadrul procesului judiciar și în consecință vom obține tergiversarea sau chiar
imposibilitatea înfăptuirii justiției pe cazul respectiv.
Cu referire la cele expuse vom aduce un caz din practica de expertiză (este încă în proces și nu
putem da foarte multe detalii). Fusese dispusă o expertiză judiciară grafoscopică cu obiectivul de a identi-
fica executorul semnăturilor de pe unele documente financiar-bancare. În calitate de material comparativ
s-au pus la dispoziția expertului mai multe documente ce conțineau semnături ale presupusului executor.
Doar că aceste semnături se considerau ca fiind executate de o singură persoană, în realitate, unele din ele
fiind îndeplinite de la numele presupusului executor, de către o altă persoană, la înțelegerea dintre ele
(cu consimțământul titularului semnăturilor). Expertul judiciar, care a executat expertiza a apreciat aceste
semnături ca fiind variante de semnături ale uneia și aceleiași persoane, bazându-se pe faptul, că organul ju-
diciar care le-a prezentat a stipulat acest lucru foarte clar în actul ordonator. Astfel, prin concluzia formulată
în raportul de expertiză în cauză, în mod firesc a fost identificat ca executor persoana, semnăturile model ale
căreia, conform ordonanței, s-au prezentat. În acest caz, dacă expertul judiciar manifesta inițiativa sa și in-
dica asupra faptului, că anumite semnături nu denotă semne de executare de persoana respectivă, concluzia
formulată orienta evoluția procesului pe calea cea mai apropiată de adevăr. Desigur, că în conformitate cu
recomandările metodice, expertul judiciar, poate refuta anumite mostre de comparație, invocând și argu-
mentând motivele, acest lucru la fel necesită manifestare de inițiativă personală. În cazul elucidat, expertul

a avut o atitudine doar formală, utilizând mostrele ca fiind executate de persoana indicată de ordonator. Mai
mult, în discuții asupra acestei situații, expertul a recunoscut, că în fond mostrele denotă indici de executare
două persoane diferite, deși persoanele aveau scris izogrup și din materialul avut la dispoziție, nu era foarte
simplu de stabilit acest lucru. În final, expertul a fost de părere că nu poate utiliza dreptul inițiativei pentru
a demonstra în expertiza sa acest fapt [12].
Dosarul cu expertiza dată se află pe rol deja de zece ani și încă nu se știe când se va finaliza. Dintr-un
singur exemplu adus, observăm consecința destul de precară a abordări ineficiente de utilizare a dreptului
de manifestare a inițiativei expertului în procesul de efectuare a expertizelor judiciare.
În contextul dat, venim cu opina că este necesar de stabilit anumite limite strict prevăzute de legislație
în privința utilizării dreptului de manifestare a inițiativei expertului judiciar în procesul de efectuare a ex-
pertizei. Nu suntem părtinitorii punctului de vedere expus de mai multe voci, de a permite expertului de a
formula singur întrebări pentru soluționare [13], nici a excluderii acestui drept, după cum discută mulți din-
tre experții judiciari practicieni, considerând, că acesta nu poate fi utilizat, în condițiile în care actualmente
este stipulat în legislațiile de procedură (rep. Moldova).
Ba din contra, considerăm binevenite normele date, în contextul situațiilor, când organele judiciare,
cât și alți beneficiari ai serviciilor de expertiză nu întotdeauna pot stabili volumul real al sarcinii de exper-
tiză, dat fiind faptul, că informația despre posibilitățile anumitor specialități de expertiză judiciară ajunge
la ei, de regulă, cu întârziere. Totodată, de multe ori, stabilirea sarcinii reale către expert, care ar ajuta cu
adevărat la soluționarea cauzei, excedă cunoștințele de specialitate ale organelor judiciare, iar expertul prin
utilizarea dreptului la manifestarea inițiativei proprii poate aduce lumină și oferi soluții pertinente proce-
sului judiciar.
Credem că o importanță majoră în cazul utilizării dreptului la inițiativă le revine aspectelor de res-
pectare a principiului imparțialității și a competențelor procesuale. În nici un mod, expertul judiciar nu-și
poate atribui competențe de organ judiciar și să decidă asupra întrebărilor care trebuie soluționate în ca-
drul expertizelor. Or, conform legii procesual penale: ”(1) Probele sînt elemente de fapt dobîndite în modul
stabilit de prezentul cod, care servesc la constatarea existenţei sau inexistenţei infracţiunii, la identificarea
făptuitorului, la constatarea vinovăţiei, precum şi la stabilirea altor împrejurări importante pentru justa solu-
ţionare a cauzei” [7, art. 93] și celei procesual civile: ”(3) Probele obţinute cu încălcarea legii nu au putere de
probaţiune şi nu pot fi puse de instanţă în temeiul hotărîrii” [8, art.117].
Astfel, considerăm, că inițiativa expertului trebuie aplicată în contextul situațiilor, când urmare
investigațiilor firești executate de expert pentru soluționarea sarcinii de expertiză, care rezultă din actul
ordonator, devin cunoscute unele circumstanțe de importanță pentru cauză. Spre exemplu, când în sarci-
na expertului judiciar sunt puse obiective de identificare a executorului anumitor scripte/semnături, iar
acestea sunt manipulate tehnic (copiate transferate prin intermediul tehnicii de copiere-multiplicare, etc.,
documentul pe care se află este compilat, modificat conținutul inițial al suportului, etc.), sau se descoperă
anumite ”circumstanțe negative”, despre care organul judiciar/ordonatorul, în virtutea atât a limitelor de
competență funcțională, cât și a cunoștințelor de specialitate pe care le poate deține - nici nu avea cum să
cunoască.
De reținut, că din prevederile legale, cât și din doctrina științifică a noțiunii de ”inițiativă expertală”
nici de cum nu trebuie de înțeles că expertul va formula întrebări fără acordul ordonatorului, la care va
efectua cercetări suplimentare celor necesare pentru soluționarea sarcinii înaintate în actul ordonator și
oferi în concluzii răspunsuri la ele, deoarece el (expertul) consideră ca acestea au importanță pentru cauză.
În contextul inițiativei expertului este corect să înțelegem, că expertul poate manifesta inițiativa doar după
coordonarea cu organul judiciar, întru respectarea tuturor cerințelor legale, conexe activității pe care o rea-
lizează. Nu se admite formularea de sine stătător a întrebărilor și rezolvarea lor cu oferirea răspunsurilor în
concluzii, care în opinia expertului au importanță în soluționarea cauzei, fără a coordona cu cel, care este in-
vestit cu atribuții legale de guvernare a activităților procesuale, inclusiv ale celei de expertiză judiciară. Or,
expertiza judiciară este calificată ca fiind ”… activitate de cercetare ştiinţifico-practică, efectuată în cadrul
procesului civil, penal sau contravențional (denumit în continuare proces judiciar) în scopul aflării adevăru-
lui prin efectuarea unor cercetări metodice cu aplicarea de cunoștințe speciale și procedee tehnico-ştiinţifice
pentru formularea unor concluzii argumentate cu privire la anumite fapte, circumstanțe, obiecte materiale,
fenomene și procese, corpul și psihicul uman, ce pot servi drept probe într-un proces judiciar” [10, art.2].
După cum este știut, în procesul de efectuare a expertizei judiciare participă într-o conlucrare com-

plexă pe de o parte ordonatorul - fiind cel care conduce activitatea procesuală - şi expertul judiciar, subiec-
tul care realizează cercetările şi care, în baza aprecierii rezultatelor obţinute urmare a acestor cercetări,
formulează concluziile şi le furnizează organului judiciar [11, p.124 ]. Respectiv, în procesul de efectuare
a expertizei de comun cu organul care a dispus-o, trebuie de soluționat problema admisibilității inițiativei
expertale. Doar în modul dat, nu vor fi încălcate prevederile de procedură, cât și vor fi respectate întocmai
principiile de investigare a cauzelor, inclusiv ale activității de expertiză judiciară.
CONCLUZII
Reieșind din cele elucidate mai sus, cu referire la admisibilitatea inițiativei expertului în procesul de
efectuare a expertizei judiciar, considerăm, că trebuie de luat în considerație următoarele aspecte:
Inițiativa expertului este inevitabilă atunci când se examinează diverse circumstanțe, inclusiv cele
nespecificate de investigator, cu privire la obiectul cercetării în scopul extragerii maximului de informații
probatorii.
Inițiativa expertului nu ar trebui să se refere la o modificare a domeniului de aplicare și a semnificației
întrebărilor, a întrebărilor care nu sunt formulate în ordonanța de dispunere a expertizei sau formulate de
însuși expert, fiind suplimentare și necesită examinări suplimentare, dar să fie competentă, logică și con-
secventă cu sarcina de expertiză și aplicarea metodelor moderne de cercetare a obiectelor.
Rezultatele obținute de expert urmare a utilizării dreptului la inițiativă nu trebuie să încalce prin-
cipiul contradictorialității procesului judiciar [7, art. 2 alin.(5); 8, art. 26 alin. (2)], dar să contribuie la o
evaluare mai obiectivă de către părți a circumstanțelor cauzei investigate.
BIBLIOGRAFIE
1. Шляхов А.Р. Вопросы судебной экспертизы в новом УПК РСФСР, Советская юстиция, №1, 1961
г., стр.11.
2. Пинхасов Б.И. Инициатива эксперта при производстве судебной экспертизы. Вопросы крими-
налистики. № 12/27, 1964 г., стр. 57– 66.
3. Шкляр Б.М. Некоторые вопросы правоотношений следователя и эксперта при производстве
судебной экспертизы. Экспертиза при расследовании преступлений, (информационные мате-
риалы). Вып. 10., Вильнюс, 1972 г., стр.23,24.
4. Новиков В.Н. К вопросу об экспертной инициативе на стадии предварительного расследова-
ния. Актуальные вопросы правоведения. Вып. 11, Томск, 1978 г., стр.104,105.
5. Кульчицкий С.М. Вопросы теории и практики экспертной инициативы при производстве кри-
миналистических экспертиз, Автореф. дис. канд. юрид. наук. 1980 г.
6. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. М., 1997 г., стр. 42.
7. Codul de procedură penală al RM.
8. Codul de procedură civilă al RM.
9. Яровенко В.В., Применение экспертной инициативы в современной экспертной практике.
Юридические исследования. 2017 г., № 6, стр. 84-94. DOI: 10.25136/2409-7136.2017.6.22855 URL:
https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=22855 (accesat la 20.02.2023).
10. Legea RM nr.68 din 14 aprilie 2016,”cu privire la expertiza judiciară și statutul expertului judiciar”.
11. Cataraga O. Expertiza judiciară, editura Pro Universitaria, București, 2022.
12. Arhiva Centrului de Expertize Judiciare Ministerului Justiției din rep. Moldova, 2016.
13. Исеева Э.Р., Ядыкин В.С. Экспертная инициатива при производстве судебно-бухгалтерской экс-
пертизы в методике расследования коррупционных преступлений в бюджетной сфере, связан-
ных с легализацией преступных доходов. Режим доступа: https://www.eurasialaw.ru/index.php?

CZU: 343.7
CONTROLUL JUDICIAR AL CERCETĂRII LA FAȚA LOCULUI
JUDICIAL CONTROL OF ON-SITE INVESTIGATION
Ion COVALCIUC,
doctor în drept, conferențiar universitar,
procuror-șef al Procuraturii mun. Bălți,
e-mail: ioncov75@gmail.com
REZUMAT: Cercetarea la fața locului, reprezintă unul dintre cele mai solicitate și utilizate procedee pro-
batorii în cadrul procesului penal. Datorită frecvenței cu care este utilizată, dar și în special esenței, cercetarea
la fața locului deseori se interferează cu drepturile și libertățile fundamentale ale persoanei, în special dreptul la
respectarea vieții private. Controlul judecătoresc, reprezentând instrumentul, identificat de legiuitor să asigure
balanța între interesul individual de respectare a vieții private și cel general de investigare a faptelor penale.
Doctrina, jurisprudența națională și internațională, are un rol aparte în acest sens, nu doar pentru a asigura
aplicarea corectă a legislației în domeniu ci și pentru identificarea și soluționarea inadvertențelor ce ar împiedi-
ca aplicarea corectă a legii.
CUVINTE CHEIE: cercetare la fața locului, probă, domiciliu, proces penal.
ABSTRACT: The on-site investigation is one of the most requested and used evidentiary procedures in the
criminal process. Due to the frequency with which it is used, but also especially the essence, on-site investigation
often interferes with the fundamental rights and freedoms of the person, in particular the right to respect for pri-
vate life. Judicial control, representing the instrument identified by the legislator to ensure the balance between
the individual interest in respecting private life and the general interest in investigating criminal acts. The doc-
trine, the national and international jurisprudence, has a special role in this sense, not only to ensure the correct
application of the legislation in the field, but also to identify and solve the inadvertences that would prevent the
correct application of the law.
KEYWORDS: on-site investigation, evidence, domicile, criminal trial.
Întroducere
Cercetarea la fața locului este unul dintre cele mai utilizate procedee probatorii în cadrul procesului
penal. Cu greu se poate admite instrumentarea unei cauze penale fără a se recurge la cercetarea la fața lo-
cului, mai ales având în vedere obiectele ce pot fi supuse cercetării, așa cum acestea sunt reglementate de
art. 118 CPP RM, și anume: terenuri, încăperi, obiecte, documente, sistemelor informatice, suporturilor de
stocare a datelor informatice, animalelor, cadavre umane, animale. Astfel, putem observa că legiuitorul a
prevăzut un spectru destul de variat de obiecte ce pot fi supuse cercetării la fața locului. Abordare care se
pliază opiniilor exprimate în doctrină, potrivit cărora, cercetarea la fața locului se impune când săvârșirea
infracțiunii este însoțită de producerea unor transformări în mediul exterior, de modificări de ordin fizic,
material, susceptibile de o constatare directă, de a fi percepută nemijlocit, schimbări ce se materializează
sub forma unor urme în înțelesul cel mai general atribuit acestei noțiuni [1, p. 32].
Necesitatea cercetării la fața locului conform autorului N. Iablokov, rezidă din mecanismul de comi-
tere a faptei investigate. Mecanism, care conform autorului menționat reprezintă interacțiunea elementelor
sale materiale și respectiv formează un sistem, de reflecții interconectate, în care fiecare element material,
respectiv este reflectat și reflectă restul elementelor. În mod evident locul faptei nu doar că nu poate fi stră-
in unor asemenea interacțiuni, ci din contra de regulă reprezintă cea mai mare concentrație a acestora. Or,
anume la locul faptei se întâlnesc atât cel care comite infracțiunea, cât și cel asupra căruia se atentează dar
și instrumentele utilizate în acest sens.

Subiectul Arma
Locul Obiectul
Schema interacțiunii și reflectării elementelor materiale ale faptelor cercetate
Orice reflecție (urmă în sens larg) conține informația despre obiectul creator și de aceea reprezintă
bază pentru identificarea lui. Procesul reflecției, legat de transmiterea materiei și acțiunii, reprezintă lanțul
elementar de legătură cauzală, motiv din care stabilirea obiectelor ce interacționează poate fi utilizat ca
instrument de stabilire a legăturii cauzale în procesul penal. Identificarea obiectelor ce interacționează și
a mecanismului de interacțiune asigură stabilirea elementelor de bază ale faptei investigate, contribuind
efectiv la descoperirea infracțiunii [2, p. 101].
Dată fiind importanța cercetării la fața locului, tactica efectuării acesteia dar și aspectele normative
relevante au fost destul de amplu dezbătute în literatura de specialitate, ceea ce ne-am propus de fapt să
analizăm ține de problemele actuale care însoțesc controlul judiciar al acestui procedeu probator, în măsura
în care cercetarea la fața locului se interferează cu viața privată. Fără pretenția de a analiza totalitatea pro-
blemelor ce însoțesc controlul judiciar al cercetării la fața locului, am decis să ne focusăm asupra momente-
lor temporale ale acestui control, să identificăm soluțiile jurisprudențiale contradictorii, dar și să propunem
soluțiile de remediere a acestora.
În special ne-am propus a ne opri asupra următoarelor probleme: interferența dintre cercetarea la
fața locului și dreptul la respectarea vieții private, rolul acordului persoanei în efectuarea cercetării la fața
locului, raportul dintre acordul persoanei și controlul judiciar al cercetării la fața locului.
CERCETAREA LA FAȚA LOCULUI ȘI DREPTUL LA RESPECTAREA VIEȚII PRIVATE

Odată ce cea mai mare parte a infracțiunilor fie se comit în mediul privat fie se intercalează cu această
sferă, prin activitățile pre sau post infracționale, în mod logic colectarea probelor nu poate evita ingerințele
în sfera vieții private. Deseori interesele participanților la procesul penal pot fi diametral opuse, în raport
cu necesitatea intervenției organelor judiciare în sfera privată. De regulă acolo unde sunt prejudiciate anu-
mite persoane, interesul victimei este de a facilita accesul organelor judiciare la cercetarea circumstanțelor
infracțiunii chiar dacă acestea sunt legate de viața privată, la polul opus fiind situate interesele infractorului.
De altfel, cercetarea la fața locului nu este unicul procedeu probator care ar putea interveni în viața privată.
Din aceste considerente, dar și dată fiind importanța vieții private, legiuitorul a prevăzut mai multe condiții
procesual penale care trebuie respectate în cadrul cercetării aspectelor respective, care în egală măsură
sânt valabile și pentru cercetarea la fața locului. O parte dintre prevederile procesual penale respective au
fost ridicate de către legiuitor la nivel de principii, iar toate fără excepție constituie veritabile garanții pro-
cesual penale de care se pot bucura participanții la procesul penal.
Astfel, conform prevederilor art. 118 CPP RM, în scopul descoperirii și ridicării urmelor infracțiunii,
a mijloacelor materiale de probă pentru a stabili circumstanțele infracțiunii ori alte circumstanțe care au
importanță pentru cauză, organul de urmărire penală efectuează cercetarea la fața locului a terenurilor,
încăperilor, obiectelor, documentelor, sistemelor informatice sau suporturilor de stocare a datelor informa-
tice, animalelor, cadavrelor umane sau de animale.
Felul în care este reglementată cercetarea la fața locului scoate în evidență probabilitatea ridicată a

intruziunii procedeului probator în sfera vieții private or, din sfera respectivă pot face parte oricare dintre
obiectele la care se referă legiuitorul după cum urmează terenuri sau încăperi în dependență de regimul lor
juridic. Pe de altă parte obiectele, documentele, sistemele informatice sau suporturile de stocare a datelor
informatice, animalele, cadavrele umane sau de animale, nu pot fi privite ca obiecte ale cercetării la fața
la locului în mod izolat, cu excepția cazurilor când au fost administrate prin intermediul altui procedeu
probator cum ar fi spre exemplu – ridicarea, percheziția etc. În rest obiectele menționate în mod normal se
pot afla fie în anumite spații ce țin de sfera privată a persoanei, fie pot ține de domeniu vieții private prin
destinație. Concluzia, din cele expuse este că în situațiile în care obiectul cercetării la fața locului fie face par-
te din sfera vieții private a persoanei fie s-ar putea afla în spațiile definite de către legiuitor cu denumirea
generică de domiciliul conform prevederilor art. 6 pct. 11 CPP RM, procedeului probator îi sunt aplicabile
toate garanțiile procedurale referitoare la protecție vieții private.
În acest sens, conform art. 12. CPP RM, inviolabilitatea domiciliului este garantată de lege. În cursul
procesului penal, nimeni nu este în drept să pătrundă în domiciliu contrar voinței persoanelor care locuiesc
sau dețin sediu în ele, cu excepția cazurilor și modului prevăzute de lege. Aceiași normă prevede că cer-
cetările domiciliului, precum la domiciliu, pot fi ordonate și efectuate în baza unui mandat judiciar, iar ca
excepție în cazul efectuării acțiunilor procesuale fără mandat judiciar, organul abilitat să efectueze aceste
acțiuni, imediat, dar nu mai târziu de 24 de ore de la terminarea acțiunii, prezintă instanței de judecată ma-
terialele respective pentru controlul legalității acestora.
Profesorul I. Dolea, consideră că cercetarea la fața locului la domiciliu însoțește, de regulă, percheziția
domiciliară. De aceea, regimul juridic al unei asemenea măsuri este identic cu cel prevăzut pentru efectua-
rea unei percheziții [3, p. 314].
Conform art. 14 CPP RM, dreptul la secretul scrisorilor, al telegramelor, al altor trimiteri poștale, al
convorbirilor telefonice și al celorlalte mijloace legale de comunicare este asigurat de stat. În cursul pro-
cesului penal, nimeni nu poate fi lipsit sau limitat în acest drept. Limitarea dreptului respectiv se admite
numai în baza unui mandat judiciar emis în condițiile legislației procesual penale.
La fel o abordare generică a protejării vieții private în procesul penal rezultă din prevederi-
le art. 15 CPP RM, în conformitate cu care, orice persoană are dreptul la inviolabilitatea vieții private, la
confidențialitatea vieții intime, familiale, la protejarea onoarei și demnității personale. În cursul procesului
penal, nimeni nu este în drept să se implice în mod arbitrar și nelegitim în viața intimă a persoanei.
Analiza normelor procesual-penale menționate, este importantă din punctul nostru de vedere din
două perspective. Prima este interdicția expresă de a pătrunde în domiciliul persoanei (ca componentă a
vieții private), fără voința persoanei în lipsa unui control judiciar, indiferent dacă acesta are loc până sau
după efectuarea acțiunii. Al doilea aspect, după noi mai puțin evident și din aceste considerente mai contra-
dictoriu este pătrunderea în domiciliu cu acordul persoanei și respectiv dacă este ori nu necesar controlul
judiciar al acțiunii în aceste situații.
Jurisprudența autohtonă, preponderent considera, prezența acordului persoanei la pătrunderea în
domiciliu suficientă, și care ar exclude atât controlul judiciar anterior cât și ulterior al cercetării la fața locu-
lui. De aceiași părere de fapt sunt și opiniile doctrinare or, anume în baza acestor raționamente se susține
că cercetarea la fața locului „poate fi efectuată până la pornirea urmăririi penale” [4, p. 126].
La fel, se susține că „efectuarea acțiunilor de urmărire penală la domiciliul persoanei, fără autori-
zarea judecătorului de instrucție, are loc și în cazurile în care persoanele ce locuiesc sau dețin sediu în ele
dau acest acord [5, p. 169].” Un argument în acest sens fiind prevederea legală din care rezultă că „în lipsa
acordului în scris, cercetarea la fața locului a încăperii sau a domiciliului se efectuează în baza ordonanței
organului de urmărire penală cu acordul judecătorului de instrucție [5, p. 170].”
Concomitent trebuie să recunoaștem că instanțele naționale deseori au evitat a se pronunța cu privi-
re la problemele invocate de către părți cu privire la cercetarea la fața locului. Astfel, în cauza de învinuire
a cet. CE, de comiterea omorului lui OI, apărătorul contestând sentința de condamnare între altele a invocat
că instanța neîntemeiat a pus „la baza sentinţei de condamnare probe ce sunt lovite de nulitatea absolută, pe
motiv că ele au fost administrate cu încălcări grave de la normele procesual penale, (procesul-verbal de cer-
cetare la faţa locului din data de 17.04.2015 acţiune de urmărire penală efectuată până la pornirea procesu-
lui penal)”. Analizând aceste alegații, Colegiul penal al CSJ MD, a reținut „că ilegalitatea acţiunilor organelor
de urmărire penală, în conformitate cu prevederile art. 251 alin. (4) Cod de procedură penală, atrage nulita-
tea actului dacă a fost invocată în cursul efectuării acţiunii – când partea este prezentă, sau la terminarea ur-

măririi penale – când partea ia cunoştinţă de materialele dosarului, sau în instanţa de judecată – când partea
a fost absentă la efectuarea acţiunii procesuale, precum şi în cazul în care proba este prezentată nemijlocit
în instanţă. Raportând norma dată la argumentele supuse analizei, … din materialele cauzei nu rezultă că,
inculpatul sau apărătorul acestuia ar fi avut careva obiecţii asupra acţiunilor organului de urmărire penală
la etapa respectivă a urmăririi penale, fiindu-le aduse la cunoştinţă materialele procesului penal, respectiv
nici una dintre părţi nu a contestat actele procesuale întocmite. Astfel, invocarea nulităţii actelor organului
de urmărire penală, contravine prevederilor art. 251 alin. (4) Cod de procedură penală [6]”.
Concluziile, însă la care a ajuns CtEDO, în materia respectării dreptului la respectarea domiciliului,
lezate prin cercetarea la fața locului și posibilitatea ingerinței autorităților în domiciliu în lipsa unui control
judiciar sunt diferite de cele agreate în jurisprudența națională.
Astfel, în cauza Bostan contra Moldovei, în care au fost contestate acțiunile autorităților care vizează
efectuarea ilegală a cercetării la fața locului. În speță, „la 6 noiembrie 2008 poliția l-a stopat pe M.C., ginerele
reclamanților, aflat la volanul unei furgonete, în apropierea casei acestora din urmă. Vehiculul era încărcat
cu carne de găină. Fiind întrebat despre originea cărnii, M.C. ar fi declarat că o cumpărase din regiunea
transnistreană și că nu dispunea de certificate de origine. Potrivit poliției, M.C. a menționat că și mai multă
carne se afla în camera frigorifică instalată în curtea casei. Conform unei autorizații scrise de mână, semnată
de către M.C., el a indicat că locuia la adresa respectivă și și-a dat acordul ca polițiștii să purceadă la cerce-
tarea camerei frigorifice aflate în curte. După cercetarea efectuată în absența reclamanților, poliția a con-
fiscat 4924 kg de carne congelată. Reclamanții au susținut că, deși casa lor era înregistrată ca fiind locul de
reședință al lui M.C., din anul 2005 el locuia la o altă adresă. Potrivit Guvernului, la momentul evenimente-
lor, M.C. locuia în casa reclamanților. La 17 noiembrie 2008 reclamanții au depus o plângere penală împotri-
va polițiștilor, argumentând că ei comiseseră infracțiunea de violare de domiciliu. Reclamanții au indicat că
ei erau singurii proprietari și rezidenți ai imobilului care fusese cercetat și că M.C. locuia la o adresă diferită.
Ei s-au plâns că cercetarea efectuată în absența lor, fără acordul lor și fără un mandat judiciar era contrară
Articolului 8 din Convenție și articolelor 12 și 118 din Codul de procedură penală. Printr-o ordonanță din
1 decembrie 2008, Procuratura Chișinău a respins plângerea lor. Ea a relevat că, potrivit informațiilor din
buletinul de identitate al lui M.C., locul de reședință al acestuia era chiar adresa casei reclamanților. Ea a
considerat că polițiștii acționaseră conform legii și că nu erau întrunite elementele infracțiunii de violare
de domiciliu.
Guvernul a admis că a avut loc o ingerință în drepturile reclamanților garantate de Articolul 8 din
Convenție. Dar a susținut că cercetarea curții casei reclamanților a fost efectuată cu acordul lui M.C., care
locuia la această adresă, și că legea nu prevedea în mod expres că un astfel de acord să fie dat de către toți
proprietarii sau de către toți locuitorii unui imobil. Acordul lui M.C. făcea inutilă examinarea ulterioară de
către un judecător de instrucție a legalității măsurii contestate. Astfel, conform Guvernului, ingerința era
prevăzută de lege și că această lege era previzibilă. În final, el afirmă că ingerința era necesară într-o socie-
tate democratică pentru a preveni și a combate activitățile infracționale.
Concluzia la care a ajuns CtEDO, a fost diametral opusă celor formulate de către autoritățile naționale.
Astfel, Curtea a reținut că Guvernul nu a citat nicio bază legală sau jurisprudență națională pentru a-și
susține argumentul potrivit căruia acordul dat de către M.C. făcea inutil controlul a posteriori din partea
unui judecător de instrucție. În acest aspect, Curtea a relevat că formularea art. 12 alin. (2) din CPP RM,
impune organele de urmărire penală să sesizeze un judecător în decurs de douăzeci și patru de ore de la
efectuarea acțiunilor de urmărire penală într-un domiciliu fără mandat judiciar, poate sugera contrariul,
adică necesitatea controlului judiciar posterior.
În lumina celor de mai sus, Curtea a considerat că în lipsa unei autorizări prealabile din partea unui
judecător și a unui control judiciar efectiv a posteriori a acțiunilor contestate, prevăzută de legea moldove-
nească, reclamanții nu au beneficiat de garanții procedurale suficiente pentru a preveni riscul de abuz de
putere din partea organelor de urmărire penală” [7] .
CONCLUZII
În concluzie, având în vedere opinia la care a ajuns CtEDO, inclusiv urmare a poziției exprimate de
către autoritățile naționale, dar și urmare a analizei cadrul normativ relevant, se impune inclusiv necesi-
tatea revederii modalității în care este aplicat controlul judiciar atunci când cercetarea la fața locului este
efectuată cu acordul persoanei. În acest sens, voința persoanelor la care se referă art. 12 alin. (1) CPP RM,
urmează a fi interpretate în lumina prevederilor alin. (2) al aceluiași articol, ca fiind una dintre excepțiile

în care cercetările la domiciliu pot fi efectuate în lipsa mandatului judiciar, de rând cu cazurile ce nu suferă
amânare sau cazurile de delict flagrant. Doar că ultima propoziție din acest aliniat prevede în mod expres
că în cazul efectuării acțiunilor procesuale fără mandat judiciar, organul abilitat să efectueze aceste acțiuni,
imediat, dar nu mai târziu de 24 de ore de la terminarea acțiunii, prezintă instanței de judecată materialele
respective pentru controlul legalității acestor acțiuni. Felul în care este redată această prevedere, nu permi-
te interpretarea în favoarea exceptării de la controlul judiciar posterior al situațiilor în care cercetarea la
fața locului în domiciliu a fost efectuată cu acordul persoanei. Mai mult, o asemenea interpretare nu rezultă
nici din prevederile art. 118 CPP RM. Din aceste considerente, controlul judiciar fie anterior fie posterior
al cercetării la fața locului este unul necesar, iar acordul persoanei privind realizarea acțiunii de urmărire
penală nu poate substitui acest control.
REFERINŢE BIBLIOGRAFICE
1. Ciopraga A., Criminalistica, Tratat de tactică, Ed. Gama, Iași, 1996, 481 p.
2. Яблоков H., Криминалистика, 3-е изд. перед, и доп., Юристь, 2005, 784 c.
3. Dolea I., Codul de procedul penală al Republicii Moldova (comentariu aplicativ), Ed. Cartea juridică,
Chișinău, 2016, 1172 p.
4. Osoianu T., Ostafciuc D., Urmărirea penală, Editura, Cartea Militară, Chișinău, 2021, 49 p.
5. Ostafciuc D., Principiile procesului penal, Editura, Print-Caro, Chișinău, 2022, 719 p.
6. Decizia Colegiului penal al CSJ, în dosarul nr. 1ra-274/2021, [on-line]. Disponibil: http://jurisprudenta.
csj.md/search_col_penal.php?id=18034, accesat la 25.02.2023.
7. Hotărârea CtEDO în cauza Bostan c. Moldovei. [on-line]. Disponibil: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%2
2languageisocode%22:[%22FRE%22],%22appno%22:[%2252507/09%22],%22documentcollectioni
d2%22:[%22CHAMBER%22],%22itemid%22:[%22001-206346%22]}
CZU: 343.132.1
ERORI TIPICE ETAPEI DE DOCUMENTARE A CERCETĂRII LA FAȚA LOCULUI
Constantin RUSNAC,
dr. în drept, conf. univ.,
Catedra „Procedură penală, criminalistică șisecuritate informațională” a
Academiei „Ștefan cel Mare” a MAI al RM
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8122-7711
Rezumat
Studiu este destinat relevării erorilor tactice comise în cadrul efectuării acțiunii de cercetare a locului fap-
tei la etapa de documentare de către ofițerii de urmărire penală din cadrul Inspectoratului General al Poliției al
Ministerului Afacerilor Interne al Republicii Moldova. Ca urmare a analizei bazei empirice, autorul menționează
erorile tipice săvârșite de organul de urmărire penală în procesul întocmirii procesului-verbal de cercetare la
fața locului, realizări schiței și fotografiei judiciare operative de la fața locului.
Cuvinte-cheie: cercetarea la fața locului, eroare, tactica criminalistică, acțiune de urmărire penală, proces-
verbal, schiță, fotografie.
Abstract
The study is intended to reveal the tactical errors committed during the investigation of the crime scene at
the documentation stage by the criminal investigation officers of the General Police Inspectorate of the Ministry of
Internal Affairs of the Republic of Moldova. As a result of the analysis of the empirical basis, the author mentions

the typical errors committed by the criminal investigation body in the process of drawing up the on-site investiga-
tion report, making the sketch and the operational forensic photos from the scene.
Keywords: on-site investigation, error, forensic tactics, prosecution, report, sketch, photography.
Introducere. Cercetarea locului este cea mai importantă și frecventă acțiune de urmărire penală care
se efectuează în cadrul investigării unei fapte infracționale. Efectuarea incompetentă a cercetării locului faptei,
consemnarea incorectă a rezultatelor acesteia este motivul apariției erorilor grave și al inadmisibilității probelor
care afectează calitatea și eficacitatea urmăririi penale per ansamblu.
În funcție cât de eficient și iscusit este efectuată această acțiune, depinde calitatea și volumul informațiilor
stabilite, ceea ce, la rândul său, determină alegerea corectă a mijloacelor de soluționare a problemelor existente
la etapa inițială de cercetare a cauzei penale” [54, p. 4].
Scopul studiului. Acest articol are ca scop identificarea erorilor tipice criminalistice comise în ca-
drul efectuării acțiunii de cercetare a locului faptei la etapa de documentare.
Metode aplicate și materiale utilizate. În procesul elaborării articolului științific autorii s-au ghi-
dat de un sistem de metode științifice de cercetare, și anume: metoda gramaticală, metoda sistemică, me-
toda deducției și inducției, metoda analizei, metoda comparativă și multe altele. Baza teoretico-juridică a
articolului științific cuprinde reglementările normative referitoare la cercetarea locului faptei, doctrina pro-
cesual-penală și criminalistică din domeniul cercetării locului faptei. De asemenea, în procesul elaborării
acestui studiu, s-a ținut cont și de practica organelor de drept, studiind și analizând în acest sens un număr
impunător de procese verbale de cercetare la fața locului din cauzele penale în care urmărirea penală a fost
suspendată.
Rezultate obținute și discuții. Vorbind despre erorile criminalistice ale cercetării locului faptei
conștientizăm că ele pot fi comise la orice etapa de cercetare, dar o însemnătate vitală o au erorile etapei de
documentare.
Reieșind din prevederile legale, putem menționa faptul că fixarea rezultatelor cercetării la fața locului
are loc prin următoarele mijloace: procesul-verbal de cercetarea la fața locului, schiță locului faptei, fotografia,
fonograma și videofonograma judiciară [53, p. 32].
Ca urmare a studierii literaturii de specialitate şi analizei proceselor-verbale întocmite de către ofițerii
de urmărire penală din diferite perioade de timp şi regiuni ale Republicii Moldova putem afirma că la etapa de
documentare se comit următoarele erori:
1. întocmirea eronată a procesului-verbal de cercetare la fața locului.
Întocmire eronată a procesului-verbal de cercetare a locului faptei este o problemă actuală. Proce-
sul-verbal de cercetare la fața locului ar trebui să reflecte cursul și rezultatele acestei acțiuni de cercetare și
să servească drept mijloc de probă. Cu referire la importanța procesului-verbal de cercetare la fața locului
Ivan Iakimov a scris: „Nu este suficient să observăm și să descoperim ce este important și necesar pentru caz
în timpul cercetării. Aceasta este doar jumătate din sarcină, cealaltă constă în surprinderea și consolidarea a
tot ceea ce a fost observat și descoperit în timpul examinării, fapt care oferă o reprezentare corectă și exactă
pentru toți care trebuie să se familiarizeze cu rezultatele cercetării” [57, p.30].
În opinia noastră, în cadrul procesului-verbal de cercetare a locului faptei se admit următoarele erori:
–– obiectele și urmele descoperire nu se descriu complet, obiectiv și multilateral. Astfel, nu se descrie
forma, dimensiunea, culoarea, particularităţile de construcţie, destinaţia obiectelor. Nu se descrie locul
unde obiectele au fost descoperite, natura urmelor din punctul de vedere al mecanismului de formare şi al
perceptibilităţii lor, dimensiunile lor, impurităţile descoperite în urmă. [2; 3; 5-27; 36-45];
–– existența aprecierile subiective ale ofiţerului de urmărire penală. În procesul cercetării locului faptei,
este inacceptabil să se fixeze aprecierile subiective ale ofițerului de urmărire penală sau ale specialistului
(ofițer criminalist, medic-legist) cu privire la timpul și metoda săvârșirii infracțiunii, acțiunile infractorului
la fața locului, consecințele infracțiunii, prezența legăturii de cauzalitate între acțiunile infractorului și
consecințele rezultate, precum și alte circumstanțe [1-4; 8-10; 12-28; 34-38];
–– consemnarea concluziilor şi versiunilor. Trebuie amintit că în cadrul fixării rezultatelor cercetării la fața
locului este inadmisibil formularea concluziilor și a versiunilor cu privire la circumstanțele faptei. Astfel, trebuie
evitate sintagme de genul: „urme de sânge”, „cercei din aur”, „urmele infractorului”, „locul comiterii infracțiunii”,

„locul de unde au fost sustrase bunurile” etc. [1-4; 8-10; 12-28; 34-47]. Alteori, ofițerul de urmărire penală
(uneori la sfatul unui specialist) concluzionează că urmele descoperite sunt nevalabile pentru identificarea
obiectului creator de urmă și bazându-se pe această nu le ridică. Această abordare este absolut inacceptabi-
lă. În primul rând, formularea concluziilor în timpul cercetării la fața locului contrazice esenței și sarcinilor
acestei acțiuni de urmărire penală. În al doilea rând, imposibilitatea efectuării unei examinări tradițional
în scop de identificare (de exemplu, expertiza dactiloscopică) nu exclude utilizarea urmelor în cadrul altor
tipuri de expertize moderne (expertiza crestoscopică și poroscopică). În plus, urmele pot fi examinate în
vederea constatării mecanismului de formare. Necesitatea unei astfel de cercetări nu este întotdeauna evi-
dentă în timpul cercetării la fața locului, prin urmare, refuzul ridicării urmelor pare nejustificat. În același
context menționăm că, ofițerii de urmărire penală, iar în unele cazuri ofițerii criminalişti folosesc la locul
faptei metode nereziliente procesului tehnologic şi standardelor de calitate. O astfel de abordare exclude
posibilitatea examinării urmelor relevate prin folosirea cunoștințelor speciale moderne şi se datorează
faptului că mulți ofițeri de urmărire penală nu au suficiente informații despre posibilitățile actuale ale mij-
loacelor tehnico-ştiinţific, sau îşi creează o apreciere pripită precum că examinările moderne sunt foarte
complicate şi costisitoare;
–– utilizarea expresiilor și termenilor care creează incertitudine. În unele cazuri ofițerii de urmărire penală
folosesc în procesul-verbal de cercetare la fața locului sintagme de genul: „pare a fi”, „pare a fi nou”, „aproape
gol”, regionalisme şi termeni speciali neînţeleşi pentru participanţi [2; 6-8; 10; 11-16; 18-20, 43];
–– obiectele asemănătoare sunt desemnate prin termeni diferiți, de exemplu: cameră este identificată ca
odaie, încăpere; fereastra ca geam, fantă sau oberliht, [4; 8; 12; 22; 29];
–– indicarea în procesul-verbal de cercetare la fața locului a declaraţiilor victimei, martorilor etc. Acest
fapt este interzis, cu excepția completărilor și obiecțiilor formulate de participanții la acțiune, în parte finală a
procesului-verbal de cercetare la fața locului. Or, declarațiile urmează a fi specificate în procesul-verbal de au-
diere [50];
Reiterând problema consemnării declaraţiilor martorului, victimei etc. în procesul-verbal de cerceta-
re a locului faptei menţionăm că unii autori nu consideră acest fapt drept o eroare şi oferă model de proces-
verbal de cercetare a locului faptei în care sunt incluse declaraţiile martorului1;
descrierea obiectului nu decurge de la general la particular, ci dimpotrivă se descriu semnalmentele
individuale apoi cele generale, fapt ce contravine recomandărilor tactice de descriere a urmelor și a obiec-
telor descoperite la fața locului [1; 3; 7; 19-13; 19-20, 22, 26-27, 41-47];
folosirea eronată a unor cuvinte, termeni, sintagme, prepoziții etc. În procesul-verbal de cercetare la fața
locului se utilizează prepoziții de genul: „lângă”, „nu departe”, „în apropiere”, care redau poziționarea obiectului
sau a urmei descoperite în raport cu un punct de reper fix imobil. Utilizarea acestor sintagme face imposibilă re-
constituirea ulterioară a circumstanțelor și a împrejurărilor necesare efectuării reconstituirii faptei sau a expe-
rimentului în procedura de urmărire penală. În același context, unele procese-verbale de la fața locului specifică
drept puncte de repere obiecte mobile, fapt inadmisibil pentru această acțiune procesuală. În opinia noastră, e
posibil ca un obiect mobil (de exemplu: scaun, masă etc.) să reprezinte un punct de reper, doar în cazul în care el
a fost fixat în spațiul cercetat prin intermediul a două puncte de repere fixe imobile;
Poziționarea obiectelor și urmelor doar în funcție de un singur punct de reper. Această eroare se referă
la poziționarea obiectelor și urmelor descoperite în câmpul infracțional și este comisă în aproximativ 95%
de cazuri. Trebuie să există cel puțin două puncte de reper, iar în unele cazuri trei, ca exemplu poziționarea
cadavrului. Necesitatea existenței a cel puțin două puncte de repere este impus de faptul că în cazul în care
poziționare obiectului sau a urmei descoperite se face în funcție doar de un singur punct de reper există
probabilitatea poziționării incorecte obiectului sau urmei în cadrul reconstituirii ulterioare a faptei şi a
experimentului în procedură de urmărire penală.
Cu referire la poziționarea corectă în spațiu a urmei descoperite, necesită de subliniat că ofițerii de
urmărire penală și ofițerii criminaliști folosesc instrumente de măsurare, a căror precizie nu este susținută
1
„La scara blocului, la adresa indicată, grupul operativ a fost întâmpinat de Taras Olealin, domiciliat in mun. Chişinău,
str. Columna, nr. 115/2, ap. 50 telefon 24.16.12, care a anunţat că el este unchiul victimei Olealin Nicolai, în vârstă de 21
ani, student la departamentul de limbi străine al Universităţii Libere Internaţionale din Moldova,şi că a depistat în apar-
tament cadavrul nepotului astăzi la ora 13.50,anunţând urgent poliţia. Olealin Taras a precizat că nu a mişcat cadavrul,
nu a mişcat poziţia obiectelor din jur şi nu a permis accesul nici a unei persoane în locul respectiv. Ulterior cercetarea
la faţa locului s-a efectuat în prezenţa lui Olealin Taras”https://cj.md/wp-content/uploads/2019/01/Modele-de-acte-
procedurale-penale-Volulmul-I.pdf

de documentele necesare.
Este important nu numai să se utilizeze instrumente de măsurare certificate, ci și să se determine
corect punctele de referință din care sunt efectuate măsurătorile.
Dacă reperele necesare nu sunt disponibile la fața locului, recomandăm utilizarea unor repere artifi-
ciale, numite „balize”, care vă vor permite înregistrarea cu precizie a locația urmelor și obiectelor importan-
te pentru caz. Obiectele (stâlpi, sticle cu însemnări etc.) care nu pot fi distruse cu ușurință de către persoane
aleatorii ar trebui utilizate ca „balize”.
Este recomandabil ca toate măsurările să se facă într-un sigură unitate de măsură (unitatea de măsură
este aleasă de ofiţerul de urmărire penală ce întocmeşte procesul-verbal în funcție de circumstanțele, îm-
prejurările existe la locul faptei și urmele, obiectele descoperite, de exemplu: m, cm sau mm) [1-4; 6; 8-10;
12-17; 19-21; 23-27];
–– descrierea incompletă a tuturor circumstanțelor și împrejurărilor existente la fața locului. De exem-
plu, nu se indică condițiile climaterice, luminozitatea, culoarea unor obiecte, existența construcțiilor din
apropiere, ambianța etc. Cu regret, această eroare o constatăm în 91,8% de cazuri [1-2-17; 20-47];
–– descrierea eronată a obiectelor necunoscute. Pe parcursul cercetării la fața locului ofițerul de ur-
mărire penală descoperă obiecte care la aspectul exterior nu îi sunt cunoscute și în procesul examinării
le descrie eronat, de exemplu: armă de foc artizanală este identifică drept armă de foc. În opinia noastră,
singura soluție corectă în cazurile în care organul de urmărire penală se confruntă cu problema descrierii
obiectelor necunoscute este refuzul de a folosi termenii care le denotă. În schimb, e recomandabil de utilizat
concepte mai largi, a căror aplicare nu este pusă la îndoială, cu o indicație detaliată a acelor trăsături stabi-
lite prin percepție directă, care exclud orice judecată subiectivă. Dacă nu se cunoaște ce obiect a fost desco-
perit, în timpul efectuării cercetării locului faptei, este recomandabil să se utilizeze cele mai largi concepte
privitoare la descrierea obiectului. De exemplu, s-a descoperit „... un obiect sub forma unui paralelipiped de
dimensiuni 76 x 52 x 12 mm, din metal, de culoare neagră ...”;
–– procesul-verbal de cercetare este întocmită într-o formă neglijentă, unele dintre ele fiind indiscifra-
bile, eroare identificată în 30% de cazuri. Considerăm că în asemenea situații părțile care participă la locul
faptei sau cele ce ulterior vor face cunoștință cu acțiunea procesuală respectivă pot interveni către ofițerul
de urmărire penală în vederea descifrării aspectelor și circumstanțelor indicate în procesul-verbal [34-38];
–– existența greșeli ortografice și gramaticale. Persoana care efectuează cercetarea la fața locului co-
mite greșeli ortografice și gramaticale, care pot afecta conținutul textual al procesului-verbal al acțiunii. La
fel, sunt realizate corectări care nu sunt convenite cu persoanele participante la acțiunea;
–– utilizarea prescurtărilor de genul:: s/t – sunt, p/u, p/t – pentru, e/e – este etc.), fără a elabora o le-
gendă în acest sens. Acest fapt este unul neacceptabil atât din punctul de vedere a științei criminalistice, cât
și a dreptului procesual penal [15; 19-20; 25-26; 31; 40];
–– partea descriptivă a procesului-verbal de cercetare a locului faptei conţine spaţii libere. Acest fapt este
inadmisibil, deoarece, ulterior, spațiile respective pot fi completate cu date eronate sau care nu corespund cu
datele faptice de la fața locului;
–– nu se indică sau se indică incomplet mijloacele tehnico-ştiinţifice utilizate în cadrul cercetării locului fap-
tei, de exemplu: în unele cazuri nu se indică tipurile de prafuri folosite la relevarea urmelor, alteori nu se indică
tipul aparatului foto utilizat, cadrul de memorie, sursa de lumină etc. Eroare constatată în 81,6% de cazuri [1-
47];
–– nu se indică modalitate de sigilare și împachetare a urmelor și obiectelor descoperite în cadrul cercetării
locului faptei. Această eroare persistă în 69,3% de cazuri [15; 16; 19; 22, 28, 39-40; 43; 45-48] și se manifestă
prin: 1. nu există note explicative pe ambalaj cu privire la ce s-a ridicat, de unde s-a ridicat, numărul ur-
melor și obiectelor ridicate numele, prenumele, funcția persoanei responsabile de ambalarea și sigilare
etc.; 2. urmele materiale sunt împachetate toate împreună. Împachetând urmele și obiectele într-un pachet
comun există riscul modificării indicilor generali și individuali ale acestora în timpul transportării, iar în
cazul în care sunt împachetate câte unul se omite fixarea în interiorul coletului, ceea ce duce la pierderea
informațiilor; 3. ridicarea incorectă a urmelor (sau a obiectului purtător de urmă), de exemplu glontele des-
coperit este extras din țintă și examinat cu instrumente de metal.
Erorile enunțate supra nu reprezintă o listă exhaustivă, existând și alte erori constatate pe parcursul
propriei experiențe:
–– fixarea incorectă a timpului finisării acțiunii. Persoana care efectuează cercetarea la fața

–– locului fixează timpul finisării acțiunii momentul în care se încheie examinarea locului faptei sau
examinării obiectelor;
–– nu se asigură prezența specialiștilor necesari unei cercetări complete și obiective;
–– în cazul în care cercetarea locului faptei se întrerupe, procesul-verbal al acțiunii nu conține inscripții
cu privire la ora întreruperii și reluării acțiunii, motivul întreruperii și date cu privire la faptul că cauzele care
au determinat întreruperea au fost înlăturate. În același context menționăm că acțiunea de cercetare a locu-
lui faptei după întrerupere este recomandabil să fie reluat de aceiași grupă operativă de cercetare, în special
ofițer de urmărire penală, în vederea asigurării continuității acțiunii;
În cazurile în care cercetarea locului faptei a fost întreruptă nu se iau măsuri de protecție și pază a
locului faptei ca de exemplu: sigilarea locului faptei, nominalizarea persoanelor care vor asigura integritatea
și paza locului faptei etc.
2. Fotografierea și înregistrarea video eronată a procesului de cercetare a locului faptei.
Fotografierea se efectuează, în unele cazuri, după ce locul faptei a fost modificat. De regulă, fotografia
este realizată de un specialist (ofiţer criminalist) care fotografiază doar ceea ce consideră el necesar fără a
atrage atenţie la cea ce poate avea importanţă pentru cercetarea cauzei penale. Vorbind despre fotografia
judiciară operativă de la locul faptei necesită de subliniat că ofițerii criminaliști, iar în lipsa acestora ofițerii
de urmărire penală, execută fotografia judiciară a locului faptei fără a respecta recomandările tehnice și
metodice cu privire la genurile și procedeele fotografie, iar planșele fotografice operative de la fața locu-
lui nu reprezintă un cumul de imagini logic structurate care evidențiază locul fapte cu totalitatea obiecte-
lor principale și indicii individuali, dar reprezintă imagini secvențiale care sunt poziționate alogic fără a fi
caracterizate.
Cercetând subiectul fixării video a locului faptei menționăm opinia autorului Semţov V. că utilizarea
tehnicii de înregistrare video are o mare importanţă pentru descoperirea rapidă a infracţiunii şi identifi-
cării făptuitorilor. În cazul în care ofiţerul de urmărire penală dispune de cameră video, el are posibilitatea
reconstituirii repetate a înregistrărilor în scopul analizei cercetărilor efectuate şi studierea detaliată a re-
zultatelor obţinute [56 ].
Importanţă înregistrărilor video efectuate în cadrul cercetării locului faptei a fost investigată şi de
autorii autohtoni Odagiu Iu. Luchin L., Rusnac C. care menţionează că înregistrarea video efectuată în cadrul
cercetării locului faptei oferă posibilitatea de imprimare şi reproducere cu multă exactitate a imaginii şi su-
netului unor activităţi infracţionale; a unor fenomene, împrejurări şi stări de fapt în faza statică şi îndeosebi
în cea dinamică; a aspectului obiectelor, aşa cum se înfăţişează vederii noastre; detalii, nuanţe de culori şi
microfeneomene ale obiectelor cercetare, care sunt inaccesibile vederii obişnuite [52, p.42 ].
În situația în care la locul faptei se aplică video filmul judiciar, procesul tehnic de fixare a cercetării
locului faptei generează următoarele erori:
–– nu se face prezentarea completă a tuturor membrilor grupei operative de cercetare în fața camerei;
–– nu se înregistrează momentul explicării drepturilor şi obligaţiile participanţilor;
–– nu se fixează denumirea instituţiei în cadrul căreia se efectuează înregistrarea video;
–– nu se nominalizează persoana care efectuează comentariu;
–– nu se descriu caracteristicile tehnicii video prin intermediul căreia se realizează înregistrarea vi-
deo și pe care se va stoca înregistrările;
–– nu se fixează timpul începerii și finalizării acțiunii, la fel, în cazurile când cercetarea locului faptei
se întrerupe nu se fixează motivul întreruperii;
–– nu sunt realizate toate genurile și procedeele video filmului judiciar;
–– nu se fac comentarii asupra urmelor descoperite şi acţiunilor care au avut ca rezultat descoperirea
urmelor sau a obiectelor ce au importanță pentru cauza penală.
–– deseori înregistrarea video se face fără banda sonoră pierzându-se astfel posibilitatea de fixare a
sunetului existent la locul faptei;
–– nu este fixat faptul citirii procesului-verbal de cercetare a locului faptei participanților, de ase-
menea nu se fixează video existența sau inexistența completărilor, obiecțiilor din partea participanților la
acțiune etc.
3. Întocmirea eronată a schiței locului faptei.
Schița locului faptei nu este întocmită în cazurile în care existența ei este vitală, iar dacă este întoc-
mită poate conține multe neclarități și greșeli de conținut. La fel, se creează confuzii între desenul schiță și

planul schiță. Dese ori se limitează la întocmirea unui tip de schiță, de exemplu, schiță în proiecție orizontală
evitându-se schița rabatabilă, la fel se pierde din vedere faptul că ofițerul de urmărire penală nu trebuie să
se limiteze la întocmirea unui singure schițe, dar poate să întocmească mai multe tipuri:
–– schiţa de orientare – cuprinde locul faptei cu mediul ambiant;
–– schiţa unei porţiuni – cuprinde locul faptei în întregime, oferă informaţie referitoare la raportul
dintre urme;
–– schiţa obiectelor principale – cuprinde cel mai important sector de la locul faptei;
–– schiţa urmelor şi detaliilor – se fixează anumite urme şi detalii separat.
La întocmirea schiţei se neglijează respectarea următoarele reguli:
1. exactitatea schiţei – măsurile trebuie să se execute corect, iar rezultatele să fie reţinute şi utilizate
în schiţă cu exactitate, deoarece fiecare dimensiune le influenţează pe celelalte şi orice greşeală afectează
redactarea exactă a situaţiei ;
2. cotarea schiţei – este necesar ca pe schiţă să existe un fel de cotare, să se folosească aceeaşi unitate
de măsură;
3. orientarea schiţei – schiţa trebuie să fie orientată după punctele cardinale. Nordul se indică cu
ajutorul unei săgeţi, iar sudul, estul şi vestul se determină în funcţie de poziţia nordului;
4. claritatea schiţei – schiţa trebuie să conţină un element esenţial absolut necesar precum înţelege-
rea situaţiei existente în teren;
5. reprezentarea prin semne convenţionale criminalistice – pentru ca o schiţă să fie citită cu uşurinţă
este necesar ca la întocmirea ei să se folosească semne convenţionale. Redarea unor obiecte, detalii sau ele-
mente pentru care nu sunt prevăzute semne convenţionale criminalistice se face prin semne convenţionale
topografice standardizate, cifre sau prin cele utilizate în alte domenii de activitate;
6. individualizarea schiţei – schiţa trebuie individualizată prin menţionarea următoarelor: titlul, sca-
ra, data, locul etc.
În timpul întocmirii schiţei locului faptei se pierde din vedere existenţa mai multor rechizite.
titlul, unde se indică:
–– schiţa este la scară (plan-schiţă) sau simplă (desen-schiţă);
–– ce este reprezentat în schiţă;
–– locul descoperirii obiectului, reprezentat în schiţă;
–– în baza cărei acţiuni de urmărire penală şi în cadrul cărei cauze penale a fost întocmită schiţa;
–– data, luna, anul de întocmire.
–– scara dacă a fost folosită;
–– orientarea imaginii în schiţă, care trebuie să se facă în legătură cu direcţiile „Nord-Sud”
–– enumerarea obiectelor şi urmelor indicate în schiţă şi corespunderea lor cu cele fixate în procesul-
verbal de cercetare la faţa locului;
–– existenţa legendei;
–– semnătura ofiţerului de urmărire penală și altor participanți;
Concluzii. Deficiențele examinate trebuie luate în considerare la organizarea, efectuarea și fixarea cerce-
tării la faţa locului, iar ofiţerul de urmărire penală trebuie să ţină cont de faptul că succesul cercetării infracţiunii
depinde, în mare măsură, de aprecierea și fixarea corecta a informaţiilor obținute în cadrul acestei acțiuni.
La fel, am putea menționa că lista erorilor enunțate supra nu este una exhaustivă și în funcție de ge-
nul cercetării locului faptei, tipul infracțiunii săvârșite lista acestora poate fi extinsă. Erorile descrise sunt
inadmisibile, deoarece există riscul nulității acțiunii procesuale, fie inadmisibilității probelor obținute prin
acest procedeu.
Referințe bibliografice
1. Cauza penală nr. 2020440156


49. Codul de procedură penală al Republicii Moldova: nr. 122-XV din 14 martie 2003. În: Monitorul Oficial al
Republicii Moldova, ,2013, nr. 248-251.
50. Didac V ș.a. Modele de acte procedurale Volumul I. Chișinău, 2007, p. 27 https://cj.md/wp-content/
uploads/2019/01/Modele-de-acte-procedurale-penale-Volulmul-I.pdf (vizitat 15.10.2022).
51. Dolea I. Drept procesual penal. Chișinău: Cartier Juridic, 2005.
52. Odagiu Iu., ş.a. Cercetarea la faţa locului. Ghid practic. Chişinău: S.n., 2013.
53. Ostavciuc D., Odagiu Iu. Tactica efectuării cercetării la fața locului. Ghid metodic pentru ofițerii de urmărire
penală. Editura Cartea Militară. Chișinău, 2020.
54. Потапова Н. Особенности осмотра места происшествия по делам о преступных нарушениях правил охраны
труда на предприятиях // Российский следователь. 2010. No 2.
55. Процессуальные ошибки на стадии предварительного расследования и путь их устранения. https://scien-
ceproblems.ru/protsessualnye-oshibki/3.html (vizitat 15.10.2020).

56. Семенцов В.А. Видео и звукозапись в доказательственной деятельности следователя. Москва, 1997.
57. Якимов Н.И. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике. – М.: 2001. С. 194. În: М. Г.
Латыпова. Актуальные проблемы при осмотре места происшествия. Вестник Уфимского юридического
института МВД России 2013 No. 2.
CZU: 343.1:343.98
CERCETAREA CALITATIVĂ LA FAȚA LOCULUI – FACTOR IMPORTANT ÎN EFECTUAREA

EXPERTIZELOR JUDICIARE
QUALITATIVE ON-SITE RESEARCH – AN IMPORTANT FACTOR IN PERFORMING JUDICIAL EX-

PERTISES
Expert judiciar, Lilia FLOREA

Centrul Național de Expertize Judiciare a Ministerului Justiției al Republicii Moldova
e-mail: florealilia1@gmail.com
Expert judiciar, Oleg MOROZ
e-mail: cnej@justice.gov.md
Expert judiciar, Vasile GROSU
e-mail: vasilegrosuvv@gmail.com
Expert judiciar, Nicolae GURĂU
e-mail: nicolaegurau@yahoo.com
Expert judiciar, Ion LOPATENCO
e-mail: ion.lopatenco@justice.md
REZUMAT
Cercetarea la fața locului este deosebit de importantă pentru desfășurarea urmării penale și efectuării
expertizelor judiciare dispuse, de aceia aceasta trebuie efectuată cu profesionalism și obiectivitate luând în con-
siderare imposibilitatea repetării acesteia în aceleași condiții.
Autorii prezentului articol, făcând referire la prevederile legislative în acest sens, încearcă să valorifice
eficiența cunoștințelor și necesității de a acorda o atenție deosebită activității de cercetare la fața locului, mij-
loacelor tehnico-științifice criminalistice folosite, deoarece numai prin respectarea regulilor de cercetare la fața
locului, cauza va fi soluționată cu succes, iar rezultatele vor contribui la înfăptuirea justiției.
CUVINTE CHEIE: Cercetarea la fața locului; expertiză judiciară; organ de urmărire penală; grup operativ.
ABSTRACT
The on-site investigation is particularly important for the conduct of the criminal prosecution and the
carrying out of the ordered judicial expertise, therefore it must be carried out with professionalism and objecti-
vity, taking into account the impossibility of repeating it under the same conditions.
The authors of this article, referring to the legislative provisions in this regard, try to make use of the effi-
ciency of knowledge and the need to pay special attention to the on-site investigation, the technical-scientific tools
used, because only by respecting the rules of on-site investigation, the case will be successfully resolved and the
results will contribute to the achievement of justice.

KEYWORDS: On-site investigation; judicial expertise; prosecution body; operational group.
ABREVIERI: Cercetarea la fața locului (CFL); Organul de urmărire penală (OUP); Grupul operativ (GO).
INTRODUCERE
Eficacitatea descoperirii și cercetării a infracțiunilor este condiționată de realizarea calitativă a cer-
cetării la fața locului, activitate în cadrul căreia se depistează și se colectează un mare volum de informație
criminalistică, ce servește drept bază de cercetare a majorității dosarelor penale. Valoarea și volumul de
informație necesare descoperirii cauzelor pe urme proaspete, sporesc în funcție de efectuarea în cadrul
cercetării la fața locului așa numitelor examinări criminalistice preliminare a ale urmelor și altor obiecte
materiale de probă depistate în câmpul infracțional.
Datele furnizate de aceste cercetări sunt puse la temelia elaborării versiunilor, la planificarea și re-
alizarea acțiunilor procesuale care conduc urmare și la posibilitatea dispunerii expertizelor judiciare în
privința anumitor probe și în consecință la finalizarea dosarelor. Respectiv, anume aici se evidențiază pro-
fesionalismul și competența atât a organelor de urmărire penală, cât și a specialiștilor implicați (experților
judiciari atrași în calitate de specialiști pentru cercetare) în procesul de descoperire a infracțiunilor, în
temeiul prevederilor art. 118 al Codului de Procedură Penală al Republicii Moldova.
I. Noțiunea, Importanța și Sarcinile Cercetării la fața locului (CFL)

Cercetarea la fața locului poate fi definită ca fiind o activitate procedurală efectuată după criterii
tehnico-tactice criminalistice, care are ca obiect perceperea nemijlocită a locului în care s-a săvârșit
o infracțiune ori s-a produs un eveniment cu implicații juridice, evidențierea împrejurărilor în care s-au
produs, descoperirea, fixarea, conservarea, ridicarea și interpretarea urmelor și mijloacelor materiale de
probă, precizarea stării și poziției acestora, în vederea stabilirii naturii faptei ori evenimentului, identificării
persoanelor și obiectelor care au creat urmele și administrării probelor în procesul judiciar.
Cercetarea la fața locului (în continuare CFL) este una din activitățile organului de urmărire penală
(în continuare OUP), care se realizează de obicei la începutul urmăririi, având drept scop cunoașterea ne-
mijlocită a locului faptei, al descoperirii, fixării și ridicării urmelor create la săvârșirea infracțiunii.
Activitatea CFL se petrece cu participarea specialiștilor, experților judiciari competenți în materie
și finalizează cu întocmirea a unui proces verbal de cercetare a locului faptei (art. 124,260, 261 CPP RM).
Importanța activității a CFL este contribuția acesteia în mod substanțial la aflarea adevărului în cau-
ză, de ea depinzând lămurirea problemelor referitoare la faptele si împrejurările acesteia, inclusiv cu privire
la făptuitor. Nu de puține ori, această activitate este unica modalitate de obținere a probelor și mijloacelor
materiale de probă, cel puțin în prima fază a cercetărilor.
Sarcinile CFL sunt de a cerceta calitativ, corect și plenipotențiar locul săvârșirii faptei cu utilizarea
metodelor și tehnicilor/mijloacelor tehnico-științifice criminalistice moderne în scopul depistării, fixării
și ridicării urmelor și mijloacelor materiale de probă ce pot avea un rol determinant pentru demonstrarea
legăturii între: autorul faptei, instrumentul utilizat la comiterea faptei, victimă și câmpul infracțional. De-
monstrarea acestor legături poate fi efectuată deseori prin expertizarea urmelor și mijloacelor materiale de
probă depistate și ridicate în cadrul CFL, care poate ajuta indispensabil la investigarea calitativă a cauzelor
respective prin formularea unor concluzii relevante. Urmele și mijloacelor materiale de probă ridicate în
cadrul CFL reprezintă ulterior obiectele de studiu în cadrul expertizelor judiciare dispuse în scopul aflării
adevărului.
II. Cercetarea calitativă la fața locului – factor important, inclusiv în efectuarea expertizelor
judiciare
Expertiza judiciară reprezintă o activitate de cercetare ştiinţifico-practică, efectuată în cadrul unui
proces judiciar în scopul aflării adevărului prin efectuarea unor cercetări metodice cu aplicarea de cunoștințe
speciale și procedee tehnico-ştiinţifice, pentru formularea unor concluzii argumentate cu privire la anumite
fapte, circumstanțe, obiecte materiale, fenomene și procese, ce pot servi drept probe într-un proces judiciar.
Urmare, cu cât mai calitativ (obiectiv și profesional) va fi efectuată cercetarea la locul săvârșirii fap-
tei, cu cât mai prețioase vor fi probele obținute, cu atât mai ușor va fi pentru expert de asigurat principiul
plenitudinii examinărilor și formularea unor concluzii obiective și convingătoare.

CFL prezintă importanță că asigură colectarea probelor materiale ale infracțiunii punând totodată
în evidență și alte surse de informații probante. În practică s-a demonstrat, că locul în care făptuitorul și-a
desfășurat activitatea infracțională sau unde s-au produs consecințele ei, conține sursa celor mai diverse și
valoroase probe privind fapta și autorul acestuia. Descoperirea, fixarea și interpretarea corectă a materia-
lului probatoriu la fața locului reprezintă condiția esențială pentru soluționarea perfectă a cauzelor penale.
Natura și împrejurările în care au avut loc infracțiunea sau fapta al cărei caracter penal rămâne necunoscut,
modul în care făptuitorul a procedat ca să-și realizeze actul infracțional, atribuie locului faptei caracteristici
particulare, impunând activități de cercetare la fața locului obiective diferite.
CFL impune necesitatea efectuării unei examinări minuțioase, porțiune cu porțiune a locului respec-
tiv, astfel încât nici o zonă, nici un obiect să nu rămână necercetat. Zonele/obiectele cu urme prețioase
omise cu ocazia cercetării ar putea rămâne nevalorificate, fapt care ar conduce la imposibilitatea stabilirii
adevărului.
Exemplu prezentat în cadrul instruirii OUP/experților judiciari: CFL în scopul depistării și ridicării
bancnotelor euro contrafăcute s-a efectuat de către organele competente, într-un hotel a unui orășel eu-
ropean în care era cazat un cetățean străin. Acesta a intrat în vizorul organelor de drept după ce într-un
magazin de produse alimentare de la periferia orașului și-a procurat o sticlă de cola, achitându-se cu o
bancnotă de 500 euro contrafăcută. Urmărit discret de mai mult timp, acesta punea în circulație doar astfel
de bancnote (500 euro), una câte una, de mai multe ori pe zi și în special în magazinele mici de la periferiile
orășelelor, cumpărând produse alimentare câte puțin (o sticlă de cola sau apă, un pachet cu biscuiți, etc.),
atrăgând atenția asupra sa și prin faptul că vorbea foarte mult (potrivit informației de pe camerele de luat
vederi – acesta pornea discuții cu casierul și inițial îi dădea acestuia o bancnotă autentică care era verificată
de vânzător. Ulterior cumpărătorul se răzgândea să facă cumpărătura luând banii înapoi. Distrăgând atenția
vânzătorului întindea apoi o bancnotă contrafăcută de aceiași valoare și cu multe discuții cerea totuși să-i
fie dat produsul ales.
Urmare a efectuării CFL în hotel, ofițerii au depistat și ridicat mai multe obiecte procurate de făptaș
(bunuri, articole de îmbrăcăminte, încălțăminte, bijuterii, ceasuri, etc.). În privința produselor alimentare
s-a luat decizia de a nu fi ridicate, până când, cineva a desfăcut o ciocolată (numărul mare de bucăți și vari-
etatea ambalajelor i-a atras atenția) și mare a fost mirarea când în loc de ciocolată, înăuntru erau bancnote
a câte 100 euro, puse una peste alta, presate bine. Astfel, descoperite fiind „ciocolatele de mare valoare” au
fost ridicate de către ofițeri, și s-a efectuat cercetarea și altor produse alimentare a căror conținut putea fi
„valoros„. Exemplul dat, indică încă odată asupra necesității cercetării foarte minuțioase a locului faptei sau
locului consecinței ei.
CFL este în principiu o activitate care nu se poate repeta.
Dacă cercetarea a fost defectuos efectuată, sau dacă rezultatele acesteia nu au fost fixate corespun-
zător, ancheta va fi canalizată pe o pistă greșită, cu consecințe dintre cele mai grave pentru aflarea adevă-
rului. Repetarea CFL nu se mai poate face în condiții inițiale și nu mai poate conduce la rezultatele scontate,
întrucât locul faptei suferă modificări, inclusiv ca urmare a măsurilor întreprinse în prima etapă de echipa
de cercetare. Mai mult decât atât, în condițiile în care locul faptei nu a fost sigilat, sau nu au fost luate mă-
suri adecvate pentru paza și conservarea aspectului său inițial, valoarea probatorie a eventualelor urme și
mijloace materiale de probă care ar putea fi descoperite la repetarea cercetării, va fi îndoielnică, existând
întotdeauna suspiciuni cu privire la proveniența lor.
Urmare și pentru efectuarea expertizelor judiciare experților le vor fi puse la dispoziție probe într-un
volum insuficient și calitate necorespunzătoare.
CFL are un caracter organizat, respectiv pentru asigurarea activității acesteia este necesar să se res-
pecte anumite reguli:
- CFL nu trebuie limitată în timp și spațiu;
- în efectuarea CFL trebuie eliminate ideile preconcepute cu privire la fapta, făptuitor, metodele și
mijloacele folosite de acesta, ori cu privire la utilitatea urmelor descoperite și valoarea lor identificatoare;
- se vor aplica metodele concrete de cercetare în funcție de natura și urmările faptei, particularitățile
locului de cercetat, etc.
- notarea constatărilor de ordin criminalistic și a datelor desprinse cu ocazia investigațiilor;
- studierea reacțiilor pe care le are făptuitorul prezent la fața locului.
III. Etapele CFL

Ca metodică tactică generală, cercetarea la fața locului parcurge două etape (faze): faza statică și faza
dinamică. Această distincție între cele două faze ale cercetării are un caracter convențional, în sensul că nu
trebuie privită ca ceva rigid. În raport cu multitudinea și diversitatea situațiilor legate de împrejurările
comiterii faptei pot apărea cazuri când unele activități din faza statică se execută în faza dinamică și invers.
În faza statică se face cunoștință cu situația/ambianța generală a locului infracțiunii: se stabilește
consecutivitatea cercetării la fața locului: se stabilesc hotarele şi limitele cercetării, etapele cercetării, pro-
cedeele de efectuare a cercetării, se dau însărcinări participanților la cercetare, se stabilește ordinea recon-
stituirii unor elemente.
Cercetarea poate fi efectuată prin mai multe procedee tactice: a) concentric – de la periferii spre
centru; b) excentric – de la centru la periferii; c) frontal – de-a lungul sectorului cercetat (pe linii drepte de
la o margine la cealaltă, pe liniile sectoarelor sau pătratelor); d) local – se cercetează anumite porțiuni ale
locului faptei; e) complex – combinarea procedeelor indicate.
În prima etapă, numită faza statică, interesează aspectul de ansamblu al locului săvârșirii faptei,
pozițiile relative ale diferitelor urme si obiecte, căile de acces etc. În această fază, se măsoară distanțele
dintre diferite obiecte ale infracțiunii, între diferitele urme ale acesteia, se executa fotografiile - schița, foto-
grafiile obiectelor principale de la locul faptei. Totodată specialistului criminalist îi este atribuită și sarcina
de marcare a căilor de acces în perimetrul locului faptei, care este stipulat în instrucțiuni și în ordine de uz
intern.
O altă problemă specifică acestei faze o constituie folosirea câinelui pentru prelucrarea urmei de
miros uman, după unele opinii, această activitate este de maximă urgență și trebuie executată imediat ce s-a
ajuns la fața locului, și au fost stabilite căile de acces.
Exemplu prezentat în cadrul instruirii: La CFL pe cazul dispariției unui copil minor din propriul apar-
tament când se afla acasă cu tatăl său. Din imaginile făcute de copilă cu telefonul mobil, ulterior s-a stabilit
că la întoarcerea lor în apartament deja era cineva străin, ascuns în antreul întunecos. În timp ce tatăl era
ocupat la bucătărie, jucându-se în același timp de-a ascunselea cu fiica, acesta nu a auzit cum copila a dis-
părut. Veniți la fața locului OUP au cercetat în apartament, au căutat în bloc și preajma blocului, dar nu au
depistat locul aflării copilului. Careva martori ai dispariției misterioase nu au fost stabiliți. Mai apoi, s-a
constatat că o persoană necunoscută a închiriat, pe un termen scurt, un apartament nelocuit de proprietari
de mult timp în același bloc și răpind copila a ascuns-o acolo până seara (mai târziu, acolo fusese găsită
hăinuța ce-i aparținea fetei). Acesta a planificat din timp infracțiunea și a ales ziua când pentru locatarii
blocului în cauză și celor din preajmă era organizată o excursie cu punctul de plecare din fața blocului în
care a fost săvârșită infracțiunea. Potrivit afișului ora plecării era una târzie când afară era deja întuneric.
Atunci infractorul și a ieșit cu copilul adormit și învelit, și prin mulțimea de oameni adunați în fața blocului
s-a strecurat și urcându-se într-o mașină a dispărut.
Urmare a efectuării CFL a fost suspectat tatăl (precum că s-ar fi întâmplat ceva …) și nu a fost aplicată
metodica specifică de folosire a câinelui pentru prelucrarea urmei de miros uman. După unele opinii, aceas-
tă activitate este de maximă urgență și trebuie executată imediat ce s-a ajuns la fața locului, și au fost stabili-
te căile de acces. Dacă s-ar fi procedat corect în acest sens, copilul ar fi fost găsit pe urme proaspete. Martorii
vecini, însă au indicat la faptul, că în acel apartament cu pricina de mult timp nu mai locuiește nimeni.
A doua etapă a CFL, numită faza dinamică constă în examinarea amănunțită a fiecărui obiect purtător
de urme, deplasându-l din locul unde a fost descoperit, pentru a asigura condiții optime de examinare. Se
executa fotografia detaliată a acestor obiecte, se caută și se ridică urmele vizibile și latente de mâini, urmele
de picioare, ale instrumentelor de spargere, ale armelor de foc, etc.
Fotografiile obținute se anexează la procesul-verbal de cercetare la fața locului. Procesul – verbal
este semnat de toți participanții la cercetare.
IV. Metode de CFL Din practica de zi cu zi și literatura de specialitate cunoaștem următoarele me-
tode:
metoda subiectivă, constă în aceea că grupul operativ (GO) de cercetare procedează la căutarea,
descoperirea, relevarea, fixarea și ridicarea urmelor și mijloacelor materiale de probă, urmând fidel traseul
parcurs de făptuitor din momentul pătrunderii în câmpul infracțional și până la părăsirea acestuia;
metoda obiectivă, constă în căutarea, descoperirea, fixarea, ridicarea urmelor și a mijloacelor ma-
teriale de probă într-o anumită ordine, făcând abstracție de modul si succesiunea acțiunilor presupuse a fi
fost desfășurate de făptuitor în câmpul infracțiunii;

metoda combinată, adică folosirea pe parcursul cercetării atât a metodei subiective, cât și a celei
obiective, trecând de la una la alta, în raport cu particularitățile cauzei și diferitele metode ale cercetării.
V. Reguli speciale de CFL Regulile de cercetare la fața locului sunt determinate de specificul fiecărei
cauze și particularități concrete în care s-a comis infracțiunea, cum ar fi:
- îngrădirea locului faptei prin stabilirea graniților „acces interzis” și asigurarea căilor de acces la
locul faptei a grupului operativ;
- luarea măsurilor pentru a preveni producerea de incendii sau explozii;
- asigurarea reluării activității în pârțile neafectate, ori, după caz, dirijarea traficului rutier pe alte
artere;
- protejarea locurilor, instalațiilor și documentelor;
- extinderea ariei de cercetare până la punctele limită unde s-ar putea descoperi mijloace de probă;
-cercetarea repetată la fața locului doar în cazuri excepționale, când condițiile meteorologice și vi-
zibilitatea au împiedicat desfășurarea în bune condiții a primei cercetări, ori nu au fost cunoscute toate
porțiunile de teren ce intră în accepțiunea de „fața locului sau loc al faptei”.
Cunoașterea nemijlocită a locului săvârșirii infracțiunii ne oferă posibilitatea de a petrece o examina-
re mai exactă și mai amplă a depozițiilor martorilor oculari, a stabilirii timpului când a avut loc infracțiunea,
a drumului parcurs de infractor etc. Ca exemplu:
in cazul accidentelor de muncă, cunoașterea nemijlocită a distanței dintre victimă și utilajul tehnic
care a provocat accidentul, poziția și felul de mișcare a diferitelor agregate, existența măsurilor tehnice de
securitate a muncii, sau lipsa acestora, vor constitui elementele de bază în lămurirea cauzelor accidentului;
in cazul unui incendiu, este important să se cunoască locul de unde, a pornit focul și urmele mijloa-
celor care au întreținut flacăra;
in cazul unui accident rutier, forma si poziția urmelor de frânare, poziția și distanța dintre cele doua
vehicule întrate în coliziune sau dintre vehicul și victimă, sunt elemente importante pentru cunoașterea îm-
prejurărilor concrete în care a avut loc accidentul.
VI. Principii tactice și procesuale privind cercetarea la fața locului
Pentru ca CFL să se desfășoare eficient, este necesar să fie înfăptuită conform următoarelor princi-
pii: Principiul operativității; Principiul conducerii unice a activității de cercetare; Principiul efectuării CFL
în mod organizat; Principiul obiectivității CFL; Principiul utilizării efective a mijloacelor tehnico-științifice
criminalistice.
Practica OUP demonstrează cu referire la principiul utilizării efective a mijloacelor tehnico-științifice
criminalistice, că acestea sunt o componentă tehnică foarte importantă și că aplicarea acestora de către
experții judiciari în calitatea sa de specialiști atrași în grupul operativ (GO) la cercetarea faptei, constituie
unul din factorii ce înlesnesc esențial eficacitatea acestei activități. Utilizarea judiciară a tehnicii din do-
tare amplifică perceptibilitatea urmelor infracțiunii și a altor mijloace materiale de probă, asigurând , în
consecință, eficiența activității de cercetare. Locul faptei conservă o seamă de modificări latente cunoscute
în criminalistică sub denumirea de „urme invizibile”, cum sunt urmele de mâni, petele de sânge, micro urme
de textile, de păr, urme de împușcături, etc. a căror cercetare este de neconceput fără punerea lor în evidență
cu ajutorul mijloacelor tehnice criminalistice, a dispozitivelor de iluminare, inclusiv cu radiații invizibile, a
tehnicilor optice de mărire, a materialelor de relevare și conservare utilizate de experții specialiști. Prin in-
terpretarea tehnico-științifică, specialiștii oferă date cu caracter de certitudine sau de probabilitate, folosite
de OUP pentru a stabili unde s-a produs fapta penală, când s-a comis infracțiunea și multe alte circumstanțe.
VII. Procesul verbal de cercetare la fata locului.
Procesul verbal se numără printre mijloacele de probă cu semnificație majoră în soluționarea cau-
zei, în al doilea rând, acesta se constituie într-o dovadă procedurală, de natură a demonstra îndeplinirea
dispozițiilor legale cu cauza efectuării cercetării la fața locului.
La întocmirea procesului-verbal trebuie respectate o serie de condiții de fond și formă.
- să prezinte situația generală de la locul săvârșirii faptei; să fie complet, în sensul de a evidenția ab-
solut toate constatările făcute; să se caracterizeze prin precizie și claritate; să fie concis.
În conformitate cu dispozițiile legii procesuale penale, procesul verbal trebuie sa cuprindă:
- data și locul efectuării cercetării la fața locului;
- numele, prenumele, calitatea și organul de urmărire penală din care fac parte membrii grupului
operativ (echipa de cercetare);

- numele, prenumele specialiștilor, experților, tehnicienilor ș.a., participanți la cercetarea la fața locu-
lui, precum și unitatea din care provin;
- datele de identificare ale martorilor;
- temeiul care a impus deplasarea la fața locului și examinarea acestuia, cu indicarea modului de se-
sizare și al conținutului, pe scurt, al sesizării;
- descrierea locului unde s-a comis fapta;
- persoanele găsite la fața locului și, în primul rând, cele care au asigurat paza și conservarea acestuia
până la sosirea grupei operative;
- urmele și mijloacele materiale de probă descoperite, relevate fixate și ridicate, metodele și mijloa-
cele folosite în acest scop;
- ora începerii și ora finisării cercetării la fața locului, evidențiindu-se condițiile atmosferice și de
vizibilitate existente atât în momentul sosirii grupei op0erative, cât și pe durata activității;
- mențiune despre executarea schiței locului săvârșirii infracțiunii;
- mențiune despre folosirea câinelui de urmărire și a rezultatului obținut;
Schița locului săvârșirii infracțiunii constituie o modalitate de reprezentare grafică a situației de
la fața locului.
Pentru ca schița locului faptei sa formeze o imagine completă și veridică a situației de la locul
săvârșirii infracțiunii, la întocmirea ei trebuie respectate unele reguli, printre care:
Exactitatea schiței. Executarea corectă a schiței impune fixarea exactă a dimensiunilor obiectelor
ce se reprezintă, precum si a distanțelor și unghiurilor.
Cotarea schiței înseamnă „notarea pe schița a dimensiunilor obiectelor reprezentate. Se recomandă
să se folosească un singur fel de cotare și să se utilizeze aceeași unitate de măsura.
Claritatea schiței. O schița trebuie să cuprindă numai acele elemente ce ilustrează constatările
menționate în procesul-verbal, și respectiv elementele esențiale necesare înțelegerii situației existente in
teren.
CONCLUZII
În lucrarea dată am elucidat una din acțiunile primordiale ale criminalisticii și anume cercetarea la
fața locului, care este actul inițial de urmărire penală. Cercetarea este una din activitățile procedurale și de
tactică criminalistică ale OUP, ce se realizează de obicei la începutul UP, în scopul cunoașterii nemijlocite
a locului faptei, al descoperirii, fixării și ridicării urmelor create cu ocazia săvârșirii infracțiunii. Conform
datelor obținute în timpul unei CFL depinde nu numai argumentarea săvârșirii cauzei, dar și aflarea adevă-
rului în esență. CFL de rând cu efectuarea altor acte de UP: audierea martorilor, părților vătămate, asculta-
rea învinuitului/inculpatului, dispunerea de expertize judiciare, etc. constituie un procedeu în procedura
penală. Acest procedeu urmărește acumularea de date fixate integral și cât mai operativ posibil privind
circumstanțele faptei, descoperirea făptuitorului, fixarea și ridicarea urmelor infracțiunii, stabilirea stării
și poziției mijloacelor materiale de probă etc. Tot odată am descris necesitatea folosirii eficiente a instru-
mentelor tehnice și tactice criminalistice și altele, toate acestea fiind orientate spre stabilirea naturii faptei
penale și acumulării de probe prezentate ulterior experților judiciari pentru efectuarea expertizelor judici-
are în scopul aflării adevărului.
Bibliografie:
1. Codul de Procedură Penală al Republicii Moldova;
2. Legea nr. 68 din 14.04.2023 cu privire la expertiza judiciară și statutul expertului judiciar;
3. Constantin Drăghici, Adrian Iacob, Tratat de tehnică criminalistică, SITECH, Craiova, 2007;
4. Emilian Stancu, Tratat de criminalistică, Ediția a VI-a, revăzută, București, 2015;
5. P. Ciobanu, Mijloace tehnico-științifice destinate investigațiilor criminalistice la fața locului, Revista Uni-
versul Juridic, nr. 6/2017;
6. Gabriel Ion Olteanu Considerații cu privire la tactica efectuării cercetării la fața locului, editura ait labo-
ratories srl. 2004;
7. Coman Constantinescu, „Reguli tactice ale efectuării cercetării la faţa locului”, Tratat practic de crimina-
listică, vol.1, București 1976

CZU: 340.6:349.2
CERCETAREA LA FAȚA LOCULUI A ACCIDENTELOR DE MUNCĂ, PREMISĂ ESENȚIALĂ

LA FORMULAREA CONCLUZIILOR ARGUMENTATE ÎN CADRUL EXPERTIZEI JUDICIARE
A TEHNICII DE SECURITATE ȘI SĂNĂTATE ÎN MUNCĂ: STUDIU DE CAZ.
ON-SITE INVESTIGATION OF WORK ACCIDENTS, AN ESSENTIAL PREMISE IN THE FORMULA-

TION OF REASONED CONCLUSIONS IN THE FIELD OF JUDICIAL EXPERTISE OF OCCUPATIONAL
HEALTH AND SAFETY: CASE STUDY.
Expert Judiciar, Ruslan POSTICA

Doctorand al Școlii Doctorale de Științe Juridice a Universității de Stat din Moldova
e-mail: ruslan.postica@gmail.com
ORCID: 0000-0001-9227-9018
Expert Judiciar, Mariana BOTEZATU
e-mail: botezatu74@mail.ru
Expert Judiciar, Vitalie VICOL
e-mail: vitalivicol@gmail.com
REZUMAT
Prezentul articol reprezintă o examinare a activității de cercetare la fața locului, privind infracțiunile din
domeniul siguranței ocupaționale, prevăzute la art. 183 a Codului Penal al RM, nemijlocit, sunt identificate da-
tele ce se conțin în procesul verbal de cercetare la fața locului a organului de urmărire penală, precum și datele
ce se conțin în actul de examinare la fața locului a expertului judiciar, în cazul unui accident invidual de muncă
produs la o unitate care are ca și gen de activitate fabricarea de produse refractare. Subsecvent au fost consta-
tate particularitățile individuale ale conținuturilor acestor acte/documente procesuale, precum și imporatnța
acestora pentru cauză.
CUVINTE CHEIE: cercetare la fața locului, accident de muncă, expertiză judiciară.
ABSTRACT
This article is an examination of the on-site investigation activity regarding the crimes in the field of occu-
pational safety, stipulated in Article 183 of the Criminal Code of the Republic of Moldova, unmediated are iden-
tified the data contained in the on-site investigation report of the criminal prosecution body, as well as the data
contained in the on-site examination report of the judicial expert, in a case of an individual work accident at an
establishment whose activity is the manufacture of refractory products. Subsequently, were established, the indi-
vidual features of the contents of these procedural documents and their relevance to the case.
KEYWORDS: on-site investigation, workplace accident, judicial expertise.
INTRODUCERE
Cercetarea la fața locului reprezintă o acțiune procesuală și de tactică criminalistică a ofițerului
de urmărire penală, ce rezidă în studierea, perceperea locului unde au parvenit consecințele infracțiunii
săvârșite, depistarea, fixarea și ridicarea nemijlocită a urmelor faptei prejudiciabile, stabilirea stării și
proprietăților lor, indiciilor și poziției reciproce a acestora, importante pentru cauza cercetată [1]. Totodată,
cercetarea la fața locului constituie un procedeu probator, având drept obiect obținerea de date privind
împrejurările în care a fost săvârșită fapta penală [2].
În acest sens, întru legiferarea/reglementarea activității de cercetare la fața locului, în Codul

de Procedură Penală a Republicii Moldova, este stabilit la art. 118 alin. (1) că: „În scopul descoperirii şi
ridicării urmelor infracțiunii, a mijloacelor materiale de probă pentru a stabili circumstanțele infracţiunii
ori alte circumstanţe care au importanţă pentru cauză, organul de urmărire penală efectuează cercetarea
la fața locului a terenurilor, încăperilor, obiectelor, documentelor, sistemelor informatice sau suporturilor de
stocare a datelor informatice, animalelor, cadavrelor umane sau de animale” [3]. Astfel, acțiunile întreprinse
în scopul elucidării anumitor circumstanțe, fapte, acțiuni, inacțiuni etc. și cercetării infracțiunilor, se pliază
cu noțiunea de activitate specială de investigație, care are ca și finalitatea redactarea unui act, denumit –
Proces verbal de cercetare la fața locului.
Conținutul procesului verbal de cercetare la fața locului, este reglementat de procedură penală, și
anume la art. 260 alin. (2) este menționat că: Procesul-verbal trebuie să cuprindă: „locul și data efectuării
acțiunii de urmărire penală; funcția, numele și prenumele persoanei care întocmește procesul verbal; nu-
mele prenumele și calitatea persoanelor care au participat la efectuarea acțiunii de urmărire penală, iar
dacă este necesar, și adresele lor, obiecțiile și explicațiile acestora; data și ora începerii și terminării acțiunii
de urmărire penală; descrierea amănunțită a faptelor constatate, precum și a măsurilor luate în cadrul
efectuării acțiunii de urmărire penală; mențiune privind efectuarea, în cadrul realizării acțiunii de urmărire
penală, a fotografierii, filmării, înregistrării audio…, mijloacele tehnice utilizate… ” [4].
Astfel, atunci când se produce vreun eveniment care a produs vătămarea violentă a organismului, cu
consecințe grave sau mortale, în timpul îndeplinirii sarcinii de muncă sau obligațiunilor de serviciu, înainte
de începerea sau după încetarea lucrului sau atunci când salariatul se deplasează de la intrarea în incinta
întreprinderii, organizației, instituției până la locul de muncă și invers, la schimbarea îmbrăcămintei per-
sonale, echipamentului individual de protecție, preia sau predă locul de muncă și mijloacele de producție
etc. [5], precum și alte circumstanțe prevăzute de Hotărârea Guvernului nr. 1361/2005, și care cade sub
incidența Codului Penal al RM, și anume a art. 183: „Încălcarea regulilor de protecție a muncii”, se impune
necesitatea de a efectua și realiza măsuri speciale de investigație, inerent – cercetarea la fața locului.
METODOLOGIE
Metodologia cercetării cuprinde un ansamblu de teorii și concepte specifice diferitor domenii ale
dreptului, materializate ca finalitate în conținutul prezentului articol prin intermediul metodelor de analiză:
a) logică (deductivă, inductivă, de specificare etc.), constând în utilizarea legităților, categoriilor și
raționamentelor logice cu referire la analiza opiniilor doctrinare susținute de diferiți autori și sintetizarea
reglementărilor ce vizează cercetarea accidentelor de muncă;
b) sistemică, manifestată prin cercetarea normelor juridice naționale, a instituțiilor competente, a
normelor materiale și procedurale;
c) sintetică, constând în exprimarea generalizatoare a particularităților accidentelor de muncă.
I. Siguranța ocupațională și accidentele de muncă
Siguranța ocupațională, reprezintă un compartiment/domeniu complementar al raportului juridic
de muncă, prin care angajatului i se asigură dreptul la protecția muncii [6], prevăzut la art. 43 alin. (2) din
Constituția Republicii Moldova. Astfel, întru garantarea acestuia, a fost adoptată o lege organică privind
securitatea și sănătatea în muncă nr. 186 din 10.07.2008 [7] – care reglementează raporturile juridice ce țin
de instituirea măsurilor privind asigurarea securității și sănătății lucrătorilor la locul de muncă. Totodată,
luând în considerație caracterul complex și vast al domeniului vizat, pentru executarea Legii securității și
sănătății în muncă au fost adoptate Hotărâri de Guverne, precum HG nr. 95 – privind implementare Legii nr.
186/2008 [8]; HG nr. 353/2010 – privind aprobarea cerințelor minime de securitate și sănătate la locul de
muncă [9]; HG nr. 1361/2005 – pentru aprobarea Regulamentului privind modul de cercetare a accidente-
lor de muncă [5]; etc. De remarcat faptul că toate măsurile prevăzute de actele normative privind securitate
și sănătate în muncă, neapărat necesar trebuie să fie documentate întru confirmarea
Caracterul imperativ al prevederilor legale din domeniul siguranței ocupaționale însă nu exclud pro-
babilitatea producerii unui eveniment care atentează la viața și sănătatea angajatului, denumit – accident
de muncă.
Prin accident de muncă se înțelege un eveniment care a produs vătămarea violentă a organismului
salariatului (leziune, stres psihologic, electrocutare, arsură, degerare, asfixiere, intoxicație acută, leziuni
corporale provocate de insecte și animale, de calamități naturale etc.), ca urmare a acțiunii unui factor de
risc (însușire, stare, proces, fenomen, comportament) propriu unui element al sistemului de muncă (execu-
tant, sarcini de muncă, mijloace de producție, mediu de muncă) şi care a condus la pierderea temporară sau

permanentă a capacității de muncă ori la decesul salariatului [5].

De o importanță majoră la producerea unui accident de muncă, îi revine cercetării acestuia, prin care
se stabilesc circumstanțele în care a avut loc, cauzele și încălcările actelor normative și a altor reglementări
ce au condus la accidentarea angajaților, stabilirea persoanelor care au încălcat prevederile actelor norma-
tive și a măsurilor corespunzătoare întru prevenirea unor asemenea evenimente.
Astfel, odată ce s-a produs un eveniment cu vătămarea violentă a organismului salariatului determi-
nat de fapte ce au legătură cu îndeplinirea sarcinii de muncă sau obligațiunilor de serviciu – angajatorul, con-
form Cap. II al regulamentului privind cercetarea accidentelor de muncă, aprobat prin HG nr. 1361/2005,
este obligat să înștiințeze organele competente. Organele competente (printre care, inclusiv – organul de
stat însărcinat cu menținerea ordinii publice și cu reprimarea infracțiunilor, în persoana ofițerului de urmă-
rire penală), prin măsurile speciale de investigație, prin constatarea și identificarea evenimentului, întoc-
mesc un proces-verbal de cercetarea la fața locului, unde, de regulă, sunt consemnate date prevăzute la art.
260 alin. (2) din CPP [4], inclusiv și informații privind descrierea amănunțită a circumstanțelor producerii
evenimentului, raportul dintre angajat și angajator, ierarhia instituțională, atribuțiile funcționale ale acci-
dentatului, cine i-a înaintat sarcina de muncă etc.
Realitățile practice arată, însă, că întocmirea proceselor verbale de cercetarea la fața locului a acci-
dentelor de muncă de către organul de urmărire penală, are multe carențe, manifestate prin neincluderea
unor informații imanente/esențiale unei astfel de infracțiuni.
II. Expertiza judiciară a tehnicii de securitate și sănătate în muncă

Expertiză judiciară – activitate de cercetare ştiinţifico-practică, efectuată în cadrul procesului civil,
penal sau contravențional (denumit în continuare proces judiciar) în scopul aflării adevărului prin efectu-
area unor cercetări metodice cu aplicarea de cunoștințe speciale și procedee tehnico-ştiinţifice pentru for-
mularea unor concluzii argumentate cu privire la anumite fapte, circumstanțe, obiecte materiale, fenomene
și procese, corpul și psihicul uman, ce pot servi drept probe într-un proces judiciar [10]. Astfel, în cazul în
care organul de urmărire penală, pentru clarificarea sau evaluarea circumstanțelor ce pot avea importanță
probatorie, și pentru care sunt necesare cunoștințe specializate în domeniul securității și sănătății în muncă,
în conformitate cu art. 142 alin. (1) al CPP, dispune efectuarea expertizei judiciare a tehnicii de securitate
și sănătate în muncă, cu înaintarea întrebărilor asupra cărora se vor formula concluzii argumentate [11].
Odată ce a fost numită expertiza judiciară, expertul judiciar desemnat pentru efectuarea acesteia,
pe lângă obligațiunile prevăzute de Legea RM nr. 68/2016 și legislația penală/civilă/contravențională (în
dependență de cauză), dispune și de anumite drepturi, nemijlocit în conformitate cu art. 88 alin. (5) a CPP,
dreptul de a lua cunoștință cu materialele cauzei penale, obiectul expertizei; să ceară să i se pună la dispoziție
materiale suplimentare necesare pentru prezentare concluziilor; să participe, cu aprobarea organului de ur-
mărire penală sau a instanței, la audieri şi la alte acțiuni procesuale ce țin de obiectul expertizei judiciare, să
pună întrebări persoanelor audiate cu participarea lui, și altele [12]. Luând în considerație că, deseori, întru
a fi în stare de a oferi concluzii argumentate, expertul necesită să efectueze cercetări și investigații la fața
locului sau la locul aflării obiectului ce urmează a fi examinat, precum și accesul liber la obiectul respectiv și
condiții optime de lucru, în conformitate cu art. 14 alin. (2) a Legii RM nr. 68/2016 [10].
În acest sens, expertul judiciar din cadrul CNEJ, dispune de un act de examinare la fața locului, prin
care sunt determinate, stabilite și consemnate: locul producerii accidentului, stabilirea obiectelor experti-
zei, starea obiectelor, stabilirea mecanismului de producere a accidentului, determinarea circumstanţelor,
ierarhizarea în cadrul instituţiei/organizaţiei, stabilirea persoanelor responsabile de înaintarea sarcinilor
de muncă.
Actul de examinare la faţa cuprinde: „data întocmirii actului de examinare la faţa locului; numărul
de intrare în CNEJ MJ RM a actului ordonator; numele ordonatorului (solicitant); numărul de ieşire a ordo-
nanţei, încheierii, cererii; obiectul expertizei; genul de expertiză; data şi ora începerii şi terminării exami-
nării efectuate, expertul/ţii care au efectuat examinarea; metodele de investigaţie utilizate la examinările
în teren de către expert (examinări vizuale, determinarea unor parametri tehnici, înregistrarea imaginilor
cu camera foto digitală, modelarea şi efectuarea unui experiment de expertiză, etc.); date stabilite în urma
efectuării examinărilor la nivel static şi dinamic; obiecte ridicate de la faţa locului pentru examinări; la
finalul actului se va scrie numele, prenumele expertului judiciar şi a ordonatorului urmate de semnături,
precum şi numele, prenumele şi calitatea fiecare-i persoană în parte care a asistat la examinările efectuate

de către expertul judiciar.
III. Studiu de caz

Subsecvent, celor menționate supra, prezentăm actul de cercetare la fața locului de către organul de
urmărire penală, precum și de către experții judiciari din cadrul CNEJ, privind examinarea unui accident
individual de muncă:
3.1 Procesul verbal de cercetare la fața locului a OUP:
Redacția emițătorului: „Obiectul cercetării îl consti-

tuie SRL ,,Sigiliu Lux”, amplasat în s. Chirca, r. Aneni
Noi, cercetarea la faţa locului se efectuează în pre-
zenţa administratorului.
Intrarea pe teritoriul întreprinderii se efectuează
printr-o poartă de culoare sură, confecţionată din
metal cu dimensiunile de 5mx1,5m. La o distanţă de
aproximativ de 300 m pe partea dreaptă este am-
plasată o construcţie finisată ce reprezintă clădirea
în care se efectuează lucrări de uscare a cărămizii.
Unde intrarea în construcţia dată se efectuează prin-
tr-o uşă de culoare sură, confecţionată din metal,
cu dimensiunile de 3mx1,8m, la momentul cercetă-
rii uşa era închisă. Direct după intrarea pe uşă, pe
dreapta se observă o vagonetă în care se află cără-
mizi, pe partea stângă se află mai multe rafturi goa-
le, pe lângă aceste rafturi jos se observă două linii
paralele, confecţionate din metal, ce servesc pentru
transportarea vagonetelor, paralel de aceste linii este
amplasată o construcţie auxiliară, finisată.

Lângă această construcţie se observă alte două linii paralele, confecţionate din metal pe o lungime de apro-
ximativ 200 m, la o distanţă de aproximativ 100 m pe partea dreaptă se observă 7 uşi de culoare sură con-
fecţionate din metal pe fiecare uşă este însemnată cifra ce i se atribuie, în apropierea de uşa nr. 4-7 este
amplasată o vagonetă unde distanţa dintre vagonetă şi uşă este de 27 cm. La momentul cercetării vagoneta
este goală. Pe partea stângă a şinelor la sol sunt depistate mai multe urme de culoare brună roşietică ase-
mănătoare cu sângele, de diferite forme şi dimensiuni. Alte careva urme în cadrul cercetării la faţa locului
nu au fost depistate”.
3.2 Actul de examinare la fața locului a experților judiciari CNEJ
Actul de examinare la fața locului a experților judiciari cuprinde: examinări vizuale, cu înregistra-
rea imaginilor. Totodată au fost stabilite date la nivel static și dinamic, precum: domeniul de activitate a
unității unde activa accidentatul; contractul individual de muncă a acestuia, cu indicarea lipsei atribuțiilor
funcționale a acestuia; contractele individuale de muncă a persoanelor cu atribuții specifice în domeniul
securității și sănătății în muncă; sarcina de muncă de către cine i-a fost înaintată.
În același timp au fost ridicate acte/documente aferente siguranței ocupaționale inerente cercetării
cauzei/evenimentului.
Finalitatea actului de examinare la fața locului reprezintă semnarea acestuia de către persoanele
implicate și/sau care au asistat la cercetare.
CONCLUZII
Cercetarea la fața locului reprezintă un pilon indispensabil la efectuarea expertizelor judiciare în dom-
Cercetarea la fața locului reprezintă un pilon indispensabil la efectuarea expertizelor judiciare în domeniul
securității și sănătății în muncă, deoarece prin constatările organului de urmărire penală, expertul judiciar ia
cunoștință și se bazează pe anumite împrejurări/circumstanțe, fapte, întru formularea concluziilor argumen-
tate pe marginea cauzei cercetate. Cu toate acestea, expertul judiciar în cazul în care prin procesul verbal de
cercetare a organului de urmărire nu-i sunt clare sau nu au fost stabilite anumite circumstanțe, are dreptul, să
efectueze cercetări și investigații la fața locului cu permisiunea ordonatorului expertizei sau să asiste la efec-
tuarea acțiunilor de procedură, cu solicitarea de a-i fi explicate anumite fapte sau împrejurări.
Conform, studiului de caz prezentat, se poate observa că informațiile conținute în procesul verbal
de cercetare la fața locului a organului de urmărire penală și informațiile conținute în actul de examinare

la fața locului a experților judiciari, sunt complementare, ceea ce presupune că pentru constatarea unor
date necesare pentru investigarea ulterioară au fost necesare mai multe acțiuni procedurale. În acest sens,
recomandăm tipizarea și standardizarea procesului verbal de cercetare la fața locului a infracțiunilor din
domeniul siguranței ocupaționale, nemijlocit infracțiunii prevăzute la art. 183 Cod Penal RM.
BIBLIOGRAFIE
[1] Gheorghiță, Mihail, Tratat de Criminalistică, Tipografia Centrală, Chișinău, 2017, p.360.
[2] Stancu, Emilian, Tratat de criminalistică, Editura Universul Juridic, Bucureşti, 2002, p. 307-308
[3] Codul de Procedură Penală al Republicii Moldova nr. 122 din 14.03.2003. În Monitorul Oficial al
Republicii Moldova, 2003, nr. 104-110; Titlul IV Cap. III, Secțiunea a 3-a: , art. 118 alin. (1).
[4] Ibidem, Partea Specială: Titlul I Cap. I, art. 206 alin. (2).
[5] Hotărârea Guvernului Republicii Moldova pentru aprobarea Regulamentului privind modul de cer-
cetare a accidentelor de muncă, nr. 1361 din 22.12.2005. În Monitorul Oficial al Republicii Moldova, 2006, nr.
9-12; pnct. 3.
[6] Constituția Republicii Moldova nr. 1 din 29.07.1994. În Monitorul Oficial al Republicii Moldova,
1994, nr. 1; art. 43 alin. (2).
[7] Legea securității și sănătății în muncă nr. 186 din 10.07.2008. În Monitorul Oficial al Republicii
Moldova, 2008, nr. 143-144
[8] Hotărârea Guvernului pentru aprobarea unor acte normative privind implementarea Legii
securității și sănătății în muncă nr. 186-XVI din 10 iulie 2008, nr. 95 din 05.02.2009. În Monitorul Oficial al
Republicii Moldova, 2009, nr. 34-36.
[9] Hotărârea Guvernului cu privire la aprobarea cerințelor minime de securitate și sănătate la locul de
muncă. În Monitorul Oficial al Republicii Moldova, 2010, nr. 91-93.
[10] Legea cu privire la expertiza judiciară și statutul expertului judiciar nr. 68 din 14.04.2016. În
Monitorul Oficial al Republicii Moldova, 2016, nr. 157-162.
[11] Postica, Ruslan: „Problematica efectuării examinărilor în cadrul expertizelor judiciare a tehnicii
de securitate în muncă”. În Revista științifico-practică „Legea și Viața”, Ediție specială, aprilie 2020, elabo-
rat în baza materialelor Conferinței științifico-practice internaționale dedicată Zilei Naționale a Expertu-
lui Judiciar, cu genericul „Tendințe contemporane în dezvoltarea expertizei judiciare”, 10 aprilie 2020, or.
Chișinău, Republica Moldova, p. 73, ISSN 1810-309X.
[12] Codul de Procedură Penală al Republicii Moldova nr. 122 din 14.03.2003. În Monitorul Oficial al
Republicii Moldova, 2003, nr. 104-110; Titlul III Cap. IV, art. 88 alin. (5).

CZU: 340.6:347.2
TEHNOLOGIILE NOI ȘI IMPACTUL ACESTORA ASUPRA EXPERTIZEI ÎN DOMENIUL

CONSTRUCȚIILOR, SPECIALITATEA „PARTAJAREA/MODUL DE FOLOSINȚĂ A BUNURI-
LOR IMOBILE”
NEW TECHNOLOGIES AND THEIR IMPACT ON EXPERTISE IN THE FIELD OF CONSTRUCTION,

THE SPECIALTY ”PARTITION/MODE OF USE OF REAL ESTATE”
Expert Judiciar, Aliona GÎLCA

Centrul Naţional de Expertize Judiciare de pe lângă Ministerul Justiţiei, mun. Chişinău,
Republica Moldova
e-mail: alionagilca4@gmail.com
REZUMAT: Acest articol prezintă rolul și importanța utilizării tehnologiilor moderne și a programelor spe-
cializate în realizarea rapoartelor de expertiză al căror obiectiv reprezintă partajarea sau stabilirea modului
de folosință a bunurilor imobile. Or, oportunitatea de a efectua expertize la specialitatea partajarea/modul de
folosință a bunurilor imobile în cadrul Laboratorului de expertize judiciare în construcții și evaluare al Centrului
Național de Expertize Judiciare de pe lângă Ministerul Justiției Republicii Moldova, utilizând produse software a
apărut în anul 2019, atunci când am obținut accesul la informația din cadastru prin internet (banca centrală de
date, informația grafică despre bunurile imobile la nivel de republică) și implementat produsul program Inven-
tory 11 cu softul complementar MapInfo. Anume această schimbare a permis elaborarea rapoartelor de expertiză
la această specialitate de o calitate mai bună.
CUVINTE CHEIE: expertiza judiciară, tehnologie, soft, bun imobil, partaj, mod de folosință, teren.
ABSTRACT: This article presents the role and importance of the use of modern technologies and specialized
programs in the creation of expert reports whose objective is the sharing or establishment of the use of real estate.
Or, the opportunity to carry out expertise in the specialty of sharing/mod of use of real estate within the Labora-
tory of Judicial Expertise in Construction and Evaluation of the National Center of Judicial Expertise attached to
the Ministry of Justice of the Republic of Moldova, using software products appeared in 2019, when we obtained
access to the information from the cadastre via the internet (central data bank, graphic information about real
estate at the level of the republic) and implemented the Inventory 11 program product with the MapInfo comple-
mentary software. Namely, this change generated the development of expert reports in this specialty of better
quality.
KEYWORDS: judicial expertise,technologies, software, real estate, partition, mode of use, land plot.
INTRODUCERE
De multe ori asupra bunurilor imobile se exercită unele drepturi concurente şi simultane, astfel încât
pentru transformarea acestora în drepturi exclusive se impune a se recurge la operaţiunea de partaj. Dar
ce este de fapt partaj? Dicționarul explicativ afișează următoarea definiție: „Partaj reprezintă operația de
împărțire a unei moșteniri între persoanele îndreptățite să o stăpânească”. Etimologia partajului: din latin
partier, iri = a diviza în părți, care la rândul său, provine de la parstis = parte acordată unei persoane
într-un întreg. Definițiile date în doctrina noțiunii de partaj, unele mai largi, încercând să cuprindă cât mai
explicit consecințele partajului, altele mai concise, surprind esența și scopul acestei operațiuni. Partajul
reprezintă operațiunea juridică prin care se pune capăt stării de indiviziune, înlocuindu-se drepturile indi-
vize și concurente ale coindivizarilor cu dreptul de proprietate exclusivă asupra bunurilor sau părților din
bunuri, sau valorilor determinate, ce le-au fost atribuite.
În cadrul Laboratorului de expertize judiciare în construcții și evaluare al Centrului Național de Ex-
pertize Judiciare de pe lângă Ministerul Justiției Republicii Moldova, o perioadă destul de îndelungată, nu
s-au identificat careva procese potrivite în vederea automatizării elaborării variantei/lor de partaj a bunu-

rilor imobile, respectiv prezentării unor date exacte.

Însă, ca și toate sferele relațiilor sociale, în ultimul deceniu, mai ales, noile tehnologii informaționale
au avut un impact important și asupra domeniului expertizei judiciare în domeniul construcțiilor, facilitând
considerabil procesul de cercetare și procesul de întocmire a raportului de expertiză. Softurile elaborate de
instituțiile publice în vederea ținerii cadastrului bunurilor imobile, începând cu anul 2019 au fost aplicate
cu succes și în domeniul expertizelor judiciare în construcții, aici referindu-ne îndeosebi la specialitatea cod
15.02 Partajarea/modul de folosință a bunurilor imobile [2].
CONȚINUT
Bun imobil conform art.459, alin.(2) al Codului civil [3] se consideră terenul înregistrat în registrul
bunurilor imobile sub număr cadastral distinct.
Codul civil al Republicii Moldova [3, art.561, alin. (1)] statuează că „Partajul bunului proprietate co-
mună pe cote-părţi se face în natură, proporţional cotei-părţi a fiecărui coproprietar”, iar regulile parta-
jului bunului proprietății comune pe cote-părți sunt prevăzute de legea formării bunurilor imobile [4] și
instrucțiunea cu privire la conținutul și modul de elaborare a documentației cadastrale la formarea bunu-
rilor imobile [5].
De fapt, elaborarea variantelor de partaj a unui bun imobil este o activitate de formare a unor bunuri
imobile noi în urma divizării bunului supus partajării. În sensul Legii cu privire la formarea bunurilor imbile
[4], formarea bunului imobil reprezintă un complex de lucrări executate în vederea apariţiei unui nou bun
imobil, ca obiect de drept independent, prin separare, divizare, comasare, combinare sau reparcelare a unor
bunuri imobile înscrise în Registrul bunurilor immobile. Totodată, divizarea este o modalitate de formare a
unor bunuri independente prin împărţirea, la cererea coproprietarilor, a bunului imobil proprietate comu-
nă înregistrat şi încetarea proprietăţii comune [4, art.11, alin. (1)].
Până în anul 2019, procedura de elaborare a variantelor de partaj în cadrul Laboratorului de exper-
tize judiciare în construcții și evaluare al Centrului Național de Expertize Judiciare de pe lângă Ministerul
Justiției RM, se rezuma în etapă prealabilă la studierea dosarelor cadastrale și de inventariere tehnică, ela-
borate/ținute și prezentate de către organele cadastrale prin intermediul ordonatorului expertizei, cerceta-
rea vizuală în natură a imobilului fără a utiliza dispozitive tehnice speciale (ruletă electronică, GPS, etc.). La
etapa investigațiilor vizuale se stabilea faptul dacă:
–– legislaţia permite formarea unui asemenea bun imobil;
–– este posibilă formarea bunului imobil din punct de vedere tehnic;
–– este păstrată destinaţia iniţială a bunului imobil;
–– poate exista un eventual impact al formării bunului imobil asupra modului de folosinţă a bunurilor
imobile adiacente, inclusiv asupra accesului la căile de transport, pot fi lezate, la formarea bunului imobil,
alte persoane în drepturile lor;
–– există posibilitatea asigurării bunului imobil ce se va forma cu acces la drumul public prin stabili-
rea dreptului de trecere, cu conducte de canalizare, de apă etc.;
–– există alte probleme ce privesc formarea bunului imobil.
Ulterior, în raport cu situația faptică identificată, ținând cont de condițiile principale de formare a
bunurilor imobile prin divizare, în baza copiei planului geometric actualizat al obiectului expertizei, se ela-
bora varianta de partaj prin formule matematice, utilizîndu-se în acest scop rigla, creionul şi calculatorul
de birou. De exemplu, pentru calcularea suprafeţei cu formă complicată, planul terenului se diviza în figuri
geometrice simple (dreptunghi, trapez, triunghi dreptunghic etc.), iar după scara acestuia, aplicându-se for-
mulele matematice, reieșind din mărimea cotei-părți deținută de coproprietari din bunul imobil, se deter-
mina suprafața atribuită în natură în urma elaborării variantei de partaj.
La elaborarea variantei de partaj se vor respecta următoarele condiţii principale:
bunurile formate să corespundă destinaţiei iniţiale, să fie respectate normele de apărare împotriva
incendiilor, normele sanitare, ecologice, urbanistice ori schimbarea destinaţiei să se facă în cadrul procedu-
rii de formare sau pînă la iniţierea ei;
să nu se formeze un bun imobil care nu va putea fi utilizat constant conform destinaţiei sau ale cărui
condiţii de utilizare vor fi înrăutăţite;
bunul imobil format să fie asigurat cu drum de acces ori să fie posibilă instituirea servituţii de tre-
cere, să fie posibilă asigurarea, după necesitate, a terenurilor destinate construcţiei cu conducte de apă, cu
canalizare etc.;

bunurile imobile să fie formate ca bunuri separate în fiecare unitate administrativ-teritorială dacă
hotarele terenului ce se formează se intersectează cu hotarele diferitelor unităţi administrativ-teritoriale;
configuraţia, dimensiunile şi alţi indici ai bunului imobil ce se formează să fie conforme cerinţelor
planului sau regimului stabilit dacă acest bun se formează pe un teritoriu unde există plan urbanistic al
localităţii sau dacă este stabilit un regim special de folosinţă a terenului sau a construcţiei.
Astfel, în figura de mai jos exemplificăm cum arătau variantele de partaj până în anul 2019.
Fig.1. Modele de partajare a bunurilor imobile elaborate până în anul 2019
În anul 2019, între Centrul Național de Expertize Judiciare de pe lângă Ministerul Justiției și Instituția
Publică „Agenția Servicii Publice” a fost semnat un contract de prestare a serviciilor informaționale din
Banca Centrală de Date a Cadastrului Bunurilor Imobile [1], în urma căruia Laboratorul a obținut acces la
informația din registrul bunurilor imobile și informația grafică a bunurilor imobile. Astfel că, procesul de
expertiză în partajarea bunurilor imobile a trecut la o altă etapă de dezvoltare, putem spune a pășit în era
tehnologiilor informaționale. Cum a fost facilitat procesul de expertiză în elaborarea variantelor de parta-
jare a bunurilor imobile? În primă etapă, s-a apelat la softuri speciale ca MapInfo Professional și Inventory
11, care permit exportarea în format dxf a informației grafice din Banca Centrală de Date a Cadastrului a
imobilului obiect al expertizei.
MapInfo Professional este un sistem de informații geografice (SIG) care ne oferă posibilitatea reali-
zării hărților în format digital. MapInfo este conceput în jurul unui motor de editare a hărților care permite
suprapunerea straturilor digitale. Face posibilă reprezentarea informațiilor geolocalizate utilizând un sis-
tem de straturi: puncte, poligoane, imagine raster. Încorporează un număr mare de formate de date, funcții
cartografice și gestionarea datelor. Un sistem de interogare cartografic adaptat permite proiectarea hărților
și bazelor de date cartografice. MapInfo este un instrument de referință ale cărui fișiere „ set de date ” (MID
/ MIF) sunt utilizate pe scară largă pentru a construi hărți, chiar și pe alte programe software.
Inventory 11 este un program conceput special pentru lucrul în domeniul managementului imobiliar
și vizează în primul rând îmbunătățirea calității lucrului, precum și optimizarea timpului de realizare și pre-
stare a serviciilor. Reprezintă un produs competitiv, multifunctional, specializat pentru crearea unei părți
grafice și text a proiectului, generator de rapoarte și documente pentru inventariere. Datorită editorului
multifuncțional încorporat, cu ușurință oferă posibilitatea creării planurilor de nivel cu stocarea informației
despre obiect și planurilor sectoarelor de teren cu calcularea suprafețelor.
Astfel, prin intermediul produsului program Inventory 11 cu softul complementar MapInfo, deschi-
dem conexiunea bazei de date, selectăm tipul de date dorite (puncte, linii sau poligoane) şi respectiv etiche-
tele pentru importare (fig.2).

Fig.2. Caseta de dialog afișată de MapInfo cu sectorul de teren
În urma acestei operațiuni se va deschide o fereastră nouă cu configurația sectorului selectat în pro-
gramul Inventory 11. Aici, după ce au fost colectate toate datele și au fost definite toate setările de transfor-
mare a imaginii terenului cu ajutorul unor simple figuri geometrice (puncte, segmente, poligoane), carac-
terizate de ecuații matematice, creăm varianta de partajare a obiectului expertizei. Rezultatul final poate
arăta în felul următor (fig.3).
Fig.3. Caseta de dialog afișată de Inventory 11 cu încheierea setărilor de partajare a terenului
Astfel, prin figura de mai jos exemplificăm cum arată astăzi cu concursul tehnologiei varianta de
partajare a sectoarelor de teren.
Fig.4. Varianta de partaj elaborată cu ajutorul softului Inventory 11

Așadar, în urma aplicării pe larg a tehnologiei în expertiza în domeniul construcțiilor al cărui obiect
reprezintă partajarea bunurilor imobile, au fost obținute următoarele beneficii. În primul rând, s-a obținut
o precizie înaltă a calculelor suprafețelor, ceea ce duce la executarea tuturor hotărârilor judecătorești emi-
se în baza acestor rapoarte de expertiză cu evitarea unor erori de calcul, care ar fi creat impedimente în
executarea acestora. În al doilea rând, experții nu mai solicită planurile geometrice actualizate (cu excepția
cazurilor complicate) a bunurilor imobile de la participanții în proces, care deseori duceau la tergiversarea
procesului de expertiză și generau costuri suplimentare solicitanților acestora de la instituțiile specializate.
În al treilea rând, a fost optimizat timpul de lucru a experților prin automatizarea procesului de întocmire a
variantelor de partajare, sporind în acest mod calitatea serviciilor prestate.
CONCLUZII
Garanția calității unui raport de expertiză în domeniul construcțiilor la specialitatea „Partaja-
rea/modul de folosință a bunurilor imobile”, o reprezintă aplicarea unui complex de metode generale,
științifice și speciale în scopul asigurării beneficiarilor de expertize judiciare cu variante de partajare sau a
modalităților de folosință a bunurilor imobile. Expertul judiciar poate beneficia de avantajele tehnologiei în
activitatea sa. Astăzi avem la dispoziție o mulțime de programe informatice și instrumente tehnologice care
ne ajută să fim mai eficienți în procesul de expertiză. Însă utilizarea tehnologiei nu trebuie să înlocuiască
raționamentul expertului, pentru că expertiza judiciară se bazează în principal pe rațiune profesională și
experiență.
BIBLIOGRAFIE
1. Banca Centrală de Date a Cadastrului Bunurilor Imobile.
2. Hotărârea Guvernului nr.194 din 24.03.2017 privind aprobarea Nomenclatorului expertizelor judiciare.
3. Codul civil al Republicii Moldova nr.1107 din 06.06.2002.
4. Legea № 354 din 28.10.2004 cu privire la formarea bunurilor imobile.
5. Ordinul Agenției Relații Funciare și Cadastru nr.71 din 04.08.2017 privind aprobarea Instrucțiunii cu
privire la conținutul și modul de elaborare a documentației cadastrale la formarea bunurilor imobile.

CZU: 343.57:342
CONSECINȚELE ADOPTĂRII NORMELOR LEGISLATIVE PRIVIND SUBSTANȚELE

NUMITE „ANALOG AL SUBSTANȚELOR STUPEFIANTE SAU PSIHOTROPE”
THE CONSEQUENCES OF THE ADOPTION OF LEGISLATIVE RULES ON SUBSTANCES KNOWN

AS „ANALOGUES OF NARCOTIC OR PSYCHOTROPIC SUBSTANCES”
Efim OBREJA
Expert judiciar de categorie superioară, Centrul Național de Expertize Judiciare, Chişinău,
Republica Moldova
e-mail: efimobreja@gmail.com
REZUMAT
Atât la nivel internațional, cât și cel național substanțele stupefiante și psihotrope sunt supuse contro-
lului asupra circulației acestora. În cazul în care sunt admise încălcări ale normelor privind circulația acestor
substanțe legislația națională regmentează responsabilitatea penală sau contravențională pentru comiterea
unor astfel de fapte.
În ultimii ani în acest domeniu de activitate a apărut un aspect specific legat de adoptarea modificărilor
și completărilor în legislația Republicii Moldova, care reglementează substanțele cu denumirea de „analog al
substanțelor stupefiante sau psihotrope” și responsabilitatea pentru faptele ce țin de circulația acestor substanțe.
În comunicarea dată prezint o scurtă analiză a problemelor apărute ce țin de combaterea circulației
substanțelor numite „analog al substanțelor stupefiante sau psihotrope” și unele măsuri care necesită a fi imple-
mentate.
Cuvinte-cheie: circulația substanțelor stupefiante și psihotrope, analog al substanțelor stupefiante sau
psihotrope, legislația Republicii Moldova, Convențiile Organizației Națiunilor Unite privind substanțele stupefi-
ante și psihotrope.
ABSTRACT
Internationally and nationally, narcotic and psychotropic substances are subject to controls on their cir-
culation. Where violations of the rules on the circulation of these substances are admitted, national legislation
regulates criminal liability or fines for committing such acts.
In recent years in this field of activity, a specific issue has arisen in connection with the adoption of amen-
dments and additions to the legislation of the Republic of Moldova, which regulates substances with the name
of «analogue of narcotic or psychotropic substances» and the liability for acts related to the circulation of these
substances.
In this communication I present a brief analysis of the problems encountered in combating the circulation
of substances known as «analogues of narcotic or psychotropic substances» and some measures that need to be
implemented.
Keywords: circulation of narcotic and psychotropic substances, analogues of narcotic or psychotropic sub-
stances, legislation of the Republic of Moldova, United Nations Conventions on Narcotic and Psychotropic Substances.
INTRODUCERE
Discuțiile referitoare la substanțele cu denumirea de „analog al substanțelor stupefiante sau psihotro-
pe” își au începutul de mai multă vreme, dar aceste discuții s-au intensificat după adoptarea de către Parla-
mentul Republicii Moldova a Legii nr.193 din 28.07.2016 pentru modificarea și completarea unor acte le-
gislative [1], prin care au fost efectuate modificări și completări în Legea nr.382 din 06.05.1999 cu privire la
circulația substanțelor narcotice și psihotrope și a precursorilor (redenumită prin această lege în Legea cu
privire la circulația substanțelor stupefiante, psihotrope și a precursorilor), precum și în Codul penal și Codul
contravențional. Astfel, prin legea nou aprobată în art.1 din Legea nr.382 din 06.05.1999 și în art.1341 alin. (6)

din Codul penal a fost introdusă noțiunea de „analog al substanţei stupefiante sau psihotrope”. Totodată, au fost
modificate/completate și unele articole din Codul penal și Codul contravențional, prin care a fost stipulată res-
ponsabilitatea penală și, respectiv, contravențională pentru activități ce țin de circulația substanțelor numite
„analog al substanţelor stupefiante sau psihotrope”, în special art.217, 2171 din Codul penal.
Conform art.1 din Legea nr.382 din 06.05.1999 cu privire la circulația substanțelor stupefiante, psi-
hotrope și a precursorilor [2] și art.1341 alin. (6) din Codul penal [3] „analog al substanţei stupefiante sau
psihotrope” (analog) este orice substanţă ori asociere de substanţe de origine naturală ori sintetică, în orice
stare fizică, sau orice produs, plantă, ciupercă, ori părți ale acestora, care are capacitatea de a produce efecte
psihoactive şi care, indiferent de conţinutul său, denumirea sa, modul său de administrare, de prezentare sau
de publicitatea care i se face, este ori poate fi folosită în locul unei substanţe sau al unui preparat stupefiant,
psihotrop ori cu efect psihotrop sau în locul unei plante ori substanţe aflate sub control naţional şi/sau inter-
naţional.
ASPECTE PRIVIND ACTIVITATEA DE COMBATERE A CIRCULAȚIEI SUBSTANȚELOR NUMITE
„ANALOG AL SUBSTANŢELOR STUPEFIANTE SAU PSIHOTROPE”
Din practică sunt cunoscute cazuri de pornire a urmăririi penale în legătură cu presupusele activități
ilegale ale unor persoane ce țin de păstrarea și consumul ilegal al substanțelor numite „analog al substanţe-
lor stupefiante sau psihotrope”. În legătură cu ridicarea de la unele persoane a unor astfel de substanțe, de
regulă, în cadrul urmăririi penale este dispusă efectuarea expertizei judiciare. Pe unele din cauzele penale
menționate conform rapoartelor de expertiză judiciară efectuate în privința maselor vegetale supuse exa-
minărilor au fost formulate concluziile precum că substanțele respective conțin cannabinoizi sintetici (de
exemplu, 5-fluoro ADBICA), care nu se atribuie la substanțele stupefiante și psihotrope interzise în circuitul
legal pe teritoriul Republicii Moldova.
În baza unei asemenea concluzii din Raportul de expertiză judiciară nu poate fi înaintată vre-o în-
vinuire persoanei, de aceea, în continuare, organul de urmărire penală obține și aplică informația oferită
de către Dispensarul Republican de Narcologie sau de către Comitetul Permanent de Control asupra Dro-
gurilor din cadrul Agenției Medicamentului și Dispozitive Medicale (în componența cărei este Comitetul),
care, după caz, recunoaște că substanțele depistate anterior în masele vegetale respective sunt „analog al
substanţei stupefiante sau psihotrope” cu indicarea cărei substanțe stupefiante sau psihotrope este „ana-
log”. Drept urmare, în baza unei asemenea scrisori ale Dispensarului sau Agenției, persoanei i se înaintează
învinuirea în comiterea infracțiunii de circulație ilegală a „analogilor substanțelor stupefiante sau psihotro-
pe” conform art. 217, 2171 din Codul penal și cauza penală în privința persoanei respective este trimisă în
instanța de judecată.
Pe întrebările ce țin de substanțele „analog al substanțelor stupefiante sau psihotrope”, în special, în
legătură cu introducerea acestei noțiuni în legislația națională, pornirea cauzelor penale/contravenționale
pe presupusele fapte de circulație ilegală a acestor substanțe și examinarea unor astfel de cauze în instanțele
de judecată, a fost relevată o atitudine divergentă/contradictorie, diametral opusă din partea diferitor ac-
tori din domeniu de activitate, ofițeri de urmărire penală, procurori, avocați, experți judiciari, judecători.
Unii din aceștia au acceptat și au implementat modificările/completările menționate din legislație, iar alții,
în special unii avocați, experți judiciari, judecători, din contra, nu le-au acceptat, le-au respins și nu le-au
implementat din mai multe motive, după cum urmează.
Astfel, în cadrul examinării unei cauze penale în instanța de judecată judecătorul a achitat persoana
învinuită în săvârșirea infracțiunii prevăzute de art.217 al.4 lit.b) Cod penal (circulația ilegală a … analogilor
… fără scop de înstrăinare), pe motiv că fapta inculpatului nu întrunește elementele infracțiunii. În sentința sa
judecătorul a motivat prin faptul că:
- „nu există nici o claritate în privința statutului analoagelor substanțelor narcotice sau psihotrope”,
„nu există o listă oficial întocmită a substanțelor analoage”, „nu există nici o normă legală a analogilor, care ar
conține lista lor, precum și care anume ar fi cuantumul cantităților … de care depinde calificarea faptei – drept
contravenție sau infracțiune, mai puțin garvă, gravă, exceptional de gravă”;
- aceste substanțe nu sunt supuse nici unui regim juridic, în afară de prevederea cu caracter declarativ
și ambiguu din alin.(2) art.1341 CP RM, nu există nici o reglementare ce ar statua într-un fel sau altul criteriile
după care o substanță sau alta poate fi recunoscută analog al substanței narcotice sau psihotrope,
- atâta timp cât analogul substanțelor narcotice și psihotrope nu sunt supuse unui control juridic din
partea statului el nu poate fi considerat ca substanță narcotică sau psihotropă și nu poate îmbrăca forma

obiectului material al infracțiunii prevăzute de art.217 al.4 lit.b) CP,

- pedepsirea oricărei persoane pentru o faptă penală se poate realiza doar în baza unor informații certe
și veridice despre vinovăția ei, neadmițându-se presupunerile sau probele afectate de incertitudine;
- la adoptarea soluției … în probarea învinuirii acuzatorul de stat ca probă de bază a prezentat raportul
de expertiză judiciară … din care rezultă că masa vegetală … ridicată de la cet. … nu se atribuie la substanțe
narcotice sau psihotrope;
- lipsa obiectului material al infracțiunii prevăzute de art.2171 al.4 lit.b) CP fapt care duce indiscutabil
la imposibilitatea atragerii la răspundere penală a cet.;
- condiția previzibilității este îndeplinită atunci când justițiabilul poate cunoaște din … textul normei
juridice pertinente … care sunt acțiunile și omisiunile ce-i pot angaja răspunderea penală …;
- reprezentanții statului, în persoana Comitetului Permanent de Control asupra Drogurilor din Cadrul
Agenției Medicamentului și Dispozitivelor Medicale, parte componentă a Guvernului, reprezentanții Ministeru-
lui Afacerilor Interne sau Procuraturii, au depistat o substanță care are efecte: fiziologice (somatice), psihice
(psihoactive), fatale, ar putea fi inclusă în Lista Hotărârea Guvernului … nr.1088 din 05 octombrie 2004 …, nu
au întreprins acțiuni pentru a completa tabelele cu noi substanțe, înseamnă că astfel de substanțe sunt admise
pentru întrebuințare;
- dacă să admitem că partea acuzării are dreptate la înaintarea unei astfel de învinuiri, atunci instanța
de judecată, prin sentința de condamnare, include automat substanțe analogice în Lista Hotărârii Guvernului
nr.79 din 23.01.2006, prerogative a puterii legislative și nu celei judecătorești, concluzie care nu poate fi ac-
ceptată.
Într-un alt caz de examinare a cauzei penale în instanța de judecată, la data de 11.05.2018, avocatul
Tudor Osoianu a solicitat ridicarea excepției de neconstituționalitate a art.1341 alin.(6) și a sintagmei „ana-
logilor acestora” din art.1341, 217 și 2171 din Codul penal. Drept urmare, la data de 14.05.2018 judecătorul
Maria Tertea de la Judecătoria Chișinău, sediul Buiucani, a depus la Curtea Constituțională sesizarea pri-
vind excepția de neconstituționalitate a unor prevederi din articolele menționate din Codul penal. Sesizarea
dată (nr.54g/2018) a fost examinată de către Curtea Constituțională în componența judecătorilor Mihai
Poalelungi, Aurel Băieșu, Igor Dolea, Victor Popa și Veaceslav Zaporojan, care au adoptat Decizia Curții
Constituționale nr.43 din 14.05.2018 de inadmisibilitate a sesizării [4].
Din conținutul Deciziei Curții Constituționale menționate observăm că în motivarea excepției de
neconstituționalitate, autorul sesizării a invocat faptul că dispozițiile art.1341 alin.(6) din Codul penal pri-
vind noțiunea de „analog al substanţei stupefiante sau psihotrope” sunt imprevizibile pentru că nu există o
listă, care ar enumera analogii substanțelor stupefiante sau psihotrope, că prevederile contestate contravin
art. 20, 23 alin.(2), 26 alin (2) și 54 din Constituție.
Preliminar, în p.16 din Decizia menționată, Curtea Constituțională reamintește că infracțiunea și pe-
deapsa trebuie să fie prevăzute de lege, că expresia „prevăzută de lege” presupune „ … că legea … trebuie să fie
… accesibilă și previzibilă” și că „aceste cerințe sunt impuse de principiul legalității incriminării și al pedepsei
penale”.
Poziția Curții Constituționale pe marginea sesizării înaintate poate fi văzută prin prisma p.23, 25, 27,
28 și 29 din Decizia sa, prin care menționează că:
„… listele de substanțe stupefiante, psihotrope și precursori se aprobă, se modifică și se completează de
către Guvern”;
„… domeniul în discuție se află în permanentă evoluție și vizează nu doar reglementările în materia
dreptului penal, dar și cele privind ocrotirea sănătății publice” și că „legislativul poate delega executivului
competența de a reglementa, prin acte subordonate legii, lista substanțelor narcotice, psihotrope și cantitatea
acestora …”;
„… că formularea legilor nu poate prezenta o precizie absolută. Una dintre tehnicile standard de regle-
mentare constă în recurgerea mai degrabă la categorii generale decât la liste exhaustive”;
„…pentru a stabili dacă o substanță sau un amestec de substanțe are proprietatea de a produce efecte
psihotrope similar unor substanțe psihotrope sau stupefiante trebuie dispusă efectuarea unei expertize”;
„… că piața analogilor substanțelor stupefiante sau psihotrope se află într-o evoluție continuă” și că
„autoritățile statului sunt mai bine plasate pentru a aprecia, în baza unor criterii obiective, dacă este posibilă
stabilirea acestora într-o listă exchaustivă”.
Drept urmare, prin Decizia sa nr.43 din 14.05.2018 Curtea Constituțională a declarat inadmisibilă

sesizarea privind excepția de neconstituționalitate a art.1341 alin.(6) și a sintagmei „analogilor acestora”

din art.1341, 217 și 2171 din Codul penal.
Din Decizia menționată a Curții Constituționale se poate observa că judecătorii menționați ai Curții
Constituționale:
nu au intrat în esența noțiunilor de substanțe stupefiante și psihotrope, precum și a noțiunii adoptate
de „analog al substanței stupefiante sau psihotrope”, similitudinea sau diferența dintre acestea, și au avut o
atitudine contradictorie în privința normelor privind supunerea controlului asupra circulației substanțelor
stupefiante și psihotrope, pe de o parte, și „analogilor substanțelor stupefiante sau psihotrope”, pe de altă
parte;
nu au ținut cont de faptul că încă la 15.02.1995 Republica Moldova a aderat la cele 3 Convenții ONU
ce țin de controlul și combaterea circulației substanțelor stupefiante, psihotrope și precursori, Convenția
unică asupra stupefiantelor ONU din 30.03.1961 cu amendamentele conform Protocolului din 25.03.1972
(în vigoare pentru Republica Moldova din 17.03.1995) [5], Convenția privind substanțele psihotrope din
21.02.1971 (în vigoare pentru Republica Moldova din 16.05.1995) [6] și Convenția ONU contra traficu-
lui ilicit de stupefiante și substanțe psihotrope din 20.12.1988 (în vigoare pentru Republica Moldova din
16.05.1995) [7], de principiile de control asupra circulației substanțelor stupefiante și psihotrope, necesita-
tea respectării acestora de către Republica Moldova, precum și de neconcordanțele apărute între prevede-
rile din legislația Republicii Moldova și Convențiile ONU menționate pe întrebarea privind controlul asupra
circulației substanțelor stupefiante și psihotrope și combaterea traficului ilicit;
nu au ținut cont nici de prevederile art.4 alin.(2) din Constituția Republicii Moldova (Drepturile și
libertățile omului);
nu au oferit o explicație adecvată la întrebarea din sesizare privind imprevizibilitatea normelor in-
dicate în sesizare.
Pentru a înțelege problemele apărute în continuare constatăm următoarele:
Convenția unică asupra stupefiantelor ONU din 30.03.1961 cu amendamentele conform Protocolu-
lui din 25.03.1972 și Convenția ONU privind substanțele psihotrope din 21.02.1971 stipulează că la nivel
internațional:
- substanțele stupefiante și psihotrope sunt supuse măsurilor de control asupra circulației acestora;
- sunt supuse controlului substanțele stupefiante incluse în Lista de substanțe stupefiante aflate sub
control internațional la Convenția ONU din 1961 și substanțele psihotrope incluse în Lista substanțelor
psihotrope aflate sub control international la Convenția ONU din 1971;
- includerea în listele menționate este efectuată printr-o anumită procedură și în conformitate cu
anumite caracteristici ale substanțelor și în temeiul actelor confirmative;
- se atribuie la substanțe stupefiante sau psihotrope și sunt supuse controlului international doar
substanțele concrete incluse în Listele menționate, precum și, după caz, izomerii sau stereoizomerii, eterii
și esterii, sărurile substanțelor;
- periodic aceste liste sunt modificate sau completate cu substanțe concrete noi.
Caracteristicile substanțelor, care ar putea fi incluse în Listele de substanțe stupefiante și psihotrope,
precum și mecanismul de includere în Liste sunt descrise în Convențiile menționate. De exemplu, în confor-
mitate cu Convenția ONU privind substanțele psihotrope din 21.02.1971 în Lista de substanțe psihotrope
supuse măsurilor de control este inclusă substanța dacă:
a. substanța are capacitatea de a provoca starea de dependență și de a manifesta acțiune stimulatoare
sau depresivă asupra sistemului nervos central, provocând galucinații, sau dereglarea funcției motorice,
ori a gândirii, ori a comportamentului, ori a percepției, ori a dispoziției, sau de a duce la abuz similar și
consecințe analogice dăunătoare ca și orice substanță inclusă în listele I, II, III și IV și
b. sunt suficiente dovezi despre faptul că are loc abuz de această substanță sau există probabilitatea
unui astfel de abuz, care prezintă sau poate prezenta o problemă pentru sănătatea populației și o problemă
socială, ce prezintă temei pentru aplicarea în privința acestei substanțe a măsurilor de control.
Mecanismul de includere a substanțelor în Listele de substanțe stupefiante și psihotrope supuse con-
trolului este specificat în Convențiile menționate.
Se relevă, totodată, că Convențiile ONU menționate nu stipulează noțiunea de „analog al substanței
stupefiante sau psihotrope” și nici aspecte ce țin de determinarea substanțelor ca „analog al substanței stu-
pefiante sau psihotrope” ori atribuirea la acestea.

În conformitate cu Legea RM nr.382 din 06.05.1999:

substanţele stupefiante sunt substanţele înscrise în anexele la Convenţia unică a Naţiunilor Unite asu-
pra substanţelor stupefiante din 1961, modificată prin Protocolul din 1972, şi prevăzute în actele normative
ale Guvernului;
substanţele psihotrope sunt substanţele înscrise în anexele la Convenţia asupra substanţelor psihotrope
din 1971 şi prevăzute în actele normative ale Guvernului;
circulaţia substanțelor stupefiante şi psihotrope este supusă controlului din partea statului.
Prin Hotărârea Guvernului nr.1088 din 05.10.2004 [8] sunt aprobate Tabelele și listele substanțelor
stupefiante, psihotrope și precursorilor acestora, supuse controlului, iar prin Hotărârea Guvernului nr.79 din
23.01.2006 [9] este aprobată Lista substanțelor stupefiante, psihotrope și a plantelor care conțin astfel de
substanțe, depistate în trafic ilicit, precum și cantitățile acestora.
Rezultând din noțiunea de „analog al substanțelor stupefiante sau psihotrope” s-ar putea înțelege, pe
de o parte, că aceste substanțe prezintă caracteristici similare substanțelor stupefiante sau psihotrope din
motivul că (conform noțiunii) acestea „au capacitatea de a produce efecte psihoactive” și „este ori poate fi
folosită în locul unei substanțe sau al unui preparat stupefiant, psihotrop ori cu efect psihotrop sau în locul unei
plante ori substanțe aflate sub control național și/sau internațional”.
Pe de altă parte, în pofida faptului că în Legea nr.382 din 06.05.1999, Codul penal și Codul
contravențional au fost efectuate modificările și completările menționate, care reglementează substanțele
cu denumirea de „analog al substanței stupefiante sau psihotrope”, aceste substanțe nu au fost supuse con-
trolului asupra circulației acestora: nu au fost incluse în Tabelele și Listele respective ale substanțelor stu-
pefiante și psihotrope aprobate prin Hotărârile Guvernului nr.1088 din 05.10.2004 și nr.79 din 23.01.2006,
inițial/din timp nu se cunoaște dacă o substanță sau alta reprezintă „analog al substanței stupefiante sau psi-
hotrope” și cărei substanțe stupefiante sau psihotrope concrete este „analog” din simplul motiv că nu există
un act normativ, care ar reglementa Lista substanțelor „analog al substanței stupefiante sau psihotrope”.
Dacă este să luăm cum în realitate sunt determinate/atribuite substanțele respective la substanțele
stupefiante, psihotrope și la „analog al substantei stupefiante sau psihotrope” constatăm următoarele.
Expertul judiciar, care efectuează expertiza judiciară (la specialitățile 11.01.01 și 11.01.02), inițial, în
rezultatul examinărilor efectuate identifică substanța respectivă. În continuare, expertul judiciar, după caz,
atribuie substanțele respective la substanțe stupefiante sau psihotrope în conformitate cu caracteristicile
stabilite ale substanțelor supuse examinărilor și în temeiul Listelor respective de substanțe stupefiante și
psihotrope la Convențiile ONU din 1961 și 1971 menționate și Listele de substanțe stupefiante și psihotrope
aprobate prin HG nr.1088 din 05.10.2004.
Una din probleme, cu care se confruntă experții judiciari în cazul dat este că un șir de substanțe, în
special, psihotrope, sunt incluse în Listele de substanțe la Convențiile ONU, la care Republica Moldova este
parte, dar în listele respective aprobate prin HG nr.1088 din 05.10.2004 aceste substanțe lipsesc, ceea ce
ar însemna că acestea nu sunt recunoscute ca substanțe stupefiante sau psihotrope pe teritoriul Republicii
Moldova (exemplu, substanța psihotropă 5F-MDMB-PINACA sau 5F-ADB sau MDMB(N)-2201) și, deci, nu
sunt supuse controlului asupra circulației acestora. Deoarece Republica Moldova este parte la Convențiile
ONU menționate, este evident, că toate substanțele din Listele de substanțe stupefiante și psihotrope la
aceste Convenții supuse controlului circulației la nivel internațional urmau a fi supuse controlului circulației
acestora și pe teritoriul Republicii Moldova și, deci, incluse în Listele respective de substanțe stupefiante și
psihotrope aprobate de către Guvern.
Expertul judiciar menționat nu poate atribui vre-o substanță la „analog al substanței stupefiante
sau psihotrope” din motivul că determinarea/atribuirea la acestea este în contradicție cu Convențiile ONU
menționate, nu există vre-un act normativ care ar reglementa Listele de substanțe „analog al susbtanței
stupefiante sau psihotrope”, precum și din motivul că expertul dat nu are competența de a determina dacă
substanța respectivă „are capacitatea de a produce efecte psihoactive” și „este ori poate fi folosită în locul unei
substanțe sau al unui preparat stupefiant, psihotrop ori cu efect psihotrop sau în locul unei plante ori substanțe
aflate sub control național și/sau internațional”.
Din unele scrisori examinate prezentate organului de urmărire penală se relevă că Dispensarul Re-
publican de Narcologie sau Comitetul Permanent de Control asupra Drogurilor din cadrul Agenției Medica-
mentului și Dispozitive Medicale constată doar că substanțele respective sunt analogi ai substanțelor (psi-
hotrope) concrete (exemplu, MDPPP – analog al substanței MDMA; 5-fluoro ADB – analog al substanței AKB

48; TMCP-2201 – analog al substanței XLR 11; MDMB(N)-2201 – analog al substanței AB-PINACA-CHM;
FUB-AMG – analog al substanței AB-FUBINACA) și că „Studiul științific și de specialitate confirmă că efectele
datorate consumului acestor substanțe prezintă un pericol deosebit pentru viața și sănătatea consumatorului
prin afectarea, în special, al Sistemului Nervos Central: halucinații auditive și/sau vizuale, acces de euforie,
isterie, tulburări de comportament cu predispunere spre stări depresive severe și respectiv cu tentative de
suicid”, fără a indica cine a efectuat acest studiu, în ce perioadă de timp și alte date concrete privind studiul
efectuat.
În alte cazuri, într-o scrisoare similară prezentată organului de urmărire penală Comitetul Perma-
nent de Control asupra Drogurilor din cadrul Agenției Medicamentului și Dispozitive Medicale constată, de
exemplu, că substanța 5-fluoro-ADBICA este analog al substanțelor psihotrope 5F-PB-22, 5F-APINACA (5F-
AKB-48) și substanței 5F-ADB-PINACA după structura acestora (în ordine descrescătoare).
Modul de determinare/atribuire a substanțelor la „analog al substantelor stupefiante sau psihotrope”
în primul caz este îndoielnic din motivul că nu este indicat în scrisoare și nu este clar cine a efectuat acest
studiu, în ce perioadă de timp și nu sunt prezentate alte date concrete referitor la studiul efectuat. Totodată,
în cazul în care a fost efectuat un asemenea studiu și rezultatele acestuia denotă despre asemenea caracte-
ristici ale substanțelor, mai degrabă un asemenea studiu ar putea servi unul din motive de inițiere a meca-
nismului de includere a substanței respective în Tabelul sau Lista de substanțe stupefiante sau psihotrope.
În cazul al doilea modul de determinare/atribuire a substanțelor la „analog al substantelor stupefi-
ante sau psihotrope” doar după analogia structurii acestora fără determinarea caracteristicilor substanțelor
este inacceptabil și poate fi însoțit de un abuz.
La confruntarea datelor prezentate se relevă că prezența reglementărilor menționate în legislația Re-
publicii Moldova privind substanțele „analog al substanțelor stupefiante sau psihotrope”, lipsa stipulațiilor
privind controlul asupra circialției acestor substanțe, prezența stipulațiilor privind combaterea circulației
substanțelor „analog al substanțelor stupefiante sau psihotrope” în lipsa unui control asupra circulației aces-
tora, precum și modalitățile aplicate de detrminare/atribuire a substanțelor la „analog al substanțelor stu-
pefiante sau spihotrope”, în totalitate, contravin prevederilor privind principiile și mecanismul de control
asupra curculației substanțelor stupefiante și psihotrope stipulate în Convenția unică asupra stupefiantelor
ONU din 30.03.1961 cu amendamentele conform Protocolului din 25.03.1972 și în Convenția ONU privind
substanțele psihotrope din 21.02.1971, precum și prevederilor Convenției ONU contra traficului ilicit de
stupefiante și substanțe psihotrope din 20.12.1988, la care Republica Moldova este parte.
Faptul că nu sunt cunoscute care sunt substanțele ce constituie „analog al substanțelor stupefiante
sau psihotrope” din simplul motiv că nu există vre-un act normativ, prin care ar fi fost aprobată o listă
de asemenea substanțe, faptul lipsei unor principii și a unui mecanism clar de determinare/atribuire a
substanțelor la „analog al substanțelor stupefiante și psihotrope”, faptul că modalitățile utilizate în prezent
de determinare/atribuire a substanțelor la „analog al substanțelor stupefiante sau psihotropice” sunt în-
doielnice sau inacceptabile, faptul că aceste substanțe nu sunt supuse unui mecanism de control asupra
circulației acestora, faptul prezenței în legislație a reglementărilor privind combaterea circulației ilegale a
„analogilor” în condițiile lipsei unor norme privind controlul asupra circulației acestora, precum și faptul
prezenței neconcordanțelor menționate dintre legislația națională și cele 3 Convenții ONU, denotă despre
faptul că stipulațiile din legislația Republicii Moldova privind substanțele numite „analog al substanțelor
stupefiante sau psihotrope” sunt imprevizibile și aplicarea acestora poate avea consecințe grave asupra
drepturilor și libertăților omului.
CONCLUZII
Stipulațiile privind substanțele numite „analog al substanței stupefiante sau psihotrope” din Legea
RM nr.382 din 06.05.1999 cu privire la circulația substanțelor stupefiante, psihotrope și a precursorilor,
Codul penal și Codul contravențional al Republicii Moldova contravin Convenției unice asupra stupefiante-
lor ONU din 30.03.1961 cu amendamentele conform Protocolului din 25.03.1972, Convenției ONU privind
substanțele psihotrope din 21.02.1971 și Convenției ONU contra traficului ilicit de stupefiante și substanțe
psihotrope din 20.12.1988, la care Republica Moldova este parte, sunt imprevizibile și aplicarea acestora
poate avea consecințe grave asupra drepturilor și libertăților omului, de aceea, urmează a fi abrogate.
În domeniul de control și de combatere a circulației substanțelor stupefiante și psihotrope urmează
a fi aplicate/respectate prevederile Convențiilor ONU din 1961, 1971, 1988 menționate în temeiul art.4
alin.(2) din Constituția Republicii Moldova (Drepturile și libertățile omului), care stipulează că „Dacă există

neconcordanțe între pactele și tratatele privitoare la drepturile fundamentale ale omului la care Republica
Moldova este parte și legile ei interne, prioritate au reglementările internaționale” [10].
Comitetului Permanent de Control asupra Drogurilor din cadrul Agenției Medicamentului și Dispo-
zitive Medicale i se cere imperativ de a iniția și implementa măsurile necesare pentru modificarea/com-
pletarea Listelor de substanțe stupefiante și psihotrope aprobate de Guvern în conformitate cu Lista de
substanțe stupefiante aflate sub control internațional la Convenția unică asupra stupefiantelor ONU din
1961 și Lista substanțelor psihotrope aflate sub control international la Convenția ONU privind substanțele
psihotrope din 1971.
După caz, Comitetul Permanent de Control asupra Drogurilor din cadrul Agenției Medicamentului
și Dispozitive Medicale în cooperare cu Ministerul Afacerilor Interne poate sau urmează a iniția măsurile
necesare pentru modificarea sau completarea cu substanțe noi a Listelor de substanțe stupefiante și psiho-
trope aprobate prin Hotărâre de Guvern în conformitate cu principiile stabilite în Convențiile ONU din 1961
și 1971.
BIBLIOGRAFIE
[1]. Legea RM nr.193 din 28.07.2016 pentru modificarea și completarea unor acte legislative, https://
www.legis.md/cautare/getResults?doc_id=95138&lang=ro
[2]. Legea RM nr.382 din 06.05.1999 cu privire la circulația substanțelor stupefiante, psihotrope și a
precursorilor, https://www.legis.md/cautare/getResults?doc_id=131984&lang=ro
[3]. Codul penal al Republicii Moldova nr.985 din 18.04.2002, https://www.legis.md/cautare/
getResults?doc_id=134446&lang=ro
[4]. Curtea Constituțională a Republicii Moldova, Decizie de inadmisibilitate a sesizării nr.54g/2018
privind excepția de neconstituționalitate a unor prevederi din articolele 1341, 217 și 2171 din Codul penal
(analog al substanței stupefiante sau psihotrope), nr.43, Chișinău, 14.05.2018; https://www.legis.md/cau-
tare/getResults?doc_id=110998&lang=ro
[5]. Convenția unică asupra stupefiantelor ONU din 30.03.1961 cu amendamentele conform Proto-
colului din 25.03.1972, https://www.incb.org/documents/Narcotic-Drugs/1961-Convention/conventi-
on_1961_en.pdf
[6]. Convenția ONU privind substanțele psihotrope din 21.02.1971, https://www.incb.org/docu-
ments/Psychotropics/conventions/convention_1971_en.pdf
[7]. Convenția ONU contra traficului ilicit de stupefiante și substanțe psihotrope din 20.12.1988,
https://www.incb.org/documents/PRECURSORS/1988_CONVENTION/1988Convention_E.pdf
[8]. Hotărîrea Guvernului Republicii Moldova nr.1088 din 05.10.2004 cu privire la aprobarea tabe-
lelor și listelor substanțelor stupefiante, psihotrope și precursorilor acestora, supuse controlului, https://
www.legis.md/cautare/getResults?doc_id=97918&lang=ro
[9]. Hotărîrea Guvernului Republicii Moldova nr.79 din 23.01.2006 privind aprobarea Listei
substanțelor stupefiante, psihotrope și a plantelor care conțin astfel de substanțe depistate în trafic ilicit,
precum și cantitățile acestora, https://www.legis.md/cautare/getResults?doc_id=103676&lang=ro
[10]. Constituția Republicii Moldova din 29.07.1994, https://www.legis.md/cautare/getResults?doc_
id=128016&lang=ro

CZU: 349.6
ROLUL EXAMINĂRILOR LA FAȚA LOCULUI PENTRU CERCETĂRILE TRASEOLOGICE ÎN

CADRUL EXPERTIZELOR JUDICIARE ECOLOGICE
THE ROLE OF ON-SITE EXAMINATIONS FOR TRACE RESEARCH IN ECOLOGICAL FORENSICS
Expert judiciar, Nicolae LEFTER,

Centrul Național de Expertize Judiciare, Ministerul Justiției,
mun. Chișinău, Republica Moldova
E-mail: lefternicolae547@gmail.com,
Expert judiciar, Doctor în științe juridice, Olga CATARAGA,
Director al Centrului Național de Expertize Judiciare, Ministerul Justiției,
E-mail: olga.cataraga@justice.gov.md.
Expert judiciar, Doctor în științe biologice, Viorica TRIFAUȚAN,
Director al Centrului Național de Expertize Judiciare, Ministerul Justiției,
E-mail: viorica.trifautan@mail.ru
REZUMAT: Articolul scoate în evidență rolul examinărilor la fața locului pentru cercetările traseologice
din cadrul expertizei judiciare complexe ecologice pentru evaluarea unui incident, accident sau impact natural
cu implicarea arborilor afectați. Examinarea la locul incidentului constituie o acţiune criminalistă foarte im-
portantă pentru obținerea unei versiuni corecte a faptei şi identificarea circumstanțelor în care s-a produs. Se
atenționează asupra interdependenței cercetărilor traseologice, corectitudinea desfășurării cercetărilor la fața
locului în descoperirea urmelor prelevate din teren și de pe suprafața obiectelor.
CUVINTE CHEIE: impact, infracțiune, cercetări traseologice, examinare la fața locului, expertiză judiciară
complexă ecologică.
ABSTRACT: The article highlights the role of on-site examinations for traceological investigations within
the complex ecological forensic expertise for the assessment of an incident, accident or natural impact involving
the affected trees. The examination at the scene of the incident is a very important forensic action for obtaining a
correct version of the act and identifying the circumstances in which it occurred. Attention is drawn to the inter-
dependence of traceological research, the correctness of on-site research in the discovery of traces taken from the
ground and from the surface of objects.
KEYWORDS: impact, crime, traceological investigations, on-site examination, complex ecological forensic
expertise.
INTRODUCERE
În condițiile Republicii Moldova, frecvent se întâlnesc cazuri judiciare care au necesitatea obținerii
unei opinii de specialitate în domenii integrate ale cunoștințelor speciale cu referire la biologie, traseologie,
cât și ecologia judiciară [1]. Acestea se atribuie la situațiile când avem copacii doborâți deteriorează auto-
mobile, sparg geamurile clădirilor, cauzând traume persoanelor, care adesea sunt incompatibile cu viața.
Astfel, de către organele judiciare în fața experților înaintează diverse obiective cu privire la obiectul vulne-
rant – arborele, începând de la cauza doborârii – cu sau fără implicarea factorului uman, până la identifica-
rea urmelor formate pe obiectele violate.
Nu ne vom referi la, faptul, că ecologizarea mediului urban trebuie privită ca o necesitate vitală, cât și
la rolul important în acest proces al spațiilor verzi, în care ponderea o dețin anume arborii, mai cu seamă în
cazul orașelor mari reprezentând atât o sursă semnificativă de presiune asupra mediului, datorită creșterii

emisiilor de CO2. În lucrarea noastră ne interesează situațiile, când arborii nu sunt plantați corespunzător,
de dimensiuni impunătoare, specii necorespunzătoare condițiilor climaterice, dezvoltate atipic, manifes-
tând un grad avansat de îmbolnăvire - se frâng și cad peste unități de transport, case, sedii sau persoane
răpindu-le viața.
Justiția, în situațiile descrisă este cea care trebuie să facă față provocărilor ne-tradiționale și să stabi-
lească adevărul judiciar, soluționând cauza obiectiv și sub toate aspectele.
REZULTATE OBȚINUTE, DISCUȚII

În continuarea raționamentelor noastre, vedem, că efectuând anumite lucrări, din partea angajaților
din cadrul Spațiilor Verzi se atestă o atitudine neconsecventă față de arborii ce pot crea probleme, în deose-
bi în locurile publice sau zonele de agrement. În cazul arborilor ce țin de domeniul public al mun. Chișinău,
se asigură întreținerea și curățenia spațiilor verzi, amenajarea și reamenajarea lor, plantarea materialului
dendro-floricol și întreținerea străzilor secundare, intrări și alei conform reglementărilor legale în vigoare.
Întreprinderea Municipală „Asociaţia de gospodărire a spaţiilor verzi” (în continuare ÎM „AGSV”)
efectuează lucrări de defrișare și curățire în parcuri, scuaruri, grădini publice în strictă conformitate cu
starea fitosanitară a arborilor. Deseori există incertitudini în evaluarea arbitrară a stării arborilor de
persoanele responsabile fără a fi consultați specialiștii în domeniu și principiile ce stau la baza solicitării
autorizațiilor de efectuare a lucrărilor de curățire sau defrișare. Arborii care aparent sunt verzi (au frunze),
cad sub incidență, deoarece la cercetarea minuțioasă, prezintă semne de degradare (scorburi, prezența ciu-
percilor și plantelor parazite, proces avansat de putrefacție etc.) [2, p.21]. Aceste semne sunt caracteristice
mai ales arborilor aflați în etapa bătrâneții – de la primele simptome de declin fiziologic și lâncezire, până la
uscare completă, în asociere cu secetele prelungite și mediul urban care influențează negativ asupra stării
de sănătate a arborilor.
În cazul incidentelor prin căderea arborilor în primul rând, persoanele păgubite ar trebui să își pre-
constituie dovezi privind producerea evenimentului (imagini efectuate la fața locului imediat după eveni-
ment, imagini de la locul impactului și cu arborele căzut). Apoi, urmează sesizarea poliției ce va menționa
denumirea reperelor implicate și cauza acestora.
Astfel, constatăm, că un arbore (bolnav, doborât, căzut, defrișat etc.) este nu doar componenta de
bază a unei păduri, parc sau zone de agrement, dar şi obiectul unei investigaţii traseologice, ce este capabilă
să reflecte şi să păstreze semnele urmelor timp îndelungat, un element foarte important pentru procesele
de investigare criminalistică din cadrul expertizelor judiciare ecologice.
În sensul soluționării sarcinilor înaintate de organul judiciar, expertiza judiciară ecologică va include
obligator utilizarea realizărilor ştiinţifico-tehnice, pentru desfășurarea unei investigații în domeniu (eva-
luare a unui arbore), expertului sunt necesare cunoștințe speciale, legate de proprietățile obiectului, astfel
căpătând trăsăturile expertologice ale expertizei complexe ori integrate [3, p.18].
Este important ca organele judiciare să înțeleagă, că pentru formularea credibilă a concluziilor este
necesar de oferit experților judiciari un anumit volum de informație, în baza căreia să fie efectuate examină-
rile de expertiză. Aceste informații vizează un spectru larg de date obținut ca urmare a mai multor activități
de urmărire penală: cercetarea la fața locului producerii incidentului, cercetarea obiectelor în scopul depis-
tării, fixării și ridicării urmelor create, întocmirea schițelor, planșelor fotografice, audieri ale specialiștilor
din diferite domenii (spații verzi, dendrologi, martori oculari, etc.), acte privitoare la teren și arbori, etc. [3,
p. 56; 4, pag. 12].
Cercetarea la fața locului din punct de vedere criminalistic, desemnează complexul de activități
desfășurate de organele de urmărire penală și are un conținut relativ restrâns, dar, în același timp de calita-
tea cercetării depinde modul ulterior de evoluție a cauzei [4, p. 206], întrucât desfășurarea corectă a acestor
activități criminalistice, inclusiv permit experților judiciari efectuarea cercetărilor aprofundate în scopul
aflării adevărului și stabilirea unui verdict cu versiuni optime și prompte, fondate științific. Cercetarea lo-
cului faptei este sursa primelor materiale probatorii aduse la dosarul cauzei, ceea ce presupune profesiona-
lism, atenție, și grijă în efectuarea acestei activități.
Deși toată lumea implicată cunoaște cât de importantă este această activitate de urmărire penală,
totuși, la ziua de azi constatăm un anumit ”regres” în ceea ce privește calitatea cercetării locului, judecând
după rezultatele materiale: valoarea contentului procesului verbal, a urmelor materiale ridicate, volumului
lor, corectitudinea fixării acestora atât procesual, cât și tehnice, etc. Fenomenul dat are consecințe destul de

grave asupra evoluției ulterioare a cauzei, prin faptul că, devine foarte dificil, câte o dată – imposibil de in-
terpretat științific urmele și de oferit organului judiciar o opinie de specialitate certă, obiectivă și credibilă.
Dacă ne referim la examinările de expertiză din sfera traseologiei, în sensul identificării părților în-
tregului dezmembrat ale arborilor implicați în diverse accidente, acestea includ activități de cercetare a
părților componente ale unui arbore doborât/căzut accidental, identificarea părților, clarificarea mecanis-
mului formării urmelor, detectarea și fixarea urmelor probatorii ce explică anumite circumstanțe, cu alte
cuvinte, să realizeze decodarea informației obținute la locul faptei [6, p.7].
Expertul judiciar ori grupul de experți, care efectuează astfel de expertize, pentru stabilirea
circumstanțelor accidentului și a întregului dezmembrat, au nevoie de toate părțile componente ale arbo-
relui, depistate, fixate și ridicate din teren. În cazurile când nu este posibil, se realizează prin procedee
criminalistice specifice, ridicarea porțiunii de obiect (ram, trunchi, etc. ) cu locul de detașare, fotografii de
detaliu, în 3D, mularea urmei, etc. Toate aceste procedee criminalistice se studiază în cursul universitar
de criminalistică și foarte aprofundat în cadrul obținerii calificării de inspector criminalist. Fără o atare
abordare, practic expertul judiciar nu va putea efectua decodarea informației întru restabilirea tabloului și
soluționarea sarcinii de diagnostic de genul mecanismului de desprindere a părții arborelui, cât și de iden-
tificare – dacă aceste părți ale arborelui au constituit corp comun (obiecte omogene sau monolite – tulpina
copacului, fragmentul de tulpină), dar și a celor situaționale – despre faptul dacă a avut loc sau nu contactul
cu obiectului lezat (persoanei, automobilului, acoperișului, etc.) cu partea respectivă a arborelui.
Criminaliștii care ajută organul judiciar în depistarea, fixarea tehnică și ridicarea informației [6, p.7].
de la fața locului ar trebui să dea dovadă de profesionalism, încât să asigure o calitate a fotografiilor, pe mă-
sură să permită observarea clară a anumitor caracteristici, urme pe părțile obiectului și afișarea acestora în
detalii, cu posibilitatea stabilirii exacte a dimensiunilor.
La fel, în sarcina organului judiciar, în special a criminalistului care lucrează la locul faptei se pune
și asigurarea faptului că urmele ridicate pentru examinare în laborator, să fie conservate, astfel încât să se
păstreze intacte, utilizând, în funcție de caz toate metodele și mijloacele tehnico-științifice din dotare și apli-
când ”regula de aur” a criminalisticii: ridicarea urmelor cu tot cu obiecte, părți de obiecte și doar în cazul,
când nu este posibil, se recurge la mulare, fotografiere 3D, etc. [1, 5, 10].
Obiectivitatea examinărilor traseologice este direct legată de calitatea informațiilor prezentate în
urma examinărilor la fața locului, de măsurile întreprinse pentru conservarea și păstrarea calitativă a urme-
lor accidentului, incidentului sau a unui impact natural, calitatea imaginilor cu urmele create pe obiectele
prezente la locul producerii incidentului. Materialele colectate în urma examinărilor la fața locului, ulterior
investigate, stabilesc relația lor cu incidentul. Corectitudinea examinărilor permit trasabilitatea procesului
de cercetare a experților, iar rezultatele obținute, stau la baza concluziilor tuturor experților implicați.
În contextul expertizelor integrate, rezultatele studiilor traseologice influențează direct evoluția
investigațiilor ulterioare ecologice, pentru oferirea organului judiciar a opiniei de specialitate fiabilă. Or,
după cum arată practica, doar expertizele integrate şi complexe permit extragerea informației probatorii
vaste și conduce la lărgirea cercului de sarcini de cercetare științifică sporind, astfel, nivelul științific al exa-
minărilor de expertiză judiciară. Acest lucru, în cazul nostru, se datorează faptului, că pornind de la datele
constatate de către expertul traseolog, în condițiile când informația strânsă de la locul faptei este conformă,
realizată în strictă concordanță cu normele procesuale și recomandările criminalisticii, expertul licențiat în
domeniul ecologiei judiciare, având posibilitatea să desfășoare investigațiile sale de specialitate, va putea
analiza mult aspectual obiectele și extrage pe deplin datele care au importanță pentru soluționarea sarcinii
finale. Îmbinarea rezultatelor obținute, drept urmare a aplicării concomitente a cunoștințelor din cadrul
acestor specialități de expertiză judiciară, va conduce inevitabil la formularea unor concluzii argumentate,
fiabile și credibile cu referire la toate aspectele necesare organului judiciar.
CONCLUZII:
Cel mai adesea, prin efectuarea de examene traseologice, integrate în investigațiile ecologice este
posibilă obținerea de informații importante despre obiectele unei infracțiuni care nu sunt evidente, dar
reprezintă un mijloc important de dovedire a vinovăției sau inocenței suspecților și acuzaților; ne permit să
stabilim circumstanțe greu de identificat doar de expertul judiciar biolog. Potrivit studiului, datorită traseo-
logiei există oportunitatea de-a găsi răspunsuri exacte la multe întrebări la care nu pot de multe ori răspun-
de cei implicați. În cazul în care a existat o situație neplăcută cu rănirea sau decesul persoanelor de pe urma

căderii arborilor, trasologia examinează în detaliu toate elementele relevante.

Toate aceste oportunități pe care le oferă examenul traselogic le putem valorifica doar dacă, cei
investiți cu atribuții de cercetare a locului faptei sunt bine instruiți în cum să o facă, astfel încât să asigure
o calitate înaltă a cunoașterii împrejurărilor concrete în care s-a produs fapta cercetată, a fixării și ridicării
urmelor materiale create cu ocazia comiterii faptei, pentru o evoluție benefică a cercetărilor de expertiză. În
caz contrar, vom rămâne neputincioși în fața provocărilor pe care le înaintează procesul judiciar în calitate
de ”judecători științifici”.
BIBLIOGRAFIE
1. Arhiva CNEJ 2016-2022;
2. Методические рекомендации по криминалистической экспертизе объектов растительного про-
исхождения. — М.: ВНИИСЭ, 1972;
3. Cataraga O., Expertiza judiciară, ed. Prouniversitaria, București, 2022;
4. Gheorghe Popa, Nicolae Buzatu, Gheorghe Hanga, Octavian Conicescu, „Exploatarea urmelor prin exper-
tize judiciare”, București, 2005;
5. Alămoreanu S., Introducere în studiul criminalisticii, Note de curs, ed. RISCOPRINT, Cluj-Napoca, 2017;
6. Cataraga O., Alămoreanu S., Petcovici P., CZU: 378:343.9(478) ”Învățământul criminalistic în republi-
ca Moldova și valorificarea cunoștințelor criminalistice dobândite prin acesta.”, articol prezentat la
Conferința Internațională „În memoriam Emilian Stancu”, București, 2022.
CZU: 349.6
ASIGURAREA METODOLOGICĂ A EXAMINĂRILOR ECOSISTEMELOR ÎN EXPERTIZELE

JUDICIARE ECOLOGICE PRIVIND APRECIEREA IMPACTULUI ANTROPIC
ȘI PREJUDICIULUI CAUZAT
Doctor în științe biologice, expert judiciar Viorica TRIFĂUȚAN,

1
Centrul Național de Expertize Judiciare Ministerul Justiției,

mun.Chișinău, Republica Moldova
E-mail: viorica.trifautan@mail.ru
2
Doctor în științe juridice, expert judiciar Olga CATARAGA, director al
Centrului Național de Expertize Judiciare Ministerul Justiției,
E-mail: olga.cataraga@justice.gov.md
3
Expert judiciar Lilia FLOREA,
Centrului Național de Expertize Judiciare Ministerul Justiției,
E-mail: cnej@justice.gov.md
REZUMAT: Fixarea, ridicarea, transportarea și conservarea urmelor de natură biologică/chimică con-

form recomandărilor metodice și criminalistice, întrunesc condițiile pentru a fi admise ca probe în soluționarea
infracțiunilor de mediu. Prin urmare, articolul ilucidează rolul examinărilor în teren din cadrul expertizelor ju-
diciare ecologice, tehnica de descoperire şi fixare a urmelor din natură cantitatea, natura acestora, modul de
manipulare, ambalare, condiţiile de conservare şi transport, ce au o importanţă deosebită pentru obţinerea unor
rezultate calitative pentru procesul judiciar. Examinarea imediată, direct în natură la locul incidentului şi pre-
levarea corectă a probelor necesită cunoștințe și acțiuni bine organizate pentru păstrarea/ridicarea corectă a

probelor biologice, chimice –menite să asigure aflarea adevărului cu privire la infracțiune şi infractor.
Prejudiciul ecologic ce se răsfrînge asupra ecosistemului, omului şi bunurilor sale și constituie prima şi
cea mai importantă etapă a procesului de perfecţionare a cadrului normativ în domeniu.
CUVINTE CHEIE: mediu ambiant, impact antropic, expertiza judiciară ecologică, metodologia examinări-
lor unui ecosistem, prejudiciu.
ABSTRACT: Fixing, lifting, transporting and preserving traces of a biological/chemical nature according
to methodical and forensic recommendations meet the conditions to be admitted as evidence in solving environ-
mental crimes. Therefore, the article elucidates the role of field examinations within the framework of ecological
forensic expertise, the technique of discovering and fixing traces of nature, the quantity, their nature, the way of
handling, packaging, preservation and transport conditions, which are of particular importance for obtaining
results qualitative for the judicial process. The immediate examination, directly in nature at the scene of the inci-
dent and the correct collection of evidence requires knowledge and well-organized actions for the correct preser-
vation/removal of biological and chemical evidence - intended to ensure the discovery of the truth about the crime
and the criminal.
The ecological damage that affects the ecosystem, man and his goods and constitutes the first and most
important stage of the process of improving the normative framework in the field.
KEYWORDS: environment, anthropogenic impact, ecological judicial expertise, methodology of ecosystem
examinations, damage.
Problemele legate de mediul înconjurător ating viața fiecărui locuitor, indiferent de țara, locul sau
starea sa materială. Odată cu schimbările climatice ce survin progresiv și impactul antropic negativ, natura
a suferit mari schimbări, astfel, menținerea, stoparea acestor probleme necesită o atitudine conștientă și o
abordare juridico-științifică corespunzătoare, fiindcă principalul poluator al tuturor ecosistemelor naturale
este omul.
Prin asigurarea metodologică a examinărilor ecosistemelor în expertizele judiciare ecologice propu-
nem mijloace tehnico-științifice și specificul investigării diferitelor tipuri de infracţiuni legate de mediul ac-
vatic. Astfel, în cadrul examinărilor în teren, la nivel practic aceste metode se prezintă în forma unor măsuri,
operaţii şi mijloace tehnico-ştiinţifice, aplicarea cărora asigură eficienţa activităţii expertului judiciar ecolog
în vederea investigării şi prevenirii faptelor penale [1].
Metodele general ştiinţifice sunt specifice tuturor formelor de activitate umană, fiind folosite cu ple-
nititudine în cercetările criminalistice. Acestea sunt metoda observaţiei, măsurării, matematică și ulterior
se recurge la metodele biologice, fizico-chimice, dendrologice, etc. Aceste metode cuprind obiecte de studiu
proprii şi un domeniu de cercetare bine determinat.
Pentru examinările în teren expertul judiciar ecolog necesită cunoștințe despre:
–– metodele de comitere a diferitor categorii de infracţiuni cu implicarea factorului antropic,
–– valorile la care tentează acţiunile ilicite,
–– mijloacele şi metodele folosite de făptuitori la săvîrşirea unor sau altor infracţiuni legate de mediu,
–– procedeele şi formele de tăinuire, camuflarea activităţii ilicite și prejudiciul adus mediului și
societății;
–– practica de cercetare, descoperire şi prevenire a infracţiunilor, de interacţiune a specialiștilor în
domeniu cu organele de urmărire penală cu alte instituții academice, laboratoare acreditate, etc. în proce-
sul investigării infracţiunilor comise;
–– legislaţia ecologică, penală şi procesual-penală în vigoare;
–– performanţele și posibilitățile altor ştiinţe (tehnice, umanistice etc.) care pot fi utilizate la cerceta-
rea, descoperirea şi prevenirea infracţiunilor ecologice [1].
Examinările în teren, în natură trebuie să fie bine structurate, algoritmul acțiunilor expertului în faza
inițială de cercetare va cuprinde toată suprafața locului faptei. Datorită spiritului de observație se recur-
ge nemijlocit, împreună cu ofițerul de urmărire penală, la identificarea obiectelor și urmelor din câmpul
infracțional. Este o etapă pregătitoare și acțiunile expertului poartă un caracter mai mult organizatoric,
când se aplică anumite metode științifice de cercetare. Se va recurge eficient la aplicarea mijloacelor tehni-
co–criminalistice din dotare și cunoștințele expertului ecolog specializate pentru cercetarea rezultativă a
locului faptei. Expertul judiciar trebuie să-și organizeze judicios activitatea, să studieze preventiv ecosiste-

mul supus cercetării, particularitățile sale, să se încadreze într-un algoritm de acțiuni elaborat din timp de
către știința criminalistică și verificat de practică prin cunoștințe în domeniu.
În teren (râu, lac) expertul va cuprinde întrega zonă afectată prin cercetări minuțioase. Pentru determi-
narea hotarelor sectorului ar fi binevenite aplicarea tehnologiilor moderne (dronelor), fotografiei de ori-
entare și de schiță. Se va verifica dacă la fața locului nu sunt obiecte care ar putea pune în pericol viața și
integritatea corporală a membrilor grupului de cercetare, se vor depista obiectele ce au suferit modificări,
fixând și ridicând urmele ce poartă caracterul infracțiunii comise [2].
Aprecierea în cadrul expertizelor judiciare ecologice a impactului antropic negativ asupra unui eco-
sistem se realizează prin: evaluarea actelor legislative, actelor permissive, rapoartelor de încercări, proiec-
telor, altor materiale și documente normative;
–– verificarea corectitudinii aplicării și îndeplinirii actelor permissive de către beneficiarii şi execu-
tanţii documentaţiei de proiect, avizelor, actelor legislative în vigoare, precum şi a normelor şi instrucţiu-
nilor în domeniu;
–– concordanța actelor și tendinţelor şi practicii expertizării ecologice din alte ţări şi valorificarea
experienţei mondiale în acest domeniu;
–– selectarea și aplicarea metodelor științifice eficiente de cercetare a locului impactului antropic sau
incidentului, activităţilor ilegale ale agenților economici ce provoacă poluarea mediului înconjurător prin
utilizarea resurselor naturale.
–– fundamentarea ştiinţifică, obiectivitatea şi legalitatea avizelor expertizei ecologice;
–– transparenţa și trasabilitatea activităților, aplicarea metodelor științifice complexe;
Obiectele supuse expertizei judiciare ecologice: documentaţia de proiect, alte acte normative, instruc-
ţiuni, metodologii, regulamente şi standarte referitoare la starea mediului şi/sau care reglementează activi-
tăţile potenţial periculoase pentru mediul înconjurător, folosirea resurselor naturale şi protecţia mediului
înconjurător, actele permisive privind activităţile economice preconizate, resurselor naturale afectate, di-
verse ecosisteme, prejudiciul provocat mediului înconjurător și sănătății omului, etc. [3].
Datorită expertizelor judiciare ecologice pot fi evaluate și apreciate din punct de vedere legal urmă-
toarele:
–– diverse activități ale agenților economici prin modernizarea, reprofilarea, demolarea sau lichida-
rea obiectelor economice sociale susceptibile să afecteze mediul înconjurător;
–– construcţiile hidro-tehnice, sistemelor de irigare şi de desecare, construcţii ce duc la poluare, dese-
carea râurilor și eroziunea solului;
–– defrișările elicite și exploatarea irațională a subsolului, inclusiv în zonele cu regim de protecţie a
apelor;
–– producerea, aplicarea, distrugerea incorectă a pesticidelor şi altor substanţe toxice;
–– gestionarea frauduloasă a deşeurilor industriale, menajere, agricole, construcţia sau amplasarea
instalaţiilor de prelucrare, neutralizare sau distrugere a acestor deşeuri;
–– alte activităţi care pot afecta starea mediului înconjurător [4].
În cadrul examinărilor în teren a unui impact asupra mediului înconjurător se evaluează în mod cores-
punzător fiecare caz cu efectele directe/indirecte și cumulative asupra următorilor factori: abiotici, biotici,
ființele umane flora și fauna, resurselor naturale și patrimoniul cultural, la fel și interacțiunea factorilor
menționați.
Faza statică a cercetării în teren, activitatea de percepere nemijlocită a locului faptei în scopul desco-
peririi tuturor urmelor infracţiunii fără a proceda la atingerea sau schimbarea poziţiei acestora.
În cazul impactului antropic a unui râu, în se va fixa aspectul general al râului, zonei riverane, concomitent
notând unele date corespunzătoare în ”Act de examinare în teren a mediului acvatic”, prin fotografie şi filmare
(dacă e cazul) şi în schiţa locului faptei.
În faza statică se realizează de regulă, următoarele activităţi principale: orientarea de ansamblu asupra
locului faptei în vederea determinării acestuia şi a măsurilor imediate şi ulterioare ce se impun în raport cu natura
şi locul unde s-a petrecut incidentul; stabilirea şi marcarea drumului de acces în locul săvirşirii infracţiunii; sec-
torizarea locului faptei şi stabilirea ordinei în care se va face cercetarea; examinarea cu prioritate a urmelor
şi obiectelor care prezintă un pericol iminent de modificare sau dispariţie, căutarea, descoperirea şi fixarea
prin fotografii şi filmare (după caz) a poziţiei urmelor şi obiectelor corp delict; interpretarea urmelor; ridi-
carea fotografică a caracteristicilor de relief ale terenului în vederea efectuării schiţei locului faptei. În faza

statică toate constatările sînt consemnate în agendă pentru întocmirea actului de examinare, se realizează
fotografii de orientare, schiţă.
În procesul examinării vizuale minuțioase, se aplică tehnologii moderne, pentru a evidenția urmele și
probele depistate. Aceste dispozitive și trusa expertului judiciar ecolog permit examinarea și fixarea mult mai
corectă și rapidă a obiectelor. De exemplu cu ajutorul riglei electronice se măsoară rapid diferite obiecte și locul
din natură afectat de acținea antropică. Descrierea urmei începe cu localizarea acesteia indicându-se locul
concret cu specificarea distanțelor față de câteva puncte de reper [12].
Faza dinamică a cercetării în teren, activitatea de percepere nemijlocită a locului faptei şi de exami-
nare minuţioasă şi în mişcare a obiectelor şi urmelor (dacă e cazul) prin folosirea mijloacelor tehnice mo-
dern adecvate, în scopul descoperirii probelor materiale. În această fază se realizează, de regulă, următoa-
rele activităţi: căutarea în vederea descoperirii urmelor infracţiunii; fixarea fiecărui obiect şi urmă pentru
a se evita substituirea sau confundarea cu altele asemănătoare; ridicarea şi ambalarea obiectelor, probelor
şi urmelor descoperite în vederea trimiterii la laboratoarele de încercări; trimiterea urgentă a urmelor și
materialelor perisabile. În faza dinamică constatările se notează, ca şi în faza statică, în agendă sau direct
în actul de examinare în teren, se realizează fotografii de detaliu şi filmare (dacă e cazul) şi se definitivează
schiţa locului faptei [7,11].
Dacă obiectul este de dimensiuni mari, atunci se folosesc alte metode de fixare și ridicare. O sarcină
esențială este cercetarea detaliată a locului faptei infracţiunii de mediu rezidă în spiritul profesional de
observație în evidenţa şi conservarea urmelor-materile biochimice. După cum este cunoscut, această ca-
tegorie de urme cuprinde, pe de o parte, urmele biologice de provenienţă animală sau vegetală, iar pe de
altă parte, diverse substanţe anorganice (probe de apă, aer, sol etc.). Importanţa cercetării locului faptei în
cazul infracţiunilor de mediu constă în aceea că specialistul ecolog are posibilitatea de a percepe direct locul
săvârşirii infracțiunii, amploare şi consecinţele infracţiunii, pentru a stabili ulterior împrejurările în care s-a
comis impactul şi de a-l identifica pe autor, prin descoperirea, fixarea, ridicarea şi cercetarea criminalistică
a urmelor şi mijloacelor materiale de probă [8].
Activitatea expertului judiciar ecolog și fixarea urmelor de natură biologică se înregistrează/descrie
în actul de examinare în teren, care ulterior se anexează la raportul de expertiză judiciară sau constatarea
tehnico-științifică. Descrierea urmei/probei se începe cu localizarea acesteia indicându-se locul concret al
aflării urmei cu specificarea distanțelor față de câteva puncte de reper din natură. Urma/proba propriu-zisă
trebuie descrisă prin consemnarea: lungimii, lățimii, configurației, culorii, consistenței, cantității etc. Fixa-
rea urmelor de natură biologică, criminalistica ne oferă o gamă largă de procedee. Un mijloc ideal de fixare a
acestei categorii de urme este fotografierea lor direct în natură și în cazul obiectelor voluminoase se prelevă
doar fragmente pentru cercetările ulterioare [12].
Pentru ca urmele să fie fotografiate corect specialistul/expertul trebuie să cunoască metoda fotogra-
fiei criminalistice a obiectelor principale și de detaliu. Fotografia de detaliu presupune iluminarea corectă
a urmei și folosirea riglei gradate. Obiectivul aparatului de fotografiat trebuie să fie orientat perpendicular
pe urma descoperită. Regula de aur ne sugerează ca urmele de natură biologică să fie ridicate și ambalate/
etichetate corect, transmise rapid în laborator ( în cazul probelor perisabile).
ETAPELE DE EVALUARE ÎN TEREN A IMPACTULUI ANTROPIC ASUPRA ECOSISTEMULUI ACVATIC

(lac, râu)
I Examinarea preliminară
Actul ordonator (ordonanță, Actele permissive, rapoartelor de în- Actele legislative,
încheiere, solicitare) cercări, proiectelor documente norma-
tive
II Examinarea întregului ecosistem (faza statică)

- fixarea situației în teren prin fotografie şi filmare (dacă e cazul);

- notări corespunzătoare în ”Act de examinare în teren” (amplasarea obiectului, condițiile climateri-
ce, semnele și urmele statice generale, trăsăturile organoleptice ale bazinului acvatic etc.;
- schiţa locului faptei: orientarea de ansamblu asupra locului faptei (caracteristicile de relief ale te-
renului: direcția nord-sud, est-vest) în raport cu natura şi locul unde s-a petrecut impactul, incidental, etc.;
- marcarea drumului de acces în locul săvirşirii infracţiunii;
- examinarea cu prioritate a urmelor şi obiectelor care prezintă un pericol iminent de modificare
sau dispariţie, căutarea, descoperirea şi fixarea prin fotografii şi filmare (după caz) a poziţiei urmelor şi
obiectelor corp delict;
- se realizează fotografii de orientare, schiţă, etc.
III Examinarea obiectelor/probelor (faza dinamică)

- examinarea minuţioasă şi în mişcare a obiectelor şi urmelor (dacă e cazul);
- descoperea modificărilor vizuale în vederea descoperirii urmelor infracţiunii;
- fixarea fiecărui obiect (plantelor) prin imagini foto/video;
- ridicarea şi ambalarea probelor de apă pentru laboratoarele de încercări;
- se examinează la locul faptei materialul biologic perisabil/trimiterea urgantă în laborator;
- se realizează fotografii de detaliu şi filmare (dacă e cazul).
IV Transportul probelor
Lumea animală și vegetală, resursele biologice acvatice, ca componente de bază ale biocenozelor
naturale, joacă un rol important în menţinera echilibrului ecologic. Un şir de specii de animale și plante
servesc drept bioindicatori ale poluanților industriali, medicinali, alimentari, unele specii sînt utilizate în
scopuri ştiinţifice, cultural-educative şi estetice.
Principiile ce stau la baza conservării biodiversităţii şi dezvoltării durabile a sistemului socio-econo-
mic sunt următoarele:
- principiul prevenţiei: conservarea biodiversităţii se realizează eficient dacă sînt eliminate sau dimi-
nuate efectele posibilelor ameninţări;
- principiul precauţiei: lipsa studiilor ştiinţifice complete nu poate fi considerată ca motiv de accepta-
re a unor activităţi ce pot avea impact negativ semnificativ asupra biodiversităţii;
- principiul poluatorul plăteşte: cel ce cauzează distrugerea biodiversităţii trebuie să plătească costu-
rile de prevenire, reducere a impactului sau reconstrucţie ecologică;
- principiul participării publicului la luarea deciziilor şi accesul la informaţie şi justiţie în domeniul
mediului: publicul trebuie să aibă acces la informaţiile de mediu şi dreptul de a participa în procesul de
luare a deciziilor de mediu;
- principiul integrării sectoriale: conservarea biodiversităţii şi utilizarea durabilă a componentelor
sale trebuie luate în considerare în procesul de adoptare a deciziilor şi de stabilire a politicilor sectoriale;
- principiul abordării ecosistemice: reprezintă o strategie de management integrat, adaptiv, bazat pe
aplicarea unor metodologii ştiinţifice corespunzătoare, care iau în considerare structura şi funcţiile ecosis-
temelor şi capacitatea lor de suport;
- principiul reţelelor ecologice: pentru asigurarea conectivităţii dintre componentele biodiversităţii
cu cele ale peisajului şi ale structurilor sociale, având drept componente centrale ariile naturale protejate,
se stabilesc culoare ecologice de legătură.
Starea ecologică a unui hidroecosistem poate fi evaluate în corespundere cu prevederile următoare-
lor acte normative:
- Legea regnului animal nr. 439-XIII din 27.04.95;
- Legea regnului vegetal nr. 239-XVI din 8.11.2007;
- Legea nr.1102 din 6 februarie 1997 cu privire la resursele naturale;
- Legea nr. 160 din 22.07.2011 privind reglementarea prin autorizare a activității de întreprinzător;

- Legea nr. 1515-XII din 16 iunie 1993 privind protecția mediului înconjurător;
- Legea privind fondul piscicol, pescuitul și piscicultura nr.149 din 08.06.2006;
- Codul Contravențional al Republicii Moldova nr. 218 din 24.10.2008;
- Legea apelor nr. 272 din 23.12.2011;
- Codul silvic nr. 887 din 21 iunie 1996, etc. [5,13,14].
În cadrul examinărilor în teren unele specii de plante și animale pot fi utilizate pentru a monitoriza dinamica
acumulării unor substanțe în mediul acvatic în care acestea traiesc sau vețuiesc în zona riverană, precum și
efectele biologice ale acestora în ecosistemul respectiv. Aceste specii, care constituie adevărați indicatori bi-
ologici, pot indica efectele degradării habitatelor și modul de acțiune al diverselor scheme de management
adecvat conservării sau protecției anumitor componenți structurali ai biocenozelor.
Efectul unor anumite substanțe poluante cu potențial toxic asupra mediului acvatic, sub aspect bi-
ologic, nu este întotdeauna cunoscut. Din acest considerent studiile fizico-chimice pot să ofere o imagine
cantitativă asupra diverselor substanțe care sunt dispersate în mediu și uneori indicații asupra toxicității
lor asupra organismului uman, însă numai monitorizarea biologică poate să confere o imagine asupra efec-
telor acestora asupra organismelor. Din acest punct de vedere, organismele vii sunt foarte importante pen-
tru reliefarea efectelor poluării, deoarece prezintă unele avantaje suplimentare în comparație cu analizele
fizico-chimice. Organismele vii pot „înregistra” continuu modificările fizice și chimice survenite în mediul
lor de viață, prin acumularea în timp a unor informații ce se regăsesc la nivelul diferitor organe sau țesuturi
ale acestora [6].
Aceste specii pot avea o sensibilitate crescută, deoarece multe specii sunt capabile să concentreze di-
verse substanțe în țesuturile lor și astfel să amplifice semnalarea unor substanțe aflate în mediu în cantități
reduse. În cadrul examinărilor în teren organismele vii prin repartizarea lor în habitat pot oferi informații
despre efectul poluanților în condiții naturale de mediu, nu în condiții de laborator, unde efectele pot fi
diferite.
Omul rămâne integrat toată viaţa în natură și depinde de resursele naturale, deoarece existenţa sa
este indisolubil legată de existenţa celorlalte vieţuitoare şi a întregului înveliş vital. Supunând în mod deose-
bit mediul acvatic unei continue transformări, l-a adaptat necesităților sale agroalimentate, precum şi celor
sociale. Activitatea sa, pe lângă rezultatele benefice, afectează condiţiile normale de echilibru şi dezvoltare
a vieţii plantelor și animalelor acvatice/terestre. Oamenii sesizează destul de târziu faptul că sunt în acelaşi
timp creaţia şi creatorii mediului înconjurător, care le asigură existenţa biologică şi intelectuală. Exploa-
tarea neraţională, în primul rând, a resurselor regenerabile (faună şi floră), precum şi a celorlalte resurse
(bogăţii minerale ale subsolului) a accentuat efectul nociv al activităţii omului asupra naturii, adică asupra
mediului în care trăieşte. Într-un cuvânt, activitatea umană se află la originea unei adevărate crize ecologice,
fiind depăşite toate pragurile echilibrului ecologic grav afectat [9,10].
Prejudiciul reprezintă cheltuielile suportate de persoană în vederea prevenirii şi înlăturării pericolu-
lui unui eventual prejudiciu ecologic. Temeiurile consacrării unui astfel de prejudiciu ecologic vin din con-
ţinutul noţiunii lansate prin Convenţia de la Bruxelles din 29 noiembrie 1969 privind responsabilitatea civilă
pentru pagube datorate poluării prin hidrocarburi şi se referă la obligaţia de indemnizare a colaboratorilor
ocazionali ai unei operaţiuni de luptă contra poluării, dacă aceştia au intervenit în mod util [5, p. 242].
În cazul în care persoana desfăşoară o activitate cu impact asupra mediului, drept urmare, creează un
risc pentru ceilalţi, atunci devine responsabilă de a întreprinde anumite măsuri de izolare, preîntâmpinare a
eventualelor daune ce vor afecta mediul. Ulterior, cheltuielile suportate în acest scop sunt încorporate în structura
unui prejudiciu ecologic care deschide dreptul la reparaţie și regenerare a ecosistemului. Mărimea unui astfel de
prejudiciu depinde de daunele pricinuite naturii, resurselor naturale și de volumul activităţilor negatuve reali-
zate [13].
Identificarea și evaluarea corectă a unui impact ecologic, în cazul dat asupra mediului acvatic şi con-
sacrarea juridică a unor noi tipuri de prejudicii ecologice, vor soluționa un şir de probleme în acest domeniu
cu aplicarea metodelor de reparare/regenerare a naturii.
CONCLUZII: Sursele acvatice sunt vulnerabil epuizabile și pericolul grav şi incert de cauzare a unor
prejudicii ecologice, susceptibil de a se produce în viitor, generează în sarcina experților judiciari ecologi,
organelor de drept, autorităţilor publice, a statului obligaţia de a garanta că asemenea evenimente nu se
vor produce şi dacă totuşi acest lucru se va întâmpla, poluatorul va fi obligat să repare/regenereze daunele
provocate şi să readucă factorii de mediu în starea lor iniţială.

Răspunderea obiectivă pentru prejudiciile cauzate mediului este obligaţia și conștiința fiecăruia
având ca temei impactul negativ creat prin diferite activităţi iraționale, inclusiv, principiul precauţiei, privit
ca un ghid uman de comportament în favoarea generațiilor viitoare.
Asigurarea metodologică a acțiunilor expertului judiciar ecolog în examinarea ecosistemelor acvati-
ce este un bun temei conduită în cazul daunei ecologice, iar despăgubirea prejudiciului din partea poluato-
rului este dreptul fiecăruia de a nu fi lipsit de starea normală a mediului în care trăieşte.
Sarcina probei/urmei, referitoare la impactul antropic, este probatorie pentru procesul judiciar, do-
vada acțiunilor iraționale a agenților economici sau persoanelor fizice. Dificultăţi deosebite se întrevăd în
dovedirea vinovăţiei în cadrul poluării râurilor, deoare apa este curgătoare, soluția revine bioindicatorilor,
ceea ce se poate dovedi prin prezența sau lipsa lor, prin circumstanţe de loc şi de timp.
In ceea ce priveşte probaţiunea, se poate recurge la expertiza judiciară ecologică, pentru stabilirea
daunei ecologice şi a raportului de cauzalitate între faptă şi prejudiciu, şi pentru stabilirea cuantumului des-
păgubirilor. De asemenea, apreciem că pe lângă instituirea unui regim juridic special şi eficient al răspunde-
rii civile delictuale în domeniul dreptului mediului, este necesară şi o politică a statelor, care să încurajeze
armonia dintre om şi natură, şi care să promoveze eforturi de prevenire şi eliminare a pagubelor provocate
mediului.
BIBLIOGRAFIE:
[1] Cataraga O., Expertiza judiciară, Editura Pro Universitaria, București, 2022. 267 p.
[2] Consiliul Naţional al Apelor, „Normativ privind condiţiile de descărcare a apelor uzate în reţelele
de canalizare a centrelor populate C.90-83”, Bucureşti, 1983.
[3] Ghidul ordonatorului expertizei judiciare/ProgramulNațiunilor Unite pentru Dezvoltare (PNUD)
Moldova, Institutul de Reforme Penale – Chișinău:Sn., 2022, Bons Offices, 276 p.
[4] Neag, Gh., Depoluarea solurilor şi apelor subterane, Editura Casa Cărţii de Ştiinţă, Cluj Napoca,
1997.
[5] Duţu M., Dreptul mediului, ediția 3. Bucureşti: Editura C.H. BECK, 2010
[6] Ulianovschi X. Infracţiunile ecologice. În: Legea şi viaţa, 1995. nr.12, p.20-24.
[7] Tablan, C. Probleme teoretice și practice în cercetarea la fața locului în echipă complexă, în cazul
infracțiunilor de omor. Colecția de articole AIT. 2009, p. 72.
[8] Potorac, R. Tactica identificării şi valorificării probelor genetice din scena infracţiunilor. În: Re-
vista de criminologie, criminalistică şi penologie, 2009, nr. 4, p. 231.
[9] Vancea St. Curs de ecologie generală. Iaşi, 1972, p. 17.
[10] Vintilescu, M., Vintilescu, A., Mara, S., Mediul înconjurător, vol. V, nr. 4, 1994.
[11] Zaharescu C. Cercetarea la fata locului // Ghidul criminalis, Timisoara, 1994.
[12] Дворкин, А.И. Осмотр места проиcшествия. Москва: Юристъ, 2000. с. 61.
[13] Джунусова Д.Н. Экологическая преступность и ответственность за экологические преступления.
Mocква: Академия Естествознания, 2012.
[14] Лопашенко Н.А. Экологические преступления: Комментарий к главе 26 УК РФ. Мосвка:
Юридический центр Пресс, 2002. 800 с.

CZU: 340.6
CERCETAREA CALITATIVĂ A UNITĂȚILOR DE TRANSPORT – FACTOR IMPORTANT

ÎN EFECTUAREA EXPERTIZELOR JUDICIARE MERCEOLOGICE AUTO ULTERIOARE
QUALITATIVE RESEARCH OF TRANSPORT UNITS – IMPORTANT FACTOR IN THE

PERFORMANCE OF SUBSEQUENT AUTO MERCHANDISE FORENSIC EXPERTISES
Ion SANDU,
expert judiciar auto merceolog de categorie superioară al laboratorului de expertize merceologice
al Centrului Naţional de Expertize Judiciare a Ministerului Justiţiei al Republicii Moldova.
E-mail: cnejsandu@yahoo.com
REZUMAT: Expertiza judiciară merceologică auto reprezintă acel mijloc de probă prin care, în baza unei
cercetări metodice, folosind procedee ştiinţifice, expertul aduce la cunoştinţa organului care l-a împuternicit, con-
cluzii motivate ştiinţific cu privire la faptele pentru a căror elucidare sunt necesare cunoştinţe speciale și este uti-
lizată pentru cercetarea şi clarificarea unor probleme litigioase. Necesitatea expertizelor judiciare merceologice
auto este impusă de dezideratul prezentării unor probe concludente în faţa organelor judiciare, care să asigure
adoptarea de către aceştia a unor hotărâri juste.
CUVINTE CHEIE: expertiza judiciară merceologică auto, cercetarea calitativă.
ABSTRACT: The automotive merceological judicial expertise represents that means of evidence by whi-
ch, based on a methodical research, using scientific procedures, the expert brings to the attention of the body
that empowered him, scientifically motivated conclusions regarding the facts for the elucidation of which special
knowledge is needed and is used for research and clarification of litigious issues. The need for automotive mer-
ceological judicial expertise is imposed by the desire to present conclusive evidence before the judicial bodies, to
ensure the adoption by them of fair decisions.
KEYWORDS: automotive merceological judicial expertise, qualitative research.
Expertiza judiciară constituie forma calificată de aplicare a cunoştinţelor speciale în procedura ju-
diciară. Aceasta considerabil extinde posibilităţile instanției de judecată şi organelor de urmărire penală
de dezvăluire a circumstanţelor importante pentru rezolvarea cauzei permițând utilizarea în acest scop a
întregului arsenal de mijloace de cunoştinţe ştiinţifice.
Expertiza judiciară reprezintă acel mijloc de probă prin care, în baza unei cercetări metodice folosind
procedee ştiinţifice, expertul aduce la cunoştinţa organului care l-a împuternicit, concluzii motivate ştiinţi-
fic cu privire la faptele pentru a căror elucidare sunt necesare cunoştinţe speciale.
La momentul de faţă în Laboratorul de Expertize Judiciare Merceologice din cadrul CNEJ se efectuea-
ză expertize merceologice judiciare şi extrajudiciare la specialităţile:
14.01. Expertiza produselor industriei uşoare de larg consum,
14.02. Expertiza produselor alimentare și agroalimentare,
14.03. Expertiza auto-merceologică, care include:
–– Cercetarea unităţilor de transport în scopul stabilirii reparaţiei de restabilire şi a prejudiciului ma-
terial.
–– Cercetarea unităţilor de transport în scopul stabilirii tipului, anului fabricării, volumului cilindric
şi evaluării acestora.
Sub aspectul organului care dispune efectuarea, expertiza merceologică auto este întâlnită în două
variante principale: judiciară şi extrajudiciară.
–– Expertiza judiciară merceologică auto este efectuată de experţi judiciari prin ordonanţa orga-
nelor de urmărire penală, procurorilor şi a instanţelor judecătoreşti în vederea stabilirii unor fapte sau îm-

prejurări ale cauzei. Concluziile expertizei merceologice judiciare sunt considerate drept mijloace de probă.
–– Expertiza extrajudiciară merceologică auto se efectuează la cererea persoanelor fizice sau juri-
dice cu privire la situaţii care nu au legătură nemijlocită cu activitatea judiciară, sau pentru prezentare ca
mijloc de probă la depunerea cererii în instanțele judecătorești.
Expertiza merceologică auto este o cercetare a vehiculelor, care se realizează pentru a stabili valoa-
rea obiectivă a vehiculului, a determina costul sumei pagubei în caz de avarie a vehiculului, a determina
costul refacerii vehiculului, precum și pentru a rezolva următoarele sarcini (obiective):
–– verificarea conformității mărcii, modelului, tipului (destinației), caracteristicilor tehnice ale vehi-
culului cu datele specificate în pașaportul tehnic sau alte documente însoțitoare;
–– verificarea datelor privind prezența avariei vehiculului și conformitatea acestora cu mecanismul
accidentului de circulație;
–– determinarea pieselor deteriorate a vehiculului și modalitățile de înlăturare a acestora;
–– determinarea costului pieselor de schimb pentru vehicule;
–– determinarea valorii pierderii valorii marfare a vehiculului;
–– determinarea calității lucrărilor de reparație la o întreprindere de service auto;
–– determinarea costului reparațiilor de restaurare și a valorii vehiculului, determinarea sumei reale
a pagubelor cauzate;
–– determinarea valorii de piață a vehiculului;
–– determinarea valorii coeficientului de uzură fizică a vehiculului și a pieselor acestuia;
–– determinarea anului fabricării UT și pieselor acestuia;
–– determinarea volumului cilindric al motorului UT;
–– determinarea codului tarifar al UT şi al pieselor acestuia;
–– determinarea gradului de deteriorare a pieselor şi a metodelor de înlăturare a deteriorărilor la UT;
–– verificarea corectitudinii calculului costurilor pentru refacerea autovehiculului si conformitatea
lucrărilor de reparație cu tehnologiile actuale de reparație si întreținere a autovehiculului.
La desfășurarea unei expertize judiciare auto-merceologice în Centrul Național de Expertiză Judicia-
re (CNEJ, sunt examinate următoarele obiecte:
Unităţi de transport (vehicule auto), care include:
–– autoturisme;
–– autobuze, autocare și microautobuze,
–– automobile marfare (camioane),
–– automobile speciale și specializate;
–– tractoare;
–– combine;
–– motociclete, motorete;
–– remorci şi semiremorci;
–– piese și agregate a unităţilor de transport şi accesorii ale acestora;
–– documentația de exploatare și reparație a vehiculului.
Experții Judiciari Merceologi Auto a CNEJ sunt utilizatori oficiali al software-ului de calcul al costului
reparațiilor autovehiculelor, a următoarei programe: EUROTAX Repair Estimate. Acest program conține
baze de date cu informații oficiale de la producători despre repararea vehiculelor și costul pieselor de
schimb. Astfel, evaluarea se face ținând cont de costul pieselor de schimb originale de la producători sau
partenerii acestora.
Expertizele judiciare auto-merceologice sunt necesare de efectuat în diverse cazuri.
În cazul în care vehiculul a fost furat, avariat sau a suferit un accident, proprietarul se adresează
imediat companiei de asigurări. Cu toate acestea, aici mulți șoferi se pot aștepta la o surpriză neplăcută.
Întrucât sumele modeste calculate de asigurători nu satisfac întotdeauna o persoană. Și când devine clar că
nu poți restaura mașina pe ele, vrei să mergi mai departe. De regulă, după aceasta, cauza ajunge în litigiu. O
astfel de perspectivă nu îi mulțumește pe mulți, cineva renunță, pentru că nu știe că există organizații care
pot oferi asistență calificată în această problemă.
Pentru ca proprietarul unui autoturism accidentat sau al unui alt vehicul avariat să își apere dreptu-
rile în instanță, acesta trebuie să depună o cerere pentru o examinare profesională a unității de transport

auto pentru a determina valoarea acestuia, evaluarea pagubei pricinuite în rezultatul accidentului rutier și
suma care va fi necesară pentru lucrările de restabilire.
O evaluare calificată a prejudiciului este un argument serios care poate deveni serios și, esențial,
decisiv într-un proces. Prin urmare, dacă trebuie să efectuați o astfel de procedură, este necesar de depus o
cerere în cancelaria CNEJ, cu indicarea întrebărilor necesar de rezolvat.
Vreau să menționez faptul,că în cazul unui accident rutier, agentul constatator de circulație al orga-
nelor de politie, cercetează locul accidentelor rutiere și prin urmare întocmește proces verbal de constatare
al contravenției, în care de regulă indică câteva piese vizibile defectate, sau deteriorate în rezultatul acci-
dentului rutier, fără indicarea gradului de deteriorare și a metodelor și procedeelor de înlăturare a acestor
defecte. Cu regret, dar agentul constatator al poliției de patrulare nu este un expert, sau specialist, care
posedă cunoștințe speciale în domeniul merceologiei auto. Din acest motiv, nu este posibil de calculat preju-
diciul material având ca bază procesul verbal de constatare al contravenției, întocmit de agentul constatator
al organelor de politie. Consider că este necesară o pregătire specială de instruire a agenților constatatori
al organelor de politie, care cercetează locul săvârșirii accidentelor rutiere și a unităților de transport, în
vederea examinării calitative a autovehiculelor accidentate, care ar permite profesionist indicarea în proce-
sul verbal de constatare al contravenției, tuturor pieselor defectate cu indicarea gradului de deteriorare și
a metodelor și procedeelor de înlăturare a acestor defecte.
De regulă după accidentele rutiere, proprietarii unităților de transport accidentate, se adresează
imediat companiei de asigurări. Cu toate acestea, în rezultatul examinărilor, specialiștii companiilor de asi-
gurări în actul de examinate, nu întotdeauna indică corect toate piesele defectate cu indicarea gradului de
deteriorare și a metodelor și procedeelor de înlăturare a acestor defecte. Posibil că în actul de examinare
a unității de transport accidentate nu introduc toate piesele defectate intenționat, din de neștiință sau din
cauza pregătirii slabe.
Recomand, în aceste cazuri, proprietarii de unități de transport accidentate, să se adreseze experților
judiciari merceologi auto a CNEJ, pentru examinarea profesională și calitativă a unităților de transport ac-
cidentate, în scopul stabilirii pagubei reale produse proprietarilor unităților de transport în rezultatul acci-
dentului rutier sau în rezultatul defectării acestora în alte circumstanțe.
CONCLUZII:
Este necesară instruirea (pregătirea) specială a agenților constatatori al organelor de politie, care
cercetează locul săvârșirii accidentelor rutiere și a unităților de transport, în vederea examinării calitative
a autovehiculelor accidentate, care ar permite profesionist indicarea în procesul verbal de constatare al
contravenției, tuturor pieselor defectate cu indicarea gradului de deteriorare și a metodelor și procedeelor
de înlăturare a acestor defecte.
Cercetarea profesională și calitativă a unităților de transport defectate în rezultatul accidentului ruti-
er sau în rezultatul defectării acestora în alte circumstanțe, cu întocmirea unui act de examinare corespun-
zător – factor important în efectuarea expertizelor judiciare merceologice auto ulterioare.
BIBLIOGRAFIE:
1. Berchesan Vasile, Ruiu Marin, „Tratat de Tehnică Criminalistică”, Little star, București, 2004.
2. Instrucţiune cu privire la modul de organizare a activităţilor de efectuare a expertizelor şi de perfecta-
re a rapoartelor de expertiză judiciară în cadrul Centrul Naţional de Expertize Judiciare, COD IL/i-20,
Aprobată de Consiliul Metodico-științific al CNEJ Pr. Verbal nr. 5 din 12.07.2018;
3. Metodica tip de efectuare a expertizei judiciare: „Expertiza auto merceologică”, MT-14.03 și PI-MT-14.03
ediția 1/05.09.2019 LEJM în cadrul CNEJ.
4. Nomenclatorul expertizelor judiciare (HG 195/2017);

CZU: 347.948:347.7
ROLUL DOCUMENTELOR CONTABILE ȘI A DOCUMENTELOR CU REGIM SPECIAL,

CA OBIECTIV ÎN PROCESUL DE EXECUTARE A EXPERTIZELOR JUDICIAR-CONTABILE,
ECONOMICE ȘI ECONOMICO-INGINEREȘTI
THE ROLE OF ACCOUNTING DOCUMENTS AND DOCUMENTS WITH SPECIAL REGIME,

AS OBJECTIVES IN THE PROCESS OF EXECUTION OF FORENSIC-ACCOUNTING, ECONOMIC
AND ECONOMIC-ENGINEERING EXPERTISES
Expert judiciar de categorie superioară Ion Nenița

din cadrul Laboratorului de Expertize Judiciare Economice al Centrului
Național de Expertize Judiciare de pe lângă Ministerul Justiției al Republicii Moldova
e-mail: ion-nenita@mail.ru
REZUMAT:
În prezenta lucrare, autorul descrie rolul documentelor de evidență contabilă ale entităților, examina-
te în procesul efectuării expertizelor de genul economico-financiar, importanța acestora ca obiective aplicate
la cercetările desfășurate pentru soluționarea sarcinilor înaintate față de expertul judiciar. Totodată, la acest
compartiment s-a atenționat despre importanța informației înregistrate în materialul documentar al reviziilor
documentare, al controalelor fiscale și a concluziilor rapoartelor de expertiză executate din alte domenii.
CUVINTE CHEIE: obiecte de cercetare, document primar, document special, registre contabile, act de revi-
zie, act de control fiscal, concluzie documentară.
ABSTRACT:
In this work, the author describes the role of the entities’ accounting documents, examined in the process of
performing the economic-financial expertise, their importance as objectives applied to the research carried out to
solve the tasks submitted to the judicial expert. At the same time, this compartment drew attention to the impor-
tance of the information recorded in the documentary material of documentary revisions, fiscal controls and the
conclusions of expert reports executed in other fields.
KEYWORDS: research objects, primary document, special document, accounting registers, revision act, fis-
cal control act, documentary conclusion.
INTRODUCERE
Economia de piață este sistemul economic care are la bază proprietatea privată, unde sunt incluse
diferite tipuri de entități și agenții autonome, activitatea cărora se caracterizează printr-o dezvoltare rapidă
cu expansiuni a capitalelor și a tehnologiilor informaționale, fapt ce a lărgit domeniile de activitate și a im-
pulsat dezvoltarea structurală în mediul de afaceri. Schimbările radicale în economia statelor, cât și în eco-
nomia internațională, au impact direct asupra modului de derulare a afacerilor. Deciziile agenților econo-
mici sunt luate independent, acțiunile acestora fiind coordonate spontan și automat prin intermediul pieței.
Statul democratic este garantul bunei funcționari a instituțiilor economice și juridice specifice, prin care
se apără structurile economice, proprietatea individuală, contractele economice și comerciale, raporturile
asociaților și acționarilor. Din aceste considerente apar tot mai frecvente litigii, care pentru a fi soluționate
în mod just urmează să apeleze la serviciile experților judiciari din domeniul economic.
În procesul examinărilor întreprinse de către instanțele de judecată asupra cauzelor administrative
și civile, cât și în cadrul investigațiilor aplicate de către organele de anchetă asupra cauzelor penale, care se
atârnă la activitățile din domeniul economic sau financiar, adesea este nevoie de stabilit unele circumstanțe
folosind cunoștințe speciale. Legislația nu definește conceptul „cunoștințe speciale”, însă în literatura juri-

dică acest termen este înțeles ca un sistem de cunoștințe teoretice și practice dobândite prin experiență,
pregătire profesională și sunt aplicate de expertul judiciar pentru a rezolva problemele ce apar în procesul
penal sau civil. Principala formă de utilizare a cunoștințelor speciale în procedurile judiciare este expertiza
judiciară a domeniului respectiv, esența căreia constă în analiza diverselor documente puse la dispoziție,
în vederea stabilirii datelor relevante actuale, necesare pentru rezolvarea corectă a cazului. Pe baza rezul-
tatelor studiului, expertul elaborează o concluzie, care servește drept una dintre sursele de probă asupra
cazului cercetat. Caracterul științific, probitatea profesională si deontologică a expertului judiciar-contabil,
conferă expertizei contabile caracterul de probă în deajuns de temeinica si de neînlăturat pentru stabilirea
responsabilității persoanelor vinovate de încălcarea legalității, nesocotirea disciplinei financiare si păgubi-
rea patrimoniului.
Unele dintre cele mai solicitate expertize judiciare revine expertizelor de genul economico-financiar,
care se grupează pe expertizele judiciare din domeniul contabilității; expertize judiciare economice și ex-
pertize judiciare economico-inginerești, incluse în Nomenclatorul expertizelor judiciare, aprobat prin HG
RM nr. 195 din 24.03.2017. Aceste expertize reprezintă o formă de cercetare științifică efectuată în vederea
lămuririi modului în care sunt reflectate anumite fapte, împrejurări, situații de natură economico-finan-
ciară în documentele de evidență contabilă și totodată, pe baza documentelor contabile se constată unele
neclarități aflate în litigiu, sau în procedură penală. Expertizele date, analizează cauzele care au determinat
abaterile de la normele legale cu caracter economic și financiar, descifrează relațiile economice și financiare,
dintre părțile aflate în litigiu, caracterizează starea de fapt a agentului economic respectiv în raport cu legea
și actele normative, care reglementează domeniul investigat, stabilește legăturile de cauzalitate și respon-
sabilitate. Din studierea cauzelor generatoare de pagube, expertiza poate desprinde deficiențele existente
în organizarea și conducerea sistemului de evidență contabilă, omisiunile sau erorile comise în executarea
atribuțiilor de serviciu asupra patrimoniului agenților economici. În sarcina expertizelor contabile revine
identificarea neconcordanțelor contabile și de stabilire a circumstanțelor legate de reflectare în registrele
de evidență contabilă a tranzacțiilor de procurări și vânzări, încasări, cheltuieli și raportări, etc. Experti-
zele judiciare economice sunt dispuse pentru rezolvarea problemelor legate de activitățile financiare ale
organizațiilor, a relațiilor financiare cu bugetul de diferite niveluri, executarea obligațiilor contractuale,
analiza creditelor financiare, distribuirea si plata dividendelor, tranzacții cu valori mobiliare, investiții, etc.,
iar în cadrul expertizelor economico-inginerești se identifică efectul economic real al inovațiilor, fenomene
negative ale salariilor, determinarea normativelor și contribuției muncii în producere, alte examinări ce se
atribuie la evenimentele de contabilitate a costurilor de producție.
La general, în conformitate cu metodologiile aprobate, obiectele cercetării expertizelor de genul eco-
nomico-financiar reprezintă informația conținută în materialul documentar, care este compus din docu-
mente contabile generale și documente speciale. Având calitatea de document justificativ, acestea reprezin-
tă acte scrise în care se acumulează și se concentrează informații cu privire la tranzacții, evenimente si alte
operațiuni economice cu scopul de a servi ca dovadă a înfăptuirii lor. În legislația de procedură penală cât și
de procedură civilă, documentul contabil are însemnătate probantă doar dacă este alcătuit după forma sta-
bilită cu respectarea tuturor indicațiilor și corespund cerințelor prevăzute de legislație. Astfel, în condițiile
economiei de piață entitatea economică interacționează cu diferiți parteneri de afaceri, cu bugete de diferite
niveluri, deținători de capital și alți subiecți, proces ce condiționează apariția relațiilor financiare ce sunt
obligatoriu de contabilizat. Actualmente, rolul contabilității constă în asigurarea de informații obiective și
veridice pentru toți utilizatorii, în special proprietarii și conducătorii entităților economice. Contabilitatea
reprezintă un sistem complex de colectare, identificare, grupare, prelucrare, înregistrare, generalizare a
elementelor contabile (active, capital propriu, datorii, consumuri, cheltuieli, venituri, rezultate financiare și
fapte economice ale entității) și de raportare financiară, având la bază documentele primare. Baza pentru
ținerea contabilității o constituie Politica de contabilitate, unde entitatea o elaborează de sine stătător și se
aprobă pentru fiecare perioadă de gestiune de către persoana responsabilă de ținere a contabilității și rapor-
tare financiară. Politica de contabilitate definește o concepție contabilă pentru întreprindere în rezolvarea
ansamblului problemelor financiare, care încorporează totalitatea principiilor, conceptelor de bază, a regu-
lilor și practicilor specifice, a metodelor și procedeelor aplicate de o entitate la ținerea contabilității și întoc-
mirea situațiilor financiare, aprobate de conducerea entității. Răspunderea pentru ținerea contabilității și
întocmirea situațiilor financiare revine directorului entității (art. 18 alin. (2) lit. a) din Legea nr. 287/2017).
OBIECTE GENERALE CERCETATE ÎN CADRUL EXPERTIZELOR DE GENUL ECONOMICO-FINANCIAR

La documentele generale se referă documentele contabile primare, care justifică efectuarea

tranzacțiilor comerciale ce se întocmesc la locul și în momentul producerii evenimentelor, totodată stau
la baza înregistrărilor contabile. Tot la acestea se referă și documentele centralizatoare (registre contabi-
le) a căror informație justifică înregistrarea tranzacțiilor efectuate în registrele contabile (în conturi), ca
prin urmare se centralizează în documentele de sinteză și raportare a rezultatelor financiare obținute pe
perioadele fiscale. În procesul cercetărilor efectuate expertul pune în aplicare și alte documente ce carac-
terizează obiectul examinat, în cazul când acestea corespund cerințelor Legii contabilității nr. 113-XVI din
27.04.2007 și corespund Nomenclatorului formularelor tipizate de documente primare aprobat de Ministe-
rul Finanțelor al RM. Documentele primare se întocmesc atât pe suport de hârtie, cât și în formă electronică,
au aceeași putere juridică, care reprezintă confirmare documentară la producerea faptelor economice, sau
care acordă dreptul de a le efectua (produce); certifică producerea unui eveniment. Acestea se îndeplinesc
conform cerințelor indicate de legislație, indicându-se toate datele necesare, în timpul efectuării operațiunii,
sau nemijlocit după producerea evenimentului. Toate documentele îndeplinite necorespunzător, fără indi-
carea datelor obligatorii, nu pot fi acceptate de contabilitatea entităților pentru executare. În dependență de
specificul tranzacției efectuate (înstrăinarea bunurilor/mișcarea internă), în baza documentelor primare se
întocmesc documentele centralizatoare (registrele contabile), care acumulează informația și o repartizează
după destinația evenimentelor executate la conturile contabile. Registrele de contabilitate sunt documente-
le contabile obligatorii, în care înregistrarea tranzacțiilor se efectuează cronologic, prin respectarea succe-
siunii documentelor primare, conform datei de întocmire sau de intrare cu reflectarea acestora în conturile
sintetice și analitice, în conformitate cu Planul de conturi al evidenței contabile. Planul general de conturi
contabile reglementează modul de înregistrare a faptelor economice în conturi, care rezultă din prevederile
Standardelor Naționale de Contabilitate și altor acte normative contabile. Înregistrarea faptelor economice
în conturi se efectuează în funcție de conținutul economic al acestora, cu respectarea principiilor, normelor
și politicilor contabile ale entității.
Codul Fiscal, aprobat prin Legea RM nr. 1163-XIII din 24 aprilie 1997, obligă contribuabilii să țină
contabilitatea conform formelor și modului stabilit de legislație, să întocmească și să prezinte dările de
seamă fiscale prevăzute, să asigure integritatea documentelor de evidență, să prezinte informații veridice
despre veniturile rezultate din orice activitate de întreprinzător, să achite la buget, la timp și integral sume-
le calculate ale impozitelor și taxelor, asigurând exactitatea și veridicitatea dărilor de seamă fiscale prezen-
tate. Fiecare subiect impozabil este obligat să țină evidența întregului volum de mărfuri, a serviciilor livrate
și a valorilor materiale, serviciilor procurate.
Legea contabilității nr.113-XVI din 27.04.2007 reglementează modul de organizare, de întocmire do-
cumentară și ținere a evidenței contabile în modul prevăzut de standardele naționale de contabilitate, de
planul de conturi contabile și de alte acte normative aprobate. Prevederile date se aplică asupra tuturor
contribuabililor, persoanelor juridice și fizice care își desfășoară activitate de întreprinzător, organizațiilor
necomerciale, înregistrate în Republica Moldova, indiferent de domeniul de activitate, tipul de proprietate
și forma juridică de organizare, inclusiv a entităților de interes public.
În expertizele judiciare de genul economico-financiar au o mare însemnătate dovezile scrise deoa-
rece, în activitatea economică a organizației documentul este purtătorul informației economice, precum și
juridice ce reprezintă concluzii cu privire la mișcarea valorilor materiale, mijloacelor bănești și altor re-
surse care reflectată dinamica patrimoniului. Actele de evidentă contabilă servesc mijloc de argumentare a
înscrierilor de evidentă și se utilizează pentru monitorizarea activității economice și totodată, confirmă co-
rectitudinea faptelor înregistrate și servesc ca dovezi în litigiile intentate. Informația deținută de aceste acte
este utilizată inclusiv de către organele de urmărire penală și de instanțele judecătorești la soluționarea
problemelor a diferitor acțiuni examinate.
Totodată, Legislația fiscală a RM prevede un șir de obligațiuni și recomandări în privința organizării
și desfășurării activității de întreprinzător, la aplicarea cărora urmează a fi executate acțiuni suplimentare
cu întocmirea unor documente de constatare și comparare a indicilor rezultativi. La acest compartiment se
referă prevederile Legii contabilității și raportării financiare nr. 287 din 15.12.2017 și a Legii contabilității
nr.113-XVI din 27.04.2007, unde contribuabilii urmează să efectueze inventarierea generală a elementelor
de activ și pasiv cel puțin o dată pe an, care are ca scop constatarea situației reale a întreprinderii pe fiecare
segment al activității (stocurile, neajunsurile sau surplusurile de bunuri materiale și de mijloace financiare,
inclusiv stabilirea datoriilor față de creditori și debitori). Modul și regulile de efectuare a inventarierii ele-

mentelor de activ și datorii, constatarea și înregistrarea rezultatelor inventarierii și perfectarea formulare-

lor utilizate la efectuarea inventarierii sunt prevăzute de Regulamentul privind inventarierea aprobat prin
ordinul MF al RM nr. 60 din 29.05.2012. Acest fapt se atenționează deoarece, după natura elementelor exa-
minărilor efectuate în cadrul expertizelor judiciar-contabile dispuse, o parte considerabilă a sarcinilor în-
aintate către expertul judiciar ce constau în identificarea valorii bunurilor materiale stabilite lipsă în urma
inventarierilor petrecute, rămân a fi nesoluționate. Expunerea expertului la acest capitol se face imposibilă
din motivul, că actele și documentele prezentate au fost întocmite fără respectarea cerințelor prevăzute de
legislație și respectiv, informațiile acumulate în aceste acte sunt insuficiente.
OBIECTE SPECIALE CERCETATE ÎN CADRUL EXPERTIZELOR DE GENUL ECONOMICO-FINANCIAR
La compartimentul obiectelor speciale sunt atribuite documentele materialelor controalelor fiscale
și a reviziilor documentare, întocmite de organele abilitate cu acest drept, la persoanele juridice pentru
perioada în care a avut loc evenimentul supus expertizării. Totodată, la aceste documente se atribuie și ma-
terialele referitoare la obiectul expertizei acumulate de către organele de anchetă în cadrul investigațiilor,
inclusiv a rapoartelor de expertiză judiciară efectuate în alte domenii pe cazul dat. Actele reviziilor docu-
mentare, a materialelor controalelor fiscale și de audit, întocmite la agentul economic asupra subiectului
aflat în litigiu, conțin informații mai desfășurate și reprezintă o sursă deplină a probelor importante necesa-
re expertului în cadrul examinărilor efectuate și pentru formularea unor concluzii obiective și argumentate.
În timpul efectuării expertizelor de genul economico-financiar, unde deja în materialul documentar
se conțin rezultatele controalelor documentare, expertul supune examinărilor constatările înregistrate și
utilizează informațiile referitoare cazului cercetat, ce se conțin în materialele respective. Concomitent, pe
rezultatele controalelor documentare in care s-au constatat încălcări și abateri a legislației pe baza căruia
s-a inițiat cauza respectivă, sunt efectuate expertize de acest gen în baza cererilor părților figurante, inclusiv
dispuse de organele de urmărire penală și instanțele judecătorești.
Pentru asigurarea calității expertizei, în procesul cercetărilor efectuate asupra informațiilor deținute
în materialele controalelor documentare, expertul contabil analizează actele controlului și după caz, a ra-
poartelor de expertiză efectuate anterior in aceeași cauză, pentru a se convinge dacă au fost respectate nor-
mele legale, dacă au fost efectuate corect calculele și dacă au fost delimitate just perioadele de gestiune și
răspunderile persoanelor implicate, alte aspecte și normative necesare pentru executare și expunere finală.
Datele obținute în cadrul cercetărilor se redau în raportul de expertiză, unde se contrapun cu datele com-
parativ pe fiecare problemă și situație stabilită de controlul documentar, inclusiv de alte măsuri aplicate
anterior. În cazurile când, asupra obiectelor cercetate s-au derulat mai multe acțiuni de control pe aceeași
problemă, dar cu concluzii diferite, este necesar ca expertul sa analizeze separat fiecare proces de control,
pentru a argumenta cauzele care au dus la concluzii diferite, precum și poziția sa față de aceste concluzii,
făcând referire la actele și documentele confirmative.
În general, expertizele judiciar-contabile; economice și economico-inginerești reprezintă una din for-
mele de utilizare a cunoștințelor speciale din domeniul contabil cu caracter procedural, dar nu este o for-
mă de control documentar. Ca sferă de activitate, expertiza depășește limitele acțiunii de control, întrucât
constituie în sine ideea de exprimare a punctului de vedere, aparținând expertului în ceea ce privește faptul
asupra căruia/cărora s-a efectuat expertiza. Spre deosebire de controlul documentar, care este o activitate
continuă de verificare, analiză și constatare a unor sau mai multor tranzacții efectuate pentru o perioadă
nedeterminată, expertiza de regulă are un caracter de activitate ocazională, fragmentată și intervine numai
în anumite împrejurări, solicitându-se punctul de vedere al unei persoane autorizate legal cu cunoștințe
speciale. În rezultatul executării expertizei judiciare, ordonatorul primește lămuriri de natură economico–
financiară în scopul de a stabili adevărul și soluționarea legală a cauzelor faptelor cercetate. Raportul de
expertiză în justiție este un mijloc de probe, necesare pentru elucidarea cauzelor în cursul cercetărilor de
anchetă sau a instanței de judecata, care confirmă sau infirmă constatările controlului financiar cu privire
la pagube, abateri, deficiente, lipsuri, etc. Totodată, în particular expertizele judiciare din domeniul econo-
mico–financiar, sunt asociate activității de control documentar (economic, financiar, contabil, fiscal, etc.) și
ambele activități au tangențe comune în special, de documentare cu caracter juridic a informațiilor furniza-
te de documentele financiar-contabile cu aplicarea metodele specifice a contabilității ca știință și activitate
practică în atingerea scopului final.
CONCLUZII
La executarea expertizelor de genul economico–financiar, expertul judiciar pune în aplicare rezul-

tatele expertizelor efectuate din alte domenii, doar după o examinare preventivă a informațiilor deținute,
inclusiv când aceasta este pusă în sarcină de către ordonatorul expertizei și au unul și același obiect de cer-
cetare. În cadrul cercetărilor efectuate expertul v-a utiliza informațiile concluziilor înregistrate în rapoarte-
le de expertiză a altor domenii în cazurile când, acestea au tangență comună a obiectului examinat și conțin
dovezi legale pentru a fi folosite în expunere asupra sarcinilor înaintate, menționând obligatoriu despre
acest fapt în raportul de expertiză. Spre exemplu, concluziile finale ale expertului criminalist privind consta-
tarea falsificărilor de documente și acte, inclusiv a semnăturilor persoanelor responsabile, în dependență
de circumstanțele cauzei pot fi utilizate de expertul judiciar-contabil la stabilirea valorii pagubelor materi-
ale pricinuite entităților și persoanelor fizice. Totodată, concluziile experților din domeniul construcției și
merceologiei, la aspectul cercetării valorii obiectelor, a volumelor de producere, pot fi utilizate de expertul
judiciar-contabil la identificarea valorii sumelor impozitelor diminuate, etc.
Aspectele menționate evidențiază rolul social pe care îl deține expertizele judiciare de genul econo-
mico–financiar, precum și particularitățile care-i conferă caracter unic în ansamblul activităților din resor-
tul domeniului respectiv.
BIBLIOGRAFIE
1. Boulescu M., Ghiță M., Control financiar și expertiza contabilă, Ed. Eficient, București, 1996.
2. Constantin R., Expertizele – Mijloc de probă în procesul penal, Editura Tehnica, Bucureşti, 2000.
3. Boulescu M., Ghiță M., Expertiza contabilă, Editura didactică și pedagogică, București, 2001.
4. Crăciun Şt., Controlul si auditul financiar. Expertiza contabilă, Editura Economică, Bucureşti, 2002.
5. Legea RM nr. 68 din 14.04.2016 ”Cu privire la expertiza judiciară şi statutul expertului judiciar”.
6. Legea contabilității nr. 113-XVI din 27 aprilie 2007.
7. Legea contabilității și raportării financiare nr. 287 din 15.12.2017.
8. Codul fiscal al Republicii Moldova nr.1163-XIII din 24 aprilie 1997.
CZU: 349.6
RESPECTAREA CRITERIILOR MICROBIOLOGICE ÎN CADRUL EXAMINĂRILOR ÎN TEREN

PENTRU EFECTUAREA EXPERTIZELOR JUDICIARE ECOLOGICE
Centrul Național de Expertize Judiciare
Ministerul Justiției, mun. Chișinău, Republica Moldova,
Expert judiciar
email: anamariacisleanu@yahoo.com
REZUMAT: Eliberarea de contaminanți în mediul înconjurător, deliberată sau neintenționată, poate fi con-
siderată o infracțiune împotriva mediului. Rolul expertizei judiciare ecologice este de a identifica și de a preveni
poluarea sau infracțiunile de mediu. Expertiza judiciară ecologică utilizează tehnici de „amprentare” pentru a
evalua și analiza siturile de contaminare. Amprentarea poate dezvălui sursa de contaminare, precum și modul,
locul și momentul în care a fost eliberată contaminarea.
CUVINTE CHEIE: prelevarea probelor, tehnici de prelevare, examinarea probelor, expertiză judiciară eco-
logică.
ABSTRACT: Releasing contaminants into the environment, whether deliberately or unintentionally, can
be considered an environmental crime. The role of environmental forensics is to identify and prevent pollution
or environmental crime. Environmental forensics uses techniques of ‚fingerprinting’ to assess and analyse con-
tamination sites. Fingerprinting can reveal the source of contamination, as well as how, where and when the

contamination was released.
KEYWORDS: sampling, sampling techniques, examination of samples, ecological judicial expertise.
INTRODUCERE
Expertiza ecologică presupune aplicarea unor metode științifice justificabile pentru a răspunde la
întrebări legate de istoricul emisiilor și de sursele de contaminare a mediului. În general, aceasta implică
reconstituirea evenimentelor de mediu din trecut, cum ar fi momentul, tipurile, cantitățile și sursele de
emisii de poluanți în mediu [2].
Aplicațiile tehnicilor criminalistice de mediu includ utilizarea acestora pentru identificarea
responsabilității pentru zonele de contaminare cunoscute, identificarea proprietarilor istorice responsabi-
le de eliberarea contaminanților, identificarea tipurilor de contaminanți și pentru poluarea, determinarea
sursei de deversare.
Știința criminalisticii de mediu, deși evoluează odată cu tehnologia dezvoltării tehnologice, este
totuși, bine stabilită cu o varietate de substanțe chimice, biologice, microbiologice, genomice, statistice și
de modelare. Cele mai recente care utilizează teledetecția și sistemele de informații sunt instrumente ușor
disponibile pentru a ajuta la rezolvarea infracțiunilor de mediu [2].
Recoltarea probelor de apă este o etapă deosebit de importantă în desfășurarea procesului de analiză
fizico-chimică, bacteriologică sau biologică a apei, deoarece probele de apă trebuie să fie reprezentative,
nu trebuie sa introducă erori în compoziția și calitățile apei datorită unei tehnici defectuoase sau a unor
condiții incorecte de pregătire a materialului, cunoscut fiind faptul ca erorile datorate unei recoltări neco-
respunzătoare nu mai pot fi ulterior corectate [1].
Tipuri de echipamente de prelevare
Recipientul de prelevare folosit pentru prelevarea și păstrarea probelor trebuie selectat folosind ur-
mătoarele criterii, în special când concentrațiile parametrilor sunt foarte mici (urme).
–– Reducerea contaminării probelor de apă cu materialul din care este confecționat recipientul sau
capacul acestuia, de exemplu evitarea extracției constituenților anorganici din sticlă, a compușilor organici
și metalici din plastic și din dopurile de plastic sau vinilin plasticat;
–– Posibilitatea de curățare și tratare a pereților recipientului, pentru reducerea suprafeței de conta-
minare prin urme de constituenți cum ar fi metalele grele;
–– Inerția chimică și biologică a materialului din care este confecționat recipientul, pentru prevenirea
reducerii reacțiilor dintre constituenții probei și recipient;
–– Reducerea erorilor prin absorbția parametrilor în pereții recipientului. Urmele de metal sunt afec-
tate în mod deosebit de acest efect, în timp ce alți parametri, cum ar fi detergenți, pesticide și fosfați nu pot
fi afectați;
–– Rezistenta la temperaturi extreme, rezistența mecanică;
–– Ușurința la închiderea etanșă și la redeschidere;
–– Dimensiune, formă;
–– Disponibilitate [3].
Echipament pentru prelevări microbiologice
Toate aparatele folosite trebuie să poată fi sterilizate și trebuie să nu introducă noi microorganis-
me. În timpul sterilizării sau păstrării probelor, materialele nu trebuie nici să producă, nici sa elibereze
substanțe chimice toxice sau de natură să inhibe activitatea microorganismelor sau să stimuleze creșterea
lor. Recipientele trebuie să rămână sigilate până la deschiderea lor în laborator și să fie protejate [4].
Se recomandă utilizarea flacoanelor de prelevare de sticlă sau de material plastic de calitate bună,
care să nu conțină nici o substanță toxică, etanșe la orice contaminări exterioare. Pentru aplicațiile de rutină
este suficient ca volumul probei să fie de cca 300 ml. Flacoanele trebuie să aibă dopuri șlefuite de sticlă sau
o căptușeală fixată ca o glugă de cauciuc siliconic, capabil să reziste la sterilizări repetate la 160°C [3].
Echipamente de prelevare pentru analize fizico-chimice
Pentru analizele specificate și pentru repetări trebuie prelevat un volum suficient de proba. Probele
cu volum prea mic riscă să nu fie reprezentative și de asemenea apare posibilitatea absorbției din cauza
valorii relativ scăzute a raportului volum/suprafața. O prelevare eficientă trebuie să aibă în mod normal
următoarele caracteristici:

–– timpul de contact cu proba să fie cât mai scurt posibil;

–– utilizarea materialelor care nu induc contaminare;
–– o construcție simplă care să permită o spălare ușoară: suprafețe drepte, fără elemente (de ex. Co-
turi) care să perturbe curgerea, de asemenea cât mai puțin posibil de robinete sau vase. Este recomandabilă
verificarea sistemului de prelevare pentru a se evita introducerea unor erori.
–– structura să fie adecvată tipului de probă de analizat (chimică, biologică sau microbiologică) [3].
1. EXAMINAREA ECOLOGICĂ A BAZINELOR ACVATICE
Obiect de cercetare
–– cercetarea la fața locului a obiectului expertizei (cadavrul înecat);
–– colectarea materialelor pentru examinările botanice;
–– examinarea algelor, plantelor acvatice;
–– haine cu resturi vegetale (fragmente de plante, alge etc.);
–– plante şi părți structurale (frunze, rădăcini, spori, polen etc.);
–– plante inferioare – ciuperci, muşchi şi altele;
–– obiecte ridicate de la fața locului, pe care sunt resturi de origine vegetală (microparticule etc.);
Altele, similare celor menționate [5].
Sarcinile expertizei
–– determinarea obiectelor de natură vegetală în bazinele naturale şi artificiale;
–– determinarea părților de plante care constituie obiectul cercetat;
–– cauza înmulțirii în masă a unor specii acvatice de plante;
–– determinarea originii obiectului cercetat;
–– determinarea obiectelor de natură vegetală ca bioindicatori ai poluării râului, bazinului acvatic etc.;
–– determinarea apartenenței specifice a bioindicatorilor acvatici de origine vegetală; Altele, similare
celor menționate [5].
Tehnici de colectare a materialului biologic în mediul acvatic:

–– Până la transportarea probelor la laborator, este necesar de a asigura depozitarea lor în condiţii
care să prevină orice modificare a numărului de microorganisme prezente în ele.
–– Pentru a reduce modificările probei, prelevarea, păstrarea şi transportarea se efectuează în cel mai
scurt timp posibil.
–– Trebuie evitată contaminarea suprafeţei ambalajelor.
–– Transportarea se face în lăzi compartimentate, refrigerate sau cu agenţi frigorifici, în care se men-
ţine temperatura de 5±3 °C.
–– Pentru a împiedica îngheţarea probelor, mai ales când recipientele utilizate sunt din sticlă, se vor
respecta precauțiile necesare.
–– În cazul probelor de apă, în funcţie de distanţă, în special în anotimpul cald, probele se transportă
mai uşor în condiţii frigorifice, la temperatura de 5±3 °C. La transportare se recomandă fixarea recipiente-
lor de prelevare şi se evită agitarea lor.
–– Recipientele trebuie să rămână sigilate până la deschiderea lor în laborator şi să fie protejate împo-
triva tuturor contaminărilor exterioare.
–– Dacă distanţa de la locul recoltării la laborator este prea mare şi probele nu pot fi analizate în ziua
în care s-a făcut recoltarea, ele se păstrează maximum 24 de ore în frigider, la temperatura de 5±3 °C cu
monitorizarea și înregistrarea temperaturii de păstrare. Nu se pun pachetele cu gheaţă direct cu eșantionul,
deoarece eșantionul poate îngheţa.
–– Volumul și poziţia amplasării pachetelor cu gheaţă se ajustează ţinând cont de numărul, de masa și
temperatura iniţială a eșantioanelor. Probele calde și cele reci se transportă separat.
–– Probele se ambalează și se sigilează în așa fel încât să se evite spargerea sau împrăștierea. Pe eti-
cheta produsului se indică dacă este necesară refrigerarea. Eșantionarea care nu necesită refrigerare sau
congelare se ambalează într-un recipient, utilizând un material de ambalare convenabil pentru a evita spar-
gerea.
–– Nu se utilizează gheaţa neîmpachetată, deoarece aceasta poate cauza contaminarea produsului,
dacă recipientul se sparge sau se scurge [5].

O atenţie specială se acordă respectării regimului de temperatură prevăzut pentru transportarea

probelor enumerate mai jos:
–– probele neperisabile (stabile) – la temperatura mediului înconjurător (sub 40 °C);
–– probele perisabile, inclusiv proaspete şi refrigerate – între 0 şi + 4 °C;
–– probele congelate sau puternic congelate – sub minus 18 °C;
–– probele pasteurizate şi similare – între 0 şi + 4 °C;
–– mostrele neperisabile alterate – între 0 şi + 4 °C [5].
Înainte de transportare, probele perisabile (de exemplu, subprodusele, peştele proaspăt) trebuie
păstrate la temperaturi între 0 şi +2 °C.
În ultimele decenii în bazinele acvatice se observă tot mai frecvent dezvoltarea masivă a unor specii
de alge, care provoacă fenomenul de „înflorire a apei”, deoarece, în timpul dezvoltării abundente a unor
specii de alge, apa capătă o culoare specifică, în funcție de conţinutul pigmenţilor fotosintetici din celula
algală. Dezvoltarea abundentă a acestor specii este urmată de pieirea în masă a peştilor şi a altor animale
acvatice [5].
Speciile utilizate ca bioindicatori în mediul acvatic reflectă adesea situaţia trofică a mediului respectiv.
Pentru prelevare se utilizează recipiente care nu produc pierderi prin absorbție, volatilizări sau contaminări
cu substanțe active, se folosesc recipiente din material plastic sau din sticlă (vase, borcane, eprubete).
Prelevarea se face prin împărţirea virtuală a zonei monitorizate într-un sistem tip grilă şi prelevarea
din fiecare zonă sau aleatoriu prin alegerea punctelor de prelevare fără un model anume. Pentru ca probele
colectate să fie reprezentative şi de calitate, trebuie evaluată permanent posibilitatea de contaminare. In-
formaţiile care însoţesc activitatea de prelevare a probelor sunt:
Descrierea mediului:
–– localizarea punctelor de prelevare;
–– introducerea coordonatelor;
–– aria de prelevare;
–– viteza de curgere;
–– sedimentarea.
–– Descrierea apei de monitorizat:
–– organisme;
–– contaminare vizibilă;
–– prezența gazelor.
În decursul prelevării se înregistrează observaţii referitoare la proprietăţile organoleptice:
–– mirosul (se notează tipul de miros și persistența lui);
–– turbiditatea (limpede, opalescent, slab tulbure, puternic tulbure sau opac);
–– culoarea (aprecierea realităţii din teren se va face cu una din variantele: incolor, foarte slab colorat,
slab colorat sau puternic colorat și ce culoare anume) [5].
Măsurarea temperaturii se face la locul de prelevare cu un termometru cu mercur cu precizia de 1˚C
sau cu un termometru digital.
Probele prelevate se depozitează în condiții de etanșeitate a recipientelor, în condiții de temperatură
astfel încât proprietățile probelor de apă să nu fie modificate până la efectuarea investigațiilor.
Ambalajul se sigilează, iar pe etichetă se înregistrează următoarele informații:
–– originea probei și condițiile de prelevare;
–– amplasamentul de prelevare și informații despre locul de prelevare;
–– data prelevării;
–– metoda de prelevare;
–– numele persoanei care a făcut prelevarea;
–– rezultatele analizelor care s-au făcut la fața locului.
După prelevare, probele sunt transportate către laborator. În timpul transportului trebuie asigurate
condiţii care evită contaminarea probelor prelevate sau degradarea acestora. Pentru probele care vor fi su-
puse analizelor corespunzătoare a poluanţilor organici sau biologici, trebuie cu precădere evitată încălzirea
în timpul transportului [5].
2. EXAMINAREA SUBSTANŢELOR DE PROVENIENŢĂ A SOLULUI
Depistarea, identificarea şi stabilirea apartenenței de gen şi grup a substanţelor de provenienţă a

solului, a stratificărilor de sol, precum și a faptului de interacțiune a obiectelor [1].

Examinarea substanţelor de provenienţă a solului poate fi efectuată și în complex cu alte genuri de
expertiză, cum ar fi: traseologică, tehnicoexplozivă, auto-tehnică, ecologică a solului etc.
Obiect de cercetare
–– Obiectele care sunt suspectate de a fi sau de a conține substanţe de provenienţă a solului: nisip,
argilă, noroi etc.;
–– Obiectele pe suprafața cărora se presupune că sunt urme de substanţe de provenienţă a solului:
încălțăminte, articole vestimentare, cauciucuri de la mijloace de transport etc.;
–– Mostre de comparație a substanţelor de provenienţă a solului.
Sarcinile expertizei
–– Stabilirea prezenţei depunerilor de sol şi a localizării lor;
–– Stabilirea apartenenţei de gen şi grup, naturii depunerilor (pedologice sau tehnogene);
–– Stabilirea faptului de interacţiune (contact) a obiectelor;
–– Identificarea zonei geografice de provenienţă; Altele, similare celor menționate.
–– Cerințe (față de obiecte și/sau mostre)
–– La examinare se prezintă obiectele care sunt suspectate de a fi sau de a conține substanţe de pro-
venienţă a solului.
–– În cazul unor obiecte cu volum mare, ridicarea și transportarea cărora fiind dificilă sau imposibilă,
la examinare se pot prezenta doar mostre [5].
La prelevarea mostrelor vor fi respectate următoarele principii:
–– proprietățile mostrei sunt o reflectare fidelă a proprietăților întregului volum din care au fost pre-
levate;
–– integritatea mostrei este conservată în timpul și după prelevare (adică proba rămâne aceeași între
momentul când este prelevată și momentul în care este supusă analizei).
■ Mod de ambalare: în recipiente din sticlă, materiale plastice sau metalice, închise etanș şi sigilate.
■ Probele în litigiu vor fi ambalate în colete separate de probele de comparație pentru a preveni
contaminarea acestora.
■ Este contraindicată ambalarea în pungi din hârtie, pungi din material plastic de uz alimentar (sub-
ţiri, permeabile pentru substanţe volatile) sau în colete neetanșe.
■ De asemenea, ambalajele în care se prezintă obiectele de cercetare trebuie:
să asigure integritatea maximă a obiectelor; obiectele fragile se ambalează în pachete marcate într-
un mod vizibil și accentuat despre conținutul fragil, pentru a asigura manipularea cu atenție a ambalajelor;
să nu permită contaminarea între conținuturile diferitor tipuri de substanțe; se recomandă ambala-
rea separată a obiectelor care diferă vizibil și se presupune că fac parte din clase diferite de substanțe [5].
CONCLUZII: În concluzie, datele comunitare colectate în mod corespunzător pot fi prezentate într-o
serie de moduri utile pentru a dezvălui tipare, a răspunde la întrebări și a face comparații. Datele colectate
pentru a compara întrebările și tratamentele la scară de eșantionare pot fi combinate ulterior pentru a
răspunde la întrebări la nivelul întregului habitat. Efortul de eșantionare și abundența diferențială a indivi-
zilor din eșantioane afectează numărul de specii observate. Rarefierea datelor poate separa artefactele de
eșantionare de tiparele reale din datele privind comunitățile.
BIBLIOGRAFIE
1. Dima, “Epurarea apelor uzate. Canalizări”, Ed. Rotaprint a Universității Tehnice “Gh. Asachi” din Iași,
1998;
2. Keith L.H., “Environmental Sampling and Analysis. A Practical Guide”, Lewis Publishers, USA, 1991;
3. Stîngaciu E., Simionescu C.M., “Supravegherea și controlul calității apelor naturale”, Ed. MatrixRom,
București, 2009;
4. Surpățeanu M., “Hidrochimie și analiza calității apei”, Ed. Performantica, Iași, 2007;
5. Ghidul ordonatorului expertizei judiciare / Programul Națiunilor Unite pentru Dezvoltare (PNUD) Mol-
dova, Institutul de Reforme Penale. – Chişinău: S. n., 2022.

CZU:349.6
ROLUL BIOINDICATORILOR ÎN EVALUAREA STAȚIILOR DE EPURARE
Centrul Național de Expertize Judiciare
Ministerul Justiției, mun. Chișinău, Republica Moldova,
Expert judiciar
email: anamariacisleanu@yahoo.com
REZUMAT: Deversarea efluenților și a compușilor toxici în sistemele acvatice reprezintă o problemă de

mediu din ce în ce mai mare, care are un impact asupra ecologiei apei și un efect potențial asupra sănătății uma-
ne. Majoritatea apelor uzate municipale sunt amestecuri complexe; complexitatea lor a determinat efectuarea
unei evaluări a pericolelor prin intermediul analizelor chimice și al testelor biologice. Corelația dintre factorii de
stres și bioindicatorii pot oferi dovezi ale stării mediului atât ca instrument de indicație și monitorizare, cât și în
identificarea sursei poluante.
CUVINTE CHEIE: tratarea apelor uzate, bioindicatori, ape uzate, stațiile de epurare, detecție timpurie, mo-
nitorizare a mediului, evaluarea impactului
ABSTRACT: The discharge of effluents and toxic compounds into aquatic systems represents a growing
environmental problem involving an impact on water ecology and potential effect on human health. Most munici-
pal wastewaters are complex mixtures; their complexity led as to carry out a hazard assessment using chemical
analyses and biological tests. The correlation between stressors and bioindicators can provide evidence of the
state of the environment both as an indication and monitoring tool and in identifying the pollutant source.
KEYWORDS: treatment plants, waste water treatment, bioindicators, early detection, environmental mo-
nitoring, impact assessment
INTRODUCERE
„Violența omului față de ceea ce îl înconjoară este la fel de păcătoasă ca și violența față de semenii săi”
Donald E. Engel Zygon
Apele uzate reprezintă, în esență, rezervele de apă ale comunității după ce au fost poluate de o vari-
etate de utilizări. Din punctul de vedere al surselor de generare, apele uzate pot fi definite ca o combinație
de deșeuri lichide (sau apă) provenite de la locuințe, instituții, unități comerciale și industriale, împreună
cu apele subterane, apele de suprafață și apele pluviale care pot fi prezente.
În general, apele reziduale evacuate din spațiile domestice, cum ar fi locuințele, instituțiile și unitățile
comerciale, sunt denumite «ape uzate/apă uzată comunitară». Acestea sunt compuse din 99,9% apă și 0,1% solide
și sunt organice, deoarece sunt formate din compuși de carbon, cum ar fi deșeurile umane, hârtia, materiile vegetale
etc. Pe lângă apele reziduale/apă uzată comunitară, în regiune există și ape uzate industriale. Multe deșeuri
industriale au, de asemenea, o compoziție organică și pot fi tratate fizico-chimic și/sau prin microorganisme în
același mod ca și în cazul apelor uzate [2].
Activitatea zilnică din sectorul industrial contribuie la deteriorarea agresivă a mediului. Deversarea
iresponsabilă a apelor uzate industriale reprezintă principalul factor de poluare al apelor. Prin urmare,
principala măsură de protejare a calității acestora este reprezentată de deversarea corectă și legală, prin
epurarea apelor uzate industriale.
Având în vedere creșterea extinderii spațiale, a frecvenței și a magnitudinii perturbărilor mediului și
dezvoltarea rapidă a unor noi factori de stres, inclusiv a celor care rezultă din schimbările climatice, există
o nevoie urgentă de programe de monitorizare capabile să urmărească și să ajute la gestionarea impactului
acestora [1]. Programele de monitorizare bazate pe metode analitice, chimice și fizice oferă măsurători
directe ale diferiților parametri de calitate a mediului în punctul respectiv (de exemplu, coloana de apă)
și în perioada de timp respectivă. În cazul în care frecvența de prelevare a probelor este limitată sau cu

impedimentul diferitor factori (de exemplu, condițiile meteorologice, motive de siguranță), se pot pierde
informații importante. În plus, datele analitice pot fi limitate la indicații foarte înguste privind starea gene-
rală a mediului, restrânse la câteva măsuri reprezentative (de exemplu, temperatură, salinitate, nutrienți,
metale). Prin urmare, acestea nu sunt suficiente pentru a reprezenta o stare de sănătate mai amplă a mediu-
lui. Pentru a aborda această problemă, se utilizează bioindicatori pentru a surprinde perturbările chimice
și fizice integrate. Utilizarea organismelor vii, cum ar fi plantele, planctonul, animalele și microbii, care
interacționează cu mediul (deci cu factorii de stres) și răspund în consecință, aduc multe beneficii [1].
Bioindicatorii sunt specii, populaţii care, datorită variabilităţii lor (biochimice, fiziologice, etologice
sau ecologice), permit caracterizarea stării unui ecosistem şi pun în evidenţă, cât mai precoce posibil, modi-
ficările naturale sau antropice ale acestuia [3].
Ideea speciilor bioindicatoare este vehiculată încă din secolul trecut, când a fost observată capacita-
tea indicatoare a lichenilor în ceea ce priveşte compoziţia, puritatea şi umiditatea aerului. În a doua jumăta-
te a secolului XX, cercetările au vizat în general găsirea unor indicatori şi punerea la punct de metode care
să ofere informaţii legate de poluanţi (ai aerului, solului, apelor). Ulterior, pe măsura apariţiei preocupărilor
legate de alte tipuri de degradare a ecosistemelor, s-a căutat identificarea unor bioindicatori care să ofere
informaţii legate de stabilitatea ecosistemelor, de menţinerea biodiversităţii, de gestionarea durabilă a unor
ecosisteme forestiere sau agricole (efectul anumitor măsuri sau tehnici de gestionare asupra acestor ecosis-
teme), sau informaţii legate de răspunsul ecosistemelor la modificarea globală a climei.
În ceea ce priveşte indicatorii poluării, aceştia sunt de două tipuri: specii sensibile, care indică prezenţa unui
poluant prin apariţia unor leziuni sau malformaţii şi specii acumulatoare, care concentrează poluantul în corpul lor.
Mai există şi o altă categorie, şi anume specii care proliferează şi devin abundente în zonele poluate. Indicatorii
poluării pot fi animali sau vegetali, aceştia din urmă mai numeroşi. Bioindicatorii pentru poluare au ca avantaj,
faţă de monitorizarea instrumentală, faptul că pot oferi un răspuns la efectul combinat al anumitor poluanţi,
spre deosebire de instrumente care măsoară separat cantităţile fiecărui poluant) şi pot da indicaţii, în urma
analizei de ţesuturi, legate de cantităţi foarte mici de poluanţi din mediu, precum şi de evoluţia cumulativă
a poluantului în timp, pe perioade mai îndelungate [4].
STUDIU DE CAZ EVALUAREA A DOUĂ STAȚII DE EPURARE

În studiu dat, în urma examinărilor s-a atenționat asupra următoarelor măsurări: condițiile meteo, condițiile
hidrologice, culoarea apelor uzate/epurate, turbiditatea, proprietăților organoleptice (miros), temperatura apei,
concentrația de oxigen, saturarea cu oxigen, pH, conductivitatea electrică. Inclusiv și descrierea hidromorfologi-
că a locației, elementele generale fizico-chimice: temperatura apei în (WT/TA în °C), concentrația de oxigen
(DO în mg/L), saturarea cu oxigen (O2-Sat în %), cererea biologică de oxigen (BOD5 în mg/L), cererea chi-
mică de oxigen, K2Cr2O7 (COD în mg/L), salinitatea, conductivitatea electrică (EC at 25 °C în µS/cm), cloruri
(Cl în mg/L), sulfați, totalitatea ionilor (SO4 în mg/L), capacitatea de neutralizare a acidului (pH4.3) (ANC
în mMol/l), calciu (Ca în mg/l), magneziu (Mg în mg/l), natriu (Na în mg/l), kaliu (K în mg/l), condițiile
nutrienților: fosfor total (TP în mg/l), fosfor total dizolvat, ca P (DP în mg/l), ortofosfat, ca P (PO4-P în mg/l),
nitrat-N (NO3-N în mg/l), amoniu-N (NH4-N în mg/l). Elemente calitative biologice: micro și macroneverte-
brate bentice, fitobentos (alge și diatomee).
Timpul ideal pentru prelevare poate varia pentru fiecare element calitativ, s-a luat în considerare
condițiile meteorologice și hidrologice, pentru aspectele biologice și fenologice (autecologia organismelor).
Timpul ideal pentru evaluarea hidromorfologică în teren este în perioada nivelului scăzut al apei.
Conform actelor prezentate spre examinare a fost selectată perioada și data, precum și frecvența po-
trivită pentru prelevare din partea Laboratorului de Referință, care a asigurat fiabilitatea datelor. Un nivel
mai ridicat al apei este deseori însoțit de turbiditate, care cauzează o estimare incorectă a sedimentului,
precum și a structurilor din râu (adică bariere de migrare). O descriere aproximativă hidromorfologică a
locației, de ex. în timpul prelevării elementelor calitative biologice, poate (și ar trebui) să fie efectuată în
timpul anului.
Inspecția pentru protecția Mediului Chișinău a efectuat un control inopinat la stația de epurare nr.
1 verificând funcționalitatea stației, exploatarea sondelor arteziene, conformarea cu actele permisive în
domeniul protecției mediului înconjurător, respectarea legislației și verificarea gestiunii normative a
deșeurilor. Stația de epurare este amplasată pe terenul neînregistrat în Registrul bunurilor imobile. În urma
controlului s-a constatat, că pe terenul public menționat s-a amplasat o construcție care a fi o parte a stației

de epurare noi. A fost depistată scurgerea permanentă a apelor uzate neepurate din sistemul comunal de
canalizare a apelor uzate – gravitațional, pe relief, emisarul acestora – reprezentând râul Ichel. Traversarea
apelor uzate peste un carosabil local pietruit a fost organizată subteran prin intermediul unor țevi.
Au fost prelevate trei probe de apă de către Laboratorul de referință de Mediu al Agenției de mediu:
• I probă - diversarea apelor uzate direct în emisar;
• II probă – în amonte de deversare;
• III probă – în aval de deversare.
Volumul scurgerilor de ape uzate s-a constat a fi de 53 m3 de ape uzate/zi. Stația legal este obligată
să monitorizeze calitatea apei uzate recepționate prin intermediul sistemelor publice de canalizare, în con-
formitate cu normele igienico-sanitare în vigoare și cu concentrațiile maximal admisibile ale substanțelor
poluante în apele uzate la deversarea lor în rețeaua publică de canalizare, în stația de epurare sau în emisar.
Potrivit Hotărârii de Guvern nr.950 din 25.11.2013 apele uzate care se evacuează în emisar nu trebuie să
conțină concentrații de substanțe poluante cu grad ridicat de toxicitate mai mari decât cele prevăzute de
anexa 2 al prezentului regulament, precum și acele substanțe a căror interdicție a fost stabilită prin studii
de specialitate, concentrații de materii de suspensie peste limita admisă, care ar putea produce depuneri
în albiile minore ale cursurilor de apă sau în cuvetele lacurilor; substanțe care pot conduce la creșterea
turbidității, formarea spumei sau la schimbarea proprietăților organoleptice ale apei receptorilor față de
starea naturală a acestora.
Rezultatele analizelor de laborator efectuate în probele prelevate la diversare în râul Ichel din siste-
mul de canalizare, a constatat, că în perioada 17.10.2019 s-a produs o scurgere neautorizată de ape neepu-
rate în volum total de 276 m3 în râul Ichel, afluent drept al fluviului Nistru.
În lipsa autorizației de mediu pentru folosirea specială a apei au admis încălcarea procesului tehnologic
de epurare, care a indus la poluarea apei de suprafață cu deșeuri, potrivit Raportului de încercări al probei de apă,
r. Ichel s-a înrăutățit datorită scurgerilor de apă uzată prin majorarea concentrației de poluanți în aval de
stația de epurare față de amonte la următorii parametri de calitate: CCO-1,42 ori, CBO5-5,4 ori, MS-1,67 ori,
N-NH4+ (azot amoniacal) – 1,17 ori.
Prin urmare, conform acestui Raport de încercări a probelor de apă întocmit de Laboratorul de
referință de mediu al Agenției de Mediu s-a constatat încălcări ale concentrației maxim admisibile la mai
mulți parametri pentru apele de suprafață indicate în Anexa nr.2 a Regulamentului privind cerințele de
colectare, epurare și deversare a apelor uzate în sistemul de canalizare și sau în emisarii de apă pentru
localitățile urbane și rurale, aprobat prin Hotărârea Guvernului nr.950 din 25 noiembrie 2013.
Au fost încălcate următoarele prevederi legislative ecologice:
–– art.45, lit. (a), (b) Legea nr.1515/16.06.1993 privind protecția mediului înconjurător;
–– art.21, 23 Legea apelor nr.272 din 23.12.2011;
–– p.11, sbp.18 Hotărârea Guvernului RM nr.548 din 13.06.2018;
–– art.12,13 din Legea nr.1422 din 17.12.1997 privind protecția aerului atmosferic;
Regulamentul privind cerințele de colectare, epurare și deversare a apelor uzate în sistemul de cana-
lizare și /sau în emisaruri de apă pentru localitățile urbane și rurale, aprobat prin HG Nr.950 din 25.11.2013
și Hotărârea Nr.01-22/07 din 10.05.2018 cu privire la sistarea/interzicerea acțiunilor persoanelor fizice/
juridice, care contravin prevederilor legislației ecologice în vigoare.
Apele uzate conțin concentrații de substanțe poluante cu grad înalt de toxicitate ce depășesc normele
stabilite de regulamentul în vigoare; concentrații de materii în suspensie peste limita admisă, care produc
depuneri în albiile minore ale cursurilor de apă sau în cuvetele lacurilor; substanțe care pot conduce la
creșterea turbidității, formarea spumei sau la schimbarea proprietăților organoleptice ale apei receptorilor
față de starea naturală a acestora.
Stația de epurare biologică nr. 2 din zona de sus (I etapă de epurare-mecanică) și zona de jos (etapa
II epurarea biologică). Stația efectuează doar epurare mecanică parțial funcțională a apelor uzate, ce însu-
mează 700m3/zi treapta biologică fiind nefuncțională.
Potrivit Raportului de încercări a probelor de apă, întocmit de Laboratorul de referință de mediu al
Agenției de Mediu s-au constatat încălcări ale concentrației maxim admisibile la mai mulți parametri pentru
apele de suprafață indicate în Anexa nr.2 a Regulamentului privind cerințele de colectare, epurare și dever-
sare a apelor uzate în sistemul de canalizare și sau în emisarii de apă pentru localitățile urbane și rurale,
aprobat prin Hotărârea Guvernului nr.950 din 25 noiembrie 2013.

Conform analizelor de laborator în (proba de apă nr.2) s-au depistat depășiri ale valorilor limită de
încărcare cu poluanți a apelor uzate evacuate în corpurile de apă la următorii parametri de calitate: CCO-
Cr – de 7,7ori, CBO5 – 21,1 ori; MS – 17,3 ori; N/NH4 – de 23,5 ori; P total – de 4,41 ori; detergenți – de 10,1
ori. Deversarea apelor uzate neepurate în corpul de apă are un impact negativ manifestat prin majorarea
concentrațiilor de poluanți aval față de amonte: CCO-Cr – 7,18 ori; CBO5 – 10,6 ori; N/NH+ - 45,0 ori; MS –
11,3 ori; P total – 5,26 ori.
Concomitent a fost verificată funcționalitatea stației de epurare cu condiția:
–– respectării legislației la exploatarea sondelor arteziene;
–– conformarea cu acte permisive în domeniul protecției mediului înconjurător;
–– respectarea legislației de mediu;
–– controlul deținerii actelor permisive;
–– verificarea gestiunii normative a deșeurilor.
Au fost verificate actele permisive și capacitatea de epurare a apelor uzate. În urma controlului s-au
constatat următoarele:
1. Capacitatea de epurare a stației este de 2000m3 de apă uzată/zi, la momentul verificărilor cuprin-
dea parțial 700 m3 de ape uzate/zi.
2. Vizual s-a constatat la momentul verificărilor, că epurarea apelor uzate constă în separarea apelor
uzate de deșeuri menajere solide printr-o instalație specială formată de niște cilindri metalici adezivi, care
se rotesc permanent și peste care sunt vărsate apele uzate iar particulele mari sunt separate de lichid și
colectate aparte.
3. Deznisipătoarele separă apele uzate de particulele mici solide.
4. În decantoarele de nămol este sedimentat mâlul biologic, iar treapta de epurare biologică nu este
funcțională.
5. Doar după procesul de pre epurare parțială mecanică a apelor, ce constă numai din separarea de
particule solide, fără epurarea biologică, apele uzate sunt deversate în râul Ichel.
6. Nămolul din decantoare, după umplere este stocat prin intermediul furtunurilor și conductelor,
gravitațional în bazine nebetonate, amplasate în zona vulnerabilă a râului Ichel.
7. Nu dispune de Autorizație de emisie a poluanților în atmosferă și Autorizație de mediu de folosință
specială a apei.
În urma examinărilor în teren în teren la Stația de Epurare Biologică, în urma căreia s-au constatat
următoarele:
1. Un șir de observaţii asupra calităţii mediului, atenționând zona riverană, teritoriul adiacent
(landșaftul), mai multe componente naturale.
2. Evaluarea etapelor de epurare a apelor uzate, monitorizarea lor în conformitate cu condiţiile im-
puse de legislaţia naţională.
3. Stabilirea factorilor și fenomenelor de poluare a apelor r. Ichel, subterane, poluarea solului și a
întregului mediu ambient.
4. Conform indicelui de poluare a apelor, râul Ichel are un grad înalt de poluare. Calitatea apei r. Ichel
are un rol deosebit de important, deoarece acesta este afluentul r. Nistru, ce reprezintă principala sursă de
apă din ţară, asigurând cu apă potabilă 82% din populaţia Chişinăului şi constituind sursa a 56% din canti-
tatea totală de apă captată.
5. Cea mai mare parte a apelor vizual și organoleptic nu corespund standardelor de calitate pentru
apa epurată în cadrul stației de epurare din cauza conţinutului excesiv de substanţe chimice şi a minerali-
zării înalte.
6. Apa de calitate proastă/poluată are un impact direct asupra mediului ambiant, afectând fauna
acvatică și vegetația din zona riverană, palustră și acvatică.
7. Apele reziduale domestice urbane, industriale sunt sursa majoră de poluare a apelor de suprafaţă a
r. Ichel, întrucât stația de epurare biologică a apelor reziduale nu funcţionează pe deplin, fiind exclusă etapa
II biologică de epurare a apelor reziduale. Dar și capacitatea totală a instalaţiilor prezente nu funcționează
totalmente fiind pus în funcțiune la I etapă mecanică de epurare doar o instalație de grătare. Utilajul nu este
folosit efectiv, majoritatea instalaţiilor fiind defecte. Ca rezultat, cantitatea de ape reziduale neepurate sau
epurate insuficient a crescut puternic și sunt deversate direct pe relief sau în r. Ichel.
8. O altă sursă majoră de poluare sunt deșeurile casnice, de construcție și menajere stocate în preaj-

ma zonei riverane sau pe malul râului. Scurgerile de ape pluviale, spală aceste depuneri și poluând-se se
infiltrează în sol sau se scurg în apele r. Ichel..
9. Creșterea excesivă a vegetației palustre și acvatice, resturi uscate de vegatație pe toată albia râului,
ce a dus la încetinirea cursului acvatic și eutrofizarea apei, înmulțirea în masă a algelor verzi și brune. Acest
fenomen influențează negativ asupra viețuitoarelor acvatice, în deosebi a peștelui.
Calitatea apei râului Ichel se caracterizează printr-un grad înalt de poluare cu elemente biogene, un
nivel înalt al consumului biochimic de oxigen (CBO5) şi parametrilor de mineralizare, precum și cu un nivel
scăzut al conținutului de oxigen dizolvat în apă. Concentrațiile parametrilor de mineralizare sunt foarte
înalte, însă acestea ține de specificul apelor subterane, landșaft și, respectiv, de fonul natural al apelor de
suprafață.
Evaluarea efectelor biologice ale evacuărilor de ape uzate în ecosisteme este considerată astăzi re-
levantă, iar testele ecotoxicologice care identifică pericolul ecologic sunt instrumente utile pentru identifi-
carea impactului asupra mediului. Evaluarea directă a toxicității, poate juca un rol important în sprijinirea
procesului de luare a deciziilor, fie că este determinată de reglementări, fie că este voluntară .
Controlul poluării a fost schimbat de progresele în domeniul cunoașterii științifice, deoarece există
o legătură între contaminarea mediului și capacitatea de a o măsura. Datorită unei mai bune înțelegeri a
impactului apelor uzate asupra mediului și a unor metode analitice mai sofisticate, tratamentul avansat
devine tot mai frecvent [5].
CONCLUZII: Bioindicarea oferă informații privind răspunsul organismelor vii la efectele

contaminanților de mediu, care nu pot fi determinate prin analize directe. În comparație cu măsurile chi-
mice și fizice ale calității mediului, bioindicatorii sunt capabili să surprindă impactul cumulativ al mai mul-
tor poluanți și al habitatelor, modificări ale habitatului, în stadii incipiente și în timp. Cianobacteriile sunt
buni bioindicatori ai calității apei, iar detectarea rapidă a acestora ar putea fi considerată dezirabilă ca un
,,avertizor timpuriu”, indicator al schimbărilor. Numai evaluarea prezenței, abundenței și performanței or-
ganismelor vii pe teren poate oferi informații cu privire la impactul stresului de mediu asupra compoziției
și sănătății ecosistemului.
BIBLIOGRAFIE
1. Andersen, A., Using ants as bioindicators: Multiscale Issues in Ant Community Ecology, 1997;
2. Markert, B., Definitions and principles for bioindication and biomonitoring of trace metals in the envi-
ronment. Journal of Trace Elements in Medicine and Biology, 2007;
3. Lucău, A., Conceptul de bioindicator, revista Natura, Editura Universităţii Bucureşti, 1997;
4. Cooper, T.F., Gilmour, J.P. & Fabricius, K.E., Bioindicators of changes in water quality on coral reefs: Revi-
ew and recommendations for monitoring programmes. 2009;
5. Lofrano, G., BrownJ., Wastewater management through the ages: A history of mankind, Science of the
Total Environment, 2010.

CZU: 343.98
ANALIZA CERCETĂRILOR ȘI APRECIEREA REZULTATELOR ÎNCERCĂRILOR

INTERLABORATOARE ÎN DOMENIUL EXPERTIZELOR TEHNICE A DOCUMENTELOR:
STUDIU DE CAZ
ANALYSIS OF RESEARCH AND ASSESSMENT RESULTS OF INTERLABORATORY TESTS

IN THE FIELD OF TECHNICAL EXPERTISE OF DOCUMENTS: CASE STUDY
Expert Judiciar, Responsabil de Sistemul de Management, Daniela PASCARI

e-mail: daniela.pascari@justice.md
Doctor în științe juridice, Expert Judiciar, Director, Olga CATARAGA
e-mail: olga.cataraga@justice.gov.md
Expert Judiciar, Director Adjunct, Lilian BELIBOV
e-mail: lilian.belibov@justice.md
Expert Judiciar, Șeful Laboratorului de Expertize Judiciare Autotehnice, Vasile GROSU
e-mail: vasilegrosuvv@gmail.com
REZUMAT
Prezentul articol reprezintă o examinare a activității de cercetare care constă în evaluarea performanțelor
laboratoarelor criminalistice ce utilizează aceleași metode de încercare și aceleași sau diferite tipuri de echipa-
mente și aplicarea unor criterii specifice de analiză a rezultatelor transmise. Schemele de încercări de competență
în domeniul criminalisticii contribuie la susținerea laboratoarelor criminalistice naționale, fiind utilizate pe sca-
ră largă pentru a testa calificările laboratoarelor de încercări. Totodată, această lucrare accentuează nevoia de
încredere continuă în performanța laboratorului, care este esențială nu numai pentru laboratoare și clienții lor,
ci și pentru alte părți interesate, cum ar fi autoritățile de reglementare, organismele de acreditare a laboratoa-
relor și alte organizații care specifică cerințe pentru laboratoare. În articol sunt elucidate aspecte de apreciere a
calificării personalului implicat în experiment, ce favorizează creşterea încrederii în competenţa tehnică a labo-
ratoarelor și facilitează utilizarea rezultatelor ca dovezi de asigurare a validității examinărilor.
CUVINTE CHEIE: încercări de competență , evaluarea performanțelor laboratoarelor, asigurarea validității,
comparări interlaboratoare.
ABSTRACT
This article is a review of the research activity of evaluating the performance of forensic laboratories using
the same test methods and the same or different types of equipment and applying specific criteria for analysing
the results submitted. Forensic proficiency testing schemes contribute to the support of national forensic labora-
tories and are widely used to test the qualifications of testing laboratories. At the same time, this paper emphasi-
ses the need for continued confidence in laboratory performance, which is essential not only for laboratories and
their customers, but also for other involved parts, such as regulators, laboratory accreditation bodies and other
organisations specifying requirements for laboratories. The article elucidates issues of assessing the qualifica-
tions of personnel involved in the experiment, which helps to increase confidence in the technical competence of
laboratories and facilitates the use of results as evidence to ensure the validity of examinations.
KEYWORDS: proficiency testing, laboratory performance evaluation, validity assurance, interlaboratory
comparisons

INTRODUCERE
În sprijinul laboratoarelor criminalistice naționale, de către Centrul Național de Expertize Judiciare
(în continuare CNEJ) au fost organizate și efectuate încercări de comparare interlaboratoare „small ILC”
în conformitate cu cerințele Ghidului EA-4/21 INF:2018 [3]. Comparările interlaboratoare sunt utilizate pe
scară largă pentru a testa calificările laboratoarelor de încercare.
Nevoia de încredere continuă în performanța laboratorului este esențială nu numai pentru labora-
toare și clienții lor, dar și pentru alte părți interesate, cum ar fi autoritățile de reglementare, organismele de
acreditare a laboratoarelor și alte organizații care specifică cerințele.
Performanța laboratoarelor se evaluează prin intermediul comparărilor cu valorile atribuite obiecte-
lor încercărilor de comparare interlaboratoare, utilizând încercări nedistructive.
Din totalul celor 5 participanți (inclusiv și laboratorul criminalistic din cadrul CNEJ), înscriși la „small
ILC”, toți au transmis rezultatele examinărilor pentru evaluare.
CNEJ, în calitate de organizator al „small ILC”, a întocmit și a prezentat participanților:
–– Programul încercărilor de comparare interlaboratoare;
–– Avizul privind atribuirea codului individual laboratorului participant la programul de încercări de
comparare interlaboratoare;
–– Declaraţia de confidenţialitate din partea CNEJ;
–– Obiectele de examinare;
–– Mostrele de comparare;
–– Raportul privind rezultatele încercărilor de comparare interlaboratoare.
1. SCOPUL ȘI OBIECTIVELE CERCETĂRII INTERLABORATOARE

Scopul cercetării constă în evaluarea performanțelor laboratoarelor criminalistice care utilizează
aceleași metode de încercare și același/diferit tip de echipamente. Schema cuprinde o singură rundă, care
include „încercarea” la specialitatea „Expertiza tehnică a documentelor”.
Obiectivele cercetării sunt:
–– Evaluarea performanței laboratoarelor participante prin aplicarea unor criterii specifice de analiză
a rezultatelor transmise;
–– Evidențierea eventualelor diferențe între metodele de lucru care implică utilizarea echipamentelor
diferite;
–– Aprecierea calificării personalului implicat în experiment;
–– Creşterea încrederii în competenţa tehnică a laboratoarelor;
–– Utilizarea rezultatelor ca dovezi de asigurare a validității examinărilor.
2. OBIECTELE ÎNCERCĂRILOR DE COMPARARE INTERLABORATOARE

Obiectele încercărilor de comparare interlaboratoare sunt special pregătite pentru încercări din do-
cumentele reale/autentice: foaia de parcurs pentru autocamioane, seria AB nr.256xxx și bonul beneficiaru-
lui, ambele cu data emiterii 20.01.22 – 1 filă.
Mostrele de comparare sunt: foaia de parcurs pentru autocamioane, seria AB nr.256yyy și bonul be-
neficiarului (necompletate), autentice – 1 filă.
Foile de parcurs pentru autocamioane, seria AB nr.256xxx și seria AB nr.256yyy și bonul beneficiaru-
lui sunt formulare fiscale tipizate, aprobate prin Ordinul comun al Departamentului Statisticii al Republicii
Moldova şi Ministerului Finanțelor al Republicii Moldova nr.24/36 din 25 martie 1998.
Obiectele de examinare și mostrele de comparare au fost transmise participanților pe suport de hâr-
tie. Obiectele încercărilor de comparare interlaboratoare au fost transferate secvenţial de la un laborator la
altul. Coletele transmise către participanți au cuprins obiectele încercărilor de comparare interlaboratoare:
–– Programul încercărilor de comparare interlaboratoare;
–– Avizul privind atribuirea codului individual laboratorului participant la programul de încercări de
comparare interlaboratoare;
–– Declaraţia de confidenţialitate din partea CNEJ.
–– La încercările de comparare interlaboratoare au participat cinci laboratoare de expertize judiciare
criminalistice din țară.

3. ÎNCERCĂRILE DE COMPARARE INTERLABORATOARE ȘI CERINȚELE AFERENTE. STUDIU DE

CAZ.
Încercările de comparare interlaboratoare au fost organizate la specialitatea expertizei judiciare
„Expertiza tehnică a documentelor”, cod „6.01” conform Nomenclatorului de expertize judiciare [5, p. 6,7],
având obiectivul examinarea modului de executare a blanchetelor și semnelor de modificare.
Întrebările supuse examinării în cadrul laboratorului:
Care este modul de executare a blanchetei foii de parcurs pentru autocamioane, seria AB nr.256xxx
și a bonului beneficiarului, ambele cu data emiterii 20.01.22? Corespunde oare după modul de executare a
blanchetelor autentice de acest tip? Dacă nu, care sunt cele mai esențiale diferențe?
Conțin semne de modificare a conținutului inițial în foaia de parcurs pentru autocamioane, seria AB
nr.256xxx și a bonului beneficiarului, ambele cu data emiterii 20.01.22? Dacă da, prin ce metodă au fost
efectuate și care este conținutul?
Sunt oare semne de fals tehnic în semnătura plasată la rubrica „Semnătura beneficiarului și ștampila”,
în bonul beneficiarului la foaia de parcurs, seria AB nr.256xxx cu data emiterii 20.01.22?
3.1. Valori atribuite
În cazul acestei scheme de „small ILC” s-au stabilit apriori valorile posibile ale examinărilor: pozitiv/
negativ.
Rezultatele comparărilor interlaboratoare se consideră pozitive dacă se încadrează în limitele, indi-
cate mai jos:
mai mult de 85% de coincidențe - corespund cu un nivel înalt de certitudine;
până la 20% de coincidențe - diferă cu un grad de certitudine (ex. „Da” și „Probabil da”);
până la 2% de coincidențe - diferă cu două grade de certitudine (ex. „Da” și „Nu poate fi stabilit -
NPS”).
Rezultatele comparărilor interlaboratoare se consideră negative dacă se află în limitele:
până la 1% de coincidențe - diferă cu mai mult de 2 grade de certitudine (ex. „Da” și „Probabil nu”).
Tabelul nr.1 Valori atribuite

Nr. Numărul
Obiect de examinare Valoarea atribuită
crt. întrebării
1. Nr.1 Foaia de parcurs pentru autocami- Textele şi tabelele de pe avers şi revers, in-
oane, seria AB nr.256xxx și bonul be- clusiv seria „AB” au fost executate prin me-
neficiarului, ambele cu data emiterii toda tiparului plan (offset); reţeaua de pro-
20.01.22. tecţie de culoare roz de pe avers realizată
prin metoda tiparului plan (offset); numă-
rul „256xxx” şi asteriscul „*” au fost execu-
tate prin metoda tiparului înalt.
Metodele de executare menţionate cores-
pund metodelor de executare a modelului
cu seria AB nr.256yyy.
2. Nr.2 Foaia de parcurs pentru autocami- Conţinutul iniţial al textului manuscris a
oane, seria AB nr.256537 și bonul fost modificat la rubricile „La plecare” in-
beneficiarului, ambele cu data emi- tersecţie cu „Kilometraj”, respectiv – „Ki-
terii 20.01.22. lometraj” - „La plecare” prin adăugirea de
elemente suplimentare la fostele cifre „5”,
modificându-le în cifrele „6” din numerele
actuale „86123” și „86520”. Conţinutul ini-
ţial la rubricile respective a fost „85123”,
respectiv „85520”.
3. Nr.3 Bonul beneficiarului la foaia de par- Nu sunt urme de fals tehnic.
curs seria AB nr.256xxx cu data emi-
terii 20.01.22.
3.2. Metode de efectuare a încercărilor și rezultatele participanților

Metodele de efectuare a încercărilor au fost selectate conform Domeniului de acreditare utilizate de

laborator. Fiecare laborator fiind liber să aleagă echipamentele specific necesare examinărilor.
Experiența, bunele practici, dar și dotările din laboratoare au arătat că echipamentele utilizate în
cadrul „small ILC” sunt:
echipamente optice simple;
- echipamente optice complexe (comparator video spectral).
Таbelul nr. 2 Rezultatele participanților

Codul
Rezultatele participantului
participantului
1) Modul de executare a blanchetei foii de parcurs pentru autocamioane și bonul
beneficiarului cu seria AB nr. 256xxx din 20.01.2022 corespunde după metoda de
confecționare și calitatea reproducerii elementelor poligrafice de design cu a blan-
chetelor autentice de acest tip, prezentată în calitate de specimen. Blancheta foii
de parcurs pentru autocamioane și bonul beneficiarului cu seria AB nr. 256xxx din
20.01.2022 este realizată cu utilizarea tiparului înalt (numărul), tiparul de tip plan-
offset (recuzitele, plasa de protecție). Înscrierile manuscrise ce completează rubricile
blanchetei au fost executate cu obiect scriptural - pix cu bilă cu pasta albastră.
2) În foaia de parcurs pentru autocamioane și bonul beneficiarului cu seria AB nr.
256xxx din 20.01.2022 au fost efectuate modificări în conținutul inițial al înscrierilor
manuscrise ce completează rubricile:
- „Kilometraj” din numărul „86123” în zona cifrei „6”.
- „Kilometraj/La plecare” din numărul „86520” în zona cifrei „6”.
A
Modificările au fost efectuate prin adăugare de trasee la traseele cifrei preexistente, cu
pix cu colorant albastru. Conținutul inițial al înscrierilor a fost cifra „5”, din numerele
„85123”; „85520”.
3) Semnătura plasată la rubrica „Semnătura beneficiarului și ștampila” pe bonul be-
neficiarului cu seria AB nr. 256xxx la Foaia de parcurs pentru autocamioane, seria AB
nr. 256xxx din 22.01.2022 a fost executată în condiții neobișnuite de scriere (probabil
copiere prin transparență sau imitare servilă). S-a formulat concluzia de probabilitate
(probabil copiere prin transparență – procedeu de fals tehnic), reieșind din examină-
rile efectuate asupra semnăturii în cauză, în urma cărora nu au fost stabilite urme de
pregătire tehnică, copiere (particule de colorant pe partea reversă a actului în zona
plasării semnăturii examinate), proiectare; urme de hârtie copiativă (plombagină),
urme de creion (grafit) (indici de radiere a traseelor/ scămoșare a stratului super-
ficial), urme presate în stratul hârtiei și neacoperite cu colorant/trasee albe în urma
pregătirii prealabile; fluorescența colorantului ce nu corespunde traseelor semnăturii.
1) Foaia de parcurs pentru autocamioane, seria AB nr. 256xxx și bonul beneficiarului,
ambele cu data emiterii 20.01.2022 în litigiu a fost confecționată din hârtie galbenă,
fără luminiscență în raze de lumină UV, cu utilizarea formei de tipar offset plan la im-
primarea desenului de fon, a formei de tipar înalt la imprimarea seriei numărului,
a textului preimprimat și a câmpurilor cu datele de ieșire a întreprinderii poligrafi-
ce Editura de imprimate „Statistica”, a4(364).04.98. t. 500 000. Concernul „PRESA”
Com.1339 în conformitate cu modelul tip prezentat la cercetare.
B 2) În câmpurile „Kilometraj” și „La plecare” în Foaia de parcurs pentru autocamioa-
ne, seria AB nr.256xxx și bonul beneficiarului, ambele cu data emiterii 20.01.2022,
cifrele (care alcătuiesc conținutul inițial) „85123” au fost modificate în „86123” prin
modificarea cifrei inițiale „5” în cifra prezentă „6” prin adăugarea unor noi trasee adă-
ugătoare.
3) Semnătura din câmpul „Semnătura beneficiarului și ștampila” din Bonul Beneficia-
rului Foii de parcurs pentru autocamioane, cu seria AB nr. 256xxx a fost executată prin
copiere vizuală.

1) Blancheta foii de parcurs pentru autocamioane cu seria AB Nr. 256xxx și bonul benefi-
ciarului, ambele cu data emiterii 20.01.22 este executată din hârtie simplă fără filigran
și inserții textili încorporați în masa suportului, cu utilizarea formelor de tipar de tip
înalt (numărul) și plan-offset (microtextul, plasa de protecție, seria și textili de tipar),
corespunde după modul de executare a blanchetei autentice de acest tip, prezentată la
examinare în calitate de material comparativ.
2) Conținutul inițial al inscripțiilor manuscrise în rândul întâi al rubricii 14 din foaia de
parcurs pentru autocamioane cu seria AB Nr. 256xxx și la rubrica „La plecare” din bonul
beneficiarului la foaia de parcurs, ambele cu data emiterii 20.01.22 a fost modificat prin
C adăugire.
În rândul întâi a rubricii 14 din foaia de parcurs pentru autocamioane cu seria AB Nr.
256xxx în inscripția manuscrisă „86123” în locul localizării cifrei „6” conținutul inițial
a fost „5”, respectiv conținutul inițial al inscripțiilor manuscrise a fost „85123”.
La rubrica „La plecare” din bonul beneficiarului la foaia de parcurs, ambele cu data emi-
terii 20.01.22 în inscripția manuscrisă „86520” în locul localizării cifrei „6” conținutul
inițial a fost „5”, respectiv conținutul inițial al inscripțiilor manuscrise a fost „85520”.
3) Semne de fals tehnic în semnătura plasată la rubrica „Semnătura beneficiarului și
ștampila” în bonul beneficiarului cu seria AB nr. 256xxx cu data emiterii 20.01.22 nu
sunt.
1) Textele şi tabelele de pe avers şi revers, inclusiv seria „AB” au fost executate prin
metoda tiparului plan (offset); reţeaua de protecţie de culoare roz de pe avers realiza-
tă prin metoda tiparului plan (offset); numărul „256xxx” şi asteriscul „*” (din foaie şi
din bon) au fost executate prin metoda tiparului înalt. Metodele de executare menţio-
nate corespund metodelor de executare a modelului cu seria AB nr.256yyy.
2) Conţinutul iniţial al textului manuscris cu care sunt completate rubricile foii de par-
D curs/bonul beneficiarului au fost supuse modificării la rubricile „La plecare” intersec-
ţie cu „Kilometraj”, respectiv – „Kilometraj” - „La plecare” prin adăugarea de elemente
suplimentare la fostele cifre „5”, modificându-le în cifrele „6” din numerele actuale
„86123” și „86520”. Conţinutul iniţial la rubricile respective a fost „85123”, respectiv
„85520”.
3) Semnătura de la rubrica „Semnătura beneficiarului şi ştampila” din Bonul benefici-
arului a foii de parcurs, seria AB nr.256xxx nu poartă urme de fals tehnic.
1) Blancheta foii de parcurs pentru autocamioane și bonul beneficiarului, ambele cu
seria AB nr. 256xxx și data emiterii 20.01.22, au recuzitele /textele de tipar și liniatura
rubricilor/de pe avers și revers, inclusiv majusculele „AB”, cît și desenul de fundal al
blanchetei, compus din linii frânte de culoare roză, care au fost executate prin metoda
tiparului plan – offset, iar cifrele numărului „256xxx” și asteriscul „*” de pe aversul
blanchetei – în foaie și în bon, sunt executate prin metoda tiparului înalt. Metodele de
executare a elementelor menționate corespund metodelor de executare a respective-
lor elemente din conținutul blanchetei cu seria AB nr. 256yyy – prezentată în calitate
de mostră.
2) În manuscrisele ce completează rubricile blanchetei foii de parcurs și a bonului
beneficiarului ambele cu seria AB nr. 256xxx și data emiterii 20.01.22 sunt schimbări
E
ale conținutului inițial operate prin adăugare de trasee, la:
- preexistenta cifră „5“, pentru a fi citită actuala cifră „6“ din manuscrisul cifric „86123“
în celula plasată la intersecția rubricilor „La plecare“ cu „Kilometraj“ în foaie de par-
curs – conținutul inițial fiind „85123“;
- preexistenta cifră „5“, pentru a fi citită actuala cifră „6“ din manuscrisul cifric
„86520“ plasat la rubrica „Kilometraj“ subrubrica „La plecare“ în bonul beneficiarului
- conținutul inițial fiind „85520“.
3) Semnătura (1) plasată în rubrica „Semnătura beneficiarului și ștampilă“, în bonul
beneficiarului la foaia de parcurs seria AB nr.256xxx cu data emiterii 20.01.22, nu pre-
zintă careva semne de fals tehnic.
3.3. Analiza rezultatelor încercărilor de comparare

Întrebarea Nr.1 - Care este modul de executare a blanchetei foii de parcurs pentru autocamioane, se-
ria AB nr.256xxx și a bonului beneficiarului, ambele cu data emiterii 20.01.22? Corespunde oare după modul
de executare a blanchetelor autentice de acest tip? Dacă nu, care sunt cele mai esențiale diferențe?
Valoarea atribuită: Textele şi tabelele de pe avers şi revers, inclusiv seria „AB” au fost executate prin
metoda tiparului plan (offset); reţeaua de protecţie de culoare roz de pe avers realizată prin metoda tiparu-
lui plan (offset); numărul „256xxx” şi asteriscul „*” au fost executate prin metoda tiparului înalt.
Metodele de executare menţionate corespund metodelor de executare a modelului cu seria AB
nr.256yyy.
Tabelul nr.3 Analiza rezultatelor

Codul
partici- Răspuns Note
pantului
A Modul de executare a blanchetei foii de parcurs pentru autocamioane și bonul be-

neficiarului cu seria AB nr. 256xxx din 20.01.2022 corespunde după metoda de
confecționare și calitatea reproducerii elementelor poligrafice de design cu a blan-
chetelor autentice de acest tip, prezentată în calitate de specimen.
Blancheta foii de parcurs pentru autocamioane și bonul beneficiarului cu seria AB nr.
256xxx din 20.01.2022 este realizată cu utilizarea tiparului înalt (numărul), tiparul
de tip plan offset (recuzitele, plasa de protecție).
Înscrierile manuscrise ce completează rubricile blanchetei au fost executate cu obiect
scriptural - pix cu bilă cu mina albastră.
B Foaia de parcurs pentru autocamioane, seria AB nr. 256xxx și bonul beneficiarului
la această foaie ambele cu data emiterii 20.01.2022 în litigiu a fost confecționată din
hârtie galbenă, fără luminiscență în raze de lumină UV, cu utilizarea formei de tipar
offset plan la imprimarea desenului de fon, a formei de tipar înalt la imprimarea seriei
numărului, a textului pre imprimat și a câmpurilor cu datele de ieșire a întreprinde-
rii poligrafice Editura de imprimate „Statistica”, a4(364).04.98. t. 500 000. Concernul
„PRESA” Com.1339 în conformitate cu modelul tip prezentat la cercetare.
C Blancheta foii de parcurs pentru autocamioane cu seria AB Nr. 256xxx și bonul benefi-
ciarului la foaia de parcurs, ambele cu data emiterii 20.01.22 este executată din hâr-
tie simplă fără filigran și inserții textili încorporați în masa suportului, cu utilizarea
formelor de tipar de tip înalt (numărul) și plan offset (micro textul, plasa de protecție,
seria și textile de tipar), corespunde după modul de executare a blanchetei autentice Răspunsurile coincid 100% cu valoarea atribuită
de acest tip, prezentată la examinare în calitate de material comparativ.
D Textele şi tabelele de pe avers şi revers, inclusiv seria „AB” au fost executate prin me-
toda tiparului plan (offset); reţeaua de protecţie de culoare roz de pe avers realizată
prin metoda tiparului plan (offset); numărul „256xxx” şi asteriscul „*” (din foaie şi din
bon) au fost executate prin metoda tiparului înalt.
Metodele de executare menţionate corespund metodelor de executare a modelului cu
seria AB nr.256yyy.
E Blancheta foii de parcurs pentru autocamioane și bonul beneficiarului, ambele cu se-
ria AB nr. 256xxx și data emiterii 20.01.22, au recuzitele/textele de tipar și liniatura
rubricilor/ de pe avers și revers, inclusiv majusculele „AB”, cât și desenul de fundal al
blanchetei, compus din linii frânte de culoare roz, care au fost executate prin meto-
da tiparului plan offset, iar cifrele numărului „256xxx” și asteriscul „*” de pe aversul
blanchetei – în foaie și în bon, sunt executate prin metoda tiparului înalt.
Metodele de executare ale elementelor menționate supra corespund metodelor de
executare a respectivelor elemente din conținutul blanchetei cu seria AB nr. 256yyy –
prezentată în calitate de mostră.
Întrebarea Nr.2 – Sunt semne de modificare a conținutului inițial în foaia de parcurs pentru autoca-

mioane, seria AB nr.256xxx și a bonului beneficiarului, ambele cu data emiterii 20.01.22? Dacă da, prin ce
metodă au fost efectuate și care este conținutul preexistent?
Valoarea atribuită: Conţinutul iniţial al textului manuscris a fost modificat la rubricile „La plecare”
intersecţie cu „Kilometraj”, respectiv – „Kilometraj” - „La plecare” prin adăugarea de elemente suplimentare
la fostele cifre „5”, modificându-le în cifrele „6” din numerele actuale „86123” și „86520”. Conţinutul iniţial
la rubricile respective a fost „85123”, respectiv „85520”.

Codul parti-
cipantului Răspuns Note
A În foaia de parcurs pentru autocamioane și bonul beneficiarului cu seria 100% din valoa-
AB nr. 256xxx din 20.01.2022 au fost efectuate modificări în conținutul rea
inițial al înscrisurilor manuscrise ce completează rubricile: atribuită
- „Kilometraj” din numărul „86123” în zona cifrei „6”.
- „Kilometraj / La plecare” din numărul „86520” în zona cifrei „6”.
Modificările au fost efectuate prin adăugare de trasee la traseele cifrei
preexistente, cu pix cu colorant albastru.
Conținutul inițial al înscrierilor a fost cifra „5”, din numerele „85123”;
„85520”.
B În câmpurile „Kilometraj” și „La plecare” în Foaia de parcurs pentru auto- A fost stabilit
camioane, seria AB nr. 256xxx și bonul beneficiarului la această foaie, am- 50% din valoa-
bele cu data emiterii 20.01.2022 cifrele care alcătuiesc conținutul inițial rea atribuită
„85123” a fost modificat în „86123” prin modificarea cifrei inițiale „5” în
cifra prezentă „6” prin adăugarea unor noi trasee adăugătoare.
C Conținutul inițial al inscripțiilor manuscrise în rândul întâi a rubricii 14 100% din valoa-
din foaia de parcurs pentru autocamioane cu seria AB Nr. 256xxx și la ru- rea atribuită
brica „La plecare” din bonul beneficiarului la foaia de parcurs, ambele cu
data emiterii 20.01.22 a fost modificat prin adăugire.
În rândul întâi a rubricii 14 din foaia de parcurs pentru autocamioane
cu seria AB Nr. 256xxx în inscripția manuscrisă „86123” în locul locali-
zării cifrei „6” conținutul inițial a fost „5”, respectiv conținutul inițial al
inscripțiilor manuscrise a fost „85123”.
La rubrica „La plecare” din bonul beneficiarului la foaia de parcurs, ambele
cu data emiterii 20.01.22 în inscripția manuscrisă „86520” în locul loca-
lizării cifrei „6” conținutul inițial a fost „5”, respectiv conținutul inițial al
inscripțiilor manuscrise a fost „85520”.
D Conţinutul iniţial al textului manuscris cu care sunt completate rubricile 100% din valoa-
foii de parcurs/bonul beneficiarului au fost supuse modificării la rubrici- rea atribuită
le „La plecare” intersecţie cu „Kilometraj”, respectiv – „Kilometraj” - „La
plecare” prin adăugarea de elemente suplimentare la fostele cifre „5”, mo-
dificându-le în cifrele „6” din numerele actuale „86123” și „86520”. Conţi-
nutul iniţial la rubricile respective a fost „85123”, respectiv „85520”.
E În manuscrisele ce completează rubricile blanchetei foii de parcurs și 100% din valoa-
a bonului beneficiarului, ambele cu seria AB nr. 256xxx și data emiterii rea atribuită
20.01.22, sunt schimbări ale conținutului inițial operate prin adăugare de
trasee, la:
- preexistenta cifră „5“, pentru a fi citită actuala cifră „6“ din manuscrisul
cifric „86123“ în celula plasată la intersecția rubricilor „La plecare“ cu „Ki-
lometraj“ în foaie de parcurs – conținutul inițial fiind „85123“;
- preexistenta cifră „5“, pentru a fi citită actuala cifră „6“ din manuscrisul
cifric „86520“ plasat la rubrica „Kilometraj“ subrubrica „La plecare“ în bo-
nul beneficiarului - conținutul inițial fiind „85520“.

Întrebarea Nr.3 – Sunt oare semne de fals tehnic în semnătura plasată la rubrica „Semnătura benefici-
arului și ștampila”, în bonul beneficiarului la foaia de parcurs, seria AB nr.256xxx cu data emiterii 20.01.22?
Valoarea atribuită: Nu sunt urme de fals tehnic.

Codul parti-
cipantului Răspuns Note
A Semnătura plasată la rubrica „Semnătura beneficiarului și ștampila” pe bo- 0% din valoa-

nul beneficiarului cu seria AB nr. 256xxx la Foaia de parcurs pentru auto- rea atribuită
camioane, seria AB nr. 256xxx din 22.01.2022 a fost executată în condiții
neobișnuite de scriere (probabil copiere prin transparență sau imitare ser-
vilă).
S-a formulat concluzia de probabilitate (probabil copiere prin transparență
– procedeu de fals tehnic), reieșind din examinările efectuate asupra semnă-
turii în cauză, în urma cărora nu au fost stabilite urme de pregătire tehnică,
copiere (particule de colorant pe partea reversă a actului în zona plasării
semnăturii examinate), proiectare; urme de hârtie copiativă (plombagină),
urme de creion (grafit) (indici de radiere a traseelor/ scămoșare a stratului
superficial), urme presate în stratul hârtiei și neacoperite cu colorant/tra-
see albe în urma pregătirii prealabile; fluorescența colorantului ce nu cores-
punde traseelor semnăturii.
B Semnătura din câmpul „Semnătura beneficiarului și ștampila” din Bonul Be- 0% din valoa-
neficiarului al Foii de parcurs pentru autocamioane cu seria AB nr. 256xxx a rea atribuită
fost executată prin copiere vizuală.
C Semne de fals tehnic în semnătura plasată la rubrica “Semnătura beneficia- 100% din
rului și ștampila” în bonul beneficiarului la foaia de parcurs cu seria AB nr. valoarea atri-
256xxx cu data emiterii 20.01.22 nu sunt. buită
D Semnătura de la rubrica „Semnătura beneficiarului şi ştampila” din Bonul 100% din
beneficiarului a foii de parcurs seria AB nr.256xxx nu poartă urme de fals valoarea atri-
tehnic. buită
E Semnătura (1) plasată în rubrica „Semnătura beneficiarului și ștampilă“, în 100% din

bonul beneficiarului la foaia de parcurs seria AB nr.256xxx cu data emiterii valoarea atri-
20.01.22, nu prezintă careva semne de fals tehnic. buită
Interpretând rezultatele obținute de laboratoarele participante, vedem, că toate laboratoarele au

dat răspunsuri corecte la întrebarea Nr.1, care a condus la obținerea calificativului „Pozitiv” cu 100%
coincidențe, ceea ce înseamnă un nivel înalt de certitudine.
Laboratoarele cu codul A, C, D, E au dat răspunsuri corecte la întrebarea Nr.2 care a condus la
obținerea calificativului „Pozitiv” cu 100% coincidențe, ceea ce înseamnă un nivel înalt de certitudine.
Laboratorul cu codul B a dat răspuns la întrebarea Nr.2 care a condus la obținerea calificativului „Po-
zitiv” cu 50% coincidențe cu valoarea atribuită.
Laboratoarele cu codul C, D, E au dat răspunsuri corecte la întrebarea Nr.3 care a condus la obținerea
calificativului „Pozitiv” cu 100% coincidențe, ceea ce înseamnă un nivel înalt de certitudine. Laboratoarele
cu codul A, B la întrebarea Nr.3 au obținut calificativul „Negativ” cu 0% coincidențe cu valoarea atribuită.
Laboratoarele cu codul C, D, E au dat răspunsuri corecte la toate întrebările.
Pe baza rezultatelor participanților și a altor informații aferente Programului încercărilor, organiza-
torul „small ILC” consideră că obiectivele încercărilor de comparare interlaboratoare au fost îndeplinite în
mod adecvat.
CONCLUZII
Participarea la încercările de competență interlaboratoare reprezintă un mecanism fiabil și perfor-

mant pentru a dovedi competența laboratoarelor și pentru asigurarea validității rezultatelor încercărilor.
Astfel, încercările interlaboratoare, au devenit instrumente pentru demonstrarea competenței laboratoare-
lor, recunoscute la același nivel ca și încercările de competență în procedurile de acreditare, deși până nu
demult, nu a existat o politică comună [6, p. 5] pentru utilizarea efectivă a acestui tip de comparări interla-
boratoare în contextul acreditării.
BIBLIOGRAFIE
[1] SM EN ISO/IEC 17025:2018 Cerințe generale pentru competenţa laboratoarelor de încercări şi
etalonări;
[2] SM SR EN ISO/CEI 17043:2011 Evaluarea conformităţii. Cerinţe generale pentru încercările de
competenţă;
[3] Ghid EA-4/21 INF:2018 „Guidelines for the assessment of the appropriateness of small interlabo-
ratory comparisons within the process of laboratory accreditation”;
[4] PG-7.7 Procedură generală „Asigurarea validității rezultatelor examinărilor”;
[5] Hotărârea Guvernului Nr. 195 din 24.03.2017 privind aprobarea Nomenclatorului expertizelor
judiciare, publicată la 07.04.2017 în Monitorul Oficial Nr. 109-118 art. 274.
[6] De aceea au fost incluse explicit în acest document, deşi până acum nu a existat o politică comună
pentru utilizarea efectivă a acestui tip de comparări interlaboratoare în contextul acreditării. EA 3-04 2001
RO [PDF] | Общий доступ к сообществу документов (xdocs.ro) (accesat la 10.04.2023).
CZU 343.3/.7:349.6
PARTICULARITATEA CERCETĂRII LOCULUI SĂVÂRȘIRII INFRACȚIUNILOR CONTRA

MEDIULUI
THE PARTICULARITY OF INVESTIGATING THE PLACE OF COMMITMENT OF CRIMES AGAINST

THE ENVIRONMENT
Oxana Ivanov
avocat, cercetător științific în cadrul
Academiei„Ștefan cel Mare” a MAI
oxanaivaf@mail.ru
https://orcid.org/0009-0008-1554-7494
Grigore Ardelean
doctor în drept, conferențiar universitar la Catedra „Drept privat”
Academia „Ștefan cel Mare” a MAI
ardeleangrigore@mail.ru
https://orcid.org/0000-0002-5203-358X
REZUMAT
Spre deosebire de multe alte categorii de infracțiuni, faptele contra mediului prezintă un șir de complexități
în constatare, urmărire penală și demonstrare a vinovăției făptuitorului. Aceasta se întâmplă din cauza specifi-
cului prejudiciului ecologic, având în vedere că consecințele negative sunt diluate foarte rapid și absorbite de
componentele naturale (apă, aer, sol). Prin urmare, în lipsă de cunoștințe speciale în materie de tactică şi meto-
dică criminalistică, subiecții învestiți cu atribuții în descoperirea criminalității de mediu nu vor face față misiunii
de relevare, fixare, ridicare şi gestionare a probelor. În același timp, baza probatorie este extrem de necesară

demonstrării faptului existenței obiectului infracțiunii şi a acțiunilor prin care aceasta s-a realizat, iar în caz
contrar poate fi pusă la îndoială însăși existența infracțiunii contra mediului. Toate acestea ar fi posibile în cazul
cunoașterii de către subiecții cu atribuții în materia constatării faptelor contra mediului, a unor tactici crimina-
listice specifice, de fixare şi ridicare a probelor chiar în etapa de cercetare la fața locului, chestiune ce va ajuta la
confirmarea săvârșirea unei infracțiuni și descoperirea ei în termeni restrânși.
Cuvinte-cheie: mediu, infracțiune, cercetare, descoperire, tactică criminalistică, urmărire penală, prejudi-
ciu ecologic, infractor, răspundere penală, sancțiune.
SUMMARY
Unlike many other categories of crimes, environmental crimes present a series of complexities in detection,
prosecution and proof of the perpetrator’s guilt. This happens due to the specificity of ecological damage, consi-
dering that the negative consequences are very quickly diluted and absorbed by natural components (water, air,
soil). Therefore, in the absence of special knowledge in the field of forensic tactics and methodology, the subjects
entrusted with attributions in the discovery of environmental crime will not cope with the mission of revealing,
fixing, picking up and managing the evidence. At the same time, the evidentiary basis is extremely necessary to de-
monstrate the fact of the existence of the object of the crime and the actions by which it was carried out, otherwise
the very existence of the crime against the environment can be questioned. All this would be possible if the subjects
with attributions in the matter of ascertaining facts against the environment knew of specific forensic tactics, of
fixing and collecting evidence even at the on-site research stage, a matter that will help to confirm the commission
of a crime and its discovery in narrow terms.
Keywords: environment, crime, research, discovery, forensic tactics, prosecution, environmental damage,
criminal, criminal liability, sanction.
Introducere. Problema protecției mediului prin mecanisme juridice aplicate de către autoritățile
învestite cu atribuții în domeniul combaterii criminalității, a fost și va rămâne una actuală, în condițiile în
care activitățile umane devin tot mai agresive și amenințătoare la adresa mediului, iar pe cale de consecință,
la binele comun al umanității.
Astfel, ținând seama de specificitatea consecințelor, iar prin urmare a valorilor la care se atentează
odată cu săvârșirea infracțiunilor contra mediului, astăzi, se cere un alt stil de abordare a problematicii în
materie de relevare şi combatere a genului de criminalitate avut în discuție.
După cum se afirmă în literatura de specialitate, și pe bună dreptate, apariția şi multiplicarea unor
infracțiuni, precum: traficul ilicit cu exemplare de specii din fauna şi flora sălbatică, importul-exportul de
deșeuri toxice, traficul ilicit de materii nucleare şi problemele ecologice pe care acestea le creează au făcut
necesare promovarea unor tehnici şi metode de investigație criminalistică cât mai adecvate domeniului [10,
p. 411]. Or, după cum mai susține autorul, apariția şi dezvoltarea criminalisticii specializate în problemele
investigării criminalității de mediu este favorizată de faptul că științele criminalistice sunt, cel mai adesea,
științe ale naturii (studiază legitățile de formare a diferitor categorii de amprente, efecte ale schimbărilor
în natură de orice fel etc).
Deci, suntem întru totul de acord cu afirmațiile autorului citat, deși actualmente se consideră că şi
metodele criminalistice clasice utilizate la identificarea făptuitorului unei daune de mediu nu sunt întot-
deauna în stare să răspundă la întrebarea: cine a săvârșit sau a contribuit la săvârșirea faptei?. Tocmai din
acest considerent, în lucrarea de față încercăm să scoatem în evidență importanța recomandărilor oferite
de știința procesual penală şi criminalistică ce urmează a fi utilizată la maxim în procesul constatării faptei
contra mediului şi determinării autorului acesteia.
Așadar, necesitatea unui asemenea studiu se face observată în circumstanțele în care ineficiența
activităților de prevenire şi combatere a infracțiunilor de mediu indică la lipsa de conlucrare între structu-
rile organelor de drept cu autoritățile de mediu în timpul cercetării locului săvârșirii faptei contra mediului.
De asemenea, se atestă lipsa unei pregătiri speciale în domeniul relevării faptelor penale contra mediului de
către subiecții învestiți cu asemenea atribuții, incompatibilitatea activității unor structuri specializate aflate
în componența autorităților de mediu cu activitatea specială de investigație etc.
Scopul articolului rezultă din necesitatea accentuării relevanței științei criminalistice pe segmentul
cercetării locului săvârșirii infracțiunilor contra mediului, dar și cea a evidențierii particularităților investi-
gării unor asemenea categorii de infracțiuni.
Metodele și materiale aplicate în cadrul cercetării științifice se impun prin importanța și utili-

tatea lor teoretică recunoscută de veacuri, dintre acestea fiind utilizate cu preponderență: metoda ana-
lizei, metoda istorică, metoda sintezei, metoda deducției, metoda sistemică, metoda comparativă, precum
și metoda empirică.
Rezultate obținute și discuții. De la începutul cercetării de față, insistăm a arăta realitatea în care
fenomenul criminalității de mediu întotdeauna a fost subestimată de către omul de rând, de autoritățile
publice, dar și de către organele de drept. Aceasta s-a întâmplat din diverse motive: fie că nu cunosc toți
semnele infracționalității de mediu, nu sunt resimțite imediat consecințele prejudiciabile, nu sunt cunos-
cute categoriile de fapte ce constituie încălcări ale legislației de mediu, probarea faptului săvârșirii unor
infracțiuni de mediu este dificilă pentru victimă sau complicată în descoperire și identificare a autorului de
către organele abilitate etc. Însă, această formă de criminalitate există și devine din ce în ce mai agresivă și
amenințătoare la adresa componentelor de mediu, respectiv la securitatea ecologică a statului și a simplului
cetățean.
Dint toate aceste considerente, am decis ca prin prezenta lucrare să abordăm subiectul intervenției
organelor de drept în contracararea infracțiunilor de mediu, începând de la tratarea particularităților reali-
zării primei acțiuni de urmărire penală - cercetarea la fața locului.
Deci, după cum spuneam anterior, în competența organului de urmărire penală intră misiunea sesi-
zării (în sensul recepționării informației) despre săvârșirea unei infracțiuni după care să întreprindă toa-
te acțiunile imediate și necesare în vederea asigurări descoperii și tragerii la răspundere a făptuitorilor.
Deși în acest proces sunt implicate mai multe categorii de subiecți ai organelor de drept (ofițer de sector,
ofițer de investigații, specialist criminalist etc.), am accentuat aici misiunea ofițerului de urmărire penală,
deoarece acesta este conducătorul grupului operativ ce se deplasează la locul săvârșirii faptei. Or, potrivit
reglementărilor în domeniu [5, p. 187-188]. odată ce există indici ai infracțiunii, ofițerul de urmărire penală,
concomitent cu înregistrarea sesizării, va porni, imediat la fața locului procesul de urmărire penală şi, călău-
zindu-se de dispozițiile legislației procesuale, va efectua acțiuni de urmărire penală în vederea descoperirii
ei şi fixării probelor concludente, utile şi pertinente, va lua măsuri în vederea asigurării acțiunii civile sau a
eventualei confiscări a bunurilor dobândite ilicit.
Totodată, observăm că misiunea acestuia ar fi greu de realizat fără concursul diferitor categorii de
subiecți ai structurilor polițienești, în condițiile în care acestea dispun de o asemenea pregătire, sunt in-
vestite cu competențe speciale în constatarea şi combaterea infracțiunilor de orice tip. Cu toate acestea,
subiecții menționați, credem noi, ar trebui să dispună de instruire specială în investigarea infracțiunilor de
mediu [8, p. 82-95], atâta timp, cât și respectivele categorii de fapte prezintă anumite particularități dictate
de legitățile factorilor de mediu afectați prin fapte infracționale.
Gradul de abordare a particularității cercetării locului infracțiunilor de mediu
Anterior demarării studiului propriu zis în materia particularităților și complexității activității de
cercetare a locului săvârșirii infracțiunilor de mediu, am considerat necesar să căutăm în cuprinsul doctri-
nei naționale unele lucrări ce ar aborda același subiect. Însă, cu părere de rău, nu prea am găsit nimic, nici
în domeniul științei de drept al mediului și nici în cea a criminalisticii.
Și totuși, am sperat mult să identificăm careva studii în domeniul criminalisticii care s-ar referi la
tactica cercetării la fața locului a urmelor infracțiunilor contra mediului, însă fără rezultat. Mai mult, în
toate lucrările de criminalistică, dar și cele de procedură penală, atunci când se aduc exemple la toate com-
partimentele activității de cercetare la fața locului, nu se face referire la circumstanțele cercetării locului
infracțiunii contra mediului. Adică, atunci când se face referire la tactica identificării semnelor negative,
fixării și ridicării corpurilor delicte etc., se utilizează în calitate de exemple infracțiunile de omor, sustrage-
re, accidente numai nu se face referire la particularitatea examinării componentelor de mediu afectate prin
infracțiune, cu toate că acestea comportă cea mai mare particularitate de reflectare a circumstanțelor ne-
gative (urmele depistate în timpul cercetării la fața locului nu corespund mecanismului obișnuit de creare
a urmelor specifice pentru o astfel de faptă săvârșită [9, p. 45].
Anume, în lumina acestor necesități, ținem să afirmăm, că însușirea tehnicilor şi metodelor de in-
vestigare a infracțiunilor, inclusiv şi celor de mediu, se realizează doar în cadrul studierii științelor crimi-
nalistice, cunoștințe specifice şi obligatorii pentru structurile polițienești şi nu pentru cele ce reprezintă
autoritățile de mediu.
După cum este susținut la nivel doctrinar [11, p. 4], la determinarea făptuitorului în cazul răspunde-
rii pentru fapta cauzatoare de daune prezintă interes atât știința procesuală, cât şi cea criminalistică. Din

aceste considerente tehnicile şi metodele de investigare a infracționalității de mediu impun preocupări noi
în criminalistică şi aspecte inedite în știința criminalistică.
Rolul cercetării la fața locului în procesul constatării și descoperirii infracțiunilor contra me-
diului este unul determinant pentru descoperirea, tragerea la răspundere a făptuitorilor, precum și repara-
rea din contul lor a prejudiciului adus mediului și persoanei.
Deși, structurile polițienești încă nu acordă o importanță cuvenită infracțiunilor contra mediului,
acestea există și înregistrează o tendință de creștere la nivel global. În acest sens, de câțiva ani buni, la
nivelul Uniunii Europene sunt elaborate un șir de acte care vin să consolideze capacitatea structurilor
polițienești în relevarea și descoperirea acestor categorii de fapte. Pentru mai multă eficiență, Consiliul Eu-
ropei sugerează schimbarea atitudinii și reconsiderarea conceptului de calificare penală a infracțiunilor de
mediu, precum și adaptarea tacticilor criminalistice, de urmărire penală și de investigare la noile realități.
În acest sens se aduce drept exemplu, recomandarea Comitetul Economic și Social European formu-
lată în raportul de informare NAT/767 „Evaluarea Directivei privind infracțiunile împotriva mediului” [7],
conform căreia statele membre ale UE ar trebui să instituie forțe de poliție specializate, procurori, judecă-
tori și instanțe judecătorești în domeniul infracțiunilor împotriva mediului. CESE consideră că ECD poate fi
eficace numai dacă este cuplată cu resurse și o formare adecvate la nivelul statelor membre.
Ca răspuns la aceste îndemnuri, multe din statele europene au creat structuri polițienești specializat
în domeniul combaterii criminalității de mediu. Republica Moldove, la moment nu dispune de o asemenea
structură, iar ca soluție de moment ar fi cea a instruirii structurilor polițienești pe domeniul reacționării,
constatării și descoperirii unor asemenea infracțiuni care necesită aplicarea unor tactici particulare.
În context, lucrarea de față, pe lângă evidențierea importanței activității de urmărire penală în proce-
sul documentării cazurilor ilicite cu impact asupra mediului, va identifica și examina anumite particularități
ale cercetării locului săvârșirii lor, fapt ce implică cunoștințe și acțiuni specifice din partea echipei de cer-
cetare la fața locului.
Obiective principale ale cercetării locului săvârșirii faptelor contra mediului constituie părți seg-
mentate de analiză care, concentrate într-un tot întreg, vor face posibilă atingerea rezultatului urmărit, adi-
că îmbunătățirea calități procesului de cercetare la fața locului a infracțiunilor contra mediului. Obiectivele
avute în vedere se refer la următoarele:
–– relevarea deplină și înțelegerea circumstanțelor negative ale săvârșirii infracțiunilor de mediu. Nu-
mai prin cercetarea în detaliu a urmelor ce indică la săvârșirea unei infracțiuni de mediu, se poate înțelege
mecanismul de săvârșire, sursa prejudiciului, posibile efecte secundare, cercul unităților industriale din
zonă și impactul activității lor, și multe alte circumstanțe utile pentru întregul proces de investigare, dar și
pentru luarea măsurilor de izolare a locului faptei în vederea limitării posibilităților de extindere a prejudi-
ciului ecologic. Or, spre deosebire de alte categorii de infracțiuni (accidente rutiere, omor, sustragere, dete-
riorarea bunurilor etc.) cele de mediu nu sunt evidente din momentul săvârșirii lor, iar datorită capacității
de diluare în atmosferă, apă ori sol a consecințelor negative, precum și a cea de regenerare a factorilor de
mediu, restabilirea deplină a tabloului infracțional este practic imposibilă. De aceea, la fața locului urmează
a fi utilizate cele mai performante mijloace tehnice de fixare, dar și cunoștințe speciale în materie de crimi-
nalistică.
–– prevenirea extinderii prejudiciului asupra mediului. Ajunsă la fața locului, echipa de cercetare ur-
mează să întreprindă în mod prioritar măsuri de limitarea a extinderii prejudiciului în mediul natural, ches-
tiune care se întâmplă destul de rapid (răspândirea substanțelor toxice într-un lac, râu sau atmosferă). Să
acorde primul ajutor medical animalelor rănite în caz de braconaj, să informeze populația din zona afectată
despre deversări sau emisie în atmosferă a poluanților.
Deci, până la sosirea grupului operativ al Inspectoratului de poliție ce deservește teritoriul în care a
fost săvârșită infracțiunea, inspectorii de mediu, în cazul în care în timpul inspecției au constatat existența
semnelor unei infracțiuni de mediu, în scopul asigurării integrității probelor, securizării perimetrului, eva-
luării operative a potențialității amenințărilor asupra mediului şi omului, ar trebui să dispună şi de o pre-
gătire specială în domeniu. Mai mult, și membrii grupei operative trebuie să cunoască modul de intervenție
la fața locului unde au fost săvârșite infracțiuni împotriva mediului. Or, aici poate apărea întrebarea dacă
bunurile contaminate, animale rănite, și alt obiecte de mediu identificate la locul faptei, vor fi nimicite, izo-
late sau transferate până la examinarea lor la fața locului sau după?.
Asigurarea unei baze probatorii relevante depinde de calitatea, diversitatea și cantitatea corpurilor ri-

dicate la fața locului. Vorbim despre diversitate având în vedere că unele mostre pentru comparație ar putea
fi ridicate și din alte locații decât cea care constituie loc cercetării sau unități industriale aflate în adiacentul
zonei în care s-a depistat prejudiciul. De asemenea, spre deosebire de cazul cercetării altor infracțiuni, cele
de mediu, pe segmentul deplinătății bazei probatorii ridicate de la fața locului, presupune ceva mai mult.
Spre exemplu, în cazul unui lac poluat, ar urma să se ridice de la fața locului nu doar urmele camionului care
a deversat deșeuri sau o doză de apă pentru analiză de laborator, ci și pești vii care au avut contact cu apa
infectată, vegetație acvatică, probe de sol din terenul riveran al apei etc.
Principiile ce asigură eficiența activității de cercetare la fața locului a infracțiunilor de mediu
sunt și ele importante a fi trasate și puse în fața întregului procesul de examinare la fața locului, atâta timp,
cât ele constituie directive călăuzitoare în toate activitățile.
Principiul operativității îndeplinirii acțiunilor de cercetare la fața locului, fiind specific și comun
tuturor categoriilor de infracțiuni, dar mai ales infracțiunilor de mediu, în condițiile în care consecințele
negative sunt ușor și rapid diluate în mediul natural. Spre exemplu, în cazul poluării atmosferice, unde se
califică fapta ca poluare atmosferică în prezența unei concentrații de CO2 stabilite de lege [4], în lipsa unei
reacționări operative, această concentrație se poate dilua și, respectiv, făptuitorul poate rămâne nepedepsit
din cauza lipsei semnelor componenței de infracțiune prevăzută la art. 230 din Codul penal1.
În literatura de specialitate [9, p. 47-48], operativitatea presupune efectuarea cercetării de îndată ce
activitatea infracțională s-a epuizat și făptuitorul a părăsit locul infracțiunii, ceea ce în cazul infracțiunilor
de mediu operativitatea reacționării ar presupune și acțiunile echipei de cercetare chiar în procesul comite-
rii infracțiunii fără ca activitatea criminală să se fi epuizat (infracțiunile de mediu, de obicei, sunt infracțiuni
continue, de durată), aceasta și fiind o particularitate a cercetării la fața locului a respectivelor categorii de
infracțiuni. Potrivit aceleiași surse, realizarea fără întârziere a cercetării locului faptei, asigură descoperirea
și valorificarea probelor materiale ale infracțiunii înainte ca acestea să fie distruse sau să suporte modificări.
În același timp, regulile de procedură nu ar trebui să contravină principiului operativității. Ne referim
în acest caz la procedura înregistrării infracțiunii și pornirii unei cauze penale care ar putea să se producă
spontan prin mijloace electronice, chiar de la fața locului și în timpul realizării acțiunilor de urmărire penală
(cercetarea la fața locului, spre exemplu) fără a fi necesară o înregistrare prealabilă a sesizării, ordonare și
avizare de către organul ierarhic superior.
Principiul coordonării acțiunilor în cadrul cercetării locului săvârșirii infracțiunilor contra mediului
are și el o mare însemnătate și, aici trebuie să avem în vedere trei împrejurări unde se impune coordonarea
acțiunilor comune de constatare și cercetarea a locului faptei:
Coordonarea acțiunilor membrilor echipei de cercetare reprezintă o misiune ce aparține ofițerului de
urmărire penală. În acest sens, ofițerul de urmărire penală este persoana care, în numele statului, în limitele
competenței sale, efectuează urmărirea penală în cauze penale şi exercită alte acțiuni prevăzute expres de
lege. Întru realizarea atribuțiilor sale acesta este împuternicit să conducă, din momentul înregistrării faptei
social periculoase, măsurile speciale de investigații pentru descoperirea infracțiunii, căutarea persoanelor
dispărute fără urmă, precum şi a bunurilor care s-au pierdut în urma săvârșirii infracțiunii, să dea dispoziții
organelor de poliție sau altor organe competente cu privire la reținere, aducerea forțată, arestare şi la alte
acțiuni procesuale, precum şi le solicită ajutor la efectuarea acțiunilor de urmărire penală.
Coordonare activității structurilor polițienești din regiunile adiacente este impusă de o altă particula-
ritate a cauzării prejudiciului ecologic, fapt care impune o particularitate și față de cercetarea la fața locului
a faptei cauzatoare. Exemplu poate fi, identificarea prejudiciului (pești morți, animale împușcate, păduri
defrișate) în trei regiuni ale țării amplasate de-a lungul aceluiași râu sau prin care trec o fâșie forestieră.
Prin urmare, după ce vor fi sesizate organele de poliție ce deservesc perimetrul acelor trei localități, echipe-
le de cercetare ar trebui să-și coordoneze acțiunile în vederea realizării cercetării la fața locului, caz în care
ar fi posibilă și o concentrare a acțiunilor de cercetare într-un perimetru extins fără a se recurge la cerce-
tarea a trei locuri ale infracțiunii cu aceleași semne, aceleași categorii de prejudicii și mijloace de săvârșire.
Cu specialiștii autorităților de mediu. În lipsă de cunoștințe speciale în materie de tactică şi metodică
criminalistică, inspectorii de mediu nu vor face față misiunii de relevare, fixare, ridicare şi gestionare a pro-
1
Poluarea aerului cu depășirea normelor stabilite, ca urmare a emisiei în atmosferă a poluanților sau a încălcării reguli-
lor de exploatare, sau a neutilizării utilajului, aparatajului, instalațiilor de purificare şi control al emisiilor în atmosferă,
dacă aceasta a cauzat daune în proporții considerabile mediului, regnului animal sau vegetal, sănătății populației ori a
provocat decesul persoanei.

belor ce sunt extrem de necesare demonstrării faptului existenței obiectului infracțiunii şi a acțiunilor prin
care aceasta s-a realizat, iar în consecință va fi pusă la îndoială însăși existența infracțiunii contra mediului.
De aceea, legiuitorul a decis ca aceste atribuții să fie date structurilor polițienești, însă acestea nu dispun
de specialiști, experți criminaliști care să cunoască specificul legităților de funcționare a componentelor de
mediu, semnele distincte ale săvârșirii unei infracțiuni de mediu (pătarea pământului, uscarea vegetației,
schimbarea culorii apei, semnele deversării de substanțe chimice etc), precum şi modul de a acționa în
diferite categorii de câmpuri infracționale ce vizează factorii de mediu. În aceste împrejurări, ofițerul de
urmărire penală este în drept să facă uz de aptitudinile speciale ale unor specialiști, obținând cât mai multe
consultații de la ei pe marginea faptei comise [9, p. 46], dar și să coordoneze activitatea acestora în procesul
cercetării la fața locului, precum și pe parcursul întregului proces de investigare a infracțiunii de mediu.
Finalități necesare garantării calității acțiunii de cercetare a locului infracțiunii contra mediu-
lui. Orice activitate, inclusiv și cea procesuală sau de investigații, urmărește o anumită finalitate care poate
fi apreciată după anumite standarde și misiuni îndeplinite. Același lucru se întâmplă și în cazul aprecierii
drept eficientă activitatea de cercetare la fața locului, iar în cazul infracțiunilor de mediu aceasta se măsoară
prin următoarele rezultate:
Posibilitatea probării faptului săvârșirii unei infracțiuni contra mediului
În primul rând, prezența echipei de cercetare la fața locului săvârșirii oricărei categorii de infracțiuni,
este determinată de necesitatea constatării semnelor infracțiunii, existenței ei ca atare (a fost săvârșită cu
adevărat sau este o înscenare), precum și cea a determinării tuturor circumstanțelor comiterii, acumulării
bazei probatorii și indiciilor ce ar duce la descoperirea ei.
Importanța și parametri ce indică la îndeplinirea misiunii probatorii a faptului săvârșirii unei
infracțiuni asupra mediului constă în [6, p. 41]:
Clarificarea circumstanțelor ce indică o încălcare;
Identificarea corectă a categoriei de infracțiune săvârșită;
Stabilirea gravității consecințelor faptei în vederea distingerii între contravenție și infracțiune contra
mediului;
Identificarea părții responsabile de săvârșirea faptei contra mediului;
Clarificarea acțiunilor ulterioare de urmărire penală care sunt mai eficiente pentru probarea
vinovăției.
Evaluarea cu precizie a întinderii prejudiciului adus mediului
Daunele aduse mediului ar trebui să fie evaluate cât mai precis posibil în cadrul cercetării la fața lo-
cului, pentru că de acestea depinde calificarea proporțiilor faptei, respectiv delimitarea între contravenție și
infracțiune. De asemenea, cunoașterea întinderii concrete a prejudiciului ecologic, face posibilă și echitabilă
acțiunea civilă în procesul penal care poate fi înaintată de către persoana afectată direct prin infracțiune, cât
și autoritățile de mediu în cazul unei daune aduse interesului comun al societății (ce afectează dreptul la un
mediu sănătos garantat de Constituție).
Mai mult, cunoașterea zonei de extindere a prejudiciului ecologic, fapt posibil de cunoscut prin
intervenția echipei de cercetare, oferă indicii pentru autoritățile responsabile a interveni în vederea limită-
rii extinderii, dar și realizării măsurilor de depoluare, de evaluare a costurilor acestora care, ulterior vor fi
puse pe seama făptuitorului.
Etapele cercetării la fața locului. Așa cum se procedează în cazul oricărui tip de infracțiune, în cazul
cercetării locului infracțiunii de mediu activitatea de cercetare la fața locului se realizează în trei etape: de
pregătire; de lucru și de fixare a rezultatelor cercetării.
Etapa de pregătire constituie o parte destul de importantă a întregii activități de reacționare și
cercetare a locului faptei. Deși în literatura de specialitate aceasta se subdivide în alte două etape, iar în
viziunea noastră ar exista și a treia, dintre care prima și a doua etapă se desfășoară până la ieșirea la fața
locului, iar a trei nemijlocit la locul faptei.
Prima etapă este cea realizată până la primirea informației despre săvârșirea unei infracțiuni, și ar
consta în următoarele activități:
Examinarea după harta electronică a zonei ce constituie sectorul deservit, unde se va atrage atenție
asupra numărului zonelor și unităților industriale, căilor de acces la ele, drumuri în reconstrucții (după
posibilitatea) și alte chestiuni de infrastructură, inclusiv schema de intervenție în vedere blocării căilor de
evadare a făptuitorilor pentru coordonarea activității cu echipajele din teritoriul deservit;

Verificarea informațiilor de dată recentă despre condițiile meteorologice pentru perioada în care va
realiza serviciul în cadrul grupului operativ. Aceasta se face în scopul pregătirii echipamentului adaptat la
condițiile meteorologice (scurte impermeabile, corturi pentru acoperirea locului cercetării, echipament de
încălzire, de deszăpezire etc.);
Cunoașterea membrilor grupului operativ sub aspectul profesionalismului, cunoașterii atribuțiilor
de serviciu și a gradului de pregătire a acestora. În acest compartiment ne referim și la cunoașterea lis-
tei specialiștilor din diferite domenii, datele lor de contact, precum și disponibilitatea lor de deplasare la
fața locului. În practică, de obicei, ofițerul de urmărire penală și persoana de serviciu în unitatea de gardă
cunosc doar datele de contact ale medicului legist, evitând să înțeleagă că este necesară intervenția și al-
tor specialiști din diferite domenii, nu mai vorbim aici de cei din cadrul autorităților de mediu (Agenția
Moldsilva, Agenția Apele Moldovei; Societatea vânătorilor și pescarilor; Agenția pentru geologie și resurse
minerale etc.);
Verificarea mijloacelor tehnico-criminalistice, în special pentru cazul infracțiunilor de mediu, existența
aparatajului de măsurare a gradului de emisie în atmosferă a substanțelor toxice, existența echipamentului
pentru intervenție în zonă contaminată;
Să verifice disponibilitatea mijlocului de transport pentru eventuala deplasare la fața locului; disponi-
bilitatea deplasării la fața locului a unui laborator criminalistic sau disponibilitatea intervenției autorităților
de mediu în caz de infracțiuni cu impact devastator asupra mediului;
Etapa a două în faza de pregătire se declanșează din momentul primirii informației despre săvârșirea
unei infracțiuni concrete (stabilită din semnele preliminare), iar aici vom avea în vedere o infracțiune con-
tra mediului care implică realizarea următoarelor acțiuni specifice:
Stabilirea caracteristicilor geografice ale locului săvârșirii faptei contra mediului și a locului identifi-
cării efectelor acesteia. În primul rând, în momentul primirii informației despre săvârșirea unei infracțiuni,
persoana care o recepționează trebuie să obțină de la denunțător cât mai multă informație posibilă pentru
a cunoaște categoria infracțiunii săvârșite, amploarea ei, dar și subiecții ce ar putea interveni din cea mai
apropiată zonă a locului faptei.
De obicei, particularitatea infracțiunilor de mediu constă în faptul că de multe ori locul săvârșirii fap-
tei nu coincide cu cel al apariției consecințelor (prejudiciul ecologic). Bunăoară, dacă o uzină a deversat ape
menajere cu conținut toxic într-un râu, atunci consecințele pot fi văzute la câțiva kilometri distanța (pești
morți, apă poluată, vegetație din adiacentul apei afectată etc.). Astfel se întâmplă și în cazul poluării solului,
ne mai vorbind de aerul atmosferic.
În asemenea împrejurări, apare întrebare, unde va fi desfășurată cercetarea, la locul consecințelor
sau la locul faptei?, în condițiile în care acesta nu este cunoscut (în cazul exemplelor enunțate mai sus). Evi-
dent, atunci când va fi cunoscut locul săvârșiri infracțiunii, se va începe de la cercetarea acestuia, atenție!,
cu extinderea cercetării și asupra locului apariției consecințelor, pentru că nu vom avea în vedere aici două
locuri ale săvârșirii fapte. Mai mult, instituția pe care o examinăm este cea a cercetării locului infracțiunii și
nu a locului consecințelor infracțiunii.
Așadar, în asemenea împrejurări este necesară stabilirea unităților industriale din zona în care sa
cauzat prejudiciul pentru a extinde perimetrul suprafeței locului săvârșirii infracțiunii, chestiune diferită
de cea a realizării cercetării mai multor locații.
–– Stabilirea competenței în cercetarea locului faptei și celui a prejudiciului. Spuneam mai devreme, că
atunci când se primește sesizarea despre infracțiune, trebuie stabilită cu precizie locația săvârșiri acesteia,
deoarece de aceasta depinde stabilirea competenței teritoriale. Mai mult, în cazul poluării acvatice (în spe-
cial a râurilor) sau a defrișărilor pe sectoare întinse ce ar cuprinde perimetrul a două localități (raioane)
se cere informarea și implicarea structurilor polițienești ce deservesc acea zonă, cel puțin a unei părți din
grupul de reacționare operativă (ofițerul de investigații și inspector de sector);
–– Organizarea pazei locului infracțiunii până a ajunge grupul operativ;
–– Implicarea autorităților de mediu în vederea limitării extinderii prejudiciului asupra mediului;
–– Informarea echipajului medical în cazul infracțiunilor în care există victime (iar în cazul infracțiunilor
împotriva regnului animal, informare medicului veterinar din sectorul deservit sau autoritățile de mediu
competente);
–– Informarea echipajelor din teritoriu în vederea blocării căilor de evadare a infractorilor etc.
Etapa de pregătire la fața locului este ce-a de a treia parte ce încheie faza pregătirii acțiunii de

cercetare la fața locului și care se petrece nemijlocit la locul faptei constând în următoarele activități:
Examinarea vizuală extinsă a împrejurărilor din imediata apropiere a locului faptei. Deci, odată ajuns
la fața locului, grupul de urmărire penală, în cazul infracțiunilor de mediu, trebuie să examineze zonele
apropiate locului faptei pentru a putea identifica sursa prejudiciului. De ce anume, pentru că de obicei, locul
faptei nu coincide cu locul localizării consecințelor faptei contra mediului. Cu alte cuvinte, persoana sesizea-
ză, în multe cazuri, consecințele faptei (apa poluată, aerul atmosferic urât mirositor sau cu conținut toxic)
indicând organelor de poliție locul acesteia, însă ajunși la fața locului, aceștia trebuie să detecteze imediat
sursa de poluare pentru a o izola, cerceta împreună cu locul extinderii consecințelor. Evident, sunt și cazuri
în care locul săvârșirii faptei coincide cu cel al apariției efectelor, spre exemplu, în cazul defrișărilor, vâna-
tului ilegal, depozitării deșeurilor, poluării solului etc.
Determinarea consecutivității între examinarea locului faptei și a locului efectelor faptei. După cum am
mai spus, se va cerceta, întâi de toate, locul săvârșirii infracțiunii, iar mai apoi și cel al localizării consecințelor
faptei din perspectiva evaluării întinderii prejudiciului ecologi, dar odată cu acesta și a întinderii răspunde-
rii pe care urmează a o suporta făptuitorul.
Acordă ajutorul necesar victimelor (medical, de evacuare a bunurilor, eliberarea animalelor din cap-
cane, întreruperea circuitului electric, etc.). În timpul desfășurării acestor activități de salvare, este indicat
ca membrii grupului operativ să procedeze astfel încât să nu ducă la alterarea sau distrugerea urmelor
infracțiunii, formă sau materie, a altor mijloace de probă existente la fața locului [9, p. 52];
Stabilește identitatea persoanelor aflate la fața locului (victimelor, martorilor, presupușilor făptuitori
persoane fizice sau juridice);
Ofițerul de urmărire penală stabilește sarcini pentru fiecare membru al echipei în funcție de specificul
funcției pe care o deține.
Întreprinde și alte măsuri considerate de cuviință de către conducătorul sau membrii grupei de cer-
cetare, în funcție de împrejurările concrete apărute la fața locului.
Etapa de lucru constă din activități concrete de cercetare a locului faptei și acestea se referă la ur-
mătoarele: observarea reliefului și condițiilor în care se va realiza cercetarea; se vor căuta toate obiectele ce
prezintă interes pentru urmărirea penală; marcarea drumului de acces la locul faptei; excluderea urmelor
ce nu au fost lăsate de făptuitor; identificarea locuitorilor din preajmă în vedere chestionării; interpretarea
urmelor la fața locului; formularea versiunilor cu implicarea unui specialist în domeniul protecției mediului
(specializat în domeniul concret de gestionare a categoriei de resurse care a fost afectată prin infracțiune).
Etapa de fixare a rezultatelor cercetării este ultima din întregul amalgam de acțiuni realizate la fața
locului și constă din următoarele activități: fixarea și ridicarea probelor cu respectarea tuturor cerințelor
și tacticilor criminalistice; întocmirea documentației ce consemnează faptul cercetării la fața locului (pro-
cesul-verbal de cercetare la fața locului); aprecierea rezultatelor cercetării la fața locului cu luarea în con-
siderare a tuturor ipotezelor, persoanelor bănuite și întreprinderea măsurilor operative de investigații în
vederea reținerii infractorului.
Drept concluzie la aspectele cercetate în prezenta lucrare, ținem să ne expunem asupra faptului că
deși știința criminalisticii și cea a procedurii penale au cunoscut o dezvoltare continuă pe segmentul cerce-
tării la fața locului, combinarea loc cu știința dreptului mediului încă nu s-a produs, cauzele fiind multiple.
În primul rând, faptele contra mediului nu au consecințe imediate ca și în cazul tuturor infracțiunilor, de
aceea efectul lor negativ nu este resimțit de societate, fapt ce face ca acestea să nu poată fi sesizate. O altă
cauză este necunoașterea categoriilor de încălcării și mecanismului lor de săvârșire, deși se petrec în ochii
multora, nu sunt apreciate drept fapte ilegale. Structurile polițienești nu dispun de pregătire specială în
domeniul protecției mediului, iar conlucrarea cu autoritățile de mediu ce dispun de asemenea consecințe,
nu este asigurată din varii motive, fie din cauza conflictului de competență, fie din cea a lipsei de interes a
unor subiecți.
În plan criminalistic, structurile polițienești nu sunt dotate cu utilajul necesar detectării diferitor
categorii de consecințe la fața locului: în aer, sol sau ape. Din aceste considerente, dar și din cele dictate de
specificul fenomenelor naturii, conceptul de cercetare la fața locului infracțiunilor contra mediului trebuie
să fie reformulat cu luarea în considerare a legităților de funcționare a componentelor de mediu. De aseme-
nea, specialiștii criminaliști trebuie să fie instruiți în direcția cunoașterii particularităților pe cale le implică
tabloul infracțional la fața locului în materia infracționalității de mediu.

BIBLIOGRAFIE
1. Constituția Republicii Moldova din 29.07.1994. În: Monitorul Oficial al Republicii Moldova, 18.08.1994,
nr. 1.
2. Codul Penal, aprobat prin Legea nr. 985 din 18.04.2002. În: Monitorul Oficial al Republicii Moldova, nr.
72-74 din 14.04.2009.
3. Codul de procedură penală al Republicii Moldova nr. 122 din 14-03-2003. Monitorul Oficial nr. 248-
251din 05.11.2013.
4. Legea privind protecția aerului atmosferic, nr. 1422 din 17-12-1997. Monitorul Oficial nr. 44-46 din 21-
05-1998.
5. Ordinul nr. 138 din 11.11.2013 privind aprobarea instrucțiunilor referitoare la organizarea activității de
urmărire penală în cadrul Inspectoratului general al Poliție al MAI.
6. Ghid în combaterea infracțiunilor împotriva mediului și a încălcărilor asociate. Asigurarea conformării
cu legislația de mediu. p. 41. ISBN 978-92-42403-1. https://op.europa.eu/ro/publication-detail/-/pu-
blication/e004a9c9-596a-11ec-91ac-01aa75ed71
7. NAT/767. Evaluarea Directivei privind infracțiunile împotriva mediului. https://www.eesc.europa.eu/
ro/our-work/opinions-information-reports/information.
8. Ardelean G. O distinctă abordare a rolului poliției în combaterea criminalității contra mediului - per-
spectiva abilitării cu competențe speciale. Materialele Conferinței Internaționale, Ed. a VIII-a, cu generi-
cul: „Ordinea publică în Europa între tradiție și contemporaneitate”, Cluj – Napoca, 2018, p. 82-95.
9. Osoianu T., Odagiu I., Ostavciuc D., Rusnac C. Tactica acțiunilor de urmărire penală. Ed. Cartea militară.
Chișinău, 2020.
10. Duțu M., Duțu A. Răspunderea în dreptul mediului. București, Editura Academiei Române, 2015.
11. Trofimov I. Răspunderea pentru fapta viitoare şi determinarea făptuitorului în raportul juridic de răs-
pundere. Analele Științifice ale Academiei “Ștefan cel Mare” a MAI, Chișinău, nr. 3/2003, p. 4.
CZU: 343.82
CONTROLUL PREJUDICIAR CA GARANȚIE A INVIOLABILITĂȚII DOMICILIULUI

ÎN PROCESUL PENAL
Ion COVALCIUC
doctor în drept, conferențiar universitar,
procuror-șef al Procuraturii mun. Bălți,
e-mail: ioncov75@gmail.com
Ion TALPĂ
doctorand la Universitatea de Studii Europene din Moldova
Președinte al Curții de Apel Bălți,
e-mail: talpa-i@mail.ru
REZUMAT: Cercetarea infracțiunilor în permanență s-a aflat la intersecția unor interese opuse, pe de o
parte de combatere a infracționalității, iar pe de altă parte, de respectare a drepturilor omului. Întregul cadru
procesual penal și represiv al statului urmând să asigure echilibrul între aceste interese în procesul de investiga-
re a infracțiunilor. În mod incontestabil un rol cheie în asigurarea acestui echilibru îi aparține controlului judici-
ar al fazei prejudiciare. Anume instituția controlului judiciar în faza de urmărire penală, are una dintre sarcinile
primordiale de a asigura respectarea drepturilor omului, unul dintre care este inviolabilitatea domiciliului fără
a prejudicia eficacitatea investigațiilor. Felul în care este realizat controlul respectiv, deficiențele normative și
jurisprudențiale identificate soluțiile de remediere a acestora, urmând a fi analizate în cadrul prezentului de-
mers.

Cuvinte cheie: proces penal; urmărire penală; judecător de instrucție, domiciliu, inviolabilitate, acțiune de
urmărire penală; control judecătoresc.
ABSTRACT: Crime research has always been at the intersection of opposing interests, on the one hand to
fight crime and on the other to respect human rights. The entire criminal and repressive procedural framework
of the state will ensure the balance between these interests in the process of investigating crimes. Undeniably, a
key role in ensuring this balance belongs to the judicial control of the prejudicial phase. Namely, the institution
of judicial control in the criminal prosecution phase, has one of the primary tasks to ensure respect for human
rights, one of which is the inviolability of the domicile without prejudicing the effectiveness of investigations. The
way in which the respective control is carried out, the normative and jurisprudential deficiencies identified and
the solutions to remedy them, will be analyzed within the framework of this approach.
KEYWORDS: penal trial; prosecution; investigating judge, domicile, inviolability, criminal prosecution ac-
tion; judicial review.
Introducere
Pornind de la prevederile hotărârii Plenului Curții Supreme de Justiție, putem constata că „ ... con-
trolul judiciar al procedurii de urmărire penală constă în verificarea de către o instanță independentă şi
imparțială, sesizată în modul prevăzut de lege, a acţiunilor organului de urmărire penală şi a organului care
efectuează activitate operativă de investigație în scopul depistării şi înlăturării încălcărilor drepturilor omului
încă la faza de urmărire penală şi asigurării respectării drepturilor, libertăţilor şi a intereselor legitime ale
participanților la proces şi a altor persoane.” [1, pct.1] Astfel, din cele menționate rezultă că întreaga esență
a controlului judiciar în faza prejudiciară este construită în jurul drepturilor și libertăților fundamentale ale
omului.
Abordarea respectivă, se pliază complet prevederilor procesual penale, or, în conformitate cu preve-
derile art. 300 alin. (1) Cod de procedură penală, judecătorul de instrucție examinează demersurile procu-
rorului privind autorizarea efectuării acţiunilor de urmărire penală, măsurilor speciale de investigaţii şi de
aplicare a măsurilor procesuale de constrângere care limitează drepturile şi libertăţile constituţionale ale
persoanei. Aceeași prevedere rezultă și din conținutul art. 6 pct. 24 Cod de procedură penală, în conformi-
tate cu care judecător de instrucție – judecător abilitat cu unele atribuţii proprii urmăririi penale, precum
şi de control judiciar asupra acţiunilor procesuale efectuate în cadrul urmăririi penale. Astfel, pe de o parte
putem observa că controlul judecătoresc al fazei prejudiciare în procesul penal este atributul judecătorului
de instrucție, iar pe de altă parte activitatea acestuia este axată pe unele atribuții proprii urmăririi penale,
care conform art. 252 Cod de procedură penală, au ca obiect colectarea probelor, și respectiv pe asigurarea
protecției drepturilor și libertăților fundamentale ale omului.
În altă ordine de idei, este incontestabil că dreptul la inviolabilitatea domiciliului, este unul dintre
drepturile și libertățile fundamentale ale omului expuse în cadrul procesului penal, și respectiv care deseori
reprezintă obiectul controlului judiciar în faza prejudiciară.
Domiciliul conform prevederilor art. 6 pct. 11 Cod de procedură penală, reprezintă locuinţă sau
construcție destinată pentru locuirea permanentă sau temporară a unei sau a mai multor persoane (casă,
apartament, vilă, cameră la hotel, cabină pe o navă maritimă sau fluvială), precum şi încăperile anexate ne-
mijlocit la acestea, constituind o parte indivizibilă (verandă, terasă, mansardă, balcon, beci, un alt loc de uz
comun). Prin noțiunea de domiciliu, în sensul prezentului cod, se înțelege şi orice teren privat, automobil,
navă maritimă şi fluvială privată, birou.
INVIOLABILITATEA DOMICILIULUI ÎN JURISPRUDENȚA AUTOHTONĂ
Conform prevederilor art. 12 Cod de procedură penală, inviolabilitatea domiciliului este garantată de
lege. În cursul procesului penal, nimeni nu este în drept să pătrundă în domiciliu contrar voinței persoane-
lor care locuiesc sau dețin sediu în ele, cu excepția cazurilor şi modului prevăzute de lege. Conform aceleiași
norme, perchezițiile, cercetările domiciliului, precum şi alte acţiuni de urmărire penală la domiciliu, pot fi
ordonate şi efectuate în baza unui mandat judiciar, iar ca excepție în cazul efectuării acţiunilor procesuale
fără mandat judiciar, organul abilitat să efectueze aceste acţiuni, imediat, dar nu mai târziu de 24 de ore
de la terminarea acțiunii, prezintă instanței de judecată materialele respective pentru controlul legalității
acestor acţiuni.
Profesorul I. Dolea, menționa în această privință că cercetarea la fața locului la domiciliu însoțește, de

regulă, percheziția domiciliară. De aceea, regimul juridic al unei asemenea măsuri este identic cu cel prevă-
zut pentru efectuarea unei percheziții [2, p. 314].
Protejarea domiciliului în cadrul procedurilor penale nu a scăpat nici atenției CtEDO. În acest sens,
în cauza Funke v. France, Curtea a stabilit că statele au dreptul de a recurge la anumite măsuri cum ar fi
percheziția domiciliului și ridicarea pentru a ridica corpuri delicte în domeniul controlului valutar și al
urmăririi persoanelor culpabile în ordine judiciară. În aceste situații însă este necesar ca atât în legislație
cât și în practică să existe suficiente garanții contra abuzurilor. În speță însă situația era altfel. În perioada
respectivă organele vamale dispuneau de atribuții considerabile; în particular, aveau dreptul de sine stă-
tător să determine, necesitatea, numărul, durata și dimensiunea verificărilor. În lipsa cerinței unui mandat
judiciar prevăzută în legislație, limitările și cerințele la care se referă Guvernul, ...,erau prea neînsemnate și
necorespunzătoare, pentru a recunoaște imixtiunea în dreptul petiționarului proporțională scopului urmă-
rit [3, p. 576].
O primă excepție de la controlul judiciar al pătrunderii în domiciliu în cadrul procesului penal este
acordul persoanei. În practica judiciară există totuşi cazuri când nu este solicitat acordul pentru pătrunde-
rea în domiciliu, iar acțiunea de urmărire penală nu este autorizată de judecătorul de instrucție, cum ar fi
spre exemplu cauza de învinuire a lui MA. Cauză în care atât hotărârea instanței de fond, cât și acelei de apel
a fost contestată cu recurs de către avocatul M. Gh.. În recurs avocatul a solicitat casarea parțială a sentinței
Judecătoriei Buiucani mun. Chişinău din 05 septembrie 2007 şi a deciziei Curții de Apel Chişinău din 14
noiembrie 2007, cu achitarea lui M A din motiv că el a fost condamnat pentru o faptă care nu întrunește ele-
mentele infracţiunii. Recurentul a invocat faptul că organul de urmărire penală a efectuat acţiuni ilegale de
cercetare la faţa locului la domiciliul condamnatului, astfel fiind încălcat dreptul acestuia la inviolabilitatea
persoanei şi a domiciliului.
Colegiul penal lărgit al Curții Supreme de Justiţie a admis recursul avocatului, cu casarea parțială a
sentinței Judecătoriei Buiucani mun. Chişinău din 05 septembrie 2007 şi a deciziei Curții de Apel Chişinău
din 14 noiembrie 2007, cu achitarea lui M A de sub învinuirea de săvârșire a infracţiunii prevăzute de art. 361
alin. (2) lit. a) Cod penal din următoarele motive.
Conform art. 118 alin. (1) Cod de procedură penală, cercetarea la faţa locului se efectuează în scopul
descoperirii urmelor infracţiunii, a mijloacelor materiale de probă pentru a stabili circumstanțele infracţi-
unii sau alte circumstanțe care au importanţă pentru cauză. Contrar acestor prevederi legale, la momentul
efectuării cercetării la faţa locului la domiciliul lui M A, nu era înregistrată şi nu se cerceta nici o infracţiune
concretă, astfel organul de urmărire penală nu avea temei şi nici dreptul ca să înceapă careva acţiuni proce-
durale fiindcă acestea nu pot fi exercitate înaintea existenței unei infracţiuni concrete, fără scopul cercetării
şi combaterii ei. Astfel, prin aceste acţiuni ale organului de urmărire penală, au fost încălcate prevederile
art. 11 CPP- inviolabilitatea persoanei, M A fiind ilegal reținut; ale art. 12 CPP – inviolabilitatea domiciliu-
lui, percheziția şi cercetarea domiciliului nefiind efectuată în baza unui mandat judiciar; cât şi prevederile
art. 13 CPP – inviolabilitatea proprietății, lui M A nefiind înmânată copia procesului- verbal de ridicare a
bunurilor de la domiciliul acestuia. Reieșind din aceste circumstanțe, toate probele ce au fost ridicate şi
administrate în cadrul efectuării cercetării la faţa locului la domiciliul lui M A de către organul de urmărire
penală, acestea fiind cu încălcări esențiale ale legislaţiei procesual - penale, exprimate în violarea drepturi-
lor şi libertăţilor constituţionale ale participanților la proces, sunt ilegale şi inadmisibile, care nu pot fi puse
la baza sentinței de condamnare conform art. 94 Cod de procedură penală” [4].
În altă ordine de idei, deși pătrunderea în domiciliu în lipsa unui control și respectiv mandat judiciar,
este posibilă, totodată conform prevederilor alin. (2) art. 301 Cod de procedură penală, rezultă că acţiunile
de urmărire penală sub formă de percheziție, cercetare la faţa locului în domiciliu şi punerea bunurilor sub
sechestru în urma percheziției pot fi efectuate, ca excepție, fără autorizarea judecătorului de instrucție, în
baza ordonanței motivate a procurorului, în cazurile infracțiunilor flagrante, precum şi în cazurile ce nu
permit amânare. Doar că pentru aceste situații legiuitorul a instituit în mod obligatoriu controlul judiciar ul-
terior. Astfel, judecătorul de instrucție trebuie să fie informat despre efectuarea acțiunii de urmărire penală,
la domiciliu fără mandat judiciar, în termen de 24 de ore, iar în scop de control, i se prezintă materialele
cauzei penale în care sunt argumentate acţiunile de urmărire penală efectuate. În cazul în care sunt temeiuri
suficiente, judecătorul de instrucție, prin încheiere motivată, declară acțiunea de urmărire penală legală
sau, după caz, ilegală. Din punct de vedere al protecției drepturilor omului, se poate afirma fără ezitare că
controlul ulterior este unul mai protectiv, or, în afară de temeinicia și legalitatea pătrunderii în domiciliu

judecătorul de instrucție poate verifica și aprecia inclusiv rezultatele acțiunilor de urmărire penală respec-
tive.
Practica controlului judiciar ulterior, nu este uniform, inclusiv instanțele de judecată adoptând poziții
diametral opuse la acest subiect.
Astfel, spre exemplu în cauza penală privind utilizarea samavolnică de către „XXX”, a terenurilor pro-
prietate a administrației publice locale primăria com. Cosăuți, r-nul Soroca, de către organul de urmărire
penală a fost efectuată cercetarea la fața locului în lipsa unui mandat judiciar. Efectuând controlul judecă-
toresc ulterior al acțiunii, judecătorul de instrucție a ajuns la concluzia că „la momentul întocmirii proce-
sului-verbal de cercetare la fața locului, nu a fost prezent reprezentantul „XXX”, care, potrivit demersului,
de facto exploatează terenul cercetat. Nu este indicat în procesul-verbal și faptul că reprezentantul „XXX” a
refuzat să participe la cercetarea la fața locului, ori a refuzat să semneze procesul-verbal. Nu este prezentat
și anexat la materialele prezentate hotarele terenurilor agricole, ce ar confirma delimitarea terenurilor cu
litigiu, ce ar demonstra faptul că cercetarea s-a efectuat pe teritoriul APL Cosăuți. Fotografia escavatorului,
prezentată de procuror, nu dă posibilitate stabilirea concretă pe care teren efectua lucrări escavatorul, pe
terenul APL Cosăuți ori „XXX”…. că procurorul n-a prezentat probe ce ar confirma faptul că cercetarea la fața
locului a fost efectuată pe terenul cu nr. cadastral nr. 7817202516, care aparține APL com. Cosăuți, r-nul So-
roca”. În rezultat instanța a decis a respinge demersul procurorului privind legalizarea efectuării cercetării
la fața locului din 12.07.2022 efectuat în com. Cosăuți, r-nul Soroca [5].
Hotărârea respectivă, după noi este cel puțin discutabilă, or, așa cum a reținut judecătorul de
instrucție, cercetarea la fața locului a fost efectuată pe motiv de nu suferă amânare, circumstanță care este
diferită de cea a acordului proprietarului sau posesorului la care se referă art. 118 alin. (2) Cod de proce-
dură penală, astfel încât invocarea ulterioară de către instanță a acestor aspecte pentru a argumenta res-
pingerea demersului nu este conformă cadrului procesual penal. În altă ordine de idei, respingerea de către
judecătorul de instrucție a demersului de legalizare a acțiunii de urmărire penală, fără aprecierea legalității
acțiunii în situația în care aceasta a fost contestată de către participanții la proces la fel este de neînțeles.
În acest sens conform prevederilor art. 12 alin. (2) Cod de procedură penală, în cazul efectuării acţiunilor
procesuale fără mandat judiciar, organul abilitat să efectueze aceste acţiuni, imediat, dar nu mai târziu de
24 de ore de la terminarea acțiunii, prezintă instanței de judecată materialele respective pentru controlul
legalității acestor acţiuni. Prevedere reiterată în art. 301 Cod de procedură penală. De altfel încheierea re-
spectivă a fost cenzurată de către instanța ierarhic superioară fiind anulată de către Curtea de Apel Bălți, cu
declararea legală a cercetării la fața locului [6].
Un alt aspect care după noi ridică semne de întrebare este dacă terenul pe care a fost efectuată
acțiunea de urmărirea penală cade sub noțiunea de domiciliu. Răspunsul fiind mai degrabă negativ, or,
chiar dacă noțiunea procesual penală a domiciliului este mai largă decât cel atribuit noțiunii de alte acte
normative inclusiv Constituția Republicii Moldova, credem că, prin abordarea respectivă instanța a depășit
și limitele procesual penale. Facem această afirmație deoarece conform art. 6 pct. 11 Cod de procedură pe-
nală prin domiciliu se înțelege orice teren privat iar în speță este vorba de teren public, iar în altă ordine de
idei, conform art. 12 alin. (1) Cod de procedură penală, în cursul procesului penal, nimeni nu este în drept să
pătrundă în domiciliu, pătrunderea în mod evident nu poate fi raportată la terenuri.
O abordare diametral opusă, și care după noi corespunde cadrului procesual penal, a fost aplicat
de instanță în cauza de învinuire a lui PA în comiterea infracțiunilor prevăzute de art. art. 177 alin. (1),
189 alin. (1) Cod penal, pe faptul răspândirii cu bună-știință a informaţiilor ocrotite de lege, despre viaţa
personală ce constituie secret personal sau familial al altei persoane fără consimțământul ei şi respectiv a
șantajului, adică cererea de a se transmite bunurile proprietarului, amenințând cu răspândirea unor știri
defăimătoare despre acesta. În cadrul urmăririi penale de către organul de urmărire penală a fost dispusă
efectuarea percheziției la domiciliul cunoscut a lui PA, din mun. Chişinău or. Vadul lui Vodă, str. Livezilor
7, dar când s-a purces la efectuarea percheziției a fost stabilit că PA de fapt locuia la o altă adresă. În aceste
circumstanțe, pentru a evita pierderea probelor, deoarece PA putea fi informată despre posibilitatea efectu-
ării percheziției, procurorul de caz a decis efectuarea acțiunii de urmărire penală pe caz ce nu suferă amâ-
nare cu controlul ulterior al legalității percheziției conform prevederilor art. 301 alin. (2) Cod de procedură
penală. Legalitatea acțiunii fiind confirmată atât de către judecătorul de instrucție, cât și de către instanța
de recurs [7].
CONCLUZII

Astfel, recapitulând cele menționate supra, putem concluziona că instituția controlului judecătoresc
în faza prejudiciară, în linii mari satisface necesitatea menținerii unui echilibru între eficiența investigațiilor
și asigurarea drepturilor și libertăților fundamentale ale persoanei în procesul penal, din arsenalul cărora
în mod incontestabil face parte și dreptul la inviolabilitatea domiciliului. La fel, este lesne de observat că
la moment politica penală a statului în legislația procesual penală, mai degrabă este înclinată în favoarea
protecției drepturilor omului decât în favoarea asigurării eficienței investigațiilor. Concomitent, dată fiind
poziția judecătorului de instrucție în cadrul procesului penal, acesta pare a fi cel mai recomandat pentru
a asigura protecția corespunzătoare a drepturilor omului. Protecție care nu poate fi ruptă de la realitățile
sociale și care ar urma a fi aplicată conform teoriei echilibrului şi ajustărilor. Teorie conform căreia Curtea
Supremă de Justiţie a SUA, ajustează aria de cuprindere a protecţiei acordate de Al Patrulea Amendament
ca reacţie la noile evoluții, astfel încât să refacă nivelul de status quo al protecţiei. Când schimbările de la
nivelul tehnologiei sau practicilor sociale lărgesc puterea autorităţilor Curtea Supremă întărește protecţia
acordată de Al Patrulea Amendament; când aceste schimbări amenință puterea autorităţilor Curtea Supre-
mă slăbește protecţia acordată de Al Patrulea Amendament. Așadar, legislaţia actuală legată de Al Patru-
lea Amendament reflectă multe decenii de echilibru şi ajustări în funcţie de modul în care s-au schimbat
realitățile de-a lungul timpului [8, p. 476].
REFERINŢE BIBLIOGRAFICE
1. HP CSJ nr.7 din 04.07.2005 Cu privire la practica asigurării controlului judecătoresc de către judecătorul
de instrucție în procesul urmăririi penale
2. Dolea I. Codul de procedură penală al Republicii Moldova (comentariu aplicativ). Ed. Cartea juridică.
Chișinău 2016, 1172 p.
3. Макбрайд Дж. Права человека и уголовный процесс. «КIC», 2011
4. Decizia Colegiului penal lărgit al Curții Supreme de Justiţie din 01.04. 2008, Dosarul nr. 1ra –350/08.
5. Încheierea Judecătoriei Soroca în cauza penală nr. 2021320405. Arhiva Curții de Apel Bălți
6. Dosarul nr.11r-13/2022. Arhiva Curții de Apel Bălți.
7. Dosarul nr.11r–7/2023. Arhiva Curții de Apel Bălți.
8. Orin Kerr, O Teorie a Echilibrului şi Ajustărilor celui de-al Patrulea Amendament, 25 Harc. L. Rec.
CZU: 343.144.5:343.98
ASPECTE CRIMINALISTICE ALE PARTICIPĂRII POLIGRAFOLOGULUI LA CERCETARE

LA FAȚA LOCULUI
FORENSICS ASPECTS OF PARTICIPATION OF THE POLYGRAPH SPECIALIST IN ON-SCENE

INVESTIGATION
Sergiu NESTOR
Formator, Academia ,,Ștefan cel Mare” a MAI
Andrei LUNGU
Doctorand, master în drept, master în psihologie
Academia ,,Ștefan cel Mare” a MAI
Cercetarea la fața locului reprezintă o acțiune de urmărire penală ce are ca scop descoperirea, fixarea și
ridicarea urmelor infracțiunii.
Teoria urmelor în criminalistică este analizată multiaspectual și foarte detaliat, dar constatăm un oareca-

re vid în analiza doctrinară a posibilităților valorificării urmelor memoriale.
În acest articol ne propunem o definire a instrumentarului ce ar permite o analiză, fundamentată științific
a urmelor memoriale.
Vom analiza necesitatea prezenței specialistului poligraf la cercetarea la fața locului și modul lui de parti-
cipare, precum și vom face o comparație cu activitatea poligrafologilor din alte state.
Vom face referire la aspecte legate de analiza comportamentală a persoanelor și vom veni cu recomandări
în acest sens.
Cuvinte cheie: detectarea minciunii, comportament simulat, interviu, analiză comportamentală, poligraf.
On-site investigation is a criminal prosecution action aimed at discovering, fixing and removing the traces
of the crime.
The theory of traces in forensics is analyzed multifaceted and in great detail, but we find a certain void in
the doctrinal analysis of the possibilities of exploiting memorial traces.
In this article we propose a definition of the instrumentation that would allow a scientifically based
analysis of the memorial traces.
We will analyze the necessity of the presence of the polygraph specialist at the on-site investigation and his
participation method, as well as we will make a comparison with the activity of polygraph experts in other states.
We will refer to aspects related to the behavioral analysis of people and come up with recommendations
in this regard.
Keywords: lie detection, simulated behavior, interview, behavioral analysis, polygraph.
INTRODUCERE.
Cercetarea la fața locului poate fi privită prin prisma unui act procedural și/sau poate fi privită sub
aspect criminalistic.
Regretatul, dr. hab. Mihail Gheorghiță, definea cercetarea la fața locului, ca fiind un șir de acțiuni
întreprinse de ofițerul de urmărire penală în vederea acumulării şi studierii celor mai diverse elemente de
fapt, circumstanțe, date în baza cărora vor fi restabilit complet evenimentul produs în trecut [1].
Într-o anume accepțiune, elementele de fapt și circumstanțele ce urmează a fi clarificate cu ocazia
CFL, ar putea să se refere la corelaţiile existente între diferite persoane implicate în evenimentul infracțional,
precum şi persoana subiectului care a săvârşit infracţiunea.
Dacă metodele ridicării, fixării, transportării și examinării urmelor materiale sânt oarecum cunoscu-
te, atunci modul de a obține informații utile ce se conțin în memoria persoanei este mai puțin studiat la noi
în țară.
În acest context, ne referim la aplicarea poligrafului în calitate de instrumentar tehnico-științific ce
ar contribui la aflarea adevărului.
Poligraful este un instrumentar fundamentat științific, care amplifică și înregistrează parametrii
fiziologici a persoanei, care apar ca urmare a unor stimuli. Stimulii pot fi auditivi și/sau vizuali.
În Republica Moldova în dotarea poliției se află sisteme computerizate de tip poligraf de producție
americană - Lafayette LX 6, care dacă este folosit în mod corect și profesional ar putea realiza o acuratețe de
până la 98%.
SCOPUL STUDIULUI.
Autorii își propun să facă o analiză doctrinară a modului în care cunoștințele speciale în detecția
comportamentului simulat pot fi valorificate în cadrul cercetării infracțiunilor, necesității participării speci-
alistului poligraf la cercetarea la fața locului.
Autorii vor face o analiză comparativă a practicii internaționale în materie de aplicare a poligrafului
la cercetarea infracțiunilor în general și participarea poligrafologului la CFL în special. Ne propunem să
analizăm specificul și particularitățile aflării specialistului poligraf în grupa ce efectuează CFL și să venim cu
unele recomandări pentru practicieni.
METODE ŞI MATERIALE APLICATE.

Cercetarea va fi realizată prin valorificarea metodei de cercetare specifice teoriei și doctrinei juridi-
ce, cum ar fi: metoda logică, metoda analizei comparative, analiza sistemică, descrierea, deducţia, metoda
istorică. Materialele utilizate în vederea realizării studiului le constituie publicaţiile cercetătorilor din do-

meniu, materiale analitice ale practicienilor, precum şi legislaţia relevantă. De asemenea, baza ştiinţifică a
cercetării o constituie diverse studii cuprinse în culegeri de materiale ale conferinţelor, articole ştiinţifice,
comentarii aplicative etc.
REZULTATE OBȚINUTE ȘI DISCUȚII.

Cercetarea locului săvârşirii faptei face parte din activităţile de urmărire penală şi constă în cunoaş-
terea nemijlocită a locului unde s-a săvârşit infracţiunea, sau a locului în care au fost descoperite urmele
acesteia, în vederea descoperirii, fixării şi ridicării urmelor şi nu în ultimul rând în stabilirea împrejurărilor
în care infracţiunea a avut loc [2].
Cercetarea la faţa locului constituie un procedeu probator, având drept obiect obţinerea de date pri-
vind împrejurările în care a fost săvârşită fapta penală, descoperirea, fixarea şi ridicarea urmelor infracţiu-
nii, precum şi stabilirea stării şi poziţiei mijloacelor materiale de probă [3].
Reieșind din definițiile de mai sus, desprindem că cercetarea la fața locului este primul lucru care
trebuie întreprins de către organele de urmărire penală și se consideră cea mai eficientă modalitate de ob-
ţinere a informaţiei ce ar permite restabilirea activității infracționale ce a avut loc în trecut.
Cercetarea la fața locului ar permite să identificăm deseori atât făptuitorul cât si persoanele care au
atribuție la fapta cercetată (complici, martori, victime).
Dacă în procesul cercetării cauzei se preconizează aplicarea poligrafului, atunci într-o oarecare
măsură este justificată li prezența poligrafologului la această acțiune.
Analiza circumstanțelor prezente în câmpul infracțional are conotații diferite, dacă este să privim
lucrurile prin prisma ofițerului de urmărire penală și specialistului poligraf.
Procedura petrecerii unei examinări poligraf vine dintr-o zonă a științelor interdisciplinare și în
acest context, pentru a construi corect etapa pre-test al testării, precum și bateria de teste este necesară
prezența nemijlocită a specialistului poligraf la CFL.
Analizând practica aplicării poligraf din Japonia, constatăm că există un algoritm și o procedură stan-
dardizată în acest sens. In cazurile in care devine necesara aplicarea poligrafului la cercetarea infracțiunii,
unitatea de politie ce urmează să efectueze cercetările, se adresează sefului laboratorului criminalistic în
vederea delegării unui specialist poligraf, care se deplasează la fața locului împreună cu grupa.
Specialiștii poligraf constată că procesul-verbal întocmit de ofițerul de urmărire penală adesea nu
conțin toate detaliile necesare realizării unei testări în cele mai bune condițiuni.
Analiza dosarului la etapa de pregătire a testării de asemenea nu transmite toată informația necesară.
Atunci când un specialist poligraf alcătuiește bateria de teste, el va lua în considerație orice
circumstanță ce ar putea fi relevantă pentru infractor. Mai mult, este important să identificăm forța
motivațională a infractorului. Spre exemplu, la cercetarea infracțiunilor de terorism, deseori ofițerul de
urmărire penală va accentua atenția pe aspecte legate de loc, timp, obiectul infracțiunii, mijloacele și meto-
dele utilizate de infractor/infractori și va fi mai puțin interesat de elementul motivațional ce a stat la baza
producerii actului de terorism.
În linii mari, activitatea specialistului poligraf la cercetarea infracțiunilor prin aplicarea poligrafului
în SUA, se rezumă la două tipuri de teste: CQT (Control Question Test) - testul întrebărilor de control, dez-
voltat de John E. Reid în anul 1947 și CIT (Concealed Information Test) - testul ce prezumă vinovăția[4].
Dacă prin testele întrebărilor de control se va realiza obținerea informației primare cu privire la
restrângerea cercului de suspecți, atunci la alcătuirea setului de întrebări prin metoda CIT este necesar să
avem cunoștințe exacte cu privire la detaliile infracțiunii. Întrebările se vor referi la detaliile, cunoscute
doar de autorul faptei.
Un exemplu al setului de întrebări ar fi:
Ce obiect a fost folosit la omorul cet. Vasilescu?
–– Funie ?
–– Bâtă de baseball ?
–– Pistol ?
–– Cuțit ? (întrebare relevantă)
–– Rangă ?
Observăm, din exemplu de mau sus, că specialistul poligrafolog, în setul de întrebări, inserează un
obiect real care a fost folosit la săvârșirea.

Urmează alte seturi de întrebări similare cu referire la obiectul (cuțitul) folosit la comiterea omorului
sub aspectul mărimii, culorii, plasamentului acestuia la locul crimei, poziției, indicilor individuali, etc. Acest
lucru este posibil doar dacă specialistul care va alcătui bateria de teste le cunoaște. Sigur că, vor fi persoane
care vor insista pe idea că aceste elemente pot fi preluate din procesul-verbal întocmit la fața locului și din
fișa fotografică, dar autorii consideră că nu întotdeauna CFL se efectuează cu respectarea tuturor regulilor
tactice și din acest motiv, pentru a nu se ajunge la concluzii eronate, care la rândul său ar putea aduce mai
multă daună anchetei în loc de beneficii, recomandăm prezența poligrafologului la cercetarea la fața locului.
Este relevantă pentru Republica Moldova practica examinatorilor poligraf din Romania, care la etapa de
cunoaștere a circumstanțelor săvârșirii faptei infracționale, se deplasează odată cu grupul ce efectuează CFL
și participă activ la acumularea informației ce i-ar permite aflarea adevărului cu privire la faptă şi făptuitor.
Mai mult de atât, specialiștii poligraf din Romania conlucrează activ cu angajații Serviciului de Analiză
Comportamentală din cadrul Inspectoratului General al Poliției Române - structură unică în România, speci-
alizată în întocmirea de rapoarte de evaluare a personalității criminale ori a comportamentului infracțional.
Analiza modului de operare a infractorului este informativă pentru poligrafolog și trebuie luată în calcul
la alcătuirea setului de întrebări. Acest lucru ar putea aduce la identificarea făptuitorilor și pe alte dosare.
Generalizând, venim cu recomandare către practicienii în detecția comportamentului simulat prin
aplicarea poligrafului din Republica Moldova, să-și aprofundeze cunoștințele în tactica petrecerii cercetării
la fața locului, pentru că participarea acestora la CFL ar contribui pozitiv la calitatea și veridicitatea obținerii
informațiilor ascunse.
În aceiași ordine de idei, venim cu recomandări față de teoreticieni să manifeste mai mult interes
față de modul de valorificare a urmelor memoriale, având în vedere, că pe parcursul ultimelor câteva dece-
nii, tehnica de tip poligraf a reușit, datorită progresului tehnologic, să realizeze noi performanțe pe dome-
niul detecției comportamentului simulat.
REFERINŢE BIBLIOGRAFICE:
1. Gheorghiță M. Tratat de metodică criminalistică. Chișinău, CEP USM, 2015, p.55
2. Camil Suciu, Criminalistica, vol. III, Bucureşti, 1972, p. 503.
3. E. Stancu, Tratat de criminalistică, Editura Universul Juridic, Bucureşti, 2002, p.307-308.
4. Iurie Odagiu, Andrei Lungu, Particularitățile metodologice ale aplicării poligrafului în SUA, Legea și Viața,
2021, ed 6, p.10
CZU: 340.66:[616.831-001.31+616.831-005.1]-079.4
PROVOCĂRILE ȘI GREȘELILE ÎN DIFERENȚIEREA TRAUMEI CRANIO-CEREBRALE DE AC-

CIDENTUL VASCULAR CEREBRAL ÎN PRACTICA MEDICO-LEGALĂ
CHALLENGES AND MISTAKES IN DIFFERENTIATING TRAUMATIC BRAIN INJURY AND HEMORR-

HAGIC STROKE
Andrei PĂDURE, dr.hab.șt.med, conferențiar universitar

Eduard LUNGU, dr.șt.med, conferențiar universitar
Natalia TOPOREȚ, asistent universitar
Anatolii BONDAREV, asistent universitar
Alina NICORICI, medic legist rezident
Centrul de Medicină Legală, Universitatea de Medicină și Farmacie „Nicolae Testemițanu”,
Chișinău, Republica Moldova

REZUMAT: Traumele cranio-cerebrale și accidentul vascular cerebral sunt două procese de etiologie di-
ferită, care se înregistrează relativ frecvent în practica medico-legală și pot prezenta dificultăți de diferențiere.
Autorii și-au propus să prezinte un caz din experiența proprie ce ilustrează provocările și dificultățile ce apar în
procesul efectuării expertizelor medico-legale în baza datelor din documentele medicale în cazurile de hemoragii
intracraniene însoțite de leziuni externe și aprecierea originii acestora. Totodată, autorii subliniază importanța
abordării complexe a acestor cazuri și necesitatea respectării algoritmilor de efectuare a expertizei medico-lega-
le și a legislației procesual-penale.
CUVINTE CHEIE: traumă cranio-cerebrală, accident vascular cerebral, expertiză medico-legală.
ABSTRACT: Traumatic brain injury and haemorrhagic stroke are two processes with different aetiology,
which occur relatively frequently in the forensic medical practice and can be difficult to differentiate. The authors
aimed to present a case from their own experience that illustrates the challenges and difficulties that arise during
forensic medical investigations based on medical records in cases of intracranial haemorrhages accompanied
by external injuries and establishing their origin. In this regard, the authors stress the importance of a complex
approach to these cases and the need to comply with the algorithms of forensic medical investigation and criminal
procedural law.
INTRODUCERE: Trauma cranio-cerebrală reprezintă o cauză principală de morbiditate, mortalitate

și dizabilitate în întreaga lume. Totodată, afecțiunile traumatice cranio-cerebrale sunt unele dintre cele mai
grave și frecvent întâlnite cauze de deces prin acțiunea agenților mecanici, plasându-se pe primele locuri în
structura morții violente [10]. La nivel mondial, în fiecare an, între 50 și 74 milioane oameni de toate vâr-
stele suportă traumatism cranio-cerebral [4, 11], dintre care 10 milioane de oameni rămân cu dizabilitate
pe viață sau decedează [8]. Incidența anuală a traumelor cranio-cerebrale variază esențial de la țară la țară,
cele mai mari rate de morbiditate și mortalitate fiind înregistrate în cele cu venituri mici și mijlocii [6], după
cum este și Republica Moldova. Din aceste considerente, problema în cauză reprezintă un obiectiv principal
de cercetare în cadrul serviciului medico-legal, fapt datorat incidenței înalte, dificultății diagnosticării și
aprecierii gravității ei, precum și letalității sporite [2].
În procesul efectuării expertizelor medico-legale privind aprecierea gravității vătămării corporale
generate de traumele cranio-cerebrale, în practica medico-legală frecvent apar dificultăți şi provocări. Acest
fapt se explică atât prin varietatea manifestărilor clinice ale aceleiași traume cranio-cerebrale la diferite
persoane, cât şi prin insuficiența descrierii în documentația medicală a semnelor obiective sau a argumen-
tării diagnosticului clinic. Corectitudinea concluziilor medico-legale poate fi, de asemenea, influențată de
pregătirea profesională a medicului clinician, de descrierea deplină şi corectă a tabloului clinic, de utilizarea
adecvată a investigațiilor de laborator și instrumentale, etc. [3].
Unul dintre procesele cu care trauma cranio-cerebrală urmează a fi diferențiată atât în cursul stabili-
rii diagnosticului clinic, cât și efectuării expertizei medico-legale este boala cerebro-vasculară (BCV), în spe-
cial accidentul vascular cerebral (AVC). În Republica Moldova, incidența bolii cerebro-vasculare pe parcur-
sul ultimilor ani s-a majorat dramatic – de la 9,8 (10.000 populație) în 1995 până la 21.8 (10.000 populație)
în 2018, acesta fiind principala cauză de dizabilitate și a treia cauză de deces în rândul adulților [12].
În cadrul prezentului studiu ne-am propus să elucidăm dificultățile și provocările de diferențiere a
traumelor cranio-cerebrale de accidentul vascular cerebral hemoragic în procesul efectuării expertizelor
medico-legale în baza documentelor medicale. Studiului a fost supus un caz din practica medico-legală exa-
minat în cadrul Centrului de Medicină Legală.
CONȚINUT: În literatura științifică medicală, mai mulți autori au studiat polimorfismul manifestă-
rilor clinice ale traumelor cranio-cerebrale și ale bolii cerebrovasculare. Astfel, Kurilina E.V. (2007) [14]
a constatat că rata de hipodiagnosticare a traumelor cranio-cerebrale a fost de 11,1% și că această stare
posttraumatică a fost adesea confundată cu intoxicațiile cu alcool (31,7%), bolile cerebrovasculare (13%),
dar și cu alte stări patologice. La baza acestei confuzii stau manifestări clinice similare ce se înregistrează
atât în traumele cranio-cerebrale, cât și în accidentul vascular, fapt determinat de existența substratului
hemoragic în ambele procese, ceea ce impune necesitatea efectuării diagnosticului diferențial între acestea.
Trauma cranio-cerebrală severă se poate manifesta prin hemoragii intracraniene cu o diferită lo-
calizare. În această privință, mai mulți cercetători au constatat prevalarea hemoragiilor subarahnoidiene
identificate în 65% de cazuri, fiind urmate de hemoragiile subdurale (22%) și mai rar de hematoamele
epidurale (4,3%) [2, 13]. În ce privește accidentul vascular cerebral, cel mai frecvent se înregistrează acci-

dentul ischemic (80-85%) comparativ cu cel hemoragic (15-20%) [7].

În lumina celor expuse, considerăm indicat a prezenta un caz clinic din practica medico-legală în
care medicul legist s-a confruntat cu provocările privind constatarea originii hemoragiilor intracraniene și
efectuarea diferențierii dintre o traumă cranio-cerebrală și AVC.
Cauza penală a fost pornită în baza art. 2011 Cod penal al Republicii Moldova pentru fapte de violență
în familie. Din ordonanța de dispunere a expertizei medico-legale rezultă că cet-ca X, în stare avansată de
ebrietate alcoolică, a fost agresată la domiciliu de concubinul său, fiind găsită în stare de inconștiență de către
vecină și transportată la spitalul raional unde a fost internată cu diagnosticul clinic: ,,Traumatism cranio-ce-
rebral închis. Contuzie cerebrală gravă. Leziune superficiala a capului, pumnului si mânii, a soldului și coapsei.
Tulburări mentale și de comportament în urma consumului de alcool”. Pentru expertiza medico-legală a fost
prezentată fișa medicală a bolnavului de staționar din cadrul spitalului raional din care rezulta: ,,La examina-
re primară starea pacientei foarte gravă; bolnava somnolentă, în contact verbal intră cu dificultăți, indicațiile
nu le îndeplinește, prezintă halenă alcoolică; acuză cefalee, dureri în regiunea fesieră pe dreapta, ambele
gambe și articulațiile genunchilor, cotului pe dreapta, regiunea feței. St. neurologic: pupilele D=S, reflexele
corneene vii, plica nazo-labială atenuată pe stânga, deglutiția diminuată, ROT vii, D<S, reflexe patologice bi-
lateral, semne meningiene absente, tonusul muscular în membrele stângi scăzut; mișcările în mâini păstrate,
halucinație, dezorientată. St. localis: în regiunea zigomatică pe dreapta se determină o echimoză de culoare
violacei-gălbuie, o plagă contuză se constată în regiunea parieto-temporală pe stânga; pe suprafața gambe-
lor sunt echimoze și excoriații, cât și în regiunea articulațiilor genunchilor și cotului pe dreapta; în regiunea
fesieră pe dreapta – o plagă cu depuneri de puroi și fibrină cu marginile neregulate și dimensiunile 3,0x1,0cm.
În dinamică bolnava este confuză. La 48 ore de la internare starea generală a pacientei rămâne fără dina-
mică pozitivă, din care motiv consiliul medical a luat decizia de a transfera pacienta la o instituție medicală
de nivel republican prin intermediul serviciului AVIASAN cu diagnosticul ,,Traumatism cranio-cerebral închis.
Contuzie cerebrală gravă. Leziune superficiala a capului, pumnului si mâinii, a soldului și coapsei. Tulburări
mentale și de comportament în urma consumului de alcool”. În procesul cercetării documentului medical pre-
zentat, expertul medico-legal a constatat faptul că pacienta a fost transferată într-o altă instituție medicală și,
acționând în corespundere cu p. 17, subp. 2) al Regulamentului de apreciere medico-legală a gravității vătă-
mării corporale [13] și prevederile art.88 Cod de procedură penală al Republicii Moldova [5], a solicitat prin
demers prezentarea fișei medicale a bolnavului de staționar din cadrul instituției medico-sanitare republicane
în care pacienta a fost transferată.
La examinarea datelor fișei medicale suplimentar prezentat s-a constatat că ,,la momentul internării
starea generală a bolnavei se menține gravă cu prezența simptomatologiei neurologice precedente, din care
motiv în mod urgent a fost efectuată Tomografia computerizată spiralată cerebrală, prin care au fost consta-
tate semne de rupere a anevrismului în proiecția arterei cerebrale anterioare drepte, hemoragie acută în lobul
frontal drept, semne suspecte de anevrism parțial calcificat în proiecția arterei cerebrale stângi. Pacienta a
beneficiat de tratament și îngrijiri medicale și cu diagnosticul BCV. AVC acut de tip hemoragic în bazinul ar-
terei cerebrale anterioare drepte, ruptură de anevrism intracerebral, hemipareză ușoară pe dreapta; leziune
superficiala a capului, pumnului si mâinii, a soldului și coapsei” a fost externată peste 19 zile.
După cercetarea tuturor datelor medicale prezentate spre expertizare, medicul legist a calificat în cali-
tate de vătămare corporală ușoară doar leziunile constatate la nivelul feței și membrelor. Totodată, diagnosti-
cul clinic ,,Traumatism cranio-cerebral închis. Contuzie cerebrală gravă” a fost considerat neargumentat prin
datele paraclinice din care cauză nu l-a supus calificării medico-legale în calitate de vătămare corporală. În
același timp, în concluziile raportului de expertiză medico-legală s-a conchis că diagnosticul clinic ,,BCV. AVC
acut tip hemoragic în bazinul arterei cerebrale anterioare drepte ruptură de anevrism intracerebral, hemipa-
reză ușoară pe dreapta” reprezintă o stare patologică condiționată de factori non-traumatici, motiv pentru
care acest diagnostic nu a fost supus aprecierii medico-legale.
CONCLUZII: Cazul prezentat arată complexitatea traumelor cranio-cerebrale și accidentelor vascula-
re cerebrale, care necesită o abordare adecvată și diferențiere mai ales pe fundalul consumului de alcool. De
fapt, toate aceste unități nosologice au o manifestare clinică neurologică apropiată, ceea ce complică și mai
mult capacitatea medicului clinician de a le diferenția. În cazul dat, investigația instrumentală a fost decisivă
în stabilirea originii procesului și clinicii neurologice. Este de menționat și prestația medicului legist care
corect a aplicat prevederile legislației procesual-penale [5, 9] și algoritmii de efectuare a expertizei medico-
legale [13] în aceste situații. Astfel, dat fiind că la momentul efectuării expertizei medico-legale consecințele

traumei cranio-cerebrale diagnosticate la etapa incipientă nu erau clare și s-a constatat existența unor date
medicale suplimentare, medicul legist corect a evitat aprecierea gravității vătămării corporale în baza da-
telor din fișa medicală a bolnavului din staționarul raional și a solicitat prezentarea fișei din staționarul
republican pentru analiza tuturor datelor existente la caz. Anume această abordare i-a permis să stabilească
existența unor investigații instrumentale suplimentar realizate, care au fost cruciale pentru stabilirea origi-
nii patologice a revărsatelor sanguine și excluderea traumei cranio-cerebrale. În caz contrar, medicul legist
ar fi stabilit greșit originea procesului, l-ar fi calificat în calitate de vătămare corporală, fapt ce ar fi condus
inevitabil la o greșeală juridică.
BIBLIOGRAFIE:
1. Baciu, Gh., Gavriliuc, M., Zapuhlâh, G. ș.a. Aprecierea medico-legală a gravității vătămării corporale în
traumele cranio-cerebrale (indicații metodice). Chișinău: CEP Medicina, 2005, 30 p.
2. Baciu, Gh., Pădure, A., Șarpe, V. Traumatismele mecanice în aspect medico-legal. Chișinău: CEP Medicina,
2006. p. 45-62
3. Bondarev, A., Pădure, A., Baciu, Gh. Aprecierea medico-legală a divergenţelor dintre diagnosticul clinic şi
morfologic. In: Anale ştiinţifice ale USMF „Nicolae Testemiţanu”, Chișinău 2011, (1), p. 205-212
4. Case, ME. Inflicted traumatic brain injury in infants and young children. In: Brain Pathol. 2008
Oct;18(4):571-82
5. Codul de Procedură Penală al Republicii Moldova nr.122/2003. În: Monitorul Oficial nr. 248-251 din
05.11.2013
6. Dewan, M.C., Rattani, A., Gupta, S. et.al. Estimating the global incidence of traumatic brain injury. In:
Journal of Neurosurgery, 2018, pag.1080-1097
7. Gavriliuc, M. Accidentul vascular cerebral ischemic (prelegere) https://neurologie.usmf.md/sites/defa-
ult/files/inlinefiles/08%20AVC%20isch.pdf (consultat la 11.04.2023)
8. Hyder, A.A., Wunderlich, C.A., Puvanachandra, P., Gururaj, G., Kobusingye, O.C., The impact of traumatic
brain injuries: A global perspective. In: NeuroRehabilitation 2007; 22(5):341-53.
9. Lege nr. 68 din 14.04.2016 cu privire la expertiza judiciară şi statutul expertului judiciar. În: Monitorul
Oficial nr. 157-162 din 10.06.2016
10. Lungu, E., Șarpe, V., Pădure, A. The morpholesional aspect of head trauma due to simple falling. In: Abs-
tracts of International Scientific Conference „Modern advances in forensic science and expertise”. Uzhgo-
rod, Ukraine, 2015, p.112-113
11. Maas, AIR, Menon, DK, Adelson, PD et al. Traumatic braininjury: integrated approaches to improve pre-
vention, clinical care, and research. In: LancetNeurol, 2017, 16(12):987-1048
12. Protocol Clinic Național Accidentul vascular ischemic, Chișinău, 2020
13. Regulamentul de apreciere medico-legală a gravităţii vătămării corporale. În: Monitorul Oficial al Repu-
blicii Moldova nr.170-172 din 08.08.2003
14. Курилина, Э.В. Анализ расхождений клинического и патологоанатомического диагнозов по ма-
териалам Бюро судебно-медицинской экспертизы Московской области, как одно из направле-
ний работы организационно-методического отдела. In: Актуальные вопросы судебной медицины
и практики на современном этапе. Москва:, 2007. pp. 184–189.

УДК 341.2
ПРАВА ЧЕЛОВЕКА И ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНА В РЕСПУБЛИКЕ КАЗАХСТАН
В.И. Олейник
Руководитель Антикоррупционной комплаенс-службы Карагандинского
университет имени академика Е.А. Букетова, Караганда, Казахстан
e-mail: Oleynik56@internet.ru
Б.А. Аманжолова
Профессор кафедры уголовного права, процесса и криминалистики Карагандинского
университета имени академика Е.А. Букетова, кандидат юридических наук,
ассоциированный профессор, г. Караганда, Казахстан,
e-mail:botanik76@) mail.ru
Аннотация: С момента обретения независимости Казахстан встал на путь построения демо-

кратического, светского и правового государства, в котором главным стержнем государственной
политики являются права и свободы человека. Принцип уважения прав человека заложен в Консти-
туции Республики (30 статей определяют и защищают гражданские, политические, экономические,
социальные и культурные права) и является важным направлением всех стратегических и программ-
ных документов Правительства.
Казахстан стал полноправным субъектом международного права и участвует в более чем 60
многосторонних универсальных международных договорах в сфере прав человека, 8 из которых - право-
защитные конвенции ООН, так называемые «международные инструменты защиты прав человека».
Основные приоритеты государственной политики изложены в программном документе Респу-
блики «Стратегия-2050». Правительство реализует План нации «100 конкретных шагов», определя-
ющих пять важнейших институциональных реформ, в том числе обеспечение верховенства закона и
направленных на совершенствование работы, повышение открытости и подотчетности в судебной
системе, правоохранительных органах, пресечению коррупции в их рядах.
За короткий в исторических масштабах период суверенным Казахстаном проделана колоссаль-
ная работа по реформированию судебной, правоохранительной и пенитенциарной систем, приведение
законодательства в соответствие с общепризнанными универсальными нормами международного
права (в рамках этой реформы принято более 90 законов). В действующем законодательстве страны
имплементированы нормы международных актов по правам человека, внедрена трехзвенная модель
уголовного судопроизводства, расширен доступ граждан к правосудию, принят комплекс мер по повы-
шению прозрачности и независимости судебной системы.
В Казахстане с 2013 года действует Национальный превентивный механизм, который на 90%
состоит из представителей неправительственного сектора. Создан независимый механизм по пре-
дотвращению пыток, расширена категория дел, рассматриваемых с обязательным участием суда
присяжных, обеспечивается применение гуманных актов к уязвимым категориям осужденных и их
дальнейшей реинтеграции в общество.
Авторами статьи показаны важные результаты новая конституционной реформы, отмече-
ны ключевые факторы усиления правозащитных функций государства, защиты конституционных
прав граждан и их безопасности, приведены новеллы уголовного законодательства, а также прини-
маемые меры по противодействию и профилактике пыток, искоренению жестокого, бесчеловечного и
негуманного отношения к гражданам.
Указаны основные направления правовой политики государства на ближайшее десятилетие,
предусмотренные в Концепции правовой политики Республики Казахстан до 2030 года.
Ключевые слова: государственная политика, права и свободы, конституционные права, верхо-
венство закона, международное право, конвенции ООН, международные акты, реформирование, мо-
дернизация судебной, правоохранительной и пенитенциарной систем, пресечение коррупции, пытки,
профилактика пыток, компенсация потерпевшим, конституционная реформа, Конституционный
суд, Генеральный прокурор, судья, защитник, правозащитные институты, адаптация, информацион-
ные технологии, электронное уголовное дело, Концепция правовой политики Республики Казахстан

Принятыми за последние годы законами в рамках модернизации процессуальных основ пра-

воохранительной, судебной и адвокатской деятельности обеспечен баланс между обвинением и
защитой, расширены полномочия защитника. Санкционирование всех следственных действий, за-
трагивающих конституционные права граждан, а также негласные следственные действия (после
согласования с прокурором) осуществляются судом, сокращены сроки процессуального задержа-
ния с 72 до 48 часов, а для несовершеннолетних до 24 часов.
С внедрением трехзвенной модели судопроизводства усилилась защита участников уголов-
ного процесса, минимизированы факты необоснованного вовлечения граждан в орбиту уголовного
судопроизводства.
Не менее важным в обеспечении прав граждан является принятие 10 января 2018 года За-
кона Республики Казахстан «О фонде компенсации потерпевшим», определившим основы выплаты
денежной компенсации потерпевшим от пыток.
С момента ратификации Казахстаном Конвенции против пыток в стране принят ряд дей-
ственных мер. В частности, имплементированы основные элементы международных актов в на-
циональное законодательство, пытки выделены в отдельную статью (статья 146 УК), ужесточена
уголовная ответственность, с января текущего года расследование квалифицированных составов
пыток осуществляют исключительно прокуроры. Приняты соответствующие поправки в уголов-
ное законодательство о новых шагах по повышению эффективности превенции пыток, в нем вве-
ден запрет на освобождение от уголовной ответственности лиц, совершивших пытки, в связи с при-
мирением с потерпевшим и деятельным раскаянием, а также другие. Последние поправки в данную
статью позволят разграничить случаи пыток и жестокого обращения, а также устранить пробелы
в законодательстве. Все эти нормы, направлены для искоренения жестокого, бесчеловечного, не-
гуманного отношения к гражданам, защиту их конституционных прав, а также на выполнение всех
рекомендаций конвенции ООН.
С целью профилактики пыток продолжается оснащение колоний видеокамерами. Ключевым
вопросом противодействия пыткам в закрытых учреждениях является обеспечение прозрачности
их работы и «права заявить» о пытках. Одним из основных прав осужденных, закрепленных зако-
нодательно, является получение квалифицированной юридической помощи в виде консультаций,
справок, составления документов правового характера, а также в иных формах в порядке, установ-
ленном законами Республики Казахстан.
Несомненно, применение и внедрение международных стандартов в области права на свобо-
ду от пыток, позволит добиться эффективных изменений в искоренении этого преступления, как
системного явления. Это повысит доверие населения к правоохранительным органам и позволит
получить поддержку в решении задач уголовного правосудия.
Проблемы освободившегося из мест лишения свободы гражданина, прежде всего, психологи-
ческого плана, социального и трудового устройства, правового и медицинского характера, не дают
ему возможности быстро адаптироваться на свободе, стать полноценным членом общества. В этой
связи, возникает необходимость адаптационного переходного периода для осужденного перед пол-
ным освобождением, разработки и внедрения механизмов мотивации подучетного гражданина к
правопослушному поведению, включающих его участие в реабилитационных программах и про-
филактических мероприятиях.
Реабилитация несовершеннолетних осужденных требует более тщательного социально-пси-
хологического сопровождения и контроля, включающего проверку условий проживания несовер-
шеннолетнего в семье до осуждения, оценку возможности его адаптации.
В целях повышения эффективности воспитательного воздействия на осужденных этой кате-
гории и оказания помощи администрации учреждения созданы попечительские советы, родитель-
ские комитеты из числа родителей и других близких родственников осужденных. В работе с не-
совершеннолетними осужденными принимают участие многие организации, учебные заведения,
общественные объединения, религиозные конфессии и неправительственные организации.
В Казахстане действуют национальные механизмы по правам человека, которые также раз-
рабатывают доклады и представляют рекомендации, направленные на поощрение и защиту прав
человека. Системообразующим элементом которой является Комиссия по правам человека при
Президенте страны и институт Уполномоченного по правам человека (Омбудсмен), приведенных

в полное соответствие с Парижскими принципами, повышен конституционный статус Омбудсмена.

Модернизации подверглась и судебная система страны, в результате чего приняты законо-
дательные и практические меры, направленные на расширение доступа к правосудию, повышению
прозрачности и независимости судебной системы.
Как отмечал Глава государства Касым-Жомарт Кемелевич Токаев в своем Послании народу
Казахстана от 1 сентября 2020 года «Казахстан в новой реальности: время действий»: «Важный
критерий правового государства - беспристрастное и справедливое правосудие. Суд должен быть
состязательным, а судья свободным от стороны обвинения»[1; 28].
В своем Послании народу Казахстана «Новый Казахстан: путь обновления и модернизации»
от 16 марта 2022 года Президент страны Касым-Жомарт Токаев озвучил новую конституци-
онную реформу. Ключевой её особенностью являются анонсированные изменения в Конституцию
Республики Казахстан, которые охватывают более 30 статей. Кроме того, до конца года нужно было
принять свыше 20 законов [2; 17].
5 июня 2022 года на республиканском референдуме указанные поправки в Основной закон
страны были поддержаны гражданами и вступили в силу.
По итогам референдума, 5 ноября 2022 года Глава государства в торжественной обстановке
публично подписал шесть конституционных законов Республики Казахстан, в том числе: «О Кон-
ституционном суде Республики Казахстан», «Об уполномоченном по правам человека», «О
прокуратуре», «О внесении изменений и дополнений в некоторые конституционные законы Респу-
блики Казахстан по вопросам реализации послания Главы государства от 16 марта 2022 года» и
другие.
По мнению Токаева К-Ж., результаты референдума позволят сформировать новую модель
взаимодействия ветвей власти, откроют путь для участия граждан в управлении государством,
упрочат гарантии прав и свобод человека. В частности, Главой государства отмечено: «Конститу-
ционная реформа ознаменовала собой начало новой эпохи в истории Казахстана. Она позволила
закрепить политические преобразования последних трех лет и заложить прочный фундамент для
дальнейшего укрепления нашей государственности. Отныне будут строго соблюдаться принципы
справедливости, прозрачности и солидарности. Референдум убедительно показал, что можем про-
тивостоять беспрецедентным внешним и внутренним вызовам. Мы приступили к практической
реализации конституционной реформы».
Было подчеркнуто, что идея справедливости должна стать основой государственной поли-
тики Казахстана. «Базой социальной справедливости являются адекватные требованиям времени
законы и системное противодействие коррупции, трудолюбие граждан и стремление молодежи к
передовым знаниям. Государство обязано создать все необходимые условия для реализации этой
концепции», сказал К-Ж. Токаев»[3; 1-3].
Согласно указанным изменениям, с 1 января 2023 года начал функционировать Конституци-
онный суд. Теперь каждый гражданин сможет напрямую отстаивать в этом органе свои конститу-
ционные права и свободы. Конституционный суд заменил Конституционный совет и призван стать,
новым судебным органом конституционного контроля, обеспечивая верховенство Конституции и
защищая основные права и свободы граждан.
Кроме этого, на уровне конституционного закона впервые закрепляются статус, полномочия
и гарантии независимости уполномоченного по правам человека. Усилена правозащитная функция
Генерального прокурора.
Новая конституционная реформа призвана содействовать дальнейшему поступательному
развитию казахстанского общества и государства.
Одним из приоритетных направлений политического развития Казахстана является разви-
тие гражданского общества. Государство осуществляет политику социального партнерства, созда-
ет условия для развития неправительственных организаций (зарегистрировано свыше 22 тысяч
НПО), среди которых определенная часть осуществляет правозащитную деятельность.
Внедряется принцип делегирования государственных социальных услуг «третьему сектору»
и проводится работа по передаче функций государственных органов в конкурентную среду и само-
регулируемым организациям. Национальное законодательство расширяет возможности граждан
участвовать в процессе принятия решений через институты саморегулирования и местного само-

управления.
Как новая форма обеспечения транспарентности и подотчетности государственных органов
в республике принят, инициированный депутатами Парламента Закон «Об общественных сове-
тах», которые в своей деятельности используют весь инструментарий общественного контроля.
Демократичен также и избирательный процесс выборов в Казахстане. В принятых законах
регламентирован переход к смешанной избирательной системе – по партийным спискам и одно-
мандатным округам. Теперь часть депутатов Мажилиса Парламента и областных маслихатов, все
депутаты районных маслихатов будут избираться по одномандатным округам. Благодаря этому
представительные органы станут по настоящему народными.
Серьезное внимание в стране уделяется совершенствованию законодательства в части уже-
сточения наказания за преступления, направленные против женщин и детей, а также вопросам
бытового насилия.
Казахстан признает, что свобода собраний - это демократический институт политической
активности граждан, подлежащий постоянному развитию. Законодательство гарантирует реализа-
ции и защите этого естественного и неотчуждаемого права человека.
В нашей стране продолжается модернизация пенсионной системы Республики Казахстан,
которая предполагает сохранение действующей системы пенсионного обеспечения с усилением
ответственности государства, работника и работодателя за уровень социальной защиты граждан.
Неотъемлемой частью социального обеспечения являются и права инвалидов, для чего реа-
лизован Национальный план действий на долгосрочную перспективу по обеспечению прав и улуч-
шение качества жизни инвалидов.
Сегодня в Казахстане имеются все правовые основы толерантного сосуществования различ-
ных религий и национальностей. Этническое равноправие граждан страны закреплено законода-
тельно и реализовано на практике.
В Казахстане успешно внедряются информационные технологии, в том числе и электронное
уголовное дело. В 2016 году Верховным судом Республики разработана и внедрена информацион-
ная система «Төрелік», автоматизированы процессы во всех судах.
В органах досудебного расследования решены ключевые вопросы внедрения системы
е-Уголовное дело (е-УД): внесены изменения в уголовно-процессуальное законодательство, обе-
спечены техническое оснащение, увеличение каналов связи и информационная безопасность, об-
учение сотрудников. Государственной программой «Цифровой Казахстан» и Стратегическим пла-
ном развития Республики Казахстан до 2025 года от 15 февраля 2018 года, правоохранительным и
судебным органам поручено обеспечить поэтапный переход уголовных дел в электронный формат.
Преимущества «электронного уголовного дела» заключаются в следующем: процессуальная
экономия времени, сокращение сроков расследования и получения электронных санкций, прозрач-
ность уголовного процесса без фальсификации, минимизация рисков фальсификации и исключе-
ние утери уголовных дел. Доступ к уголовному делу в режиме онлайн, экономия финансов, акту-
альная статистика и системный ведомственный контроль и прокурорский надзор. Обеспечивается
информационная безопасность, защита от несанкционированных воздействий: доступ пользова-
теля в систему через электронно-цифровую подпись, логин/пароль и отпечаток пальца (логин и
пароль, ЭЦП, био-сканер). Функционал – «Журналирование событий».
Образцы шаблонов процессуальных документов: все шаблоны процессуальных документов
согласованы с правоохранительными органами. Электронное подписание процессуальных доку-
ментов с помощью графического планшета (стилус).
Доступ к государственным информационным базам данных и получение персональных све-
дений (судебная экспертиза, нарко-психо учет и т.д.). С помощью системы информационного об-
мена государственных, правоохранительных и иных органов (СИО ПСО) следователь в рамках рас-
следования может получать сведения из более 90 баз данных госорганов. Также следователь имеет
возможность направлять электронную повестку участникам процесса с помощью функционала
SMS-повестка.
Предполагается внедрение опции: интеллектуальный помощник следователя, а также вне-
дрение функционала аудио и видео фиксация с приобщением к Е-уголовному делу, а также инте-
грация ИС ЕРДР (Единый реестр досудебных расследований) с ИС «Төрелік» в части передачи аудио

и видео материалов и др.

Участник уголовного процесса имеет право подачи электронной жалобы в порядке статьи
105 УПК РК на действия следователя, дознавателя и прокурора.
Ключевым фактором усиления защиты прав граждан и их безопасности являются глубокие
реформы судебной и правоохранительной систем, которые служат гарантом восстановления на-
рушенных прав и свобод.
Деятельность органов судебной и правоохранительной систем в данной сфере представля-
ет важность, поскольку служит гарантом восстановления нарушенных прав и свобод. В этой связи
является необходимым развитие вышеуказанных органов не только посредством совершенствова-
ния законодательной базы, но и путем принятия надлежащих институциональных мер [4;11].
Как отмечал Глава государства К.К. Токаев в своем Послании народу Казахстана от 1 сентя-
бря 2022 года «Справедливое государство. Единая нация. Благополучное общество» … «Необходимо
обеспечить верховенство права и качество отправления правосудия. Для этого потребуется сроч-
ное обновление и оздоровление судейского корпуса».
Предлагается равный статус всех судей, снизив их зависимость от вышестоящих коллег. Сле-
дует применить выборные механизмы при отборе кандидатур на должности председателей судов
и судебных коллегий, требует реформирование институт апелляции. Необходимо создать соответ-
ствующие стимулы и условия для привлечения в эту сферу сильных юристов. Вместе с ограниче-
нием вмешательства в деятельность судей, необходимо усилить их ответственность за серьезные
нарушения. Подлежит расширению сфера административной юстиции, доступ к правосудию на
уровне районных и областных судов, а также сокращение участия государства в судебных процес-
сах и обеспечение единообразия в отправлении правосудия. Это позволит сделать процесс более
состязательным, открытым для общественности, независимых экспертов, а значит - более эффек-
тивным» [5; 16 - 17].
В Концепции правовой политики Республики Казахстан до 2030 года определены основные
направления правовой политики государства на ближайшее десятилетие.
Для их успешности требуется решить следующие задачи:
–– продолжение развития принципа состязательности и равноправия сторон путем макси-
мального обеспечения доступа граждан к правосудию, а также исключение обвинительного уклона;
–– расширение и усиление полномочий стороны защиты в сборе фактических данных, имею-
щих значение для уголовного дела;
–– усиление механизмов, направленных на обеспечение и неукоснительное соблюдение кон-
ституционных принципов презумпции невиновности и обеспечение неприкосновенности частной
жизни;
–– оптимизация и упрощение процедур в досудебном производстве в целях сокращения фор-
мализованных порядков принятия процессуальных решений;
–– продолжение процесса внедрения информационных и цифровых технологий в уголовный
процесс, в том числе цифровизация списков присяжных заседателей и другие меры.
Требует продолжения работа по модернизации судебной системы по следующим направле-
ниям:
–– дальнейшая специализация судов;
–– изменение процедуры вынесения дел в кассационную инстанцию;
–– объединение судов первой инстанции в городах.
Система подбора и продвижения кадров будет ориентирована на дальнейшее совершенство-
вание с учетом цифровизации:
–– процедур квалификационного экзамена для кандидатов в судьи;
–– механизмов конкурсного отбора судей;
–– порядка формирования кадрового резерва на судейские должности;
–– расширение участия общественности в процессе тестирования кандидатов на должности
судей в целях повышения уровня общественного доверия к судебной системе и т.д. [6; 22, 26].
В Республике Казахстан с 2015 года реализуется совместная программа Европейского союза
и Совета Европы «Поддержка казахстанских властей в улучшении качества и эффективности систе-
мы правосудия Казахстана, а также проект Евросоюза «Совершенствование уголовного правосудия

Казахстана.
В рамках этих проектов Правительство Республики активно работает над усилением гаран-
тий правовой защиты, созданием эффективного правосудия, развитием досудебного производства.
Важное место в развитии политического диалога занимает Комитет парламентского сотруд-
ничества «Казахстан-Евросоюз». На его ежегодных заседаниях «сверяют часы» по всем актуальным
вопросам взаимодействия».
Казахстан придает особое значение вопросу полноценного функционирования правозащит-
ных институтов, мы готовы к дальнейшему развитию конструктивного сотрудничества со всеми
правозащитными международными организациями.
Список использованных источников:
1. Послание Президента Республики Казахстан К.-Ж. К. Токаева народу Казахстана «Казахстан в

новой реальности: время действий» от 1 сентября 2020 года (г.Нур-Султан, 1 сентября 2020
года). [Электронный ресурс]. - С. 28.-.Режим доступа - //ИС «Юрист-Параграф»//. www.http://
online.zakon.kz.
2. Послание Президента Республики Казахстан К.-Ж.К. Токаева народу Казахстана «Новый Казах-
стан: путь обновления и модернизации» (г. Астана, 16 марта 2022 года). [Электронный ресурс].
- С. 17.- Режим доступа - //ИС «Юрист-Параграф»//. www.http://online.zakon.kz.
3. Выступление Президента Республики Казахстан К.-Ж.К. Токаева на церемонии публичного
подписания ряда важных законов, принятых по итогам состоявшегося 5 июня 2022 года респу-
бликанского референдума (г. Астана, 5 ноября 2022 года). [Электронный ресурс].- Официаль-
ный сайт Президента Республики Казахстан.- С. 1-3.- Режим доступа - https://www.akorda.kz ›
prezident-publichno-podpisal-ryad-zakonov-5104524.
4. Послание Президента Республики Казахстан К.-Ж.К. Токаева народу Казахстана «Справедливое
государство. Единая нация. Благополучное общество» (г. Астана, 1 сентября 2022 года). [Элек-
тронный ресурс]. - С. 16-17. - Режим доступа - //ИС «Юрист-Параграф»//. www.http://online.
zakon.kz.
5. Концепция правовой политики Республики Казахстан до 2030 года, утверждена Указом Пре-
зидента Республики Казахстан от 15 октября 2021 года № 674 [Электронный ресурс]. - С. 11, 22,
26. - Режим доступа - ИС «Юрист-Параграф» //- www.http://online.zakon.kz.
CZU: 340.6
MISTAKES IN DETERMINING THE TIME OF DEATH
Assoc. Prof. Elżbieta Żywucka – Kozłowska

Department of Criminal Procedure and Executive Criminal Law
Faculty of Law and Administration
University of Warmia and Mazury in Olsztyn
Summary
Determining the time of death is important not only in the perspective of medicine, but also in criminal and
civil law. In criminal law, the time of death is very important in terms of the legal classification of an act, while
in civil law it determines the order of inheritance in inheritance proceedings. It is equally important in cases of
declaring a person dead, where the starting point is the last news about a living person, and the final point is the

elapse of time from the starting point indicated in the act. It is also worth to mention human remains (bones),
which are accidentally discovered. In such cases, the species origin of the bones, completeness, injuries and the
time that has passed since the death of the person are determined. The results of such research guide the investi-
gation, even when these are the remains of people who died centuries ago.
Introduction
It is not without reason that death is considered in the medical and legal aspect, because in fact, hu-
man death is a fact not only in medicine, but also a legal and social fact 1. Nowadays methods of determining
the time of death are radically different from those known and practiced before. In the 21st century, the
irreversible cessation of brainstem function marks the moment of death.2 From the perspective of the error
in determining the time of death, it is important to emphasize the importance of differentiating between
clinical, apparent and cerebral death, which is, as already mentioned, the criterion for recognizing and con-
firming human death.
A diagnostic error, and such should be indicated in the case of determining the time of death, is the one
in which the authorized entity incorrectly assesses the existing state of affairs. The term „diagnostic error”
is present not only in medical sciences, but also in other areas of human cognition, such as technical, natural,
social and legal sciences. In the latter case, it is a wrong diagnosis, as a result of which there are negative con-
sequences for the subject, including damage to health, serious illness, and in extreme cases - death3.
Determining the time of death is the domain of forensic medicine, and the doctor’s activity is non-
therapeutic, but diagnostic.Practice proves not only errors in determining the time of death, but also the
determination of human death.4
Determining the time of death in a forensic perspective

Death as a fact, a process, a problem is described in the literature of the subject not only in the field
of forensic medicine, law, theology, but also philosophy, ethics and psychology.Mieczysław Bombik empha-
sizes the importance of the criteria for recognizing a person as dead. He writes: „Currently there are at least
two criteria according to which the biological death of a person is determined: „heart death” and „brain
death”. Thus, a clear distinction must be made between the 1st definition of death and the 2nd criteria
determining the occurrence of death in a given case. The criterion of „heart death” indicates the „irretriev-
able loss of life” of the entire human body, i.e. stopping the blood circulation in the circulatory system.Brain
death refers to the loss of vital functions of a certain part of the human body, namely the brain. Today, as is
known, a human body with a dead brain can be artificially kept alive, for example, in order to extract certain
organs for transplantation. Brain death is the final cessation of all activities and vital functions of the fore-
brain, cerebellum and brainstem. In order to be able to determine when heart death occurred and when
brain death occurred, 3rd empirical test procedure is needed to answer the question whether in a given
case the criteria determining the occurrence of death have been met.”5 The considerations of the quoted au-
thor are focused on the philosophical capture of the moment of death and references to numerous works of
philosophers. In the perspective of these considerations, it is extremely important to distinguish between
„heart death” and „brain death”. On the basis of Polish regulations, the criterion for determining the death
1
Zob. Gałęska – Śliwka A. , Śmierć jako problem medyczno – kryminalistyczny, Wolters Kluwer, Warszawa 2009 [ au-
torka wskazuje na problemy związane z ustalaniem czasu zgonu, tożsamości szczątków oraz zabezpieczaniem śladów
kryminalistycznych, stanowiących podstawę późniejszych badan w procesie wykrywczym].
2
Zob. Marcinkowski T., Medycyna sądowa dla prawników, Wydawnictwo Prawnicze, Warszawa 1993; Kaliszan, M.,
Próba określenia czasu zgonu na podstawie ograniczonych danych z miejsca ujawnienia zwłok.Arch. Med. Sąd. Krymi-
nol, 2012, nr 62(3); Raszeja S., Nasiłowski W., Markiewicz J.: Medycyna Sądowa, PZWL, Warszawa, 1993; Iwańczuk
W., Definicja i rozpoznanie śmierci mózgu: porównanie wytycznych w różnych krajach, „Anestezjologia i Intensywna
Terapia” 2006, t. 38, nr 2; Morioka M., Reconsidering Brain Death: A Lesson from Japan’s Fifteen Years of Experience,
Hastings Center Report 2001, t. 31, nr 4
3
Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 roku Kodeks karny (Dz.U. Nr 88, poz. 553 z późniejszymi zmianami).
4
Okłota M., Niemcunowicz – Janica A., Ptaszyoska – Sarosiek I., Załuski J., Stwierdzenie zgonu u żywego człowieka – opis
przypadku [w:] Archiwum Medycyny Sądowej i Kryminologii 2010, LX 156 – 158.
5
Bombik M. Biologiczne pojęcie śmierci (w: ) Studia Ecologiae et Bioethicae 2009, nr 7/2, s. 20- 21.

of a person is the irreversible cessation of brain stem function. 6

Traditionally, the time of death is determined by the signs of death. On the grounds of forensic medi-
cine, the changes that are caused by death are listed, which include: precipitation spots, post-mortem con-
centration, post-mortem cooling, desiccation, post-mortem changes associated with putrefactive decay, au-
tolysis, putrefaction, post-mortem metamorphosis of a corpse, crusting, fatty and wax, metamorphosis in
peat bogs, skeletalization, bone disintegration. 7 Based on these criteria, the time of death is assessed. The
passage of time from the cessation of vital functions to the appearance of birthmarks is not disputed. Some
doubts are raised by the so-called „cemetery roses”, rain stains appearing (very rarely) in the state of agony
(dying). On the one hand, they are present during human life, on the other hand they herald death.
Signs of death
Early
post-mortem
livor mortis algor mortis pallor mortis rigor mortis
desiccation

Signs of
death
Late
Autolysis Putrefaction

6
Rozporządzenie Ministra Zdrowia i Opieki Społecznej z dnia 3 sierpnia 1961 r. W sprawie stwierdzenia zgonu i jego
przyczyny[ Dz.U. 1961, Nr 39, poz.202]; Komunikat Ministra Zdrowia z dnia 29.09.1996 r. o wytycznych w spraw-
ie kryteriów stwierdzania trwałego i nieodwracalnego ustania funkcji pnia mózgu (śmierci mózgowej). Dziennik
Urzędowy MZiOS Nr 14, poz. 36.
7
Zob. Raszeja, S., Nasiłowski, W., & Markiewicz, J. , Medycyna sądowa: podręcznik dla studentów. Państwowy Zakład
Wydawnictw Lekarskich, Warszawa 1990; Grzywo-Dąbrowski, W., Podręcznik medycyny sądowej: dla studentów me-
dycyny i lekarzy. Państwowy Zakład Wydawnictw Lekarskich, Warszawa 1958; Popielski, B., Kobiela, J. ,Medycyna
sądowa. Podręcznik dla studentów medycyny. PZWL, Warszawa 1972; Manczarski, S. ,Medycyna sądowa w zarysie:
podręcznik dla studentów. Państwowy Zakład Wydawnictw Lekarskich, Warszawa 1962; Di Maio, V. J., DiMaio, D. J.,
Świątek, B., Przybylski, Z., Jurek, T., Maksymowicz, K., Szleszkowski, Ł., Medycyna sądowa. Elsevier Urban & Partner,
Wrocław 2016.

Corpse
transformations
Fat-Wax Transformation
Mummification
transformations in peatlands

Sometimes it is also indicated that skeletonization is the result of the progressive decomposition of
the soft tissues of the corpse. For the sake of order, it is necessary to recall the time caesuras in which the
symptoms of death develop.
1. A decrease in body temperature - it is usually from 0.5 to 1.0 degrees Celsius (per hour - measured
in the rectum or in the muscles; palpable to the touch on the face, hands, legs - 1-2 hours post mortem
(p.m.); clearly skin cooling of clothed corpses - 4-5 hours p.m.
2. Rain spots: in slow death, in agony, „cemetery roses” may appear. In the case of sudden death, they
appear at the earliest after 20 minutes p.m. and clearly developed after 6o minutes p.m. After two hours
p.m. rain patches are merging; from 3 to 7 p.m. are fully developed. Rain spots move up to 5 hours p.m. Up
to 12 hours p.m. partly moving; up to 20 hours p.m. they disappear under the influence of pressure, and
partially - under the influence of strong pressure - up to 35 hours p.m.
3. The earliest rigor mortis can occur (very rarely) between 30 and 60 minutes p.m. The onset of
pronounced concentration (mandibular muscles) begins at 2-3 hours p.m. Fully develops (whole body) at
6-8 hours p.m. Respawn after Breakthrough - Up to 7 hours p.m. Recovery time usually 36 - 48 hours p.m.
, and completely disappears after 3-4 days p.m.
4. Drying - clouding of the cornea of the open eye - after 1 hour p.m., and the closed eye - after 24
hours p.m.
5. Interlettal reactions: excitability to mechanical stimuli (neurological hammer blow): pronounced
reaction of the biceps brachii (average) up to 2 hours p.m. Excitability to electrical stimuli using an electri-
cal stimulator (maximum amp. 700V. frequency 35 Hz, impulse 25ms - clear reaction ( +++) of the orbicu-
laris eye muscles ( latest ) - up to 4.5 hours p.m. Average reaction ( ++) of the orbicularis eye muscles (at the
latest) up to 6.5 hours p.m. Weak reaction (+) of the orbicularis oculi – up to 8 hours p.m. Pupil responses to
pharmacological dilators or constrictors introduced into the anterior chamber of the eye: pilocarpine – up
to 21 hours p.m. Atropine – up to 20 hours p.m., ergometrine (0.5%) or boric chloride (5%) - up to 19 hours
p.m. Sweat gland reaction to acetylcholine (20%) up to 16 hours p.m., reaction pilocarpine (2%) - up to 8
hours p.m.
6. Decomposition of the corpse into fixative changes: greenish color of the abdominal integuments - 2
days p.m. The beginning of fat-wax changes in coatings - 1-2 months p.m. (at high ambient temperature -
2-3 weeks p.m.). Completion of the process of these transformations within the adipose tissue throughout
the body - several months p.m. Scabbing - several months p.m. (earliest - 3 weeks p.m.). Disintegration of
ligaments and cartilages in the grave in the process of putrefaction - 5 years p.m. Presence of larvae, flies -
after 10 hours p.m. at the earliest. the presence of pupae - at the earliest after 6 days p.m. (usually after 10
- 12 days p.m.). Empty pupae are present - earliest 7-8 days p.m., usually several weeks p.m.8
The presented birthmarks in comparison with time allow for an approximate indication of the mo-
ment of death. This list has not lost its relevance, although the methods in this area have developed sig-
nificantly, for example with research in the field of entomology. Paweł Leśniewski points out that “in the
practice of forensic entomology, flies from the following families are mainly examined: Beetles from the
families: Silphidae, Dermatidae, Anthrax. An expert entomologist most often examines larvae and adults
of insects, less often pupae and eggs. An expert in the field of forensic entomology most often deals with
8
Jakliński A., Kobiela J.S. ,Jaegermann K.; Marek Z., Tomaszewska Z.,Turowska B., Medycyna sądowa . Podręcznik dla
studentów medycyny, PZWL, Warszawa 1983, s. 41- 42.

determining the time of death, so mainly with necrophagous insects that feed directly on the tissues of
the corpse.”9 Achievements in this field have brought closer the possibility of determining the moment of
death, in particular when flies or beetles were found on the corpse. It also has another dimension, because
the presence of insects (developmental forms) may in some cases determine the location of the corpse.
Joanna Stojak reports on a relatively new field, namely entomotoxicology, which allows estimating the time
and cause of death in cases where the corpse has decomposed and the tissues necessary for toxicological
analysis are no longer available. Obtaining information about toxic substances potentially present in the
deceased’s body is possible by isolating them from the larvae and pupae of Diptera and/or adults, e.g. Cole-
optera, present on or near the corpse.” 10
This is an important tool in determining the time of death for cadavers that have been stripped of
soft tissue by decomposition. It seems that this method can also be useful in a situation where the corpse is
damaged by chemicals or fire, because necrophages also feed on such bodies.
Errors in determining the time of death
Man is not infallible, that is his nature. Knowledge in the 21st century is impressive, but there are
areas where knowledge is limited. This is due to many reasons, primarily from the difficulties in conducting
research on many not yet known issues, including imperfect research instruments. When some time has
passed since death, it is difficult to pinpoint that moment precisely, down to the minute. In practice, forensic
physicians use classic signs of death, and only exceptionally, methods typical of intralethal reactions. Mere
knowledge of the symptoms is not always sufficient, especially when the examination to confirm death is
carried out by a doctor who is not a forensic specialist. At this point, it is worth citing several examples of
incorrect indication of the time of death. Michał Kaliszan described a case of incorrect indication of the time
of death, resulting from an incorrect interpretation of the movement of rain stains, which was the result
of a cursory examination of the corpse at the place of its discovery. In the summary of the presented case,
the quoted author writes “an unusual coincidence in the form of a cursory examination of the corpse at the
place of its discovery, an opinion regarding the time of death based on an incorrect interpretation of the
post-mortem preservation of the rain stains resulted in an incorrect determination of the time of death.” 11
Another example is the unspecified time of death in the case of the murder of an elderly man I came across
a few years ago. The doctor summoned to the scene pronounced him dead, not only without indicating the
probable cause of death (which was odd, especially since the body showed numerous injuries) nor the time
of death. Interrogated by the court, he stated that he had issued a death certificate, but did not examine the
victim because he „looked dead”. The examination of the corpses at the place of their finding, according to
the doctor participating in this activity, was difficult because „he had no conditions for detailed examina-
tions, including temperature measurement”. The time of death was determined by forensic experts after
analyzing the evidence, including the photographic material and the recording of the first inspection. De-
termining the time of death was extremely important in the perspective of the legal qualification of the act.
The prosecutor accused two men of murder, and the defense attorney of one of them sought to change the
qualification to beating with a fatal effect, which would obviously be more favorable for the accused in the
perspective of the statutory penalty. The court also appointed a forensic expert to reconstruct the event,
which also included determining in what circumstances and by how many people the blows were inflicted,
with what tools, and whether it is possible to indicate the time of death of the victim based on the evidence
collected. The opinion of the forensic medics and the forensic scientist were convergent as to the mecha-
nism of injury and the time of death of the victim. The court convicted both defendants of manslaughter and
sentenced them to imprisonment (25 years).12 A separate issue is something quite different, but related to
the time of death, namely finding such a death in a situation when a person is alive. An interesting case is
described in the literature on the subject, which is worth mentioning: “A doctor of the Emergency Medical
Service was called to a 78-year-old woman because of loss of consciousness. Upon arrival, he described:
agonal breathing, cool, marbled skin, RR 110/70, irregular pulse, no verbal or motor response, narrow
9
Leśniewski P. Badania z zakresu entomoskopii. Zarys problematyki ( w: ) Edukacja Humanistyczna 2020, nr ( 42), s.
185.
10
Stojak E. Zastosowanie entomotoksykologii w szacowaniu czasu i ustaleniu przyczyny zgonu. Problemy Kryminalist-
yki, 2017, (295), s. 18.
11
Kaliszan M., Próba określenia czasu zgonu na podstawie ograniczonych danych z miejsca ujawnienia zwłok, Archi-
wum Medycyny Sądowej i Kryminologii 2012, LXII, s. 205.
12
Sprawę rozpoznawał Sąd Okręgowy w Gorzowie Wielkopolskim w 2007 roku.

pupils, slow reaction to light. Initially, he decided to leave the patient at home, predicting her death and no
chance of saving her life. In the face of the family’s protest, he decided to take the patient to the hospital.
During the transport, he noticed that she had stopped breathing - on this basis he pronounced her dead.
He did not perform CPR. After the ambulance arrived at the hospital, the patient was taken to the morgue.
The next day, during preparations for the burial, the family noticed a wound on the deceased’s forehead,
which was not there at the time of the ambulance intervention. Suspecting criminal manslaughter, she
notified the prosecutor’s office. An expert - a forensic medicine doctor performed an autopsy, stating: a
contused wound of the head integument with signs of vitality in the form of bleeding edges of the wound
and in the soft integuments of the skull. He made photographic documentation, did not collect material for
histopathological examination. The cause of death was attributed to sudden cardiac death. According to
the testimonies of the dissecting room employees, after the „corpse” had been brought in, it fell off the cart;
which explained the injury. In the morning, they noticed that the sheet with which the corpse was covered
was profusely soiled with blood in the throw of the head. While giving our opinion, we concluded that at
the time of the injury, the patient was at the end of her life, as evidenced by the signs of vitality found during
autopsy (clear, relatively extensive bruising in the soft integuments, profuse blood staining of the sheet -
bleeding from the wound). The doctor incorrectly and prematurely declared the death of the patient.”13 In
this case, the (actual) time of death was not the same as the time entered in the death certificate issued by
the emergency physician. From the point of view of the law, the woman died at the time indicated on the
card, when in fact her death occurred much later. The second issue was ascertaining the death of a living
person, which was a diagnostic error of a non-therapeutic nature, but also qualified the doctor’s conduct as
„increased danger to life and health due to the disease by not making an attempt to save life”.14
Bibliography
1. Bombik M. Biologiczne pojęcie śmierci (w: ) Studia Ecologiae et Bioethicae 2009, nr 7/2.
2. Di Maio, V. J., DiMaio, D. J., Świątek, B., Przybylski, Z., Jurek, T., Maksymowicz, K., Szleszkowski, Ł., Medycy-
na sądowa. Elsevier Urban & Partner, Wrocław 2016.
3. Gałęska – Śliwka A. , Śmierć jako problem medyczno – kryminalistyczny, Wolters Kluwer, Warszawa 2009.
4. Grzywo-Dąbrowski, W., Podręcznik medycyny sądowej: dla studentów medycyny i lekarzy. Państwowy
Zakład Wydawnictw Lekarskich, Warszawa 1958.
5. Iwańczuk W., Definicja i rozpoznanie śmierci mózgu: porównanie wytycznych w różnych krajach, „Anes-
tezjologia i Intensywna Terapia” 2006, t. 38, nr 2.
6. Jakliński A., Kobiela J.S. ,Jaegermann K.; Marek Z., Tomaszewska Z.,Turowska B., Medycyna sądowa.
Podręcznik dla studentów medycyny, PZWL, Warszawa 1983.
7. Jurek T. Świątek B., Drozd R., Opiniowanie sądowo-lekarskie w przypadkach błędnego rozpoznania zgo-
nu, Archiwum Medycyny Sądowej i Kryminologii 2007, LVII.
8. Kaliszan, M., Próba określenia czasu zgonu na podstawie ograniczonych danych z miejsca ujawnienia
zwłok. Arch. Med. Sąd. Kryminol, 2012, nr 62(3).
9. Leśniewski P. Badania z zakresu entomoskopii. Zarys problematyki ( w: ) Edukacja Humanistyczna
2020, nr ( 42).
10. Manczarski, S. ,Medycyna sądowa w zarysie: podręcznik dla studentów. Państwowy Zakład Wydaw-
nictw Lekarskich, Warszawa 1962.
11. Marcinkowski T., Medycyna sądowa dla prawników, Wydawnictwo Prawnicze, Warszawa 1993.
12. Morioka M., Reconsidering Brain Death: A Lesson from Japan’s Fifteen Years of Experience, Hastings
Center Report 2001, t. 31, nr 4
13. Okłota M., Niemcunowicz – Janica A., Ptaszyoska – Sarosiek I., Załuski J., Stwierdzenie zgonu u żywego
człowieka – opis przypadku [w:] Archiwum Medycyny Sądowej i Kryminologii 2010, LX 156 – 158.
14. Popielski, B., Kobiela, J. ,Medycyna sądowa. Podręcznik dla studentów medycyny. PZWL, Warszawa
1972.
15. Raszeja S., Nasiłowski W., Markiewicz J.: Medycyna Sądowa, PZWL, Warszawa, 1993.
16. Raszeja, S., Nasiłowski, W., Markiewicz, J. , Medycyna sądowa: podręcznik dla studentów. Państwowy
13
Jurek T. Świątek B., Drozd R., Opiniowanie sądowo-lekarskie w przypadkach błędnego rozpoznania zgonu, Archiwum
Medycyny Sądowej i Kryminologii 2007, LVII, s. 148.
14
Tamże, s. 148

Zakład Wydawnictw Lekarskich, Warszawa 1990.

17. Stojak E. Zastosowanie entomotoksykologii w szacowaniu czasu i ustaleniu przyczyny zgonu. Problemy
Kryminalistyki, 2017, (295).
Acts of law
18. Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 roku Kodeks karny (Dz.U. Nr 88, poz. 553 z późniejszymi zmianami).
19. Rozporządzenie Ministra Zdrowia i Opieki Społecznej z dnia 3 sierpnia 1961 r. W sprawie stwierdzenia
zgonu i jego przyczyny[ Dz.U. 1961, Nr 39, poz.202]
20. Komunikat Ministra Zdrowia z dnia 29.09.1996 r. o wytycznych w sprawie kryteriów stwierdzania
trwałego i nieodwracalnego ustania funkcji pnia mózgu (śmierci mózgowej). Dziennik Urzędowy MZiOS
Nr 14, poz. 36.
CZU: 343.98
JAKOŚĆ POBRANIA ŚLADÓW BIOLOGICZNYCH - WARUNKIEM OSIĄGNIĘCIA MIARO-

DAJNYCH WYNIKÓW PODCZAS ANALIZ KRYMINALISTYCZNYCH
THE QUALITY OF COLLECTING BIOLOGICAL TRACES - A PREREQUISITE FOR ACHIEVING RELI-

ABLE REZULTS DURING FORENSIC ANALYSES
CALITATEA COLECTĂRII URMELOR BIOLOGICE - O CONDIȚIE PREALABILĂ PENTRU OBȚINEREA

UNOR REZULTATE FIABILE ÎN TIMPUL ANALIZELOR CRIMINALISTICE
Renata WŁODARCZYK, dr hab. inż. prof. CB

Akademia Nauk Stosowanych Collegium Balticum w Szczecinie, Polska
reniawlodarczyk@o2.pl
Streszczenie
Wniniejszym doniesieniu1 chciałabym przedstawić prawidłowy sposób postępowania w trakcie za-
bezpieczania miejsca i prowadzenia samych oględzin, które to czynności wymagane są po zaistnieniu zdarze-
nia przestępnego lub by wyjaśnić okoliczności m.in. wypadku drogowego. Celem tego procesu jest jak najlep-
sza jakość pobrania śladów, zwłaszcza „wrażliwych” biologicznych, by zachowały się w jak najlepszym stanie
umożliwiającym identyfikację ich profili genetycznych i poprowadzenie innych analiz kryminalistycznych. Nie
odniosę się jednak do wszystkich działań w ramach kryminalistycznego badania miejsca zdarzenia (KBMZ;
procesowe, operacyjne, techniczne wykonywane w zależności od potrzeb na zlecenie organu procesowego),
związanych ze zdarzeniem masowym (np. atak terrorystyczny), katastrofą (np. trzęsienie ziemi) lub z poważnymi
okolicznościami na dużym obszarze (np. pożar rozległego lasu), a realizowanych wspólnie z innymi służbami w
trybie czynności niecierpiących zwłoki. Nie przedstawię tego z uwagi na ograniczoną objętość publikacji, gdyż tego
typu opracowanie wymaga wnikliwego ustosunkowania się do poszczególnych działań, ustalenia sprzętu i innych
środków technicznych oraz konkretnego algorytmu postępowania w zależności od sytuacji, wraz z dogłębnym
doprecyzowaniem możliwości wykrywczych organów odpowiedzialnych za bezpieczeństwo danego terytorium.
Słowa kluczowe: ślady biologiczne, oględziny, zabezpieczenie, kontaminacja, analizy kryminalistyczne.
1
Doniesienie oparte na monografii: Renaty Włodarczyk, Rozwój i współczesne możliwości wykorzystania śladów bio-
logicznych. Kryminalistyczne badania biologiczne na przykładzie przestępstw na tle seksualnym, Wydawnictwo Nau-
kowe TYGIEL, Lublin 2018.

Summary
In this report, I would like to present the correct procedure for securing the site and conducting the inspec-
tion itself, which are required after the occurrence of a criminal event, or to clarify the circumstances, e.g. traffic
accident. The purpose of this process is the best possible quality of collecting traces, especially „sensitive” biologi-
cal traces, so that they are preserved in the best possible condition, enabling the identification of their genetic
profiles and conducting other forensic analyses. However, I will not refer to all activities within the forensic exami-
nation of the scene of the event (FIS; procedural, operational, technical, depending on the needs, commissioned
by a procedural authority), related to a mass event (e.g. a terrorist attack), a catastrophe (e.g. an earthquake) or
with serious circumstances in a large area (e.g. a large forest fire), and carried out jointly with other services in
the course of urgent actions. I will not present it due to the limited volume of the publication, because this type of
study requires a thorough attitude to individual activities, the determination of equipment and other technical
means and a specific algorithm of conduct depending on the situation, along with a thorough clarification of the
detection capabilities of the authorities responsible for the security of a given territory.
Keywords: biological traces, inspection, security, contamination, forensic analyses.
Wprowadzenie
Z teorii i praktyki wiadomo, że miejsce zdarzenia przestępnego należy odpowiednio chronić, aby
ograniczyć do minimum ryzyko wystąpienia na nim zmian. Chodzi zarówno o właściwe zabezpieczenie
tego miejsca przed przybyciem, jak i podczas pracy zespołu oględzinowego. Warunkiem jest jednak po-
siadanie elementarnej wiedzy z kryminalistyki na temat postępowania w toku czynności oględzinowych.
Szczególne miejsce w tym zakresie zajmują ślady biologiczne i dowody rzeczowe związane z ich obecnością,
ponieważ aktualnie największe znaczenie dla ustaleń w kryminalistyce ma genetyczna identyfikacja. Jed-
nak problemem jest fakt, że materiał biologiczny ulega gwałtownym zmianom o charakterze rozkładowym,
stąd troska o jego szybkie ujawnienie, pobranie, zabezpieczenie i przetransportowanie do laboratorium
sądowego. Chcąc zapewnić dobrą jakość tego materiału, trzeba zwracać uwagę w toku oględzin, transportu
do laboratorium i na etapie badawczym na czynniki niszczące ślady i mikroślady biologiczne, takie jak:
wysoka temperatura, nasłonecznienie, wysoka wilgotność, woda, podłoże (np. gleba bogata w kwas hu-
musowy, rdza, tynk, zabrudzona tkanina, farba), drobnoustroje (np. bakterie, pleśnie, zarodniki grzybów),
związki chemiczne, detergenty, elektrolity, produkty spalania, przeciąg, wiatr (włosy, włókna, mikroślady),
lampy UV, zwierzęta, rośliny. Do tego istotny jest czas (zwłaszcza długie przebywanie w okresie ciepłym na
powietrzu), nie sprzyja on prawidłowym ustaleniom, a przeciwnie, wspomaga zmiany degradujące ślady
biologiczne wraz z możliwością dojścia do kontaminacji. Dlatego konieczne jest zapewnienie jednorazowej
odzieży przybywającym do zabezpieczenia miejsca policjantom i przede wszystkim zespołowi oględzino-
wemu, który przed przekazaniem materiału do analiz będzie miał największą z nim styczność. Głównie
prowadzący oględziny powinni być wyposażeni w sterylny sprzęt, jednorazowe środki i aparaturę, a każ-
de wejście i obecność w rejonie objętym działaniami wykrywczymi należy rejestrować, by zapobiec kon-
taminacji i zapewnić wysoką jakość materiału. Nawet obecność patrolu zabezpieczającego obszar z dużą
liczbą śladów powinna następować tylko w sytuacji zagrożenia życia i zdrowia ludzkiego, bezpieczeństwa
publicznego lub konieczności ratowania mienia dużej wartości. Po czym wkroczenie w fazę oględzin bę-
dzie miało sens wtedy, gdy nie zajdą zmiany, zniszczenie i zniekształcenie śladów biologicznych, mogące
doprowadzić do ich utraty na miejscu zdarzenia. Chcąc temu zapobiec, nie można dopuścić do wtargnięcia
osób trzecich, a wręcz ograniczyć dostęp uczestnikom zespołu oględzinowego, z których każdy realizuje
wyłącznie powierzone mu zadania. Tutaj praktyka kryminalistyczna wskazuje następujące błędy:
- brak właściwego zabezpieczenia terenu przyległego do miejsca zdarzenia i miejsca znalezienia
zwłok przed dostępem osób trzecich i nieprowadzących działań procesowych (np. przełożonych policjan-
tów, dziennikarzy, polityków w nagłośnionych medialnie sprawach);
- prowadzenie działań procesowych na miejscu znalezienia zwłok przez osoby nieprzygotowane me-
rytorycznie, bez doświadczenia zawodowego by uczestniczyć w oględzinach;
- biegły z medycyny sądowej będąc na miejscu znalezienia zwłok skupia się tylko na ustaleniu przy-
czyny, mechanizmu i czasu zgonu, a mniejszą wagę przywiązuje do określenia tożsamości ofiary (gdzie
szybko postępują głębokie zmiany pośmiertne twarzy), zabezpieczenia rozkładającej się materii biologicz-
nej i drobnych śladów, które często pomagają w ustaleniu sprawcy zabójstwa.
Analiza i synteza wyznaczonych na miejscu oględzin celów badawczych i wzięcie pod uwagę indy-

widualnych okoliczności jakiegoś zdarzenia, racjonalizują tzw. quasi-casting, gdyż dobrany uczestnik ze-
społu rozumie sens odszukania detali do sprawy, a te dostrzec może w trakcie oględzin tylko wnikliwy
badacz i specjalista o dużym poczuciu odpowiedzialności i doświadczenia. Biorąc pod uwagę znaczenie
detali przytoczę powieść Fiodora Dostojewskiego pt. Zbrodnia i kara, gdzie rozdarty wewnętrznie Rodion
Romanowicz Raskolnikow powtarzał: „Drobiazgi, drobiazgi są najważniejsze!... Bo te drobiazgi gubią zawsze
i wszędzie…”, bo one doprowadziły do jego ujęcia. Tę prawdę wprowadził do kryminalistyki Edmond Lo-
card, który był twórcą „zasady wzajemnej wymiany”, dzięki stwierdzeniu: „Każdy kontakt pozostawia ślad”,
przy czym cięgle podkreślał znaczenie wnikliwości wobec detali podczas śledzenia przestępstw. Przyjętą
podstawową zasadę wyrażał tym, że związany ze zdarzeniem sprawca pozostawia coś na jego miejscu i
odwrotnie, na ubraniu i ciele sprawcy jest zabierane coś, czego przedtem tam nie było. Ci „niemymi świad-
kowie”, jak określał ślady, mogą przemówić i być włączeni do procesu wykrywczego tylko dzięki solidnej
pracy zespołu oględzinowego. Dlatego w celu wyeliminowania błędnego spojrzenia trzeba widzieć detale
pozostawiane przez osoby, które przebywały na miejscu zdarzenia, a głównie jego sprawca. W celu spro-
stania zadaniu, prowadzący czynności musi właściwie zaplanować oględziny i wybrać metodę ich realiza-
cji (dośrodkowa, odśrodkowa, mieszana), ponieważ przestrzeganie zasad kryminalistycznych i kolejności
działań, są korzystne dla niezmienności cech makro-, mikrośladów, ich utrwalenie w dokumentacji proce-
sowej i obniżenie ryzyka zafałszowania prawdy obiektywnej.
Czynności oględzinowe związane ze zdarzeniem przestępnym
Organy ścigania działając przeciwko dobrze wyszkolonym i wyposażonym przestępcom, zostały
zmuszone do powoływania stałych i doraźnych zespołów oględzinowych składających się z wyszkolonych
policjantów, ekspertów i biegłych, którzy posiadają rzetelną wiedzą, potrafią podejmować logiczne i trafne
decyzje, zachować ostrożność w wymagających tego sytuacjach, zaopatrzonych w odpowiednie środki tech-
niki kryminalistycznej. Kiedy taki zespół przybędzie na miejsce oględzin, czynności powinien koordynować
prowadzący zespół (prokurator, policjant dochodzeniowo-śledczy)1, który w fazie statycznej odbiera in-
formacje od tych, którzy zabezpieczali teren, koryguje informacje otrzymane od dyżurnego jednostki, sam
czyni podstawowe ustalenia i rozdziela zadania w zależności od zaistniałej sytuacji na miejscu oględzin.
Podejmując mądre decyzje i udzielając wskazówek, ukierunkowuje na właściwy tor wszystkie działania.
Do dobrych praktyk zalicza się wstępne omówienie i potem realizowanie w fazie dynamicznej, po wytyczo-
nej alternatywnej ścieżce przemieszczania ograniczonej liczby członków zespołu, krótkie przebywanie i
ostrożne ich zachowanie w rejonie skupisk różnych śladów. Wtedy zapobiegnie się niszczeniu śladów biolo-
gicznych, bo nie dojdzie do: kontaminacji, naniesienia „nowych śladów” przez zespół oględzinowy lub inne
osoby uprawnione do przebywania na miejscu czy pominięcia/zniekształcania drobnych, mało widocznych
śladów. Jako biegły z zakresu badań m.in. włosów ludzkich, od wielu lat proponuję wyznaczenie terenu
wolnego od śladów i układanie tam białych kart papieru formatu A4, co zaczerpnęłam od Anglików, którzy
stosują specjalne „wysepki chodu”. Bez dodatkowych kosztów stwierdziłam, że karty ułożone wzdłuż kie-
runku chodu, mieszczą duży protektor obuwia. Uczestnicy stąpają po jednej stronie karty, a po zakończeniu
zadania oglądają spodnią stronę i o ile wcześniej nie zauważyli materiału dowodowego, zobaczyć go mogą
ukośnie oświetlając lampą. Taką kartę pobiera się do papierowej koperty lub teczki formatu C4 i przeka-
zuje do dalszych analiz. Kiedy w czynnościach oględzinowych uczestniczy doświadczony technik krymina-
listyki, to właściwie utrwali zastaną sytuację na miejscu, zarejestruje ujawnione ślady, ich zabezpieczenie
i przebieg działań dowodowych. Z kolei szczególnie w sprawach poważnych zabójstw istotny jest udział
doświadczonego biegłego medyka sądowego i jego współpraca z całym zespołem. Należy tutaj zaznaczyć,
że do czasu przybycia organu procesowego, przemieszczać lub obracać zwłoki można tylko w wyjątkowych
1
Należy zwrócić uwagę na poziom wiedzy, logiki i doświadczenie prowadzącego postępowanie przygotowawcze, gdyż
zapobiegnie on popełnieniu błędów podczas interpretacji różnych plam i będzie potrafił precyzyjnie sformułować
pytania w postanowieniu kierowanym do biegłego. To pozwoli osiągnąć maksymalnie dużo wiadomości z pobranych
śladów, odtworzyć modus oparandi lub motyw i cel działania sprawcy. Dzięki prawidłowemu zabezpieczeniu śladów,
możliwe jest nawet wykorzystanie ich w kilku płaszczyznach; dzięki badaniom kompleksowym biegli różnych spec-
jalności wypowiedzą się na ich temat, np. krwawe odwzorowanie linii papilarnych umożliwi: - identyfikację przez da-
ktyloskopów cech osobniczych (środki do ujawniania, proszki i cyjanoakrylan nie rozkładają profili genetycznych);
- jest nośnikiem śladów osmologicznych, więc osmolog może wypowiedzieć się co do zapachu; - zawiera molekuły
DNA, więc genetyk może określić profil osobniczy na podstawie tej krewi i jej komórek nabłonkowych. Można też zlecić
wykonanie ekspertyzy zespołowej, przez skierowanie pytań do biegłych jednej specjalności, zakreślając etapy badaw-
cze różnych śladów biologicznych pobranych z ciała lub/i odzieży zabezpieczonej ze zwłok.

przypadkach, np. po przybyciu lekarza wezwanego do sprawdzenia funkcji życiowych. Zadaniem medyka
sądowego jest przekazanie informacji na temat ułożenia zwłok na miejscu znalezienia, co w połączeniu z
opisem śladów (np. krwi, włosów, włókien roślinnych, różnych drobin) może ułatwić odtworzenie tego
co zaszło w trakcie zdarzenia. Biegły sądowy oględzinami zwłok określa zanieczyszczenie ciała płynami
ustrojowymi, wydzielinami, wydalinami i substancjami obcego pochodzenia, obecność owadów, stadium
ich rozwoju, obrażenia zwłok, przy podziale na powstałe za życia, podczas agonii i po śmierci. Udziela tak-
że pomocy organowi procesowemu w poszukiwaniu, zabezpieczaniu i przygotowaniu do wysyłki śladów
biologicznych. Oględziny zwłok na miejscu ujawnienia wykonuje są nieraz pobieżnie, bez zdjęcia odzieży,
pod którą mogą znajdować się ważne ślady biologiczne lub istotne cechy dla dokonania identyfikacji ofiary,
z punktu rozstrzygnięcia procesu, wskazania sprawcy. Nierozbieranie wiąże się z obawą, że przy kilku-
dniowym odstępie między znalezieniem zwłok a dokonaniem autopsji, może dojść do utraty śladów wsku-
tek przemieszczenia ciała, niekorzystnych warunków aury: pogody, środowiska, etc. Najlepiej jest poddać
skrupulatnym oględzinom ciało, odzież i rzeczy leżące obok lub na zwłokach, gdyż ślady i ich cechy cha-
rakterystyczne mogą po czasie ulec zniszczeniu. Jeżeli zaś występują przesłanki warunkujące rozebranie
zwłok na miejscu znalezienia, to po zdjęciu każdej części garderoby utrwala się wygląd zwłok przy użyciu
urządzeń rejestrujących (tak się robi ze względu na pierwotność lokalizacji śladów, które potem mogą być
przemieszczone z jednej rzeczy na inną). Uwzględnia się wtedy uszkodzenia ciała, ślady, ich cechy, ogląda
powierzchnię okolic, łącznie z otworami naturalnymi, zwłaszcza przy podejrzeniu dojścia do przestępstwa
na tle seksualnym. Jeśli nie można rozebrać zwłok na miejscu znalezienia ze względu na otoczenie, tj. są-
siedztwo przedszkola, szkoły lub ruchliwej ulicy, to proponuję stosować namioty oględzinowe.
W toku trwania oględzin uczulam też na nieingerowanie różnymi przedmiotami w światło otwo-
rów i ran, ponieważ można wypaczyć okoliczności zdarzenia i uniemożliwić kontaminacją zastosowa-
nie badań genetycznych, gdzie obecna minimalna ilość śladu z otworu lub rany, może ulec degradacji.
W sprawach poważnych przestępstw kryminalnych, katastrof i wypadków losowych, wykorzystuje się
osiągnięcia współczesnej nauki i techniki, np. drony, kamery sferyczne do rejestracji wyglądu, ułożenia
zwłok i śladów względem siebie oraz względem elementów otoczenia, po czym je pobiera, zabezpiecza-
nia i przygotowuje do wysyłki do badań laboratoryjnych. W dalszej kolejności są lokalizowane (oględzi-
nami odzieży) ślady, których trudno szukać na ciele ofiary, a które mogą być pomocne w rekonstrukcji
przebiegu zdarzenia i zidentyfikowaniu sprawcy. Mogą to być rozdarcia, przecięcia, przetarcia, zabrudze-
nia z mikroskopijnymi cząstkami obcego pochodzenia: naturalnego, sztucznego, z którymi musiały mieć
kontakt osoby biorące bezpośrednio udział w zdarzeniu lub które zostały naniesione w środowisku i
czasie zaistnienia zdarzenia. Niejednokrotnie obok zwłok można znajdować substancje/przedmioty rzu-
cające światło na wyniki oględzin i umożliwiające stworzenie wersji śledczej, a ich kryminalne znaczenie
może wyjaśnić lekarz, zwracając uwagę na płyny o swoistym zapachu wskazującym na truciznę, lek, opa-
kowanie po nich, czy rzeczy odpowiadające kształtem obrażeniom widocznym na ciele ofiary. Pamiętać
należy, że odzież, przedmioty i opakowania, na których mogą być ślady biologiczne, przed przekazaniem
do badań trzeba przechować w możliwie najniższej temperaturze, w suchych i przewiewnych warun-
kach. Do tego trzeba uwzględnić odpowiednie zabezpieczenie śladów biologicznych i opisanie w proto-
kole oględzin sposobu ich naniesienia, co potem ułatwi interpretację mechanizmu działania. Na przy-
kład krwawe plamy mogą być utworzone: • na różnych podłożach (chłonne, niechłonne, ciało ludzkie);
• w różny sposób, tj. kapanie, rozprysk, spływanie, ściekanie, rozmaz, odwzorowanie, krwawienie z tętnic
powodujące powstanie kałuży; • z różnych kierunków (ruchy sprawcy działającego przedmiotem w stosun-
ku do ciała ofiary, jej pozycja w trakcie zadawanych urazów oraz ruchy osób po doznanych obrażeniach);
• spadając z różnej wysokości - tworząc okrągłe, mniej lub bardziej wykrzyknikowate wypustki i rozpry-
ski skierowane zgodnie z poruszającym się ciałem; • z różnym nasileniem i liczbą powstałych urazów u
uczestników zdarzenia (ofiar, sprawców). Do błędów popełnianych na miejscu znalezienia zwłok, gdzie w
otoczeniu znajduje się obfita ilość krwi, należą nieświadome jej roznoszenie przez ratowników udzielają-
cych pomocy lub zespół oględzinowy. Potem trudno odtworzyć pierwotny wygląd krwawych plam, gdyż w
czasie przemieszczania ofiary może dojść do naniesienia innych „śladów”, co całkiem wypaczy pierwotny
stan, a przecież rodzaj i usytuowanie krwawych plam są istotne z punktu ustaleń śledczych. Powszechnie
uważa się, że analiza mechanizmu powstania krwawych śladów daje podstawę do wnioskowania o typie i
liczbie obrażeń i narzędziu przestępstwa, co wprawny biegły biorący udział w oględzinach potrafi na miej-
scu wyjaśnić, a informacje zostaną zapisane w protokole oględzin lub biegły może to wyjaśnić w opinii,

którą sporządzi pisemnie na zlecenie organu prowadzącego sprawę.

Podobnie jak wielu autorów jestem zdania, że nie tylko rozkład krwawych plam na miejscu zda-
rzenia, ale i nasienie włosów, włókien czy drobin roślinnych odgrywa znaczenie w dowiedzeniu prawdy
obiektywnej. W praktyce spotykałam się z charakterystycznym rozmieszczeniem wyrwanych włosów na
ciele, odzieży, w dłoni i za paznokciami ofiary, gdzie zaobserwowałam charakterystyczne tzw. strefy Widy,
co ułatwiło identyfikację osobniczą. Ponadto poszerzyłam tę wiedzę o obecność na włosach materiału na-
dającego się do analiz biologicznych i chemicznych.
Wyszukanie śladu na miejscu zdarzenia, gdy jest duży, barwny, kontrastujący z podłożem, nie spra-
wia trudności (np. plamy krwi na śniegu, włosy ciemne na jasnym tle i jasne na ciemnym). Gdy zaś prze-
prowadza się oględziny w warunkach nocnych, ślady są małe (np. drobne plamki krwi), ulotne (np. włosy,
włókna, mikroślady), podłoże zbliżone jest barwą do śladu, na terenie otwartym, podłożu chłonnym (np.
gleba, drewno, suche rośliny, tynk, cegła, tkanina, papier), ślad zagłębiony jest w niedostępnym miejscu (np.
za listwą przypodłogową, w pojeździe, szczelinie), to jego znalezienie może okazać się problemem. W tere-
nie otwartym, oprócz oględzin podłoża, należy poszukiwać śladów na luźno leżących przedmiotach, np. kij,
cegła, kamień, bo mogły posłużyć za narzędzie przestępstwa i zachowały na powierzchni ślady, np. krople
krwi rannego sprawcy. Wtedy należy korzystać z reflektorów, lamp, oświetlenia laserowego, lup i innego
sprzętu oraz metod immunochromatograficznych - wspomagających realizację oględzin.
Poza miejscem zdarzenia ślady biologiczne ujawniane są podczas oględzin:
a) ciała osoby związanej ze zdarzeniem - oględzinom poddaje się głównie odsłonięte części: głowę,
kark, szyję, dłonie, z pobraniem wyskrobin spod paznokci; w zależności od charakteru zdarzenia także z
okolic zasłoniętych: łona, przemieszczanych kontaktowo na inne części ciała;
b) odzieży i przedmiotów, które osoby miały przy sobie w czasie zdarzenia - wyszukanie śladu na
tkaninie jest związane z barwą, wzorem, typem i właściwościami włókien. Plamy wsiąkają w tkaninę, a gdy
jej barwa i wzór są podobne do barwy, kształtu śladu, wtedy stają się mało widoczne;
c) narzędzia przestępstwa i rzeczy z nim związanych, ujawnionych w różnych oko-
licznościach - ślady biologiczne mogą być usuwane przez starcie, zmycie, inną metodą, dlate-
go domniemane przedmioty przestępstwa trzeba niezwłocznie przesłać do badań w posta-
ci, w jakiej je znaleziono. Po ujawnieniu tych śladów, są oznaczane, ale trzeba zwracać uwagę by
numeracja nie poważała się i na każdym etapie postępowania numer śladu pozostawał ten sam. Następ-
nie fotografuje się go i zabezpiecza pod względem technicznym, co uzależnione jest od kilku czynników:
- rodzaju podłoża: chłonne (jw.), niechłonne (np. szkło, glazura, kamień, beton, ciało ludzkie); - wielko-
ści przedmiotu, na którym występują; - wielkości i grubości plam i ilości zgromadzonego materiału;
- stanu śladu i jego konsystencji (płynne, skrzepłe, suche).
W toku zabezpieczania technicznego śladów biologicznych podczas oględzin szczegółowych, należy
pamiętać o dołączeniu opisanej metryczki i powinno się korzystać z dobrze wyposażonej, specjalistycznej
walizki kryminalistycznej. Obowiązują tutaj następujące zasady:
1) Najlepiej pobierać ślady biologiczne z podłożem, gdy przedmiot, na którym występują ma niewiel-
kie rozmiary i istnieje możliwość zabrania go w całości z miejsca oględzin. Pobranie śladów z przedmiotem
lub odzieżą zapewnia przesłanie do badań w postaci, w jakiej zostały ujawnione i dostarcza się podłoże
kontrolne (nośnik). Trzeba pamiętać, że rzeczy i odzież pochodzące od osób związanych ze zdarzeniem, tj.
ofiara, podejrzany, nie wolno wkładać do wspólnego opakowania. Wymagane jest pakowanie ich osobno i
każdą część garderoby też osobno. Nieraz stosowane jest wycinanie zaplamionej części nośnika (tkanina,
papier), jednak nie powinno się tego praktykować. Uzależnione jest to od rodzaju i wartości przedmiotu,
gdy ma dużą wartość historyczną, religijną, materialną i ma na powierzchni ślad, to powinien być zabez-
pieczony przez konserwatora, znawcę dóbr kultury, sztuki sakralnej lub po konsultacji z odpowiednim bie-
głym. Nie można dopuścić do sytuacji, aby podczas oględzin uszkodzono wartościowy przedmiot.
2) Przeprowadzenie badań kontrolnych polega na przesłaniu podłoża pokrytego śladem (np. krwią,
śliną, spermą, śluzem, substancją łojowo-potową) i samego podłoże w celu wyeliminowania jego wypływu
na ślad, bo wzajemna reakcja może zniszczyć lub zmienić właściwości śladu.
3) Przed pobraniem ślady powinny być oznaczone, opisane, sfotografowane, nagrane video lub na-
szkicowanie w miejscu ujawnienia, gdyż każda forma zabezpieczenia stanowi dowód pochodny.
4) Przed zapakowaniem ślady biologiczne i podłoże powinny być wysuszone w temperaturze poko-
jowej (około 21oC, wilgotności ±50%, z dala od promienników ciepła), trzeba ograniczyć ich przebywanie

na wilgotnym podłożu, wkładać do czystych, nowych, nie przepakowywanych i obojętnych na ślad opako-
wań.
5) Krew w stanie płynnym i skrzepłym pobiera się do jałowych fiolek/probówek z anty-koagulantem
[roztwór cytrynianu sodu, wersenian dwusodowy (EDTA)] i przenosi na wymazówkę.
6) Plamy krwi suchej można zabezpieczyć z podłożem, na który w miejscu śladu powinno nakładać
się zabezpieczenie ochronne; można też zeskrobać jednorazowym sterylnym skalpelem, zmyć wymazówką,
przenieść na zwilżone wodą destylowaną jałowe płótno lub bibułę.
7) Ślady w stanie płynnym (np. nasienie, śluz, mocz, ślina) powinno pobierać się do jałowych, jedno-
razowych opakowań: strzykawki, fiolki, pojemniczki, na wymazówkę; w trudnych sytuacjach - można też
pobrać na jałowe płótno/bibułę, wysuszyć, zamrozić i przekazać do laboratorium.
8) Każdy zaplamiony i inaczej naniesiony ślad pakuje się osobno (z podłożem), co zapobiega prze-
niesieniu materiału z jednego dowodu rzeczowego na inny. Najlepszym opakowaniem dla śladów biolo-
gicznych jest papier (np. koperty, torby, kartony, pakiety), a nie szczelnie zamykane pojemniki, woreczki i
folie z tworzyw sztucznych. Brak w nich wymiany powietrza, a ciepło i wilgoć sprzyjają gniciu i rozwojowi
innych mikroorganizmów, które całkowicie niszczą materiał. Należy używać specjalnych, jednorazowych
pojemników wykonanych z odpowiednich tworzyw.
9) Wszelkie ślady z powierzchni i otworów ciała ludzkiego, wskazujące na kontakt między sprawcą
a ofiarą, winny być zebrane na zwilżoną wodą destylowaną jałową wymazówkę; wyjątek stanowi płukanie
jamy ustnej po stosunku oralnym, a popłuczyny przekazywane są do analiz.
10) Koperty, znaczki, ustniki papierosów, guma do żucia, brzegi opakowań po różnych płynach, ły-
żeczki, chusteczki, kominiarki, szczoteczki do zębów, artykuły spożywcze, które mogą mieć związek ze zda-
rzeniem, pakuje się do torebek, pakietów i kopert papierowych.
11) Włosy pobiera się bezpośrednio ręką w rękawicy jednorazowej czy z użyciem pęsety z gumo-
wymi nakładkami na końcach, tzw. kleszczyki Kochera lub wyczesuje grzebieniem, następnie wkłada do
pakietów i do kopert papierowych, a ich wielkość zależy od długości włosów.
12) Paznokcie pobiera się bezpośrednio ręką w rękawicy jednorazowej lub pęsetą opatrzoną gumo-
wymi nakładkami i wkłada do pakietów papierowych, potem do kopert, pudełeczek, torebek, fiolek lub na
wymazówkę (mogą tu wystąpić mikroślady jako efekt stoczonej walki między sprawcą a ofiarą lub mikro-
ślady z miejsca zdarzenia, środowiskowe lub specyficzne dla zawodu).
13) Kości, zęby z jednego miejsca zdarzenia pobierane są tak, iż każdy element pakuje się osobno w
pakiety papierowe i wkłada się je do opakowań zbiorczych: kopert, pakietów, pudełek.
14) Fragmenty różnych narządów, mięśnie, skóra – po wysuszeniu owija się w papier, pakiety i wkła-
da do torebek, toreb, teczek, kartonów lub w stanie zamrożonym pakuje do hermetycznych słoików, lecz w
tym wypadku nie wolno dopuścić do ich rozmrożenia i ponownego zamrożenia.
15) Ślady zębów (nagryzień, nadgryzień, przegryzień) i paznokci – fotografuje się w trzech płaszczy-
znach i jeśli to możliwe, wykonuje się odlewy silikonowe/gipsowe, a produkt w miejscu zmian pokrywa się
silikonem lub wkłada do papierowych pudełek, cylindrów i zalewa masą o konsystencji śmietany albo owija
i pakuje do hermetycznych słoików. Podczas sekcji zwłok z miejsc ciała ze śladami ugryzień/zadrapań,
otworu wlotowego po pocisku, tatuaży, znamion, blizn, etc., powinno się pobierać wycinek skóry, który w
czasie trwania i po czynnościach wykrywczych, można przechowywać w stanie głębokiego zamrożenia do
ustaleń pod kątem identyfikacji.
16) Rośliny całe i ich części (ze śladami lub stanowiące dowód rzeczowy w sprawie) – wkłada się
między usztywnione kartki i pakuje do: pakietów, toreb, teczek papierowych, kartoników.
17) Z miejsc trudnodostępnych przenosi się ślady biologiczne na folię daktyloskopijną, folię/ taśmę
do mikrowłókien - na podłożu polipropylenowym, z klejem akrylanowym, niereagujące i łatwo oddzielające
od śladu bądź pobiera odkurzaczem wyposażonym w specjalistyczną „nasadkę”.
18) Jedynie w wyjątkowych wypadkach korzysta się ze szklanych fiolek, probówek, słoików i pojem-
ników, ponieważ w czasie transportu mogą ulec stłuczeniu, a to grozi utratą materiału.
19) Przed dostarczeniem do laboratorium materiał powinien być przechowywany w niskiej tem-
peraturze (np. w lodówce, w 4oC) lub pokojowej, gdzie jest czysto, sucho i ciemno; brak tych warunków
kwalifikuje ślad do natychmiastowych analiz. Dotykanie dowodów rzeczowych i śladów ogranicza się do
minimum, bo do badań musi być stan zbliżony do pobranego z miejsca zdarzenia.
20) Dokładny opis prac technicznych stanowi procesowe zabezpieczanie śladów biologicznych, tj.

obligatoryjne odzwierciedlenie w protokole oględzin i dołączenie dokumentacji uzupełniającej (np. zdjęcia,

szkice, nagrania, notatki). Rejestracja obiegu dokumentów procesowych i prowadzenie dokumentacji obie-
gu śladów i dowodów rzeczowych pozwalają na ustalenie, gdzie w danej chwili się znajdują, kto i w jakim
celu miał z nimi kontakt.
W zależności od rodzaju ujawnionych śladów do badań identyfikacyjnych pobierany jest odpowied-
ni materiał porównawczy od uczestników zdarzenia. Zasadniczo materiał od osób żywych pobiera się w
zakładach medycyny sądowej, w pomieszczeniach do oględzin przez uprawnionego pracownika służby
zdrowia lub biegłego lekarza odzianego w sterylną odzież ochronną. Podczas dochodzenia w niezbędnym
zakresie zaś, materiał porównawczy od osób żywych może pobierać w laboratorium uprawniony pracow-
nik służby zdrowia, policjant przeszkolony w tym zakresie, biegły, specjalista z techniki kryminalistycznej.
Ze zwłok pobiera materiał podczas sekcji w prosektorium biegły z medycyny sądowej, nieraz w obecności
organu prowadzącego sprawę. Materiał ten pobiera się przy użyciu jednorazowego sprzętu do jałowych,
oznaczonych opakowań, na protokół pobrania materiału porównawczego, przy czym zabezpiecza się go w
następujący sposób:
1) Krew – w ilości 5-10 ml do pakietów z fiolkami z żyły łokciowej od osób żywych oraz ze zwłok z
żyły udowej lub gałki szklistej oka, przychłonki ucha wewnętrznego (perilimfa) albo innych tkanek, które
nie uległy jeszcze rozkładowi autolityczno-gnilnemu.
2) Wymaz ze śluzówki policzków pobierany jako wymaz z jamy ustnej do całości materiału biolo-
gicznego zgromadzonego w postępowaniu wykrywczym. W Polsce określają to akty prawne dostosowane
do standardów Unii Europejskiej; dotyczą zasad: prowadzenia badań genetycznych, pobierania w tym celu
próbek, tworzenia i funkcjonowania bazy danych DNA.
3) Włosy – w momencie stwierdzenia ich obecności na miejscu zdarzenia pobiera się do nich mate-
riał porównawczy jednorazową rękawicą lub pęsetą z gumowymi nakładkami, przez wyrwane z cebulką od
osób żywych i ze zwłok z 5 okolic głowy lub/i innych części skóry owłosionej (5-10 sztuk z każdej części), co
zależy od charakteru przestępstwa. Gdy osoba jest częściowo/całkowicie łysa, pobiera się z okolic owłosio-
nych, a gdy są wielobarwne/farbowane, to odcina się je z każdej barwy. Materiał porównawczy mogą także
stanowić włosy wyczesane gęstym grzebieniem, zebrane z miejsc i przedmiotów (np. kapelusze, czapki,
chustki, grzebienie, szczotki), z którymi stykała się nieuchwytna/nieobecna osoba (wyjechała, ukrywa się,
zaginęła, zmarła). Pobrane włosy pakowane są do papierowych pakietów i wkładane do kopert (opieczęto-
wanych, zamkniętych i opisanych).
4) Paznokcie – gdy stwierdzi się ich obecność na miejscu, to od uczestnika zdarzenia obcina się pa-
znokcie z każdego palca prawej i lewej dłoni, bezpośrednio przy skórze, pakując do osobnych pakietów i
wkładając do kopert (zabezpieczone jw.), torebek, pudełek papierowych, fiolek. Stosuje się też pobieranie:
wymazów spod paznokci (wyskrobiny podpaznokciowe), odlewów silikonowych lub daje do zarysowania
różne materiały - jest to zależne od typu podłoża związanego ze sprawą.
5) Ślady zębów – podanie uczestnikom zdarzeń do nagryzienia podłoża identycznego jak dowodowe
lub nagryzienia ogrzanej tabliczki protetycznej z masy silikonowej, pobranie wycisku szczęki i żuchwy, co
zawsze wykonuje się podczas identyfikacji śladu ugryzienia ciała ludzkiego.
6) Ślady pochodzenia zwierzęcego i roślinnego są poddawane analizom porównawczym dzięki zbio-
rom, atlasom, zielnikom i katalogom, które posiadają instytucje zajmujące się ich badaniami.
Zakończenie
1. Podstawowym źródłem informacji o przestępstwie jest miejsce zdarzenia. W zależności od liczby,
stanu, czasu przekazania do laboratorium, trafności doboru metod i analiz porównawczych zabezpieczo-
nych śladów biologicznych, ich wynik będzie zależał od postępowania procesowego, które ma na celu wyja-
śnienie „7 złotych pytań kryminalistyki”.
2. Powodzenie oględzin zależy od należytego wyszkolenia, zaplanowania i profesjonalizmu grupy
oględzinowej w zabezpieczaniu procesowo-technicznym śladów biologicznych. Często też istotna jest pew-
na doza wyobraźni i intuicji, które w sytuacjach niedoboru informacyjnego mogą przyczynić się do poko-
nania trudności. Można tu mówić o czynnikach warunkujących prawidłowy przebieg czynności wykryw-
czych związany ze śladami biologicznymi, tj. posiadanie wyszkolonych prokuratorów, medyków sądowych,
policjantów, biegłych, specjalistów oraz wyposażenie tych podmiotów w nowoczesne środki techniczne i
metody do posługiwania się na miejscu zdarzenia.
3. Podkreślić należy znaczenie prawidłowych oględzin miejsca z udziałem medyka sądowego, a w

razie jego nieobecności, wprawnego biegłego z biologii i specjalisty do zabezpieczania nietrwałych śladów
biologicznych. Jest to niezbędne podczas oględzin związanych ze szczególnie poważnymi zdarzeniami:
ujawnianie materiału biologicznego i innego, cech charakterystycznych na zwłokach, czyli związanych z
daną sprawą lub mogących się przyczynić do identyfikacji sprawcy.
4. Podczas doboru metod badawczych i z wnioskowania na podstawie uzyskanych informacji, należy
uwzględniać: rodzaj, ilość, wielkość, konsystencję, kształt, umiejscowienie, rozmieszczenie względem sie-
bie (wzajemny układ) śladów biologicznych i mikrośladów pozostawionych na miejscu zdarzenia, jak też
rodzaj podłoża, na którym występują. Dzięki cechom jakościowym i ilościowym śladów odtwarza się m.in.
sposób poruszania i modus operandi sprawcy. Może to również ułatwić obecność innego materiału przy
śladach biologicznych, np. na plamach krwawych – obecność włosów, mikrośladów, drobin; na włosach
- obecność śladów krwi, nasienia, pasożytów, zmian chorobowych i drobin pochodzących ze środowiska
zdarzenia, bytowania, wykonywanego zawodu, środka transportu - przenoszone przez uczestników zda-
rzenia; w kale – obecność cyst, jaj, odchodów i fragmentów pasożytów przewodu pokarmowego; w ciele
topielców - obecność planktonu (okrzemki) lub różnych związków organicznych w drogach oddechowych
i płucach, charakterystycznych dla biotopu, w którym nastąpiło utonięcie.
5. Zebrane i wyselekcjonowane ślady, oprócz możliwości wykorzystania dowodowego, mogą wska-
zywać na motyw działania, okoliczności sprawy, relacje między sprawcą a ofiarą, ich stan emocjonalny.
Prowadzone czynności są więc niezbędne do ukierunkowania na osobę, środowisko i wykrycie sprawy,
gdzie proces dowodzenia bazuje na zebranym materiale, a właściwe zabezpieczone nawet drobne ślady
biologiczne mogą przyspieszyć dotarcie do przestępcy.
6. Do wydania ostatecznej opinii może wystarczyć analiza prawidłowo przeprowadzonych oględzin
na miejscu zdarzenia, a w innych wypadkach należy uwzględnić zeznania świadków, wyjaśnienia podejrza-
nych, oględziny osób uczestniczących w danej sprawie, wyniki sekcji zwłok, jak również opinie biegłych,
którzy wypowiadali się na temat np. obrażeń ciała osoby, śladów biologicznych, śladów dermatoskopijnych,
chemicznych, mechanoskopijnych itd.
7. Ważne jest także wyartykułowanie znaczenia zjawiska kontaminacji i niepomijania drobnych
śladów biologicznych nie tylko w czasie oględzin miejsca, lecz także w trakcie oględzin osoby, rzeczy lub
zwłok. Ujawnienie i pobranie mikrośladów, przy obecnym stanie wyposażenia oraz wyszkoleniu specja-
listów, nie powinno stwarzać większych trudności. Zabezpieczający winni mieć świadomość możliwości
genetycznej identyfikacji sprawcy, NN zwłok (łac. nomen nescio - imienia nie znam), NN ofiar żyjących, na
podstawie niewielkiej ilości, ale wolnego od obcych molekuł materiału dowodowego, po zestawieniu go ze
zgromadzonym materiałem porównawczym.
8. Reasumując - jakość oględzin miejsca zdarzenia, a wraz z nią pobrane ślady biologiczne, są warun-
kiem do osiągnięcia miarodajnych wyników analiz kryminalistycznych, czyli mogą wnieść dużo istotnych
informacji dla rozwiązania sprawy, nadać kierunek dalszym ustaleniom, np. poprzez stworzenie jednej
wersji kryminalistycznej oraz szybko doprowadzić do identyfikacji sprawcy.

CZU: 343.9
TASKS OF POLICE INVESTIGATION TEAMS UNDETECTED CRIME - CRIME SCENE ANAL-

YSIS
ZADANIA POLICYJNYCH ZESPOŁÓW DS. PRZESTĘPSTW NIEWYKRYTYCH – ANALIZA MIEJSCA

ZDARZENIA
Irena Malinowska PhD

Doctor of Social Sciences
Rector’s Representative for International Cooperation
University of Vocational Training Wrocław, Poland
ORCID-0000-0002-9194-3121
e-mail: galindia@wp.pl
Summary:
The article carries out a consideration of the tasks of police undetected crime teams for undetected crimes.
An attempt has been made to show the peculiarities of cases undertaken by police Teams. Attention has also been
drawn to how strongly the presence of the institution of the statute of limitations for criminal offences is marked
in the work of such teams. The aim of this article is furthermore to show the possibilities offered by modern foren-
sic science in pre-trial proceedings and indicates that the most important aspect of site investigation is among the
most important activities performed as part of the response to the crime and has an impact on the entire detection
process. Providing investigators from undetected crime teams with such information about the crime scene, even
years later, will help to identify and apprehend the perpetrator. Correct handling, in line with the latest scientific
developments, makes it possible to detect the perpetrator and effectively combat and prevent crime.
The author concludes that it is therefore justified to take measures aimed at overcoming the still percep-
tible scepticism of the prosecuting authorities and the judiciary towards the clarification of cases concluded in the
past with discontinuation of proceedings due to failure to detect the perpetrator by police teams for undetected
offences with the use of modern forensic examinations of secured evidence from the crime scene.
Keywords: crime, crime scene, law enforcement, forensic science, undetected crime team, homicide.
Introduction
The forensic investigation of a crime scene is one of the most important activities carried out as part
of the response to the crime that has occurred and has an impact on the entire detection process. Correct
investigation, in line with the latest scientific developments, makes it possible to detect the perpetrator, ef-
fectively combat and prevent crime1.
A crime scene - is an area (space) where a criminal act of a human being has taken place or a phenom-
enon has occurred that has resulted in a change in objective reality - forensic evidence has been created2.
Whenever the police become aware of an event that may contain the elements of a criminal offence,
it is incumbent on them to clarify it and therefore to take specific actions.
Trial practice shows that the place of the event is the actual, primary source of information about the
event and its perpetrator for the preparatory investigator.
The use of the general term place of occurrence is justified for practical reasons, because upon arrival
at the place, it is difficult to determine what kind of event we are dealing with (disaster, accident, action of
natural forces) and whether it is a crime.
The term forensic emphasises the nature of the work to be done and implies that the persons (police
officers) who carry it out should have thorough forensic knowledge and experience, as well as technical
1
S. Czerw, Kryminalistyczne badanie miejsca zdarzeń, w: Technika kryminalistyczna, red. W. Kędzierski, t. 1,
Szczytno 1993, s. 73, cyt. za: A. Sanecki, Zabezpieczenie miejsca zdarzenia do czasu oględzin, Szkoła Policji
w Słupsku, Słupsk 2011, s. 5.
2
Tamże, s. 10.

equipment to carry out a detailed examination of the scene.

Investigation means getting to know the scene of the crime and the circumstances of the act in detail
by looking at, observing, questioning, subjecting to visual inspection, etc.
Forensic science is the “scientific background” of this part of the practical activity of law enforce-
ment, the judiciary and also experts, in which they use forensic knowledge3.
Based on the Guidelines No. 3 of the Commander-in-Chief of the Police of 30 August 2017 on the per-
formance of investigative activities by police officers, which are in force in the Polish Police, the following
modes of behaviour can be distinguished - organisational models of inspection of the scene of an incident: if
the police officer considers that at the scene of the incident it is not possible to reveal and securing forensic
traces or their carriers, he/she abandons the examination of the place. It should be emphasised that such
a decision must be based on an analysis of the information obtained about the incident, the results of the
site penetration and an assessment of the scene itself. The abandonment of the visual inspection must be
documented by an official note, describing the activities carried out, the findings made and the with justi-
fication; an examination carried out independently by a police officer of the criminal investigation service.
This model of visual inspection should be used in exceptional situations in which it can be reasonably as-
sumed that only forensic trace carriers will be revealed, the securing of which involves the “movement” of
the carrier from the place of inspection.
In practice this means that the objects and things that constitute the carriers are handled in accor-
dance with the principles of forensic science: technical packaging and process documentation; visual in-
spection carried out jointly by a police officer of the criminalistics service and a police officer of the forensic
technology unit. In cases where the police officer carrying out the examination recognises the possibility of
revealing and securing forensic traces, he or she shall summon the person referred to in Article 205 § 1 of
the Code of Criminal Procedure. - specialist. In the practice of police work, this is the most common model
of conducting visual inspection; visual inspection by a permanent or ad hoc visual inspection team as part
of the operational and procedural group. This solution is used in cases of a complex and extensive character
of the place of occurrence or places of the most serious crimes against life and health, e.g. homicide4.
A perfect crime, understood as an act that does not leave any evidence, does not exist. Every human
action produces some traces. These may be fingerprints, shoe prints in the mud, sperm, epidermis, traces
of saliva, smell or fibres from his clothes, but also the impression he has made on the witnesses of his ac-
tions (then we speak of traces in consciousness, i.e. traces which have been recorded in the memory of the
witnesses)5.
The procedural activity at the scene of an incident, which is primarily a visual inspection, consists
of detailed observation (detection and preservation of forensic traces) of a place, person, thing or corpse,
carried out by a person with the help of senses and with the use of technical means, in order to clarify the
nature and circumstances of the occurrence and determine its perpetrator6.
Taking into account the subject criterion, based on Article 207 § 1 of the Code of Criminal Procedure.
visual inspection can be divided into inspection of: place, person, things.
The basic aim of visual inspection is objective reconstruction of the course of the event and securing
material evidence for the purposes of criminal proceedings. Achievement of the main objective is possible
thanks to the implementation of partial objectives, which are defined by the rule of the so-called 7 golden
questions of forensic science - what? where? when? how? what? why? who? Questions: 1. what happened? -
it must be established whether the event of interest is a crime or whether it is another type of event, e.g. an
accident, an act of nature (fire), etc.; 2. Where did the event take place? - it is necessary to establish where
the whole event (crime) actually took place and where the effect occurred, and then to establish other
places connected with the event; 3. When did the event occur? - it is a question of establishing when the of-
3
M. Zubańska, P. Knut, Niewykryte przestępstwa sprzed lat, nowoczesne narzędzia techniki kryminalistycznej i policy-
jne Zespoły ds. Przestępstw Niewykrytych, czyli crimen grave non potest esse impunibile – cz. II, wyd.PROBLEMY KRY-
MINALISTYKI 298(4) 2017, file:///C:/Users/imalinowska/Downloads/12-fb2def2f-8570-4e57-9081-af6e461b4388.
pdf%20(2).pdf, [dostęp:10.04.2023].
4
L. Koźmiński, W. Miś, L. Szplit, Podstawowe czynności techniczno-kryminalistyczne podczas oględzin miejsca zdarze-
nia, wyd. SP w Pile, Piła 2015, s.8.
5
https://porady-detektywistyczne.pl/kryminalistyka/czym-polegaja-ogledziny-miejsca-zdarzenia/, [dostęp:
6.04.2023].
6
Tamże, s.6.

fence was committed, and possibly when the event took place; 4. How did the event take place? - first of all,
the exact course of the event (chronology) must be established; 5. What was the perpetrator using? - it is
necessary to establish the type of means and tools used by the perpetrator to commit the crime; 6. Why did
the perpetrator commit the crime? - it is necessary to determine what motivated the perpetrator to commit
the crime, what his motive was; 7. Who was involved in the event? - first of all it is necessary to identify the
perpetrator(s) and the victim(s) and then to determine the role of the different participants in the event
(e.g. main perpetrator, assistant perpetrator). The answers to the above questions are determined by: the
course and results of the inspection, the information previously obtained about the incident, the results of
other activities carried out during the investigative (forensic) examination of the scene of the incident, the
knowledge and professional experience of the police officers handling the incident. In order to answer the
questions posed above, specific tasks of the visual inspection must be carried out. These tasks vary depend-
ing on the type of incident and the place where it occurred. Practice shows that, regardless of the type and
nature of the incident, a number of common tasks can be identified. These include: determining the route
of arrival and departure of persons involved in the event, determining the directions of movement of in-
dividual persons at the scene of the event, the manner of their behaviour and the time of their stay at the
scene of the event, determining whether traces have been left (if so, they should be revealed, preliminarily
examined and secured from a forensic-procedural point of view), whether they are traces of one or several
perpetrators, the peak point of the crime, e.g. the the scene of the crime, e.g. the outbreak of a fire, identifica-
tion of so-called negative e circumstances, determination of the place from where the event could have been
seen or heard and identification of persons who could have seen or heard it, recording of the found state of
affairs in accordance with the requirements of criminal procedure.
Performing the tasks of the visual inspection allows the most probable versions of the event to be
worked out, thus achieving the objectives of the visual inspection, it also makes it possible to secure appro-
priate evidence7.
When carrying out a visual inspection of a crime scene, one of the most important elements is to
accurately determine and record the distribution of traces. It is therefore necessary to make a detailed di-
mensioning of the traces and objects. In practice, we use fixed reference points and fixed reference lines for
proper dimensioning.
The essence of technical forensic protection of traces and material evidence, according to Article
308 of the Code of Criminal Procedure, is the protection of traces and evidence of a crime from oblitera-
tion, loss, distortion and destruction. A similar, but at the same time broadened, emphasis on the physical
and procedural safety of traces and material evidence is placed in Guidelines No. 3 of the Police Chief of 30
August 2017 on the performance of investigative activities by police officers and Order No. 109 of the Police
Chief of 15 February 2012 on certain forms of organisation and recording of investigative activities of the
Police and storage by the Police of material evidence obtained in criminal proceedings. Both of the cited
documents emphasise the need to secure material evidence quickly and in the best possible way already
from the moment of receiving a notification of a crime committed. In addition, the need to protect evidence
from obliteration of traces or parts of traces, from the introduction of accidental material, from contact with
other evidence, as well as appropriate physical and procedural safeguards for the storage, transfer and
recording of traces and material evidence, is emphasised in detail. Protecting evidence from destruction,
obliteration and distortion should start from the time of the first police action at the scene, continue during
the inspection of the scene and the collection and preservation of evidence.
Both at the scene of the inspection or other activities and at the police unit, after the activities are
completed, the evidence must be stored in appropriate conditions guaranteeing its protection from damage,
destruction. It is forbidden to touch the evidence without protection; it should arrive for forensic examina-
tion in an unaltered state. The above principles apply to all forensic traces and material evidence occurring
in pre-trial proceedings, including any examination material which will be sent to an expert together with
the decision on admitting expert evidence for appropriate examination. Therefore, it is worth not forget-
ting that securing forensic traces and material evidence does not only refer to the situation of inspection,
search or seizure of objects, but also to the activities of collecting comparative material, as well as to further
activities, and above all to the preparation and sending of material for examination for an expert or special-
ist institution. A police officer conducting preparatory proceedings should thus apply the most important
7
Tamże, s.7.

regulations and rules in force concerning precisely the handling of material evidence which is the subject of
examination in the police forensic laboratories. They should be applied not only to police laboratories, but
to all specialist institutions and expert witnesses operating outside the uniformed formation8. Some cases
are discontinued due to failure to detect the case.
Guideline No. 3 of the Police Chief Commandant of 30 August 2017 on the performance of certain
investigative activities by police officers assigned to detect crimes and prosecute their perpetrators stipu-
lated that the main files of the proceedings, after the public prosecutor had approved the decision to discon-
tinue preparatory proceedings due to failure to detect the perpetrator and after this decision had become
final, were received by the police organisational unit carrying out operational and exploratory activities in
order to continue the detection activities. In the context of the above, it should be pointed out that resump-
tion refers to preparatory proceedings, regardless of the stage at which they have been completed (in rem
or in personam). Where an investigation or enquiry has been transformed into an in personam proceeding,
the Code of Criminal Procedure clearly defines the limits within which the prosecutor has the power to
reopen proceedings. In accordance with the provision of Article 327 § 1 of the Code of Criminal Procedure.
discontinued preparatory proceedings may be resumed at any time by virtue of a decision of the public
prosecutor, if they will not be held against a person who acted as a suspect in the previous proceedings. On
the other hand, validly discontinued preparatory proceedings may be resumed against a person who acted
as a suspect by virtue of a decision of a public prosecutor superior to the one who issued or approved the
decision on discontinuance only if new significant facts or evidence unknown in the previous proceedings
come to light (Article 327 § 2 of the Code of Criminal Procedure)9.
Pursuant to Article 327§ 2 of the Code of Criminal Procedure. validly discontinued pre-trial pro-
ceedings may be resumed if they were conducted against a person who acted as a suspect and only if new
significant facts or evidence unknown in the previous proceedings come to light, or if the content of a valid
sentence due to which the proceedings were discontinued has been annulled or substantially modified10.
Authors M. Zubanska, P. Knot argue that the use and impact of new methods in solving undetected
crimes was previously divided into three categories, to which forensic technology tools that are applicable
both in laboratory investigations, as well as at the scene of an incident or the location where a corpse is
hidden (these locations may be established or presumed). The first category is thus made up of devices de-
signed for visualisation and mapping of space, the second of instruments used to search for human remains,
and the last of the latest developments in dactyloscopic and genetic research. It is important to emphasise
the dual purpose of some of the instruments listed in the first two categories, e.g. an unmanned submers-
ible can be used both to search for corpses and objects on the bottom of a body of water and as well as for
visualising underwater space.
Police Undetected Crime Teams, commonly referred to as Police X-Files, have already become a per-
manent feature in the structure of Polish law enforcement agencies, constituting an important element of
the state’s instrumentarium in the fight against crime. These groups have been entrusted with a special type
of cases. Their jurisdiction includes cases of the most serious crimes (first of all murders) and unexplained
events, committed many years ago, discontinued with a negative result - due to the perpetrator not being
detected or lack of sufficient evidence of his/her guilt11.
Moreover, the deadlines remaining until the end of the criminalisation periods examined by the Po-
lice Undetected Offences Teams - usually much shorter than the deadlines described in the Act - determine
the way in which cases are analysed, forcing the Archives to develop the most effective methods, often
necessitating the use of state-of-the-art science, methods and forensic techniques. What is also important,
experienced officers and experts should be guided in this not only by the need to clarify the case, but also
by the need to judge it effectively.
It therefore becomes important to set aside adequate surplus time necessary to carry out the crimi-
8
Tamże, s.65.
9
M. Wojtuszek, Wznowienie postępowania przygotowawczego, Gazeta Policyjna, https://gazeta.policja.pl/997/
archiwum-1/2018/numer-157-032018/157729,Wznowienie-postepowania-przygotowawczego.html, [dostęp:
10.04.2023].
10
Tamże.
11
K. M. Stańczyk, Instytucja przedawnienia karalności a działalność policyjnych zespołów ds. przestępstw niewykrytych,
tzw. policyjnych archiwów x, file:///C:/Users/imalinowska/Downloads/Instytucja_przedawnienia_karalno%C5%9B-
ci.pdf, [dostęp: 6.04.2023].

nal investigation to its full extent.

Finally, the successes of the Police Undetected Crime Teams provide a pretext to discuss the adequa-
cy of the current status quo. While by no means questioning the legitimacy of the institution of the statute
of limitations as such, it should be pointed out, however, that the observed ability of law enforcement agen-
cies to solve cases after years and to hold perpetrators, often very serious crimes, criminally responsible for
their commission, imposes an obligation on the doctrine to convincingly argue the need for the existence of
the institution of the statute of limitations in criminal law in its current form12.
A crime scene is not only a source of evidence of a committed crime pointing directly to the person
of the perpetrator (e.g. traces of traces in the form of traseology, dactyloscopy, biology), but also provides
a range of information useful in the process of profiling the unknown perpetrator of the act and, as a con-
sequence, allowing for his detection and apprehension by law enforcement when such hard evidence is not
available.
It is assumed that the way we have been shaped, the environment in which we have grown up, the
experiences we have had and the personality traits we possess have a direct impact on how we behave, the
choices we make and the actions we take. This inner compulsion, even if we wanted to, is insurmountable.
Consequently, also the perpetrators of crimes act in a strictly defined way, their modus operandi allows us
to draw a number of conclusions as to who they are and what they are like. Of course, by typifying the per-
petrator, we cannot point to a specific person, but by identifying a number of their characteristics we are
able to significantly reduce the list of potential perpetrators of a given criminal act 13.
One of the modern forensic methods of detecting offenders is criminal profiling.
Criminal profiling of unknown offenders is a series of activities most commonly performed in cases
of serial murders, sexual assaults, human trafficking, abduction, robbery and arson, in order to type the
characteristics of an unknown offender, based on analysis of crime scene data, victim characteristics and
knowledge of similar previous crimes. Profiling has become an important part of public awareness in recent
years, mainly due to the media, which, taking advantage of the sensational nature of crimes, have created
the image of profilers as experts who solve the most intricate criminal puzzles with almost 100 % success
rate14.
Criminal profiling is a relatively recent development in the detection process used by police forces
around the world, mainly in the case of high-profile and unexplained crimes - as previously noted usually
homicides or violent assaults (also sexual). In practice, it emerged in the 1960s of the last century and is still
associated with a great deal of dispute and controversy, especially within the scientific community. Many
researchers still do not consider profiling to be a new science or part of an existing scientific field. They ac-
cuse its developers of lacking a scientific basis, clear definitions and methodology15.
In the course of profiling, modus operandi, understood as a ‘modus operandi’, becomes an essential
means of identifying the perpetrator of a crime.
The analysis of the evidence and the crime scene, information about the victim allows the division of
perpetrators traditionally into two groups: organised perpetrators and unorganised perpetrators.
A profiler building a profile of an unknown perpetrator of a homicide or arson offence must rely on
data already collected in the investigation, and among the primary sources of information for profiling are:
(a) documentation concerning the time of the event (from which it is clear who was the first to notify law
enforcement authorities of the finding of the body and when, who was the first to arrive on the scene, even
before the arrival of police officers, which police officer was the first to enter the scene, even before the ar-
rival of the examination team), (b) documentation depicting in detail the place or places of events (sketches,
maps, photographs, video footage, diagrams), (c) description of forensic traces (c) a description of the fo-
rensic traces that have been found and preserved during the examination of the scene of the incident (this
12
K. M. Stańczyk, Instytucja przedawnienia karalności a działalność policyjnych zespołów ds. przestępstw niewykrytych,
tzw. policyjnych archiwów X, file:///C:/Users/imalinowska/Downloads/Instytucja_przedawnienia_karalno%C5%9B-
ci.pdf, [dostęp: 6.04.2023].
13
P. Misztal, K. Majchrzak, Profilowanie przestępców na podstawie modus operandi– sprawcy zorganizowani i nie-
zorganizowani, http://www.kryminalistyka.fr.pl/images/imprezy/profilowanie/modus%20operandi.pdf, [dostęp:
17.12.2022].
14
J. Gołębiowski, K. Grochowska, Profilowanie kryminalne na potrzeby sądu. Kontrowersje wokół przydatności, https://
repozytorium.uni.wroc.pl/Content/58887/PDF/10_Jan_Golebiowski_Kamila_Grochowska.pdf, [dostęp: 17.12.2022].
15
M. Sikora, Profilowanie sprawców przestępstw , wyd. Kwartalnik Policyjny, nr 3 (46)/2018., s.19.

must be very detailed), (d) an autopsy report on the victim’s body as well as forensic medical reports (toxi-
cological and others), (e) expert opinions in various fields of forensic science, (f) a comprehensive collection
of all information on the person of the victim (victimological information), which is usually contained in the
minutes of the interviews with witnesses, the victim’s correspondence, notes and police reports16.
Among the considerations as objectives and elements of a criminal profile appear: analysis of the
crime scene, characterisation of the perpetrator, possible leads in the investigation, attempt to narrow
down the suspects to a specific group, with specific characteristics, linking similar cases (if necessary and
reasonable suspicion that they may have had the same perpetrator or perpetrators), assessment of possible
escalation, assessment of objects that may have belonged to the suspect, guidance on interrogation strat-
egy, analysis of confessions during interrogation (if we have several potential perpetrators or several have
confessed - to see if the confessions or profile are credible)17.
In Poland, law enforcement structures still lack, so far, specific structures that deal strictly with crim-
inal profiling. They do not exist either in the police or the prosecutor’s office. The very officers prepared
and trained for criminal profiling are currently few in the Police. They are mainly officers of the psychology
departments in the Police Headquarters, the Provincial Police Headquarters and the Capital Police Head-
quarters, as well as a few officers of the criminal service. They are mainly specialists dealing with so-called
applied police psychology.
The main training and research centre for the needs of Polish law enforcement agencies has for many
years been the Jan Sehn Institute of Forensic Expertise in Krakow. It is there that the most outstanding Pol-
ish specialists in the field of criminal profiling and forensic psychology work. The institute’s experts have
created the first database of behavioural data on offenders in our country. In addition, there are units and
specialists in forensic psychology at a number of Polish universities, including the Jagiellonian, Warsaw,
Silesian and Wrocław Universities18.
In Poland, the profiler usually appears in criminal proceedings as an expert appointed by the pros-
ecutor in pre-trial proceedings or the court in the main proceedings. As mentioned earlier, the expert’s
opinion must meet certain formal requirements. The same is true for the appointment of an expert in pro-
ceedings. These rules are set out in the Code of Criminal Procedure in chapter 2219 entitled ‘Experts, in-
terpreters, specialists’. Article 193 deals with when an expert may be appointed. The prerequisite for this
action is the need to have special knowledge in order to be able to make assertions about circumstances of
particular importance to the case. These circumstances must go beyond the general and relevant knowl-
edge of the procedural authority. Moreover, the authority appointing the expert must issue an order to this
effect, which, according to Article 194, should contain: the name and surname of the expert or experts, the
speciality and qualifications of the persons who can prepare the expert report, if the authority appoints an
institution to give the opinion, the subject and scope of the opinion with specific questions, the time limit
within which the opinion should be delivered.
The Code of Criminal Procedure also includes exclusions as to the person of the expert. An expert in
the proceedings may not become: the current and previous defence counsel of the accused or a person who
gave him/her legal advice, a clergyman if he/she has information about the case from a confession, a person
who is closest to the accused or has a particularly close relationship with him/her, a person who is accused
of involvement in a criminal offence in the proceedings in which he/she would be an expert, a person who
is directly affected by the case, spouses of the parties, the victim, spouses of the parties, the victim, the de-
fence counsel, the agent (or persons cohabiting with them), relatives and relations by affinity in direct and
collateral line (up to the degree of children of siblings of these persons), a person who took part in the case
as a public prosecutor, agent, legal representative of a party or conducted the pre-trial proceedings a person
who is called as a witness in the case or was a witness to the act, but was not called as a witness20.
These data outline the main directions in an ongoing investigation even after many years. They help
in the basic narrowing of the circle of suspects. Other information serves to make this circle more specific
and to eliminate from it people who probably have nothing to do with the event that occurred and is being
16
A. Lebiedowicz, Profilowanie nieznanych sprawców zabójstw, Kwartalnik Krajowej Szkoły Sądownictwa i Prokuratury
Quarterly of the National School of Judiciary and Public Prosecution Zeszyt 2 (42)/2021, s. 2.
17
M. Sikora , Profilowanie sprawców przestępstw , wyd. Kwartalnik Policyjny, nr 3 (46)/2018, s.34.
18
Tamże.
19
Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 r. Kodeks karny, (Dz. U. z 31.03.2023, poz.614).
20
Tamże.

investigated by the investigators.

In investigations undertaken years later, in which the passage of time is not an ally of law enforce-
ment, all evidence is sought that could affect the successful conclusion of the case. Particularly desirable,
however, are those on the basis of which it is possible to confirm the identity of a person and to prove
with a probability verging on certainty that the trace secured is not a trace of a person with certainty that
a trace once secured at the scene of an incident originates from a specific person identified by the police.
The officers consider biological and dactyloscopic traces to be very valuable and dactyloscopic traces are of
great value to officers, as they make it possible to identify an individual person. The latest developments in
forensic genetics and dactyloscopic examinations inspire investigators to re-analyse evidence from files of
discontinued proceedings. The dynamic development of the former discipline in particular is astonishing
and it is not surprising that DNA analysis is considered to be the most useful forensic identification method.
The wide spectrum of applications of modern DNA analysis methods leads to the conclusion that
the hegemony of genetics in forensic science will not soon be broken. Nowadays, experts have at their dis-
posal a set of diverse tools that are selected according to the needs of a particular case. Thus, in addition to
STR (Short Tandem Repeat) markers, SNP (Single Nucleotide Polymorphism) markers, mitochondrial DNA
polymorphisms and even markers for the prediction of external appearance traits and biogeographical ori-
gin, among others, are studied and biogeographical origin. In addition, research is being conducted on RNA
markers and DNA methylation level analysis.
However, it must be borne in mind that the outcome of a forensic examination is fundamentally in-
fluenced by the quality of the material submitted for examination - a principle without exception. In view
of the above, it is necessary to refer here to such an important issue as securing forensic traces at the crime
scene. Taking into account crimes which are within the
of interest to the police X-Files, the year 1987 can be set as the limit (crimes committed at that time
are now on the verge of the statute of limitations). This means two years before the first genetic testing
opinion was issued in our country and a long time before knowledge of the possibility of identifying a per-
son on the basis of DNA became widespread. Even at the beginning of the 1990s, forensic technicians did
not have sufficient knowledge of all the requirements to be met when securing biological material which,
at a later stage of the proceedings, could be the subject of genetic identification tests carried out as part of
an expert’s report. The quality and number of traces secured could also have been adversely affected by
the lack of due diligence of the members of the examination groups. Piotr Girdwoyń is of the opinion that:
“There is no perfect crime, there are only imperfect investigators, omissions, oversights, sloppiness”. The is-
sue of the handling of evidence both at the stage of activities carried out as part of the forensic examination
of the scene of the crime (in particular, the examination), and as well as in the course of further activities
should be looked at from a perspective, i.e. so that the use of the secured evidence is possible (if such a need
arises) in the future, with the emergence of further new investigative methods. Even if the current capaci-
ties of forensic identification methods or the resources of forensic databases prove to be insufficient, the
information potential of material evidence which is properly in material evidence that has been properly
preserved and stored, it may be possible to make use of it years later, at least in the case of certain traces, as
the passage of time is not always an ally in this regard.
The development of science and technology, as has already been emphasised several times, has re-
sulted in the use of forensic tools in the form of databases having a significant impact on criminal investiga-
tions, including those from archive shelves. Consequently, the implementation of the Automated Finger-
print Identification System (AFIS) into forensic practice in 2000 and the DNA Database seven years later
can be considered a watershed moment - from the point of view of detection activities. On 23 April 2007,
the Polish DNA dataset was registered in the non-confidential register of personal data sets, maintained by
GIODO.
The administrator of the said collection is, within the meaning of the Act of 29 August 1997 on per-
sonal data protection, the Commander-in-Chief of the Police .The said DNA database is located in the Biol-
ogy Department of the Central Forensic Police Laboratory, it is run on the basis of Article 1(2)(10) of the Act
on the Police (Official Journal of the KGP No. 30 of 1990, item 179, as amended) and is used to combine pro-
files in the system with profiles of traces secured during examination of crime scenes or to combine traces
from different crime scenes. The tool also enables the identification of an John Doe and unknown persons

and supports authorities carrying out search activities in cases of disappearances21.

Summary
A proper crime scene investigation brings many opportunities in an investigation. Forensic science
can systematise the work of police officers and their knowledge of the case at hand, give new insights into
the facts, but above all - narrow down the group of potential suspects.
Crime scene investigation is a tactical and technical activity carried out within the framework of the
criminal process, consisting of systematic and detailed observations, research and analyses at a given place,
aiming at reconstructing the course of the event, recording and securing traces and sources of information
in order to comprehensively and objectively clarify the event and its circumstances, determine (detect)
the perpetrator and collect relevant evidence for criminal proceedings. The analysis of the scene of the
incident provides the opportunity to secure evidence, orders examinations as part of an expert opinion, is-
sues opinions, determines the direction of the conducted activities. It is the actions of investigators, experts
that contribute to the clarification of the case, and modern methods are “only” an attribute in their hands.
Some of the discontinued proceedings have been successfully reopened or resumed mainly on the basis of
personal sources of evidence. At the same time, modern tools and methods are an important support for
the investigators, indirectly influencing the direction of the decisions to carry out certain activities. At the
same time, they are a showcase of the achievements of modern science, at the same time setting the limit of
its current possibilities.
As already mentioned, without their application it would be difficult to prove the truth, especially
several or decades after the crime was committed.
In the context of the adaptation of new methods and techniques for the use of police X-Files, their
usefulness at different stages of an investigation is particularly noteworthy. For example, a comparison of
the genetic profile isolated from the biological material secured in the course of a visual inspection with
profiles in the DNA database in the event of a match can identify a person already at the initial stage of the
analysis conducted. GPR or sonar searches, on the other hand, make it possible to pinpoint the location of
hidden human remains or criminal objects.
The above considerations confirm the already expressed reflection that the best effects in the form of
successive solved cases from the archive shelves can be achieved by combining the extremely difficult and
arduous work of investigators from the Police Undetected Crime Teams with the use of the possibilities of
available technologies, not without significance is also the cooperation of forensic technicians, experts and
process specialists with representatives of technical and natural sciences. Therefore, the role of any of the
components of the process aimed at detecting the perpetrator should not be diminished, but rather the aim
should be to continuously improve the officers (directly or indirectly), as well as to enrich the arsenal of
methods and means of forensic technology, which extend the limits of cognition of reality22.
Conclusions:
1. to clarify cases concluded in the past with the discontinuation of proceedings due to the failure to
detect the perpetrator by the police teams for undetected crimes using modern forensic examination of the
secured evidence from the scene.
2. Where it is necessary to apprehend and prosecute the person responsible for an attack on a most
valuable legal asset, it is advisable to appoint an expert in the field of criminal profiling, forensic profiling
or psychological profiling.
Bibliography
1. Czerw S., Kryminalistyczne badanie miejsca zdarzeń, [w:]. Technika kryminalistyczna, red. W. Kędzierski,
t. 1, Szczytno 1993, s. 73, cyt. za: A. Sanecki, Zabezpieczenie miejsca zdarzenia do czasu oględzin, Szkoła
Policji w Słupsku, Słupsk 2011, s. 5.
21
jne Zespoły ds. Przestępstw Niewykrytych, czyli crimen grave non potest esse impunibile – cz. I, II, wyd.PROBLEMY KRY-
pdf%20(2).pdf, [dostęp:10.04.2023].
22
jne Zespoły ds. Przestępstw Niewykrytych, czyli crimen grave non potest esse impunibile – cz. I, II, wyd.PROBLEMY KRY-
pdf%20(2).pdf, [dostęp:10.04.2023].

2. Koźmiński L., Miś W., Szplit L., Podstawowe czynności techniczno-kryminalistyczne podczas oględzin miej-
sca zdarzenia, wyd. SP w Pile, Piła 2015, s.8.
3. Stańczyk K. M., Instytucja przedawnienia karalności a działalność policyjnych zespołów ds. przestępstw
niewykrytych, tzw. policyjnych archiwów x, file:///C:/Users/imalinowska/Downloads/Instytucja_prze-
dawnienia_karalno%C5%9Bci.pdf, [dostęp: 6.04.2023].
4. Wojtuszek M., Wznowienie postępowania przygotowawczego, Gazeta Policyjna, https://gazeta.policja.
pl/997/archiwum-1/2018/numer-157-032018/157729,Wznowienie-postepowania-przygotowaw-
czego.html, [dostęp: 10.04.2023].
5. Zubańska M., Knut P., Niewykryte przestępstwa sprzed lat, nowoczesne narzędzia techniki kryminalistycz-
nej i policyjne Zespoły ds. Przestępstw Niewykrytych, czyli crimen grave non potest esse impunibile – cz.
II, wyd.PROBLEMY KRYMINALISTYKI 298(4) 2017, file:///C:/Users/imalinowska/Downloads/12-fb-
2def2f-8570-4e57-9081-af6e461b4388.pdf%20(2).pdf, [dostęp:10.04.2023].
6. https://porady-detektywistyczne.pl/kryminalistyka/czym-polegaja-ogledziny-miejsca-zdarzenia/,
[dostęp: 6.04.2023].
7. Gołębiowski J., Grochowska K., Profilowanie kryminalne na potrzeby sądu. Kontrowersje wokół przydat-
ności, https://repozytorium.uni.wroc.pl/Content/58887/PDF/10_Jan_Golebiowski_Kamila_Grochow-
ska.pdf, [dostęp: 10.04.2023].
8. Lebiedowicz A., Profilowanie nieznanych sprawców zabójstw, Kwartalnik Krajowej Szkoły Sądownictwa i
Prokuratury Quarterly of the National School of Judiciary and Public Prosecution Zeszyt 2 (42)/2021, s. 2.
9. Misztal P., Majchrzak K., Profilowanie przestępców na podstawie modus operandi
10. – sprawcy zorganizowani i niezorganizowani, http://www.kryminalistyka.fr.pl/images/imprezy/profi-
lowanie/modus%20operandi.pdf, [dostęp: 10.04.2023].
11. Sikora M., Profilowanie sprawców przestępstw, wyd. Kwartalnik Policyjny, nr 3 (46)/2018, s.19.
12. Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 r. Kodeks karny, (Dz. U. z 31.03.2023, poz.614).
13. Wytyczne Nr 3 Komendanta Głównego Policji z dnia 30 sierpnia 2017 r. w sprawie wykonywania niektó-
rych czynności dochodzeniowo-śledczych przez policjantów.
CZU: 343.1
UTILIZAREA PROBELOR ÎN EVALUAREA PREJUDICIILOR PRODUSE
THE USE OF EVIDENCE IN THE ASSESSMENT OF DAMAGE CAUSED
Dr. ec. Jr. Ana Maria Daniela BARBU

Expert tehnic judiciar, membru ANEVAR, membru ESIL, membru EEEI, membru EEA
expertdanabarbu@gmail.com
Dr. ing. chim. Maria-Georgeta STOIAN
Profesor asociat, Facultatea de Drept, Universitatea “Titu Maiorescu” Bucureşti, România,
Expert criminalist autorizat
geta_stoian@yahoo.com
Prof. univ. dr. ing. Ana-Maria GRĂMESCU
Conducător doctorat - Institutul de Studii Doctorale Universitatea OVIDIUS Constanța, România,
Expert tehnic judiciar
am_gramescu@yahoo.com
Drd. arh. Corina Elena ANGHELESCU
Institutul de Studii Doctorale Universitatea OVIDIUS Constanța România
anghelescu.corina@gmail.com

Rezumat: Probele au o importanță hotărâtoare în domeniul juridic, importanță care urmează principiul
latin idem est non esse et non probari, respectiv, a nu fi sau a nu fi probat este totuna. Astfel, în lipsa probelor,
situațiile juridice invocate nu pot fi acceptate, ori nu există ceea ce nu poate fi probat.
Probele au o deosebită importanță în procesul civil și penal din momentul declanșării acestuia și până la
soluționarea definitivă a cauzei deduse judecății, întrucât fondul cauzei este rezolvat cu ajutorul probelor.
Obiectul probațiunii (thema probandum) este reprezentat de ansamblul faptelor sau împrejurărilor de
fapt ce trebuie dovedite în scopul soluționării cauzei penale. Principiul liberei aprecieri a probelor presupune că
fiecărei probe i se conferă o anumită importanță, justificată prin informațiile pe care aceasta le oferă în scopul
aflării adevărului într-o cauză penală.
Prejudiciul reprezintă o condiție esențială a răspunderii civile delictuale.
În cazul infracțiunilor așa numite de prejudiciu, producerea unei pagube este o urmare imediată de care
este condiționată însăși tipicitatea faptei și, în consecință, chiar existența infracțiunii.
Autorii dezvoltă importanța stabilirii legăturii de cauzalitate dintre elementul material al infracțiunii și
urmarea imediată. Necesitatea stabilirii acestui raport de cauzalitate se deduce din cerința ca acțiunea să adu-
că atingere valorii ocrotite de legea penală, ceea ce presupune constatarea faptului că vătămarea suferită de
această valoare este consecința acțiunii. Raportul de cauzalitate este elementul obiectiv care determină condiția
prejudiciului direct.
Evaluarea prejudiciului trebuie să fie stabilită pe baza unor date tehnice și economice concrete, pentru a
fi cert fiind necesară determinarea întinderii acestuia prin cuantificarea lui precisă, dovada certitudinii fiind în
sarcina organului judiciar sau a victimei faptei ilicite.
Cercetarea probelor este o lucrare de cercetare științifică aplicată.
Cuvinte cheie: probă, prejudiciu, evaluare, cercetare la faţa locului
Abstract: Judicial evidence has a decisive importance in the legal field, an importance that follows the Latin
principle idem est non esse et non probari, by translation, what is not proven is identical to what does not exist.
Thus, in the absence of evidence, the invoked legal situations cannot be accepted, or does not exist what cannot
be proven.
The evidence is of particular importance in the civil and criminal process from the moment of its initiation
until the final resolution of the case brought to trial, as the merits of the case are resolved with the help of the
evidence.
The subject of probation (thema probandum) is represented by all the facts or factual circumstances that
must be proven in order to solve the criminal case. The principle of free evaluation of evidence assumes that each
piece of evidence is given a certain importance, justified by the information it provides for the purpose of finding
the truth in a criminal case.
Damage is an essential condition of tortious civil liability.
In the case of the so-called damage crimes, the occurrence of damage is an immediate consequence which
is conditioned by the very typicality of the act and, consequently, the very existence of the crime.
The authors develop the importance of establishing the causal link between the material element of the
crime and the immediate follow-up action. The need to establish this causal relationship is deduced from the re-
quirement that the action affects the value protected by the criminal law, which implies establishing the fact that
the damage suffered by this value is the consequence of the action. The causal relationship is the objective element
that determines the condition of direct damage.
The evaluation of the damage must be established on the basis of concrete technical and economic data, in
order to be certain, it is necessary to determine its extent through its precise quantification, the proof of certainty
being the responsibility of the judicial body or the victim of the illegal act.
The evidence research is an applied scientific research paper..
Keywords: evidence, damage, evaluation, crime scene investigation
1. INTRODUCERE. IMPORTANŢA PROBELOR

Probele au o importanță hotărâtoare în domeniul juridic, importanță care urmează principiul latin
idem est non esse et non probari, respectiv a nu fi sau a nu fi probat este totuna. Astfel, în lipsa probelor,
situațiile juridice invocate nu pot fi acceptate, ori nu există ceea ce nu poate fi probat. Codul de Procedură
Civilă stabilește la art. 249 Sarcina probei faptul că: „Cel care face o susținere în cursul procesului trebuie să o
dovedească, în afară de cazurile anume prevăzute de lege”.
Art. 250 CPC Obiectul probei și mijloacele de probă prevede: „dovada unui act juridic sau a unui fapt se
poate face prin înscrisuri, martori, prezumții, mărturisirea uneia dintre părți, făcută din proprie inițiativă sau
obținută la interogatoriu, prin expertiză, prin mijloacele materiale de probă, prin cercetarea la fața locului sau

prin orice alte mijloace prevăzute de lege”. Codul de Procedură Penală prevede la art. 197 alin. (1): „Obiectele
care conțin sau poartă o urmă a faptei săvârșite, precum și orice alte obiecte care pot servi la aflarea adevăru-
lui sunt mijloace materiale de probă”.
Raportat la modalitatea încuviințării unui mijloc de probă, în ceea ce privește caracterul încheierii, în
doctrină s-a apreciat faptul că încheierea are caracter preparatoriu numai dacă partea adversă nu s-a opus
la încuviințarea probei, însă atunci când partea potrivnică s-a opus motivat la admiterea probei, încheierea
are caracter interlocutoriu1. Într-o altă manieră este tratat acest aspect în sensul încheierii preparatorii în
ambele situații, deoarece instanța poate reveni motivat asupra încheierii de admitere a unei probe, dacă
ulterior încuviințării ei, proba a devenit neconcludentă2. Raportat la ultima situație, s-a apreciat că instanța
nu ar putea reveni asupra probei încuviințate dacă ar constata ulterior că proba nu ar întruni condițiile de
admisibilitate prevăzute de lege, încheierile preparatorii cât și cele interlocutorii putând fi atacate odată
cu fondul, urmând aceeași cale de atac ce poate fi exercitată asupra hotărârii finale. În acest sens, Codul de
Procedură Civilă art. 466 alin. (4), care se poate aplica și în ceea ce privește recursul potrivit art. 494 CPC,
prevede că împotriva încheierilor premergătoare nu se poate face apel decât odată cu fondul, afară de cazul
când legea dispune altfel3.
Potrivit legii penale, art. 97 alin. (1) din Codul de Procedură Penală, constituie probă „orice element
de fapt care servește la constatarea existenței sau inexistenței unei infracțiuni, la identificarea persoanei care
a săvârșit-o și la cunoașterea împrejurărilor necesare pentru justa soluționare a cauzei și care contribuie la
aflarea adevărului în procesul penal”. Astfel, este necesar ca organele judiciare să desfășoare o activitate
complexă de probațiune pentru constatarea faptei și a împrejurărilor de fapt care formează obiectul cauzei
penale, cât și a vinovăției făptuitorului. Probele au o deosebită importanță în procesul penal din momen-
tul declanșării acestuia și până la soluționarea definitivă a cauzei deduse judecății, întrucât fondul cauzei
este rezolvat cu ajutorul probelor. Potrivit art. 103 alin. (1) din Codul de Procedură Penală: „Probele nu au
o valoare dinainte stabilită prin lege și sunt supuse liberei aprecieri a organelor judiciare în urma evaluării
tuturor probelor administrate în cauză”. Alineatul 2 al aceluiași articol precizează: „În luarea deciziei asupra
existenței infracțiunii și a vinovăției inculpatului instanța hotărăște motivat, cu trimitere la toate probele
evaluate. Condamnarea se dispune doar atunci când instanța are convingerea că acuzația a fost dovedită
dincolo de orice îndoială rezonabilă”. Obiectul probațiunii (thema probandum) este reprezentat de ansam-
blul faptelor sau împrejurărilor de fapt ce trebuie dovedite în scopul soluționării cauzei penale. Principiul
liberei aprecieri a probelor presupune că fiecărei probe i se conferă o anumită importanță, justificată prin
informațiile pe care aceasta le oferă în scopul aflării adevărului într-o cauză penală. Pentru a putea fi uti-
lizată într-o cauză penală, proba trebuie să îndeplinească criteriile admisibilității (să fie admisă de lege),
pertinenței (să aibă legătură cu soluționarea procesului), concludenței (să aibă rol hotărâtor în soluționarea
cauzei), utilității (să fie necesară administrarea ei) și să fie posibilă administrarea acesteia. Administrarea
probelor trebuie să aibă în vedere principiul loialității, acesta constituind regula potrivit căreia este inter-
zisă utilizarea oricărei strategii sau modalități ce are ca scop administrarea cu rea credință a unui mijloc de
probă sau care are ca efect provocarea comiterii unei infracțiuni, dacă prin aceste mijloace se aduce atinge-
re demnității persoanei, drepturilor acesteia la un proces echitabil sau la viața privată.
2. ASPECTE PRIVIND EAVLUAREA PREJUDICIULUI PRODUS

Prejudiciul reprezintă o condiție esențială a răspunderii civile delictuale. Astfel, pe lângă existența
unei fapte ilicite, pentru a putea angaja răspunderea delictuală pentru fapta proprie, conform reglementă-
rilor din art. 1349 coroborat cu art. 1357-1371 din Codul Civil, este necesară producerea unei pagube victi-
mei, prin încălcarea drepturilor subiective sau ale unor interese legitime, condiții obiective în lipsa cărora
nu se poate stabili obligația de reparare ce se naște în sarcina persoanei responsabile. Prejudiciul reprezintă
astfel rezultatele dăunătoare, de natură patrimonială sau morală, consecințe ale încălcării sau vătămării
drepturilor și intereselor legitime ale unei persoane. Pentru a se putea repara prejudiciul cauzat victimei,
acesta trebuie să fie cert, direct, personal, să nu fi fost reparat și să rezulte din încălcarea sau atingerea unui
interes legitim. Dispozițiile art. 1385 Cod Civil stipulează faptul că prejudiciul se repară integral, iar acesta
1
Gr. Porumb, Codul de procedură civilă comentat și adnotat, vol. 1, Ed Științifică, București, 1985, p.527
2
V. M. Ciobanu, Tratat teoretic și practic de procedură civilă, vol II, Ed. Național, București, 1997, p. 159; G. Boroi, Codul
de procedură civilă comentat și adnotat, vol I, Ed ALL Beck, București, 2001, p. 341
3
G. Boroi, M. Stancu, Drept procesual civil, ed 4, Ed. Hamangiu, București, 2017, p. 440

trebuie să se compună atât din pierderea suferită de cel prejudiciat, cât și din câștigul pe care în condiții
obișnuite el ar fi putut să îl realizeze și de care a fost lipsit.
În temeiul legii penale, art. 19 din CPP statuează că acțiunea civilă exercitată în cursul procesului
penal are ca obiect repararea prejudiciului material sau moral produs prin săvârșirea infracțiunii. Stabilirea
certă a prejudiciului produce consecințe practice nu doar asupra încadrării juridice pe care organul judiciar
este chemat să o stabilească, ci și asupra altor aspecte derivate din mecanismul angajării răspunderii pena-
le, dar și asupra întinderii măsurilor asigurătorii aplicate în vederea recuperării acestuia, pe care organele
judiciare sunt obligate să le instituie.
Codul de Procedură Penală nu mai indică modalitățile reparării prejudiciului, făcând trimitere la
aplicarea dispozițiilor prevăzute de legea civilă, anume: repararea în natură, repararea prin plata unei des-
păgubiri bănești, astfel trebuie soluționată latura civilă din procesul penal. Repararea prejudiciului este
guvernată de patru principii prevăzute în materia dreptului civil, anume: principiul posibilității reparării
prejudiciului pe cale convențională, principiul reparării integrale a prejudiciului, principiul reparării în na-
tură a prejudiciului și principiul răspunderii solidare.
În cazul infracțiunilor așa numite de prejudiciu, producerea unei pagube este o urmare imediată de
care este condiționată însăși tipicitatea faptei și, în consecință, chiar existența infracțiunii. În cazul acestor
infracțiuni, instanța nu poate fi sesizată legal cu un rechizitoriu privind asemenea fapte, decât dacă există
mențiuni în cuprinsul acestuia cu privire la urmarea imediată a infracțiunii, respectiv cu privire la paguba
produsă. Astfel, în cazul infracțiunilor pe care norma de incriminare le condiționează de producerea unei
pagube, prejudiciul nu este o simplă componentă a laturii civile a cauzei, ci un element de tipicitate al faptei,
astfel că acesta trebuie determinat în concret de către organele judiciare, procurorul având obligația de a-l
stabili și menționa în actul de sesizare. În cazul majorității infracțiunilor contra patrimoniului, prejudiciul
cauzat nu condiționează însăși tipicitatea faptei, întrucât nu se regăsesc mențiuni cu privire la producerea
unei pagube în cuprinsul modelului abstract al normei de incriminare, prejudiciul putând fi discutat în dez-
baterea temeiniciei acțiunii civile, deși, stabilirea prejudiciului ar putea fi semnificativă pentru încadrarea
juridică a faptei în forma agravată, caz în care acest aspect capătă relevanță penală.
Deosebit de importantă este stabilirea legăturii de cauzalitate dintre elementul material al infracțiunii
și urmarea imediată. Necesitatea stabilirii acestui raport de cauzalitate se deduce din cerința ca acțiunea
să aducă atingere valorii ocrotite de legea penală, ceea ce presupune constatarea faptului că vătămarea
suferită de această valoare este consecința acțiunii. Raportul de cauzalitate este elementul obiectiv care
determină condiția prejudiciului direct.
Evaluarea prejudiciului trebuie să fie stabilită pe baza unor date economice concrete, pentru a fi cert
fiind necesară determinarea întinderii acestuia prin cuantificarea lui precisă, dovada certitudinii fiind în
sarcina organului judiciar sau a victimei faptei ilicite.
Clasificarea prejudiciilor reparabile sub imperiul Codului Civil cuprinde:
–– Prejudiciul patrimonial (care are o valoare economică și poate fi evaluat în bani) și prejudiciul ne-
patrimonial (aduce atingere unor drepturi personale nepatrimoniale ce definesc persoana: personalitate
fizică, morală, socială; nu poate fi evaluat în bani);
–– Prejudiciul previzibil (care a fost sau putea fi identificat în mintea autorului la momentul comiterii
faptei ilicite) și prejudiciul imprevizibil (nu putea fi prevăzut la momentul săvârșirii faptei);
–– Prejudiciul instantaneu (care se produce dintr-o dată sau în interval foarte scurt de timp) și preju-
diciul succesiv (se produce continuu sau pe o perioadă îndelungată de timp);
–– Prejudicii prevăzute în Codul Civil (cauzate de pierderea unei șanse, restrângerea posibilităților
de viață familială și socială, durerea încercată prin moartea victimei (prejudiciul afectiv), cheltuielile de
îngrijire medicală și de înmormântare, echivalentul câștigului din muncă nerealizat din cauza pierderii sau
reducerii capacității de muncă);
–– Prejudicii prevăzute în legislația specială.
3. STUDII DE CAZ
O situație des întâlnită în ultima perioadă este prejudiciul patrimonial. Prejudiciul patrimonial de
cele mai multe ori se poate regăsi în domeniul construcțiilor sub toate formele acestuia și în toate etapele
unei construcții.
Un exemplu elocvent al potențialului prejudiciu începe în faza de emitere a avizelor și acordurilor,

ulterior acesta poate apărea sau extinde în etapa de proiectare unde, prin omiterea prin neglijență sau
necunoaștere a proiectanților, verificatorilor de proiect sau chiar al executantului cu experiență care poate
sesiza/solicita clarificări, sunt elaborate proiecte incomplete, care nu au consemnate tehnologii specifice
cu referire la abordarea lucrărilor de execuție etapizat, inspecția și monitorizarea atât a incintei cât și a
construcțiilor perimetrale acesteia – măsuri care sunt în general consemnate în prevederi tehnice, respec-
tiv în prescripțiile de proiectare. Această stare de fapt poate genera degradări ale unor construcții limitrofe
noilor investiții, construcții care pot fi în unele cazuri monument istoric cu o valoare deosebită. În astfel de
situații, evaluarea prejudiciului vizează un prim aspect de identificare a degradărilor, de măsuri de reabili-
tare dar, după caz, se va analiza dacă au fost afectate și elementele care au contribuit la clasarea acestora:
autenticitatea, unicitatea.
Cazul incintelor adânci specifice subsolurilor sau parcărilor subterane a pasajelor poate fi un exem-
plu de cauzalitate a degradării construcțiilor învecinate, care pot apărea din neglijența unor proiectanți care
nu au prevăzut în proiectul tehnic necesitatea efectuării unor expertize tehnice anterior începerii investiției,
sau nu au recomandat prin proiect monitorizarea odată cu începerea lucrărilor (Foto 1). Astfel de cazuri se
pot întâlni și atunci când organul emitent de avize și acorduri nu este vigilent în solicitarea tuturor studiilor
de specialitate.
Foto 1. Execuția unui pasaj subteran în zonă centrală urbană, a căror lucrări necontrolate au contri-
buit la degradarea locală a două construcții4 care fac parte din ansamblul urban – monument istoric
Astfel de situații nu de puține ori au condus la degradarea construcțiilor învecinate noilor investiții,
de multe ori prejudiciul ridicându-se la valori apreciabile. Prejudiciul în astfel de situații este cuantificat
prin stabilirea măsurilor de intervenţie pentru eliminarea degradărilor și a restabilirii capacității portante
dinaintea producerii evenimentului. În Foto 2 se poate observa realizarea unei construcții noi în vecinăta-
tea unui monument istoric. Construcția nouă a primit autorizație de construire fără ca prin certificatul de
urbanism organul emitent să solicite expertiză tehnică pentru punerea în siguranță a construcțiilor vecine.
Clădirea monument istoric a suferit grave avarii.
Foto 2. Incintă săpată fără protejarea construcției învecinate5
Un caz curent întâlnit îl constituie utilizarea unor materiale necorespunzătoare, a unor soluții con-
4
Expertiză tehnică efectuată de autori
5
Expertiză tehnică efectuată de autori

structive necorespunzătoare care totuși primesc autorizații și care generează deprecierea prematură a unei
construcții sau nerespectarea proiectelor care au fost autorizate. Exemplul ne oferă mansardarea blocuri-
lor P+4E edificate în anii 1970-1980 cu soluții care nu asigură confortul necesar locuirii – în mod special
rezistența mecanică și la foc a pereților, asigurarea funcționării adecvate a utilităților care sunt comune în
condominiu și au fost dimensionate pentru un număr de consumatori (Foto 3-5).
Foto 3-5. Cercetare prin încercări distructive a pereților exteriori6

O situație des întâlnită o regăsim în ultimii ani la imobile realizate de diferiți investitori care execută
structuri ”artizanale” de construcții de locuit și le vând. Însă și aceste imobile au autorizaţie, proiectul este
de multe ori corect întocmit, dar în teren, prin cercetarea la fața locului, se identifică mari abateri cu efecte
asupra rezistenței și stabilității construcției. Totuși, și astfel de construcții au procese verbale de recepție
întocmite formal, fără verificări.
O astfel de situație o regăsim la construcții fără sâmburi și centuri din beton armat care confinează
zidăria, la fundații care în loc de beton armat au zidărie din piatră fără mortar (Foto 6-7).
Foto 6-7. Sondaj efectuat în cadrul cercetării la fața locului. În foto 6 - fundație din piatră
În astfel de situații, prejudiciul patrimonial este cuantificat prin stabilirea soluțiilor tehnice de conso-
lidare a construcției până la asigurarea cerințelor de rezistență și stabilitate cu care a fost proiectată. Costul
6
Expertize autori

lucrărilor de intervenție pentru asigurarea rezistenței și stabilității de care a dispus construcția anterior
evenimentului constituie cuantumul prejudiciilor. De multe ori la acest cuantum se adaugă și cheltuielile
generate de eliberarea construcției pentru asigurarea frontului de lucru, aspect care de multe ori reprezintă
chiria aferentă unui spațiu funcțional comparabil pe durata de reabilitare.
Execuția lucrărilor de construcții, în multe situații generează prejudicii patrimoniale, de ex: utilizarea
materialelor necorespunzătoare, nerespectarea proiectelor tehnice, neglijență, nerespectarea tehnologiilor
aferente ș.a.
Prejudiciul patrimonial generat de neglijență în exploatare – incendiile și exploziile care au loc în
construcțiile existente tip condominiu din cauza pierderilor din instalațiile de gaze. Un exemplu îl constituie
exploziile din degajarea gazelor (Foto 8)7:
Foto 8. Bloc afectat de o explozie a instalației de gaz
O situație des întâlnită în zonele cu amplasament dificil din punct de vedere geotehnic o reprezintă
prejudiciul adus unei construcții de infiltraţiile generate de pierderile de apă din conductele stradale sau
proprii imobilelor. Stabilirea cauzelor este de mare importanță în evaluarea prejudiciului care trebuie să
cuprindă și obligativitatea eliminării cauzelor care l-au produs (Foto 9).
Foto 9. Degradarea pereților subsolului amenajat de infiltraţii puternice din conducte8
În astfel de situații, evaluarea prejudiciului nu se poate rezuma numai la lucrările de igienizare, mo-
tivat de faptul că prezența umidității în structura de rezistență a pereţilor, a fundațiilor, presupune și alte
lucrări de cercetare pentru neutralizarea efectelor, creșterea densității, reducerea permeabilității, factori
care au fost afectați de prezența umidității cu diferiți compuși chimici preluați din conducte, sol, materiale
penetrate.
4. CONCLUZII
Pentru expertul judiciar care trebuie să exprime adevărul științific prin opinia formulată, cercetarea
la fața locului și interpretarea probelor identificate reprezintă cea mai importantă etapă în administrarea
probei. Expertul tehnic, folosindu-se de un bogat bagaj de cunoștințe tehnice, dar în multe situații chiar in-
7
Inspecţie efectuată de autori
8
Raport expertiză autori

terdisciplinare, va interpreta pe baza normativelor de specialitate inadvertențele constatate, dar și soluțiile

tehnice de reparare a deficiențelor și de cuantificare valorică a prejudiciului.
Cercetarea la fața locului reprezintă activitatea procedurală al cărui obiect îl constituie perceperea
nemijlocită a locului unde au fost încălcate prevederile legale; căutarea, descoperirea, relevarea, fixarea,
uneori ridicarea și examinarea probelor de către expert sau laboratoare autorizate.
Cercetarea la fața locului reprezintă condiția de bază pentru administrarea probei cu expertiza teh-
nică, evidențiază cauzele prejudiciului și, implicit, soluționarea cu succes a cauzelor civile sau penale, în-
trucât, în marea majoritate a cazuisticii, rezultatele obținute cu acest prilej constituie identificarea, cauza și
evaluarea.
BIBLIOGRAFIE ŞI REFERINŢE BIBLIOGRAFICE:

1. Ana Maria Grămescu, Ana Maria Daniela Barbu, “Expertiza Judiciară mijloc de probă“ Ed MATRIX, Bucu-
reşti, 2020, ISBN 978-606-25-0544-8, 454 pag.;
2. Ana Maria Grămescu, “Expertiza Tehnică - Inspecția și evaluarea daunelor în construcții - Ghid pentru
experții tehnici, evaluatori, asiguratori – Partea I Acoperișuri“, Ed MATRIX, Bucureşti, 2018, ISBN 978-
606-25-0455-7, 349 pag.;
3. Ana Maria Grămescu, “Construcţii civile”, Editura AGIR Bucureşti, 2009 – ediţie rev. şi republicată, ISBN
978-973-720-163-8, 587 pag.;
4. Ana Maria Grămescu, A.M. Daniela Barbu, “Repararea şi consolidarea construcţiilor”, Editura AGIR Bucu-
reşti, 2008, ISBN 978-973-720-177-5, 616 pag.;
5. Gr. Porumb, “Codul de procedură civilă comentat și adnotat”, vol. 1, Ed. Științifică, București, 1985.
6. V. M. Ciobanu, “Tratat teoretic și practic de procedură civilă”, vol II, Ed. Național, București, 1997;
7. G. Boroi, “Codul de procedură civilă comentat și adnotat”, vol I, Ed. ALL Beck, București, 2001;
8. G. Boroi, M. Stancu, “Drept procesual civil”, ed 4, Ed. Hamangiu, București, 2017:
9. Raport expertiză autori
CZU: 343.98
IMPORTANȚA PRELEVĂRII PROBELOR ÎN PREZENTAREA ADEVĂRULUI ȘTIINȚIFIC
THE IMPORTANCE OF EVIDENCE COLLECTION IN THE PRESENTATION OF SCIENTIFIC TRUTH

Conducător doctorat – Institutul de Studii Doctorale Universitatea OVIDIUS Constanța, România,
Dr. ec. Jr. Ana Maria Daniela BARBU
Expert tehnic judiciar, membru ANEVAR, membru ESIL, membru EEEI, membru EEA
expertdanabarbu@gmail.com
Drd. ing. Dana Nicoleta DOMOLESCU
dnd8055@gmail.com

Rezumat: După cum se cunoaște, adevărul științific este construit pe un raționament riguros și verificat
prin experiență. Ideea că știința permite accesul la o formă de adevăr este prezentă atât în rândul filozofilor,
cât și în rândul oamenilor de știință. Astfel, subtitlul Discursului despre metodă al lui René Descartes este „să vă
conduceți bine rațiunea și să căutați adevărul în științe”.
Primele afirmații pe care oamenii de știință le pot considera „adevărate” sunt rezultatele brute ale expe-
rimentelor. Pe de altă parte, interpretările lor nu pot fi considerate imediat adevărate. Aceasta este o posibilă
alegere în conformitate cu criteriile metodei științifice. Expertiza tehnică judiciară folosește raționamentul logic
pentru a trece de la o afirmație la alta, uneori exclusiv prin calcule sau prin logica matematică.
Expertul tehnic este un cercetător, iar rezultatul activității trebuie să fie”simplu şi frumos”. Dar după cum
se cunoaște, adevărul nu este întotdeauna frumos. Există realităţi pentru care fiecare dintre noi are rețineri. În
cuprinsul lucrării autorii dezvoltă frumusețea cercetării în aflarea adevărului științific printr-un exemplu al unei
expertize autentice care tratează cauzele prăbușirii unui planșeu în timpul execuției.
Cuvinte cheie: probă, adevăr ştiinţific, experiment, calcule matematice, expertiză tehnică judiciară
Abstract: As is known, scientific truth is built on rigorous reasoning and verified by experience. The idea that
science allows access to some form of truth is present among philosophers as well as among scientists. Thus, the
subtitle of René Descartes’s Discourse on Method is „to direct your reason well and to seek truth in the sciences.”
The first statements that scientists can consider „true” are the raw results of experiments. On the other
hand, their interpretations cannot be immediately considered true. This is a possible choice according to the cri-
teria of the scientific method. Technical judicial expertise uses logical reasoning to move from one statement to
another, sometimes exclusively through calculations or mathematical logic.
The technical expert is a researcher, and the result of the activity must be „simple and beautiful”. But as
we know, the truth is not always pretty. There are realities for which each of us has reservations. In the content of
the work, the authors develop the beauty of research in finding out the scientific truth through an example of an
authentic expertise that deals with the causes of the collapse of a floor during execution.
Keywords: evidence, scientific truth, experiment, mathematical calculations, technical judicial expertise
1. INTRODUCERE
De ce adevărul ştiinţific este frumos?
Fără a detalia sau interpreta filozofic, autorii citează cuvintele lui Seneca către Lucillius într-una din
epistolele sale: „Lungum iter est per praecepta, breve et efficax per exempla” (Lung este drumul urmat prin
învăţătură, scurt şi eficace prin exemple).
Expertiza tehnică judiciară explică frumusețea adevărului științific prin elemente științifice având ca
referință o arie de investigare. Ca orice entitate din univers, aria de investigare poate fi studiată din două
puncte de vedere: al numenului (al lucrului în sine) şi al fenomenului (al modului de manifestare). Aria de
investigare a expertului tehnic este aceea a fenomenelor care se cercetează prin interpretare, analize și
modele matematice.
Matematica este instrumentul intelectual cel mai perfecţionat al omului de ştiinţă, al expertului teh-
nic, care-i permite să enunţe într-o formă precisă, concisă, clară, accesibilă, legile materiale descoperite în
cauza studiată și pe care trebuie să o soluționeze. Fără matematică, interpretarea ştiinţifică este dificilă,
dacă nu imposibilă.
Această coincidenţă între modelul matematic şi experiment - situația celor mai multe evenimente - a
fost considerată de Einstein ca unica minune din univers, faptul că natura are aceleaşi legi de evoluţie ca şi
cele ale raţiunii umane.
O altă întrebare pe care ne-o putem pune ca experți tehnici, criminaliști, este: cum ajung experții să
descopere un adevăr? La această întrebare se pot da mai multe răspunsuri. Ne vom limita la câteva exemple
aplicate într-o speță curentă.
2. STUDIU DE CAZ
În speţă a fost dispusă o expertiză tehnică, care trebuie să evalueze cauzele prăbușirii unui planșeu în
execuție, prăbușire care a produs victime. Cercetarea expertului judiciar s-a făcut după punerea în funcțiune
a construcției. Prin urmare au fost efectuate observații, au fost interpretate probele existente la dosarul de
cercetare penală, la dosarul Inspecţiei Protecţiei Muncii, al modelelor matematice întocmite de expertul
judiciar, prin analiza efectuată la scenariile de rupere. Aşadar, posibilele răspunsuri la întrebarea: cum ajung
experții să descopere un adevăr?, vor fi evidenţiate în continuare.

1. În primul rând, printr-un dezvoltat spirit de observaţie.

Expertul analizează vizual probele păstrate în subsolul construcției, forma de cedare, linia de rupere
a metalului, poziţia acesteia față de îmbinarea sudată sau față de îmbinarea cu nituri.

Apoi, analizează imaginile fotografice din dosarul cauzei, dar și lucrarea efectuată de Universitatea
dintr-o țară membră a Uniunii Europene în care capacitatea portantă a secţiunii guseului este calculată pen-
tru ferma metalică F4, care reprezintă ferma cea mai lungă, și expertul desemnat în cauză constată că ferma
care a cedat nu este cea mai lungă, ci ferma care a cedat este ferma F5, care era mai scurtă. Expertul anali-
zează și o altă lucrare efectuată în cauză, dar nu la solicitarea instanței, ci a organului de cercetare penală,
în care expertul X arată că o cauză a cedării planşeului de acoperiş o constituie planşa din 02 iunie 2008, pe
care o consideră ca având erori conceptuale. Dar expertul tehnic desemnat de instanță constată că această
planşă reprezintă un plan general, ea nu cuprinde informaţii cu privire la tipul de învelitoare, la îmbinări,
prin urmare observă că planșa invocată de expertul X este o planşă care are un caracter general, nu conţine
informaţii sau detalii care ar fi putut genera erori.
Expertul tehnic desemnat de instanță mai observă faptul că susținerile expertului Y (expert extern),
și anume că ferma este îmbinată în interiorul nodului, nu constituie un impediment deoarece, aşa cum se
afirma și în lucrarea efectuată de Universitatea din Uniunea Europeană, în Europa există multe structuri

construite cu aceastăstructurale
Fig. 1. Transformări soluţie. Prin
dinurmare, primele
ZIT în timpul afirmații
unui pe care
ciclu temic oamenii
de sudare ͳ de știință le pot considera
„adevărate”
sunt rezultatele brute ale experimentelor.
Afirmaţia expertului X consemnată la dosarul cauzei, referitoare la o potenţială cauzalitate a produ-
cerii evenimentului, existenţa unui model constructiv lipsit de densitatea nodurilor, nu poate fi reţinută de
către expertul desemnat de instanță ca un argument corect deoarece conceptul de „densitate” nu este speci-
ficat în literatura de specialitate, în schimb se reţine faptul că în zona de îmbinare se utilizează gusee relativ
de dimensiuni mari renunţându-se la componentele barelor care se întâlnesc în nod – aspect deosebit de
important.
ǤʹǤ
Prin raportul expertului X existent la dosarul cauzei nu se face o verificare a ipotezelor de calcul şi
de comparare a acestora cu soluţia concretă de construcţie propusă de către proiectant în cadrul planşelor
efectuate, afirmațiile nefiind fondate.
Dar expertul tehnic judiciar desemnat de instanță observă că forţele care se induc în talpa superioară,
respectiv talpa inferioară, sunt dependente de calitatea reazămului, a suportului. În considerentul în care
reazămul este fix, în talpa inferioară eforturile sunt mai mari decât în talpa superioară, în considerentul în
care reazămul nu este rigid, măsura forţelor din cele două tălpi sunt comparabile. Legat de acest aspect, de o
importanţă mare este modalitatea de realizare a reazămului fermei pe capul stâlpului, dacă îmbinarea a fost
Ǥ͵ǤÎ
rigidă sau ă
nu.ă
Referitor la calitatea lucrărilor efectuate în reazăm pentru realizarea prinderii, cartea tehnică
a construcţiei nu evidenţiează niciun document încheiat referitor la realizarea reazămului. Îmbinarea a fost

realizată de două firme. Din studiul dosarului în cauză rezultă că ancorarea piesei metalice în capul stâlpului
a fost realizată de catre firma A, iar piesa metalică şi prinderea fermei pe această piesă a fost realizată de
firma B în calitate de subcontractor pentru confecţia metalică şi montajul structurii metalice.
2. În al doilea rând se poate ajunge la un adevăr ştiinţific printr-o analogie între două fenomene, unul

ǤͶǤÎ ă ă специальный выпуск, 2023 г.
cunoscut şi altul necunoscut, dar având unele asemănări, mai puţin vizibile de către un om obişnuit.
Expertul tehnic judiciar desemnat de instanță observă faptul că execuţia nu s-a realizat după un pro-
iect tehnic cu detalii de execuţie. Nu a existat caiet de sarcini pentru suprastructură elaborat şi predat până
la producerea evenimentului, nu a existat proiect tehnologic întocmit de către constructor şi avizat de către
proiectant - acest aspect evidenţiază faptul că lucrările de execuţie avansau în multe situaţii motivat de criza
de timp. De fapt, afirmaţia de mai sus este susţinută de faptul că la dosarul cauzei există un proces verbal de
primire a proiectului de către constructor abia după data producerii evenimentului.
Existenţa unor planşe incomplete pentru execuție - planșele existente erau pentru obținerea
autorizației, lipsa unor etapizări tehnologice ale unor prevederi de procedură privind execuţia lucrării, co-
roborat cu neglijenţa executantului asupra unor aspecte legate de verificarea şi consemnarea unor etape/
lucrări care devin ascunse spre a fi însuşite de factori în drept care răspund de sistemul calităţii, uneori
coroborat cu tendinţa beneficiarului de a pune în funcţiune cât mai repede obiectivul în cauză, au condus la
abordarea lucrărilor într-un ritm rapid fără a analiza şi temporiza etapele de execuţie, eşalonarea acestora
în funcţie de condiţiile reale (susţinerea acestor afirmaţii se fundamentează pe faptul că dirigintele de şanti-
er, în calitate de angajat al beneficiarului, avea obligaţii în acest sens), prevăzute în Procedura de autorizare
a diriginţilor de şantier, aprobată prin Ordinul ministrului Dezvoltării Regionale și Administrației Publice
(Conform Anexei II).
Analizând data încheierii contractului între beneficiar și dirigintele de șantier se observă că această
dată este ulterioară încheierii contractului cu executantul lucrării, se constată faptul că dirigintele de șantier
nu a consemnat în nici un document faptul că proiectul tehnic cu detalii de execuție nu există, sau nu sunt
complete, și că acestea din urmă s-au predat ulterior producerii evenimentului.
Nu a existat un proiect tehnologic întocmit de către executant și acceptat de proiectant, proiect teh-
nologic care se întocmește în baza proiectului de execuție și care are în vedere capabilitatea, dotarea execu-
tantului. Această ultimă afirmaţie a expertului tehnic judiciar desemnat de instanță este susţinută de faptul
că în ziua producerii evenimentului, într-un timp relativ de 5 ore s-au turnat 100 de metri cub de beton
posibil a fi distribuiţi preferenţial (dacă ne gândim că numai 3 muncitori erau disponibili pentru această
operațiune, conform precizărilor din cercetarea făcută de către Inspectoratul de Muncă), cu grad de neuni-
formitate a încărcării, aspect posibil a induce o stare de eforturi critică în structura metalică. În acest sens,
există imagini fotografice la dosarul cauzei.
Un aspect important observat de expertul tehnic judiciar se referă la parametrii de calitate ai ferme-
lor metalice. Fermele metalice au fost confecţionate în Uniunea Europeană, iar la sosirea lor pe şantier nu
au fost însoţite de buletine de calitate, certificate de conformitate ale structurii în ansamblu, prevederi de
manipulare şi montaj sau alţi parametri mecanici importanţi. După producerea evenimentului, s-au prelevat
probe din zone deformate, cât şi din zone nedeformate, probe care au fost analizate în cadrul unui laborator
neutru atestat RENAR și nominalizat UE.
Conform raportului de expertiză tehnică întocmit de expertul X în faza de cercetare penală, fermele
ar fi fost realizate din oțel de clasa S235, aspect care nu este probat. Conform buletinului de încercări emis
de laborator, calitatea oțelului pentru cele două șarje este de S335J2G3. Conform specificațiilor din proiect,
calitatea oțelului care trebuia folosit este OL52, care reprezintă oțelul produs în România. Așa după cum se
cunoaște, oțelul OL52 se rupe la o forță de 520 N/mmp, iar produsul S335, conform buletinului de încercări,
s-a rupt la o forță de 411 N/mmp prima probă, respectiv, la 403 N/mmp a doua probă, aspect care pune în
evidență faptul că s-a utilizat un oțel de calitate inferioară. Se mai observă faptul că în literatura de specia-
litate nu există corespondență între oțelurile fabricate în România și cele fabricate în Uniunea Europeană.
În cadrul analizei metalografice solicitată de expertul tehnic judiciar desemnat de instanță și efectua-
tă pentru probele prelevate, se precizează faptul că probele prezintă o structură ferito perlitică cu granulaţie
9 – 9,5 şi ambele probe au aspect vizibil de început de Wiedmanstatten. Conform buletinului de analiză,
rezultă că marca oţelului pentru cele două şarje este de S355J2G3, având un conţinut de carbon de 0,11 faţă
de maxim 0,23, un conţinut de Mn de 0,65 faţă de maxim 1,7, de Si de 0,02 faţă de 0,6 maxim. Simbolizarea
mărcilor de oţel este în conformitate cu SRN 10027/1 şi se încadrează în compoziţia chimică a oţelului pre-
văzută de norma europeană 10025/2.
Aşa după cum s-a dovedit prin documentele dosarului în cauză, proiectantul, prin proiect, a dispus ca
fermele să fie realizate din OL52. Conform stas-ului european sus-menţionat, marca consemnată de labora-
tor poate fi identificată în cele 7 mărci care diferă prin caracteristic mecanice.

În conformitate cu SRN 10025/4 din 2004, marca de oţel S355, ca să fie în categoria oţelului sudabil,
ar fi trebuit să nu prezinte caracter fragil şi Wiedmannstatten. (J2 corespunde clasei de calitate pentru pro-
duse cu valoarea minimă a energiei de rupere la încărcarea de încovoiere prin şoc de 27J la -20oC).
Literatura de specialitate recomandă ca alegerea clasei de calitate a oţelului care urmează a fi sudat
să aibă în vedere consecinţele unei desprinderi lamelare. La concepţia îmbinărilor sudate expuse riscului
ruperii lamelare, expertul tehnic judiciar arată că trebuie luate în considerare următoarele aspecte:
- Caracterul critic al amplasării acestei îmbinări faţă de gradul de încărcare şi valoarea tensiunii de
întindere;
- Deformaţia pe direcţia grosimii elementului pe care se asamblează o altă piesă. Această deformaţie
provine din contracţia metalului sudurii în timpul răcirii şi se amplifică prin bridarea cu alte elemente. În
acest mod sensibilitatea creşte odată cu grosimea sudurii.
În situaţia de faţă se poate observa faptul că în unele noduri numărul îmbinărilor prin sudură de-
păşesc pe cele prevăzute de proiectant în cadrul desenului întocmit. Literatura de specialitate atribuie for-
marea acestei faze Wiedmannstatten răcirii rapide a austenitei de la temperaturi ridicate, fiind alcătuită
din ferită şi perlită cu separări grosolane. Aspectul acicular/lamelar grosolan al fazei Wiedmannstatten se
datorează formării feritei din austenită subrăcită de-a lungul unor planuri cristaline specifice, formate cel
mai posibil în timpul realizării sudurilor1.
Așa după cum se cunoaște, constituientul de bază al oțelului este fierul, care este denumit ferită. În
soluții de inserţie, carbonul apare în oțel sub forma carburii de fier sau cementită. O parte din cementită
împreună cu 6 părţi ferită formează perlita, aceasta din urmă fiind un constituient normal al oțelului car-
bon. Oțelurile pentru construcții sunt alcătuite din perlită și ferită, în funcție de tipul fiecărui oțel. În inserții
la care rețeaua este deformată (rețeaua feritei care prezintă goluri) pătrund unele elemente cu diametrul
mai mare decât al golului, sunt de cele mai multe ori soluții instabile, care se pot descompune producând
modificări ale caracteristicilor mecanice ale oțelurilor (ex., carbonul și azotul produc îmbătrânirea oțelului,
procente scăzute de carbon produc fragilizarea oțelului ş.a.). În oțelurile slab aliate, la temperaturile ridicate
la care au loc prelucrările oțelului (laminarea, forjarea), fierul din aliaj se găsește în stare alotropică (auste-
nită). Cementita se descompune în ferită și carbon, carbonul se dizolvă în ferită.
Procesul de cristalizare al aliajelor fier-carbon în condiții de încălzire sau răcire lentă este reprezen-
tat printr-o diagramă de echilibru fier-carbon.
Pentru oțelurile de construcții prezintă interes palierul corespunzător procentului de carbon 0,20-
0,30. Pentru oțelurile de construcții cu procent de carbon mai mic de 0,20% apare mai întâi un amestec de
ferită și austenită care, în final, prin transformarea austenitei în perlită, conduce la un amestec de perlită
- ferită.
Transformările sunt reversibile și corespund unor procese de încălzire-răcire lente. Transformările
structurale apar la elaborarea oțelului la laminare, la tratament termic și la sudarea pieselor din oţel - în
funcție de acestea comportându-se oțelul în construcții. De ex., în funcție de diferitele temperaturi la care
are loc răcirea, pot apărea diferiți constituienți: la o viteză mare de răcire apare bainița, care este compusă
din ferită și cementită (aceasta din urmă nu se poate forma imediat) - rezultând o ferită puternic saturată cu
carbon care limitează, obturează comportarea plastică a oțelului; la temperaturi mai scăzute, austenita trece
în ferită înglobând carbonul și formează un constituient numit martensită, care conferă fragilitate.
La răcirea oțelului mai pot apărea și alte structuri defavorabile comportării oțelului de construcții din
cauza faptului că induc acestuia o comportare fragilă și reduc substanțial rezistențele mecanice; de exemplu,
structura Wiedmannstatten – este caracteristică oțelurilor turnate și structurii îmbinărilor sudate.
Structura Wiedmannstatten apare în cazul în care austenita este voluminoasă și/sau a avut loc o
supraîncălzire a elementului sau a îmbinării, sau a avut loc o încălzire prelungită. Această structură conferă
produsului fragilitate. Fragilitatea se datorează faptului că ferita se formează sub formă de ace, plăci, intrând
în lamelele de perlită2.
Analizând influența elementelor de aliere asupra caracteristicilor mecanice ale oțelului folosit în
construcții, coroborat cu buletinul de analiză eliberat de către ArcelorMittal Galaţi, se pot face următoarele
aprecieri:
- Conținutul de carbon al oțelurilor în construcții variază între 0,15-0,25%. Procentele mici de car-
1
Gabriela Stanciu, Teza de Doctorat, Universitatea Transilvania Braşov, 2012
2
C. Dalban ş.a., Construcții metalice, Editura Didactică și Pedagogică, București, 1997, pag. 35 – 44

bon (între 0,1 şi 0,4%) produc fragilizarea oțelului. În consecință, influența carbonului poate deveni defavo-
rabilă la prelucrări termice ale unui element de construcție și în special în cazul sudării acestuia – corespun-
de situației în cauza dosarului;
- Conținutul de mangan Mn pentru oțelurile utilizate în construcții este limitat la 1,7-1,8% și are
rolul de mărire a calibilității, îmbunătățește proprietățile de rezistență ale oțelului – dar în situația de față,
conținutul acestuia este destul de redus, conform buletinului de analiză, el este de 0,65%;
Acest fenomen apărut la un oţel de calitatea aceluia din care s-a confecţionat ferma, coroborat cu su-
plimentarea cordoanelor de sudură de pe guseu, a condus la fragilizarea elementului de prindere (guseul)
şi la scăderea rezistenţelor mecanice ale acestuia.
În acest context, expertul tehnic desemnat de instanță a arătat faptul că sudabilitatea îmbracă 2 as-
pecte: siguranța sudurii, care se referă la însușirea îmbinării sudate realizate într-o structură a cărei materi-
al a suferit influența unei tehnologii de sudare și care nu prezintă tendință de rupere fragilă la temperatura
de exploatare (aici relevante sunt observațiile detaliate anterior și care evidenţiază faptul că s-a utilizat
un oțel cu parametri care evidenţiază o comportare fragilă), adoptarea unei tehnologii de sudură adecvate
parametrilor de calitate (despre care în situația de față nu se cunoaște nimic); comportarea bună la sudare,
prin care se înţelege că prin adoptarea unei tehnologii să se obțină o îmbinare de bună calitate, fără defecte.
Prin urmare, sudabilitatea oțelului este definită (este dependentă) de compoziția chimică a materialului
care se sudează, de tratamentul termic, gradul de dezoxidare ş.a. Toată literatura de specialitate precizează
faptul că o influență defavorabilă de fragilizare o au structurile supraîncălzite care prezintă structură Wied-

mannstatten.

Structura Widmanstatten este foarte fragilă și conferă o rezistență mecanică deosebit de scăzută, fapt

pentru care apariția ei trebuie combătută.

Fig. 1. Transformări structurale din ZIT în timpul unui ciclu temic de sudare3
Se precizează faptul că la dosarul penal nu există niciun document care să probeze asigurarea calităţii
produsului, respectiv, atât documentaţia întocmită de către executantul fermei, cât şi documentaţia celor
care au montat fermele.
Conform legislaţiei româneşti (STAS 767/0/88), documentaţia tehnică de execuţie trebuie să fie ela-
borată de către factorii responsabili cu asigurarea calităţii în construcții şi anume: proiectant, societatea
comercială care uzinează elementele de construcţii din oţel şi societatea comercială care montează aceste
elemenete.
În continuare, expertul tehnic se folosește de modele matematice, calcule de rezistență.
Modelul matematic este analizat în cadrul scenariului de rupere, expertul considerând mai multe
ipoteze.
Fig. 1. Transformări structurale din ZIT în timpul unui ciclu temic de sudareͳ

ǤʹǤ
Fig. 2. Modelul matematic
3
Selectat din raport de expertiză tehnică


Ǥ͵ǤÎ ă ă

Scenariul 1:
Ipoteză: Încărcarea fermei s-a realizat constant cu beton - uniform distribuit. Operaţiunea trebuia
să fie realizată în conformitate cu proiectul tehnic faza detaliu de execuție, în conformitate cu preve-
derile caietului de sarcini și a unui proiect tehnologic întocmit de către executantul lucrării. La data
execuției lucrării nu era întocmit nici unul din aceste documente.
Fig. 3. Încărcări permanente
Fig. 4. Încărcări utile

Schema statică a fermei este articulat - simplu rezemat, conform detaliului executat de firma din Uni-
unea Europeană. Ipotezele de conlucrare şi prindere sunt cele real executate de către firma care a furnizat
ferma, fermă care a fost identificată la data efectuării inspecţiei în subsolul clădirii care a făcut obiectul cauzei.
Fig. 5. Ovalizarea identificată de către expertul tehnic judiciar a fost de 50mm pentru 2 şuruburi M16.
Se presupune că cele două şuruburi se vor strânge la mijocul ovalizării, adică la 25mm față de margine.
Fig. 6. Secţiune verticală reazem conform situaţiei identificate în teren și fotografiată la data produ-
cerii evenimentului

Se observă de către expertul tehnic desemnat de instanță că lângă diametrul șurubului M16, mai
rămân 16mm spațiu până la capătul ovalizării. Acest aspect evidențiază nerespectarea distanțelor de am-
plasare a sistemului de prindere și conformarea deficitară a acestuia motivat de faptul că induce în mod
suplimentar o excentricitate a reazemului tălpii superioare față de diagonală, cu aprox. 100 mm.
Într-o primă etapă, s-a analizat starea de eforturi și deformații fără a ține seama de această excentricitate:
Fig. 7. Deformata fermei, fmax=7.1cm <fadm=9.0cm
Fig. 8. Deplasarea tălpii superioare pe reazem, d=23 mm > 16mm - ajuns la capăt
Fig. 9. Diagrama de eforturi axiale

Expertiza tehnică a inclus verificarea tuturor nodurilor.
Reprezentare Date caracteristice ale secţiunii:
Material: OL52-2k,
fy=355N/mm2; fu=510N/mm2 - conform EN10025-2/93
σa=3000 daN/cm2 ; Rc=3450 daN/cm2 - conform STAS 10108-0-78
E= 210 000 N/mm2
Secţiunea:2L200x20/10mm
A=2x76.4cm2=152.8cm2
γM0=1; γM1=1; γM2=1.25 - coeficienţi parţiali de siguranţă ai materialului
Nmax=1266 KN, - efort de întindere;

Calcul conform SR EN 10025/93.
σ=N/An=126600/2x76.4=828daN/cm2 < σa=3000daN/cm2
Calcul conform STAS 10108-78.
Verificarea tălpii inferioare comprimate: Oţel cornier 2L100x10/10mm:
Reprezentare Date caracteristice ale secţiunii:
Material: OL52-2k,
fy=355N/mm2; fu=510N/mm2 - conform EN10025-2/93
σa=3000 daN/cm2 ; Rc=3450 daN/cm2 - conform STAS 10108-0-78
E= 210 000 N/mm2
Secţiunea:2L100x10/10mm
A=2x19.2cm2=38.4cm2
γM0=1; γM1=1; γM2=1.25 - coeficienţi parţiali de siguranţă ai materialului
Nmax=1263KN - efort de compresiune;
Expertul tehnic a efectuat și analizat schema 3DǤ

Expertul tehnic a efectuat și analizat schema 3D.

ǤͳͲǤ ͵ Fig. 10. Schema 3D
Acestea sunt numai câteva din multitudinea analizelor și cercetărilor efectuate în doovedirea adevă-
rului științific.
Se pune întrebarea dacă şansa nu joacă şi ea un rol important în descoperirea adevărului ştiinţific.
Fără a nega importanţa şansei în cercetarea ştiinţifică, vom menţiona şi butada

„Toţi avem noroc; puţini îşi dau seama că-l au”.

Se spune că observaţia este modul prin care cercetătorul întreabă realitatea, iar expertul tehnic judi-
ciar este un cercetător în administrarea probelor. Și să ne amintim de principiul că expertiza poate fi ”regina
probelor” atunci când este întocmită cu responsabilitate și profesionalism.
3. CONCLUZII
În concluzie, autorii amintesc câteva citate din capitolul „Permanenţa frumosului” din volumul „Filo-
zofie şi poezie” (Editura Enciclopedică, 1941, al lui Tudor Vianu):
„Frumuseţea adevărului ştiinţific rezultă din forma sub care ni se prezintă şi tocmai această formă ne
cucereşte şi ne îndeamnă să-i pătrundem conţinutul.
În cel mai neînsemnat adevăr ştiinţific, obţinut cu multă trudă, străluceşte parcă ceva din întregul uni-
vers, ceva nespus de frumos.
Aparent, expertul tehnic pare cel mai îndepărtat de orice preocupare artistică. Şi totuşi, la sfârşitul cer-
cetării, omul de ştiinţă simte aceeaşi bucurie ca aceea care răsplăteşte pe artist. Adevărul ştiinţific, frumosul
şi binele cresc dintr-o tulpină comună”.
Expertul tehnic judiciar este cel care administrează proba și dă frumusețea adevărului științific.

1. Raportul de expertiză tehnică întocmit ca expert desemnat de instanță;
2. STAS 767/0/88, Construcții din oțel;
3. Gabriela Stanciu, Teza de Doctorat, Universitatea Transilvania Braşov, 2012;
4. C. Dalban ş.a., Construcții metalice, Editura Didactică și Pedagogică, București, 1997.
CZU: 343.982.7
OBSERVAȚII PRIVIND CARACTERISTICILE FOTOGRAFIILOR EFECTUATE CU OCAZIA

CERCETĂRII LA FAȚA LOCULUI
OBSERVATIONS ON THE CHARACTERISTICS OF THE PHOTOGRAPHS TAKEN DURING THE

CRIME SCENE INVESTIGATION
Ancuța Elena Franț

Lector universitar doctor
Facultatea de Drept, Universitatea „Alexandru Ioan Cuza” din Iași
ORCID ID: 0000-0001-8020-377X
Rezumat
Cercetarea la fața locului este esențială pentru obținerea informațiilor necesare, în vederea soluționării
corecte a cauzei. Din acest motiv, elementele care sunt descoperite cu ocazia cercetării la fața locului trebuie să
fie fixate, pentru a putea fi analizate în amănunt pe parcursul desfășurării procesului penal. Cea mai bună mo-
dalitate de a avea permanent acces la elementele existente la locul săvârșirii faptei în starea lor inițială, nealte-
rată, este de a efectua fotografii judiciare operative de înaltă calitate. Pentru a se obține acest rezultat, trebuie
respectate o serie de reguli, astfel încât fotografia să ofere o reprezentare exactă a ceea ce au perceput direct
oamenii care au efectuat cercetarea la fața locului. Printre regulile care trebuie respectate se numără: plasarea
obiectelor pe un fundal curat și fără elemente care să distragă atenția; iluminarea uniformă; plasarea aparatului
de fotografiat direct deasupra probelor; prezența elementelor necesare pentru stabilirea exactă a dimensiunilor
probei (de exemplu, o riglă). În toate cazurile, fotograful trebuie să dețină o bună cunoaștere a tehnicii fotografi-
ce, pentru a se obține fotografii de mare acuratețe.
Cuvinte-cheie: criminalistică, fotografie judiciară, cercetare la fața locului, fotografie digitală.

Abstract:
Crime scene investigation is essential for obtaining the necessary information in order to properly resolve
a certain case. For this reason, the elements that are discovered during the Crime scene investigation must be
clearly established, so that they can be analyzed in detail during the course of the criminal trial. The best way to
permanently have access to crime scene elements in their original, unaltered state is to take high-quality forensic
photographs. In order to achieve this result, a number of rules must be followed, so that the photographs provide
an accurate representation of what the people who carried out the crime scene investigation directly perceived.
The rules include the following: placing objects on a clean background, with no distracting elements; uniform
lighting; placing the camera directly above the subject; the presence of the necessary elements for the exact deter-
mination of the dimensions of the subject (for example, a ruler). In all cases, the photographer must have a good
knowledge of the photographic techniques, in order to obtain highly accurate photographs.
Keywords: Forensics, forensic photography, crime scene investigation, digital photography.
1. Aspecte generale privind importanța fotografiei realizate cu ocazia cercetării la fața locului
Locul săvârșirii unei infracțiuni reprezintă una dintre sursele principale de probe, necesare pentru
a se stabili modul în care au acționat făptuitorii. Pe baza aspectelor elucidate în urma cercetării la fața lo-
cului, se pot lua deciziile esențiale într-un caz dat, inclusiv achitarea sau condamnarea inculpatului. La un
astfel de rezultat contribuie înseși regulile firești care caracterizează interacțiunile dintre componentele
din mediul înconjurător, inclusiv oameni și obiecte. Aceste reguli au fost consacrate cu titlu de principiu
în criminalistică, ele dând conținut așa-numitului principiul al schimbului, enunțat de Edmond Locard. În
esență, acest principiu statuează faptul că orice acțiune lasă urme specifice, ceea ce înseamnă că, atunci când
o persoană comite o infracțiune, lasă la locul săvârșirii faptei urme care pot să ducă la identificarea sa [1, p.
512]. Acest principiu justifică analiza riguroasă a locului săvârșirii faptei, pentru a căuta urmele lăsate de
făptuitori, în vederea identificării lor și a stabilirii realității faptice. Practica a demonstrat faptul că, dincolo
de existența anumite aspecte cu caracter general, fiecare caz este unic, iar, uneori, o urmă care inițial părea
lipsită de importanță s-a dovedit crucială pentru soluționarea unui caz. Practic, orice element găsit la locul
faptei are potențialul de a deveni o probă esențială. Este important însă faptul că, de cele mai multe ori, in-
vestigatorii nu pot să descopere adevărul imediat după ce efectuează o cercetare la fața locului. De regulă,
este nevoie de timp pentru ca urmele să fie analizate, pentru ca toate ipotezele să fie cercetate, înainte de a
se ajunge la o concluzie. De multe ori, investigatorii simt nevoia de a reveni la fața locului, pentru a analiza
încă o dată elementele găsite acolo. Însă, deși cercetarea la fața locului se poate repeta, totuși, în general,
prima cercetare la fața locului are potențial maxim de a oferi elementele necesare pentru relevarea modului
în care s-au săvârșit faptele. Cea mai bună modalitate de a avea permanent acces la elementele existente la
locul săvârșirii faptei în starea lor inițială, nealterată, este de a efectua fotografii judiciare operative de înaltă
calitate. Practic, fotografia locului săvârșirii faptei este o formă de documentare esențială pentru păstrarea
calității urmelor descoperite, astfel încât acestea să poată fi utilizate cu succes pentru soluționarea corectă a
cauzei. Dacă fotografiile judiciare realizate la locul săvârșirii faptei sunt de o calitate îndoielnică, acest fapt
poate compromite întreaga anchetă, deoarece investigatorilor le poate fi imposibil să stabilească exact ceea
ce s-a întâmplat, fără suportul fotografiilor judiciare [2. pp. 107–144].
Datorită scopului precis al fotografiei judiciare, acest tip de fotografie este diferit față de altele (de
exemplu, față de fotografia artistică). În esență, fotografia judiciară trebuie să ofere o reprezentare neutră și
exactă a locului examinat [3, pp. 1–77].
2. Particularități ale fotografiei realizate cu ocazia cercetării la fața locului

Fotografia realizată la fața locului trebuie, în esență, să furnizeze imagini ale obiectelor și ale diferite-
lor tipuri de urme, care ar putea fi ulterior utilizate ca probe, în cursul urmăririi penale și în cursul judecății.
Fotografia realizată la fața locului conține mai multe tipuri de fotografii care se înscriu în categoria fotogra-
fiilor judiciare operative. Astfel de fotografii sunt: fotografia de orientare; fotografia schiță; fotografia obiec-
telor principale; fotografia de detaliu. În cadrul activităților de investigare criminalistică pot fi realizate și
alte tipuri de fotografii, care se înscriu în categoria fotografiilor de examinare. Fotografiile de examinare, de
multe ori, se efectuează în laborator, prin utilizarea radiațiilor din spectrul invizibil (radiații infraroșii sau
ultraviolete, raze X sau laser), pentru a evidenția și a fixa detalii care nu pot fi observate în spectrul luminii
vizibile. Totuși, fotografiile care utilizează tehnici speciale de imagistică se pot realiza și în cadrul cercetării

la fața locului. De exemplu, pot fi utilizate surse alternative de lumină, cum ar fi laserele, luminile albastre
sau verzi și filtrele colorate, pentru evidențierea amprentele digitale, a urmelor de pași sau a urmelor de
mușcătură [4, pp. 2-4.]. În realizarea fotografiilor prin utilizarea tehnicilor speciale trebuie să se țină cont
de faptul că este esențial să se precizeze clar faptul că detaliile obținute au fost evidențiate prin folosirea
respectivelor tehnici. Altfel, ar putea apărea discrepanțe între trăsăturile obiectelor prezentate în procesele-
verbale de către organele operative care le-au observat cu ochiul liber și trăsăturile relevate prin fotografiile
făcute prin tehnici fotografice speciale [5; 6, pp. 49–70].
Pentru a se obține fotografii de calitate, trebuie respectate o serie de reguli, printre care se numără
următoarele: probele trebuie să fie plasate pe un fundal curat și fără elemente care să distragă atenția; ilu-
minarea trebuie să fie uniformă (ceea ce se poate obține cu două surse de lumină de egală intensitate, aflate
la distanță egale față de probă, astfel încât lumina să formeze un unghi de aproximativ 45 de grade față de
probă); aparatul de fotografiat trebuie să fie plasat direct deasupra probelor (ceea ce înseamnă că, în cazul
unor obiecte de mari dimensiuni, poate fi necesară utilizarea unei scări sau a unei schele); prezența elemen-
telor necesare pentru stabilirea exactă a dimensiunilor probei (de exemplu, o riglă); prezența elementelor
necesare pentru identificarea locului probei fotografiate în ansamblul probelor identificate (de exemplu,
cartonașele numerotate); fotografierea tuturor părților obiectelor care sunt descoperite; efectuarea foto-
grafiilor de detaliu, pentru evidențierea aspectelor relevante găsite pe obiecte [5].
Literatura de specialitate precizează că toate fotografiile făcute în scop criminalistic ar trebui să
conțină trei elemente: subiectul, un instrument de măsurare (de exemplu, o riglă) și un element care să
indice locul probei în ansamblul obiectelor analizate. Existența dispozitivului de măsurare este necesară
deoarece permite anchetatorilor să redimensioneze imaginea, păstrând proporțiile, în demersul de a stabili
cu acuratețe desfășurarea evenimentelor. În ceea ce privește elementele menite să indice locul obiectului în
ansamblul probelor, dispozitivele de numerotare sunt utilizate în mod obișnuit pentru a identifica dovezi
care par similare. De exemplu, mai multe găuri de glonț dintr-un perete ar trebui să fie numerotate indivi-
dual. Însă, dacă se apreciază că nu există riscul de a confunda probele, nu este necesar să fie plasate într-o
fotografie dispozitive de numerotare [6, pp. 68-71; 7].
Atunci când este necesar, aparatul de fotografiat va fi așezat pe o platformă (de exemplu, un trepied). O
astfel de procedură este necesară pentru ca elementul care trebuie fotografiat să fie foarte bine focalizat (de
exemplu, la fotografierea unei urme de încălțăminte). În asemenea situații, obturatorul camerei va fi controlat
de un cablu de la distanță sau prin utilizarea unui temporizator. În acest mod, se vor elimina efectele vibrației
naturale a corpului, ceea ce este necesar pentru obținerea unei imagini clare, mai ales la o viteză mică a ob-
turatorului. În general, simpla acțiune de a apăsa butonul declanșator face camera de fotografiat să vibreze,
ceea ce afectează focalizarea. Investigatorii trebuie să țină seama de acest efect și să utilizeze metode pentru
ca vibrațiile corpului uman să nu afecteze fotografia. Unele tipuri de aparate de fotografiat sunt echipate cu o
tehnologie specială, care reduce automat efectul vibrațiilor asupra calității fotografiei [8].
Fotografiile operative trebuie să ofere o reprezentare exactă a ceea ce au perceput direct oamenii care
au efectuat cercetarea la fața locului. Orice schimbare, de exemplu, schimbarea culorii, poate duce la erori. O
bună cunoaștere a tehnicii de funcționare a aparatelor fotografice permite fotografului să păstreze cu mare
acuratețe imaginea exactă a locului faptei [7, pp. 68-71].
3. Unele aspecte specifice privind fotografierea urmelor

Fotografierea urmelor (de exemplu, a urmelor de mâini, de picioare, a urmelor instrumentelor de
spargere), deși urmează, în linii mari, regulile generale de realizare a fotografiilor operative, prezintă anu-
mite elemente specifice. Acestea se datorează în mare parte faptului că aceste tipuri de urme pot fi încărcate,
comparate, căutate și analizate în baze de date. De exemplu, amprentele digitale sunt, de regulă, introdu-
se în Sistemul automat de identificare a amprentelor digitale (AFIS – Automated Fingerprint Identification
System). Pentru ca o astfel de bază de date să fie eficientă, este necesar ca toate fotografiile care fixează
urmele ce sunt înregistrate în baza de date să respecte anumite standarde. Printre regulile care trebuie
respectate pentru a îndeplini aceste standarde se numără următoarele: utilizarea optimă a potențialului
rezoluției camerei; includerea unui instrument de măsurare, pentru o calibrare precisă; așezarea instru-
mentului de măsurare în același plan ca și urma; fotografierea dintr-un plan paralel cu urma (sau altfel spus,
poziționarea aparatului de fotografiat perpendicular pe planul urmei); utilizarea unei focalizări clare și a
unei expuneri corecte; iluminarea uniformă a zonei de interes [7].

4. Aspecte specifice privind fotografia digitală

Literatura de specialitate evidențiază faptul că utilizarea fotografiei digitale presupune respectarea
anumitor reguli, iar în continuare ne vom referi la unele dintre acestea.
Când fotografierea se efectuează cu un aparat de fotografiat digital, toate fotografiile trebuie făcute
în modul color. Chiar dacă se apreciază că imaginea în alb-negru ar oferi posibilități mai bune de analiză, tot
în modul color ar trebui făcută fotografia, pentru a putea capta tonurile subtile, care s-ar putea pierde dacă
fotografia ar fi făcută în modul alb-negru. Desigur, ulterior, fotografia ar putea fi schimbată în modul alb-ne-
gru, prin utilizarea unor programe specializate [7].
Când se fotografiază cu o cameră digitală obiecte care conțin detalii fine, este recomandat ca imagini-
le să fie capturate ca fișiere RAW. Aceste fișiere păstrează imaginea în forma sa inițială, neprocesată, așa cum
este înregistrată direct de senzorul de imagine. Când o cameră digitală face o fotografie, cipul de imagine
înregistrează cantitatea de lumină care a atins fiecare pixel, ceea ce se înregistrează ca nivel de tensiune.
Circuitul analog-digital al camerei schimbă acum acest semnal analogic de tensiune într-o reprezentare digi-
tală. În funcție de circuitul camerei, sunt înregistrați fie 12, fie 14 biți de date. Fișierele RAW trebuie ulterior
convertite într-un alt tip. Se recomandă îmbunătățirea fișierelor RAW (într-un program precum Adobe®
sau Photoshop®) și apoi salvate ca fișiere TIFF. Denumirea de fișier TIFF (sau TIF) reprezintă un acronim
de la Tag Image File Format și se referă la un format de fișier utilizat pentru stocarea imaginilor grafice ras-
ter. O imagine grafică raster reprezintă o imagine bidimensională, ca o matrice rectangulară sau o grilă de
pixeli, care poate fi vizualizată pe un ecran de computer, pe hârtie sau pe alt mediu de afișare. O imagine ras-
ter este caracterizată din punct de vedere tehnic prin lățimea și înălțimea imaginii în pixeli și prin numărul
de biți per pixel. Imaginea raster (numită și bitmap) reprezintă una dintre cele două tipuri majore de grafică,
alături de cea vectorială [9; 10, pp. 880-908].
5. Standardele ISO
Pentru obținerea de rezultate optime în fotografia judiciară, trebuie să se țină cont, printre altele, de
standardele ISO. Organizația Internațională pentru Standardizare (ISO - International Organization for Stan-
dardization) este un organism internațional de stabilire a standardelor, compus din reprezentanți ai diferi-
telor organizații naționale de standardizare. În domeniul fotografiei, sunt stabilite standarde ISO cu privire
la sensibilitatea camerei la lumină, sau, altfel spus, cu privire la cât de puternic răspunde senzorul camerei
la lumină. Cu cât sensibilitatea ISO este mai mare, cu atât este necesară mai puțină lumină pentru a realiza
o imagine de înaltă calitate. Prin ajustarea ISO, fotografiile pot arăta foarte diferit, chiar dacă sunt făcute în
aceleași condiții de mediu. În mediu întunecat, ISO face ca senzorul de lumină al camerei să fie mai sensibil,
ajutând fotografii să obțină lumina adecvată. Totuși, fotografii trebuie să țină cont de faptul că o dependență
prea mare de ISO poate distorsiona imaginea, ceea ce înseamnă că fotografii trebuie să cunoască bine ISO,
pentru a realiza fotografii de bună calitate [11, pp. 190-202].
6. Viteza obturatorului
Un alt element de care trebuie să se țină seama în efectuarea fotografiilor judiciare este viteza obtu-
ratorului. Aceasta reprezintă viteza cu care obturatorul aparatului de fotografiat se închide, stabilind astfel
perioada de timp în care filmul sau, pentru camerele digitale, senzorul digital, este expus la lumină. O viteză
mai mare duce la o expunere de durată mai mică, iar o viteză mai mică duce la o expunere de durată mai
mare. Viteza mare a obturatorului este adesea necesară pentru a fotografia un obiect în mișcare, însă, de
regulă, cu ocazia cercetării la fața locului, nu se efectuează astfel de fotografii. De cele mai multe ori, în rea-
lizarea fotografiilor cu ocazia cercetării la fața locului, este necesară o viteză redusă a obturatorului, ceea ce
face imaginea clară și luminoasă [12, p. 1871].
7. Diafragma aparatului de fotografiat

Diafragma reprezintă partea mecanică ce controlează apertura, iar apertura se referă la orificiul prin
care lumina ajunge la senzorul camerei de fotografiat. Altfel spus, dimensiunea deschiderii diafragmei de-
termină dimensiunea aperturii, adică acea cantitate de lumină care ajunge la senzor. Diafragma și viteza ob-
turatorului sunt cele două mijloace primare de control al expunerii. Dacă fixăm o anumită viteză a obturato-
rului, pentru condiții de iluminare redusă va fi necesară o apertură mai mare, pentru a permite unei cantități

mai mari de lumină să ajungă la planul senzorului de imagine. Dacă iluminarea este puternică, la aceeași
viteză a obturatorului va fi necesară o apertură mai mică, pentru a obține o expunere optimă. Un efect secun-
dar al nivelului de deschidere a diafragmei este o modificare a imaginii care este văzută ca fiind focalizată.
Deschiderea diafragmei se măsoară în așa-numitul număr f, care se referă la distanța focală a obiectivului
împărțită la diametrul efectiv al diafragmei. O deschidere a diafragmei mai mică (indicată printr-un număr
f mai mare) înseamnă o adâncime de câmp mai mare, adică o bună claritate pentru toate elementele foto-
grafiate, atât din prim-plan, cât și din fundal. O deschidere a diafragmei mai mare (indicată printr-un număr
f mai mic) înseamnă o adâncime de câmp mai mică, adică o claritate mare pentru prim-plan, dar un aspect
neclar pentru fundal. În realizarea fotografiilor în cadrul cercetării la fața locului, investigatorii vor alege
deschiderea diafragmei în funcție de rezultatul dorit, ținând cont de elementele care trebuie fotografiate [7,
13, 14].
8. Utilizarea blițului
Pentru realizarea fotografiilor în cadrul cercetării la fața locului, atunci când lumina ambientală nu
este suficientă, investigatorii vor folosi unitățile bliț externe, care sunt considerate piese esențiale ale echi-
pamentului dedicat fotografiei judiciare. Importanța blițului este evidențiată de faptul că este extrem de
important ca lumina să fie suficient de puternică și îndreptată în direcția dorită, pentru rezultate optime.
Blițul poate fi necesar pentru o iluminare adecvată a urmelor, eliminarea reflexiilor și evidențierea texturii.
În esență, blițul trebuie să fie de mare putere, capabil să fie controlat manual, iar capul acestuia trebuie să
se încline și să se rotească. Unitatea externă de bliț nu trebuie să fie de la același producător ca aparatul
de fotografiat, dar trebuie să fie compatibilă cu acesta. Preferința investigatorilor este pentru unitatea de
bliț externă, deoarece blițul încorporat, deși prezintă anumite avantaje, are numeroase dezavantaje pentru
fotografia judiciară. Principalul avantaj al blițului încorporat este confortul, în sensul că acest tip de bliț
este întotdeauna pe cameră și nu sunt necesare operațiuni de montare/demontare. Printre dezavantaje
se numără faptul că un astfel de bliț va fi întotdeauna îndreptat înainte și nu este la fel de puternic precum
majoritatea unităților de bliț externe. Totuși, un bliț încorporat poate fi util pentru spații mici sau când este
necesar așa-numitul bliț de umplere [15].
Fotograful trebuie să fie atent la reflexiile care pot apărea din cauza direcției luminii care provine de
la bliț și a poziției elementului care trebuie fotografiat. Pentru a evita reflexiile blițului, este foarte util blițul
extern, care va fi scos din corpul camerei și utilizat pentru crearea unor unghiuri specifice ale luminii [15].
9. Concluzii
Fotografia realizată cu ocazia cercetării la fața locului este esențială pentru realizarea unei investigații
corecte, deoarece este menită să fixeze locul săvârșirii infracțiunii, pentru a se realiza ulterior toate analizele
și expertizele necesare pentru a se înțelege ce s-a întâmplat cu adevărat. Acest tip de fotografie se caracte-
rizează prin faptul că trebuie să redea fidel elementele descoperite, fără vreo modificare ce ar putea duce
la concluzii eronate. Din acest motiv, fotografia operativă realizată cu ocazia cercetării la fața locului diferă
de alte tipuri de fotografie, fiind necesar să se respecte anumite reguli. Pentru a se obține rezultatul dorit,
investigatorii care efectuează fotografii trebuie să dețină cunoștințe temeinice privind tehnica fotografică,
astfel încât fotografiile obținute să constituie un real ajutor pentru soluționarea corectă a cauzei.
Referințe bibliografice
1. Mummery D. (2021). Every contact leaves a trace. British Journal of General Practice. Vol. 71, No. 712, p.
512, https://doi.org/10.3399%2Fbjgp21X717569 , referință din 02.04.2023.
2. Gardner R. M., Krouskup D. R. (2019). Practical Crime Scene Processing and Investigation. Boca Raton, FL:
Taylor & Francis Group.
3. Robinson E. M. (2013). Introduction to crime scene photography . Oxford, UK: Elsevier/Academic Press.
4. Gouse S., Karnam S., Girish H. C., Murgod S. (2018). Forensic photography: Prospect through the lens.
Journal of Forensic Dental Sciences. Vol. 10, No. 1, pp. 2-4.
5. Mancini K., Sidoriak J. (2017). Fundamentals of Forensic Photography: Practical Techniques for Eviden-
ce Documentation on Location and in the Laboratory (1st ed.). New York : Routledge. Series: Applications
in scientific photography. Routledge, doi:10.4324/9781315693125, referință din 03.04.2023.
6. Nafte M., Dalrymple B. (2021). Crime and Measurement: Methods in Forensic Investigation. Durham, NC:

Carolina Academic Press. pp. 49–70.

7. Kumar P., Rayamane A., Chandrashekaraiah C., Ahmed N., Patra A. (2014). Technical Aspects of Crime
Scene Photography. Journal of Indian Academy of Forensic Medicine. Vol 36, No. 1, pp. 68-71.
7. Steven Staggs. (2014). Evidence Photography — At the Crime Scene. Staggs Publishing; Second edition,
https://www.crime-scene-investigator.net/ , referință din 04.04.2023.
8. Dflux A. What is Vibration Reduction in Photography? (VR lens). https://expertphotography.com/vibra-
tion-reduction-vr-lens/ , referință din 05.04.2023.
9. Reichmann M. (March 2, 2011). Understanding RAW Files Explained. The Luminous Landscape, https://
luminous-landscape.com/understanding-raw-files-explained/, referință din 06.04.2023.
10. Murray J. D., vanRyper W. (April 1996). Encyclopedia of Graphics File Formats. Second edition, O`Reilly &
Associates, Inc.
11. Quan Y., Li C.-T. (2021). On Addressing the Impact of ISO Speed Upon PRNU and Forgery Detection. IEEE Tran-
sactions on Information Forensics and Security. Vol. 16, pp. 190-202, doi: 10.1109/TIFS.2020.3009583,
referință din 07.04.2023.
12. Gyula S., Vakulya G., Rátosi M. (2022). The Way to Modern Shutter Speed Measurement Methods: A Histo-
rical Overview. Sensors (Basel). Vol. 22, No. 5, p. 1871, https://doi.org/10.3390/s22051871 , referință
din 07.04.2023.
13. Terilli J. How to take crime scene photos like a professional investigator. https://knowledge.carolina.com/
, referință din 09.04.2023.
14. Paunica C., Ghid foto: Apertura. https://www.snapped.ro/ghid-foto/ghid-foto-apertura-diafragma.htm ,
referință din 09.04.2023.
15. McNeill A. True & Accurate Police Photography, Part 8: Using Flash. https://www.l-tron.com/police-pho-
tography-using-flash/ , referință din 09.04.2023.
CZU: 340.6:69
ASPECTE PRIVIND IMPORTANȚA REZULTATELOR CERCETĂRII ÎN EXPERTIZA TEHNICĂ

ÎN CONSTRUCȚII
ASPECTS REGARDING THE IMPORTANCE OF INVESTIGATION RESULTS IN TECHNICAL EXPER-

TISE IN CONSTRUCTION

Conducător doctorat – Institutul de Studii Doctorale Universitatea OVIDIUS Constanța, România,
Drd. ing. Dana Nicoleta DOMOLESCU
dnd8055@gmail.com
Dr. ing. Dan PERICLEANU
Şef lucrări Facultatea de Construcţii Universitatea OVIDIUS Constanța, România
pericleanu_dan@yahoo.com
Dr. ing. Ancuţa GEMĂNARU
Primăria Municipiului Constanța – Direcţia Generală Urbanism Patrimoniu, șef serviciu
anca_gemanaru@yahoo.com

Rezumat: Aprofundând această tematică de mare importanță pentru toate statele, autorii fac un studiu
comparativ al principiilor care reglementează calitatea în construcții în Europa, în scopul îmbunătățirii sistemu-
lui de control al calității în România. În ultima perioadă se observă creșterea numărului de infracțiuni cu referire
la prevederile Legii 10/1995 și ale Legii 50/1991 actualizată și completată la zi. Suplimentar acestora, încălcări
ale prevederilor legale se regăsesc și în aplicarea Legii 422/2001, dar, în egală măsură, perioada este marcată
de numeroasele accidente, avarii produse atât de activitatea umană, cât și de factorii distructivi externi. În cău-
tarea cauzelor, observăm o multitudine de factori, printre care și nerespectarea prevederilor legale ocupă un loc
important.
Constatăm în ultima perioadă o interpretare cu lejeritate a cadrului legal, crescând puterea procedurii
”intrare în legalitate”. Raportându-ne la nivel european, se observă faptul că sistemul de control este tot mai mult
privatizat. În acest context, autorii dezvoltă importanța conceptului de control necesar a fi alocat unei construcții
pe tot parcursul procesului de realizare şi exploatare.
Cuvinte cheie: expertiză, construcții, calitate, control.
Abstract: Deepening this topic of great importance for all states, the authors make a comparative study of
the principles that regulate quality in construction in Europe, with the aim of improving the quality control sys-
tem in Romania. Recently, there has been an increase in the number of crimes with reference to the provisions of
Law 10/1995 and Law 50/1991 updated and supplemented. In addition to these, violations of the legal provisions
can also be found in the application of Law 422/2001, but, equally, the period is marked by numerous accidents,
damages caused both by human activity and by external destructive factors. In the search for the causes, we
observe a multitude of factors, among which non-compliance with legal provisions occupies an important place.
Recently, we observe a loose interpretation of the legal framework, increasing the power of the „legal en-
try” procedure. Looking at the European level, we can see that the control system is increasingly privatized. In
this context, the authors develop the importance of the control concept necessary to be assigned to a construction
throughout the process of realization and exploitation.
Keywords: expertise, construction, quality, control.
1. INTRODUCERE
Tot mai mult în România se observă o interpretare cu lejeritate a importanței asigurării sistemului
calității în construcții. Inspecţia de Stat în Construcții îşi are originea în Corpul Tehnic al Lucrărilor Publi-
ce, înfiinţat în anul 1862, prin Decret, de domnitorul Alexandru Ioan Cuza, ca serviciu de inspecţie pentru
lucrările publice. Având o tradiţie de aproape 150 de ani prin activităţile specifice de control în domeniul
construcţiilor, în raport cu evoluţia procesului investiţional care determină volumul şi structura activităţi-
lor, Inspectoratul de Stat în Construcţii urmăreşte adaptarea programelor de activităţi la condiţiile concrete
ale pieţei construcţiilor, pentru îndeplinirea atribuţiilor şi responsabilităţilor pe care le are în dezvoltarea
economică a ţării şi realizarea politicilor sectoriale din domeniu, ca parte a Programelor Naţionale de Dez-
voltare a României, având ca obiectiv prioritar urmărirea modului de aplicare a cadrului normativ și de
reglementare în domeniile:
–– calităţii în construcţii, în toate etapele, de concepţie, proiectare, execuţie, recepţie, utilizare şi pos-
tutilizare;
–– disciplinei în urbanism şi amenajarea teritoriului;
–– autorizării şi executării lucrărilor de construcţii;
–– supravegherii pieţei produselor pentru construcţii, în conformitate cu reglementările armonizate
care transpun Directiva CEE specifică;
–– urmăririi comportării în timp şi recepţiei lucrărilor de construcţii;
–– avizării documentaţiilor tehnico-economice pentru obiectivele finanţate din fonduri publice, în
conformitate cu prevederile HG nr. 1072/2003, cu modificările ulterioare.
La toate acestea se adaugă atestarea personalului care este prevăzut de lege cu aplicarea prevederi-
lor legale privind asigurarea sistemului calității.
Dar, ceea ce se poate observa, este faptul că aceste condiții concrete ale pieței construcțiilor s-au
schimbat în mai multe etape, care au coincis cu condițiile social economice ale țării, și sunt în continuă
schimbare. Intrarea României în Uniunea Europeană a determinat apariția unor noi repere în evaluarea
calității construcțiilor. Legislaţia europeană a oferit noi proceduri, criterii și cerințe pornind de la comerci-
alizarea produselor din construcții.

Dacă pentru o parte din proceduri există un sistem reglementat de Uniunea Europeană, nu toate
procedurile sunt transpuse la nivel național sau, în unele situații, problematica nu este pe deplin clară. Se
poate observa că în momentul de față economia de energie și performanța de durabilitate au dobândit un
rol foarte important. Literatura de specialitate amintește de politica dominantă a guvernelor cu referire
la recomandarea ”privatizați dacă este posibil și păstrați public atunci când este necesar”. O serie de fapte
calificate până nu de mult ca infracțiuni, prin noile modificări ale Legii nr. 50/1991, respectiv prin Legea
nr. 171/20201, sunt schimbate în contravenții. În acest sens, exemplificăm: executarea fără autorizație de
construire sau desființare ori cu nerespectarea autorizației.
Majoritatea situațiilor privesc fapte cu un impact deosebit pentru public, deci cu un prejudiciu general.
În acest sens, apreciem că normele de protecție ar trebui să includă sancțiuni mai importante proporțional
cu interesul public. Exemplificăm în acest sens: amenajarea plajelor, amenajarea albiei unui râu, consolidări
taluz, desființări de parcuri pentru alocarea terenului altor obiective, sau lucrări care afectează ecosistemul.
În mod similar, lucrările la rețele care afectează siguranța domeniului public și care se fac fără res-
pectarea prevederilor legale.
2. CAZUISTICĂ
Legea nr. 50/1991 privind autorizarea executării lucrărilor de construcţii, republicată în Monitorul
Oficial al României, Partea I, nr. 933 din 13 octombrie 2004, cu modificările şi completările ulterioare, care
prevedea la art. 24 faptul că sunt infracţiuni şi se pedepsesc cu închisoare de la 3 luni la un an sau cu amendă
următoarele fapte, s-a modificat în anul 2020 după cum urmează: executarea fără autorizaţie de construire
sau de desfiinţare ori cu nerespectarea prevederilor acesteia a lucrărilor prevăzute la art. 3 alin. (1) lit. b),
cu excepţiile prevăzute de lege. Iar la art. 26 alin. (1): Constituie contravenţii următoarele fapte, dacă nu au
fost săvârşite în astfel de condiţii încât, potrivit legii, să fie considerate infracţiuni:
a) executarea sau desfiinţarea, totală ori parţială, fără autorizaţie a lucrărilor prevăzute la art. 3, cu
excepţia celor menţionate la lit. b), de către investitor şi executant;
b) executarea sau desfiinţarea, cu nerespectarea prevederilor autorizaţiei şi a proiectului tehnic, a
lucrărilor prevăzute la art. 32, cu excepţia celor menţionate la lit. b), precum şi continuarea executării lucră-
1
Legea nr. 171/2020 pentru modificarea Legii nr. 50/1991 privind autorizarea executării lucrărilor de construcţii,
M.Of. nr. 730 din 12 august 2020
2
Art. 3
(1) Construcţiile civile, industriale, agricole, cele pentru susţinerea instalaţiilor şi utilajelor tehnologice, pentru infra-
structură de orice fel sau de oricare altă natură se pot realiza numai cu respectarea autorizaţiei de construire, precum
şi a reglementărilor privind proiectarea şi executarea construcţiilor, pentru:
a) lucrări de construire, reconstruire, consolidare, modificare, extindere, reabilitare, schimbare de destinaţie sau de
reparare a construcţiilor de orice fel, precum şi a instalaţiilor aferente acestora, cu excepţia celor prevăzute la art. 11;
b) lucrări de construire, reconstruire, extindere, reparare, consolidare, protejare, restaurare, conservare, precum şi
orice alte lucrări, indiferent de valoarea lor, care urmează să fie efectuate la toate categoriile de monumente istorice
prevăzute de lege - monumente, ansambluri, situri - inclusiv la anexele acestora, identificate în acelaşi imobil - teren şi/
sau construcţii, la construcţii amplasate în zone de protecţie a monumentelor şi în zone construite protejate, stabilite
potrivit legii, ori la construcţii cu valoare arhitecturală sau istorică deosebită, stabilite prin documentaţii de urbanism
aprobate;
c) lucrări de construire, reconstruire, modificare, extindere, reparare, modernizare şi reabilitare privind căile de comu-
nicaţie de orice fel, drumurile forestiere, lucrările de artă, reţelele şi dotările tehnico-edilitare, lucrările hidrotehnice,
amenajările de albii, lucrările de îmbunătăţiri funciare, lucrările de instalaţii de infrastructură, lucrările pentru noi
capacităţi de producere, transport, distribuţie a energiei electrice şi/sau termice, precum şi de reabilitare şi retehnolo-
gizare a celor existente;
d) împrejmuiri şi mobilier urban, amenajări de spaţii verzi, parcuri, locuri de joacă şi agrement, pieţe şi alte lucrări de
amenajare a spaţiilor publice;
e) lucrări de foraje şi excavări necesare pentru efectuarea studiilor geotehnice şi a prospecţiunilor geologice, proiec-
tarea şi deschiderea exploatărilor de cariere şi balastiere, a sondelor de gaze şi petrol, precum şi a altor exploatări de
suprafaţă, subterane sau subacvatice;
f) lucrări, amenajări şi construcţii cu caracter provizoriu necesare în vederea organizării executării lucrărilor, în condi-
ţiile prevăzute la art. 7 alin. (1) şi (13);
g) organizarea de tabere de corturi, căsuţe sau de rulote;
h) lucrări de construcţii cu caracter provizoriu: chioşcuri, tonete, cabine, spaţii de expunere, corpuri şi panouri de afişaj,
firme şi reclame, copertine şi pergole situate pe căile şi spaţiile publice, anexe gospodăreşti, precum şi anexele gospo-

rilor autorizate fără solicitarea unei noi autorizaţii de construire în situaţiile prevăzute la art. 7 alin. (15),
de către investitor şi executant.
Foto 1. Distrugerea unei construcții monument istoric din neglijență, efracție, abandon
Foto 2. Clădire de birouri începută fără autorizație, ulterior intrată în legalitate - şi care a agresat
construcţia învecinată monument istoric
dăreşti ale exploataţiilor agricole situate în extravilan;

i) cimitire - noi şi extinderi.
(2) În vederea simplificării procedurii de autorizare a executării lucrărilor de construcţii provizorii prevăzute la alin.
(1) lit. d), g) şi h), autorizaţia de construire se emite în baza documentaţiilor tehnice - D.T. cu conţinut simplificat în
raport cu conţinutul-cadru prevăzut în anexa nr. 1

Foto 3. Casa Goangă monument istoric în stânga – în dreapta autorizație emisă cu permisivități care
sfidează prevederile legale
Foto 4. Intervenţia fără autorizaţie pe zona spaţiilor comerciale la un bloc din Bucureşti a condus la
prăbușirea scării aferente, la cutremur
Foto 5. Detaliul cercetat de către expert a evidenţiat modificările efectuate pe zona de parter prin
dezafectarea pereţilor de compartimentare

Foto 6. Afectarea proprietății învecinate prin distrugere locală – greșeală de proiectare şi execuţie
Foto 7. Zone rezidențiale care nu au asigurate debitele de preluare a apelor pluviale, a capacității de
canalizare necesară construcțiilor din zonele metropolitane
Foto 8. Lucrări publice - pasaj subteran oraș Râșnov, care au generat afectarea centrului istoric
Un alt aspect deosebit de important îl constituie nerespectarea materialelor puse în operă față de
cele prevăzute în proiecte. Uneori, acestea pot conduce la prejudicii importante. Un exemplu îl constituie
prejudiciul produs de un incendiu a cărui propagare a fost amplificată de soluţia adoptată în execuţie față
de cea propusă prin proiect.


Exalcob
ond

Faţada Răspând
nedeterio irea
focului
Foto 9. Imobilul care a suferit prejudiciul

Ǧ
Ȁ
Al doilea strat de izolaţ

Detaliu proiect “AsǦbuilt” Metal Yapi

â
Ǧ

Foto 10. Desenul “As-Built” şi sistemul de placare folosit în realitate


Întinderea prejudiciului a fost împărţită în patru categorii principale: structura de rezistenţă, faţada,
carcasa internă şi finisajele, serviciile mecanice şi electrice. Pentru fiecare categorie s-a făcut o cercetare
generală a principalelor elemente din clădire şi sisteme. Descrierea a vizat, în linii mari, întinderea prejudi-
ciului cauzat de incendiu, contaminarea cu funingine şi apa folosită pentru stingerea incendiului produs la
aceste elemente principale şi sisteme ale clădirii.
Planul gradului de afectare al structurii este prezentat mai jos.
.
Foto 12. Planul gradului de afectare al structurii
Colectivul de autori a identificat cu ocazia inspecţiilor la părţile distruse şi deteriorate ale clădirii
MBC o serie de vicii ascunse şi erori/omisiuni ale materialelor şi manoperei la lucrările de construcţie. Dar
acestea erau însuşite de dirigintele de șantier.
Foto 13. Exemplu de prejudiciu care a afectat structura
Aceste exemple sunt numai câteva care evidențiază faptul că sistemul calităţii în construcții ridică
la data prezentei lucrări o multitudine de probleme și totodată generează litigii. Exemplele de mai sus, în
procent de 90%, au fost litigii studiate de către colectivul de autori cu scopul de a administra probe la soli-
citarea organelor de urmărire penală.
Observăm că multe dintre inadvertențele constatate se pot evita printr-un sistem foarte riguros de
verificare a tuturor elementelor care definesc performanța.
3. CONCLUZII
Calitatea unei construcții este rezultanta performanțelor de comportare a acesteia în exploatare în
scopul satisfacerii, pe toată durata ei de existență, a exigențelor utilizatorilor și colectivităților. Rezultanta
performanței pornește de la proiectare și se încheie odată cu desființarea construcţiei. Exercitarea contro-
lului calității în domeniul construcțiilor rămâne un deziderat definitoriu realizat atât prin furnizarea de
servicii de un înalt standard de calitate în context național şi internațional, cât și printr-o serie de măsuri
ce privesc debirocratizarea, standardizarea și digitalizarea proceselor. Noua eră va aduce noi direcții de
acțiune, dar ceea ce rămâne valabil este controlul care poate fi intensificat prin acţiuni private.

Structurile statului cu astfel de responsabilități pot acționa în respectarea disciplinei în urbanism și

a regimului de autorizare a construcțiilor, precum și la aplicarea unitară a prevederilor legale în domeniul
calității în construcții, prioritizând interesul public și contribuind la îndeplinirea obiectivelor asumate de
țara noastră la nivel internațional.

1. Legea nr. 10/1995 privind calitatea în construcții, actualizată și completată, publicată în Monitorul Ofi-
cial nr. 765 din 30 septembrie 2016, completată cu Legea nr. 163/2016 și cu Ordonanţa Guvernului nr.
18/2019 privind prorogarea termenului prevăzut la art. II din Legea nr. 163/2016 pentru modificarea
şi completarea Legii nr. 10/1995 privind calitatea în construcţii publicată în Monitorul Oficial nr. 694
din 21 august 2019;
2. Legea nr. 7/2020 pentru modificarea şi completarea Legii nr. 10/1995 privind calitatea în construcţii
şi pentru modificarea şi completarea Legii nr. 50/1991 privind autorizarea executării lucrărilor de con-
strucţii, publicată în Monitorul Oficial nr. 8 din 6 ianuarie 2020;
3. Legea nr. 422 din 18 iulie 2001 privind protejarea monumentelor istorice, publicat în Monitorul Oficial
nr. 938 din 20 noiembrie 2006;
4. Legea nr. 50/1991 privind autorizarea construcțiilor republicată şi actualizată, publicată în Monitorul
Oficial nr. 933 din 13 octombrie 2004, modificată și completată prin:
5. Legea nr. 117/2007 pentru modificarea art. 11 alin. (1) lit. b) din Legea nr. 50/1991, publicată în Mo-
nitorul Oficial nr. 303 din 2 mai 2007, Legea nr. 53/2016, publicată în Monitorul Oficial nr. 245 din 30
martie 2016; Legea nr. 148/2016, publicată în Monitorul Oficial 534 din 12 iulie 2016; Legea 147/2017
pentru modificarea anexei nr. 2 din Legea nr. 50/1991 privind autorizarea executării lucrărilor de con-
strucţii publicată în Monitorul Oficial nr. 491 din 26 iunie 2017; Legea nr. 193/2019, publicată în Mo-
nitorul Oficial nr. 873 din 28 octombrie 2019; Legea nr. 121/2020 pentru modificarea art. 11 alin. (3)
din Legea nr. 50/1991 privind autorizarea executării lucrărilor de construcţii, publicată în Monitorul
Oficial nr. 610 din 10 iulie 2020; Legea nr. 171/2020, completată și actualizată cu Legea nr. 149/2020,
publicată în Monitorul Oficial nr. 730 din 12 august 2020 și Ordonanţa nr. 9/2023 pentru modificarea
art. 11 alin. (1) lit. k) din Legea nr. 50/1991, publicată în Monitorul Oficial nr. 69 din 26 ianuarie 2023;
6. Legea nr. 12/2000 privind aprobarea Ordonanţei Guvernului nr. 12/1999 pentru modificarea Ordonan-
ţei Guvernului nr. 20/1994 privind măsuri pentru reducerea riscului seismic al construcţiilor existente,
publicată în Monitorul Oficial nr. 101 din 6 martie 2000;
7. Grămescu Ana Maria, Domolescu Nicoleta Dana, Pericleanu Dan, Pericleanu Mihaela, Mihai Geanina,
Requirements and Exigencies in Construction Quality Assurance, Ovidius University Annals of Constanta
- Series Civil Engineering;
8. Dimofte Răzvan, Grămescu Ana Maria, Domolescu Nicoleta Dana, The behavior of large panel constructi-
ons to seismic actions, Ovidius University Annals of Constanta - Series Civil Engineering;
9. Grămescu Ana Maria, Maria-Georgeta Stoian, Dana Domolescu, ”Expertiza judiciară - o știință interdisci-
plinară”, în „Dezvoltarea expertizei judiciare ecologice - obiectiv esențial în protecția mediului”, Chișinău
30 septembrie 2022, apărut în revista „Legea și Viața”, octombrie 2022, ISSN 2587-4365, pag. 120-128
https://www.legeazakon.md/index/ro și http://www.legeasiviata.in.ua
10. Ana Maria Grămescu, Dorina Nicolina Isopescu, Cosmin Filip, Harry Michelle Boiagian, Nicoleta Domo-
lescu, Reglementări tehnice în construcții și impactul acestora în asigurarea calității și performanței în
construcții în contextul schimbărilor climatice, cap. 12 din cartea ”Construcțiile în contextul schimbărilor
climatice”, ed. MATRIX, 2021, ISBN 978-606-25-0680-3.

УДК 343.98
ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Наталія КОВАЛЕНКО
головний судовий експерт сектору технічного дослідження документів та обліку відділу
криміналістичних видів досліджень Запорізького НДЕКЦ МВС
місто Запоріжжя, Україна, електронна пошта: ted.zp@ukr.net
Анотація. В науковому повідомленні розглядається важливість якісного проведення огляду міс-

ця події, обґрунтовується роль даної слідчої (розшукової) дії у встановленні криміналістично значущої
інформації для подальшого проведення судових експертиз.
Ключові слова: огляд, організація, місце події, судова експертиза, криміналістика, докази, дослі-
дження.
Abstract. The scientific report examines the importance of a high-quality inspection of the scene of the
incident, substantiates the role of this investigative (search) action in establishing forensically significant infor-
mation for further forensic examinations.
Keywords: review, organization, scene, forensic examination, forensics, evidence, research.
Сьогодні розкриття, розслідування та попередження злочинів значною мірою залежить від

широкого й тактично грамотного використання слідчим спеціальних знань і технічних засобів.
При цьому рівень розкриття вчиненого злочину здебільшого залежить від проведених пер-
винних слідчих дій, серед яких найважливіше значення має огляд місця події, що є основним
джерелом доказів на початковому етапі розслідування злочину [1, с.229].
Дана слідча (розшукова) дія є досить складною в організаційному плані і може бути успішною
лише при ретельній підготовці до неї та дотриманні вироблених наукою та практикою рекоменда-
цій щодо її проведення.
Незважаючи на те, що даній слідчій (розшуковій) дії присвячено чимало наукових досліджень,
стверджувати, що всі проблемні питання вирішені, було б неправильним, оскільки змінюються спо-
соби вчинення злочину, механізм слідоутворення, що потребує розробки нових тактичних прийо-
мів провадження огляду місця події.
За загальними правилами, відповідно до ч.2 ст.214 Кримінального процесуального кодексу
України (далі по тексту – КПК України), досудове розлідування розпочинається з моменту внесення
відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань [2].
Огляд місця події є унікальною слідчою (розшуковою) дією, тому що є первинною і невід-
кладною. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному,
незміненому стані, оскільки будь-яке зволікання спричиняє втрату речових доказів, зміну слідової
картини [3, с.89].
Саме тому, огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення
відомостей до Єдиного реєстра досудових розслідувань (ч.3 ст.214 КПК України).
Слід визнати, що зазначена слідча (розшукова) дія, інколи проводиться неякісно, що обумов-
лено як недостатньою кількістю сучасних якісних методик, так і відсутністю необхідного досвіду у
співробітників слідчих органів.
Якісне дослідження місця події відіграє важливу роль у проведенні судових експертиз. Це
може бути будь-яке місце, де сталося правопорушення, аварія чи інша подія, яка потребує прове-
дення розслідування та подальшої експертизи.
Дослідження місця події включає збирання доказів, які можуть бути використані в подальшо-
му розслідуванні та судовому процесі. До них можуть належати сліди, залишки, фотографії, відеоза-
писи, свідчення та інші матеріали. Важливо, щоб усі докази були зібрані відповідно до встановлених

процедур та збережені у належному стані.

Огляд місця події також дає змогу виявити всі фактори, які можуть вплинути на результа-
ти подальшої експертизи. Це можуть бути довкілля, умови погоди, наявність свідків, а також інші
фактори, які можуть вплинути на подію. Всі ці фактори важливо враховувати під час проведення
експертизи, оскільки вони сприятимуть отриманню об’єктивного висновку.
Одним із ключових аспектів огляду місця події є збереження його цілісності. Це означає, що
необхідно зберегти всі докази у належному стані та не допустити їх пошкодження чи втрати. Крім
того, необхідно уникати переміщення або зміни об’єктів на місці події, оскільки це може вплинути
на результати дослідження.
Важливо також пам’ятати, що якісне дослідження місця події є складним і багатоетапним
процесом. Це може зайняти значну кількість часу і потребує ретельної підготовки та організації.
Крім того, необхідно враховувати всі заходи безпеки під час роботи на місці події, щоб уникнути
можливих ризиків для здоров’я та життя експертів та інших учасників дослідження.
В деяких випадках дослідження місця події може бути утруднене або неможливе, наприклад
у випадках пожежі або природних катастроф. Однак, навіть у таких випадках, експерти повинні ви-
користовувати всі наявні дані та докази, щоб отримати найбільш повну і точну картину події, що
відбулася.
Отже, резюмуючи вищевикладене, слід зазначити, що огляд місця події є чи не єдиним джере-
лом криміналістично значущої інформації щодо будь-якої категорії проваджень.
Список використаних джерел

1. Гусєва В. О. Тактичні особливості проведення огляду місця події при розслідуванні посягань на
життя працівника правоохоронного органу. Вісник Луганського державного університету вну-
трішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 1(81), С.228-234.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI, Відомості Верховної
Ради України, 2013 № 9-10, № 11-12, № 13. Ст.88
3. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] /М.І.Панов, В.Ю.Ше-
пітько, В.О.Коновалова та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – 728 с.
CZU: 343.1:343.98
ЯКІСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ПОДІЇ – ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБ’ЄК-

ТИВНОСТІ ТА ДОСТОВІРНОСТІ ДОКАЗІВ
Вадим ПЯСКОВСЬКИЙ
кандидат юридичних наук, професор, професор кафедри криміналістики та судової медицини
Національної академії внутрішніх справ, м. Київ, Україна
На сучасному етапі розвитку суспільства проблеми протидії злочинності стають все більш
актуальними. Для того, щоб забезпечити ефективний захист прав та інтересів особи, суспільства
та держави від кримінальних правопорушень важливо, щоб правосуддя було швидким, повним та
неупередженим. Одним із чинників, що може вплинути на рівень швидкості та повноти судового
процесу, є якісне дослідження місця події.
Дослідження місця події здавна практикується правоохоронними органами, але воно набуло
нової якості в другій половині XIX століття. У цей період були розроблені нові методи дослідження,
зокрема, методи криміналістичної фотографії, дактилоскопії, габітоскопії, судової медицини тощо,

які дозволили якісно збирати докази та забезпечили більшу ефективність розслідування.

Дослідження місця події є одним із перших та важливих етапів розслідування кримінальних
правопорушень. Цей етап дозволяє зібрати докази, встановити причини та умови протиправної
поведінки, висунути версії про можливих підозрюваних, а також знайти відповіді на інші ключові
питання про подію кримінального правопорушення. Таке дослідження передбачає збирання дока-
зів на місці події, їх аналіз та належну фіксацію. Відповідний рівень проведення дослідження місця
події залежить від багатьох факторів, що включають, зокрема, наявність знань та досвіду суб’єкта
розслідування, необхідної криміналістичної техніки, а також залучення спеціалістів. Якісне та ком-
петентне дослідження місця події забезпечує високий рівень об’єктивності та достовірності дока-
зів, що будуть використані в подальшому розслідуванні.
Одним з основних завдань дослідження місця події є виявлення, вилучення та фіксація всіх
можливих доказів, що можуть бути використані в подальшому досудовому розслідуванні та судо-
вому розгляді.
Однак, щоб забезпечити якісне виявлення, вилучення та фіксацію доказів на місці події, не-
обхідно дотримуватися певних правил. Зокрема, дослідження місця події повинно проводитися як
найшвидше після вчинення кримінального правопорушення. Це пояснюється кількома обставина-
ми. По-перше, чим швидше буде проведене дослідження, тим менше можливостей у зацікавлених
осіб змінити обстановку місця події. Треба мати на увазі, що правопорушники можуть змінювати
докази на місці події, знищувати сліди кримінального правопорушення тощо.
Друга обставина полягає у збереженні доказів. Якщо дослідження місця події буде проведене
запізно, деякі докази можуть бути втрачені або пошкоджені внаслідок природних або інших об’єк-
тивних факторів, що в подальшому ускладнить розслідування. Також, чим швидше буде проведене
дослідження місця події, тим більша ймовірність встановлення свідків та отримання від них пока-
зань про подію кримінального правопорушення. Через певний час свідки можуть забути деталі по-
дії, або на них можуть вплинути зацікавлені особи шляхом залякування, переслідування чи іншим
чином.
По-третє, у деяких випадках затягування з дослідженням місця події може призвести до ство-
рення загрози безпеці громадян, які живуть поряд з місцем події. Наприклад, у випадку терористич-
ної атаки, дослідження місця події повинно проводитися якомога швидше, щоб виключити можли-
ву подальшу загрозу та забезпечити безпеку громадян.
Наступним важливим правилом є організація належної охорони місця події. Основним завдан-
ням охорони місця події є забезпечення його недоторканості. Це означає, що ніхто, крім компетент-
них органів та служб, не повинен мати доступ до місця події. Для досягнення цієї мети залучаються,
зокрема, співробітники полії, які перші прибувають на місце події та забезпечують загороджувальні
заходи. Також охорона місця події полягає у захисті його від погодних умов, природних процесів,
ремонтних чи будівельних робіт, що ведуться поряд тощо. Для захисту місця подій від цих факторів
необхідно вживати заходів, зокрема, встановлення захисного накриття, підтримання оптимальних
умов температури і вологості та ін.
Крім того, дослідження місця події повинне проводитися компетентними спеціалістами з від-
повідними знаннями та навичками. Залучення компетентних спеціалістів до дослідження місця по-
дії дозволяє підвищити рівень ефективності та точності його проведення. Кожен спеціаліст володіє
певними знаннями та навичками, що можуть бути використані для збирання доказів. Це дозволяє
підвищити рівень обґрунтованості та достовірності результатів дослідження, а також знизити ри-
зик помилкового визначення обставин події. Незалучення або недостатня кваліфікація залучених
спеціалістів може призвести до неправильного вилучення та фіксації доказів, що надалі негативно
вплине на результат досудового розслідування кримінального правопорушення.
Отже, якісне дослідження місця події є важливим чинником для результатів розслідування
кримінальних правопорушень. Для забезпечення об’єктивності та достовірності доказів необхідно
дотримуватись певних правил, серед яких: швидке проведення дослідження, належна охорона міс-
ця події, компетентність залучених спеціалістів.

CZU: 343.148
ЭКСПЕРТНОЕ ЗАКЛЮЧЕНИЕ, КАК НАДЕЖНЫЙ ИСТОЧНИК ИНФОРМАЦИИ С ОБОС-

НОВАННОЙ ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ ЗНАЧИМОСТЬЮ
EXPERT CONCLUSION AS A RELIABLE SOURCE OF INFORMATION WITH REASONABLE EVIDEN-

TIARY SIGNIFICANCE
Максим БУДЗИЕВСКИЙ
кандидат юридических наук, доцент, судебный эксперт отдела криминалистических
исследований Запорожского отделения Днепропетровского научно-исследовательского
института судебных экспертиз Министерства юстиции Украины, Запорожье
e-mail: pinboxmb@gmail.com
Аннотация: экспертное заключение является неотъемлемым источником аргументированной

информации в процессе доказывания истины по делу. Оно играет ключевую роль в расследовании пре-
ступлений и рассмотрении различных видов судопроизводств, предоставляя при этом доказатель-
ства, основанные на экспертных знаниях. Экспертное заключение представляет собой значительное
влияние на исход дела, поэтому его роль и значение не должны быть недооценены. В представленной
работе рассмотрены основные аспекты роли экспертного заключения процессе доказывания.
Ключевые слова: судебная экспертиза, специальные знания, фактические данные, заключение
эксперта, источник информации, проверка, оценка доказательств.
ВВЕДЕНИЕ. Знания всегда играли существенную роль во всех сферах деятельности людей.
Однако в современных условиях роль знаний значительно возрастает вследствие совершенство-
вания информационных технологий. На наших глазах все более интенсифицируются процессы, в
которых знания играют ключевую роль: формируется экономика, совершенствуются формы орга-
низации науки, обновляется образовательная система и т. д.
Полученные в ходе научно-технического прогресса знания осуществляют огромное влияние
на все сферы деятельности человека. Выдающиеся фундаментальные открытия все больше и шире
проникают в практику, создавая дополнительные надежные предпосылки совершенствования ис-
следований в разных отраслях человеческой деятельности.
Этот процесс неминуемо задевает и такую специфическую отрасль, как борьба с преступно-
стью. Движение к правовому государству, соблюдение законности и правопорядка, улучшение ра-
боты суда, следствия, прокуратуры, адвокатуры, защита прав граждан, организаций, предприятий
должны отвечать потребностям граждан, удовлетворять потребности общества.
СОДЕРЖАНИЕ. Ключевое значение в решении усложняющихся задач противодействия пре-
ступности имеет криминалистика. Роль экспертного заключения в криминалистике заключается в
том, что оно может быть использовано для определения причин и обстоятельств совершения пре-
ступления, установлению виновных лиц, определения применяемых видов и методов преступле-
ний, а также для подтверждения или опровержения доказательств в судебном процессе.
Известно, что криминалистическая наука является своеобразным каналом, посредством
которого новейшие достижения науки и техники используются для раскрытия, расследования и
предупреждения преступлений. Особенно важно в этом отношении оптимальное использование
возможностей криминалистических экспертиз в собирании и исследовании доказательственной
информации. Это актуализируется сегодня, когда реализуются качественно новые способы подго-
товки, совершения и сокрытия преступлений, увеличивает и количество тяжких и особо тяжких
преступлений, которые достаточно тщательным образом планируются и совершаются професси-
онально подготовленными лицами и организованными преступными группами. В таких случаях

разобраться в механизме совершения преступления, так называемых «неочевидных» преступле-

ний, довести виновность лиц невозможно без проведения экспертизы и получения заключения
эксперта.
Таким образом, предметом судебной экспертизы может быть любая криминалистически зна-
чимая информация о событии преступления, устанавливаемая в процессе экспертного исследова-
ния с использованием специальных познаний.
Информация - в широком смысле слова - абстрактное понятие, имеющее множество значе-
ний, в зависимости от контекста. В узком смысле этого слова - сведения (сообщения), независимо
от формы их представления. В настоящее время не существует единого определения термина «ин-
формация». С точки зрения различных областей знания данное понятие описывается своим спец-
ифическим набором признаков [1].
В юридической литературе общее определение информации, в основу которого положено от-
ражение как свойство материи, было впервые дано в 1976 г. А.И. Трусовым: «Информация охваты-
вает отражение предметов и явлений в человеческом сознании, явлений и процессов друг в друге,
вне связи с сознанием». В то же время все авторы, пытавшиеся дать определение данной универ-
сальной категории, отмечали, что термин «информация» обладает широчайшим смысловым полем
и поэтому трудно поддается определению [2].
Как было отмечено, установление информации о фактах и обстановке события преступле-
ния является одним из основных задач судебной экспертизы. Однако понятие информации еще не
приобрело своего однозначного научного толкования, хотя в криминальном судопроизводстве она
определяется как «криминалистическая», «ориентирующая» или «доказательная» [3]. На современ-
ном этапе большинство исследователей понимают информацию как один из видов материального
явления [4].
Информация, которая прорабатывается во время проведения судебной экспертизы, име-
ет собственные особенности, что зависит от методов и средств исследования и предоставляет ей
возможности называться «экспертной» информацией. Она существует в пределах экспертного ис-
следования и имеет значение при проведении первичной, повторной или дополнительной экспер-
тизы. В то же время, при определенных условиях, экспертная информация может получить значе-
ние криминалистической, а также использоваться в качестве ориентирующей или доказательной
информации. В качестве носителя экспертной информации выступают следы, признаки, свойства.
Эта информация характеризуется уникальностью, а ее потеря во многих случаях оказывается необ-
ратимой.
В юридической литературе доказательственное значение информации прежде нашло свое
отражение в форме заключения эксперта. Определение вывода экспертизы, которое отвечает об-
щему понятию самостоятельного источника доказательств, было сформулировано разными учены-
ми. А.И. Винберг рассматривал вывод экспертизы как совокупность фактических данных, которые
были получены в результате исследования материальных объектов лицом, образованным в опре-
деленной отрасли науки, техники, которые направлены следователю и суду для решения вопросов
по уголовному делу [5]. По мнению Алексеева Н.С.: «Вывод эксперта – это представленные в установ-
ленном законом порядке выводы специалиста, привлеченного в качестве эксперта, относительно
обстоятельств дела, выяснение которых требует применения специальных знаний. Вывод эксперта
содержит ответы на вопросы, поставленные перед экспертом судом или органом расследования [6].
Таким образом, в настоящее время существует общепринятое мнение, что заключение экс-
перта выступает в уголовном судопроизводстве отдельным источником доказательств, а потому,
как и другие источники доказательств, представляет собой единство процессуальной формы и со
держания, т.е. имеет процессуальную природу – комплекс главных свойств и характеристик дока-
зательств [7].
В соответствии с вышеизложенным содержанием вывода заключения эксперта являются
фактические данные об обстоятельствах предмета доказывания и о других обстоятельствах дела,
которые имеют значение для правильного решения дела и сообщаются экспертом в своем заключе-
нии и форме мотивированных выводов.
Вывод заключения эксперта как отдельный источник доказательств в судопроизводстве дол-
жен отвечать как общим правовым требованиям, которые выдвигаются процессуальным законода

тельством к доказательствам, так и владеть особенностями которые возникают из наиболее суще-

ственных особенностей формы и содержания вывода эксперта.
Отметим, что оценка следователем выводов заключения судебной экспертизы – один из важ-
нейших этапов доказывания и этот вопрос нашел достаточно полное освещение в специальной ли-
тературе [8].
Оценка вывода заключения эксперта является также сложной умственной деятельностью. Она
включает: анализ процессуального порядка назначения и проведения судебной экспертизы; опре-
деление соответствия вывода эксперта заданию; установление полноты и научной обоснованно
сти заключения эксперта; определение соответствия вывода эксперта другим собранным по делу
доказательствам; проверку данных, которые относятся к материалам дела и содержатся в выводе.
Вместе с тем в отличие от других источников доказательств, сведения, которые излагаются
в выводе заключения эксперта, имеют больше гарантий достоверности. Это объясняется целым
рядом объективных факторов: незаинтересованностью и объективностью эксперта, научным ха-
рактером сведений, которые содержатся в выводе эксперта, отображением в выводе эксперта все-
го пути формирования этих сведений, возможностью привлечения иного эксперта для повторной
проверки результатов первичной экспертизы.
Таким образом, сведения, которые содержатся в выводе заключения эксперта являются фак-
тическими данными о тех или других обстоятельствах объективной действительности, а само за-
ключение эксперта источником доказательств.
Еще одной особенностью содержания вывода эксперта является научный характер фактиче-
ских данных, которые содержатся в выводе эксперта, который выступает в качестве гарантии объ-
ективности и достоверности заключения эксперта.
Требования научности фактических данных проявляются в следующем:
1. Выводы эксперта должны заключать в себе сведения о тех или других фактах объективной
реальности, которые он установил в процессе своего исследования, например, констатация нали-
чия следов на предмете и их идентификация.
Соответственно фактические данные, которые содержатся в выводе эксперта, – это резуль-
тат определенной работы эксперта, когда он, ссылаясь на результаты собственного исследования,
на предоставленные ему материалы, новые факты, ранее по делу неизвестные, или точно устанав
ливает факты, существования которых лишь допускалось, или было установлено приблизительно,
или дает оценку тем или другим фактам в ракурсе специальных знаний.
Научные положения, методы исследования используемые экспертом и получены с их помо-
щью данные должны отвечать уровню развития соответствующей области специальных знаний,
исходить из новейших достижений науки и экспертной практики. Эти принципы и правила, а также
сами знания определенной отрасли, в качестве представителя которой выступает эксперт, являют-
ся научно – методологической основой, на основании которой эксперт решает поставленные перед
ним задачи.
2. Выводы при проведении экспертизы формулирует не сам следователь или суд, а в соответ-
ствии с их поручением, эксперт. Независимо от того является ли специалист сотрудником эксперт-
ного учреждения или нет, главным и обязательным условием назначения лица в качестве эксперта
выступает его научная компетентность, то есть владение им в необходимом объеме знаниями из
той или иной области и владение методикой исследования, что является гарантией достоверности
полученных сведений.
В юридической литературе экспертом (от лат. Ехреrtus – опытный) определяется как не за-
интересованный в исходе дела участник процесса, обладающий специальными знаниями, привле-
каемый с целью производства исследования по представленным объектам и дачи заключения по
вопросам, поставленным перед ним лицом (органом), ведущим процесс, несущий ответственность
за сформулированные выводы [9].
3. Порядок и объем изложения вывода эксперта аналогичен подготовке научной работы и
направлен на то, чтобы вывод всесторонне, полно обосновывался и формулировался с соблюдени-
ем всех законов формальной логики, а также принципов и правил методологии той области знаний,
которая используется экспертом. В определенной мере это обеспечивается структурой вывода экс-
перта.

4. Мотивированные выводы эксперта являют собой опосредствованное знание и подчиня-

ются всем тем требованиям, которые выдвигаются к процессу получения научного знания. Это: а)
воссоздание и проверка выводов, то есть ход и результаты исследования должны быть доступными
объективной проверке путем повторного исследования или проведениям отдельных следственных
действий; б) полученные сведения должны быть достоверным результатом научного исследова-
ния, при условии отсутствия сомнения в правильности проведенного исследования и полученных
результатов; в) наглядность хода и результатов исследования. Имеется в виду наличие возможно-
сти проследить, какие методы и технические средства использовались, в каких условиях выявлены
с их помощью свойства, связи, признаки и взаимозависимости; г) мотивированность использова-
ния определенных экспертных методов и технических средств [10].
Процессуальная природа вывода эксперта определяется не тем, что эксперт в своем выводе
объясняет те или иные обстоятельства дела или сообщает свое научное мнение о них. Процессу-
альная природа вывода эксперта определяется тем, что эксперт сообщает обстоятельства, ранее
неизвестные следствию или суду или в существовании которых эти органы не были уверены, уста-
навливает наличие причинной связи между явлениями. которую трудно выявить. Содержанием вы-
вода эксперта являются факты, которые эксперт выяснил благодаря своим специальным знаниям,
примененным после его привлечения в качестве эксперта. Как и другие источники доказательств,
экспертиза является процессуальным источником сведений о фактах, которые имеют значение для
дела. Эксперт выясняет те или другие фактические обстоятельства и сообщает им в своем заключе-
нии суда или органам расследования.
Сведения о фактах объективной действительности, изложенные в заключение эксперта, мож-
но назвать фактами, не имея в виду их, как физическую реальность, в гносеологическом смысле они
представляют собой знания, достоверность которых уже доказана. Например, факт определения
конкретного исполнителя подписи на документе либо факт установления конкретного экземпляра
огнестрельного оружия по стреляным пулям (гильзам). Именно такими фактами, как достоверным
знанием, оперирует и использует их в ходе доказывания по уголовному делу следователь и суд.
ВЫВОДЫ. Стоит отметить, что экспертное заключение играет важную роль в информацион-
ной составляющей с доказательной ценностью и является необходимым элементом для установ-
ления фактов, выяснения обстоятельств совершения преступления, а также для обеспечения объ-
ективности и надежности доказательств в судебном процессе.
В заключении эксперта основательно и объективно освещается ход, а также результаты про-
веденных исследований, в котором даются ответы на поставленные задачи, формулируются вы-
воды по результатам проведенных исследований и экспертного познания. Кроме того, вывод экс-
перта имеет значение источника доказательств по делу. Доказательственное значение заключения
эксперта определяется тем, какие обстоятельства им характеризуются, входят ли они в предмет
доказывания по делу или являются доказательственными фактами, уликами. Нередко эти обстоя-
тельства являются решающими для дела.
Таким образом, экспертное заключение является важным компонентом информации с высо-
кой доказательной значимостью, и его роль заключается в том, чтобы помочь правоохранительным
органам и суду выяснить обстоятельства преступления, установить вину подозреваемых и принять
правильное решение по конкретному делу.
БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЕ ССЫЛКИ
1. Цимбал В.Н. Проблемы интенсификации получения криминалистически значимой информации
в ходе предварительного расследования // Вестник Краснодарского университета МВД России.
2011. Вып. № 4 (14). С. 34
2. Савельева М.В., Степанов В.В. О понятии криминалистической информации // Вестн. кримина-
листики / отв. ред. А.Г. Филиппов, 2009. Вып. 4 (32). С. 14.
3. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание. Методологические проблемы / Бел-
кин Р.С., Винберг А.И. - М.: Юрид. лит., 1969, С. 168-169.
4. Лук’янчиков Є. Д. Інформаційне забезпечення розслідування злочинів (правові і тактико-
криміналістичні аспекти) : дис… д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09. К., 2005, - 409 с.; Андреев А.В.
Информация как объект криминалистической экспертизы. М.: Юрайт, 2010, - 368с.; Майлис Н.П.

Теория и практика судебной экспертизы в доказывании. Спецкурс. Учебное пособие. М: Юнити-

Дана: Закон и право, 2017, - 263с.
5. Криминалистическая экспертиза информации: Теория и практика. М.: Изд-во Юрайт, 2014, -
320с.
6. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. М.: Госюризат,
1956, С.18.
7. Советский уголовный процесс. Учебник / Алексеев Н.С., Бастрыкин А.И., Даев В.Г., Зинатуллин
З.З., и др.; Под ред.: Алексеев Н.С., Лукашевич В.З. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989, С. 162.
8. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. - М.: «Транзит - Икс», -
2001, С. 21.
9. Орлов Ю.К. Заключение эксперта и его оценка по уголовным делам. Учебное пособие / Орлов Ю.К.
- М.: Юрист, 1995. - 64 c.; Россинская Е.Р., Галяшина Е.И., Зинин А.М. Теория судебной зкспертизы:
учебник. Москва: Норма, 2009. - 384 с.; Авдєєва Г.К. Оцінка достовірності висновку експерта як
джерела доказів в Україні та в інших країнах: порівняльно-правовий аналіз / Г.К. Авдєєва. Судово-
психологічна експертиза. Застосування поліграфа та спеціальних знань в юридичній практиці:
Електронний журнал / [редкол.: Назаров О. А. (голов. ред.) та ін.]. К., 2021. № 2 (21). С.55-65.
10. Дьяконова О.Г. Теоретические основы судебной экспертологии: монография. М.: Проспект, 2017,
С. 263.
11. Ищенко А.В., Будзиевский М.Ю. Заключение эксперта как источник криминалистически значи-
мой информации /М.Ю. Будзиевский//. Современные проблемы информационно-криминалисти-
ческого обеспечения предварительного расследования и оптимизация : материалы междунар.
науч.-практ. конф. (21-22 апреля 2011г.) / редкол.: А.Н. Ильяшенко, К.В. Вишневецкий, В.А. Карлеба,
Д.А. Натура, В.Н. Шишкин. – Краснодар : Краснодарский университет МВД России, 2011, С.71-73.
CZU: 343.12/.13:343.98
ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ СЛІДІВ ПІД ЧАС ЗАПОДІЯННЯ НЕОБЕРЕЖНОГО

ТЯЖКОГО АБО СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ ТІЛЕСНОГО УШКОДЖЕННЯ
Катерина ПЕНЗЄВА
Старший викладач кафедри криміналістики, судової експертології та домедичної підготовки
факультету №1 Харківського національного університету внутрішніх справ. Місто Харків,
Україна, katyali@ukr.net
Для слідчого під час досудового розслідування заподіяння необережного тяжкого або серед-
ньої тяжкості тілесного ушкодження досить важливим є встановлення особливостей слідоутворен-
ня та повної слідової картини кримінального правопорушення з метою встановлення особи зло-
чинця.
Сліди є одним з початкових джерел отримання обʼєктивних даних про обставини злочину.
Від того, наскільки вчасно та повно вдалося виявити, зафіксувати, вилучити та дослідити сліди, які
відображають механізм нанесення тілесних ушкоджень, а також наскільки якісно та ефективно ви-
користані результати таких досліджень, буде залежати успіх розкриття кримінального правопору-
шення та кінцевих результатів його розслідування. Дані, які несуть в собі слідову картину, можуть
допомогти встановити відомості про особу підозрюваного, його емоційний стан, відсутність чи на-
явність умислу, спосіб та знаряддя нанесення тілесних ушкоджень.
У широкому розумінні слідова картина представляє собою наслідки вчиненого злочину. Ре-
зультатом будь-яких дій злочинця стануть певні зміни в конкретній обстановці. Слід у вузькому

розумінні є відображенням одного об’єкта на іншому внаслідок їхньої взааємодії [1, с.344].
Для злочинів певного виду притаманними будуть характерні для них сліди, тобто типові для
конкретного кримінального правопорушення. В криміналістичній науці використовують термін
«типова слідова картина». Типовою слідовою картиною слід вважати сукупність слідів, що є резуль-
татом вчинення правопорушником певних дій у відповідній обстановці, що є характерними саме
для механізму визначеного злочину, та закономірними при таких діях та обставинах.
Як слушно зауважують М.І. Панов, В.Ю. Шепітько і В.О. Коновалова, «типовими слідами зло-
чину», які вдносяться до основних елементів криміналістичної характеристики, є будь-які зміни у
середовищі, що виникли у результаті вчинення злочину, та які включають: а) зміни в речовій об-
становці; б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, транспорту, інструментів тощо); в) предмети-речові
докази; г) ідеальні сліди (сліди пам’яті людини); д) запахові сліди і сліди-мікрочастинки [2, с.194].
Досліджуючі кримінальні правопорушення, повʼязані, зокрема, з нанесенням тілесних ушко-
джень, сліди можна класифікувати за різними критеріями: за механізмом слідоутворення, за джере-
лом походження, за формою відображення, за періодом їх утворення, та іншими ознаками.
О.С. Павлюк розподіляє сліди по формі відображення, пропонуючи як основні: електронні слі-
ди, сліди біологічного походження, матеріально-фіксовані та ідеальні сліди [3, с.142].
В залежності від періоду утворення сліди розділяються на ті, які утворені під час готування
до злочину, під час його вчинення, а також які виникають в процесі приховування злочину.
Окремою класифікацією слідів є розподіл на категорії змін в обʼєктах, що знаходились в мате-
ріальному середовищі (їх місцезнаходження, стану, структури, тощо) та змін в обстановці у вигляді
слідів-відображень (сліди рук, ніг, предметів та ін.).
Зважаючи на особливості спричинення необережного тяжкого або середньої тяжкості тілес-
ного ушкодження, пропонуємо наступну класифікацію типових слідів, що виникають в результаті
вчинення даного виду кримінального правопорушення та є прямими наслідками дій правопоруш-
ника.
1. Сліди на тілі потерпілої особи та злочинця (судово-медичні), які досліджуються експерт-
ними закладами системи Міністерства охорони здоровʼя України, і які в свою чергу можуть бути
поділені на наступні.
1.1. Тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості (рани, крововиливи, вивихи, переломи кі-
сток, розриви чи інші травми внутрішніх органів).
Якщо для кваліфікації дій злочинця наявність у потерпілого тілесних ушкоджень середньої
тяжкості або тяжких є обовʼязковим, то це не виключає причинення разом з ними ще й легких тілес-
них ушкоджень, або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров›я
або незначну втрату працездатності. Що ж до підозрюваної особи, на його тілі також можуть зали-
шатися сліди тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості, які свідчитимуть про опір потерпілого.
1.2. Сліди біологічного походження, джерелом походження яких є тіло людини, її органи, тка-
нини та виділення, в яких, зокрема можна віднайти ДНК-сліди, такі як кров, слина, волосся, сеча,
кал, епітеліальна, кісткова та інші тканини організму людини. Такі сліди можуть залишатися на тілі
та одязі потерпілого та підозрюваного, на предметах навколишньої обстановки, на знарядді злочи-
ну. Цей вид слідів має певні особливості та потребує індивідуального підходу щодо їх виявлення,
фіксації, вилучення та дослідження.
2. Криміналістичні сліди:
2.2. Сліди - зміни в речовій обстановці, що відобразилися в конкретному середовищі на місці
кримінального правопорушення. Вони можуть бути представлені у вигляді пошкоджених, змінених
або переміщених зі свого місця предметів обстановки, слідами біологічного походження (напри-
клад сліди волочіння на грунті, кров у вигляді бризк, крапель, мазків, калюж) на місці події.
2.3. Сліди-відображення(трасологічні сліди). Такими слідами є: сліди рук, ніг, взуття, тран-
спортних засобів на предметах та в обстановці на місці кримінального правопорушення; сліди роз-
риву, розрізу, інші механічні пошкодження тканини (шкіри, гуми, тощо) на одязі, взутті потерпілого,
злочинця або інших предметах; сліди, залишені на знаряддях злочину- рук злочинця та потерпіло-
го, пошкоджень, тощо.
2.4. Предмети-речові докази, до яких треба віднести знаряддя злочину, речі, залишені пра-
вопорушником, або потерпілим, обʼєкти зі слідами нашарування фрагментів грунту, піску, рослин,

джерелом яких є безпосередньо місце, де відбувалася подія (одяг, взуття потерпілого та підозрюва-
ного, їхні особисті речі, тощо).
2.5. Сліди-документи, які можуть бути в електронному, письмовому виді та ін. Це сліди у ви-
гляді відомостей, вказаних в медичній документації, які фіксують факт виявлення тілесних ушко-
джень, травм, ран, тощо (зазначення про звернення, скарги потерпілого та злочинця, виявлені у них
тілесні ушкодження, встановлені діагнози, дані про те, яке лікування проводилось і його результа-
ти, рентген-знімки). Також до цього виду слідів можні віднести й документи, створені потерпілим
або злочинцем у звʼязку з правопорушенням.
2.6. Сліди - мікрооб’єкти, тобто утворення, відокремлені від макрооб’єктів. Це можуть бути
похідні від об’єктів природнього походження (шерсть, пух), мікрочастини від об’єктів органічного
складу (частинки деревини, рослин, сліди нашарування речовин від контакту з ними- грунту, піску,
тощо), та від штучно створених людиною обʼєктів (мікрочастинки тканини одягу, фрагменти скла,
фарби, та ін.). Дані види слідів також можуть бути виявленими на тілі, одязі потерпілого чи злочин-
ця, на знарядді кримінального правопорушення, на будь-яких предметах обстановки.
2.7. Запахові сліди можна встановити при дослідженні залишеної злочинцем особистої речі,
або предмету, який певний час у нього знаходився. Кожна людина має індивідуальний запах, який
має певну стійкість та незмінність, при цьому процес поширення даного виду слідів частіше за все
людина контролювати не в змозі. Тому використати такий вид слідів для встановлення особи пра-
вопорушника буде цілком доречним та виправданим.
2.8. Звукові сліди, а також матеріали фото- та відеозйомки. До перших можна віднести будь-
які аудіо-записи на мобільних телефонах потерпілого, підозрюваного, свідків, очевидців правопору-
шення, на яких відобразились фоноскопічні записи події злочину. Крім того, під час проведення роз-
слідування дані щодо кримінального правпорушення можна отримати з носіїв інформації- камер
відеоспостереження, якими можуть бути обладнані установи поблизу місця події, або з мобільних
телефонів учасників, свідків, очевидців. До цієї категорії також слід додати виконані потерпілим,
правопорушником фотознімки тілесних ушкоджень.
2.9. Ідеальні сліди - сліди кримінального правпорушення у свідомості потерпілого, злочинця,
свідків та інших людей. Такі сліди є вагомим доповненням до слідової картини. Джерелами ідеаль-
них слідів можуть виступати самі злочинці, потерпілі, очевидці події, родичі, сусіди, колеги по робо-
ті та навчанню злочинців та потерпілих, медичні працівники (члени бригад швидкої допомоги, пер-
сонал медичного закладу, де отримували допомогу постраждалі) тощо. Отримуються ці відомості,
на відміну від решти слідів, під час проведення допитів.
Ще одним з видів класифікацій слідів, якими небезпідставно користуються науковці є розпо-
ділення в залежності від стадії вчинення кримінального правопорушення. Адже кожній зі стадій-
приготуванню, вчиненню та приховуванню- притаманні окремі дії правопорушника, які й залиша-
ють властиві для них сліди.
Варто відзначити, що необережна форма вини злочину, що розглядається, виключає наяв-
ність слідів, які могли б утворитися при приготуванні до нього.
3. Класифікація слідів за стадіями вчинення заподіяння необережного тяжкого або середньої
тяжкості тілесного ушкодження матиме наступні види:
3.1. Сліди кримінального правопорушення, залишені під час його вчинення. Наголосимо, що
всі вищезазначені види слідів відносяться до таких, що фіксують обставини, які мали місце під час
вчинення злочину.
3.2. Сліди приховування. Слідами, утвореними в результаті дій правопорушника, направле-
них на приховування своїх злочинних дій є сліди інсценування нещасного випадку, або вчинення
злочину іншою людиною; знищення слідів кримінального правопорушення; зміна обстановки; за-
лякування потерпілого та погрози на його адресу не розголошувати дійсну інформацію про злочин.
Отже, в ході проведеного дослідження встановлено слідову картину, типову для заподіяння
необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, виокремлено в різні категорії
тілесні ушкодження, біологічні сліди, криміналістичні сліди, до складу яких віднесені зміни в речовій
обстановці, сліди-відображення, предмети-речові докази, документи, мікрообʼєкти, запахові, звукові
та ідеальні сліди, окремо розглянуті сліди в залежності від стадій кримінального правопорушення.
Визначена класифікація слідів вказаного злочину допоможе структурувати роботу слідчого,

направлену на своєчасне виявлення та фіксацію за допомогою криміналістичних прийомів і засо-

бів слідів кримінального правопорушення, що дозволить вже на початковому етапі розслідування
дослідити їх та призначити необхідні судові експертизи, встановити дані про сутність та обстави-
ни події, спосіб вчинення злочину, особу правопорушника, причинно-наслідкові звʼязки між його
діяннями та наслідками, особливості його злочинної поведінки та характеризуючі його відомості,
інформацію про його емоційний стан в момент вчинення протиправних дій, а також відомості щодо
дій потерпілого, які могли зумовити злочинні дії підозрюваного. Встановлення повної слідової кар-
тини дасть слідчому можливість отримувати об’єктивні джерела доказів, швидко орієнтуватися та
проводити розслідування якісно та вчасно.
Список бібліографічних посилань:

1. Шеремет А. П. Криміналістика : навч. посіб. 2-ге вид. Київ : Центр учб. літ., 2009. 472 с.
2. Настільна книга слідчого/ М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін.; ред.кол.: В.Я.
Тацій[та ін.]; Нац. Ун-т ”Юрид.акад. України ім.Ярослава Мудрого”. 3-тє вид., переробл. і допов.- Київ
: Вид.Дім ”Ін Юре”, 2011. 736с.
3. Павлюк О.С. Криміналістична характеристика способів приховування вбивств осіб похи-
лого віку та одиноких осіб, повʼязаних із заволодінням їх майном. Право і суспільство. 2017. №2
с.222-227.
CZU: 343.98:349.6
ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ПОДІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ, ПОВ’ЯЗАНИХ ЗІ ЗБРОЙНОЮ АГРЕСІЄЮ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ
Оксана ПЧЕЛІНА,
доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу та організації
досудового слідства факультету № 1, Харківський національний університет внутрішніх справ,
м. Харків, Україна, ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0224-1767, e-mail: pchelinaov@icloud.com
Віталій ПЧЕЛІН,
доктор юридичних наук, професор, професор кафедри поліцейської діяльності та публічного
адміністрування факультету № 3, Харківський національний університет внутрішніх справ,
м. Харків, Україна, ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9540-9084, e-mail: pchelin@me.com
Жертвами військової агресії росії стали не тільки люди, а й українське довкілля, яке безжаль-
но нищить полум’я війни. Лісові пожежі, що виникли внаслідок обстрілів окупантів, військова тех-
ніка, ракети, боєприпаси, нафтопродукти, що отруюють ґрунт та водні ресурси, викиди хімічних
речовин через обстріли промислових підприємств, ризики радіаційних аварій – ось лише невеликий
перелік загроз, які несе російська військова агресія для екології не лише України, а й всього світу [1].
Тому в державі ледь не щодня фіксують правопорушення, пов’язані з нанесенням шкоди довкіллю
внаслідок збройної агресії рф проти України [2].
Зокрема, такі діяння є кримінально караними та залежно від особливостей механізму їх
учинення підлягають кваліфікації за ст. ст. 438 або 441 Кримінального кодексу України. За наяв-
ності ознак застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, зго-
ду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, дії винних осіб треба кваліфікувати за ст.
439 КК України [3; 4, с. 3]. Так, до переліку екозлочинів, пов’язаних зі збройною агресією рф проти
України, включаються: надзвичайні ситуації, пов’язані із підривами, бомбардуванням складів па-
ливно-мастильних матеріалів, сховищ нафтопродуктів, підприємств, які можуть використовувати

небезпечні та/або хімічні речовини у виробництві; пошкодження, руйнування чи зупинка діяльно-

сті очисних споруд, що очищують стоки перед скиданням у водні об’єкти – водоканали, промислові
об’єкти; руйнування дамб полів фільтрації та витік відходів на рельєф місцевості; руйнування очис-
них або гідротехнічних споруд; займання (горіння, тління) місць видалення відходів – сміттєвих
полігонів; пошкодження ґрунтового покриву, горіння, рубка лісів – особливо на територіях приро-
до-заповідного фонду [1].
Перед Україною стоїть важливе завдання із фіксування всіх кримінальних правопорушень,
пов’язаних зі збройною агресією рф, у тому числі проти довкілля, та збирання належної, достатньої,
достовірної і допустимої доказової бази вказаних звірств для того, щоб такі діяння не залишились
непокараними, а завдана ними шкода – невідшкодованою. Одну з ключових ролей у такій діяльності
відіграють правоохоронні органи, уповноважені на виявлення, фіксування та розслідування вказа-
них кримінальних правопорушень. У першу чергу мова йде про своєчасне, ретельне й якісне дослі-
дження місця події під час розслідування злочинів проти довкілля, пов’язаних зі збройною агресією
рф проти України. Адже це дозволить зібрати сліди вказаних злочинів, установити обставини їх
учинення, визначити напрями досудового розслідування, обрати методи та способи дослідження
отриманих доказів і їх використання в доказуванні.
Насамперед варто наголосити, що першочерговою слідчою (розшуковою) дією у криміналь-
них провадженнях у сфері довкілля, яка дозволяє отримати максимум першоджерельної інформа-
ції щодо вчиненого кримінального правопорушення та має визначальне значення для подальшого
проведення досудового розслідування є огляд місця події [5, с. 117]. Більше того, проведення вказа-
ної слідчої (розшукової) дії є обов’язковим у разі наявності достатніх підстав уважати, що це дасть
можливість працівникам органу досудового розслідування виявити речові докази, зміни в навко-
лишньому середовищі й інші сліди кримінального правопорушення [6, с. 21].
Окремо зазначимо, що огляд місця події є єдиною слідчою (розшуковою) дією, проведення
якої законодавець допускає до початку досудового розслідування, тобто до відкриття криміналь-
ного провадження. Проте єдиною вимогою для такого виключення із правил є наявність невід-
кладних випадків (ч. 3 ст. 214, п. 1 ч. 1 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК)
України) [7]. У зв’язку з чим найчастіше огляд місця події проводиться на підставі надходження до
правоохоронного органу звернення (заяви/повідомлення про вчинення кримінального правопору-
шення) або самостійного його виявлення прокурором, слідчим, дізнавачем. Якщо вести мову про
досліджувану категорію злочинів, то, зазвичай, огляд місця події проводиться на підставі повідо-
млень про артилерійський обстріл або ракетний удар окремих об’єктів цивільної, часто критичної,
інфраструктури. Відповідно межі та завдання огляду місця події в таких випадках обов’язково по-
винні визначатися з урахуванням типу об’єкта цивільної інфраструктури, способів і засобів нападу
на такі об’єкти, характеру та масштабів наслідків такого нападу.
Зокрема, одним із основних завдань огляду місця події під час розслідування злочинів проти
довкілля, пов’язаних зі збройною агресією рф проти України, є встановлення обставин і збирання
слідів, які в подальшому дозволять проаналізувати співрозмірність вчиненого державою-агресором
нападу і спричинених наслідків та дійти висновку про непропорційність атаки з огляду на масштаб-
ну шкоду, завдану довкіллю. Разом із тим під час огляду місця події у досліджуваній категорії право-
порушень слід установлювати: стан природного середовища до початку збройного конфлікту, його
характеристики та відмітні особливості; характеристику дій сторони збройного конфлікту (засіб
або метод ведення війни; сфера його дії; статус об’єкта, який містить небезпечні сили та на який
було здійснено напад; характеристики небезпечних речовин, які були використані під час нападу
або які вивільнилися внаслідок нападу); наслідки збройної агресії (зміну стану природного середо-
вища та прогнозований негативний вплив унаслідок такої зміни) [8].
Огляд місця події проводиться слідчою-оперативною групою, до складу якої обов’язково вар-
то включати спеціалістів, адже потрібно виявити та детально зафіксувати слідову картину, яка доз-
воляє кваліфікувати діяння як злочин проти довкілля, який пов’язаний зі збройною агресією рф
проти України. При цьому фах спеціаліста обирається залежно від характеру події кримінального
правопорушення та її наслідків. Приміром, в якості спеціалістів до проведення огляду місця під час
розслідування зазначеної категорії злочинів залучаються представники: Держекоінспекції – з ме-
тою вилучення зразків ґрунту для проведення лабораторних досліджень щодо забруднення внас-

лідок вибуху; експертів-вибухотехніків Українського науково-дослідного інституту спеціальної

техніки та судових експертиз СБУ з метою перевірки території на предмет наявності небезпечних
вибухових предметів; Міноборони, Збройних сил України – з метою огляду місця попадання раке-
ти та встановлення можливого місця її запуску та траєкторії польоту; ДСНС – з метою надання по-
яснень щодо часу горіння небезпечних речовин і місця поширення пожежі, забруднення повітря
або ґрунту важкими металами; Держгеокадастру – з метою встановлення земельної ділянки, яка
зазнала забруднення, її меж, координат, площі; сертифікованих геодезистів – з метою вимірюван-
ня на місці точної площі земельної ділянки, яку забруднено; Держпродспоживслужби – у випадку
загибелі або захворювання тварин і рослин, забруднення водойм; МОЗ – у випадку хімічного чи бі-
ологічного забрудненням ґрунтів або повітря; Держлісагентства – забруднення радіонуклідами чи
токсичними речовинами лісового ґрунту, знищення або пошкодження лісу [4, с. 16–17].
Серед особливостей дослідження місця події під час розслідування злочинів проти довкілля,
пов’язаних зі збройною агресією рф проти України, також слід відзначити те, що потрібно фіксу-
вати слідову інформацію, яка не тільки вказує на напрям, звідки вівся артилерійський обстріл чи
запущено ракету(-и), тип використаного агресором озброєння, характеристику об’єктів цивільної
інфраструктури, які обстріляно чи по яким завдано ракетного удару, та завданих їм ушкоджень, а й
установлює факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, їх характер і міру. З
цією ціллю під час проведення огляду місця події варто звертати увагу й фіксувати в протоколі та
за допомогою технічних засобів наявність у повітрі специфічних запахів і туманності; стан рослин у
зоні ураження; стан води (наприклад, її каламутність) у водоймі, наявність у ньому сторонніх пред-
метів, масляних плям; наявність і кількість трупів тварин, риб тощо. При цьому рекомендується
відбирати у спеціалістів письмові пояснення та долучати їх в якості додатків до протоколу огляду
місця події (п. 2 ч. 2 ст. 105 КПК України) [7]. Крім того, до протоколу огляду місця події під час
розслідування досліджуваних кримінальних правопорушень приєднуються копії акта відбору проб
ґрунту; інформацію про квадрокоптер, який використовувався для огляду території (документи
щодо правомірності його використання, зокрема сертифікат, а також фото- та/або відеоматеріали
виконаної ним зйомки); акт про пожежу та звіт; план-схему земельної ділянки із зазначенням точ-
них координат та площі; попередній розрахунок збитків; носії даних; висновки спеціалістів-вибу-
хотехніків про засоби ураження [4, с. 18]; інфографіки про якість повітря, радіаційний фон, пожежі,
сформована за даними про забруднення з екологічного чат-боту «SaveEcoBot».
Отже, огляд місця події під час розслідування злочинів проти довкілля, пов’язаних зі зброй-
ною агресією рф проти України, є досить трудомісткою процесуальною дією, оскільки: місце події є
велике за своїми обсягами; наслідки збройного нападу теж є масштабними; учасники слідчо-опера-
тивної групи, яка проводить цю дію, наражаються на небезпеку (через пожежі, що виникли внаслі-
док збройного нападу; можливість детонації ворожих снарядів; ризики повторних обстрілів/ударів
і т. п.); потрібні спеціальні знання та належне матеріально-технічне оснащення для своєчасного ви-
явлення, правильного фіксування, вилучення та упакування слідової інформації, збирання зразків
для експертизи; тощо. Від повноти й якості дослідження місця події в ході його огляду напряму
залежать подальше використання можливостей судових експертиз, з’ясування та доказування на-
слідків злочинів проти довкілля та їх причинного зв’язку зі збройною агресією рф, установлення
розміру завданих екосистемі України збитків і ефективність досудового розслідування злочинів
проти довкілля, пов’язаних зі збройною агресією рф проти України взагалі.

1. Зупинити екоцид в Україні зможемо лише за підтримки всієї світової спільноти – в цьому
впевнені у Комітеті з питань бюджету. Верховна Рада України. Офіційний вебпортал парламенту
України. URL: https://www.rada.gov.ua/news/razom/224071.html.
2. Особливості розслідування злочинів проти довкілля обговорили на семінарі в Закарпат-
ській обласній прокуратурі. Закарпатська обласна прокуратура. URL: https://bit.ly/3mFjP3G.
3. Кримінальний кодекс України: закон України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ. Відомості Верхов-
ної Ради України. 2001. № 25–26. Ст. 131.
4. Пам’ятка щодо особливостей розслідування посягань на довкілля в умовах збройного кон-
флікту. Київ: Офіс Генерального прокурора, Тренінговий центр прокурорів України, 2022. 32 с.

5. Місюра Л.Ю. Діяльність прокурора під час огляду місця події на досудовому розслідуванні
кримінальних правопорушень проти довкілля. Європейські перспективи. 2019. № 1. С. 116–121.
6. Криміналістика: підручник / за ред. В.Ю. Шепітька. К.: Ін Юре, 2003. 684 с.
7. Кримінальний процесуальний кодекс України: закон України від 13.04.2012 № 4651-VІ. Ві-
домості Верховної Ради України. 2013. № 9–10, № 11–12, № 13. Ст. 88.
8. Лисенко М., Павлюк А. Заборонені методи ведення війни. Спричинення шкоди природному
середовищу чи об’єктам, які містять небезпечні сили. JustTalk. URL: https://bit.ly/3njZ65Z.
CZU: 343.982
ПРОБЛЕМИ ВИЯВЛЕННЯ СЛІДІВ ДАКТИЛОСКОПІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ ПІД ЧАС ОГ-

ЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ
Альона РУБЛЕНКО
старша судова експертка сектору дактилоскопічних досліджень відділу криміналістичних видів
досліджень Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України,
м. Дніпро, Україна
Альона ЯСЕНОК
судова експертка сектору дактилоскопічних досліджень відділу
криміналістичного видів досліджень Луганського науково-дослідного експертно-криміналістич-
ного центру МВС України, м. Дніпро, Україна
Якісне проведення огляду місця події є необхідною передумовою подальшого успіш-

ного розкриття та розслідування будь-якого злочину, оскільки саме в ході цієї слідчої дії
виявляються сліди злочину й інші речові докази, здійснюється аналіз важливих обставин
злочину та фіксація доказової інформації. У різні часи вказана проблематика привертала
увагу як зарубіжних, так і вітчизняних учених. Це пояснюється як потребами практики,
обумовленими розповсюдженістю вказаного виду слідів, так і інтересом теорії криміналіс-
тики, обумовленим розвитком науково-технічного прогресу.
Спеціаліст-криміналіст, який бере участь в огляді місця події, має виконувати вели-
чезний обсяг роботи: він здійснює фото - та відеофіксацію місця події; виявляє та вилучає
матеріальні об’єкти, які несуть в собі слідову інформацію вчиненого правопорушення, упа-
ковує їх; за потреби проводить експрес-аналіз вилучених об’єктів; допомагає слідчому з
описом об’єктів у протоколі, на основі отриманої інформації моделює механізм вчинення
кримінального правопорушення тощо [3, с.20-21].
Сліди папілярних узорів рук, що залишаються на місці скоєння злочину, є найбільш
поширеним і цінним джерелом інформації про особу злочинця. Перспектива криміналіс-
тичних досліджень слідів дактилоскопічного походження, в першу чергу, залежить від ква-
ліфікованої роботи з такими слідами на місці події. Велике значення для подальшого їх
дослідження має правильно зафіксовані і вилучені з місця події сліди рук, які в подальшо-
му дають можливість розкрити злочин. На подальшу якість встановлення інформації дак-
тилоскопічного походження впливають застосовані на місці події методи виявлення слідів
рук. З метою забезпечення перспективи подальшого експертного дослідження та іденти-
фікації особи під час роботи зі слідами рук на місці події необхідно дотримуватися певних

правил та рекомендацій. Особливу увагу слід привертати саме до роботи з об’єктами, які
можуть містити інформацію дактилоскопічного походження. Також важливе значення має
процес упакування та вилучення таких слідів. Так, під час упакування зі слідами дакти-
лоскопічного походження криміналісти повинні обмежити можливість їх пошкодження
шляхом контакту з упаковкою та під час транспортування [2, с.83, 84].
Перелік недоліків під час виявлення, фіксації та вилучення слідів папілярних узорів
рук досить великий. З них можна виділити ті, які зустрічаються найчастіше: 1) не продума-
ний пошук слідів дактилоскопічного характеру; 2) використання дактилоскопічного поро-
шка без попередньої перевірки ефективності його роботи на цій поверхні, внаслідок чого
втрачається можливість виявити сліди рук за допомогою інших порошків чи інших мето-
дів виявлення; 3) використання дактилоскопічного порошка із простроченим терміном
зберігання або з неналежними умовами зберігання, такий порошок втрачає необхідні адге-
зійні властивості; 4) спроби виявити сліди рук за допомогою магнітних дактилоскопічних
порошків на металевих поверхнях; 5) відмова від спроб виявити сліди рук на забруднених
предметах, що перебували в несприятливих умовах (у значній вологості, при високій чи
низькій температурі повітря, під дощем чи іншими опадами тощо), адже існують методи
виявлення слідів пальців рук на забруднених та вологих поверхнях; 7) ігнорування реко-
мендацій щодо вилучення слідів рук разом із предметом слідоносієм, копіювання слідів
на місці події повинно проводитися у випадках, коли неможливо вилучити сам предмет
або коли є небезпека пошкодити слід під час вилучення; 8) порушення правил упакування
предметів, на яких є сліди рук або передбачається їх наявність.
Указані недоліки в роботі зі слідами дактилоскопічного походження обумовлюють-
ся різними причинами: інтенсивним режимом роботи на місці події, неналежним техні-
ко-криміналістичним забезпеченням правоохоронних органів, браком кадрів, низьким
рівнем кваліфікації криміналістів, халатністю під час виконання посадових обов’язків від-
повідальними особами тощо. Вирішити ці проблеми можливо, але із застосуванням комп-
лексного підходу до вдосконалення роботи правоохоронних органів та підвищенням рівня
підготовки інспекторів-криміналістів, адже саме від них залежить якість первинної робо-
ти зі слідами. В програмах підготовки криміналістів повинна приділятись особлива увага
роботі зі слідами папілярних узорів рук під час огляду місця події. На курсах підвищення
кваліфікації вказаних спеціалістів повинні не лише викладатися дисципліни щодо роботи
з такими слідами, а й розглядатися новітні досягнення науки і техніки в галузі дактилоско-
пії [1, с.127-130].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бдайцієва Х. М. Використання слідів дактилоскопічного походження в процесі до-
казування по кримінальному провадженні // Теоретичні питання юриспруденції і пробле-
ми правозастосування: виклики ХХІ століття: матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (м.
Харків, 19 черв. 2020 р.) / Наук.-дослід. ін-т публічної політики і соц. наук. Харків, 2020. с.
127-130.
https://library.pp-ss.pro/index.php/ndippsn_20200619/article/view/bdaitsiieva.
2. Благута Р. І., Мовчан А. В.. Новітні технології у розслідуванні злочинів: сучасний
стан і проблеми використання. Монографія. Львів. 2020 р. с. 83, 84. http://dspace.lvduvs.edu.
ua/handle/1234567890/3337/
3. Волкова А. Е. Підвищення ефективності використання спеціальних знань у розслі-
дуванні кримінальних правопорушень: організаційно-правовий аспект. Кримінальний віс-
ник №1 (37) 2022. с.20, 21.
DOI: https://doi.org/10.37025/1992-4437/2022-37-1-18.

CZU: 343.982
УЧАСТЬ СПЕЦІАЛІСТА ЯК СКЛАДОВА ЯКІСНОГО ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ В ПОШУКУ СЛІ-

ДІВ ДАКТИЛОСКОПІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Андрій Миколайович ЛИС

заступник завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Тернопільського науково-до-
слідного експертно-криміналістичного
центру МВС України
Вікторія Володимирівна ГРАБОВСЬКА
судовий експерт сектору досліджень у сфері інформаційних технологій Тернопільський науко-
во-дослідний експертно-криміналістичний
центр МВС України
Найбільш поширеними слідчими (розшуковими) діями, при проведенні яких залучається спе-
ціаліст, у кримінальних провадженнях є огляд (ст. 237 КПК України) [1].
Суть огляду полягає в безпосередньому сприйманні обстановки місця події, вивченні та до-
слідженні матеріальних джерел доказової інформації.
Якісне проведення огляду місця події є необхідною передумовою подальшого успішного роз-
криття та розслідування будь-якого правопорушення, оскільки саме в ході цієї слідчої дії виявля-
ються сліди злочину та інші речові докази, здійснюється аналіз важливих обставин правопорушен-
ня та фіксація доказової інформації, що в свою чергу впливає на проведення судових експертиз з
відповідної галузі.
Практика розслідування правопорушень свідчить про те, що в більшості випадків на місці
події залишаються сліди дактилоскопічного походження. Можливість їх використання в процесі до-
казування у кримінальному провадженні визначається правильними діями слідчого та залучених
фахівців, пов’язаними із виявленням, фіксацією та вилученням цих слідів, а також результатами
експертних досліджень.
Розслідування кримінальних правопорушень на даному етапі розвитку науки і техніки прак-
тично неможливе без застосування спеціальних знань, які застосовуються, як правило, у формі про-
ведення різноманітних судових експертиз, що є найбільш вагомою та кваліфікованою формою ви-
користання спеціальних знань у процесі доказування обставин правопорушення.
Залучення спеціалістів, судових експертів та спеціалізованої пересувної лабораторії Експерт-
ної служби МВС має на меті застосування спеціальних знань, науково-технічних засобів, криміна-
лістичних правил поводження з матеріальними джерелами доказової інформації, їх упакування,
зберігання та транспортування, що забезпечить збереження слідової інформації для можливого
подальшого проведення дактилоскопічної експертизи та інших видів дослідження, передбачено
наказом МВС України № 1339 від 03.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок залучення
працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби МВС України як спеціа-
лістів для участі в проведенні огляду місця події» [2].
Залучення спеціаліста – це не лише доцільна форма застосування спеціальних знань і техніч-
них засобів під час провадження огляду місця події, це також гарантія якісного виконання слідчим
своїх професійних обов’язків у конкретних умовах.
Робота спеціаліста під час огляду місця події може полягати в наступному: а) визначення
напряму пошуку предметів та слідосприймаючих поверхонь, на яких можна виявити та вилучити
сліди рук правопорушника; б) проведення попереднього огляду слідів рук на місці події та надання
орієнтувальної інформації стосовно правопорушника з метою організації переслідування за гаря-
чими слідами або інших оперативних заходів; в) дослідження вилучених на місці події слідів рук та
об’єктів, на яких вони можуть знаходитися, у межах подальшого проведення експертизи; г) застосу-
вання технічних засобів під час вилучення зразків і їх пакування; д) надання консультацій із питань
кількості, способу відібрання, якості зразків тощо [3].

Варто пам’ятати, що можуть виникати обставини, які не дозволяють вилучати об’єкти-носії

слідової інформації для наступного дослідження в лабораторних умовах. У такому випадку прово-
диться виявлення та вилучення слідів папілярних узорів на місці події, вживають заходів для отри-
мання копій або зліпків слідів , про що вказується у протоколі огляду.
На якість проведення огляду місця події суттєво впливає володіння теоретичною базою та
практичними навичками роботи зі слідовою інформацією, вміння правильно упакувати об’єкти до-
слідження з використанням сучасних технологій.
Результатом якісного огляду місця події має бути правильно складений протокол, в якому
докладно описуються виявлені та вилучені сліди, особливості слідосприймаючого об’єкта, технічні
прийоми і засоби, які застосовувалися при виявленні та вилученні об’єктів. Важливе значення для
подальшого проведення дослідження мають відомості про форму, розміри, загальні ознаки папі-
лярних візерунків, спосіб їх закріплення та вилучення.
Дотримання усіх вимог щодо виявлення, вилучення та особливо упакування слідів папіляр-
них візерунків та об’єктів носіїв під час огляду місця події, потрібне не лише для збереження слідо-
вої інформації, а й для забезпечення її доказової ваги.
На підставі викладеного, можна підсумувати, що успішний пошук слідів рук займає важливе
місце при проведенні огляду місця події та залежить від вирішення організаційних питань підго-
товки до його проведення. Пояснюється це тим, що виявлення таких слідів безперечно свідчить про
факт перебування особи на місці вчинення правопорушення. А дотримання правил і рекомендацій
свідчить про якісний огляд місця події, що в свою чергу істотно впливає на повноту і послідовність
використання дактилоскопічної інформації під час проведення експертного дослідження, а також
при розкритті, розслідуванні правопорушення і встановлення правопорушника [4].

1. Кримінальний Процесуальний Кодекс України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
2. Наказ МВС України № 1339 від 03.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок залучення пра-
цівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби МВС України як спеціалістів
для участі в проведенні огляду місця події» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1392-15
3. Shcherbakovskyi M. H. Prymenenye spetsyalnыkh znanyi pry raskrыtyy y rassledovanyy prestuplenyi:
[ucheb. posobye] [Application of special knowledge in the disclosure and investigation of crimes: [study.
allowance]] / M. H. Shcherbakovskyi, A. A. Kravchenko. Kharkov: Un-t vnutr. del, 1999. 78 s.
4. Литовський О.Г., Шевченко С.М.,«Молодий вчений» No 5 (93) травень, 2021 р.ст. 322, DOI: https://
doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-61
CZU: 343.1:343.9
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ В УМОВАХ ВОЄН-

НОГО СТАНУ
Валерія МАЛЯРОВА
доктор юридичних наук, професор кафедри криміналістики, судової експертології
та домедичної підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ
ORCID: http://orcid.org/0000-0002-0766-0752
valeriya0415@gmail.com
Початок повномасштабних військових дій на території України спричинив драматичні та не-

рідко й трагічні наслідки не тільки для всього суспільства і держави в цілому, а й для кожної окремої

родини. Це, безумовно, позначилося на всіх без винятку сферах життя громадянського суспільства
України та зажадало від держави своєчасної та адекватної реакції на виклики воєнного часу, у тому
числі у галузі кримінального процесуального законодавства.
Йдеться про зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які були внесені до
Закону № 2201-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удо-
сконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану». Відповідно
до цього законодавчого акту зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану
повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч. 1 ст. 7 КПК,
але з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених у розділі IX-I
«Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану». Зако-
нодавцем змінено назву розділу IX-І КПК України на «Особливий режим досудового розслідування,
судового розгляду в умовах воєнного стану». Також доповнено ст. 615 КПК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України законодавець істотно розширив повноваження прокурора
шляхом делегування йому окремих повноважень слідчого судді щодо вирішення низки питань у
разі відсутності об’єктивної можливості виконання слідчим суддею повноважень. Це стосується
і проведення слідчих (розшукових) дій, які пов’язані з обмеженням конституційних прав учасни-
ків кримінального провадження. А саме: проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 233
КПК України), обшуку (ст.ст. 234, 235 КПК України) і тимчасового доступу до речей і документів (ст.
ст. 163, 164 КПК України).
При проведенні обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи, якщо
залучення понятих є об’єктивно неможливим або пов’язано з потенційною небезпекою для їхнього
життя чи здоров’я, відповідні слідчі (розшукові) дії проводяться без залучення понятих. У такому
разі хід і результати проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи
в обов’язковому порядку фіксуються доступними технічними засобами шляхом здійснення безпе-
рервного відеозапису.
У свою чергу, законодавцем у абзаці 2 п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України передбачено вилучення з
ч. 1 ст. 106 КПК України обов’язку щодо складання слідчим або прокурором, які проводять відповід-
ну слідчу (розшукову) дію, протоколу під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
Надано можливість технічної фіксації слідчих (розшукових) дій доступними технічними засобами
з подальшим складанням протоколу не пізніше 72 годин з моменту завершення означеної проце-
суальної дії, у випадках, коли відсутня можливість складання процесуальних документів про хід та
результати слідчих дій або інших процесуальних дій.
Згідно ст. 615 КПК України законодавець надав можливість слідчим та прокурорам в умовах
воєнного стану проводити слідчі (розшукові) дії цілодобово. Мається на увазі, що згідно з п. 4 ст.
223 КПК України проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (із 22-ої години до 6-ої години)
можливо тільки у невідкладних випадках. А саме, коли затримка з їх проведенням може призвести
до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. А також в умовах воєнного
стану у порядку, встановленому ст. 615 КПК. Таким чином, внесеними змінами законодавець надав
можливість слідчим та прокурорам в умовах воєнного стану проводити слідчі (розшукові) дії ці-
лодобово.
Під час проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи, якщо
залучення понятих є об’єктивно неможливим або пов’язане з потенційною небезпекою для їхнього
життя чи здоров’я, відповідні слідчі (розшукові) дії проводяться без залучення понятих. У такому
разі хід і результати проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи
в обов’язковому порядку фіксуються доступними технічними засобами шляхом здійснення безпе-
рервного відеозапису. Розглянуті зміни, внесені до КПК у зв›язку із запровадженням воєнного ста-
ну, безсумнівно вплинуть на тактику проведення окремих слідчих (розшукових) дій.
З урахуванням завдань, що вирішуються в ході обшуку, традиційно розрізняють чотири по-
слідовні стадії слідчої (розшукової) дії: попередні заходи на місці обшуку (попередня стадія); за-
гальний огляд обшукуваного об’єкта (оглядова стадія); детальне обстеження і конкретизований
пошук (детальна стадія); стадія фіксації результатів обшуку.
На всіх стадіях обшуку потрібно враховувати слідчу ситуацію, що склалася на даному етапі
розслідування. Необхідно мати на увазі, що зазвичай слідча ситуація в умовах військового стану

є складною та конфліктною. Це обумовлено загальною напругою у суспільстві в цілому і в кожної

окремої родині внаслідок військових дій.
При плануванні обшуку та виборі тактики його проведення слідчий обов›язково повинен
враховувати той факт, що війна тією чи іншою мірою вплинула на багато факторів (об›єктивних та
суб›єктивних) які визначають особистість людини, на її свідомість і самосвідомість. Тяжкості війни
вплинули на всі аспекти людського життя, особливо це стосується психологічної витривалості та
терпимості особистості. Це стосується не тільки обшукуваної особи та її близьких, а й членів слід-
чо-оперативної групи та присутніх.
Слід зазначити, що за всієї своєчасності та актуальності ухвалених, у зв’язку із запроваджен-
ням військового стану, змін та доповнень у Кримінальний процесуальний кодекс України, на прак-
тиці їх реалізація є вкрай неоднозначною, оскільки можливість захисту осіб, у яких проводиться об-
шук, зводиться практично нанівець. Адже питання щодо участі адвоката при проведенні обшуку у
нічний час доби (під час комендантської години) є проблематичним, оскільки забезпечити присут-
ність адвоката у проведенні слідчої (розшукової) дії під час комендантської години дуже складно.
Отже, слідчий повинен чітко розуміти зазначені проблеми та враховувати їх при виборі так-
тики проведення окремої слідчої (розшукової) щоб змінити складну конфліктну слідчу ситуацію на
сприятливішу для розслідування з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслі-
дування в особливих умовах, обумовлених воєнним станом.
Список бібліографічних посилань

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України Законом №
4651 – VI від 13.04.2012 р. Чинна редакція 12.01.2023 URL: https://ips.ligazakon.net/document/
T124651?an=1
2. Закон України від 14.04.2022 № 2201-IX,
«Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення
порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» URL: https://ips.
ligazakon.net/document/T222201?an=1
3. Криміналістика: підручник: у 2 т. / [А.Ф. Волобуєв, М.В. Даньшин, А.В. Іщенко та ін.] ; за заг. ред.
А.Ф. Волобуєва, Р.Л. Степанюка, В.О. Малярової ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Хар-
ків, 2017. – 384 с.
4. Ташматов В. А. Проникнення до житла чи іншого володіння особи як превентивний поліцей-
ський захід. Південноукраїнський правничий часопис. – 2016. № 1. – С. 108-112. – URL: http://
nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_1_35
5. Невідкладні випадки проникнення до житла чи іншого володіння особи у кримінальному про-
вадженні. Судова апеляція. – 2014. № 3. С. 40-46. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Suap_2014_3_8
CZU: 343.32(477)
ЗАСТОСУВАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ

РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВИКОРИСТАННЯМ ВИБУХОВИХ МАТЕРІ-
АЛІВ (ПРИСТРОЇВ) ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Ярослав Володимирович ФУРМАН

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії з проблем криміналістичного забезпечення та судової експер-
тології, навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ
Протидія кримінальним правопорушенням під час бойових дій з боку російської федерації є

одним із важливих напрямів діяльності держави. Тому на сучасному етапі органи державної влади й
уряд України вимагають постійного вдосконалення роботи правоохоронних органів.
Протягом останніх років учені-криміналісти та співробітники органів правопорядку вказу-
ють на низький рівень оснащення органів правопорядку новими науково-технічними засобами та
інноваційними продуктами [1]. За останні роки в Україні істотно збільшилась кількість злочинів,
які вчиняються з допомогою вибухових матеріалів (пристроїв). Застосування вибухових матеріалів
(пристроїв) відрізняється від інших протиправних дій особливою жорстокістю, направленістю про-
ти життя людей, приватної та державної власності, об’єктів господарського значення. Вони спри-
чиняють не лише матеріальні збитки, а й моральну і політичну шкоду суспільству, ускладнюють та
дестабілізують оперативний стан в державі.
Статистичні показники злочинів, які вчинюються із застосуванням вибухових матеріалів
(пристроїв), є невтішними: майже в кожній державі світу фіксується ріст даної категорії злочинів,
збільшується число загиблих та постраждалих в результаті вибухів, особливо це стосується Украї-
ни, на території якої відбуваються активні бойові дії. Згідно зі статистичними даними Генеральної
прокуратури України: в Україні спостерігається збільшення кількості тяжких та особливо тяжких
злочинів, які вчиняються з використанням зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухо-
вих пристроїв [2].
У криміналістиці науково-технічними засобами є «розроблені з орієнтацією на потреби слід-
чої, експертної, судової та оперативно-розшукової практики прилади, пристосування та матеріали,
які використовуються для збирання, дослідження та використання доказів або створення умов, що
ускладнюють вчинення злочинів»[3]. Такими засобами є прилади, апаратура, обладнання, інстру-
менти, матеріали, спеціалізовані комплекти техніко-криміналістичних засобів тощо.
Однак аналіз численних публікацій щодо використання науково-технічних засобів показав,
що проблеми безпосереднього розроблення та впровадження науково-технічних засобів, що вико-
ристовуються при розслідуванні злочинів, пов’язаних з використанням вибухових матеріалів (при-
строїв) не достатньо висвітлені в наукових публікаціях. У даних публікаціях вкрай рідко містять-
ся докладні описи конкретних новітніх технічних засобів та інноваційних продуктів, методики їх
практичного застосування. Також відсутній аналіз вірогідності появи помилок щодо використання
приладів при вимірах окремих показників. Тобто науковці недостатню увагу приділяють експери-
ментальній роботі та розробленню реальних інноваційних продуктів для їх використання у роботі
вибухотехнічних підрозділів Національної поліції України.
Дослідження матеріалів 237 кримінальних проваджень дозволило виокремити низку про-
блем, що обумовили низький рівень використання науково-технічних засобів та інноваційних
продуктів при провадженні слідчих (розшукових) дій. Так, установлено відсутність оновлення тех-
ніко-криміналістичних засобів; втрату професійного ядра співробітників слідчого апарату і опера-
тивних підрозділів Національної поліції України; недостатність наявних тактичних засобів здійс-
нення слідчої діяльності в сучасних умовах; складнощі у залученні спеціалістів різних експертних
спеціальностей до участі у слідчих (розшукових) діях; наявність проблем взаємодії слідчого з обі-
знаними особами; недостатність інформації про розслідувану подію через перевантаженість слід-
чих і нестачу часу; недостатність надійних джерел отримання інформації; наявність протидії роз-
слідуванню з боку зацікавлених осіб та ін.
Підвищення ефективності розслідування даної категорії кримінальних правопорушень не-
можливо без використання останніх досягнень науки і техніки, у зв’язку з цим особливого значення
набуває розробка способів реалізації науково-технічних досягнень у протидії злочинності, розши-
рення можливостей використання їх у процесі розслідування і запобіганні кримінальним правопо-
рушенням. Нині значно зросли можливості науки і техніки, що є важливим резервом підвищення
ефективності діяльності правоохоронних органів. Сучасні науково-технічні досягнення розроблені
та запатентовані Національною академією внутрішніх справ зумовили розвиток теоретичних та
практичних основ використання науково-технічних засобів, розширили можливості кримінального
судочинства щодо ефективного та всебічного судового розслідування кримінальних проваджень.

Так у 2018 році авторським колективом Національної академії внутрішніх справ (Ю.Ю. Орлов,
К.С. Золотухін, В.К. Гончар, Я.В. Фурман, Ю.П. Приходько, Д.В. Дерігін), створено та запатентовано
“Пристрій пошуковий вибухотехнічний”[4, 5, с. 40], який призначений для огляду об’єктів у важ-
кодоступних місцях, що складається з штанги, на якій змонтована ручка, оглядове дзеркало, яке
відрізняється тим, що оглядовою частиною дзеркала служить чорна глянцева поверхня дзеркала,
протилежна частина дзеркальна, кріплення дзеркала до штанги має згин.
Рис. Експериментальний зразок винаходу
Корисна модель відноситься до оборонної сфери, до області виявлення боєприпасів з натяж-

ними або обривними датчиками.
Підсумовуючи викладене слід зазначити, що подолання існуючих проблем розроблення
і впровадження науково-технічних засобів у практику протидії злочинності є можливим шляхом
впровадження інновацій у навчальний процес всіх рівнів освіти та практичну діяльність правоохо-
ронних органів за умови системної державної підтримки, яка передбачає тісну співпрацю розробни-
ків і користувачів інноваційних продуктів та державне фінансування процесів розроблення і впро-
вадження інновацій у практику протидії злочинності.
Список використаних джерел:

1. Інноваційні засади техніко-криміналістичного забезпечення діяльності органів кримінальної
юстиції : монографія / кол. авт.: В. Ю. Шепітько, В. А. Журавель, Г. К. Авдєєва та ін.; за заг. ред. В.
Ю. Шепітька, В. А. Журавля. Харків : Апостіль, 2017. 238 с.
2. Статистична інформація про стан злочинності та результати прокурорсько-слідчої діяльності.
URL: https://old.gp.gov.ua/ua/statinfo.html.
3. Криміналістика : підручник : у 2 т. Т. 1 / В. Ю. Шепітько, В. А. Журавель, В. О. Коновалова та ін.; за
ред. В. Ю. Шепітька. Харків : Право, 2019. С. 38.
4. Патент на корисну модель № 122401. Пристрій пошуковий вибухотехнічний / Ю. Ю. Орлов, К.

С. Золотухін, В. К. Гончар, Я. В. Фурман, Ю. П. Приходько, Д. В. Дерігін; Нац. акад. внутр. справ. №

122401; заяв. від 13.06.2017 ; зареєстр. 10.01.2018.
5. Я. В. Фурман, В. В. Юсупов, Ю. П. Приходько, І. М. Максимчук. Огляд науково-технічних засобів, що
використовуються при розслідуванні злочинів, пов’язаних з використанням вибухових матеріа-
лів (пристроїв). Довідкове видання. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2020. 64 с.
CZU: 343.123.1
ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДІВ, ЩО ПРОВОДЯТЬСЯ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНО-

ГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА ПРАЦІВНИКА ПРАВООХОРОННОГО
ОРГАНУ
Алла ЧИЖ
аспірант відділу організації освітньо-наукової підготовки Харківського національного
університету внутрішніх справ, Київ, Україна, аlla_988@ukr.net
Досить поширеною формою протидії законній діяльності працівників правоохоронних орга-

нів є здійснення щодо них кримінальних правопорушень. Одним з таких, за який у кримінальному
законодавстві України передбачено відповідальність є умисне знищення або пошкодження майна
працівника правоохоронного органу (стаття 347 Кримінального кодексу України).
Під час розслідування кримінальних правопорушень цієї категорії слідчі проводять досить
велику кількість процесуальних дій. Як правило, найбільш результативними є огляди. Водночас
вони ж є одними з найбільш складних, адже є тривалими, передбачають виконання вагомого комп-
лексу завдань, потребують застосування різноманітних техніко-криміналістичних засобів, пов’яза-
ні з залученням додаткових учасників тощо.
Одним з різновидів огляду є огляд місця події, який відповідно до положень чинного кримі-
нального процесуального законодавства України може здійснюватися до початку кримінального
провадження, зокрема до внесення відомостей про виявлені ознаки кримінального правопорушен-
ня до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Об’єктами огляду місця події під час розслідування умисного знищення або пошкодження майна
працівника правоохоронного органу найчастіше стають: 1) нежитлові приміщення, а саме: приміщення
підприємств, установ, організацій, де працівники правоохоронних органів реалізовували правоохоронні
функції та під час чого щодо них було вчинено посягання у вигляді пошкодження особистого чи службо-
вого майна або його знищення; 2) ділянки місцевості, автодоріг тощо; 3) транспортні засоби та ін.
Під час огляду нежитлових приміщень фіксується обстановка, що склалася після вчинення зло-
чину. Як свідчить проведений нами аналіз слідчої та судової практики, до таких оглядів слідчими залу-
чаються потерпілі, які не тільки сприяють визначенню конкретного місця, де відбувалася реалізація
злочинного умислу, знаходилося майно, що належить їм на праві приватної власності або перебувало
у службовому використанні, але й можуть вказати на місце, де могли бути залишені сліди, що вини-
кли під час учинення злочину або розміщено предмети чи їх фрагменти, що використовувалися як
знаряддя вчинення кримінального правопорушення. У подальшому такі сліди фіксуються засобами
фотозйомки, здійснюється їх опис в протоколі, вони вилучаються та пакуються з дотриманням ряду
вимог, які висуваються до відповідного об’єкта. Такий же комплекс дій проводиться і щодо предметів,
які є предметом посягання або могли на собі зберегти сліди вчинення кримінального правопорушен-
ня, тобто за своїми ознаками відповідають критеріям, що висуваються до речових доказів.
Досить поширеним об’єктом огляду у кримінальних правопорушеннях досліджуваної катего-
рії є транспортні засоби. За результатами аналізу слідчої та судової практики доходимо висновку,
що вони є найпоширенішим предметом посягання у випадку вчинення умисного знищення або по-

шкодження майна працівника правоохоронного органу.

Під час реалізації злочинного умислу, спрямованого на умисне знищення або пошкодження тран-
спортного засобу працівника правоохоронного органу злочинці вдаються до дій різного характеру.
Розповсюдженим є здійснення умисних наїздів на транспортні засоби. Так, у справі, що розглядалася
Сарненським районним судом Рівненської області установлено, що обвинувачений, за допомогою трак-
тору марки «Т-40», умисно, з метою завдання шкоди працівникам правоохоронних органів – Державної
лісової охорони України, здійснив наїзд на службовий автомобіль марки «ВАЗ- 2121», що знаходився в
службовому користуванні потерпілого, внаслідок чого останній зазнав механічних пошкоджень [1].
У справі, що розглядалася Великомихайлівським районним судом Одеської області, обвинува-
чена пошкодила автомобіль працівників правоохоронних органів, які прибули до її домоволодіння з
метою затримати її сина, шляхом нанесення ударів сокирою по кузову автомобіля [2].
Відповідно до обставин справи, що розглядалася Рахівським районним судом Закарпатської
області, обвинувачений при затриманні та поміщенні в службовий автомобіль, умисно, одним уда-
ром лівої ноги вибив заднє бокове скло в службовому автомобілі «ВАЗ 21214», а кількома ударами
правої ноги пошкодив кермо, та розбив скло на екрані службового планшету «Lenovo dolby се0700»,
чим спричинив матеріальну шкоду Головному управлінню Національної поліції в Закарпатській об-
ласті, на балансі якого знаходиться автомобіль та планшет [3].
Більш складний спосіб учинення злочину обрав для себе обвинувачений, який хотів помсти-
тися провідному державному інспектору відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний па-
труль» Управління Державного агентства рибного господарства у Сумській області. Так, останній,
шляхом використання бойового припасу, а саме: наступальної осколкової ручної гранати дистан-
ційної дії РГД-5 пошкодив належне потерпілому майно, а саме: автомобіль «CHEVROLET NIVA 2123»,
фасад, вікна та дах житлового будинку, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду. Під час ог-
ляду місця події у цій справі слідчий виявив кільце від гранати на території домоволодіння, а також
установив, що граната впала на відстані 28 см від паркану та 70 см від авто. Під час огляду тран-
спортного засобу, який був проведений в межах огляду місця події, слідчим виявлено та зафіксова-
но пошкодження у вигляді вибитих вікон, дзеркал, запаски та двох колес [4]. Таким чином, під час
огляду було не тільки зафіксовано обстановку на місці події, але й виявлено фрагменти знаряддя
вчинення злочину, які на момент огляду були піддані попередньому криміналістичному досліджен-
ню, а в подальшому – направлені на експертне дослідження.
Таким чином, огляди місця подій, проведені у провадженнях, розпочатих у зв’язку з умисним
знищенням або пошкодженням майна працівника правоохоронного органу є досить важливими, адже
під час них виявляються та з’ясовуються обставини, які в подальшому під час розслідування потребу-
ють дослідження з використанням спеціальних знань та своєї подальшої оцінки під час розслідування.
Дослідження виявлених слідів має відбуватися у рамках експертного дослідження, адже лише
за таких умов забезпечується їх кваліфіковане вивчення. Експерти, у межах наданих їм повнова-
жень, на підставі наявних у них спеціальних знань, вирішують не тільки діагностичні завдання, але
й сприяють ідентифікації особи, яка їх залишила.
Важливим під час розслідування умисного знищення або пошкодження майна є проведен-
ня оглядів предметів. Зокрема, це стосується майна працівників правоохоронних органів або їхніх
близьких родичів, яке стало предметом посягання у зв’язку з виконанням згаданими суб’єкта-
ми службових обов’язків. Необхідність здійснення ретельного їх огляду пов’язана з виконанням
завдання щодо встановлення розміру завданої потерпілому шкоди. Під час розслідування слідчі
призначають товарознавчі або автотоварознавчі експертизи, метою проведення яких, як правило,
стає завдання щодо визначення ринкової вартості майна, що було знищено або пошкоджено, на
момент учинення злочину. Задля об’єктивного встановлення розміру завданої шкоди, оцінки фак-
ту придатності майна до використання тощо, важливим є надання такого майна на дослідження
експерта, однак через великогабаритність об’єктів, складність їх доставки до експертної установи,
така практика не набула свого поширення. Типовим є опис виявлених пошкоджень у постанові про
призначення експертизи або надання на дослідження експерту протоколів огляду місця події чи
предметів з фотознімками. Через це, експерти наголошують на необхідності здійснення детального
опису виявлених пошкоджень, фіксації характеристик предмету посягання тощо. Саме ці завдан-
ня слідчі мають виконувати під час здійснення оглядів окремих предметів, серед яких як знаряддя

вчинення кримінальних правопорушень, так і безпосередні предмети посягань.

Набуває свого поширення огляд комп’ютерних даних, який був закріплений у чинному кримі-
нальному процесуальному законодавстві України в умовах правового режиму воєнного стану. Законо-
давцем визначено, що такий огляд проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у прото-
колі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою
електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперо-
вій формі) [5]. Такий різновид огляду також є досить поширеним під час розслідування умисного зни-
щення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, адже вони досить часто вчиня-
ються в умовах міста, а тому протиправна діяльність винних осіб фіксується на камерах зовнішнього
(вуличного) спостереження. Такий огляд не тільки забезпечує можливість здійснення відтворення
та перегляду відеозапису, на якому може бути зображено осіб, причетних до вчинення злочину та
зафільмовано їхню протиправну діяльність, але й здійснено копіювання таких матеріалів. Отримані
фотознімки чи відеозаписи, на яких детально відображено зовнішність особи, можуть в подальшому
також скеровуватися на експертне дослідження – портретну експертизу або експертизу відеозапису.
Водночас слід зауважити, що за наявності підстав для подальшого призначення згаданих видів екс-
пертних досліджень, усе ж таки, слід забезпечувати копіювання відеозапису або фотознімків, а не їх
перезнімання на інший технічний засіб фіксації. Адже низька якість наданих зразків є однією з най-
розповсюдженіших причин неможливості отримання категоричного висновку експерта. І хоча мож-
ливе залучення фахівців за спеціальністю фототехнічних досліджень, які вивчають методи поліпшен-
ня якості відеозображень (кадрів відеозапису), використання спеціальних програм для покращення
якості відео та усунення артефактів, зокрема, усунення шумів, збільшення дозволу відеозображення
(збільшується кількість точок (пікселів) в зображенні по вертикалі і горизонталі, усунення дефекту
«тремтіння» (цифрова стабілізація зображення), поліпшення різкості розмитих ділянок зображення,
покращення контрасту, корекція яскравості та насиченості кольорів, обрізання відеофрагментів, по-
ворот зображення, усунення артефакту пікселізації кадрів при збільшенні дозволу відеозображення
[6], принциповим має стати отримання оригіналу відеозапису чи фотознімку.
Отже, під час розслідування умисного знищення або пошкодження майна працівника право-
охоронного органу важливим є здійснення оглядів місця події, предметів, комп’ютерних даних. Та-
ким чином, слідчий отримує змогу не тільки фіксувати окремі деталі або обставини, але й отримує
можливість виявити та вилучити об’єкти, які в подальшому можуть отримати статус речових дока-
зів. Проведення оглядів має відбуватися з дотриманням ряду вимог і рекомендацій, адже лише за
таких умов вони будуть результативними та гарантуватимуть можливість подальшого проведення
кваліфікованих експертних досліджень.

1. Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 12 березня 2019 р., судова справа
№571/1054/18 // Єдиний державний реєстр судових рішень: офіц. сайт. URL: https://reyestr.
court.gov.ua/Review/80385445 (дата звернення: 30.03.2023).
2. Вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 квітна 2012 р., судова
справа №1508/295/2012 // Єдиний державний реєстр судових рішень: офіц. сайт. URL: https://
reyestr.court.gov.ua/Review/30046232 (дата звернення: 30.03.2023).
3. Вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 р., судова справа
№305/230/18 // Єдиний державний реєстр судових рішень: офіц. сайт. URL: https://reyestr.court.
gov.ua/Review/73326228 (дата звернення: 30.03.2023).
4. Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2019 р., судова спра-
ва №583/3476/18 // Єдиний державний реєстр судових рішень: офіц. сайт. URL: https://reyestr.
court.gov.ua/Review/84027151 (дата звернення: 30.03.2023).
5. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI // База
даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/4651-17#Text (дата звернення:31.03.2023).
6. Kryvoruchko, L., Kucher, O., Husieva, V., Timush, I., Timush, D. (2022). Legal and organizational principles
of person identification by appearance during the investigation of criminal offenses in Ukraine. Amazonia
Investiga, 11(56), рр. 82-90. DOI: https://doi.org/10.34069/AI/2022.56.08.9

CZU: 349.6
ENVIRONMENTAL OFFENSES: THE DETERMINANTS AND THE PLACE OF COMMISSION
Bohdan ORLOVSKIY
Odessa I.I. Mechnikov National University
Doctor of Juridical Sciences, Associate Professor
of the Department of Criminal Law, Criminal Procedure and Criminalistics
Ecological offences is socially dangerous acts that encroach on the natural environment or it’s indi-
vidual objects (land, subsoil, atmospheric air, water, continental shelf, forests, objects of the natural reserve
fund, flora and fauna, etc.). They pose a significant danger and cause essential harm to the biological founda-
tions of human existence. It’s very important to study the determinants and the place of commission of en-
vironmental offences considering of their significant level of harm to the ecosystem, and in some cases – to
the health of citizens of Ukraine. From a criminological point of view it’s a relevant and necessary research.
Consequently the determinants of environmental offenses are the causes and conditions that give rise
to them and become the basis for its commission. The determinants of environmental offences in Ukraine
can be combined into several similar groups. The first (most important) group includes weak state mecha-
nisms for managing natural resources in Ukraine and the absence of an proper level of criminal liability for
the environmental offenses. In a more expanded form this means: 1) a low level of criminal liability for en-
vironmental criminals. For most environmental offenses from Section VIII of the Special Part of the Criminal
Code of Ukraine “Criminal offenses against the environment” the code provides a basic initial punishment in
the form of a small monetary fine. For example, these are: Article 239 “Pollution or damage to land with haz-
ardous wastes for human life, health or the environment” - a fine of 17000 to 68000 hryvnias (equivalent of
460 to 1840 dollars); Article 239-2 “Illegal appropriation of lands of the water fund on an especially large
scale” - a fine of 17000 to 51000 hryvnias (equivalent of 460 to 1380 dollars); Article 241 “Air pollution” – a
fine of 30600 to 61200 hryvnias (equivalent of 830 to 1660 dollars); Article 242 “Pollution of surface or un-
derground waters and water-bearing horizons, sources of drinking and medicinal waters” – a fine of 17000
to 85000 hryvnias (equivalent of 460 to 2300 dollars) etc. These specified violations are usually committed
by enterprises and lead to huge emissions of harmful wastes into the air, water environment, land’s cover.
The extent of criminal liability doesn’t correspond to the gravity of the causing harm and should include a
prison punishment; 2) a weak system of state institutions in the sphere of environmental protection and
management. As a part of the reduction of budget expenses the state disbanded the units of environmen-
tal inspections, inspections of fish protection which were located outside large cities in close proximity
to nature reserves, estuaries, rivers, lakes, forests. As a result the system of environmental institutions is
formed only by the departments of the State Environmental Inspectorate that are located in the big cities.
They fixed only a result (consequences) of environmental violations when the great harm has already been
caused to the natural environment. In addition in the police system there aren’t specialized units engaged
in identification and prevention of attempts to commit environmental offenses. A separate environmental
police could become such unit; 3) insufficient funding of environmental protection institutions that leads to
a decrease in the efficiency of their work; 4) the illicit market of natural resources in Ukraine where you can
illegally sell and buy amber, wood, animals, etc. and don’t pay taxes.
The second group includes insufficient information work of the society to highlight the problems and
importance of protecting the natural environment and the psychological factors including environmental
vandalism and selfishness of environmental offenders. The psychological factor means that environmental
offenders don’t see a violation of moral or social norms in their harmful actions against the environment.
They see only an opportunity to get more profit by reducing the cost of the production process and by make
a damage to land, water or air resources. In a more expanded form this means: 1) the absence of informa-
tion environmental work with the citizens in social networks, television, media resources. Media resources
should constantly describe the importance of a healthy natural environment as it affects the life expectancy

of the population. Media resources should tell first of all about environmental violators, whose actions led
to the destruction of the ecosystem, to the death of the natural reserve fund, to the water pollution for
the population; 2) low ecological culture of individual citizens of Ukraine, their environmental vandalism
against the backdrop of a long economic crisis. This is especially true for residents of areas where large
reserves of natural resources (wood, amber, fish etc.) are located; 3) the absence of effective admission and
participation of the public organizations in the prevention of environmental offenses. Public organizations
can timely and truthfully inform the population about the state and threats to the natural environment; 4)
the absence of an effective mechanism for the re-education of environmental “vandals” and “egoists”. The
state’s sanctions can’t affect for the cessation of recurrent environmental offences because of their softness.
This leads to repeated latent environmental offenses.
The place of commission of environmental offenses is very important because it affects for their
latency. Pollution of the natural environment, the destruction of flora and fauna usually happens hidden
from people. Most people live in industrial cities and don’t know about the destruction of natural resources.
Actually the place of commission of environmental offenses determines their latency. Therefore, only the
creation of a complete system of state institutions for environmental protection (including the environ-
mental police) will help to prevent environmental offenses. They must locate in close proximity to natural
resources. This will ensure their efficiency work.
Conclusions. According to the results of the study the author identifies the following main disadvan-
tages: 1) a low level of criminal liability for environmental criminals; 2) a weak system of state institutions
in the sphere of environmental protection and management; 3) underestimation of the importance of the
place of commission of environmental offenses affecting for their latency. The author proposes to increase
the amount of criminal liability for environmental offenses in Section VIII of the Special Part of the Criminal
Code of Ukraine. This should include increasing fines and introducing prison sentences.
Bibliography
1. Criminal Code of Ukraine. The Official Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2001. № 25-
26. Article 131.
2. Law of Ukraine “On Environmental Protection”. The Official Bulletin of the Verkhovna Rada of
Ukraine. 1991. № 41. Article 546.
3. Law of Ukraine “On Air Protection”. The Official Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine,
1992. № 50. Article 678.
4. The Water Code of Ukraine. The Official Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 1995. №
24. Article 189.
5. The Forest Code of Ukraine. The Official Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 1994. №
17. Article 99.
CZU: 343.132:343.347
ВПЛИВ РЕЗУЛЬТАТІВ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПРИ РОЗСЛІДУВАНІ НЕЗАКОННОГО ОБІ-

ГУ ФАЛЬСИФІКОВАНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА ВИБІР СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ
Віктор Михайлович ШЕВЧУК,

професор кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава
Мудрого, доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник НДІ вивчення
проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України,
Заслужений юрист України
ORCID: http://orcid.org / 0000-0001-8058-3071

В системі слідчих (розшукових) дій, що спрямовані на отримання доказової інформації з ма-

теріальних джерел, під час розслідування незаконного обігу фальсифікованих лікарських засобів
особливе місце належить огляду [1, с. 18]. Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та
фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор
проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів [4]. Слідчий огляд, як зазначав М. П.
Макаренко - це невідкладна слідча (розшукова) дія, яка є «наріжним каменем» слідчих дій [5, с. 20].
Сутність слідчого огляду полягає в тому, що слідчий за допомогою своїх органів чуття упевнюється
в існуванні й характері фактів, що мають доказове значення [9, с. 545-546].
Основними завданнями огляду місця події при розслідуванні незаконного обігу фальсифіко-
ваних лікарських засобів є: а) вивчення, фіксація та оцінка обстановки місця події; б) виявлення,
фіксація і вилучення фальсифікованих лікарських засобів, обладнання, сировини та інших засобів
злочинної діяльності, документів та грошових коштів та ін.; в) аналіз наявних фактичних даних про
подію кримінального правопорушення; г) встановлення способу та мотивів фальсифікації або обігу
фальсифікованих лікарських засобів; д) виявлення співучасників фальсифікації та обігу фальсифі-
кованих лікарських засобів та можливих місць їх перебування; є) побудова необхідних слідчих вер-
сій і визначення напрямків розслідування; ж) встановлення обставин, що сприяли вчиненню таких
кримінальних правопорушень тощо.
Огляд предметів, які можуть бути речовими доказами, найчастіше всього проводиться у ви-
падках виявлення ознак виробництва або виготовлення фальсифікованих лікарських засобів. У
таких ситуаціях фальсифіковані лікарські засоби, а також засоби злочинної діяльності виступають
обов›язковим елементом механізму злочинної діяльності, що дозволяє робити висновки про інші
елементи, зокрема, властивості предмету злочинного посягання і спосіб фальсифікації, учасників
злочинної діяльності, їх навички, вміння та досвід.
Основними об›єктами такого різновиду огляду, як правило, виступають: 1) фальсифіковані
лікарські засоби; 2) обладнання та техніка, які є використовуються під час виробництва або ви-
готовлення фальсифікованих лікарських засобів; 3) сировина, пакувальні матеріали, комплекту-
ючі, які є частиною технологічного процесу виробництва або виготовлення фальсифікованих лі-
карських засобів; 4) інші засоби, які безпосередньо не використовуються у процесі виробництва,
виготовлення фальсифікованих лікарських засобів, але виконують супутню функцію (транспортні
засоби, комп›ютерна техніка).
Огляд вилучених на місці події лікарських засобів та інших фармацевтичних препаратів не-
обхідно здійснювати за допомогою різних техніко-криміналістичних засобів, а також за участю не
тільки фахівця в галузі криміналістики, а й фахівця в сфері фармацевтики (фармакології). Залучен-
ня відповідних спеціалістів [7, с. 14] та застосування науково-технічних засобів [2, с. 24-34] у процесі
огляду сприяє як підвищенню вірогідності виявлення прихованих ознак фальсифікації так і най-
більш повному опису таких ознак у протоколі огляду цієї слідчої (розшукової ) дії.
При огляді фальсифікованих лікарських засобів фіксуються особливості їх упаковки, марку-
вання, колір, запах, кількість (об›єм), наявність або відсутність захисних міток (голограм). У прото-
колі огляду необхідно зафіксувати та детально описати відомості про виробника препарату, його
найменування та фармкод, серію, склад, термін придатності, умови зберігання, умови відпуску з
аптек, наявні ознаки фальсифікації тощо. Щодо виявлених слідів і предметів, у протоколі вказують-
ся: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір тощо, а також окремі
ознаки. У випадках, коли названі об’єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх ви-
явлення, а також способи фіксації [9, с. 320].
В процесі огляду документів можуть бути виявлені ознаки фальсифікації та обігу фальсифіко-
ваних лікарських засобів, певні порушення ведення господарської діяльності з виробництва, виготов-
лення таких лікарських засобів, встановлено обсяги виробленої та реалізованої неврахованої продукції,
порушення податкового та іншого законодавства, допущені в роботі зловживання щодо організації тех-
нологічного процесу виробництва лікарських засобів і факти їх фальсифікації, порушення обліку торгі-
вельних та інших операцій, прийому та видачі товарно-матеріальних цінностей, контакти співробітни-
ків та інші відомості, що мають значення для розслідування цієї категорії кримінальних правопорушень.
У процесі огляду документів варто звертати увагу на такі їх особливості, що підлягають фікса-
ції у протоколі: найменування та вид документа; ким чи кому його було видано або адресовано; дата

видачі документа, його зміст; чим і на якому папері виконано текст; особливості реквізитів документа
(відтиски печаток, штампів, підписів) та ін. Особливу увагу слід приділити виявленню та фіксації оз-
нак матеріальної або інтелектуальної підробки документів. Проводячи огляд особистого листування,
записних книжок, «чорної бухгалтерії» основну увагу рекомендується приділити аналізу їх змісту.
Вбачається, що ефективне проведення огляду місця події при розслідуванні незаконного обі-
гу фальсифікованих лікарських засобів передбачає знання слідчим усієї різноманітності тактичних
прийомів, правильного і доцільного їх застосування в конкретній слідчій ситуації, використання
спеціальних знань і науково-технічних засобів для повного фіксування всіх обставин події кримі-
нального правопорушення [3, с. 386].
Успішне використання слідчого огляду є запорукою для об’єктивного й успішного розсліду-
вання таких кримінальних правопорушень, оскільки дозволяє скласти уявлення про обставини по-
дії [10], що мають значення для кримінального провадження, механізм вчинення та особу злочинця,
висунути слідчі версії та правильно визначити напрями розслідування [8, с. 348].
Якісне дослідження та проведення огляду місця події під час розслідування незаконного обігу
фальсифікованих лікарських засобів є важливим чинником, який впливає на обрання того чи іншого
виду судових експертиз. Вбачається, що найпоширенішими видами судових експертиз є: судово-фарма-
цевтична, судово-фармакологічна, судово-медична, судово-біологічна, судово-технологічна, судово-то-
варознавчу, технічну експертизу документів, судово-почеркознавчу, судово-трасологічна, комп’ютер-
но-технічну експертизу, судово-економічну, судово-психологічна, судово-психіатрична та ін.
Перспективним напрямом удосконалення методики розслідування незаконного обігу фаль-
сифікованих лікарських засобів є розробка і побудова системи типових комплексів (блоків) судових
експертиз, а також визначення переліку основних питань, що підлягають встановленню з ураху-
ванням особливостей предметів злочинного посягання та способів вчинення й приховування цих
кримінальних правопорушень. Розроблення комплексу судових експертиз має ґрунтуватися на
результатах проведення огляду місця події, що є важливим чинником вибору форми застосування
спеціальних знань та необхідності призначення та проведення тих чи інших видів судових експер-
тиз і судово-експертних досліджень, забезпечуючи якість та ефективність розслідування і у подаль-
шому результативність судового розгляду матеріалів цієї категорії кримінальних проваджень.
Література:
1. Алєксєйчук В. І. Огляд місця події: тактика і психологія: монографія / за ред. проф. В. О. Конова-
лової. Х.: Вид. агенція «Апостіль», 2011. 232 с
2. Капустіна М.В. Поняття техніко-криміналістичних засобів забезпечення протидії злочинам. Теорія і
практика правознавства : електрон. наук. фах. вид. Х. : НЮУ ім. Я. Мудрого, 2014. Вип. 2 (6). С. 24-34.
3. Konovalova, V. О., Shevchuk, V. M. Innovations in the methodic of teaching criminalistics in modern
realities of war. Modern scientific research: achievements, innovations and development prospects :
15th International scientific and practical conference (August 14-16, 2022). Berlin, Germany, 2022,
385-396.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. (зі змінами) URL: http://zakon.
rada.gov.ua.
5. Макаренко Н. П . Техника расследования преступлений : Практическое руководство для судеб-
ных работников. Харьков : Юр. изд-во НКЮ УССР, 1925. 156 с. С. 20.
6. Шепітько В.Ю. Огляд слідчий. Велика юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 20: Криміналістика, судо-
ва експертиза, юридична психологія; Нац. акад. прав. наук України. 2018. С. 545-546.
7. Щербаковский М. Г., Кравченко А. А. Применение специальных знаний при раскрытии и рассле-
довании преступлений. Харьков : Ун-т внутр. дел, 1999. 78 с.
8. Шевчук, В. М. Криміналістика: традиції, новації, перспективи: добірка наук. пр. Харків: Право,
2020.1280 с.
9. Шепітько В.Ю. Фіксація результатів огляду місця події // Криміналістика: підручник: у 2 т. Т. 1.
Харків: Право, 2019. С. 317-327.
10. Shepitko V. Yu., Konovalova V.O., Shevchuk V.M. еt. al. Scientific and technical support of investigative
activities in the context of an adversarial criminal procedure. Issues of Crime Prevention. Vol. 1. №. 42,
2021, 92-102.

УДК 343.985
ПРОФІЛЮВАННЯ ВИЛУЧЕНИХ З МІСЦЯ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ТАБЛЕТОК «ЕКСТАЗІ»

З ВМІСТОМ PMA
PROFILING OF ECSTASY PILLS WITH PMA CONTAINED FROM A CRIME SCENE
І.В. КУЧИНСЬКА,
кандидат фармацевтичних наук, провідний науковий співробітник Украінського
науково-дослідного інституту спеціальноі техніки та судових експертиз СБ Украіни.
Анотація. Пріоритетним завданням діяльності правоохоронних органів є протидія розповсю-

дженню заборонених речовин. Існує тенденція до збільшення виробництва психоактивних речовин син-
тетичним шляхом. Під загальною назвою «екстазі» продаються речовини, схожі за дією на МДМА, але
водночас і сильно відрізняються, серед них PMA. Профілі домішок в таблетках, що містять PMA, пред-
ставляють цінні дані для цілей розвідки. Наявність 4-(4-метоксибензіл)пірімідину, 4-метил-5-(4-ме-
токсифеніл)пірімідину, 2,4-диметил-3,5-ди-(4-метоксифеніл)піриідину, 2,6-диметил-3,4-ди-(4-ме-
токсифеніл)піриідину свідчить що синтез проводивя методом Лейкарта, 4-метоксифенол – методом
пероксикислотного окислення. Система профілювання має важливе значення для слідства, дозволяє
визначати шлях синтезу, ідентифікувати зразки та джерела походження активної речовини та пре-
курсорів.
Ключові слова: «екстазі», РМА, заборонені речовини, хімічний синтез, профілі домішок, профілю-
вання, місце вчинення злочину.
Abstract. Illegal circulation of narcotic drugs, psychotropic substances, precursors is a dominant social prob-
lem. Countering this global problem remains the priority task of law enforcement agencies around the world. There
is a tendency to increase the production of banned psychoactive substances, which are produced synthetically.
Stimulants of the amphetamine series rank second in terms of use among prohibited substances, second
only to cannabis. The most popular are «Ecstasy» pills, which in the classic version contain MDMA as the main
component. The composition of «Ecstasy» tablets has changed. All these substances, which are somewhat similar
in action to MDMA, but at the same time very different, are sold on the market under the general name «ecstasy».
Pills containing para-methoxyamphetamine (PMA) are offered on the illicit market under the guise of «ec-
stasy». PMA is a designer drug of the amphetamine class with serotonergic action. The effects of PMA are marked-
ly different from those of MDMA. There is evidence that PMA is significantly more toxic than MDMA.
Illegally manufactured banned substances, including «designer» phenylisopropylamines, always contain
impurities resulting from precursor chemicals and side reactions that occur during the manufacturing process.
Impurity profiles determined under laboratory conditions using analytical equipment represent valuable data
for intelligence purposes. Such information is useful for understanding production processes and the purposes of
comparing existing cases of seizure of underground laboratories at crime scenes.
Impurities are the most informative components of samples of prohibited substances. Both organic and
inorganic components of tablets are subject to profiling. Their composition depends on such factors as the path
and conditions of synthesis, the degree of purity of reagents, catalysts, methods and quality of purification of the
raw product, and the abilities of the chemist.
The presence of 4-(4-methoxybenzyl)pyrimidine, 4-methyl-5-(4-methoxyphenyl)pyrimidine, 2,4-dime-
thyl-3,5-di-(4-methoxyphenyl)pyridine, 2,6-dimethyl-3, 4-di-(4-methoxyphenyl)pyridine shows that the synthesis
is carried out by the Leukart method, 4-methoxyphenol - by the peroxyacid oxidation method.
The profiling system is important for investigation, it allows to determine the path of synthesis, to identify
samples and sources of origin of the active substance and precursors. The connections established through pro-
filing, combined with traditional information, can be used to better understand market structure and implement
investigative strategies.
Key words: «екстазі», РМА, заборонені речовини, хімічний синтез, профілі домішок, профілювання,
місце вчинення злочину.

Постановка проблеми. Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, пре-

курсорів є домінуючою соціальною проблемою. Пріоритетним завданням діяльності правоохо-
ронних органів у всьому світі залишається протидія цій глобальній проблемі. На урядовому, на-
ціональному та міжнародному рівнях вживаються зусилля по скороченню виробництва, обігу та
розповсюдженню заборонених речовин.
Останні десятиріччя показують тенденцію до збільшення виробництва заборонених психоак-
тивних речовин, які виготовляються синтетичним шляхом. Це обумовлено низькою вартістю таких
речовин і, відповідно, доступністю, та дозволило стрімко обігнати за рівнем споживання природні
наркотичні засоби.
У багатьох європейських країнах стимулятори амфетамінового ряду посідають друге місце
по вживанню серед заборонених речовин, поступаючись тільки канабісу [1]. Найпопулярніший – це
таблетки «екстазі», які у класичному варіанті в якості основного компоненту містять МДМА (3,4-ме-
тилендіоксиметамфетамін).
«Екстазі» використовується насамперед любителями нічного життя – стимулюючий ефект
дозволяє протистояти втомі, галюциногенний ефект змушує особу більше проникатися музикою, а
ефект, що розгальмовує, покращує спілкування з людьми.
Комерційний успіх МДМА спонукав до пошуку інших подібних речовин. Склад таблеток «ек-
стазі» змінювався з роками, і на теперишній час МДМА не завжди присутній у них.
Склад таблеток «екстазі» змінився: загальний вміст МДМА знизився, до таблеток додано низ-
ку інших контрольованих та неконтрольованих психоактивних речовин. У країнах Євросоюзу біль-
шість проаналізованих таблеток «екстазі» не містили МДМА. Під виглядом «екстазі» продають інші
речовини з психоактивним ефектом: BZP, mCPP, 4-MMC, MDPV, MBDB, MDE, MDEA, DOB, MDA, PMA,
DМА, TMA, метамфетамін, кокаїн або навіть ЛСД [2].
Дослідження останніх років показали наявність у таблетках «екстазі» екстрактів також рос-
лин, мінеральних порошків, важких металів, лікарських речовин (аспірин кетамін, лідокаїн, новока-
їн, ефедрин, кофеїн), справжніх отрут (стрихнін або атропін).
Всі ці речовини, які за дією в чомусь схожі на МДМА, але водночас сильно відрізняються, про-
даються на ринку під загальною назвою «екстазі».
Під виглядом «екстазі» на ринку заборонених речовин пропонуються таблетки з вмістом па-
ра-метоксиамфетаміну (PMA). Зафіксовано випадки вилучення таблеток з логотипом «E», «Three
Diamond», «Mitsubishi», «Rolex», «Супермен», «Red Ferarri» в Європейських країнах, Австралії, США,
Норвегії, Латвії, Швеції.
PMA являеться дизайнерським наркотиком класа амфетамінів з серотонінергічною дією.
Ефекти PMA помітно відрізняються від эфектів МДМА.
Це метоксильоване похідне фенетиламіну, що входить до групи заборонених речовин, також
відомих як заміщені в кольце амфетаміни або похідні амфетамину. По хімічній структурі та фарма-
кологічним властивостям PMA близький до метилендіоксиметиламфетаміну (МДМА), метиленді-
оксиамфетаміну (МДА), метилендіоксиетиламфетаміну (МДЕА) та мескаліну. PMA структурно най-
більш схожий на мескалін, що пояснює його значні галюциногенні властивості.
Існують дані, згідно яких PMA значно токсичніший, ніж МДМА [3].
Наслідки несвідомого прийому PMA замість МДМА часто тягнуть за собою госпіталізацію та
смерть ниічого не підозрюючих користувачів [4].
PMA викликає токсичність у більш низьких дозах, ніж МДМА. Клінічні симптоми, характерні
для отруєння PMA, включають небезпечну для життя гіпертермію, утруднене дихання, тахікардію,
гостру печінкову недостатність.
Тому окрім важливості для поліцейської розвідки, склад таблеток «екстазі» також важливий
для вивчення та оцінки екстреної токсикології. Існують непоодинокі ситуації, коли пацієнт пові-
домляв про використання певного препарату, але симптоми отруєння були іншими. Очевидно, що
споживач ніколи не знає, яка речовина міститься у таблетці, а розмаїття речовин у складі таблеток
«екстазі» може спричинити ризик отруєння. Такі таблетки «екстазі» можуть бути небезпечними
для користувача, оскільки мають інший ефект і, відповідно, дозування.
Незаконно виготовлені заборонені речовини в тому числі «дизайнерські» фенілізопропіла-
міни завжди містять домішки, що виникають через хімічні речовини-прекурсори та побічні реакції,

що протікають під час виробничого процесу. Завдяки різним схемам синтезу та методам очищення
кінций склад і концентрація специфічних домішок (хімічний профіль) можуть бути різними. Про-
філі домішок, що визначаються в умовах лабораторії за допомогою аналітичного обладнання пред-
ставляють цінні дані для цілей розвідки. Така інформація корисна для розуміння виробничих про-
цесів і цілей порівняння існуючих випадків вилучення підпільних лабораторій на місцях вчинення
злочину [5].
Результати аналізу наукових публікацій. Питанням використання можливостей комплек-
су судово-хімічних експертиз по дослідженню наркотичних засобів, психотропних речовин, їх ана-
логів та прекурсорів для проведення якісного експертного супроводження матеріалів криміналь-
ного провадження, об’єктами якого є лабораторії по нелегальному виготовленню наркотичних
засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, присвячені роботи В.В. Пасічника, О.О. Посільського,
М.С. Хруппи, В.М. Жмінька, О.Г. Дячука, О.П. Замошця,Р.М. Павленка,
О.М. Стрільціва, С.В. Шкурдоди, [6, 7].
В свою чергу K. Andersson, K. Jalava, E. Lock, Y. Finnon, H. Huizer, E. Kaa, A. Lopes, A. Poort- man-van
der Meer, M.D. Cole, J. Dahlen, E. Sippola звертають увагу, що вивчення домішок набуває все більшого
значення, оскільки воно необхідне для визначення можливих шляхів виробництва та ілюстрування
зв’язків між окремими вилученнями [8]. Дослідження основних методів синтезу наркотичних за-
собів, психотропних речовин та визначення ключових домішок проводили Kunalan, N.N. Daeid, W.J.
Kerr, H.A.S. Buchanan, A.R. McPherson [9, 10].
Про можливість використання профілювання амфетаміну та його похідних для кращого ро-
зуміння структури ринку та реалізації стратегій розслідування Stojanovska N., Fu S., Tahtouh M., Kelly
T., Beavis A., Kirkbride K.P. проводили вивчення маркерних сполук цих речовин [11].
До недавнього часу більша частина досліджень, присвячених виявленню конкретних побіч-
них продуктів незаконно виготовлених фенілізопропіламів були зосереджені в основному на ам-
фетаміні, метамфетаміні та 3,4-метилендіоксиметамфетаміні [12, 13]. Значно меньше відомо про
«маркерні сполуки» інших «дизайнерських наркотиків». Тільки два доступных звіти [14, 15] про
виробництво РМА за схемою Лейкарта.
Мета статті. Через недостатність інформації про дослідження домішкового профілю табле-
ток «екстазі», що містять пара-метоксиамфетамін (PMA), систематизувати інформацію щодо мето-
дів його синтезу та наявних «маркерних сполук» для подальшого забезпечення інформацією спів-
робітників правоохоронних органів та врахуванні при подальшому виконанні судової експертизи.
Виклад основного матеріалу. Популярність РMA пояснюється його стимулюючим ефектом.
Проведення синтезу РMA привабливе для підпільних лабораторій, оскільки певна кількість реа-
гентів, що застосовується, не викликатимуть ризику виявлення, процедури проведення хімічного
синтезу не вимагають багато знань з хімії, а інформація доступна в мережі Інтернет. Синтез PMA
(пара-метоксиамфетаміну) потребує такого ж обладнання та химичних знань, як і для виробництва
інших амфетамінів. Це потрібно враховуватись представниками правоохоронних органів для якіс-
ного дослідження місць вчинення злочину.
Незаконно вироблений PMA може бути отриманий декількома синтетичними шляхами з ви-
користанням різних прекурсорів та реагентів, що призводить до появи у кінцевому продукті домі-
шок, включаючи попередники, напівпродукти та побічні продукти реакції виробничих процесів, так
званих «маркерних сполук», які є своєрідними відмітками, що орієнтують слідчого на конкретний
використаний злочинцями метод отримання психотропної речовини. «Маркерні сполуки» оціню-
ють шляхом проведення домішкового профілювання зразків речовини.
Профілювання домішок в таблетках «екстазі», що містять РMA, може надати правоохоронним
органам корисну інформацію в боротьбі з речовинами, що незаконно розповсюджуються: мережі
поставок і розподіл їх на місцевому, національному, регіональному та міжнародному рівнях, методи
та прекурсори, що використовуються в підпільному виробництві Подібність або відмінності між ви-
лученими зразками речовин можуть надати докази про зв’язки між постачальниками і користува-
чами, а інформація щодо синтетичних методів отримання РMA буде корисна для пошуку підпільних
лабораторій шляхом моніторингу торгівлі не тільки прекурсорами, а й ключовими речовинами.
На практиці аналіз таблеток «екстазі», що містять РMA, зазвичай проводиться шляхом по-
рівняння зовнішніх характеристик, вмісту безпосередньо РMA, ідентичності допоміжних речовин

шляхом співставлення профілю домішок.

Склад цих незаконних таблеток також варіюється в залежності від способу синтезу, методів
очищення, вихідних матеріалів, присутності наповнювачів та допоміжних речовин для таблетуван-
ня.
Існує декілька методів синтезу / виробництва таблеток «екстазі», що містять РMA, у зв’язку з
чим використовується певний спектр прекурсорів. В нелегальних лабораторіях застосовують метод
Лейкарта або пероксикислотного окислення [11].
Єдиним, що описаний в літературіметодом синтезу PMA – є я реакція Лейкарта з PMP-2-P.
4-метил-5-(4-метоксифеніл)пірімідин та 4-(4-метоксибензил)пірімідин були ідентифіковані як по-
бічні продукти при отриманні PMA по Лейкарту та, оскільки вони утворюються в результаті кон-
денсації формаміду та PMP-2-P, вирогідно, являються специфічними для методу Лейкарта [15].
Пізніше було ідентифіковано ще два пірідини – 2,4-диметил-3,5-ди-(4-метоксифеніл)пірідин
та 2,6-диметил-3,5-ди-(4-метоксифеніл)пірідин [16]. Було виявлено, що присутність цих пірідинів в
значній кількості вказує на використання в реакційній суміші формаміду, також була виявлена вели-
ка кількість 2,6-диметіл-3,5-ди-(4-метоксифеніл)пірідину в порівнянні з 2,4-диметил-3,5-ди-(4-ме-
токсифеніл)пірідином, що вказувало на присутність мурашиної кислоти.
В заборонених препаратах PMA також були виявлені два специфичных для синтещу піріміди-
ни та 4-метоксифенол, походження яких пов’язано з окисленням 4-метоксибензальдегіду, що при-
сутній у ісходному анісовому маслі [17]. Виявлена присутність 4-метоксифеніл-2-пропанолу, який
вирошідно вероятно, утворився від PMP-2-P [14].
У процесі синтезу РMA використовують різні розчинники. Судово-криміналістичне дослі-
дження таблеток на предмет вмісту залишків розчинників дає інформацію слідчому про методи
виробництва та сприяє вибору можливих методів моніторингу або регулювання певних органічних
розчинників. У процесі кристалізації сліди цих розчинників можуть захвачуватися кристалами і за-
лишатися під час процесу таблетування. Інформація може бути корисною під час проведення роз-
слідувань при пов’язуанні конкретних зразків між собою, справ або підозрюваних, для розуміння
типу та масштабу виробництва.
Присутствие обычно используемых наполнителей: лактоза, стеарат магния и красители
также были отмечены. Перед пресуванням таблетки «екстазі» до основного компоненту можуть
бути додані кофеїн, фенацетин, ацетамінофен та ацетилсаліцилова кислота, нейтральні добавки,
такі як глюкоза, лактоза, фруктоза, маніт, сорбіт та інозит або допоміжні речовини, що включають
в’яжучі, целюлозу, крохмаль, глюкозу, тальк і солі стеарату, барвники та ароматизатори, кожен з
яких виконує різну функцію у загальному процесі виробництва та подальшому розпаді таблеток
в організмі. Допоміжні речовини використовуються виробником для надання достатньої маси та-
блетці. Такі фактори та варіації домішок можуть виявитися корисними для отримання цінної довід-
кової інформацїї криміналістами відносно вилучених зразків та, можливо, їх походження. Підпільні
виробники часто використовують дешевші, більш доступні допоміжні речовини.
Висновки. Таким чином, домішки є найінформативнішими компонентами зразків забороне-
них речовин. Профілізації підлягають як органічні, так і неорганічні компоненти таблеток. Їх склад
залежить від таких факторів, як шлях та умови проведення синтезу, ступінь чистоти реагентів, ка-
талізаторів, методів та якості очищення сирого продукту, здібності хіміка.
Система профілювання має важливе значення для слідства, дозволяє визначати шлях синте-
зу, ідентифікувати зразки та джерела походження активної речовини та прекурсорів. Зв’язки, вста-
новлені за допомогою профілювання, в поєднанні з традиційною інформацією, можна використову-
вати для кращого розуміння структури ринку та реалізації стратегій розслідування.
Розглянуті вище аспекти підкреслюють важливість взаємодії слідчих та оперативних служб із
судово-експертними установами в процесі ефективного виявлення, припинення злочинів, вивчен-
ня місця злочину, пов’язаних із розповсюдженням таблеток «екстазі», до складу яких входить РMA.
Використана література
1. World Drug Report 2022, United Nations Office on Drugs and Crime, ISBN (PDF) 9789210019545.
2. European Drug Report, EMCDDA. 60 p.
3. Richard A. Glennon. Neurobiology of Hallucinogens. The American Psychiatric Publishing textbook of

substance abuse treatment. American Psychiatric Publishing. 2008. P. 186.

4. Martin TL. Three cases of fatal paramethoxyamphetamine overdose. Journal of Analytical Toxicology.
2001 № 25. Р. 649-651.
5. Dal Cason T.A. The identification of 4-methoxyamphetamine (PMA) and 4-methoxymethamphetamine
(PMMA). Microgram 2000. № 33 Р. 207-221.
6. Пасічник Г.В., Хруппа М.С., Жмінько В.М., Дячук О.Г., Замошець О.П., Павленко Р.М., Стрільців О.М.
Виявлення та ліквідація підпільних лабораторій по виготовленню наркотичних засобів та пси-
хотропних речовин: методичні рекомендації. Київ, 2000. 24 с.
7. Пасічник В.В., Шкурдода С.В., Посільський О.О. Про практику використання можливостей комп-
лексу хімічних експертиз по дослідженню наркотичних засобів, психотропних речовин, їх анало-
гів та прекурсорів, Криминалистика и судебная экспертиза. 2015. № 60. С. 349-357.
8. K. Andersson, K. Jalava, E. Lock, Y. Finnon, H. Huizer, E. Kaa, A. Lopes, A. Poort- man-van der Meer, M.D. Cole,
J. Dahlen, E. Sippola Development of a harmonised method for the profiling of amphetamines III. Develop-
ment of the gas chromatographic method, Forensic Science International. 2007. № 169. Р. 50–63.
9. V. Kunalan, N.N. Daeid, W.J. Kerr, H.A.S. Buchanan, A.R. McPherson, Characterization of route specific
impurities found in methamphetamine synthesised by the Leuckart and reductive amination methods,
Journal of Analytical Chemistry. 2009. № 81. Р. 7342– 7348.
10. UNODC, Recommended Methods for the Identification and Analysis of Amphetamine, Methamphet-
amine and their Ring-substituted Analogues in Seized Materials, United Nations, New York, 2006.
11. Stojanovska N., Fu S., Tahtouh M., Kelly T., Beavis A., Kirkbride K.P. A review of impurity profiling and
synthetic route of manufacture of methylamphetamine, 3,4-methylenedioxymethylamphetamine, am-
phetamine, dimethylamphetamine and p-methoxyamphetamine, Forensic Science International. 2013.
№ 1-3 (224). Р. 8-26.
12. Noggle F.T., Clark C.R., DeRuiter J. GC–MS and LC addition products formed from the reaction of allylben-
zene and related arylpropenes with acetonitryle and sulfuric acid. Journal of Chromatographic Science.
1995. № 33. Р. 256-262.
13. Windahl K.L., McTigue M.L., Pearson J.R., Pratt S.J., Rowe J.E., Sear E.M. Investigation of the impurities
found in methamphetamine synthesised from pseudoephedrine by reduction with hydriodic acid and
red phosphorus. Forensic Science International. 1995. № 76. Р. 97-114.
14. Coumbaros J.C., Kirkbride K.P., Klass G. Application of solid-phase microextraction to the profiling of an
illicit drug: manufacturing impurities in illicit 4-methoxyamphetamine. Journal Forensic Science. 1999.
№ 44. Р. 1237-1242.
15. Kirbride K.P., Ward A.D., Jenkins N.F., Klass G., Coumbaros J.C. Synthesis of 4-methyl-5-arylpyrimidines
and 4-arylpyrimidines: route specific markers for the Leuckart preparation of amphetamine, 4-me-
thoxyamphetamine and 4-methylthioamphetamine, Forensic Science International. 2001. № 115. Р. 53-
67.
16. Blachut D., Wojtasiewicz K., Czarnocki Z. Some pyridine derivitives as ‘route specific markers in 4-me-
thoxyamphetamine (PMA) prepared by the Leuckart method Studies on the role of the aminating agent
in their distribution in the final product. Forensic Science International. 2005. № 15. Р. 2157-2173.
17. Waumans D., Bruneel N., Tytgat J. Anise oil as para-methoxyamphetamine (PMA) precursor. Forensic
Science International. 2003. № 133 Р. 159-170.

CZU: 343.1:343.32/.33
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПІД ЧАС

РОЗСЛІДУВАННІ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ
Руслан ЧИЧА,
кандидат юридичних наук, доцент, старший викладач кафедри кримінального процесу та
організації досудового слідства Харківського національного університету внутрішніх справ, м.
Харків, Україна, r_chicha@ukr.net
Повномасштабна військова агресія Російської Федерації в Україні стала серйозним викликом для
забезпечення ефективного національного кримінального судочинства в умовах воєнного стану. Надзви-
чайно важливу роль у належному функціонуванні органів досудового розслідування відіграють механіз-
ми забезпечення ефективної діяльності слідчих, прокурорів, спеціалістів під час огляду місць вчинення
воєнних злочинів. Для забезпечення дієвості та ефективності розслідувань законодавець вніс зміни до
Розділу IX-1 «Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану»
Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), що забезпечило ефективне кримінальне
переслідування осіб в умовах воєнного стану.
За чинними нормами закону, початок досудового розслідування може відбуватися на підставі по-
станови дізнавача, слідчого, прокурора, а відповідні відомості до ЄРДР вносять за першої можливості.
Фіксація перебігу та результатів проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема, огляду місця по-
дії, проводиться з врахуванням можливостей фактично наявних на момент їх здійснення. Так, місце події
фіксується доступними технічними засобами з подальшим складенням відповідного протоколу протягом
сімдесяти двох годин з моменту такої слідчої дії. Огляд з залученням понятих проводиться виключно в
разі забезпечення їх безпеки, за інших умов процесуальні дії фіксують доступними технічними засобами,
шляхом здійснення безперервного відеозапису.
Враховуючи важливість якісного огляду місця вчинення воєнного злочину для формування дока-
зової бази і подальшого її використання в національному та міжнародному кримінальному судочинстві,
особливо актуальними є створення та застосування алгоритмів розслідування, огляду місця події та вилу-
чення речових доказів. З цією метою було утворено спеціалізовані підрозділи з розслідування воєнних
злочинів у Національній поліції України та встановлено спеціалізацію слідчих ДБР і СБУ, визначено спе-
ціалізацію обласних й окружних прокурорів щодо воєнних злочинів, провідними науковими установами,
за участю міжнародних інституцій, підготовлено та впроваджено тематичні методичні матеріали, зокре-
ма, стандарти розслідування воєнних злочинів, внесено зміни до законодавства про порядок співпраці та
налагоджено таку співпрацю з Міжнародним кримінальним судом, визначено особливості розслідування
злочинів в умовах воєнного стану, створено спільні слідчі групи з представниками правоохоронних
органів інших країн, які мають забезпечувати провадження щодо воєнних злочинів у межах універсаль-
ної юрисдикції. Вказані заходи дозволять на високому професійному рівні виконувати документування
воєнних злочинів для подальшого використання такої інформації в кримінальному судочинстві.
Типові умови проведення огляду місця вчинення воєнних злочинів передбачають перебування слід-
чих, прокурорів, спеціалістів, інших осіб, що залучаються до огляду місця події та їх роботу на наступних
локаціях:
–– місця руйнування об’єктів цивільної та критичної інфраструктури, пам’яток архітектури в наслі-
док артилерійських та ракетних обстрілів, бомбардувань;
–– місця розграбування та пошкодження майна усіх форм власності;
–– місця вбивств, масових вбивств та поховань;
–– місця катувань;
–– місця перебування військовослужбовців та найманців країни агресора;
–– місця зберігання та перебування військової техніки і боєприпасів;
–– місця спричинення шкоди та забруднення природнього середовища.

Для формування належної доказової бази вчинення воєнних злочинів, зокрема, проведення необхід-
них експертиз, особливо актуальними є висока якість організації роботи на місці події, залучення необхід-
них фахівців що допомагають слідчому вилучати потрібні об’єкти та матеріали, проводити опис, склада-
ти додаткові схеми, таблиці, креслення тощо. Так, специфіка проведення зазначених оглядів передбачає
залучення спеціалістів з вибухотехніки, військових фахівців з балістики, озброєння, судмедекспертів,
участь яких дозволить не тільки виконати вилучення певних об’єктів, провести належний опис місця
події, але й скласти необхідні додаткові документи.
Враховуючи умови проведення огляду місця події, які можуть бути пов’язані з небезпекою для
життя і здоров’я учасників, зокрема, мова йде про загрозу обстрілів, мінну небезпеку, важливим чинни-
ком є швидкість проведення такого огляду з одночасним забезпеченням максимальної повноти та яко-
сті зазначеної слідчої дії. В цьому випадку оптимальним виходом з ситуації є застосування відеофікса-
ції за допомогою наявних технічних засобів, що значно пришвидшить виконання такої дії, з подальшим
оформленням відповідних протоколів, згідно з вимогами закону. Більше того, особа яка проводить огляд
може застосовувати дистанційні засоби відеофіксації та аеровідеозйомки з прив’язкою до геолокації. В
окремих випадках, можуть використовуватися супутникові знімки, як спосіб виявлення і фіксації місць
вчинення воєнних злочинів.
Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що врахування особливостей огляду місця
вчинення воєнного злочину, застосування найсучасніших засобів фіксації, залучення необхідних спеці-
алістів, використання актуальних алгоритмів та методик огляду дозволить формувати якісну та
повну доказову базу по кожному такому злочину, проводити необхідні експертні дослідження, що
в подальшому дозволить притягнути до відповідальності винних осіб у національних та міжнарод-
них судах, вирішити питання про відшкодування завданих збитків.
CZU: 340.6:004
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВАНТАЖЕННЯ MYSQL БАЗ ДАНИХ ПІД ЧАС ДОСЛІДЖЕН-

НЯ НАКОПИЧУВАЧІВ ІНФОРМАЦІЇ
Іван СТАРЕНЬКИЙ
судовий експерт сектору досліджень телекомунікаційних систем та засобів лабораторії до-
сліджень об’єктів інформаційних технологій, телекомунікаційних систем та засобів Одеського
науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України
e-mail: ivan_starenkii@ukr.net
Олександра ДОНЧЕНКО
судовий експерт лабораторії досліджень об’єктів інформаційних технологій, телекомунікацій-
них систем та засобів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністер-
ства юстиції України
e-mail: donchenko2707@gmail.com
Анотація. В роботі розглянуто послідовність дій експерта у випадку виявлення баз даних MySQL
та описано дії щодо вивантаження вмісту виявлених баз даних.
Ключові слова: MySQL, база даних, носій інформації, операційна система, програмний продукт
Abstract. The work considers the sequence of an expert actions in the case of detection of MySQL databases
and describes the actions to out-load the contents of the detected databases.
Keywords: MySQL, database, information carrier, operating system, software product

MySQL – вільна система керування реляційними базами даних, яка була розроблена компа-
нією «ТсХ» для підвищення швидкодії обробки великих баз даних. Ця система керування базами
даних (СКБД) з відкритим кодом була створена як альтернатива комерційним системам [1].
В свою чергу реляційна база даних – це набір даних з наперед визначеними зв›язками між
даними. Ці дані організовані у вигляді набору таблиць, що складається з стовпців та рядків. В та-
блицях зберігається інформація щодо об’єктів, що представляються в базі даних. В кожному стовпці
таблиці зберігається певний тип даних, в кожній комірці – значення атрибуту. Кожний рядок та-
блиці представляє собою набір зв’язаних значень, які відносяться до одного об’єкту. Кожен рядок в
таблиці може бути позначений унікальним ідентифікатором, який називається первинним ключем,
а рядки з декількох таблиць можуть бути зв’язані за допомогою зовнішніх ключів.
MySQL є однією з найпоширеніших на сьогоднішній день систем управління базами даних у
мережі Інтернет. Як вже було зазначено вище, ця система використовується для роботи з досить
великими обсягами інформації, тим не менш, MySQL ідеально підходить як для невеликих, так і ве-
ликих інтернет-проєктів.
MySQL має API [2] та конектори для мов програмування «Delphi», «C», «C++», «Eiffel», «Java»,
«LISP», «Perl», «PHP», «Python», «Ruby», «Smalltalk», «Компонентний Паскаль», «Tcl» та «Lua», бі-
бліотеки для мов платформи «.NET», а також забезпечує підтримку для «ODBC» за допомогою
ODBC-драйвера «MyODBC».
Підтримка MySQL баз даних входить до складу серверів WAMP, AppServ, LAMP, а також в пор-
тативні зборки серверів Денвер, XAMPP, VertrigoServ. Зазвичай MySQL використовується як сервер,
до якого звертаються локальні або віддалені клієнти, проте дистрибутив входить бібліотека вну-
трішнього сервера, що дозволяє включати MySQL в автономні програми.
Через свою популярність серед користувачів, цілком логічно, що для роботи з базами даних
MySQL є чимала кількість програмних продуктів (ПП) по їх розробці та адмініструванню. Так, най-
більш поширеними ПП по роботі з базами даних MySQL є «Workbench», «Navicat», «PHPMyAdmin»,
«dbForge Studio for MySQL», «HeidiSQL», «SQL Maestro для MySQL», «EMS SQL Manager для MySQL»,
«SQLyog», «DBTools Manager» та «MyDB Studio».
Через свою популярність та специфіку використання на WEB-серверах, бази даних MySQL по-
тенційно можуть стати нативним інструментом у скоєнні протизаконних дій. Так, наприклад, та-
блиці баз даних MySQL можуть зберігати в собі інформацію щодо результатів роботи програмного
забезпечення типу «Stealer» [3], містити інформацію щодо результатів роботи кардинг сервісу [4],
зберігати конфігурацій програмного забезпечення (ПЗ) та статистики роботи по організації SIP- те-
лефонії [5], та ін. Саме тому під час проведення експертиз за експертними спеціальностями «10.9
Дослідження комп’ютерної техніки та програмних продуктів» та «10.17 Дослідження телекомуні-
каційних систем (обладнання) та засобів», при дослідженні інформаційного наповнення в пам’яті
накопичувачів інформації, які були вилучені зі складу персональних комп’ютерів (ПК), системних
блоків персональних комп’ютерів або серверів, при виявленні файлів баз даних MySQL необхідно
провести їх дослідження.
На Ілюстрації 1 наведено приклад файлового вмісту бази даних MySQL «predator1».
Ілюстрація 1 – Файловий вміст теки «predator1»

Як видно з Ілюстрації 1, тека «prefator1» представляє собою одну окремо взяту базу даних
MySQL, а її файловий вміст є відображенням таблиць, що входять до складу даної бази даних. В свою
чергу, кожна таблиця формується з двох файлів – з розширеннями «*.frm» та «*.ibd».
Перегляд вмісту файлів з розширеннями «*.frm» та «*.ibd» за допомогою звичайних редакто-
рів не дасть ніяких корисних результатів, див. Ілюстрації 2-3.
Ілюстрація 2 – Перегляд файлу «banip.frm»
Ілюстрація 3 – Перегляд файлу «banip.idb»

Наведений в даній роботі перелік ПП, що дають можливість працювати з базами даних MySQL,
для своєї коректної роботи, вимагає розміщення конфігураційних файлів, а також самих баз даних в
певних директорії (шлях розміщення яких може варіюватися, в залежності від типу ПП). Так, напри-
клад ПЗ «XAMPP» всі вищенаведені файли баз даних MySQL розміщує в теці «/xampp/mysql/data/».
В даному конкретному випадку, саме вміст теки «data» є об’єктом інтересу експерта при її виявленні
під час дослідження інформації в пам’яті певного накопичувача, що є об’єктом дослідження.
З метою більш детального дослідження виявлених баз даних MySQL, експерту необхідно по-
передньо встановити один з ПП по роботі з MySQL, наприклад, «XAMPP». Далі потрібно скопіюва-
ти вміст виявленої на об’єкті дослідження теки «data», на тестовий ПК за шляхом «/xampp/mysql/
data/», повністю замінивши весь вміст на скопійований.
Після виконання описаних вище дій, на тестовому ПК експерта при введенні в адресне поле
URL-адреси «127.0.0.1/phpMyAdmin/» в середовищі WEB-оглядача, експертом було отримано до-
ступ до баз даних MySQL, що були виявлені в теці «data» див. Ілюстрацію 4.
Ілюстрація 4 – Перегляд баз даних MySQL за допомогою WEB-інтерфейсу «phpMyAdmin»

Використовуючи WEB-інтерфейс «phpMyAdmin» експерт має можливість дослідити інфор-

маційне наповнення кожної бази даних, що містились в теці «data». За необхідності, експерт може
створити окремий експорт кожної з баз даних у потрібний для подальшого дослідження формат
розширення вихідного файлу, наприклад «*.sql».
Створення експорту певної бази даних в файл з розширенням «*.sql» є дуже корисним, коли
є необхідність у вивантаженні інформаційного вмісту всіх, або окремо взятих таблиць. Так вико-
ристовуючи можливості терміналу [6] операційної системи (ОС) «Linux», в попередньо створену по-
рожню базу даних MySQL можна імпортувати вміст «*.sql» файлу, та використовуючи SQL запит в
терміналі ОС «Linux» – «select * from <table_name> into outfile ‘/var/lib/mysql-files/output_file_name.
txt’ fields terminated by ‘ | ‘ enclosed by ‘ ‘ lines terminated by ‘\n’;» здійснити вивантаження вмісту пев-
ної таблиці, або всіх таблиць почергово, що входять до складу конкретної бази даних MySQL.
Описаний метод дуже корисний у використанні, коли є необхідність у збережені інформацій-
ного вмісту таблиць з дуже великою кількістю рядків. Таким чином експерт отримає файли для
подальшого більш детального дослідження в рамках свої експертизи або отримає матеріал, що відо-
бражає вміст баз даних MySQL, інформаційний вміст яких може бути цікавий для замовника.
Перелік джерел
1. MySQL. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/MySQL (дата звернення: 30.03.2023).
2. Connectors and APIs. URL: https://dev.mysql.com/doc/refman/8.0/en/ connectors-apis.html (дата
звернення: 30.03.2023).
3. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України. URL: https://www.cip.gov.
ua/ua (дата звернення 30.03.2023).
4. Кардинг. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кардинг (дата звернення: 30.03.2023).
5. Що таке SIP-телефонія. URL: https://hub.kyivstar.ua/news/shho-take-sip-telefoniya-ta-yak-vona-
praczyuye/ (дата звернення: 30.03.2023).
6. Terminal Linux. URL: https://blog.iteducenter.ua/guides/terminal_linux/ (дата звернення:
30.03.2023).
CZU: 343.1
ЗНАЧЕННЯ СЛІДЧОГО ОГЛЯДУ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИННИХ ПОСЯГАНЬ

НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ
Лілія ПОЛУНІНА
кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінальних розслідувань
Державного податкового університету
м. Ірпінь, України
Зміни, що відбулися в політичній і соціально-економічних сферах, внесли суттєві корективу

в шкалу цінностей інформації, що використовується в процесі розслідування кримінальних право-
порушень. Якщо раніше основна роль в процесі доказування відводилась ідеальній інформації, то
на сьогоднішній день на перше місце виходять матеріальні сліди. Зростання організованої злочин-
ності, зниження рівня правової свідомості населення вплинули на об’єктивність показань потер-
пілих, свідків та ін. В таких умовах особливу роль в доказуванні відіграють слідчі (розшукові) дії,
направлені на виявлення матеріальних слідів кримінального правопорушення. Серед таких слідчих
(розшукових) дій основне значення відводиться слідчому огляду, який направлений на виявлення,
збирання і дослідження матеріальних слідів [1, c. 119].
Від того наскільки якісно проведений слідчий огляд місця події, залежить успіх розслідуван-

ня незаконного збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємни-

цю. Дані отримані під час огляду місця події мають суттєве значення для вирішення питання про
кваліфікацію діяння, виявлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення та
визначення кола судових експертиз, які необхідні під час розслідування вказаного кримінального
правопорушення.
Залежно від того, яким саме способом відбувався незаконний збір відомостей, що становлять
комерційну таємницю, можна виділити і певні види слідчого огляду. Огляду, у кримінальних про-
вадженнях, розпочатих за фактами про незаконне отримання відомостей, що становлять комерцій-
ну таємницю, які циркулюють у засобах обчислювальної техніки, підлягають: а) технічні елементи
системи обробки даних (термінали, електронно-обчислювальна техніка, вузли мережі електро-
нно-обчислювальної техніки, канали зв’язку, зовнішні прилади електронно-обчислювальної техні-
ки тощо); б) технічні елементи системи захисту інформації; в) програмні елементи системи захисту
інформації (підсистеми управління доступом, механізми ідентифікації, автентифікації, контролю
доступу, управління потоками інформації, підсистеми реєстрації і обліку, криптографічного захи-
сту, підсистеми забезпечення цілісності тощо); г) ресурси захисту, що знаходяться в засобах обчис-
лювальної техніки (програми, томи, каталоги, файли, записи, поля записів, усі види пам’яті електро-
нно-обчислювальної техніки, в яких може знаходитися інформація); д) організаційно-розпорядча
і поточна документація підрозділу захисту інформації з відображенням даних про зміну паролів,
ключів, про зміну складу осіб, допущених до конфіденційної інформації, про реєстрацію і аналіз дій
користувачів за системним журналом тощо [1, c. 122; 2, 637-639].
Необхідно зауважити, що у випадку встановлення факту незаконного збирання відомостей,
що становлять комерційну таємницю суб’єкта господарської діяльності шляхом перехоплення ін-
формації, що циркулює у технічних засобах, зокрема, ЕОМ, організація і тактика огляду місця події
відрізняється від аналогічної слідчої (розшукової) дії при розслідуванні традиційних злочинів. Це
зумовлено не тільки небезпекою навмисного знищення інформації злочинцями, яка має доказове
значення, а й необережним поводженням слідчого та інших членів слідчої групи внаслідок непра-
вильного, некваліфікованого поводження з програмно-апаратними засобами [1, c. 124].
Варто зазначити, що при проведенні огляду необхідно використовувати як традиційні тех-
нічні засоби (фото- і відеокамери, вимірювальні пристрої, освітлюючи засоби та ін.), що застосову-
ються при проведенні огляду будь-якого місця події так і спеціальні (магнітний шукач (підіймач);
викрутка-індикатор напруги «ІО-500», пінцет, алмазний склоріз; силіконові пасти у тубах однора-
зового використання та ін.). Основним засобом фіксації результатів огляду місця події являється
протокол [1, c. 138].
Таким чином, своєчасне, ретельне та якісне проведення такої слідчої (розшукової) дії, як ог-
ляд місця події у кримінальних провадженнях про злочинне посягання на відомості, що становлять
комерційну таємницю суб’єкта господарської діяльності, з дотриманням наукових рекомендацій, а
також з врахуванням зазначених тактичних особливостей сприятиме систематизованому та всебіч-
ному пошуку слідів злочинної діяльності, їх вилученню, успішному попередньому дослідженню та
отриманню важливої криміналістично значимої інформації ще на початковому етапі розслідування.
1. Полуніна Л. В. Методика розслідування незаконного збирання з метою використання або вико-
ристання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю: дис. …канд. юрид.
наук: 12.00.09. Київ. 2021. 250 с.
2. Каторин Ю. Ф., Куренков Е. В., Лысов А. В., Остапенко А. Н. Большая энциклопедия промышлен-
ного шпионажа. СПб. «Полигон», 2000. 896 с.

CZU: 343.98(477)
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ В УКРАЇНІ В РЕАЛІЯХ

СЬОГОДЕННЯ
Дмитро РУБЛЕНКО
старший слідчий-криміналіст Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку)
Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Краматор-
ську м. Дніпро, Україна
Огляд місця події є першочерговою і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхід-

ністю отримання інформації про обставини події у її первісному, незміненому стані, тому що будь-
яке зволікання тягне за собою втрату речових доказів, зміну певної слідової картини та інформації
в цілому. Невідкладність та першочерговість огляду місця події пояснюється необхідністю опера-
тивного отримання інформації з метою організації слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.
Здійснення огляду місця події підпорядковане певним принципам. До них належать: своєчасність
огляду - огляд місця події здійснюється негайно, в найкоротший термін. Своєчасність огляду за-
безпечує отримання всебічної інформації про подію і оперативність у здійсненні розшукових захо-
дів; об’єктивність і повнота огляду - означає всебічне дослідження всієї обстановки, слідів і речових
доказів; планомірність огляду - передбачає певний порядок у діях слідчого: визначення порядку
огляду, його меж, послідовність пересування по території або приміщенню, що оглядається, а також
визначення об’єктів (слідів, речових доказів), які можуть мати місце у зв’язку з подією злочину;
застосування науково-технічних засобів — один з принципів огляду місця події, який стосується
виявлення і фіксації слідів і речових доказів [ 3, с.130-134].
Виявлення слідів під час огляду у багатьох випадках неможливо без застосування науко-
во-технічних засобів. Так, виявлення слідів рук (невидимих і маловидимих), ніг, крові, мікрочасти-
нок вимагає застосування спеціальних науково-технічних засобів. Під час огляду місця події важ-
ливо дуже обережно поводитись з речовими доказами, щоб запобігти їх втраті або пошкодженню.
Саме тому при використанні науково-технічних засобів необхідно дотримуватись правил пакуван-
ня та фіксації різного виду слідів. Від правильності фіксації, вилучення та упакування об’єктів зале-
жить результат подальшого експертного дослідження.
Але реалії сьогодення, які відбуваються на території України, а саме збройна агресія РФ проти
України призвела до величезних викликів в усіх сферах життя нашої країни. Проведення якісного,
невідкладного огляду місця події, документування кожного факту тяжкого злочину в умовах во-
єнного часу супроводжується труднощами та певними нюансами. Викликані вони першочергово
інтенсивністю бойових дій і небезпекою для правоохоронців. Адже варто розуміти, що чим біль-
ше часу мине від моменту вчинення злочину до виявлення та фіксації його слідів, тим менше шан-
сів в його розкритті. Тому навіть в таких важких умовах правоохоронці мають намагатись якісно і
водночас швидко оглядати місце події та проводити інші невідкладні слідчі (розшукові) дії. Велика
кількість труднощів виникає при документуванні воєнних злочинів на територіях, які були деоку-
повані. У таких випадках слідчим доводиться працювати вже після того, як пройшов певний час від
моменту вчинення кримінальних правопорушень. На якість розслідування також впливає розумне
використання спеціальних знань і науково-технічних засобів на всіх його етапах [ 2].
Окрім цього криміналістичні підрозділи не були підготовлені до вирішення нових масштаб-
них завдань щодо виявлення та дослідження матеріальних слідів військових злочинів. Тому суттєву
допомогу в цій сфері Україні надають зарубіжні держави. Відомо про таку допомогу від спеціалі-
зованих криміналістичних підрозділів Франції, Нідерландів, Великобританії та інших країн. Євро-
пейський союз разом з міжнародною організацією з міграції надає підтримку Національній поліції
у вигляді обладнання для мобільних ДНК – лабораторій. Адже саме криміналіст прибуває на місце
події разом зі слідчим першим, і починає документувати наслідки терору, який вчиняє РФ. Завдяки
міжнародним партнерам використовується 8 мобільних лабораторій, «ANDRE RAPID DNA 6C» і кар-
триджі та реагенти, які необхідні для їхнього функціонування. Тому як найбільш затребуваними в

практиці техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів, учинених

під час війни, виявились досягнення галузей наук, таких як ДНК- аналіз, цифрова криміналістика,
вибухотехніка.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновки про те, що в умовах війни в Україні
у органах досудового розслідування збільшилась потреба у використанні спеціальних знань у га-
лузях цифрової криміналістики, ДНК-аналізу, балістики та вибухотехніки у формах залучення від-
повідних спеціалістів до оглядів та інших слідчих (розшукових) дій, одержання консультативної
допомоги на початковому етапі та залучення експертів на подальших стадіях досудового розслі-
дування. Для вирішення таких потреб необхідно звернути увагу на забезпечення більш новітнім
техніко-криміналістичним забезпеченням органів досудового розслідування під час розслідування
воєнних злочинів.

1. Клименко Н. І. Міжнародне значення судово-експертної діяльності. Судово-експертна діяль-
ність: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. матеріалів круглого столу / ред. кол. О. Л. Ко-
билянський та ін. К., 2015. С. 165–168.
2. Aaron Opoku Amankwaa, Carole McCartney The effectiveness of the UK national DNA database. Forensic
Science International: Synergy. Volume 1, 2019. URL: https://sciencedirect.com/science/article/pii/
S2589871X19300713
3. Клименко Н. І., Купрієвич О. А Міжнародне співробітництво судово-експертних установ. Вісник
кримінального судочинства. 2015. № 4. С.130-134.
УДК 343.982.34
К ВОПРОСУ О ВНЕДРЕНИИ ПОЛОЖЕНИЙ МЕЖДУНАРОДНЫХ СТАНДАРТОВ В ДЕЯ-

ТЕЛЬНОСТЬ СПЕЦИАЛИСТОВ-КРИМИНАЛИСТОВ И СУДЕБНЫХ ЭКСПЕРТОВ
АНДРЕЙ ПОЛТАВСКИЙ,
научный сотрудник научно-исследовательской лаборатории по
проблемам криминалистического обеспечения и судебной экспертологии
Учебно-научного института № 2 Национальной академии внутренних дел,
г. Киев, Украина
Резюме: в докладе проанализировано нормативное обеспечение осмотров мест происшествий

и экспертных исследований на уровне международных стандартов; предложено решение по разраба-
тыванию методики собирания следовой информации.
Summary: the report analyzes the normative support of incident sites and expert studies at the level of
international standarts; a solution was proposed to develop a methodology for collectiong trase information.
1. В 2012 году Международной организацией по стандартизации (ISO) и Международной элек-

тротехнической комиссией (IEC) был презентован международный стандарт ISO/IEC 27037:2012
«Information technology – Security techniques – Guidelines for identification, collection, acquisition and
preservation of digital evidence» («Інформационные технологии. Методы защиты. Наставление по
идентификации, собиранию, получению и сохранению цифровых доказательств», которым регла-
ментируется деятельность по осмотру мест происшествий, связанных с совершением компьютер-
ных преступлений.
В дальнейшем было разработано более 10 стандартов и их частей, которые касаются эксперт-
ных исследований цифровых (электронных) доказательств. Так, одним из них есть стандарт ISO/IEC

27042:2015 «Information technology – Security techniques – Guidelines for the analysis and interpretation
of digital evidence» («Інформационные технологии. Методы защиты. Настановления по анализу и
интерпретации цифрового доказательства (ISO/IEC 27042:2015, IDT)»), в котором есть перечень
разработанных, разрабатываемых или подлежащих разрабатыванию межнародных стандартов, в
частности:
– ISO/IEC 27000:2018 «Information technology – Security techniques – Information security
management systems – Overview and vocabulary» («Інформационные технологии. Методы защиты.
Системы управления информационной безопасностью. Обзор и словарь терминов»;
– ISO/IEC 27035, который состоит из трех частей:
– ISO/IEC 27035-1:2016 «Information technology – Security techniques – Information security
incident management – Part 1: Principles of incident management» («Інформационные технологии.
Методы защиты. Управление инциндентами информационной безопасности. Часть 1. Принципы
управления инциндентами;
– ISO/IEC 27035-2:2016 «Information technology – Security techniques – Information security
incident management – Part 2: Guidelines to plan and prepare for incident response» («Інформационные
технологии. Методы защиты. Управление инциндентами информационной безопасности. Часть 2.
Наставление по планированию и подготовке к реагированию на инцинденты;
– ISO/IEC 27035-3 «Information technology – Information security incident management – Part
3: Guidelines for ICT incident response operations» («Інформационные технологии. Методы защиты.
Управление инциндентами информационной безопасности. Часть 3: Наставление по операциям по
реагированию на инцинденты ІСТ»);
– ISO/IEC 27038:2014 «Information technology – Security techniques – Specification for digital
redaction» («Інформационные технологии. Методы защиты. Спецификация для цифрового редак-
тирования»);
– ISO/IEC 27040:2015 «Information technology – Security techniques – Storage security» («Інфор-
мационные технологии. Методы защиты. Безопасность хранения»;
– ISO/IEC 27041:2015 «Information technology – Security techniques – Guidance on assuring
suitability and adequacy of incident investigative method» («Інформационные технологии. Методы за-
щиты. Наставление по обеспечению приемлемости и адекватности методов расследования»);
– ISO/IEC 27043:2015 «Information technology – Security techniques – Incident investigation
principles and processes» («Інформационные технологии. Методы защиты. Принципы и процессы
расследования инциндентов);
– ISO/IEC 27044 «Information technology – Security techniques – Guidelines for security information
and event management (SIEM)» («Информационные технологии. Методы защиты. Наставление по
информационной безопасности и управлению инциндентами», который находится на последних
етапах разрабатывания;
– ISO/IEC 27050, которы й состоит из четырех частей:
– ISO/IEC 27050-1:2019 «Information technology – Electronic discovery – Part 1: Overview and
concepts» («Информационные технологии. Методы защиты. Электронное выявления. Часть 1. Об-
зор и концепции»;
– ISO/IEC 27050-2:2018 «Information technology – Electronic discovery – Part 2: Guidance for
governance and management of electronic discovery» («Информационные технологии. Электронное
выявление. Часть 2: Руководство по управлению и управление электронным открытием»);
– ISO/IEC 27050-3:2020 «Information technology – Electronic discovery – Part 3: Code of practice
for electronic discovery» («Информационные технологии. Методы защиты. Электронное выявление.
Часть 3. Свод правил для електронного выявления)»;
– ISO/IEC DIS 27050-4:2021 «Information technology – Electronic discovery – Part 4: Technical
readiness» (Информационные технологии. Электронное открытие. Часть 4: Техническая готов-
ность»);
– ISO/IEC 30121:2015 «Information technology – Governance of digital forensic risk framework»
(«Информационные технологии. Управление структурой цифровых судебно-экспертных рисков»).
Таким образом, специалисты в области IT-технологий, в т. ч. и сотрудники правоохранитель-
ных органов, получили взаимосвязанные общие технологии собирания и исследования цифровых

(электронных) объектов, которые могут стать доказательствами в суде.

2. В 2012 году в составе Международной организации по стандартизации создается Проек-
тный, который впоследствии получает статус Технического комитета 272 «Криминалистика» (ISO
ТС 272 «Forensic sciences»). В 2018 году им (комитетом) презентуется первая и вторая части се-
рийного международного стандарта ISO 21043:
– ISO 21043-1:2018 «Forensic sciences – part 1: Terms and definitions» («Криминалистика. Часть
1. Термины и определения понятий»);
– ISO 21043-2:2018 «Forensic sciences – рart 2: Recognition, recording, collecting, transport and
storage of items» («Криминалистика. Часть 2. Выявление, фиксирование, изъятие, транспортирова-
ние и хранение объектов).
ISO 21043-2:2018 касается работы на месте происшествия с объектами, которые могут иметь
криминалистическую значимость и могут быть использованы в дальнейшем в качестве веществен-
ных (судебных) доказательств. Этот стандарт не касается осмотров мест происшествий, связанных
с компьютерными преступлениями, что регламентируется ISO/IEC 27037:2012, указанным выше.
И только в случае, если на носителях электронной информации будут выявлены, например, следы
рук, биологические выделения человека, то при этом следует руководствоваться положениями ISO
21043-2:2018.
Кроме того, ISO ТС 272 «Forensic sciences завершается разрабатывание трех последних частей
ISO 21043:
– ISO 21043-3 «Forensic Sciences – рart 3: Analysis» («Криминалистика. Часть 3. Анализирова-
ние»), которая будет регламентировать этапы предварительного, раздельного, сравнительного ис-
следований, экспертного эксперимента;
– ISO 21043-4 «Forensic Sciences – рart 4: Interpretation» («Криминалистика. Часть 4. Интерпре-
тирование»), которая будет регламентировать этап оценивания результатов проведенного иссле-
дования и формулирования выводов;
– ISO 21043-5 «Forensic Sciences – рart 5: Reporting» («Криминалистика. Часть 5. Отчетность»),
которая будет регламентировать этап оформления результатов проведенного исследования за-
ключением эксперта и иллюстративными материалами.
3. Во вступлении к ISO 21043-1:2018 определено, что серийный стандарт ISO 21043 направлен
на унификацию практики применения криминалистических (специальных) знаний для облегчения
возможности криминалистических учереждений из разных стран с целью совместной деятельно-
сти во время международных расследований, в т. ч. и предоставления взаимной помощи в случае
катастрофических событий, когда возможности одной страны исчерпаны.
Стандарт ISO 21043 регламентирует разные составляющие криминалистического процесса
от осмотра места происшествия до судебного разбирательства. При этом, положения стандарта
определяют «что» подлежит стандартизации, а не «как» и «кто». Лучшие практические пособия,
стандартные операционные процедуры (методики) должны регламентировать «каким образом»
необходимо выполнять требования стандарта ISO 21043. Национальное законодательство должно
определять «кто» должен им (требованиям) отвечать.
4. Международная стандартизация каких-либо направлений деятельности определяет, что
применение стандартов не является обязательным, хотя они (стандарты) являются нормативны-
ми документами (международными, региональными, национальными). При этом, обязательными
их (стандартов) положения становятся в том случае, когда организации, учреждения, предприятия
принимают соответствующие решения о внедрении положений стандартов в их практическую дея-
тельность.
Так, две части стандарта ISO 21043 приняты на региональном (в т. ч. и для Украины) уров-
не – европейском – Техническим комитетом 469 «Процессы криминалистики» (TC 469 «Processing
Forensic Science» Европейского комитета по стандартизации (CEN). На сайте CEN TC 469 «Processing
Forensic Science» определено, что европейские стандарты должны получить статус национальных
стандартов либо путем публикации идентичного текста (на английском немецком или француз-
ским языке), либо путем идентичного перевода с обязательным внедрением их (стандартов) поло-
жений в практическую деятельность компетентными органами.
С окончанием разрабатывания трех частей ISO 21043, которые касаются производства экс-

пертных исследований, специалисты-криминалисты и судебные эксперты получат взаимосвязан-

ные унормированные общие технологии собирания и экспертного исследования объектов потен-
циальной криминалистической значимости (кроме электронных носителей информации, работа с
которыми регламентирована ISO/IEC 27037).
5. Исходя из более чем 30-ти летнего личного практического опыта и постоянного монито-
ринга деятельности по технико-криминалистическому и судебно-экспертному обеспечению пра-
восудия, административные требования к технологиям проведения осмотров мест происшествий
и экспертных исследований изъятой следовой информации следует унормировать на уровне на-
ставлений (инструкций) (например, охраны места преступления, хранения изъятых объектов до
проведения экспертного исследования в помещениях правоохранительных органов), а использо-
вание специальных знаний специалистами-криминалистами и судебными экспертами на уровне
методик собирания (выявления, фиксирования, изъятия, транспортирования и хранения) объек-
тов, имеющих криминалистическую значимость, и методик проведения их (объектов) экспертных
исследований.
6. Под методикой собирания объектов, имеющих потенциальную криминалистическую
значимость, понимается нормативный документ, который определяет детально разработанную
программу (алгоритм), состоящую из последовательных умственных и практических операций,
направленных выявления, фиксирования, изъятия, транспортирования и хранения следовой ин-
формации (самой следовой информации, объектов, на которых она есть либо может находиться) и
предусматривает для этого применение системы методов, средств, а также правил решения указан-
ных задач компетентными специалистами.
Под методикой проведения судебной экспертизы понимается нормативный документ, ко-
торый определяет детально разработанную програму (алгоритм) решения экспертной задачи
(задач), состоящую из последовательных умственных и практических операций, направленных на
познание свойств и связей исследуемых объектов (материальных объектов, явлений, процессов)
и предусматривает для этого применение системы методов и средств, а также правил проведения
экспертного исследования компетентными специалистами [1].
7. Национальной академией внутренних дел в рамках проведения научно-исследовательской
работы разрабатывается содержание и структура методики собирания объектов, имеющих потен-
циальную криминалистическую значимость, с учетом принятой в Украине первой и второй частей
международного серийного стандарта ISO 21043. На сегодня ориентировочное содержание проекта
методики выглядит следующим образом:
– общие положения технологии собирания следовой информации на месте происшествия
(общие положения тактики осмотра; задачи осмотра; стадии (этапы) осмотра; объекты осмотра
(трупы, предметы, животные, документы, помещения, участки местоности и т. д.); общие положе-
ния выявления, фиксирования, изъятия, транспортирования и хранения следовой информации
(методы, средства);
– собирание следовой информации: особенности выявления, фиксирования, изъятия, тран-
спортирования и хранения:
– следов кожного покрова человека (папиллярных узоров рук и ног, лба, губ, носа, ушей, лок-
тей, колен и т. д.);
– биологических следов человека (крови, тканей человека (кожа, мышцы, кости, нервы, мозг),
секреты желез (сперма, вагинальные выделения, пот, слюна, слезы, выделения слизистой носа,
грудное молоко, сыровидная масса, околоплодная жидкость, лохии, сера ушных проходов), выделе-
ния организма человека (моча, кал, меконий, рвотные масы), волос, запаха);
– следов зубов (зубных протезов) человека;
– следов животных;
– следов одежды и ее повреждений;
– следов обуви (обувных протезов);
– следов орудий взлома, инструментов и предметов взлома;
– следов машин, механизмов, устройств производственного и бытового назначения (агрегатов);
– следов динамического стереотипа человека (узлы, петли, ручные швейные швы, прикус на
фильтре сигареты (мундштуке папиросы) и т. д.);

– следов транспортных средств (следы шин, следы выступающих и отделенных частей тран-
спортных средств, следы горюче-смазочных и лакокрасочных материалов;
– следов грунтоминерального происхождения;
– следов растительного происхождения;
– следов волокнистых и полимерных материалов;
– следов стекла;
– следов металлов и сплавов;
– следов огнестрельного оружия и конструктивно схожих с ним предметов (их применения);
– следов холодного оружия и конструктивно схожих с ним предметов (их применения);
– следов взрывчатых веществ и взрывных устройств (их применения);
– следов применения сильнодействующих, ядовитых веществ и физических явлений;
– следов пожара;
– следов обвала;
– собирание електронной (цифровой) следовой информации: особенности выявления, фик-
сирования, изъятия, транспортирования и хранения.
Разработка методики собирания следовой информации в соответствии с международными
стандартами, вне всякого сомнения, позволит повысить качество исследования (осмотра) происше-
ствия, актуализировать положения криминалистики.
Литература
1. Рувін О. Г., Полтавський А. О., Будко Т. В. та ін. Розроблення експертних методик : зміст,
структура, оформлення (з урахуванням міжнародних стандартів, прийнятих в Україні) : метод. рек.
/ за заг. ред. О. Г. Рувіна, С. Г. Кримчука, А. В. Свінцицького. 2-ге вид., перероб. та допов. Київ : КНДІСЕ,
2021. 102 с.
УДК 343.985.4: 004.77
ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ВИЯВЛЕНИХ НА МІСЦІ ПОДІЇ WI-FI МАРШ-

РУТИЗАТОРІВ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ МОБІЛЬНОГО ТЕРМІНАЛУ ТА ЙОГО МЕРЕЖЕВОЇ
АКТИВНОСТІ
Юрій Юрійович НІЗОВЦЕВ

Провідний науковий співробітник Центру судових і спеціальних експертиз Українського нау-
ково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України,
кандидат юридичних наук, м. Київ, Україна
ORCID: 0000-0002-7641-6403
Резюме: У статті розглядаються можливості встановлення мобільного терміналу зловмис-

ника за цифровими слідами, залишеними у WI-FI маршрутизаторі. Детально розписується порядок дій
спеціаліста під час огляду місця події задля виявлення, фіксації та вилучення вказаних цифрових слідів.
Наводяться обмеження запропонованого порядку дій. Описуються подальші слідчі (розшукові) дії, мож-
ливі у випадку виявлення цифрових слідів під час огляду на місці події WI-FI маршрутизатора.
Ключові слова: огляд місця події, спеціаліст, WI-FI маршрутизатор, мобільний термінал, цифро-
ві сліди.
Summary
The article discusses the possibility of establishing an intruder’s mobile terminal using digital traces left in
a WI-FI router. The order of actions of a specialist during the crime scene investigation for the detection, fixation
and acquisition of the indicated digital traces is signed in detail. Limitations of the proposed course of action are
given. Further investigative (search) actions are described, which are possible in case of detection of digital traces
during the inspection of the WI-FI router at the crime scene.

Key words: Crime Scene Investigation, Specialist, WI-FI Router, Mobile Terminal, Digital Traces/Footprints.
Нерідко для приховування слідів кіберзлочинів зловмисники використовують публічний до-

ступ до мережі Wi-Fi. Це може бути, наприклад, кафе чи готель. Разом з тим, можливі й інші варіанти
підключення, які не мають принципових технічних відмінностей – Wi-Fi мережа офісу, власної квар-
тири чи квартири сусідів або знайомих.
Цілком природно використати доказову інформацію, яку може містити Wi-Fi маршрутизатор
вказаної мережі задля пошуку зловмисника та доведення його провини.
Використання зафіксованої Wi-Fi маршрутизатором інформації про підключені мобільні тер-
мінали можливе у випадку, якщо маршрутизатор підтримує логіювання мережевих з’єднань і якщо
таке логіювання активоване.
У розглянутому випадку інтерес для розслідування будуть становити два види інформації у
логах:
–– Інформація, що характеризує безпосередньо під›єднані до Wi-Fi-мережі мобільні терміна-
ли і дозволяє їх ідентифікувати.
–– Інформація, яка характеризує мережеву активність під›єднаних до Wi-Fi-мережі мобільних
терміналів. Ця інформація може містити цифрові сліди конкретних протиправних дій зловмисника.
Конкретний перелік даних, що накопичуються у логах, залежить від моделі маршрутизато-
ра, версії його програмного забезпечення та налаштувань (у маршрутизаторів побутового рівня,
як правило, відсутні налаштування логіювання подій, є лише можливість активації/деактивації
логіювання).
У випадку виявлення в логах необхідних даних, їх потрібно належним чином документувати
та процесуально оформити задля набуття ними статусу доказів.
Отже, якщо на місці події виявлено функціонуючу Wi-Fi-мережу, перш за все слід з’ясувати
місце знаходження мережевого обладнання Wi-Fi та схему побудови мережі в цілому. Це може бути
один пристрій – Wi-Fi маршрутизатор (характерно для домашніх помешкань), Wi-Fi маршрутизатор
та декілька додаткових передавачів (точок доступу, ретрансляторів/повторювачів (або репітерів,
від англ. repeater)) для розширення зони покриття (вони можуть поєднуватись у мережу як дрото-
вим, так і бездротовим з’єднанням), декілька Wi-Fi маршрутизаторів або Wi-Fi маршрутизатор, який
не має відповідного радіоінтерфейсу, а функціонує через окремі Wi-Fi-передавачі, що виступають як
точки доступу (такий варіант більш характерний для професійного застосування, наприклад, за-
безпечення мережею Wi-Fi громадського місця – зали ресторану, великого офісу тощо). В цілому
варіантів побудови мережі безліч. Наприклад, останнім часом набувають поширення так звані Wi-Fi
Mesh мережі. Найбільш складними є, зазвичай, корпоративні мережі.
Само собою, виявлене мережеве обладнання, як і вся обстановка в цілому, фіксується у прото-
колі слідчої (розшукової) дії, а також за допомогою фото- та відеозйомки.
Зазвичай логіювання здійснюється на локальний носій інформації самого маршрутизато-
ра. Але слід враховувати, що логіювання може здійснюватися також і на сторонній носій (напри-
клад, окремий комп›ютер чи хмарне сховище). Тож після з’ясування місця збереження логів Wi-
Fi маршрутизатора, слід вжити заходів задля збереження цих логів. Якщо мережа корпоративна,
варто звернутись до адміністратора цієї мережі, повідомивши йому про необхідність забезпечення
збереження журналу подій для його подальшого вилучення у процесуальному порядку. У випадку
огляду домашнього помешкання слід виявити місцезнаходження Wi-Fi маршрутизатора. Зазвичай
у квартирах Wi-Fi маршрутизатор встановлюють біля входу до квартири, щоб не тягнути кабель
всередину квартири, або приблизно посередині квартири, щоб забезпечити найкраще покриття. У
всіх випадках бажано обмежити доступ будь-яких осіб до мережевого устаткування, аби уникнути
будь-яких маніпуляцій (навмисних, ненавмисних чи випадкових) з ним: від’єднання (роз’єднання),
вимкнення, перезавантаження, знеструмлення, переналаштування тощо. Цей обов›язок поклада-
ється, зазвичай, на слідчого або оперативного працівника, які мають заборонити всім особам, що
перебувають у приміщенні, торкатися до комп›ютерної та/чи телекомунікаційної техніки, носіїв
інформації, телекомунікаційних та електродротів, вмикати і вимикати пристрої й енергоживлення.
В цілому для проведення будь-яких дій з маршрутизатором варто залучити спеціаліста, який
допоможе професійно розібратися в особливостях комп’ютерного та телекомунікаційного облад-

нання, виявити носії інформації та запобігти умисному або випадковому знищенню інформації на
них, проконсультує слідчого щодо інформації, яка підлягає копіюванню тощо. Профіль і кваліфіка-
ція спеціаліста, якого необхідно залучити до огляду, визначається, перш за все, об’єктом огляду (у
розглянутому випадку це Wi-Fi маршрутизатор), а також залежно від мети і завдань слідчої (розшу-
кової) дії, зважаючи на первинні дані про характер кримінального правопорушення.
У процесі огляду або тимчасового доступу до комунікаційного обладнання спеціаліст може
надати технічну допомогу у складанні схеми мережі, з’ясувати, які пристрої забезпечують функціо-
нування мережі (мережеве обладнання) та які до неї під’єднані постійно та тимчасово (стаціонарні
та мобільні термінали – стаціонарні комп›ютери, ноутбуки, смартфони тощо). Крім того, він може
допомогти зафіксувати дані, які зазвичай містяться у маркувальних позначеннях на корпусі при-
строїв: марку, модель, серійний номер, MAC-адресу, стандартні дані автентифікації (ім’я користува-
ча та пароль). Як правило, маркування містять й інші дані, але вони зазвичай не є суттєвими.
Після зовнішнього огляду потрібно підключитись до мережі. Для цього під’єднати до Wi-Fi-ме-
режі службовий ноутбук (бажаний варіант) або використати вже під’єднаний до мережі «місцевий»
комп›ютер. Використання «місцевого» комп’ютера має свої переваги і недоліки. Перевагою є те,
що він вже підключений до мережі, а також можлива наявність у ньому автентифікаційних даних
(якщо з нього здійснювалось адміністрування маршрутизатора). Недоліком може бути внесення
змін до інформаційного вмісту носіїв інформації комп’ютера, оскільки в окремих випадках це не-
бажано. У випадку підключення службового ноутбуку чи іншого мобільного терміналу до Wi-Fi-ме-
режі потрібно знати її назву (SSID, від англ. Service Set Identifier) та, якщо мережа захищена, пароль.
При цьому слід враховувати, що SSID може бути скритим та/або підключення до мережі дозволене
лише за білим списком MAC-адрес. Значна частина Wi-Fi маршрутизаторів підтримує підключення
до Wi-Fi-мережі за допомогою WPS (від англ. Wi-Fi Protected Setup), що значно спрощує під’єднання
до мережі і реалізується одним з таких способів: за допомогою PIN (зазвичай вказаний на етикетці
маршрутизатора), з натисканням push-кнопки, з використанням NFC або з використанням флеш-на-
копичувача для перенесення налаштувань з маршрутизатора на ноутбук. Також не слід відкидати
можливість підключення до мережі за допомогою дротового з’єднання, адже більшість Wi-Fi-марш-
рутизаторів мають також і дротові інтерфейси для локальної мережі. В останньому випадку SSID та
пароль не знадобляться.
Задля вилучення логів перш за все потрібно здійснити вхід до інтерфейсу головного мере-
жевого пристрою (Wi-Fi маршрутизатора). Слід враховувати, що вхід до адміністративного меню
Wi-Fi маршрутизатора може бути заблокований з бездротової мережі (дозволено лише з дротової
локальної мережі), може бути дозволений вхід лише за білим списком MAC-адрес тощо. Для входу
до веб-інтерфейсу маршрутизатора за допомогою інтернет-браузера необхідно в адресний рядок
ввести адресу маршрутизатора. Для побутових маршрутизаторів це зазвичай «http://192.168.0.1»
або «http://192.168.1.1», але не для всіх. Наприклад, для маршрутизаторів MikroTik – це
«http://192.168.88.1». Також слід враховувати, що ця адреса може бути змінена у налаштуваннях.
У випадку професійного мережевого обладнання доцільно з’ясувати параметри входу у системно-
го адміністратора. У низці випадків може бути неможливо увійти до меню маршрутизатора через
веб-інтерфейс. У такому випадку, якщо маршрутизатор підтримує доступ через термінал, можна
використати доступ за протоколами Telnet чи SSH (останній краще, бо використовує зашифрований
канал зв’язку). Крім того, слід враховувати, що частина маршрутизаторів підтримують адміністру-
вання за допомогою спеціального програмного забезпечення (фірмової утиліти).
Для входу до налаштувань треба ввести автентифікаційні дані адміністратора. У багатьох Wi-
Fi маршрутизаторів виробниками задаються стандартні параметри входу: ім’я admin і пароль admin.
Разом з тим, стандартною є рекомендація змінити ці параметри відразу після першого входу. Нерід-
ко система може навіть не пропустити користувача до меню, доки він не змінить стандартні автен-
тифікаційні дані. Крім того, для автентифікації може знадобитись ключ HASP (від англ. Hardware
Against Software Piracy). Отже, бажано дізнатися параметри входу у власника Wi-Fi маршрутизатора
або системного адміністратора. Вказані параметри слід зафіксувати у протоколі.
У разі успішного входу до адміністративного меню варто спочатку переглянути налаштуван-
ня логіювання, а потім – наявність логів за потрібний проміжок часу. Виявлені дані слід вивести на
екран та переглянути учасникам слідчої (розшукової) дії, зокрема, понятим. Вказані дані слід зафік-

сувати у протоколі слідчої (розшукової) дії, до якого доцільно долучити роздруківки відповідних
знімків екрану (скріншотів).
Після цього виявлені логи слід вилучити. В залежності від моделі Wi-Fi маршрутизатора та
наявного криміналістичного обладнання це можна зробити шляхом копіювання лог-файлу, експор-
ту логів у текстовий чи табличний файл, виділенням та копіюванням необхідної інформації у тек-
стовий файл або скріншотами (останній варіант є найгіршим з точки зору подальшого використан-
ня вказаної інформації, зокрема, для проведення судової експертизи).
Отриманий файл або декілька файлів слід підписати з використанням кваліфікованого елек-
тронного підпису слідчого або обрахувати хеши цих файлів, які вписати до протоколу. У випадку,
якщо файлів значна кількість, їх можна помістити до архіву та підписати (обрахувати хеш) лише
цього одного архівного файлу. Файл записати на носій інформації (оптичний диск, флеш-носій, кар-
та пам’яті тощо), який додати до протоколу слідчої (розшукової) дії.
Всі дії на екрані комп›ютера рекомендується фіксувати не лише у протоколі, але й шляхом
створення знімків екрану (скріншотів), які потім можна роздрукувати та записати на цифровий но-
сій інформації.
Враховуючи, що до Wi-Fi маршрутизатора у цей самий час могли бути підключені інші мо-
більні термінали (інших присутніх осіб), варто провести огляд цих терміналів та зафіксувати їх
MAC-адреси. Виокремивши ці MAC-адреси зі списків адрес у логах можна встановити MAC-адресу
мобільного терміналу підозрюваної особи (або декілька адрес, серед яких – адреса терміналу зло-
вмисника). Слід зазначити, що наразі існують механізми зміни MAC-адреси, у випадку застосування
яких зловмисником пошук його мобільного терміналу за наведеним алгоритмом буде неможливим.
Наступним етапом є проведення подальших слідчих (розшукових) дій зі встановлення міс-
цезнаходження мобільних терміналів, MAC-адреси яких виявлено на місці події. Оператори стільни-
кового зв›язку не мають інформації щодо MAC-адрес мобільних терміналів, а отже, і не зможуть таку
інформацію надати на відповідний запит слідчого. Оператори мобільного зв’язку отримують лише
ідентифікатор стільникового радіоінтерфейсу мобільного терміналу (IMEI, від англ. International
Mobile Equipment Identity – міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання), а також ідентифі-
катор абонента (IMSI, від англ. International Mobile Subscriber Identity – міжнародний ідентифікатор
користувача мобільного зв’язку), який міститься у SIM/USIM/R-UIM картці. Якщо телефон має де-
кілька слотів для SIM/USIM/R-UIM карток, то і IMEI та IMSI буде декілька, по одній парі IMEI+IMSI на
кожен слот. Віртуальна (цифрова) SIM/USIM/R-UIM картка також має власний IMSI.
IMEI та IMSI є унікальними номерами. IMEI надається мобільному терміналу його виробни-
ком, IMSI – виробником SIM/USIM/R-UIM картки, зазвичай, оператором стільникового зв›язку (за-
водом на його замовлення). Отже, виробник мобільного терміналу має інформацію і про IMEI (який
відстежується операторами стільникового зв›язку), і про MAC-адресу терміналу. Цим можна ско-
ристатись під час пошуку мобільного терміналу. Перш за все, слід встановити через довідникові
джерела у мережі Інтернет виробника терміналу, що має виявлену MAC-адресу. Зазначимо, що якщо
за IMEI у довідникових інтернет-джерелах можна, як правило, встановити точну модель терміналу,
то за MAC-адресою – зазвичай лише виробника. Маючи інформацію щодо виробника мобільного
терміналу у певних випадках попередньо можна припустити, що то був за пристрій – смартфон,
планшетний комп›ютер, ноутбук, окремий мережевий інтерфейс (плата) тощо. Але таке можливо в
обмеженій кількості випадків, бо, наприклад, Xiaomi Communications Co Ltd виготовляє значну кіль-
кість різних типів пристроїв: смартфони, планшетні комп›ютери, ноутбуки, мережеве обладнання
тощо, і все це має мережеві інтерфейси з MAC-адресами. Отже, за точною інформацією доведеться
звернутись до виробника. Якщо запитуваний мобільний термінал має стільниковий мережевий ін-
терфейс (тобто, окрім Wi-Fi також може підключитись до стільникової мережі, наприклад, смарт-
фон, а також ноутбук чи планшетний комп›ютер – через вбудований 3G/4G модем), від виробника
можна отримати інформацію про IMEI вказаного терміналу.
Отримавши цю інформацію, стає можливим отримати від операторів телекомунікацій інфор-
мацію про зв’язок (про абонента, надання електронних комунікаційних послуг, їх тривалість, зміст,
маршрути передавання трафіку тощо). Крім того, можна провести таку негласну слідчу (розшуко-
ву) дію, як установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу), що може
дати можливість установити місцезнаходження мобільного терміналу, який був підключений до

мережі (маршрутизатора) у момент вчинення кримінального правопорушення.

Паралельно з встановленням мобільного терміналу, інформації про його володільця та місця
знаходження, може здійснюватися аналіз лог-файлів на предмет відображення в них ознак кібера-
таки.
При цьому послідовно здійснюються наступні операції:
–– встановлення наявності у лог-файлах інформації про мережеву активність в цілому і кон-
кретного терміналу зокрема;
–– визначення наявності чи відсутності ознак використання сервісу VPN чи інших механізмів
маскування трафіку;
–– виявлення ознак кібератаки;
–– встановлення механізму кібератаки, її класифікація.
Зазвичай дослідження лог-файлів на предмет виявлення ознак кібератаки, встановлення її
механізму і віднесення до певного типу (класифікація) доцільно здійснювати шляхом проведення
судової експертизи електронних комунікацій. При цьому для встановлення механізму кібератаки
можуть знадобитись додаткові матеріали, наприклад, лог-файли атакованої автоматизованої сис-
теми.
Отже, підсумовуючи викладене, можна зазначити наступне.
Використання зафіксованої Wi-Fi маршрутизатором інформації про підключені мобільні тер-
мінали можливе у випадку, якщо маршрутизатор підтримує логіювання мережевих з’єднань і якщо
таке логіювання активоване. Інтерес для розслідування буде становити інформація щодо під›єдна-
них до Wi-Fi-мережі мобільних терміналів, що зазвичай може містити дані про мережеву назву при-
строю, його MAC-адресу, IP-адресу, час підключення до мережі та тривалість сеансу, а також щодо
мережевої активності, що може містити дані про доменне ім›я та/або ІР-адресу ресурсу, до якого
звертався термінал, порт, тип протоколу, тип пакету, дату та час звернення тощо.
Під час огляду здійснюється виявлення Wi-Fi-мережі, з’ясовується місце знаходження мере-
жевого обладнання Wi-Fi та схема побудови мережі в цілому. Наступним кроком вживаються заходи
задля збереження логів Wi-Fi маршрутизатора та їх вилучення у процесуальному порядку. Отри-
мавши з логів MAC-адресу мобільного терміналу, слід встановити IMEI цього пристрою, що можливо
зробити через довідкові дані або звернувшись до виробника терміналу. З цією інформацією (IMEI)
можна звернутись до операторів стільникового зв›язку для отримання даних користувача, які є в
системі баз даних постачальника електронних комунікаційних послуг стільникового радіозв’язку.
Також можна провести негласну слідчу (розшукову) дію – установлення місцезнаходження радіооб-
ладнання (радіоелектронного засобу).
Паралельно з встановленням терміналу, інформації про його володільця та місця знаходжен-
ня терміналу може здійснюватися аналіз лог-файлів на предмет відображення в них ознак кібера-
таки, що доцільно здійснювати шляхом проведення судової експертизи електронних комунікацій.
При цьому для встановлення механізму кібератаки можуть знадобитись додаткові матеріали, на-
приклад, лог-файли атакованої автоматизованої системи.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Нізовцев Ю.Ю., Використання можливостей Wi-Fi маршрутизаторів для встановлення мобіль-
ного терміналу та його мережевої активності / Ю.Ю. Нізовцев. – Київ: Український науково-до-
слідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, 2022. – 18 с.
2. IEEE Standarts Assotiation / URL: https://standards.ieee.org/

CZU: 340.6
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ РЕТЕЛЬНОГО ОГЛЯДУ МІСЦЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ

ПРИГОДИ
Андрій Кріштоп
старший судовий експерт, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз
ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», м. Харків, Україна, e-mail: krishtop8@ukr.net
Сьогодні підвищуються вимоги до забезпечення прав і свобод людини, зокрема, під час кри-
мінального провадження. Тому ще 28 червня 1996 року, дбаючи про забезпечення прав і свобод лю-
дини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди, прагнучи розвива-
ти та зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, на п’ятій сесії Верховної Ради України
депутати ухвалили Конституцію України [1], згідно зі ст. 8 якої в Україні визнається і діє принцип
верховенства права. Закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конститу-
ції України та повинні відповідати їй. До того ж усі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах
(ст. 21), що ґрунтується на незворотності європейського курсу України (вступна частина) [1]. Остан-
нє обумовлено прагненням до розвитку і зміцнення демократичної, соціальної та правової держави.
Одночасно з неухильним розвитком наукового прогресу й культури, у суспільстві залишаєть-
ся актуальною проблема недотримання деякими водіями Правил дорожнього руху [2]. Реагуванням
влади на порушену проблему є аналіз уповноваженими особами таких подій із подальшою їх оцінкою.
Станом на сьогодні держава передбачає два первинні правові поля для подібних дій: адміні-
стративний і кримінальний напрями. Це обумовлено тяжкістю наслідків:
• відсутність тілесних ушкоджень з одночасною наявністю матеріальних збитків;
• легкі тілесні ушкодження;
• тілесні ушкодження середньої тяжкості;
• тяжкі тілесні ушкодження.
Визначення виду тілесних ушкоджень (визначення їх тяжкості та характеру) у конкретних
випадках здійснюють на підставі висновку судового експерта-медика. Тобто для розв’язання цього
питання в межах кримінального провадження обов’язково призначають судово-медичну експерти-
зу. Міністерство охорони здоров’я України наказом від 17.01.1995 р. № 6 затвердило Правила судо-
во-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень [3]. Аналіз цього документа потре-
бує окремого дослідження із застосуванням відповідних медико-криміналістичних знань.
Що залишається аналізувати в подібних подіях, окрім медичного напряму? Відповідь одно-
значна — інші напрями, пов’язані із судовою експертизою: зокрема, проведення транспортно-тра-
сологічних та автотехнічних досліджень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» [4] під судовою експертизою розумі-
ють «дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо
об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового
розгляду». До того ж відповідно до чинного законодавства гарантію правильності висновку судо-
вого експерта забезпечено обумовленим законом порядком призначення судової експертизи, про
що, зокрема, ідеться в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних
досліджень (далі — профільна Інструкція) [5].
Транспортно-трасологічні дослідження передбачають ідентифікацію за слідами, залишеними
транспортним засобом (далі — ТЗ), певного його примірника або встановлення його типу, моделі;
визначення взаємного розташування різних ТЗ у момент їх контактування; визначення місця зітк-
нення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів; розташу-
вання ТЗ щодо проїзної частини на момент контактування (підрозділ 2 «Транспортно-трасологічна
експертиза» розділу ІІ «Інженерно-технічні експертизи» Науково-методичних рекомендацій з питань
підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, далі — профільні НМР [5]).

Експерти розв’язують ці завдання шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, а та-
кож пошкоджень транспортних засобів. Тому призначати транспортно-трасологічну експертизу до-
цільно лише тоді, коли є змога надати експертові об’єкти, які перебували в контакті, або матеріали
справи, у яких зафіксовано сліди.
Автотехнічні дослідження передбачають установлення несправностей транспортного засобу,
які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (або до дорожньо-транспорт-
ної пригоди (далі — ДТП), або внаслідок неї, або після неї), можливості виявлення несправності за-
звичай застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ; визначення механізму впливу
несправності на виникнення та розвиток пригоди; установлення механізму ДТП і її елементів: швид-
кості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового й зупинного шляхів,
траєкторії руху, відстані, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних ха-
рактеристик ДТП; установлення відповідності дій водія ТЗ у конкретній дорожній ситуації технічним
вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з момен-
ту виникнення небезпеки, відповідності з технічних позицій дій водія вимогам Правил дорожнього
руху, а також установлення причиново-наслідкового зв’язку між діями водія та ДТП (підрозділ 1 «Ав-
тотехнічна експертиза» розділу ІІ «Інженерно-технічні експертизи» профільних НМР [5]).
Як свідчить практика, нерідкі випадки, коли слідчий або група, у складі якої працює експерт,
позбавлені можливості ретельно оглянути як місце ДТП (із метою встановити, на якому місці доро-
ги сталося зіткнення ТЗ (наїзд на пішохода); яким був механізм утворення слідів (удар, ковзання
тощо); у якому напрямку щодо слідосприймальної поверхні рухався ТЗ та ін.), так і об’єкти, які стали
учасниками ДТП (із метою встановити, чи залишені певні сліди (зазначають, які саме й на чому)
ходовими частинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) саме цього ТЗ; яким був механізм кон-
тактування ТЗ та ін.).
Як має повестися експерт у такій ситуації?
Експерт має надіслати клопотання органу, який призначив проведення експертизи, про на-
дання додаткових вихідних даних, що передбачено пункт 2.1 розділу II «Права, обов’язки і відпові-
дальність експерта» профільної Інструкції [5].
Упродовж обумовленого профільною Інструкцією терміну (45 діб, п. 4.10) орган, який призна-
чив проведення експертизи, повинен надати експертові відповідь [5].
Очікування експертом відповіді на клопотання, зі свого боку, зміщує початок терміну вико-
нання висновку експерта на цей період.
На підставі відповіді на клопотання експерт проводить відповідні дослідження (зокрема, до-
датковий огляд місця ДТП). Під час останнього важливо застосувати технічні прилади (фото-, кіно- й
відеозасоби) для фіксування та встановлення як загальної матеріальної обстановки, так і конкрет-
ного, дійсного стану окремих об’єктів. Ретельне проведення огляду місця ДТП найчастіше дає змогу
скласти інформативний банк, який і буде використано під час подальшого експертного дослідження.
Як свідчить експертна практика, суттєвою допомогою під час огляду місця ДТП є використан-
ня не тільки приладів для фіксування мікро- та макрослідів, а й засобів, які дають змогу проводити
огляд з певної висоти, під різними ракурсами (наприклад, за допомогою драбин, розташованих по-
ряд будівель, кранів і дронів, зокрема квадрокоптерів). Безумовною вимогою для подібних оглядів
місця події є наявність оптики відповідної якості, а також приладів, які дають змогу виявляти сліди
у спектрі, недоступному для звичайного зору людини.
На жаль, іноді неможливо провести повний та об’єктивний огляд місця події, що надалі може
негативно позначитися на результаті експертного дослідження. Тож забезпечення відповідних
умов (зокрема, утворення спеціальної матеріальної бази з орієнтуванням на наявний світовий дос-
від), зі свого боку, сприятиме як якісному проведенню дослідження місця події, так і подальшому
експертному дослідженню. Останнього можна досягти не лише придбанням спеціального облад-
нання й відповідною підготовкою осіб під час отримання ними юридичної освіти (із урахуванням
конституційних засад і світових орієнтирів), а й завдяки постійному моніторингу уповноваженими
особами цієї діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (зі змін. та допов.). URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 22.03.2023).

2. Правила дорожнього руху : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р.
№ 1306 (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text
(дата звернення: 22.03.2023).
3. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень : затв. наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 р. № 6. URL: https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/z0255-95#Text (дата звернення: 22.03.2023).
4. Про судову експертизу : Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-XII (зі змін. та допов.). URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text (дата звернення: 22.03.2023).
5. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних до-
сліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експер-
тиз та експертних досліджень : наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (зі змін.
та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text (дата звернення: 22.03.2023).
CZU: 344
ЗАСТОСУВАННЯ СУДОВИМИ ЕКСПЕРТАМИ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ

ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ
Ігор БОГДАНЮК
кандидат юридичних наук, старший дослідник, заслужений юрист України, заступник директора
з експертної роботи, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.
М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків, Україна, bogdanuk@hniise.gov.ua
З 24 лютого 2022 року, від початку оголошення воєнного стану, повітряний простір України
закритий для цивільних користувачів, зокрема для будь-яких безпілотних повітряних суден. Утім,
вони вже давно стали важливим інструментом у виконанні цілої низки завдань, а в умовах над-
звичайного ризику, що виникає для людей в умовах війни, вони стають фактично незамінними:
оскільки цілковите припинення використання безпілотних повітряних суден тягне за собою значні
матеріальні і, що надважливо, людські втрати.
Професійна діяльність лабораторії інженерно-технічних та військових досліджень Націо-
нального наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністер-
ства юстиції України пов’язана з виконанням експертних досліджень за завданнями Національного
антикорупційного бюро України, Генеральної прокуратури, Служби безпеки України, Державного
бюро розслідувань, Національної поліції — для подальшого їх використання як джерел доказів, зо-
крема, і в Міжнародному кримінальному суді.
У сучасних умовах (умовах воєнного стану) проведення експертиз пов’язано з:
–– аерофото-, відеозйомкою та відтворенням у процесі подальшого дослідження панорами об’єк-
тів критичної інфраструктури, нерухомого майна, прилеглих до них територій, земельних ділянок, які
постраждали внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресі-
єю російської федерації, у недоступних або небезпечних для перебування людей місцях, із метою ви-
значення: масштабів руйнувань; місць влучання боєприпасів, їх осколків (уламків) і відпрацьованих
частин, зокрема у складнодоступних місцях; напрямку, з якого було здійснено обстріл, для подаль-
шого встановлення місця розташування вогневих точок противника; шкоди, завданої об’єктам неру-
хомого майна й інфраструктури; площі засмічених і забруднених земельних ділянок та їх характеру;
–– установленням місця розташування об’єкта дослідження щодо сторін світу, його коорди-
нат, розмірів та інших характеристик;
–– обстеженням будівель, споруд, постраждалих внаслідок збройної агресії російської феде-
рації, стихійних лих, аварій, пожеж, установленням їх масштабів, епіцентру й напрямку поширення,

можливістю їх відновлення;
–– обстеженням ділянок місцевості та природних об’єктів, зокрема природно-заповідного
фонду, постраждалих через збройну агресію російської федерації, стихійних лих, аварій, пожеж;
–– проведенням теплотехнічних та електротехнічних досліджень із метою визначення
тепловтрат і робочої температури обладнання та провідників.
Наведений вище перелік досліджень, здійснюваних за допомогою безпілотних літальних апа-
ратів (далі — БпЛА), не є вичерпним, оскільки в експертній практиці, у кожному конкретному ви-
падку виникають завдання, які заздалегідь передбачити неможливо.
Отже, наразі актуальним питанням є наявні можливості застосування судовими експертами
БпЛА під час проведення огляду об’єкта дослідження.
Законодавство України містить наведені далі визначення безпілотного повітряного судна й
безпілотного авіаційного комплексу, зокрема: безпілотне повітряне судно — повітряне судно, призна-
чене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здій-
снюються за допомогою спеціальної станції керування, що розташована поза повітряним судном [1].
В Інструкції із застосування військовослужбовцями Національної гвардії України технічних
приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кі-
нозйомки, відеозапису зазначено, що безпілотний літальний апарат є повітряним судном, призна-
ченим для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким
здійснюються відповідною програмою або за допомогою спеціальної станції керування, що зна-
ходиться поза повітряним судном [2]. БпЛА через канали зв’язку керує один або декілька пілотів.
У складі екіпажу БпЛА можуть перебувати командир, оператор сенсорів, оператор вогневих засобів.
Екіпажі БпЛА під час довготермінових місій змінюються.
Докладніше цей термін роз’яснює Міністерство оборони України: безпілотне повітряне судно
(безпілотний літальний апарат) — повітряне судно, керування польотом якого і контроль за
яким здійснюються дистанційно за допомогою пункту дистанційного пілотування, що розташова-
ний поза повітряним судном, або повітряне судно, що здійснює політ автономно за відповідною
програмою. Безпілотний авіаційний комплекс (безпілотна авіаційна система, далі — БпАК) — безпі-
лотне повітряне судно, пов’язані з ним пункти дистанційного пілотування (станції наземного керу-
вання), необхідні лінії керування і контролю та інші елементи, зазначені в затвердженому проєкті
типу БпАК. БпАК може містити декілька БпЛА [3].
Залежно від способів керування, розрізняють такі різновиди безпілотних літальних систем:
–– безпілотні некеровані;
–– безпілотні автоматичні;
–– безпілотні дистанційно-пілотовані літальні апарати.
У цьому матеріалі викладено завдання й визначено порядок проведення огляду об’єкта дослі-
дження судовими експертами з використанням БпЛА.
Відповідно до Керівництва з бойової роботи підрозділів безпілотних авіаційних комплексів
ракетних військ і артилерії Збройних сил України, основними питаннями, які розглядаються, є:
–– завдання, поставлені перед судовими експертами під час проведення огляду об’єкта дослі-
дження з використанням БпЛА;
–– організація застосування БпЛА судовими експертами під час проведення огляду об’єкта до-
слідження;
–– робота на БпЛА під час підготовки та проведення огляду об’єкта дослідження з використан-
ням БпЛА;
–– дії екіпажу БпЛА в умовах застосування засобів радіоелектронної боротьби, протиповітряної
оборони та під час виникнення особливих випадків.
Чинниками, що обмежують можливості проведення огляду об’єкта дослідження з викорис-
танням БпЛА, є неможливість довготривалого й безперервного спостереження за тим самим об’єк-
том, а також залежність від атмосферних і метеорологічних умов, а також засобів радіоелектронної
боротьби.
Основним завданням судових експертів під час проведення огляду об’єкта дослідження з ви-
користанням БпЛА є:
• визначення розташування об’єкта дослідження щодо сторін світу, його координат, розмірів

та інших характеристик;
• ведення аерофото-, відеозйомки об’єкта дослідження з метою подальшого проведення екс-
пертних досліджень.
Аерофотографування ведеться за допомогою цифрових аерофотокамер у широкому діапазоні ви-
сот і швидкостей польоту БпЛА та дає змогу отримувати документальні дані про об’єкт дослідження.
Відмітними характеристиками фотографування з повітря є висока якість зображень порівня-
но з результатами відеозйомки, залежність від впливу метеорологічних умов, необхідність штучно-
го освітлення місцевості під час фотографування в умовах недостатнього освітлення.
Обов’язки членів екіпажу, які здійснюють керування БпЛА:
оператор БпЛА — відповідає за правильну експлуатацію БпЛА та його цільове навантаження,
своєчасне оброблення матеріалів за результатами проведення огляду, він зобов’язаний:
• знати керівництво з льотної експлуатації БпЛА, його тактико-технічні характеристики, кон-
струкцію та станції наземного керування;
• здійснювати перед- та післяпольотну підготовку, запуск, управління БпЛА під час польоту,
посадку БпЛА відповідно до вимог експлуатаційних документів;
• уміти управляти БпЛА в нештатних ситуаціях і в умовах дії засобів ППО, радіоелектронного
подавлення;
• здійснювати оброблення матеріалів за результатами застосування БпЛА;
• брати участь у технічному обслуговуванні БпЛА та його цільовому навантаженні;
• технік — призначений для обслуговування БпЛА, відповідає за готовність БпЛА до застосуван-
ня, проведення технічного обслуговування та здійснення поточного ремонту БпЛА, він зобов’язаний:
• проводити технічне обслуговування БпЛА відповідно до регламенту технічного обслугову-
вання;
• проводити перед- та післяпольотну перевірку всіх елементів БпЛА згідно з вимогами, визна-
ченими в інструкції з експлуатації;
• своєчасно виявляти несправності та здійснювати поточний ремонт (заміну) елементів БпЛА.
Обов’язки кожного із членів екіпажу, порядок планування та проведення огляду об’єкта до-
слідження, порядок післяпольотного обслуговування визначаються керівництвом з експлуатації
для кожного типу БпЛА.
Під час проведення огляду об’єкта дослідження екіпаж БпЛА може використовувати такі при-
йоми:
–– огляд з напрямку, що забезпечує видимість лінійного об’єкта вздовж його довгої сторони;
–– огляд декількома проходами БпЛА над об’єктом паралельними маршрутами або маршрута-
ми, що перетинаються;
–– огляд зі зміною напрямку виходу на об’єкт;
–– огляд одночасно двома БпЛА паралельними маршрутами.
Окрім того, під час проведення огляду об’єкта дослідження екіпаж БпЛА повинен бути гото-
вим до особливих випадків під час застосування БпЛА, до яких належать:
–– відмова двигуна або аеродинамічних органів управління БпЛА;
–– утрата радіозв’язку з БпЛА;
–– відхилення БпЛА від установленого маршруту на відстань більшу, аніж це визначено тех-
нічною документацією конкретного БпЛА;
–– посадка БпЛА поза межами посадкового майданчика або на маршруті польоту;
–– неконтрольоване падіння БпЛА.
Під час виникнення передумов, що можуть призвести до втрати БпЛА, оператор БпЛА має
припинити проведення огляду та повернути БпЛА на місце посадки.
У процесі огляду оператор БпЛА здійснює:
–– огляд місцевості;
–– пошук і виявлення об’єкта (об’єктів);
–– розпізнавання об’єкта за сукупністю характерних ознак;
–– фіксування координат об’єкта.
Оператор БпЛА оцінює отриману інформацію, а за потреби коригує маршрут польоту БпЛА та
керує бортовим цільовим навантаженням (наприклад, відеокамерою).

Маршрут польоту БпЛА слід планувати так, щоб забезпечити огляд як самого об’єкта,
так і прилеглої до нього території.
Рекомендації щодо визначення маршруту польоту:
–– як поворотні точки рекомендовано застосовувати характерні орієнтири, добре розпізнава-
ні у польоті;
–– першу поворотну точку маршруту встановлюють поряд з точкою старту;
–– глибина польоту під час проведення огляду має перебувати в межах стійкого прийому ві-
деосигналу та телеметричної інформації з борту БпЛА (глибина робочої зони — відстань від місця
знаходження антени наземного пункту управління до максимально видаленої поворотної точки);
–– маршрут не повинен проходити поруч з лініями електропередач великої потужності й ін-
ших об’єктів зі значним рівнем електромагнітних випромінювань;
–– розрахунковий час польоту БпЛА не повинен перевищувати 2/3 максимальної тривалості
польоту згідно з ТТХ;
–– на виконання зльоту-посадки необхідно передбачити не менш 10 хвилин льотного часу.
Для загального огляду об’єкта дослідження та прилеглої території найбільш доцільним є
кільцевий замкнутий маршрут. Основні переваги цього методу — охоплення великої площі, опера-
тивність і швидкість проведення огляду, можливість обстеження складнодоступних ділянок місце-
вості, доволі просте планування польотного завдання й оперативне обробленн результатів огляду.
Для раціонального використання енергоресурсів БпЛА маршрут польоту доцільно прокладати з та-
ким розрахунком, щоб перша половина польоту БпЛА відбувалася проти вітру (див. рис. 1).
Рис. 1. Кільцевий замкнутий маршрут польоту БпЛА

Для докладного огляду окремих ділянок місцевості в межах робочої зони застосовують прямолі-
нійні, взаємно паралельні маршрути (метод прочісування). Відстань між лініями прольоту є рівною та
залежить від смуги польоту БпЛА, яка, зі свого боку, залежить від ТТХ і висоти польоту (див. рис. 2) [4].
Рис. 2. Маршрут польоту БпЛА методом прочісування

Отже, використання судовими експертами безпілотних літальних апаратів під час проведен-
ня огляду об’єктів дослідження має чудові перспективи для підвищення якості, повноти й об’єктив-
ності проведення досліджень.

1. Повітряний кодекс України від 19.05.2011 р. № 3393-VI (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/3393-17#Text (дата звернення: 24.03.2023).
2. Про затвердження Інструкції із застосування військовослужбовцями Національної гвардії
України технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відео-
запису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису : наказ Міністерства внутрішніх справ України
від 13.01.2021 р. № 12. URL: https://ips.ligazakon.net/document/re35916?an=1 (дата звернення:
24.03.2023).
3. Про затвердження Правил виконання польотів безпілотними авіаційними комплексами дер-
жавної авіації України : наказ Міністерства оборони України від 08.12.2016 р. № 661 (зі змін. та
допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-17#Text (дата звернення: 24.03.2023).
4. Керівництво з бойової роботи підрозділів безпілотних авіаційних комплексів ракетних військ і
артилерії Збройних Сил України / укладач С. В. Пєтков. Київ, 2022. 93 с. URL: https://jurkniga.ua/
contents/kerivnitstvo-z-boyovoi-roboti-pidrozdiliv-bezpilotnikh-aviatsiynikh-kompleksiv-raketnikh-
viysk-i-artilerii-zbroynikh-sil-ukraini.pdf (дата звернення: 24.03.2023).
CZU: 343.1
ОСОБЛИВОСТІ ЯКІСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ПОДІЙ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ

ТОВАРОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВНАСЛІДОК РУЙНУВАНЬ, ЗАВДАНИХ РОСІЙСЬКОЮ
ФЕДЕРАЦІЄЮ
Олена ВОРОБЙОВА
судовий експерт, завідувач сектору економічних та товарознавчих досліджень, Полтавське
відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С.
Бокаріуса», м. Полтава, Україна, e-mail: 0805vorobiova@ukr.net
24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, що ознаменувало

серйозну ескалацію російсько-української війни, яка триває. Геноцид гучно постукався в життя укра-
їнського народу. Понад рік увесь світ є свідком злочинів, які вчиняє росія. Руйнується інфраструктура
України, внаслідок руйнування або пошкодження майна у зв’язку зі збройною агресією значних збитків
завдано підприємствам, установам та іншим суб’єктам України всіх форм власності. Від дня у день зро-
стає кількість жертв злочинів, скоєних російською федерацією. Військова агресія російської федерації
проти України завдала українському народові значних, іноді непоправних утрат: руйнування інфра-
структури, знищення культурної спадщини, загибель військових і цивільного населення, пошкодження
житла.
За висновками звіту, підготовленого за підтримки Глобального фонду зменшення небезпеки
стихійних лих і відновлення (GFDRR), Державного секретаріату Швейцарії з економічних питань
(SECO), Партнерства цифрового розвитку (DDP). безпосередні руйнування будівель та інфраструк-
тури становлять понад 135 мільярдів доларів США в таких найбільш постраждалих секторах: житло
(37 %), транспорт (26 %), енергетика (8 %), торгівля та промисловість (8 %), сільське господарство
(6 %). Із часу здійснення RDNA1 рівень руйнувань найбільше зріс у енергетичному, житловому та
транспортному секторах. Завдана шкода сільському господарстві також значно більша, що і відо-
бражено у збільшенні рівня руйнування основних засобів виробництва й уточненні даних [1].

Факт учинення рф військової агресії проти України є очевидним, визнаний і засуджений біль-
шістю країн світу (резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 р. підтримала 141 країна).
У Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою, прий-
нятою резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 р., зауважено, що до жертв злочи-
нів слід ставитися зі співчуттям і поважати їхню гідність. Вони мають право на доступ до механізмів
правосуддя та якнайшвидшу компенсацію за завдану їм шкоду відповідно до національного законо-
давства. Для цього слід створити та зміцнити судові й адміністративні механізми, щоб забезпечити
жертвам можливість отримувати компенсацію за допомогою офіційних і неофіційних процедур, які
мали б оперативний характер, були б справедливими, недорогими й доступними. Жертв, які прагнуть
отримати компенсацію за допомогою таких механізмів, слід інформувати про їхні права [2].
20 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 326 «Про затверджен-
ня Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської
Федерації», якою встановив порядок визначення шкоди та збитків, завданих збройною агресією за
напрямами: людські втрати й пов’язані з ними соціальні витрати, економічні втрати підприємств,
економічні втрати, пов’язані з людськими втратами, військові втрати, утрати житлового фонду й
об’єктів житлово-комунального господарства тощо [3].
2 березня 2022 року Прокурор МКС Карім Хан прийняв рішення про початок повноцінного
розслідування воєнних злочинів, актів геноциду та злочинів проти людяності на території України.
Згідно зі статтею 75 Римського статуту МКС суд установлює принципи відшкодування збит-
ків потерпілим. Суд може визначити у своєму рішенні масштаби та розмір будь-якої шкоди та збит-
ків, завданих потерпілим.
26 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 380 «Про збір, оброб-
ку та облік інформації про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, теро-
ристичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації» [4], де визна-
чив порядок подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно
внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської
федерації.
Для забезпечення збору, накопичення, обліку, обробки, зберігання та захисту інформації про
пошкоджене та знищене нерухоме майно створено Державний реєстр майна, пошкодженого та зни-
щеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією
російської федерації.
18 жовтня 2022 року наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна
України затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, уста-
новам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв’язку
із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод
у провадженні господарської діяльності.
Судову товарознавчу експертизу, що пов’язана з оцінкою збитків (визначенням розміру збитків
у вартісному виразі), призначають згідно з вимогами Закону України «Про судову експертизу» і відпо-
відного процесуального законодавства. Експертне дослідження, пов’язане з оцінкою збитків (визна-
ченням розміру збитків у вартісному виразі), призначають відповідно до вимог законодавства.
Знищення та пошкодження майна підприємств усіх форм власності — це один із напрямів, за
яким визначають шкоду та збитки, завдані Україні внаслідок збройної агресії російської федерації.
Кожне підприємство, майну якого завдано шкоду, може розраховувати на відшкодування збитків [5].
Отже, станом на сьогодны маємо, як мінімум, теоретичне підґрунтя для відшкодування зав-
даних збитків.
Одним із джерел інформації для проведення товарознавчої експертизи чи дослідження під
час визначення розміру збитків є: опис характеру та ступінь пошкоджень, яких майно зазнало, із по-
силанням на наявні підтверджувальні матеріали (протоколи огляду місця подій правоохоронними
органами, держаними службами надзвичайних ситуацій).
Під час проведення товарознавчої експертизи чи дослідження експерт-товарознавець має здійс-
нити огляд місця події, усе сфотографувати, зробити відеозапис із різних ракурсів, щоб максимально
зафіксувати стан об’єктів дослідження, факт знищення чи пошкодження. Подальші дії для відновлення/
реконструкції пошкодженого об’єкта залежатимуть від того, як буде зафіксовано пошкодження об’єкта.

Визначального значення органолептичний (сенсорний) метод набуває під час установлення

якості товарів за зовнішніми дефектами; їх кількість, положення, розміри встановлюють за допомо-
гою безпосереднього спостереження.
Під час проведення дослідження необхідно адекватно ідентифікувати оцінювані об’єкти, пла-
новане використання, обсяги вихідних даних.
Одним з основних етапів експертного товарознавчого дослідження є огляд пошкоджених
об’єктів експертизи, у процесі якого (за допомогою безпосереднього сприйняття зовнішніх ознак
і стану наданих для дослідження об’єктів) на основі органолептичного методу встановлюють пе-
релік пошкодженого майна й дефекти, які виникли внаслідок впливу на них негативних чинників.
Органолептичний метод дослідження — чуттєво-суб’єктивне упізнання властивостей пред-
метів.
На цьому етапі експерт складає своє уявлення про сутність і якісний стан (ступінь пошко-
дження) об’єктів. Залежно від результатів огляду і завдань, що стоять перед експертизою, експерт
планує програму подальшого дослідження, зокрема необхідність використання інших методів і на-
прямів, необхідних для вирішення поставлених питань.
Так, виходячи із завдань товарознавчої експертизи, у процесі огляду пошкоджених від не-
гативних чинників об’єктів, експерт за допомогою органолептичного методу оцінки розглядає їх
фактичний стан, ураховуючи ступінь пошкодження, з урахуванням змін споживчих властивостей
пошкоджених товарів і можливості їх подальшого використання, із використанням вимірювальної
лінійки з поділкою 1 мм, лупи й інших інструментів чи приладдя, залежно від мети оцінки та спе-
цифіки об’єктів дослідження. Індивідуальні особливості об’єктів і механізм утворення пошкоджень
можна встановити під час лінійних вимірюваннях, огляді конструктивних особливостей та інших
індивідуальних ознак об’єктів [6].
Дослідження пошкоджень від негативних чинників за змоги слід проводити своєчасно, доки
не змінився значною мірою стан об’єктів, що підлягають огляду. Експерт-товарознавець об’єктивно
фіксує всі встановлені ним пошкодження різного характеру. У разі якщо в документі про призначен-
ня експертизи й інших матеріалах не зазначено перелік пошкодженого майна, то під час проведення
огляду експерт установлює пошкоджені вироби, піддані дії негативних чинників.

1. Оновлена оцінка потреб України на відновлення та відбудову / Організація Об’єднаних На-
цій. Україна. 23.03.2023. URL: https://ukraine.un.org/uk/224374-%D0%BE%D0%BD%D0%
BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0-%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D
0%BA%D0%B0-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1-%D1%83%D0%BA-
%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D1%96%D0%B4
%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%82%D0%B0-
%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%83 (дата звер-
нення: 24.03.2023).
2. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою : при-
йнята резолюц. 40/34 Генасамблеї ООН від 29.11.1985 р. URL: https://khpg.org/1080460475 (дата
звернення: 24.03.2023).
3. Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської
Федерації : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 (зі змін. та
допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/326-2022-%D0%BF#Text (дата звернення:
24.03.2023).
4. Про збір, обробку та облік інформації про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок
бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Феде-
рації : Постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2022 р. № 380. URL: https://www.kmu.gov.
ua/npas/pro-zbir-obrobku-ta-oblik-informaciyi-pro-poshkodzhene-ta-znishchene-neruhome-majno-
vnaslidok-bojovih-dij-teroristichnih-aktiv-diversij-sprichinenih-vijskovoyu-agresiyeyu-380 (дата
звернення: 24.03.2023).
5. Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та органі-
заціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв’язку із збройною

агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у про-
вадженні господарської діяльності : затв. наказом Мінекономіки України та Фонду держмайна
України від 18.10.2022 р. № 3904/1223 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1522-22#Text
6. Лозовий А. І., Михальський О. О., Губарева В. М. та ін. Методика проведення судово-товарознав-
чих експертиз по визначенню розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого
майна. Харків, 2012. 43 с.
CZU: 343.1
МІСЦЕ ПОДІЇ ЯК ОБ’ЄКТ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Наталія МАРТИНЕНКО
доктор філософії в галузі публічного управління та адміністрування, провідний науковий співро-
бітник, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріу-
са» Міністерства юстиції України, м. Харків, Україна,
е-mail: NatalMartynenko@gmail.com
Огляд місця події — найбільш важлива, складна і невідкладна слідча дія, метою якої є вияв-
лення слідів події злочину, обставин його вчинення та встановлення особи злочинця. Відповідно до
вимог ст. 237 КПК України огляд місця події проводить слідчий або прокурор [1].
Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю своєчасно і швидко отримати
інформацію про обставини інциденту з метою організації розшуку злочинця, розкриття та розсліду-
вання злочину. Ефективність огляду значною мірою залежить від додержання слідчим, прокурором
спеціальних тактичних правил його проведення, використання необхідних сучасних науково-тех-
нічних засобів, належного процесуального оформлення як ходу огляду, так і отриманих результатів.
Слід зазначити, як свідчить практика, слідчі, прокурори при огляді місця події допускають
серйозні помилки, що призводить до втрати доказів, які мають суттєве значення, та ускладнює роз-
слідування. Причини цих недоліків — неналежна слідча підготовка, недостатні знання тактичних
прийомів огляду місця події, криміналістичних рекомендацій щодо використання сучасних науко-
во-технічних засобів, способів фіксації результатів огляду тощо.
Відповідно до вимог ст. 237 КПК України з метою одержання допомоги з питань, що потре-
бують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. При
огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірю-
вання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зобра-
ження оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати
речі і документи, які мають значення для кримінального провадження [1].
Одним із ключових методів криміналістичного дослідження слідів, виявлених на місці події,
є системний підхід. У ході здійснення ситуаційного аналізу в умовах проведення слідчих дій спеціа-
лістом вивчаються та оцінюються:
— обставини походження матеріально-фіксованих слідів, їхня відносність до скоєного злочину,
визначається їх інформаційна сутність, придатність для виробництва діагностичних та ідентифіка-
ційних досліджень, послідовність формування, змін під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів;
— безпосередньо та/або опосередковано (за матеріально фіксованим відображенням) тип,
вид, призначення та спосіб виготовлення знарядь скоєння злочинів, розглядається можливе дже-
рело їх появи на місці події, визначається спосіб та механізм застосування, рівень володіння ним
(навички застосування) суб’єктом використання;
— елементи зовнішності осіб, причетних до скоєння злочинів, їх гендерні, вікові, анатомічні,

функціонально-динамічні, професійні та інші ознаки, що відбилися в ідеальних і матеріальних слі-

дах;
— інформаційна, ціннісна, морфологічна, субстанційна та інша сутність предмета злочинного
посягання;
— подієва хронологія вчинення злочину, що спричинила порушення законодавства, правил,
розпоряджень, нормативно-технічних регламентів, виробничо-технологічних розпоряджень тощо,
отримана в результаті вивчення документальних даних та з використанням засобів дистанційної
фіксації відомостей, подій та обставин.
Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних
досліджень експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла)
(залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства
та цієї Інструкції. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експер-
тизи (залучення експерта), об’єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням екс-
перта, — матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів
тощо). Якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об’єкта за його
місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта)
(замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ
до об’єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу
або інших осіб. У разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися, у визначений час
на місце події або огляду об’єкта дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначаєть-
ся у висновку [2].
01.09.2022 вступив в дію міжнародний стандарт, гармонізований в Україні як ДСТУ ISO 21043-
2:2021 «Криміналістика. Частина 2. Виявляння, фіксування, вилучання, транспортування та збері-
гання об’єктів», що регламентує дії під час огляду (дослідження) місця події від першого реагування
на повідомлення про інцидент до закінчення такого огляду, транспортування вилученої слідової
інформації до підрозділів досудового слідства, її зберігання до відправлення до установ судової екс-
пертизи для наступного експертування (проведення експертних досліджень) [3].
Положеннями ДСТУ ISO 21043-2:2021 встановлено: підрозділи, які проводять огляд (дослі-
дження) місця події, мають запровадити у своїй діяльності систему управління якістю; обладнан-
ня та витратні матеріали повинні бути придатними на предмет їх передбачуваного використання;
дослідження місць подій повинні бути системними, неупередженими, належним чином спланова-
ними, скоординованими та документально оформленими для оптимізації розпізнавання, збору та
вилучення предметів, що мають потенційну судову цінність. Також наголошується на необхідності:
визначення ролі та обов’язків персоналу, який повинен бути компетентним; розроблення докумен-
тально оформлених методик збору (вилучення) різних типів предметів, що зазвичай зустрічаються
при огляді місць подій; стандартизації кращих методик, практичних посібників, стандартних робо-
чих процедур тощо [3]. Отже, ДСТУ ISO 21043-2:2021, регламентуючи загальну технологію огляду
місця події, є актуальним для впровадження в практику розслідування злочинів.
Діяльність зі стандартизації, у тому числі гармонізації міжнародних стандартів, у сфері кри-
міналістики та судової експертизи, сприяє створенню нормативних, наукових, методичних і вироб-
ничих передумов досягнення судовою експертизою України світового рівня.

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI (зі змін.
та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 21.03.2023).
2. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних
досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судо-
вих експертиз та експертних досліджень : наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р.
№ 53/5 (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 (дата звернення:
21.03.2023).
3. ДСТУ ISO 21043-2:2021 Криміналістика. Частина 2. Виявляння, фіксування, вилучання, тран-
спортування та зберігання об’єктів (ISO 21043-2:2018, IDT) : затв. наказом ДП «УкрНДНЦ» від
10.12.2021 р. № 496. [Чинний від 01.09.2022]. Київ, 2022. 28 с.

CZU: 343.98
ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛОССЯ ТВАРИН ЗА ДОПОМОГОЮ СКАНУВАЛЬНОЇ

ЕЛЕКТРОННОЇ МІКРОСКОПІЇ
Лариса ДЕРЕЧА
кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, учений секретар, Національний
науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства
юстиції України, м. Харків, Україна,
е-mail: derecha@hniise.gov.ua
Олександр БОРЗОВ
заступник завідувача відділу, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз
Міністерства юстиції України, м. Київ, Україна, е-mail: sasha050368@ukr.net
У вирішенні завдань зі зміцнення законності та правопорядку в Україні важливого значення

набуває використання спеціальних знань із різних галузей науки у формі судової експертизи. Важ-
ливе місце серед різних видів судової експертизи належить дослідженням у галузі судово-біологіч-
ної експертизи, зокрема дослідженням об’єктів тваринного походження, а поміж них — досліджен-
ням волосся тварин.
Дослідження волосся є самостійною доказовою базою для правоохоронних органів, що спри-
яє виявленню знаряддя злочину й осіб, які скоїли злочин, а також установленню інших обставин.
Волосся є найпоширенішим біологічним матеріалом і часто — єдиним речовим доказом, вилученим
на місці пригоди.
Актуальність удосконалення методики дослідження волосся тварин пов’язана з тим, що в
експертні установи системи Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України,
Служби безпеки України, Міністерства охорони здоров’я України у справах про крадіжки, пограбу-
вання, дорожньо-транспортні пригоди, різноманітні злочини проти особи (хуліганські дії, зґвалту-
вання, убивства та ін.) нерідко надходять на дослідження речові докази біологічного походження,
зокрема волосся тварин.
Становлення експертизи волосся тварин пов’язане з роботами судових медиків і біологів
різних країн. Значну роль у прогресуванні досліджень волосся тварин відіграють спеціалісти, які
вивчають його морфологію. Станом на сьогодні на озброєнні вітчизняних експертів — судових ме-
диків і біологів — перебуває низка методик і методів із дослідження волосся тварин.
Під час судово-біологічного дослідження волосся тварин об’єктами експертизи можуть бути:
конкретна тварина; конкретна сукупність тварин; конкретний предмет, до складу якого належить
продукт перероблення хутра однієї або декількох тварин (виробу зі шкір і хутра тварин — коміри,
кожушки, шуби, покриття для підлоги тощо); конкретний об’єм вовни тварин; конкретна сукуп-
ність шкір тварин та ін. Значна поширеність домашніх і диких тварин, використання їхніх шкір і
вовни для виготовлення одягу й решти предметів повсякденного вжитку тощо зумовлюють вико-
ристання цього роду об’єктів як носіїв доказової інформації.
Одержання зазначеної інформації засновано на встановленні взаємозв’язків фактів наявності
або стану волосся тварин з обставинами справи, що підлягають установленню.
Із розвитком науки й техніки арсенал методів і засобів дослідження речових доказів неухиль-
но збагачується [1, 2]. Цілеспрямоване, науково обґрунтоване вивчення ознак та властивостей
цих об’єктів, засноване на досягненнях у різних галузях науки, сприяє підвищенню достовірності
висновків і якості експертних досліджень.
Лабораторні дослідження речових доказів із застосуванням сучасних методів та засобів нада-
ють оперативно-розшуковим і слідчим працівникам важливу інформацію, що має суттєве значення
для розшуку, попередження й розкриття правопорушень. Одним із таких сучасних методів є дослі-
дження, пов’язане із застосуванням сканувального електронного мікроскопа.

Сканувальна електронна мікроскопія базується на реєстрації аналітичних сигналів, що ви-

никають під час взаємодії сфокусованого пучка прискорених електронів (електронного зонду) із
поверхнею досліджуваного об’єкта.
Сканувальні електронні мікроскопи (далі — СЕМ) мають широке застосування в різних сфе-
рах матеріалознавства, оскільки завдяки фізичним принципам формування зображень мають низку
суттєвих переваг над будь-якими оптичними мікроскопами. Поміж цих переваг можна зазначити:
— збільшення до 1 000 000×, що принципово неможливо для світлової мікроскопії;
— значна глибина різкості, яка дає змогу досліджувати рельєфні особливості об’ємних зраз-
ків (поверхні зламів, механічні сліди контактної взаємодії, одиничні зразки волосся, мікрочастинки
різноманітної морфологічної будови тощо);
— можливість отримати зображення з фазовим контрастом об’єктів багатофазного складу
[3, 4].
Під час взаємодії прискорених електронів з атомами речовини досліджуваного зразка спосте-
рігаються такі основні фізичні ефекти:
— вторинна електронна емісія, тобто вихід електронів за межі електронних оболонок атомів
речовини за рахунок отримання додаткової енергії, що перевищує енергію зв’язку, від електронів
первинного пучка. Вторинні електрони (англ. secondary electrons, далі — SE) є низькоенергетични-
ми, а інтенсивність їх утворення залежить здебільшого від кута зіткнення електронного зонда з по-
верхнею зразка. Отже, зображення у вторинних електронах мають максимальну глибину різкості;
— пружне відбиття первинних електронів атомами досліджуваної речовини під кутами ≈90º
до поверхні зразка. Такі електрони мають назву відбитих електронів (англ. backscattered electrons,
далі — BSE). Імовірність виникнення пружного відбиття є пропорційною атомній густині в області
взаємодії речовини об’єкта з первинним електронних пучком. Відповідно, їх реєстрація дає змогу
отримувати фазо-контрастні зображення;
— рентгенівська флуоресценція — процес утворення електромагнітного випромінювання
з визначеними енергіями (довжинами хвиль), які відповідають різницям енергій між внутрішніми
електронними оболонками атомів речовини зразка, за рахунок переходу електронів на позиції на
нижчих оболонках, вивільнені в процесі взаємодії з первинним пучком. Визначення чисельних зна-
чень цих енергій (довжин хвиль) та інтенсивностей відповідних максимумів флуоресценції є інстру-
ментом установлення якісного й відносного кількісного елементного складу об’єкта дослідження;
— утворення Оже-електронів. Під час іонізації внутрішніх атомних оболонок існує ймовір-
ність повернення атома в основний стан без випромінювання кванта енергії. У цьому разі надлиш-
кова енергія передається одному з електронів атома, який у результаті цього залишає його межі.
Чисельне значення енергії такого електрона не залежить від енергії первинного електрона, а визна-
чається будовою електронних оболонок. Це явище є основою Оже-спектроскопії;
— катодолюмінісценція — виникнення електромагнітного випромінювання у видимому,
ультрафіолетовому й інфрачервоному діапазонах у результаті багатократної іонізації атомів міше-
ні під дією електронного пучка. Вивчення катодолюмінісценції має застосування в наукових дослі-
дженнях у галузі фізики твердого тіла.
Крім того, інформативні аналітичні сигнали використовують струм поглинутих електронів
і струм електронів, що пройшли крізь зразок.
Реєстрацію вторинних електронів (SE) переважно здійснює детектор сцинтиляційного
типу — детектор Евергарда-Торнлі. Вторинні електрони, емітовані поверхнею зразка, мають не-
значну енергію (˂ 50 еВ), тому (у разі потрапляння в зону детектування) їх утягує електричне поле
детектора, у якому вони прискорюються та стикаються з поверхнею люмінофора, спричиняючи
світловий спалах. Оптичний сигнал реєструється фотоелектричним помножувачем (далі — ФЕП).
Електричний сигнал з ФЕП підсилюється та після цифрової обробки конвертується в рівень сірого
кольору на електронному зображенні. Процес відбувається в кореляції з координатним положен-
ням первинного пучка в певній точці поверхні об’єкта, за рахунок чого формується рельєфне зобра-
ження сканованої поверхні. Зворотно розсіяні електрони мають значно вищу енергію, тому їх не
захоплює поле детектора й вони практично не впливають на формування зображення.
Для реєстрації зворотно розсіяних електронів (BSE) застосовують як сцинтиляційні, так і на-
півпровідникові детектори. Напівпровідникові детектори зазвичай побудовані за схемою напівп-

ровідникового діода, що додатково має, крім зон p- та n-провідності, зону власної провідності (збід-
нену носіями зарядів). Під час потрапляння до цієї зони іонізуючої частинки (зокрема, електронної
з достатньою енергією), у ній утворюються носії електричного заряду — так звані електронно-дір-
кові пари, які реєструються у вигляді імпульсу електричного струму.
Рентгенівську флуоресценцію реєструють двома типами детекторів — охолоджуваним на-
півпровідниковим детектором, який у комплексі з електронною схемою оброблення аналітично-
го сигналу одночасно реєструє характеристичні максимуми енергій рентгенівської флуоресценції
атомів речовини об’єкта в повному доступному для реєстрації енергетичному діапазоні (рентге-
нофлуоресцентна енергодисперсійна спектроскопія, ЕДС).
Детектори за довжинами хвиль використовують явище дифракції рентгенівського випромі-
нювання на монокристалах.
Залежно від значення міжплощинної відстані, що є постійною величиною для кожної моно-
кристалічної речовини, для випромінювання з певною довжиною хвилі дифракційні максимуми
рентгенівського випромінювання формуються тільки за визначених кутів дифракції, що дає змогу
отримувати аналітичний сигнал у послідовному режимі, змінюючи кутове орієнтування криста-
ла-аналізатора та формуючи в такий спосіб рентгенофлуоресцентний спектр (рентгенофлуорес-
центна спектроскопія за довжинами хвиль).
Використання СЕМ дає змогу вивчати поверхні як об’єктів значних лінійних розмірів, так і
мікрочасток у широкому діапазоні збільшень — від 10× до понад 200 000×. До того ж можна забез-
печити роздільну здатність приблизно у 10-9 м. Отже, без суттєвих переналаштувань приладу можна
швидко отримати загальне оглядове зображення поверхні й обрати відповідні ділянки для деталі-
зації за максимально можливих збільшень.
Рис. 2. Електронно-мікроскопічне зображення

Рис. 1. Електронно-мікроскопічне зображення се- середньої частини волосини зайця
редньої частини волосини свині

Рис. 3. Електронно-мікроскопічне Рис. 4. Електронно-мікроскопічне зображення

зображення кінчика волосини буйвола середньої частини волосини буйвола
Значна глибина різкості дає змогу отримувати деталізовані зображення різноманітних по-
верхонь із розвинутим рельєфом — таких, як: злами, сліди механічних пошкоджень, морфологічні
особливості періодично відтворюваних поверхневих структур.
Детектування BSE сприяє формуванню контрасту залежно від розподілу фазових компонен-
тів, які різняться за хімічним складом, по поверхні досліджуваного зразка.

1. Булыга Л. П. Методика дифференциальной диагностики волос животных близких родов. Крими-
налистика и судебная экспертиза. Киев, 1972. Вып. 9. С. 361—365.
2. Канюка О. Ю. Методичні особливості дослідження перехідного волосся Пса свійського. Теорія та
практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук. пр. / редкол.: О. М. Клюєв, В. Ю. Шепіть-
ко та ін. 2020. Вип. 22. 635 с.
3. Перекрестов В. І. Практичні методи електронної мікроскопії : навч. посіб. Суми, 2014. 241 с.
4. Посільський О. О., Зайцев Д. М., Приступа В. В. Методичні рекомендації із застосування методу
скануючої електронної мікроскопії з рентгенофлуоресцентним енергодисперсійним мікроана-
лізом при проведенні судової криміналістичної експертизи // КНДІСЕ. Київ, 2019. 30 с.

CZU: 340.6
СИТУАЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕЖАХ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНИХ СУДОВО-МЕ-

ДИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ ТА ЕКСПЕРТИЗ ЗБРОЇ
Віталій НІКІТЮК
завідувач сектору досліджень зброї та вибухотехнічних досліджень, лабораторія криміналіс-
тичних досліджень, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.
М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків, Україна,
е-mail: nikityuk_sha@ukr.net
завідувач лабораторії криміналістичних досліджень, Національний науковий центр «Інститут
судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків,
Україна, е-mail: igor280772@ukr.net
Найбільш значущою складовою предмета доказування як обставин, що підлягають обов’яз-

ковому встановленню у кожному кримінальному провадженню, є час, місце, спосіб та інші обста-
вини скоєння злочину. Із позицій криміналістики їх можна визначити як ситуацію злочину. Термін
«ситуація», який щодо криміналістичної техніки й теорії судової експертизи розуміють як «систему
слідів та інших об’єктів, що складають обстановку місця події, яка вплинула на механізм окремих
слідових взаємодій і події пригоди», зумовив започаткування в 1970-х роках нового різновиду діа-
гностичних експертних досліджень, а саме ситуаційних (ситуалогічних) досліджень.
Предметом ситуаційної експертизи є вирішення експертних завдань на основі досліджен-
ня матеріальних носіїв для встановлення факту травми, її давності, характеристик травмувальних
предметів, механізму завдання ушкоджень і можливості настання наявних наслідків від певних дій
у конкретних умовах.
Основним методом ситуаційної експертизи є реконструкція події злочину за речовинно-слі-
довою обстановкою на місці події на основі моделювання та прийомів системного аналізу. Під кри-
міналістичною реконструкцією під час розслідування злочинів розуміють метод відтворення обста-
новки й обставин події за слідовою інформацією, описами, фотографіями, показами учасників події
та іншими матеріалами кримінального провадження з метою встановити істину у справі.
Ситуаційну експертизу (залежно від завдань та об’єктів дослідження) можна проводити в ме-
жах або судово-медичної експертизи, або експертизи зброї, або комплексної судово-медичної екс-
пертизи й експертизи зброї.
Судово-медичну ситуаційну експертизу призначають тоді, коли знання з інших галузей кри-
міналістики (балістики, трасології та ін.) не потрібні.
Ситуаційну експертизу зброї призначають тоді, коли під час здійснення пострілів із викорис-
танням вогнепальної зброї не завдано будь-яких тілесних ушкоджень (є вогнепальні пошкодження
меблів, стін, підлоги, вікон, дверей, дерев, паркана тощо). За наявності тілесних ушкоджень судових
експертів-медиків не залучають, якщо коло ситуаційних питань, які ставлять перед експертом, об-
межено механізмом здійснення пострілу (пострілів).
Комплексну ситуаційну судово-медичну експертизу й експертизу зброї призначають
тоді, коли для вирішення питань необхідні знання як у галузі судової медицини, так і в галузі судо-
вої балістики.
Як свідчить практика, під час розслідування кримінальних проваджень проти життя та здо-
ров’я особи з використанням вогнепальної зброї без проведення комплексних ситуаційних судо-
во-медичних експертиз та експертиз зброї не обходиться, тому що ці експертизи, хоча і є найбільш
трудомісткими, водночас є найбільш ґрунтовними, оскільки достеменно дають змогу встановити
істинні обставини події. Варто зазначити, що ці експертизи потребують ретельної попередньої під-
готовки та розв’язання низки діагностичних, класифікаційних і ідентифікаційних завдань.

На стадії підготовки до призначення комплексної ситуаційної судово-медичної експертизи

й експертизи зброї необхідно:
— провести ретельну роботу на місці події — виявлення, фіксування та вилучення матеріаль-
них слідів — елементів речовинно-слідової обстановки на місці події (визначити й зафіксувати по-
ложення трупа на місці події, наявність тілесних ушкоджень із наступним установленням механізму
та давнини їх утворення; зафіксувати положення зброї, гільз, снарядів, пижів, прокладок. Якщо вог-
непальне пошкодження наскрізне, або осип множинного снаряду не увесь потрапив у потерпілого,
необхідно (за можливості) виявити й вилучити ці снаряди, а також виявити можливі вогнепальні
пошкодження речової обстановки, які вони спричинили, не пошкоджуючи їх);
— своєчасно призначити за всіма вилученими з місця події об’єктами первинні експертизи
(судово-медичні дослідження трупа або потерпілого з вогнепальним ушкодженням; медико-кри-
міналістичні дослідження одягу трупа (потерпілого), слідів крові, поту, сперми та ін. на місці події;
судово-балістичні дослідження зброї, патронів, снарядів, гільз, пижів та ін.; за потреби — молеку-
лярно-генетичні, імунологічні, трасологічні, хімічні та ін.);
— ретельно сформувати варіанти ситуацій (версій). Необхідно врахувати всі версії події, які
висувають підозрюваний (обвинувачений), потерпілий і свідки. На певну увагу заслуговує версія,
сформована органами слідства під час огляду місця події та дослідження інших доказів у справі. До
того ж слідчий має передбачити можливість появи «захисної» версії підозрюваного (обвинувачено-
го) про механізм та умови утворення ушкоджень і попередити її появу своєчасним дослідженням у
межах зазначеної експертизи;
— провести необхідні слідчі експерименти, спрямовані на відтворення обстановки й обста-
вин події на підставі показів підозрюваного (обвинуваченого), потерпілого, свідка та ін., за участю
спеціалістів в галузі судової медицини й судової балістики. Бажано під час проведення такої слідчої
дії та відпрацювання різних ситуацій застосовувати відеозапис або фотознімання. Останнє спри-
яє, по-перше, більш повному й об’єктивному експертному дослідженню, по-друге, виключає мож-
ливість відмови учасника процесу від своїх показань під час проведення слідчого експерименту й
дослідженні конкретних, тільки ним запропонованих версій завдання ушкодження, а в разі відмови
— сприяє ухваленню судом об’єктивного, обґрунтованого рішення;
— надати експертам максимально повні слідчі матеріали. У розпорядження експертів, які ма-
ють провести ситуаційну експертизу, слід надати всі матеріали кримінального провадження: про-
токоли огляду місця події, протоколи допитів свідків події, показання підозрюваного (обвинуваче-
ного) і потерпілого, висновки всіх попередніх експертиз. Особливу увагу слідчий повинен звернути
на питання допустимості доказів, наданих експертові на дослідження, оскільки зганьблений у будь-
який спосіб доказ, покладений в основу експертних досліджень, автоматично потягне за собою ви-
знання висновку експерта неприпустимим. Це означає, що, наприклад, під час допиту не повинні
порушуватися вимоги Конституції України щодо осіб, які не зобов’язані свідчити проти себе та своїх
близьких [1], огляд місця події (відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства)
не можна проводити без участі понятих [2] та ін.
У цьому разі на вирішення експертам найчастіше ставлять таке питання [3]: «Чи є покази об-
винуваченого (підозрюваного, потерпілого, свідка) ґрунтовними, які він дав під час… (наприклад, до-
питу), щодо механізму, відстані та напрямку пострілу, у результаті якого… (сталася певна подія)?».
Вирішуючи питання щодо механізму здійснення пострілу, ураховують і перевіряють таке:
— можливість здійснення пострілу без натискання на спусковий гачок за певних умов та об-
ставин;
— наявність, справність і механізм роботи запобіжників;
— механізм потрапляння патрона в патронник;
— можливість у певній обстановці натискання на спусковий гачок стороннім предметом;
— якщо відбувалася боротьба за зброю, боротьба взагалі, перехоплення зброї, підхоплення
зброї для запобігання падінню тощо, необхідно ретельно промоделювати рух особи, яка натискала
на спусковий гачок, або дії, які вона виконувала для здійснення пострілу.
Ці дослідження експерт-баліст проводить особисто, до того ж певну частину цих досліджень
— під час виконання первинних експертиз зброї.
Вирішуючи питання щодо відстані пострілу, ураховують і перевіряють таке:

— за наявності додаткових чинників пострілу на тілі й одязі потерпілого, предметах речової

обстановки необхідно експериментальним шляхом визначити, під час стрільби з якої відстані вони
утворилися. За експериментальної стрільби необхідно використовувати зброю, яку застосовували
під час скоєння злочину, і патрони, аналогічні застосованим;
— за відсутності додаткових чинників пострілу на тілі й одязі потерпілого, предметах речової
обстановки необхідно враховувати характер пошкодження. Якщо на місці події стрільбу здійснюва-
ли множинним снарядом, експериментальним шляхом необхідно визначити відстань стрільби з ви-
користанням зброї, яку застосовували під час скоєння злочини, і патрони, аналогічні застосованим;
— можливість поранення потерпілого снарядом після рикошету від перешкоди або після по-
долання перешкоди (скло, вода, деревина тощо);
— ураховувати обстановку (згори донизу, знизу догори) та умови (погодні, кімнатні тощо), у
яких здійснено постріл.
Ці дослідження комплексно проводять експерт-медик і експерт-баліст із застосуванням попе-
редніх експертних досліджень із залучанням експертів-хіміків та медиків-криміналістів (за потреби
— також інших спеціалістів).
Вирішуючи питання щодо напрямку пострілу, ураховують і перевіряють результати попе-
редніх експертних досліджень за вогнепальними пошкодженнями на тілі й одязі потерпілого, на
предметах речової обстановки (кількість пошкоджень, вид і калібр снарядів, спрямування ранових
каналів у тілі потерпілого та вогнепальних каналів на одязі й інших об’єктах).
Потім експерти переходять до моделювання. На цьому етапі необхідно перевірити:
— усі ситуації, які висуває слідство;
— усі ситуації, які висувають учасники події;
— ситуації, запропоновані експертами на підставі матеріалів кримінального провадження та
результатів попередніх експертиз.
Моделювання доцільно проводити зі зброєю, із якої здійснювали постріли (з урахуванням
заходів безпеки поводження зі зброєю), в обстановці, близької до реальної (за потреби — на місці
події), із залученням статистів із відповідними антропометричними даними.
Після проведення комплексної ситуаційної судово-медичної експертизи й експертизи зброї,
якщо покази не суперечать будь-яким експертним даним, експерти надають такі висновки: «Покази
громадянина… є ґрунтовними щодо механізму, відстані та напрямку пострілу, у результаті якого…».
Якщо покази є ґрунтовними щодо лише одного чи двох параметрів із трьох (механізм, відстань, на-
прямок), то загалом покази громадянина не є ґрунтовними.
Оперативно й повно проведений комплекс первинних слідчих заходів (огляд місця події за
участю фахівців із застосуванням науково-технічних засобів, призначення та проведення необхід-
них експертних досліджень матеріальних слідів, установлених у процесі роботи на місці події) дає
змогу експертним шляхом цілком реконструювати всі елементи об’єктивного боку злочину, у комп-
лексі — складові події злочину. Натомість, у разі невиконання будь-якого зі згаданих вище пунктів
може виникнути потреба у проведенні додаткового (додаткових): огляду місця події (із часом об-
становка на місці події може безповоротно змінитися, а необхідні речові докази можуть бути втра-
чені); допитів; первинних експертиз; слідчих експериментів тощо, що призводить до затягування
терміну виконання експертизи.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI (зі змін. та допов.).
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 06.03.2023).
3. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних
досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових
експертиз та експертних досліджень : наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №
53/5 (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text (дата звернен-
ня: 22.03.2023).

CZU: 343.1
ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ — ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ПРО-

ВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ
Світлана ХОДОСЕВИЧ
науковий співробітник, сектор трасологічних досліджень та технічних досліджень документів,
лабораторія криміналістичних досліджень, Національний науковий центр «Інститут судових
експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків, Україна,
e-mail: hodosevichsvetlana07@gmail.com
Таїса КОЛЕСНИК
науковий співробітник, сектор трасологічних досліджень та технічних досліджень документів,
лабораторія криміналістичних досліджень, Національний науковий центр «Інститут судових
експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків, Україна,
e-mail: 0986376690maks@gmail.com
Незважаючи на доволі докладне дослідження питань огляду місця події, ця слідча дія є одні-
єю з найбільш відповідальних і складних в організаційному плані, а також такою, що має суттєвий
вплив на призначення та проведення судової експертизи в майбутньому.
Ця слідча дія неодноразово ставала предметом вивчення багатьох науковців-криміналістів (О.
Я. Баєва, Р. С. Бєлкіна, І. Є. Биховського, О. М. Васильєва, В. К. Весельського, В. П. Колмакова, О. А. Леві,
В. К. Лисиченка, Г. А. Матусовського, Б. Я. Петеліна, В. І. Попова, М. О. Селіванова, В. Ю. Шепітька та ін.),
утім, стверджувати про розв’язання всіх проблемних питань було б неправильно, оскільки змінюють-
ся як способи скоєння злочинів, так і механізми слідоутворення, що, зі свого боку, потребує розроблен-
ня нових тактичних прийомів для проведення огляду місця події. Зважаючи на це, цілком актуальні
питання правильності проведення огляду місця події, вибору його тактики, а також тих способів, які
використовуватимуть для виявлення, вилучення та закріплення доказів, отриманих у процесі огляду.
Як свідчить аналіз практики, огляд місця події іноді проводять неякісно через відсутність су-
часних якісних методик і брак необхідного досвіду у співробітників слідчих органів.
Рішення питань, поставлених перед судовою експертизою, можливо тільки тоді, коли в поста-
нові про призначення експертизи буде зазначено всі необхідні дані, які отримують під час слідчих
оглядів. Тому можна стверджувати, що огляд місця події є не тільки найважливішим чинником для
подальшого призначення та проведення експертизи, а навіть початком експертного дослідження.
Пропонуємо розглянути деякі приклади, які підтверджують наведене вище судження.
Для встановлення обставин автодорожньої події важливе значення має огляд місця події як
такого. Доволі часто огляд проводять без участі спеціаліста — експерта-автотехніка, у результаті
чого технічні дані й інші дані, що можуть мати значення для експертизи, або не фіксують їх точно,
або не фіксують зовсім, або фіксують у протоколі зі слів водія чи свідків. Огляд, проведений неква-
ліфіковано, може призвести до втрати доказів. Слідча й експертна практика свідчить, що у справах
за дорожньо-транспортними злочинами, з місць скоєння яких водії зникли, слідчі й судові медики
не завжди вилучають або вилучають не відповідно до встановлених правилами волосся з голови за-
гиблого, хоча за характером травми можна припустити їх виявлення на розшукуваному автомобілі,
унаслідок чого слідство втрачає змогу призначити судово-медичну експертизу цього біологічного
об’єкта або експерти доходять помилкових висновків.
Другий приклад — найбільш розповсюджені помилки за кримінальними справами про по-
рушення правил безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту полягають у питаннях ви-
лучення, фіксування, пакування та зберігання великогабаритних об’єктів із місця події, які мають
доказове значення (наприклад, фрагментів механізмів залізничного рухомого составу, рейок тощо).
Такі слідчі помилки можуть негативно вплинути на результати транспортних судових експертиз,
які доволі часто є основним доказом у кримінальних справах за розглядуваними злочинами, і на

весь процес розслідування загалом.

Під час розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорт-
них засобів значення огляду місця події дуже важливо ще й тому, що доволі часто отримати пока-
зання від потерпілих, свідків або підозрюваних доволі складно через їх фізичний стан, наявність у
них тяжких тілесних пошкоджень і/або їхній психоемоційний стан. Водночас, грамотно проведений
огляд місця події дає змогу отримати уявлення про те, що сталося, визначити, які саме правила до-
рожнього руху порушено, та ін.
Третій приклад — огляд місця події має важливе значення також для подальшого проведен-
ня дактилоскопічної експертизи. Із-поміж усіх слідів, виявлених під час огляду місця події за будь-
якою категорією кримінальних справ, найчастіше зустрічаються сліди рук. Злочинці, знаючи про
доказове значення слідів рук, намагаються не залишати їх на місці події. Для цього вони вдаються
до різних хитрощів: одягають рукавички, обгортають руки носовими хустками чи тканиною, ма-
жуть руки жирними або липкими речовинами тощо. Ретельний огляд предметів, до яких злочинець
міг доторкнутися, практично завжди сприяє виявленню слідів рук.
Як свідчить практика огляду місця події, сліди пальців рук і долонь не завжди придатні для
ідентифікації особи. Значну їх частину складають сліди, папілярні узори яких майже цілком змазані
або слабковидимі, а незначні фрагменти сліду папілярного узору слідчі не беруть до уваги. Утім, це
неправильно: навіть якщо сліди пальців рук і долонь не мають дактилоскопічного значення, вони
мають значення для інших важливих аспектів розслідування (за такими слідами можна дійти вис-
новку про механізм їх утворення, про дії та положення злочинця в момент скоєння злочину; якщо
одна зона (усього їх п’ять: дистальна, базисна, ліва та права латеральні та центр узору) придатна
й налічує дванадцять особистих ознак, такий слід можна застосувати для ідентифікації особи). За
слідами з папілярними узорами, які не відобразилися, експерт може скласти уявлення про деякі фі-
зичні ознаки злочинця, зокрема про розміри й довжину його пальців, розміри й форму долонь, про
стать особи, про фізичні особливості (відсутність шрамів, бородавок, пальців тощо).
Четвертий приклад стосується огляду місця події під час розслідування умисного пошкодження
об’єктів електроенергетики, адже такі злочини відбуваються зазвичай за цілковитої відсутності свід-
ків (більшість таких об’єктів локалізовано поза межами населених пунктів). Отже, огляд місця події є
чи не єдиним джерелом криміналістично значущої інформації в цій категорії проваджень [1]. Одним із
головних завдань, вирішуваних під час огляду об’єкта електроенергетики, є виявлення, вилучення та
фіксування матеріальних слідів злочинця, знарядь злочину, за допомогою яких можна встановити його
особу й механізм скоєння злочину [2]. Перед слідчим стоять такі завдання, як: установлення меж огляду
місця події; опис стану об’єкта електроенергетики, виявлених пошкоджень і слідів кримінального пра-
вопорушення; обов’язкове нанесення на об’єкт електроенергетики маркування (номера об’єкта) під час
його опису в протоколі огляду місця події; залучення криміналіста до огляду місця події та ін.
П’ятий приклад — це вибухотехнічні експертизи. Огляд місця події за фактом вибуху є дуже
важливою й нагальною слідчою дією, оскільки зволікання може спричинити втрату матеріальних слі-
дів злочину (обстановка може змінитися через вплив дощу, сонця, вітру; хто-небудь сторонній свідо-
мо чи випадково забере з місця події або знищить залишені злочинцем предмети тощо). Огляд місця
події необхідно проводити будь-якого часу доби і якомога швидше після отримання відомостей про
подію [4, с. 5]. Фіксування й вилучення об’єктів (докладне документування виявлених об’єктів і слідів
вибуху, тобто складання планів, схем місця події, фото-, відеофіксування, фіксуваннявиявлених об’єк-
тів і слідів, збереження речових доказів, їх правильне пакування з метою забезпечити збереження і не-
змінність виявлених слідів у процесі зберігання та транспортування до місця проведення подальших
досліджень) покладено на керівника огляду — слідчого, прокурора [4, с. 6]. Так, у разі призначення
експертизи вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу), слідчі повинні надати всі вилучені з міс-
ця події предмети або їх частини, які мають сліди кіптяви. З епіцентру вибуху збирають зразки ґрунту
(якщо вибух стався на ґрунті), залишки штукатурки, бетону (якщо вибух стався у приміщенні), деталі
зі слідами оплавлення (якщо вибух стався в автомобілі) тощо. Зразки упаковують у герметичну тару
(скляні ємності, поліетиленові мішки тощо). Обов’язково надають протокол огляду місця події з пла-
ном-схемою та фотографіями. Орган (особа), який (яка) призначив(-ла) експертизу (залучив(-ла) екс-
перта), має перевірити, чи є в цих матеріалах відомості про: пошкодження на предметах, що оточують
місце події; наявність чи відсутність воронки та її параметри (діаметр, глибина, матеріал, на якому

утворилась воронка,— ґрунт, асфальт, залізобетон, деревина тощо); руйнування скла у вікнах (повне
чи часткове) і відстані цих вікон від місця вибуху; сліди вибуху на предметах (наявність кіптяви, ха-
рактер та інтенсивність її розподілу тощо) [5]. Отже, недотримання або некваліфікаційне виконання
слідчими викладених вище дій може негативно вплинути на призначення, проведення експертиз.
І на підтвердження остаточного тезису про огляд місця події як про початок експертного до-
слідження та про його вплив на подальше проведення експертиз, можна привести приклади із при-
значенням судових експертиз речовин, матеріалів та виробів і молекулярно-генетичної експертизи.
Слідчі мають справу із різноманітними речовинами й матеріалами (твердими, рідкими, сип-
кими) як у великих, так і в малих кількостях. Так, склалась думка, що отримання зразків для порів-
няльного дослідження на місці події з речовин, наявних у достатній кількості, не потребує участі
експерта, оскільки під час цього не використовують яких-небудь спеціальних прийомів. У результа-
ті на експертизу надходять зразки, які не є репрезентативними, що викликає потребу в додатково-
му вилученні зразків для проведення порівняльного дослідження.
Свою специфіку має вилучення речовин і матеріалів, виявлених у незначній кількості, тому
слідчі іноді припускають помилок, працюючи з такими об’єктами. Так, маючи нагоду вилучити на
місці події об’єкти-носії, слідчі іноді струшують такі об’єкти над аркушем паперу (унаслідок чого
губляться окремі частинки) або використовують непридатні липкі стрічки, що забруднюють вилу-
чені речовини сторонніми домішками.
Щодо молекулярно-генетичної експертизи можна виокремити такі типові недоліки:
1) неправильне пакування вологих об’єктів зі слідами біологічного походження; вилучення
об’єктів, на яких передбачається наявність слідів біологічного походження, за умов, які не виключа-
ють їх забруднення; використання для пакування вживаних поліетиленових пакетів, мішків тощо (у
разі вилучення об’єктів, які надалі можуть стати об’єктами дослідження);
2) тривалий строк між вилученням об’єктів і призначенням експертизи; направлення на екс-
пертизу стріляних гільз (температура під час пострілу сягає 600°С та знищує біологічні сліди) або
куль із тіла потерпілого (загиблого), змивів речовини бурого кольору з-під трупа, габаритних пред-
метів (килимового покриття, бетонних плит та ін.) без видимих слідів біологічного походження на
предмет виявлення на них клітин із ядрами та встановлення їх ДНК-профілю); одягу з метою вста-
новити наявність на ньому клітин із ядрами сторонніх осіб, які залишились внаслідок звичайної
контактної взаємодії, об’єктів на предмет встановлення наявності слідів біологічного походження,
вилучених із агресивних середовищ (кислоти, луги, відстійні ями); неправильне формулювання пи-
тань експертові тощо (у разі призначення експертизи) [3].
Усі згадані вище приклади свідчать, що експертиза починається вже з моменту огляду міс-
ця події, під час якого відбувається робота з майбутніми об’єктами судової експертизи. Саме тому
огляд місця події є однією з провідних слідчих дій, від якості й ефективності проведення якої зале-
жить не тільки подальше розслідування злочину, а й проведення судової експертизи та надані за її
результатами висновки.

1. 1. Шурашкевич В. М. Особливості огляду місця події під час розслідування умисного пошко-
дження об’єктів електроенергетики. Науковий вісник Ужгородського національного універси-
тету. Серія: Право. 2018. Вип. 48. Т. 2. С. 148—151. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/
lib/34439 (дата звернення: 22.03.2023).
2. 2. Вакуленко О. Ф., Чернявський С. С., Брисковська О. М., Вознюк А. А., Бурлака В. В., Аксенко В. Д.,
Герасименко Л. В. Розслідування умисного пошкодження об’єктів електроенергетики (ст. 194-1
КК України) : метод. рек. Київ, 2015. 92 с.
3. 3. Дуфенюк О. М. КЕЙС заняття на тему «Особливості використання спеціальних знань під час
досудового розслідування». Львів, 2021. 38 с.
4. 4. Фурман Я. В., Приходько Ю. П., Нечеснюк М. В., Харечко Н. В. Дії учасників слідчо-оперативної
групи на місці події, пов’язаному з вибухом : метод. рек. Київ, 2018. 45 с.
5. 5. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень :
затв. наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (зі змін. та допов.). URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text (дата звернення: 22.03.2023).

CZU: 344
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ВИХІДНИХ ДАНИХ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ РОЗМІРУ ШКО-

ДИ, ЗАВДАНОЇ ВНАСЛІДОК ВИКИДІВ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРНЕ
ПОВІТРЯ У РЕЗУЛЬТАТІ ВИНИКНЕННЯ ДЕТОНАЦІЙНОГО ГОРІННЯ ВІД ВЛУЧАННЯ
РАКЕТНОГО ОЗБРОЄННЯ ПІД ЧАС ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В
УКРАЇНІ
Максим ЗАРЧЕНКО
заступник завідувача Полтавського відділення, Національний науковий центр «Інститут
судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Полтава,
Україна, e-mail: zarchenko_m@ukr.net
Валерій СУПРУН
завідувач сектору інженерно-екологічних та пожежно-технічних досліджень лабораторії ін-
женерно-технічних та військових досліджень, Національний науковий центр «Інститут судо-
вих експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків, Україна,
e-mail: valeriy.suprun@hniise.gov.ua
Андрій КОЗИР
завідувач Полтавського відділення, Національний науковий центр «Інститут судових експер-
тиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Полтава, Україна, e-mail:
kav.1155@ukr.net
Сьогодні внаслідок систематичних обстрілів території України під час збройної агресії Росій-
ської Федерації має державний резонанс відшкодування збитків внаслідок критичних пошкоджень
об’єктів промисловості від влучання ракетного озброєння, виникнення детонаційного горіння та
подальших викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Визначення та підготування вихідних даних для проведення розрахунку розміру шкоди є ос-
новним аспектом для отримання аргументованих висновків під час проведення комплексних судо-
вих інженерно-екологічних, пожежно-технічних та економічних експертиз.
Здійснення розрахунків розміру шкоди полягає в методологічно правильному визначенні
послідовності дій, що передбачене у відповідних методиках. Міністерство довкілля та природних
ресурсів України наказом від 13.04.2022 р. затвердило Методику розрахунку неорганізованих вики-
дів забруднюючих речовин або суміші таких речовин в атмосферне повітря внаслідок виникнення
надзвичайних ситуацій та/або під час дії воєнного стану та визначення розмірів завданої шкоди [6]
(далі — Методика).
Фактично забрудненим атмосферне повітря вважають тоді, коли внаслідок надзвичайних си-
туацій та/або під час дії воєнного стану від джерела викиду в атмосферне повітря здійснено неор-
ганізований викид забруднюючих речовин або сумішей таких речовин. Неорганізований викид —
викид, який надходить в атмосферне повітря у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші
від джерел забруднення, не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів: газоходами,
трубами й іншими спорудами [2, 6].
Першорядними діями перед проведенням розрахунків розмірів шкоди є комплекс дій, спря-
мованих на кваліфікацію події, що виникла, визначення факту настання негативного впливу на до-
вкілля, збирання вихідних даних тощо.
Кваліфікація злочинів у кримінальному праві — точна кримінально-правова оцінка конкрет-
ної небезпечної дії в суспільстві. Вона полягає у встановлені відповідності між ознаками абсолютної
небезпечно-суспільної дії й ознаками, передбаченими в нормах кримінального закону [4].
Принцип кваліфікації злочину — це загальні вихідні положення, якими слід керуватися для
встановлення відповідності між фактичними ознаками скоєного й академічними ознаками, закрі-
пленими у кримінально-правовій нормі, для пошуку статей кримінального закону, якими передба-

чено відповідальність за злочин.

У площині зазначеної проблеми кваліфікація відбувається шляхом зіставлення багатьох фак-
тичних даних, а саме:
1) наявність відомостей засобів об’єктивного контролю щодо оголошення сигналу «Повітря-
на тривога»;
2) факт перетину повітряного простору України ракетним озброєнням Російської Федерації;
3) фактичні дані про влучання ракетного озброєння Російської Федерації, яке раніше фіксува-
ли засоби об’єктивного контролю, по об’єкту на території України;
4) відомості про влучання ракетного озброєння Російської Федерації по об’єкту на території
України;
5) залучення відповідних сил і засобів для ліквідації наслідків влучання ракетного озброєння
Російської Федерації по об’єкту на території України.
Подія військового характеру передбачає вибухи й пожежі [5], які здебільшого відбуваються
на об’єктах, що виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. Під час горіння багатьох матері-
алів утворюються високотоксичні речовини — неорганізовані викиди забруднюючих речовин, від
дії яких люди гинуть частіше, аніж від вогню [7, 8]. У цьому разі подія — це детонаційне горіння [1]
від влучання ракетного озброєння .
У межах розслідування подій військового характеру слідчим органам досудового розсліду-
вання необхідно досконало й усебічно провести огляд місця події із залученням відповідних фахів-
ців, які в межах спеціалізації зауважать відображені та фактично утворені істотні явища й речові
докази. Утворені явища та речові докази внаслідок події слідчий фіксує засобами фото- або відеоз-
німання для подальшого встановлення обставин, що мають істотне значення для кримінального
провадження.
Факт неорганізованого викиду забруднюючих речовин установлюють уповноважені особи,
які здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, державний нагляд (контроль) у сфері
охорони навколишнього природного середовища.
Вихідні дані — фактичні речові докази, значення або відомості, які починають утворюватися
з моменту визначення відомостей засобами об’єктивного контролю до кінця періоду досудового
розслідування та визначають масштаби події, територіальне розташування, особливості промисло-
вого комплексу, вид ракетного озброєння.
Фіксування негативного впливу на довкілля здійснюють шляхом огляду місця події, лабо-
раторних досліджень атмосферного повітря, опрацювань висновків будь-яких експертиз, пояснен-
ня, довідок, документів, матеріалів, відомостей, отриманих із будь-яких джерел, оперативних пові-
домлень фізичних і юридичних осіб, моніторингових спостережень на стаціонарних або пересувних
постах тощо.
Наслідками виникнення детонаційного горіння від влучання ракетного озброєння під час
збройної агресії Російської Федерації є утворення високотоксичних речовин, їх вплив на довкілля та
завдання матеріальної шкоди, що завжди можна відшкодувати, а також завдання шкоди довкіллю,
що є предметом дослідження комплексної судової інженерно-екологічної, пожежно-технічної й еко-
номічної експертизи. У цьому разі дослідження проводять за фактом завдання матеріальної шкоди.
Визначення розмірів шкоди, завданої неорганізованими викидами забруднюючих речовин
або сумішей таких речовин в атмосферне повітря внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій та/
або під час дії воєнного стану, обчислюють уповноважені особи, які здійснюють державний нагляд
(контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема на основі (але не ви-
нятково) матеріалів, що підтверджують факт забруднення атмосферного повітря.
Розрахунок розмірів шкоди здійснюють відповідно до п. 2 розд. ІІІ Методики [6], за формулою:
Рш = Мi викид × Сп × Кнеб × Кв × Кмп × Кпп,
де: Рш — розмір шкоди, грн;
Мi викид — маса неорганізованого викиду забруднюючої речовини або суміші таких речовин в
атмосферне повітря внаслідок надзвичайних ситуацій та/або під час дії воєнного стану, т;
Сп — ставка податку за неорганізовані викиди забруднюючих речовин або суміші таких речо-
вин в атмосферне повітря, грн/т;
Кнеб — коефіцієнт класу небезпеки забруднюючих речовин або суміші таких речовин;

Кв — коефіцієнт впливу на довкілля залежно від тривалості події;

Кмп — коефіцієнт, що залежить від масштабу подій;
Кпп — коефіцієнт, що залежить від характеру походження події.
Загальний розмір Рш (загальна шкода) розраховують як суму розмірів шкоди за неорганізо-
ваний викид в атмосферне повітря за сумарним показником кожної забруднюючої речовини або
сумішей таких речовин.
Згідно з наведеною вище формулою слід зазначити, що більшість вихідних даних, використо-
вуваних під час розрахунку, визначають на момент проведення огляду місця події шляхом дослі-
дження характеру походження події, масштабу події, тривалості події, характеристики й кількості
згорілої речовини та лабораторних досліджень атмосферного повітря.
Проведення огляду місця події здійснюють із використанням сучасного матеріально-техніч-
ного забезпечення (квадрокоптери, 3D-сканери, геодезичні комплекси GPS, пересувні вимірювальні
комплекси виміру вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі тощо).
Під час огляду місця події із залученням фахівців, які пройшли навчання, отримали кваліфі-
каційний сертифікат на проведення робіт із відповідним обладнанням, здійснюють ретельні відео-
та фотофіксування промислового комплексу, що був пошкоджений унаслідок влучання ракетного
озброєння. Застосування квадрокоптерів у небезпечних або важкодоступних місцях, на великих
площах, стає сучасним технічним засобом, здатним безпечно для учасників експертного огляду
виконувати відео- та фотознімання. За допомогою геодезичних комплексів GPS фахівець здійснює
вимір площі території, пошкодженої внаслідок детонаційного горіння. Експерт, зі свого боку, фіксує
порядок контролю та проведення робіт. Із використанням 3D-сканерів здійснюють моделювання
стану об’єкта й порівняння його до моменту влучення та після.
За допомогою пересувних вимірювальних комплексів виміру вмісту забруднюючих речовин
в атмосферному повітрі здійснюють визначення забруднюючих речовин, які утворилися внаслі-
док згорання матеріалів. У лабораторних умовах та/або з використанням наукової й технічної лі-
тератури здійснюють максимально точний розрахунок кількісних і якісних показників забрудню-
ючих речовин, що утворилися внаслідок викидів забруднюючих речовин, детонаційного горіння
та подальшого згорання матеріалів. Маючи перелік забруднюючих речовин, їхні кількісні та якісні
показники, фахівець може визначити ступінь небезпеки цих речовин на досліджуваній території.
Фіксування часу початку події та її повної ліквідації дає змогу відобразити проміжок часу, за який
відбувався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Цей перелік не є вичерпним, оскільки під час огляду місця події він формується з аналізом
ситуації в кожному разі окремо, залежно від особливостей надзвичайної події.
Після отриманих вихідних даних, зафіксованих у відповідних документах (акт огляду місця
події, протокол огляду місця події, акт про пожежу, висновки за проведенням геодезичних вишуку-
вань, протоколи вимірювання вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та ін.), мате-
ріали надають для опрацювання уповноваженими особами, які здійснюють у межах повноважень,
передбачених законом, державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного
середовища (Державна екологічна інспекція) [3].
Одночасно з оглядом місця події проводять слідчі дії з отримання технічної документації на
об’єкті, що зазнав пошкоджень. Усі складені матеріали передають уповноваженому органу для уза-
гальнення та розрахування розміру шкоди.
Опрацювавши надані матеріали та розрахувавши розмір шкоди, уповноважений орган пе-
редає отримані матеріали (розмірів шкоди, завданої неорганізованими викидами забруднюючих
речовин або сумішей таких речовин в атмосферне повітря внаслідок виникнення надзвичайних си-
туацій та/або під час дії воєнного стану) для проведення процесуальних дій і подальшого призна-
чення комплексних судових інженерно-екологічних, пожежно-технічних та економічних експертиз.
Під час проведення комплексних судових інженерно-екологічних, пожежно-технічних та еко-
номічних експертиз у межах компетенції кожного з експертів здійснюють документальне підтвер-
дження отриманих вихідних даних і проведення арифметичного перерахунку розміру шкоди відпо-
відно до вимог, зазначених у Методиці [6].
З урахуванням викладеного вище зазначимо, що якісне проведення досліджень з отримання
вихідних даних для розрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок викидів забруднюючих речовин

в атмосферне повітря через виникнення детонаційного горіння від влучання ракетного озброєння
під час збройної агресії Російської Федерації в Україні, під час проведення огляду місця події дає
змогу експертам надати аргументовані висновки за результатами проведення комплексних судо-
вих інженерно-екологічних, пожежно-технічних та економічних експертиз.

1. ДСТУ 2272-2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять : затв. наказом
Держспоживстандарту України від 09.06.2006 р. № 162. [Чинний від 01.07.2007]. URL: https://
ammokote.com/wp-content/uploads/2020/08/DSTU_2272_2006.pdf (дата звернення: 24.03.2023).
2. Про охорону атмосферного повітря : Закон України від 16.10.1992 р. № 2707-ХІІ (зі змін. та до-
пов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text (дата звернення: 24.03.2023).
3. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-
ХІІ (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text (дата звернення:
24.03.2023).
4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.
5. Левчук К. О., Романюк Р. Я., Толок А. О. Цивільний захист : навч. посіб. Дніпродзержинськ, 2016.
325 с.
6. Методика розрахунку неорганізованих викидів забруднюючих речовин або суміші таких речо-
вин в атмосферне повітря внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій та/або під час дії во-
єнного стану та визначення розмірів завданої шкоди : затв. наказом Міністерства довкілля та
природних ресурсів України від 13.04.2022 р. № 175. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
z0433-22#Text (дата звернення: 24.03.2023).
7. Пономаренко С. М. Основи фiзики горiння : навч. посiб. Київ, 2016. 85 с. URL: https://ela.kpi.ua/
handle/123456789/15395 (дата звернення: 24.03.2023).
8. Тарахно О. В., Жернокльов К. В., Трегубов Д. Г. Теорія розвитку та припинення горіння : навч.
посiб. Харків, 2011. 207 с.
CZU: 343.1
ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ (ПРАВОВИЙ ТА ОРГАНІЗА-

ЦІЙНИЙ АСПЕКТИ)
В.І. АЛЄКСЄЙЧУК,
заступник завідувача Київського відділення ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» з нау-
ково-методичної роботи та післядипломної освіти, кандидат юридичних наук, доцент, член
Дисциплінарної палати ЦЕКК Міністерства юстиції України
Місце події – є джерелом інформації, роль якого під час кримінального провадження щодо
більшості кримінальних правопорушень важко переоцінити. Огляд місця події становить собою
складну комплексну процесуальну дію, до якої входять різні компоненти: пізнавальні, організацій-
ні, комунікативні, посвідчувальні, а в умовах воєнного стану – на доданок безпекові.
Кожного дня перед українською правоохоронною системою та судовими експертами по-
стають нові виклики, пов’язані з тривалою нищівною діяльністю ворога, постійними масованими
обстрілами, вбивствами військовими РФ мирного населення, руйнуванням не лише окремих жит-
лових будинків, шкіл, дитячих садків, лікарень, а й цілих населених пунктів, ураженнями об’єктів
критичної інфраструктури. Ретельна фіксація наслідків воєнних злочинів є запорукою забезпечен-
ня притягнення до відповідальності і заслуженого покарання всіх причетних до цих жорстоких дій.
Якість збору доказової бази під час огляду місця події визначає повноту всього процесу доказування,

впливає на можливості проведення судових експертиз. Йдеться не лише про вилучення важливих
речових доказів, а й про фіксацію обстановки в цілому, оточуючих об’єктів, умов, за яких відбува-
лась подія, що дозволяє визначати додаткові джерела інформації (можливих очевидців, камери ві-
деофіксації та ін.), які є важливими для проведення в подальшому судових експертиз та з’ясування
обставин події в цілому, її часу, механізму та ін., ідентифікації винних осіб та потерпілих (загиблих).
Особливостями проведення огляду місця події в Україні на сьогодні є небезпечність умов ді-
яльності учасників огляду та об’єктів, які оглядаються, масштабність місця огляду, здебільшого –
наявність людських жертв, розширений склад учасників огляду, складнощі фіксації значного числа
пошкоджень.
Враховуючи способи вчинення воєнних злочинів, пов’язані із застосуванням засобів уражен-
ня різних видів, важливою передумовою проведення огляду місця події є обов’язкове залучення
спеціалістів-вибухотехніків, мінерів, завданням яких є перш за все пошук і знешкодження вцілілих
снарядів, запобігання травмуванню і загибелі учасників огляду, попередження про неможливість
вилучення снарядів, які становлять загрозу.
Специфіка застосування окремих видів боєприпасів проявляється в небезпечному характері
продуктів і залишків їх використання: ракетне паливо, фрагменти снарядів можуть містити хіміч-
ні складові, радіаційні компоненти, які становлять загрозу для життя і здоров’я учасників огляду,
можуть призводити до погіршення їх самопочуття під час дослідження місця події. У зв’язку з цим
слідчі та інші учасники огляду мають бути забезпечені спеціальними захисними засобами (гумови-
ми одягом, взуттям, рукавичками, протигазами, респіраторами тощо) для запобігання шкідливого
впливу на їх організм, враховуючи тривалість перебування на місці події.
Характер подій, за якими проводиться огляд, нерідко пов’язаний із значними руйнуваннями,
наявністю людей під завалами, у зв’язку з чим огляд місця події проводиться одночасно із визво-
ленням постраждалих з-під уламків споруд, наданням їм невідкладної медичної допомоги. З цією
метою на місці події працюють працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій з
метою ліквідації пожеж, розбирання фрагментів зруйнованих будівель, представники швидкої ме-
дичної допомоги, допомагають волонтери. Вочевидь, проведення рятівних заходів є невідкладним,
але с позиції збереження слідової картини та речових доказів – має суттєвий вплив, що необхідно
враховувати при проведенні огляду, намагаючись зафіксувати обстановку в цілому та найважли-
віші фрагменти в первинному стані, вжити завчасних заходів щодо пошуку й вилучення важливих
речових доказів. Доцільним і вкрай важливим з цією метою, з урахуванням масштабів місця події і
умов проведення огляду, є використання сучасних безконтактних технічних засобів фіксації (пор-
тативних 3D-сканерів, що дозволяють створювати тривимірну високоточну й повну модель місця
події з можливістю її подальшого ретельного вивчення, суттєво сприяють економії часу, пов’язано-
му з фіксацією обстановки місця події, не потребують під’єднання до електромережі; безпілотні ле-
тальні апарати, обладнані системами фото- і відеозапису, які дозволяють фіксувати важкодоступні
місця тощо) [Див.: 1; 2; 3; 4].
Особливість огляду місця події при розслідуванні воєнних злочинів проявляється також у по-
требі залучення розширеного кола спеціалістів (доцільності безпосередньої участі судових експер-
тів, які проводитимуть надалі судові експертизи): балістів, вибухотехніків, будівельників, оцінщи-
ків та ін. Участь вказаних суб’єктів в огляді місця події сприяє концентрації на необхідних об’єктах
та інформації. Зокрема, під час огляду місця події попередньо може бути вирішено питання щодо
напряму руху снаряду, його типу, механізму дії, радіусу слідів, фрагментів, які є важливими (напри-
клад, містять певні маркування, залишки речовин). На сьогодні є кадровий дефіцит таких спеці-
алістів, а серед наявних судових експертів бракує часу забезпечити їх участь в кожному випадку
проведення огляду місця події, що пов’язано з їх надмірним завантаженням, в тому числі й значною
кількістю судових експертиз, які перебувають в їх провадженні, а також евакуацією окремих праців-
ників експертних установ, які знаходяться на територіях, де відбуваються активні бойові дії, пере-
буванням експертів на службі в Збройних Силах України.
Бракує нормативно-правової бази й організаційних рішень щодо належного забезпечення ог-
лядів місця події в кожному подібному випадку спеціалістами необхідного профілю (за прикладом
унормування у процесуальному законодавстві України обов’язковості участі судово-медичного екс-
перта (або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта) при огляді трупа,

стаття 238 Кримінального процесуального кодексу України).

Не менш важливим аспектом проведення огляду місця події, який впливає на його результа-
тивність, є відсутність законодавчо визначених обмежень щодо перебування на місці події інших
осіб: представників керівного складу відомств, установ, працівників або мешканців пошкоджених
об’єктів, журналістів, відео-операторів засобів масової інформації, присутність і пересування місцем
огляду яких не лише може призводити до знищення важливих слідів, а й заважає слідчому належ-
ним чином сконцентруватися на процесі дослідження, може призводити до тактично небажаного
розповсюдження інформації про доказову базу під час розслідування, неправомірному поширенню
відомостей про потерпілих. Зокрема, від керівників можуть надходити «поради», які не завжди уз-
годжуються із спланованою послідовністю дій слідчого; журналісти задля отримання «сенсаційної
інформації» здатні дошкуляти слідчому запитаннями, що створює на доданок до діяльності учасни-
ків рятувальних заходів надмірну метушню і негативно позначається на ефективності огляду.
Проблемним питанням проведення огляду в умовах війни є потенційна загроза повторності
потрапляння снарядів у місце події. У зв’язку з чим огляд, за наявності поважних підстав, має призу-
пинятися (зокрема, на час оповіщення «тривоги»).
З урахуванням викладеного, з метою сприяння якості і безпеці проведення огляду місця події
в умовах війни доцільним є:
–– нормативно-правове врегулювання у кримінальному процесуальному кодексі України
ситуацій обов’язкового залучення спеціалістів-вибухотехніків до проведення огляду місця події в
умовах війни; закріплення обмежень і чіткого порядку перебування на місці події з дозволу слідчого
(прокурора) інших осіб (перебування яких є необхідним);
–– визначення алгоритму взаємодії вибухотехніків, представників органів з надзвичайних си-
туацій та медичних працівників зі слідчим (прокурором) під час огляду місця події в умовах війни (в
процесі проведення пошуково-рятувальних дій);
–– розширення штату спеціалістів-вибухотехніків, судових експертів за актуальними напря-
мами з урахуванням реального запиту практики розслідування злочинів в умовах війни та наван-
таження судових експертів з метою забезпечення можливості їх залучення до проведення оглядів
місця події;
–– централізоване забезпечення слідчих та експертних підрозділів, які беруть участь в огля-
дах місця події щодо розслідування воєнних злочинів, необхідними засобами захисту, засобами дис-
танційної фіксації місця події (3D-сканерами, БпЛА (дронами)).
Список літератури:
1. Дуфенюк О. М., Марко О. І. Інноваційні технології 3D-сканування в криміналістичній діяльності
// Порівняльно-аналітичне право. 2018. №1. С. 313-315. [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/2429/1/%D0%94%D1%83%D1%84%D0
%B5%D0%BD%D1%8E%D0%BA%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20
1%202018.pdf
2. Корнієнко В. В. Криміналістичне 3D-моделювання місця події // Теоретичні питання юриспру-
денції і проблеми правозастосування: виклики ХХІ століття: тези доп. учасників III Всеукр. на-
ук.-практ. конф. (Харків, 19 черв. 2020 р.). Харків. 2020. С. 165-167. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : https://library.pp-ss.pro/index.php/ndippsn_20200619/article/view/korniienko
3. Білоус В. В. Класифікація безпілотних літальних апаратів та її значення для криміналістичної
практики // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2016. Вип. 16. С. 45-54.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://doi.org/10.32353/khrife.2016.06
4. Мовчан А. В., Мовчан М. А. Використання безпілотних летальних апаратів у діяльності право-
охоронних органів // Соціально-правові студії. 2020. Вип. 3 (9). С. 104-110. DOI 10.32518/2617-
4162-2020-3-104-110. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dspace.lvduvs.edu.ua/
bitstream/1234567890/3244/1/16.pdf

CZU: 343.98
ANALYSIS OF MODERN APPROACHES TO FORENSIC EXAMINATION AND PERSPECTIVE

AREAS OF ITS DEVELOPMENT
Ihor LUSHCHYK,
Researcher at National Scientific Center «Hon. Prof. M. S. Bokarius Forensic Science Institute»,
Kharkiv, Ukraine, e-mail: fizedu@gmail.com
Anton POLIANSKYI,
Doctor of Law, Docent, Laboratory Head at National Scientific Center «Hon. Prof. M. S. Bokarius
Forensic Science Institute», Kharkiv, Ukraine, e-mail: theoreticlab@hniise.gov.ua
Anatolyi TIAPKIN,
Unit Head at National Scientific Center «Hon. Prof. M. S. Bokarius Forensic Science Institute»,
Kharkiv, Ukraine, e-mail: tyapkin@ukr.net
Forensic examination, also known as forensic science, is the application of scientific principles and
techniques to investigate criminal and civil cases. Forensic examination is a vital component of the criminal
justice system, providing objective, scientific evidence to support or refute claims made in legal cases. With
advancements in technology and the changing nature of crime, modern approaches to forensic examination
have evolved to meet the new challenges.
Studies have demonstrated that some forensic methods used in criminal investigations cannot con-
sistently produce accurate results. Bite mark comparison is an example of an analysis that is unreliable and
inaccurate. Some of the forensic disciplines in use may be capable of consistently producing accurate results,
but there has not been sufficient research to establish validity. Accuracy of a method should be established
using large, well-designed studies. Without these studies, the results of an analysis cannot be interpreted [1].
One of the modern approaches to forensic examination is the use of digital forensic examination. With
the increase in the use of technology, digital evidence has become an essential part of criminal investigations.
Digital forensics involves the analysis of digital devices, such as computers, smartphones, and tablets, to uncover
evidence related to a crime. This approach involves using specialized tools and techniques to extract and analyze
data from digital devices. Technical factors impacting data forensics include difficulty with encryption, consump-
tion of device storage space, and anti-forensics methods. Anti-forensics refers to efforts to circumvent data foren-
sics tools, whether by process or software [2]. The development of new tools and techniques for analyzing digital
evidence has led to significant improvements in the accuracy and reliability of digital forensics.
Another approach is the use of forensic DNA analysis, which has revolutionized the field of forensic
examination. DNA evidence has revolutionized the field of forensic science, enabling investigators to identify
suspects with a high degree of accuracy based on biological material found at a crime scene. It is highly ac-
curate and can be used to identify a person from a small sample of biological material. The rapidly developing
field of forensic genetics has introduced various novel methodologies that enable the analysis of challenging
forensic samples, and that can generate intelligence about the donor of a biological sample [3]. There have
been recent developments in the use of next-generation sequencing (NGS) technologies for DNA analysis. NGS
allows the analysis of more genetic markers, which increases the accuracy of DNA profiling. NGS can also be
used to analyze degraded or mixed DNA samples that were previously difficult to analyze. The development of
rapid DNA testing technology has made it possible to obtain results in just a few hours, significantly reducing
the time required for forensic analysis. DNA analysis can be used to identify suspects or link them to crime
scenes, and it has become a powerful tool in solving crimes. Advances in DNA analysis techniques have led to
improved accuracy, sensitivity, and speed, making it an increasingly important part of forensic examination.
Trace evidence analysis involves the analysis of small pieces of physical evidence such as hair, fibers,
and paint chips. Recent developments in this field include the use of microspectroscopy, which allows the
identification of trace evidence with high precision. There has also been progress in the analysis of gunshot
residue, which can help identify the type of firearm used in a crime.
Forensic pathology is another modern approach to forensic examination that involves the examina-

tion of bodies to determine the cause and manner of death. This approach is used to investigate deaths that
are suspicious, unexpected, or violent. Forensic pathologists use a variety of techniques, including molecu-
lar autopsies, toxicology, and histology, to determine the cause and manner of death [4].
Forensic anthropology is the study of human remains in legal cases. Recent developments in this field
include the use of 3D printing to create replicas of human bones, which can be used to assist in the identi-
fication of remains. There has also been progress in the use of stable isotope analysis, which can provide
information about the diet and lifestyle of the individual.
In terms of perspective areas of development, one area of focus is the integration of artificial intel-
ligence (AI) into forensic examination. AI has the potential to automate and speed up many aspects of foren-
sic examination, from the analysis of digital evidence to the identification of suspects. AI-powered tools can
also help forensic examiners to make more accurate and reliable decisions based on the evidence available.
In addition to these modern approaches, there are several other emerging trends in forensic examination.
One such trends is the use of machine learning and artificial intelligence to analyze and interpret forensic
evidence. These technologies have the potential to significantly enhance the accuracy and reliability of fo-
rensic analysis, as well as to reduce the time and cost required for analysis.
The use of nanotechnology in forensic science is likely to increase in the future. Nanotechnology can
be used to develop new materials for forensic analysis, such as nanofibers for trace evidence analysis.
The development of new imaging technologies, such as terahertz imaging, is likely to improve the
analysis of physical evidence in forensic investigations.
The development of new techniques for the analysis of volatile organic compounds (VOCs) is likely to
improve the detection of forensic evidence at crime scenes.
Another area of development is the use of forensic science to investigate environmental crimes. Envi-
ronmental crimes, such as illegal dumping, pollution, and wildlife trafficking, can have a significant impact on
the environment and human health. For example, combining DNA analysis with digital forensics can provide a
more complete picture of a crime scene. Forensic examination can help to identify the sources of pollution or
the origin of illegally traded wildlife products, providing crucial evidence for law enforcement agencies.
Another emerging trend in forensic examination is the use of interdisciplinary approaches. This in-
volves bringing together forensic experts from a range of disciplines, including forensic science, psychology,
and criminology, to analyze and interpret forensic evidence. By combining the expertise of these different
disciplines, it is possible to develop a more comprehensive understanding of the evidence and to provide
more accurate and reliable interpretations [5].
Finally, there is a growing emphasis on the importance of ethical considerations in forensic exami-
nation. This includes ensuring the reliability and validity of forensic methods, protecting the privacy and
rights of individuals involved in forensic investigations, and preventing bias or misuse of forensic evidence
in legal proceedings. As forensic science continues to evolve and expand, it will be important to maintain
high ethical standards and ensure that forensic examination remains a trustworthy and valuable tool in
the pursuit of justice. Additionally, there is a growing focus on improving the transparency and reliability
of forensic evidence, with efforts being made to develop standardized methods and protocols for forensic
analysis and interpretation.
In conclusion, modern approaches to forensic examination have evolved to meet the changing nature
of crime and advancements in technology. The integration of different forensic disciplines and the develop-
ment of new technologies are likely to improve the accuracy and efficiency of forensic investigations.
References
1. Forensic Science: Problems and Solutions / The Innocence Project. URL: https://innocenceproject.org/
forensic-science-problems-and-solutions/ (date accessed: 27.03.2023).
2. What is Data Forensics? / Digital Guardian. URL: https://www.digitalguardian.com/dskb/data-foren-
sics (date accessed: 27.03.2023).
3. Haddrill P. R. Developments in forensic DNA analysis. Emerg Top Life Sci. 2021. Sep 24. 5(3). Pp. 381—
393. DOI: 10.1042/ETLS20200304 (date accessed: 27.03.2023).
4. Melinek J. Dirty, Smelly, Raw: The Future of Forensic Pathology — How can we encourage young doctors
to join the field? / Medpagetoday. URL: https://www.medpagetoday.com/opinion/working-stiff/83802
(date accessed: 27.03.2023).
5. Forensic Science. Strategic Research Plan. 2022—2026 / The National Institute of Justice. URL: https://
www.ojp.gov/pdffiles1/nij/304856.pdf (date accessed: 27.03.2023).

CZU: 343.132
ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ У РОЗСЛІДУ-

ВАННІ ВБИВСТВ
завідувач лабораторії криміналістичних досліджень, Національний науковий центр «Інститут
судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», м. Харків, Україна, e-mail: igor280772@ukr.
net
Убивства належать до злочинів, які викликають певні труднощі під час їх розслідування, юри-
дичної кваліфікації та призначення покарання. Ці труднощі обумовлені різноманіттям ситуацій
скоєння цих злочинів, приховування їх слідів, що спотворює дійсні ознаки злочину. Усі ці обставини
й визначили зміст нашого дослідження, оскільки огляд місця події під час розслідування вбивств
є найважливішою початковою і невідкладною слідчою (розшуковою) дією.
У ст. 3 Конституції України проголошено: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недо-
торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» [1]. Будь-яка законо-
слухняна людина вправі вважати, що з метою реалізації цієї, мабуть, найважливішої конституційної
норми, держава повинна виробити певний кримінально-правовий механізм, що захищає й охороняє
життя і здоров’я людини від будь-яких зазіхань, а для порушників цього основоположного права —
суворе кримінальне покарання. Тому найважливішим завданням оперативно-розшукових і слідчих
органів є швидке розкриття таких злочинів, визначення умов і причин, що сприяють їх скоєнню, та
притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 115 Кримінального кодексу України вбивство є злочином проти життя
особи — умисним протиправним заподіянням смерті іншій людині [2]. Складність розслідування
вбивств найчастіше зумовлена відсутністю свідків, значною кількістю версій розслідування, харак-
тером речових доказів, а в деяких випадках — інсценуванням обставин події злочину, тому розслі-
дування вбивств потребує високої професійної й експертної підготовленості фахівців Національної
поліції України та Міністерства юстиції України, правильно організованої їх взаємодії. Якщо зверну-
тися до практики розслідування вбивств, то ми бачимо, що зловмисники здебільшого застосовують
способи, які перешкоджають виявленню слідчим, інспекторами-криміналістами й оперативними
працівниками слідів убивства і вбивці. Саме огляд місця події під час розслідування вбивств є най-
важливішою початковою та невідкладною слідчою (розшуковою) дією. Від своєчасності, повноти
й об’єктивності огляду, а також від вдалого використання надалі його результатів багато в чому
залежить успіх розкриття й розслідування вбивства (приблизно на 70—75 %).
Під час розслідування вбивств потрібно залучати фахівців, які мають спеціальні знання —
тому що кримінальні провадження із розслідування вбивств мають свої особливості під час огляду
місця події, які потребують постійного вдосконалення.
Використання спеціальних знань у кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі
досліджували такі провідні науковці, як: В. П. Бахін, А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко,
І. В. Гора, А. В. Іщенко, Н. І. Клименко, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукаше-
вич, Є. Д. Лук’янчиков, В. Т. Нор, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай, В. В. Тіщенко, В. Ю. Шепітько, І. Я. Фрі-
дман, П. В. Цимбала та ін.
О. О. Ейсман зауважує, що спеціальні знання — це знання не загальновідомі, не загально-
доступні, які не мають масового поширення; це знання, які має певне коло осіб — спеціалістів, до
того ж очевидно, що глибокі знання в галузі криміналістики, фізики, хімії, біології, медицини тощо
не може мати дуже широке коло осіб [3, с. 442].
Допомога спеціаліста може полягати в такому:
— визначення меж території, яку необхідно оглянути;
— установлення способу огляду місць найбільш ймовірного знаходження слідів злочину, ре-

чових доказів, а також об’єктів, які необхідно оглянути насамперед;

— вибір і використання технічних засобів відповідно до об’єкта огляду та природи знайдених
слідів;
— визначення виду, сутності слідчого експерименту відповідно до мети й завдань, поставле-
них слідчим;
— складання плану проведення відтворення обставин і обстановки події;
— відбір з місця події зразків виробів, матеріалів, речовин, ґрунту та рослин для експертного
дослідження;
— після вилучення слідів із місця події спеціаліст надає допомогу в запобіганні їх пошкоджен-
ню під час транспортування чи зберігання;
— проведення необхідних найпростіших геометричних, вагових й інших вимірів;
— виявлення слідів, зокрема мікрооб’єктів [4].
Використовувати спеціальні знання необхідно не тільки для пошуку, фіксування й експерт-
ного дослідження речових доказів та інших слідів, а й для здобуття орієнтувальної інформації про
злочинця з метою складання його психологічного профілю, організації переслідування за гарячими
слідами, висування початкових версій про скоєний злочин. Особливу увагу під час огляду слід звер-
тати на виявлення й опис ушкоджень на трупі та одязі, а також установлення інших слідів злочинця
або його дій [5]. Під час проведення огляду місця події існують широкі можливості для застосуван-
ня таких знань, оскільки обстановка місця події зберігає багато інформації про подію злочину та
злочинця, аналіз якої можна використати для моделювання особи злочинця (його статі, віку, со-
ціальної належності, інтелектуальних властивостей, вольових якостей, емоційних станів у процесі
скоєння злочину, схильності до певних вірувань, належності до сект, психічних відхилень, а також
мотивів, які могли виявитись у відповідній поведінці та ін.) [6].
Отже, використання спеціальних знань під час огляду місця вчинення вбивства є обов’язко-
вою умовою для розслідування. Ці знання використовують для виявлення, фіксування та вилучен-
ня слідів злочину на місці події. Найхарактернішими для цього злочину висновками спеціалістів є
встановлення способу скоєння вбивства, часу настання смерті потерпілого й визначення психоло-
гічного портрета вбивці. Вилучені спеціалістами речові докази надалі дають змогу кваліфіковано
провести судово-медичну експертизу трупа, дактилоскопічну, трасологічну, судово-біологічну, ци-
тологічну, імунологічну й інші експертизи.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.
3. Комісарчук Р. В. Теоретичні основи криміналістичної технології. Митна справа (Митний комп-
лект). 2011. № 6 (78). Ч. 2. Кн. 2. С. 442—447.
4. Гончаренко В. Г., Курдюков В. В., Легких К. В. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми
використання в доказуванні. Вісник Академії адвокатури України. 2007. Вип. 9. С. 22—34. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/vaau_2007_2_5 (дата звернення: 06.03.2023).
5. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу Украї-
ни. Вид. 13-те, перероб. і допов. Київ, 2017. 824 с.
6. Щербаковский М. Г., Кравченко А. А. Применение специальных знаний при раскрытии и рассле-
довании преступлений : учеб. пособ. Харьков, 1999. 78 с.

CZU: 343.1
ЯКІСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ПОДІЇ — ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ПРОВЕДЕННЯ ПО-

ДАЛЬШИХ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ
Анатолій ХАНЯНЦ
провідний судовий експерт, сектор автотехнічних та автотоварознавчих досліджень, Пол-
тавське відділення, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.
М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Полтава, Україна, e-mail: ar_han62@meta.ua
Микола АВРАМЕНКО
завідувач сектору автотехнічних та автотоварознавчих досліджень, Полтавське відділення,
Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса»
Міністерства юстиції України, м. Полтава, Україна, e-mail: avramenkonikola62@gmail.com
Огляд місця події — це першорядна і невідкладна слідча дія, яка містить виявлення, сприй-
няття, вивчення та фіксування стану, властивостей та ознак матеріальних об’єктів, знайдених на
місці події, з’ясування її характеру, особи злочинця, мотивації злочину й інших обставин, що підля-
гають установленню під час розслідування.
Місце дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП) — це ділянка місцевості, на якій виявле-
ні сліди події (сліди коліс транспортних засобів (далі — ТЗ), сліди тертя, подряпин від деталей ТЗ,
що відділилися під час контактування, а також різного роду речовини та предмети: уламки скла,
осип бруду, шматочки фарби, технічні рідини та ін., кінцеве розташування ТЗ, сліди від падіння по-
страждалих тощо), що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якого загинули або по-
ранені люди чи завдано матеріальних збитків [1].
Метою огляду місця події є виявлення слідів злочину й інших доказів для з’ясування обставин
ДТП.
Повноту проведення діагностичних досліджень визначають й забезпечують кваліфіковані ог-
ляд та фіксування слідів на місці події у протоколі огляду місця ДТП, схеми й фототаблиць до нього [2,
3]. Дані про дорожню обстановку дають змогу експертові зробити (за допомогою як простих графіч-
них побудов, так і графічних комп’ютерних програм) точну (у межах зафіксованих параметрів автодо-
роги й дорожньої обстановки) реконструкцію місця ДТП з подальшим установленням механізму події.
Слід зазначити, що останнім часом огляд місця події не завжди проводять за участю фахівця.
Як наслідок, у матеріалах кримінальних, цивільних та адміністративних справ щодо ДТП, які надхо-
дять на експертизу, спостерігається відсутність достатньої інформативності щодо слідів, залише-
них на місці події внаслідок контактної взаємодії як ТЗ один з одним або нерухомою перешкодою,
так і з пішоходом, що обумовлено неякісним оглядом і фіксуванням слідової інформації на місці при-
годи. Одним з основних недоліків наданих на дослідження матеріалів є відсутність фотографій міс-
ця події, які дали б експертові змогу в процесі дослідження провести детальний аналіз дорожньої
обстановки та загального механізму події. Саме тому для огляду місця ДТП рекомендовано залучати
фахівця (експерта-криміналіста або транспортного трасолога).
Зважаючи на викладене вище, із метою повноти фіксування всіх слідів на місці ДТП, слідчий
або поліцейський, які прибули на місце події, повинні починати свою роботу із загального огляду
місця події. Завдання оглядової стадії огляду місця події полягає в побудові орієнтовної інформацій-
ної моделі розслідуваної події, що в загальних рисах відображає те, що сталося. На цій стадії слідчий
(поліцейський) висуває версії про те, що сталося, визначає межі території, що підлягає огляду, по-
слідовність огляду окремих об’єктів, пересування учасників, розподіляє обов’язки між учасниками
огляду. На цьому етапі є три основні способи огляду місця події, застосовувані в чистому чи комбі-
нованому вигляді: концентричний, ексцентричний і фронтального огляду.
Концентричним способом вважають такий, коли огляд місця події здійснюють від периферії
до центру місця події за спіраллю. Ексцентричний метод — це метод, за якого огляд здійснюють від
центру місця події до його периферії. Інакше його називають способом «розгортання спіралі». Фрон-

тальний, чи лінійний огляд полягає в лінійному огляді площин від однієї їх межі, прийнятої за вихід-
ну, до протилежної. Цей спосіб найчастіше застосовують під час дослідження місць ДТП, які зазвичай
мають незначну ширину та значну довжину (що сягає кількох десятків або навіть сотень метрів).
За початок відліку потрібно прийняти стаціонарний об’єкт — кілометровий чи інший дорожній
знак, електроопору, стіну будівлі тощо. До того ж необхідно зазначити відстань, на якій цей об’єкт зна-
ходиться від краю проїзної частини. У разі якщо предмет слідової обстановки значно віддалений від
початку відліку, можна використовувати умовну лінію відліку, перпендикулярну до базової лінії — до
меж проїзної частини, з обов’язковим зазначенням відстані від цієї лінії до початку відліку.
На місці ДТП обов’язково зафіксувати такі параметри: ширина проїзної частини та кожно-
го узбіччя; конфігурація перехресть і їх меж; ширина проїзної частини дороги, що перетинає, та її
узбіччя; тип і стан дорожнього покриття; розташування дорожніх знаків і світлофорних об’єктів;
кількість напрямків руху; наявність і стан дорожньої розмітки; за неоднакової ширини напрямків
зазначають ширину одного з напрямків; наявність і ширина розділової смуги, смуг розгону та галь-
мування; наявність, характер, лінійні розміри та глибина дефектів дорожнього покриття; величини
підйомів, спусків, поперечного нахилу.
Фіксування слідів. Під час роботи на місці події передусім необхідно зафіксувати ті сліди, які
можна легко знищити або змінити колесами транспорту, що проїжджає. Такими слідами за основни-
ми ознаками, за якими можна визначити місце зіткнення чи наїзду, є: осип ґрунту; плями сторонніх
рідин; різке відхилення сліду колеса навіть на незначний кут; поперечне зміщення сліду колеса без
помітного відхилення напрямку; слід бокового зсуву незаблокованого колеса; припинення сліду
юза легшого чи розрив сліду юза важчого ТЗ; слід юза колеса, по якому завдано удару, що заклинив
його; сліди тертя нижніх частин ТЗ під час руйнування їх ходової частини; сліди переміщення обох
ТЗ, залишені до моменту зіткнення або після нього.
Варто зауважити, що слідові об’єкти місця ДТП не можна розділити на головні та другорядні,
у протоколі огляду місця пригоди та схемі до нього потрібно зафіксувати всі сліди, що стосуються
конкретної ДТП, методом суцільного огляду. Такий метод використовують зазвичай в окреслених
слідчим межах огляду. Фіксують сліди шин коліс ТЗ шляхом прив’язки їх початків і закінчень до ба-
зової лінії та лінії відліку з вимірюванням довжини слідів та відстані між ними. У разі якщо характер
слідів змінюється (роздвоєння, розриви, відхилення траєкторії тощо), довжину слідів заміряють як
до відхилення чи початку розриву, так і після. Відповідно місця змін траєкторії також повинні мати
прив’язку до базової лінії. Спрощення у відображенні параметрів автошляху на його криволінійних
ділянках не тільки ускладнюють, а й часом виключають змогу встановити причини й механізм ДТП,
зокрема, визначити місце зіткнення, що може призвести до неправильних висновків про обставини
ДТП. Робота з фіксування дорожньої обстановки на криволінійних ділянках автошляхів складніша
й потребує визначення параметрів проїзної частини автошляху з відліком від початку заокруглен-
ня проїзної частини, умовна лінія відліку проходить через початок заокруглення, і від неї в базово-
му напрямку через рівні проміжки проводять виміри відхилення краю проїзної частини від уявного
продовження базової лінії. За цими вимірами (ураховуючи ширину проїзної частини) визначають
конфігурацію автодороги на місці ДТП. Отримана конфігурація дає змогу доволі точно відтворити
дорожню обстановку місця ДТП, отже — з’ясувати механізм події шляхом графічного моделювання
для успішного розв’язання завдань судової автотехнічної експертизи.
Значну допомогу в реконструкції місця події надає фото- та відеознімання як усього місця події,
так і її окремих фрагментів, особливо тих, у яких визначено розташування елементів речової обста-
новки щодо меж проїзної частини. Фільмування характерних ділянок слідів і місця зміни траєкторії
слідів значно уточнюють результати загальної реконструкції місця події. Також особливу увагу слід
приділити фотографуванню ТЗ на місці події (як з акцентом на їх пошкодження, утворені внаслідок
контактної взаємодії, так і з прив’язкою до їх взаємного розташування) із дотриманням правил кримі-
налістичної фотографії [4, 6]. Отже, для встановлення механізму ДТП дуже важливе значення мають:
панорамні фотографії місця події; фотографії ДТП, отримані з підйомної вежі; а також масштабні фо-
тографії слідів на дорозі, зорієнтовані до поздовжньої осі або країв проїзної частини.
Під час огляду місця події необхідно використовувати різні науково-технічні засоби, які да-
ють змогу з більшим ступенем достовірності встановити факти. Основними пристроями, рекомен-
дованими для проведення огляду місця події, є вимірювальна рулетка (5—20 м), GPS-приймач, ла-

зерний вимірник відстаней, цифровий фотоапарат і тринога до нього; масштабні лінійки (10 см,
30 см, 50 см, 1 м); набір номерів (0, 1—9); лупа; ліхтар; пінцет; набір герметичних пакетів; дзеркало
на рухомій рукоятці.
В огляді місця ДТП може брати участь спеціаліст-автотехнік. Допомогу слідчому під час огля-
ду місця ДТП може надавати криміналіст, який забезпечує кваліфікований огляд місця події, а та-
кож навчає слідчого правильних прийомів огляду.
Завершальна стадія огляду місця події містить методи фіксування результатів дослідження
й вилучення виявлених слідів. Одним із основних методів фіксування результатів огляду місця події
є складання протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього. Якщо не керуватися цими принципами,
то неминуче втрачатимуться незначні, на перший погляд, деталі, які надалі можуть відіграти вирі-
шальну роль у з’ясуванні істини. Тому, коли механізм пригоди неочевидний чи його не можна вста-
новити без проведення експертного дослідження, дуже важливо, щоб огляд місця події проводили
за участю фахівця — експерта-трасолога (автотехніка).
Отже, повне фіксування слідів на місці події та достатність інформації про обставини події, які
матиме експерт для подальшого дослідження в процесі реконструкції обстановки місця ДТП під час
розв’язання діагностичних завдань, суттєво полегшить йому проведення детального аналізу до-
рожньої обстановки та точного визначення загального механізму ДТП, оскільки некваліфікований
огляд місць ДТП украй негативно впливає на отримання вихідних даних для судових експертиз та
зрештою на весь перебіг і результати розслідування.

1. Байет Р., Уоттс Р. Расследование дорожно-транспортных происшествий ; пер. с англ. Москва,
1983. 288 с.
2. Шевцов С. А., Дубонос К. В. Транспортно-трасологическое исследование. Информационный сбор-
ник. Методы експертного исследования, Харьков, 2008.
3. Шевцов С. О., Дубонос К. В. Розслідування обставин дорожньо-транспортних пригод. Харьков,
2003. 119 с.
4. Криминалистика : учеб. для вузов / отв. ред. проф. Н. П. Яблоков. Москва, 1996. 708 с.
5. Романов Н. С. Основные положения судебно-экспертного анализа автотранспортного происше-
ствия. Киев, 1969.
6. Филькова О. Н. Справочник эксперта-криминалиста. Москва, 2001. 464 с.
UDC 343.148
VIDEO-RECORD AS AN IMPORTANT SOURCE OF SUPPLEMENTARY DATA TO THE EVI-

DENCE COLLECTED AT THE SCENE OF A ROAD ACCIDENT.
ВІДЕОЗАПИС ЯК ВАЖЛИВЕ ДЖЕРЕЛО ДОДАТКОВИХ ДАНИХ ДО ДОКАЗІВ, ЗІБРАНИХ НА

МІСЦІ ДТП.
Eugene BULBAKA (Євгеній БУЛЬБАКА)

senior researcher in Odesa Forensic Research Institute (ONDISE)
(старший науковий співробітник ОНДІСЕ)
email: eugene.bulbaka@gmail.com
Abstract: The report deals with a practical example to what extent the supplementary data sources, such
as video-records for instance, may be important in cases when the event scene does not render enough informa-
tive evidence and/or poorly documented.
Keywords: road accident scene, video, supplementary data source

Анотація: Доповідь розглядує практичний приклад того, наскільки важливими можуть бути
додаткові джерела даних, такі як, наприклад, відеозаписи, у випадках, коли місце події не надає достат-
ньо інформативних доказів і/або погано задокументоване.
Ключові слова: місце ДТП, відео, додаткове джерело даних
The scene of a crime is undoubtfully a primary and essential source of evidence for the investigation
that is meant to provide proper grounding for the decisions within the due process of law, to determine
what happened, the root cause of an event, who may be liable, and prevent reoccurrence.
Regarding the particular field the article deals with, in case of a road accident a lot of types of evi-
dence are left on the scene such as tire tracks and skid marks; debris from damaged vehicle parts; personal
items of pedestrians, abrasion marks on the road from the pedestrian body, garments or shoes, bodily flu-
ids; damage to the road structures, curbs; vehicle and pedestrian resting positions, and other visual evi-
dence. Information on the specifics of road conditions, traffic signs, markings, control devices, obstructions,
and the driver’s perspective conditions are also important.
It is the police’s job to document the evidence and they do this with accident scene markings and
scene mapping. Measurements are taken at the scene so that an accident scene diagram can be prepared to
show the conditions of the roadway and the evidence.
Unfortunately, the scene does not always render enough evidence, and, moreover, the present evi-
dence is not always properly documented.
Thus, we have a subject road accident involving a car and a pedestrian where among all possible evi-
dence basically nothing more than the vehicle rest position coordinates has been documented on the scene,
as seen in the figure 7 further below.
Meanwhile, the driver and their passenger testimony gave key information that proved to be decep-
tive (for instance they stated the car speed upon the event was withing the limits for the urban area).
Therefore, no justice could be served in such circumstances.
Luckily, the investigators obtained a video of the event from the subject vehicle.
Upon examining the video record within the road accident analysis expert opinion (within the frame-
work of available methodological tools [1]), some important objective event data were determined, includ-
ing time/path sequences, vehicle speed, avoidance matters, in particular:
80 km/h [approx.]: speed of the subject vehicle in the urban area upon approach (calculated within
several consecutive segments of motion for which time intervals determined from the video and paths de-
termined by the stationary roadside objects on the scene within total path of about 130 m during approach
phase).
1.2 second [approx.]: time interval since the pedestrian becomes visible in the driver’s field of view
until the collision occurs (determined directly from the video).
0.7 second [approx.]: subject vehicle braking time interval since the initial signs of braking occur
until the collision occurs (determined directly from the video).
2.7 second [approx.]: subject vehicle braking time interval since the initial signs of braking occur
until the vehicle full stop (determined directly from the video).
The way some of the said data have been determined is as follows.
The subject video shows the situation in front of the vehicle and reflects, in particular:
–– the preliminary approach phase, when the vehicle was moving in the traffic flow toward the place
where the accident occurred.
–– the culmination approach phase, when a pedestrian becomes visible, that was crossing the road-
way from right to left relative to the subject vehicle (appearing in the field of view from behind of the front
of a car that was passing in the adjacent lane on the right a bit ahead of the subject vehicle).
–– the collision phase (where frontal part of the subject car contacted with the left side of the pedes-
trian body).
–– the post-impact phase, when the pedestrian’s throwing could be partially seen (to the left and
forward along the car’s course until reaching out of the frame) while the subject car moves to full stop.
Watching video, it is commonly expected to observe the dynamics of image changes in frame in ac-
cordance with changes in the situation on the ground, including, in particular, a predictable change of mov-
ing objects positions by direction and magnitude in accordance with the interrelated video frame rate in

time and each frame time step. Typical anomalies (artifacts) with an effect on the certainty of the interframe
time step are represented by cases:
- the duplicated frame(s) effect, when from a certain moment on, a certain subsequent frame does
not differ from the previous one, repeats (duplicates) it, in the absence of the expected (predicted) motion
of moving objects, which is visually perceived as a delay of moving objects upon viewing.
- the effect of skipped, dropped frame(s), when in a certain pair of adjacent frames, the position of mov-
ing objects differs by a magnitude greater than expected (predicted by changes in position of moving objects
in other adjacent frames pairs), which is visually perceived as a jump of moving objects upon viewing.
When these artifacts are detected, the exact timing between arbitrary video frames is provided by
computational analysis only if the number and position of such duplicated and/or dropped frames to be
determined and considered, namely, with the removal of each duplicated frame from the calculation and the
addition of each dropped frame to the calculation.
The subject video has the following basic parameters within the total duration:
14:33:18-14:38:17 timestamp range.
8977 nominal number of frames.
29.970 (30000/1001) fps nominal video frame rate in time.
0.033 s = 1 s / 29.970 fps nominal interframe time step.
0 (none) number of duplicated and/or dropped frames.
Characteristic starting and ending framing, given in “hh:min:ss (frame)” format:
14:33:18 (0000) beginning of the video.
14:33:19 (0020) beginning of the 2nd second.
14:38:16 (8950) end of the penultimate second.
14:38:17 (8976) end of the video.
Considering number of video frames, frame rate in time, characteristic framing (which determine the
framing content of the initial and final second/quasi-second intervals), the following information is deter-
mined to estimate the video duration:
–– 299±1 s = 14:33:18-14:38:17±1 : approximate predicted duration according to the on-screen time-
stamps (range of expectations).
–– 299.502 s = 14:38:17-14:33:18-1+([0020-0+8976-8950] frames - 1)/29.970 fps: predicted dura-
tion by the on-screen timestamps, considering framing content of the initial and final second/quasi-second
intervals.
–– 299.499 s = (8977 frames - 1) / 29.970 fps: practical estimated duration based on the nominal
frames number and frame rate according to video metadata.
–– 299.533 s = 8977 frames / 29.970 fps: formalized estimated duration by nominal number and
frame rate according to metadata.
–– 299.533 s: nominal video duration according to the metadata.
The specified information on the duration of the video is in mutual accordance, determines the mu-
tual correspondence of the data on the video timing (respecting the algorithms for determining and calcu-
lating).
During the analysis of the subject video in general, and in the culmination segment in particular, it is
determined that there are no typical signs of disruption of the continuity of the recording, in particular, no
signs of unnatural motions, slowdowns, accelerations, changes in the shooting angle, ambient lighting and
shadowing, etc., no signs of duplication and/or drop of frames; the events on the recording generally occur
sequentially, frame count, duration and timing indicators, and on-screen timestamps (timer markers) are
systematically incremented and correlated with each other.
Thus, in general, the subject video recording within the limits of its quality is determined as appli-
cable source for the technical analysis of the accident mechanism, including in terms of the events recorded,
chronology, dynamic-spatial parameters, etc.
Regarding the actual frame structure of the subject video, the time intervals between two arbitrary
frames are determined by the formula: Δti = (fi - f₀)/fps, where: fi - is the nominal frame number for a par-
ticular calculation scene; f₀ - is the nominal frame number for the reference scene (point of origin); fps - is
number of frames per second (29.970 fps = 30000/1001), which reflects frame-by-frame time step (0.033
s).

Certain moments, scenes, and data characterizing the situational development of the event are iden-
tified from the video as follows (illustrated below in Fig. 1-6):
Lastly calculated speed of the subject vehicle upon approach before deceleration:
timestamp 14:34:03, frame 1347, scene 1 (Fig. 1).
Turning on of the brake signals (stoplights) of the vehicle passing in adjacent lane to the right and in
front of the subject vehicle:
Pedestrian appears in the field of view (from behind of the front of the said passing car) in motion of
crossing the roadway from right to left:
Braking of the subject vehicle begins (by the signs of a nod forward):
Collision: timestamp 14:34:04, frame 1390, scene 5 (Fig. 5).
Signs of stopping (cessation of forward motion) of the subject vehicle in braking:
Fig. 1. Video frame No 1347 Fig. 2. Video frame No 1350

Fig. 7. Scene diagram as it performed by the police (sensitive information is blurred)

According to the video, upon the approaching phase the subject car passed the landmarks on the scene in
approximately uniform motion following the left lane of the roadway, which define several consecutive sec-
tions of motion (of about 130 m in total) with an average speed of about 80 km/h for each given segment
and in total (the last one at the timestamp of 14:34:03, frame 1347, scene 1, Fig. 1) at a time interval of
about 0.200 s before the pedestrian appeared in the field of view, at about 0.734 s before the initial signs of
braking of the subject car, and at about 1.435 s before the car hit the pedestrian (of which for about 0.701
s in braking).
Thus, the elapsed time from the subject car braking beginning (at timestamp 14:34:04, frame 1369,
scene 4), to its stop (cessation of translational forward motion) in braking (at timestamp 14:34:06, frame
1449, scene 6), i.e., the braking time of the subject car is of about 2.669 s = (1449 s - 1369 s) / 29.970 fps.
The marginal error in evaluating the braking time (2.669 s) in this case does not exceed single value
of the nominal interframe time step (0.033 s), thus (with a relative error of up to +1.24% = 100% × 0.033
s / 2.669 s), the actual braking time of the subject vehicle was in the range from 2.669 s to 2.702 s = 2.669
s + 0.033 s.
Stopping from the determined speed before the braking occurs (about 80 km/h) for a time interval
of about 2.669...2.702 s (since the signs of braking detected to the signs of cessation of forward motion), fits
into the braking of the subject vehicle with an average deceleration of about 8.2...8.3 m/s² = 80 km/h / 3.6
/ 2.669...2.702 s.
Thus, according to the video record of the event the subject car was braking with an average decel-
eration of about 8.2...8.3 m/s².
This value corresponds to the emergency braking of the subject vehicle (as a passenger car with hy-
draulic brakes and brace force amplifier, with one passenger, on horizontal dry asphalt).
So, valuable details were provided for consideration in the due process of law.
References
1. Євгеній Бульбака та інші. Звіт про науково-дослідну роботу IV.1.1-2020/2 Розробка методики
дослідження окремих типових питань судової автотехнічної експертизи обставин і механізму
дорожньо-транспортних пригод за відеозаписами ДТП. Одеса : ОНДІСЕ, 2021.

CZU: 343.98
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ПОДІЇ ЗАСОБАМИ ТА МЕТОДАМИ АЕ-

РОКОСМІЧНОЇ КРИМІНАЛІСТИКИ
Василь БІЛОУС,
к. ю. н., доцент, доцент кафедри криміналістики
Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кримінального процесуального кодексу України метою огляду міс-
цевості та приміщень є виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального
правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 118 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Молдова
огляд на місці події місцевості та приміщень здійснюється з метою виявлення слідів злочину, мате-
ріальних засобів доказування для встановлення обставин злочину або інших обставин, що мають
значення для кримінальної справи. Попри певну відмінність у закріпленні національним правом
різних країн мети огляду місця події є очевидним кореляційний зв’язок між повнотою та якістю
дослідження й документування речової обстановки місця події під час провадження цієї першочер-
гової і невідкладної слідчої (розшукової) дії і досягненням мети її проведення з перспективами роз-
слідування та судового розгляду певного кримінального правопорушення.
Очевидним є і той факт, що у переважній більшості випадків для з’ясування обставин, що ма-
ють значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання у формі проведення
судової експертизи. Нерідко, одночасно кількох експертиз різних видів та комплексних експертиз.
Беззаперечно, що в Україні, яка десятий рік поспіль зазнає неспровокованої збройної агресії ро-
сійської федерації, найпріоритетнішим є своєчасне розслідування злочинів агресії та воєнних зло-
чинів. Адже для забезпечення на Європейському континенті сталого миру та відновлення в світі
міжнародного порядку, сформованого після Другої Світової війни, воєнні злочинці, що уникли спра-
ведливої відплати на полі бою, мають неодмінно бути притягнуті до найсуворішої кримінальної
відповідальності за результатами досудового розслідування й судового розгляду вчинених ними
злочинів.
Цинічний виклик, кинутий державою-терористом цивілізованому світу, загалом, і органам
досудового розслідування, суб’єктам судово-експертної діяльності та судам, зокрема, є нечуваним
для ІІІ тисячоліття. Так, лише з 24 лютого 2022 р., від початку повномасштабного вторгнення рф, на
час підготовки цієї наукової праці органами досудового розслідування України вже зареєстровано
понад 76 тис. кримінальних проваджень за фактами порушення законів та звичаїв війни (ст. 438
Кримінального кодексу України) і планування, підготовки, розв’язування та ведення агресивної
війни (ст. 437 КК України).
Кримінальні провадження у цих справах здійснюють органи досудового розслідування: На-
ціональної поліції України, Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань під проце-
суальним керівництвом органів прокуратури, а також Спільна слідча група (JIT) з розслідування
воєнних злочинів рф, створена Україною, Литвою та Польщею й розширена до 7 країн за рахунок
приєднання Естонії, Латвії, Словаччини та Румунії. Учасниками JIT є також Євроюст та вперше у сво-
їй історії Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду. Без виключень кожне зі здійснюваних
ними проваджень потребує належного експертного забезпечення.
Досконале володіння експертами сучасними методиками проведення судових експертиз за-
свідчує наявність у них відповідної компетентності зі збирання необхідних для вирішення постав-
лених питань матеріалів у достатньому обсязі та здатне запобігти марнуванню часу на підготов-
ку клопотань про надання додаткових матеріалів й очікування задоволення таких клопотань або
взагалі поверненню матеріалів справи органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залу-
чив(ла) експерта), у зв’язку з неможливістю її проведення через ненадання зазначеними суб’єктами
додаткових матеріалів у визначений строк.

Однак, згідно з ч. 1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється виключно сторонами
кримінального провадження, потерпілим і представником юридичної особи, щодо якої здійснюєть-
ся провадження. Експерт є учасником кримінального провадження але не належить до жодної з
його сторін (пункти 19 і 25 ч. 1 ст. 3 КПК України). Абзацом 4 п. 2.3 Інструкції про призначення та
проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юс-
тиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012
р. № 1950/5) (далі – Інструкція) експерту прямо заборонено самостійно збирати матеріали, що під-
лягають дослідженню. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» са-
мостійне збирання судовим експертом матеріалів, що підлягають дослідженню, є дисциплінарним
проступком, за вчинення якого судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законо-
давством, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Самі ж докази, отримані з
порушенням порядку, встановленого КПК України, повинні бути визнані недопустимими. А недо-
пустимі докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може
посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України). То ж буквальна реалізація
відомомого вислову «прагнеш зробити щось добре – зроби це сам!» у даному випадку позбавлена не
тільки правової основи але й здорового глузду.
Проте, це не означає повної відсутності правової можливості для участі експерта в процесі
збирання доказів та залучення з цією метою його високого фахового рівня. Адже згідно з п. 3 ч. 1
ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства експерт має право
з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення
слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи. На дода-
ток до цього абзацом 5 п. 2.1 Інструкції експерту надано право ставити питання учасникам процесу,
що стосуються предмета чи об’єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності.
Повсякчасна реалізація цих норм законодавства беззаперечно підвищила б якість і повноту вияв-
лення, фіксування та вилучення доказів і забезпечила б достатнім обсягом репрезентативних мате-
ріалів подальші судові експертизи. Однак на заваді цьому є низка чинників, серед яких: 1) кількість
наявних суб’єктів судово-експертної діяльності, яка апріорі не може відповідати реальній кількості
вчинених злочинів і обсягу слідчих (розшукових) дій, що необхідно виконати для їх розслідування,
особливо коли для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необ-
хідні спеціальні знання у формі проведення судових експертиз різних видів і, відповідно, одночасне
залучення експертів різних експертних спеціальностей; 2) завантаженість експертів поточною про-
фесійною діяльністю; 3) особливості режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану,
коли залучення судових експертів до участі в слідчих (розшукових) діях є об’єктивно неможливим
або пов’язано з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров’я.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судову експертизу» якщо судову експертизу необ-
хідно провести на місці події або за місцезнаходженням об’єкта дослідження, особа або орган, які її
призначили або на замовлення яких вона проводиться, повинні забезпечити судовому експертові
безперешкодний доступ до об’єкта дослідження і належні умови праці. Право на забезпечення без-
пеки за наявності відповідних підстав гарантовано експертам й абзацом 10 п. 2.1 Інструкції. Однак,
чим ближче до лінії фронту або державного кордону України з державою-терористом, тим склад-
ніше забезпечувати безперешкодний доступ до об’єктів дослідження та безпечні умови праці не
тільки судового експерта, але й решти учасників слідчої (розшукової) дії.
Зазначене задовго до початку повномасштабного вторгнення спонукало нас до пошуку ді-
євих засобів і методів, застосування яких істотно сприяло б підвищенню якості та ефективності
невідкладного дослідження місця події при одночасному забезпеченні безпеки його учасників. А
особистий неодноразовий досвід участі у проведенні в екстремальних умовах огляду місць артиле-
рійських, мінометних, танкових, ракетних обстрілів і авіаударів дозволяє рекомендувати для досяг-
нення цієї мети якомога повніше застосовувати арсенал засобів і методів аерокосмічної криміналіс-
тики – інноваційної галузі науки і практики, яка стрімко розвивається в умовах воєнного стану під
впливом широкого переліку об’єктивних і суб’єктивних чинників.
Передусім йдеться про необхідність повсякчасного впровадження в діяльність органів досу-
дового розслідування та суб’єктів судово-експертної діяльності доступних засобів та методів дис-
танційного зондування Землі, під яким прийнято розуміти процес одержання інформації про різні

об’єкти на поверхні Землі, в її надрах і атмосфері шляхом реєстрації відбитого чи власного електро-
магнітного випромінювання на відстані, без безпосереднього контакту. Реєстрація може здісню-
ватися за допомогою технічних засобів, установлених на повітряних або космічних носіях. Цілісну
систему методів дистанційного зондування Землі свого часу започаткувала аерофотозйомка. Сьо-
годні до їх числа належать методи: фотографічного, сканерного, радарного, теплового, спектроме-
тричного та лідарного знімання.
Для провідних верств українського суспільства збройна агресія рф проти України стала ката-
лізатором для прискореного впровадження найрізноманітніших інновацій у зміцнення обороноз-
датності Батьківщини. Відтак, віце-прем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та техноло-
гій М. Федоров не безпідставно прогнозує, що Україна стане провідною країною з упровадження
інновацій у кібербезпеці, захисті об’єктів критичної інфраструктури та військовій сфері. На переко-
нання М. Федорова, «найсильнішими ми будемо у military-tech, тобто все, що пов’язане з інновація-
ми у військовій тематиці. В Україні вже зараз народжується компетенція, яка є унікальною у світі».
Одним з прикладів формування такої унікальної компетенції може слугувати зародження та за-
гартування в горнилі російсько-української війни професії аерокриміналіста. Так, накопичені протя-
гом кількох останніх років практичні й теоретичні здобутки в галузі аерокосмічної криміналістики у
сукупності з власним комплексом загально доступних технічних засобів аерозйомки у перші ж дні пов-
номасштабного вторгнення дозволили нам швидко адаптувати суто криміналістичні знання і навички
та безпілотні літальні апарати цивільного призначення до задоволеня нагальних потреб Сил Оборони
України в аеророзвідці. А в подальшому з числа підготовлених нами військовослужбовців Харківського
гарнізону створити загін аерокриміналістів «Сокіл» (air criminalist squad «Falcon»), фахівці якого регу-
лярно залучаються Харківською обласною прокуратурою як спеціалісти з аерозйомки до участі у про-
вадженні оглядів місць вчинення воєнних злочинів і таким чином впроваджують в діяльність органів
досудового розслідування прогресивні здобутки аерокосмічної криміналістики, збагачені унікальним
досвідом застосування безпілотних повітрняних технологій в умовах воєнного стану.
Матеріали аерозйомки – аерофотознімки, аеровідеограми та хмари точок, які спеціально ство-
рені з метою збереження інформації і містять зафіксовані за допомогою зображення тощо відомості,
які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінально-
го провадження, є документами, які за певних умов можуть слугувати речовими доказами (ст. 98, 99
КПК України). Виконувані нами аерофото- і аеровідеозйомка, а також повітряне лазерне (лідарне)
сканування із застосуванням багатоцільових безпілотних літальних апаратів (БпЛА) з відповідним
корисним навантаженням як інноваційний метод дистанційного дослідження та документування
великих ділянок місцевості та розташованих на них великогабаритних об’єктів має такі основні пе-
реваги над традиційною наземною зйомкою, як: безпека, мобільність, оглядовість, наочність, роз-
виток просторового мислення, придатність для застосування у важкодоступних місцях та побудови
тривимірних віртуальних моделей не тільки окремих об’єктів нерухомості, але й деталізованого
ландшафту значних за розмірами територій.
Основною формою фіксування під час досудового розслідування є протокол, який складаєть-
ся слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або
безпосередньо після її закінчення. Додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготов-
лені копії, зразки об’єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь
у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4)
фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст
протоколу (ч. 1 і ч. 2 ст. 105 КПК України). Матеріали аерозйомки долучаються до протоколу огляду
місця події особою, яка проводила цю процесуальну дію, як додатки до протоколу.
Традиційною фізичною основою матеріалів кримінального провадження слугують тверді но-
сії інформації (папір). Відтак, найбільш ілюстративні аерофотознімки доцільно оформляти й роз-
друковувати на кольоровому принтері у вигляді фототаблиць за запропонованим нами електро-
нним шаблоном. Через обмеження максимального розміру фотозображень форматом стандартного
аркушу паперу A4 (210х297 мм), необхідністю зазначення пояснювальних написів до знімків і рекві-
зитів додатка, а також через недостатньо високий рівень доступної для органів досудового роз-
слідування поліграфії друковані фототаблиці не придатні для повного і якісного відображення та,
відповідно, експертного дослідження ознак об’єктів зйомки. Тому їх розміщення у матеріалах кри-

мінального провадження в основному слугує візуальним нагадуванням учасникам процесу про на-
явність матеріалів наочно-образного фіксування, що пояснюють зміст протоколу. Останні доцільно
досліджувати в електронній формі з використанням потужної комп’ютерної техніки, відповідного
програмного забезпечення та моніторів високої роздільної здатності, застосуванням функцій зуму-
вання, прискореного чи уповільненого перегляду, стоп-кадру тощо.
У виготовленні якісної візуалізації кримінального провадження за результатами аерозйомки та
аеросканування слід прагнути якомога швидше виробити «золотий стандарт» підготовки матеріалів,
найбільш прийнятних для подальших криміналістичних, інженерно-технічних, товарознавчих, еко-
логічних, військових та інших експертиз. Як криміналістичну інновацію з цією метою слід рекоменду-
вати доповнення загально поширених фототаблиць і необробленних відеограм традиційної наземної
зйомки, які зазвичай виявляються єдиними наочними матеріалами кримінального провадження: 1)
аерофотознімками та аеровідеограмами великогабаритних криміналістично значущих об’єктів; 2)
окремими 3D-аеропанорами (сферичними аеропанорамами) місця події; 3) цілісними 3D-аеротурами
місцем події (комбінаціями взаємопов’язаних сферичних аеропанорам різного ступеню генералізації);
4) хмарами точок, утвореними в результаті лазерного (лідарного) сканування місця події з повітря, та
виготовленими на їх основі цифровими моделями місцевості; 5) аеро- та супутниковими (космічни-
ми) знімками, які слугуватимуть зразками для порівняльного дослідження ознак об’єктів, що зазнали
пошкодження внаслідок збройної агресії; 6) змонтованими аеровідеограмами окремих слідчих (роз-
шукових) дій і цілого кримінального провадження, які міститимуть компіляцію найінформативніших
фрагментів необроблених відеограм і супроводжуватимуться титрами із зазначенням об’єктів орієн-
туючої, оглядової, вузлової і детальної відеозйомки та методів її виконання.
Такі інновації значною мірою вже апробовані в процесі нашої плідної співпраці з Національним
науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» та заслужили позитив-
ну оцінку авторитетної експертної спільноти. З огляду саме на її сучасні можливості й потреби, оріє-
товані на результативне проведення судових експертиз, і повинні формулюватися криміналістичні
рекомендації щодо обрання та застосування конкретних засобів і методів аерокосмічної криміналіс-
тики, адресовані органам досудового розслідування та спеціалістам, які залучатимуться для надання
останнім відповідної технічної допомоги. Раціональне використання можливостей, що надає повітря-
ний і недосяжний для ефективної протидії ворога – космічний простір, надзвичайно сприятиме підви-
щенню якості дослідження важкодоступних чи взагалі недосяжних до певного часу місць події.
УДК: 343.983.25
SCENE REVIEW: SIGNIFICANCE AND CHALLENGES ARISING IN THE INVESTIGATION OF

TERRORISM-RELATED CRIMES
Inna YUNKU,
forensic expert of the laboratory of handwriting, traceological, ballistic studies, technical exami-
nation of documents and other studies of the Odesa Research Institute of Forensic Examina-
tions of the Ministry of Justice of Ukraine, graduate student of the Department of Criminology
and Psychology of the Odesa State University of Internal Affairs, 65026, Ukraine, Odesa, str.
Richelievska, 8, тел.: (38063)-47-49-633, e-mail: lawyerondise@gmail.com, https // orcid.org /
0000-0002-0560-1329
Vadym FAKTOROVICH,
chief forensic expert of the laboratory of handwriting, traceological, ballistic research, techni-
cal examination of documents and other research of the Odesa Research Institute of Forensic
Expertise of the Ministry of Justice of Ukraine, 65026, , Ukraine, Odesa, str. Richelievska, 8, тел.:
(38098)-24-79-974, e-mail: faktor_odessa@ukr.net

Abstract. The article is devoted to the examination of the scene during the investigation of crimes related to
terrorism, the sequence of actions of the investigator during the examination of the scene, the features of identify-
ing and removing traces at the scene in order to avoid their damage or destruction, problems that arise during
the removal of traces and how to overcome them
Keywords: inspection of the scene, traces, investigative actions, specialist.
Анотація. Статтю присвячено огляду місця події при розслідуванні злочинів пов’язаних з
тероризмом, послідовності дій слідчого під час огляду місця події, особливостям виявлення та
вилучення слідів на місці події, щоб уникнути їх пошкодження або знищення, проблемам, які виникають
при вилученні слідів та як їх подолати.
Ключові слова: огляд місця події, сліди, слідчі дії, спеціаліст.
When investigating crimes related to terrorism, first of all, proper planning and determination of the
sequence of investigative actions are necessary. The effectiveness of the initial stage of the investigation
of crimes related to terrorism is determined primarily by the result of the examination of the scene of the
crime with the involvement of specialists with special knowledge.
In some urgent cases, namely the possibility of damage or destruction of traces of a crime, an inspec-
tion of the scene may be conducted before entering information into the Unified Register of Pretrial Inves-
tigations. It is often possible to discover circumstances that may indicate the commission of a terrorist act
just by inspecting the scene of the incident
Inspection of the scene is an investigative (research) action, which is one of the most widespread and
studied. At the same time, within the framework of the study, it is impossible to consider all possible options
for examining the crime scene, depending on the specific crimes of this category and their specification.
The main purpose of the scene inspection is:
- studying the situation at the scene of the event, to clarify the nature and circumstances of the event;
- detection, collection, fixation and preliminary investigation of traces and other evidence;
- proposing versions based on the received information;
- obtaining data for the organization of investigative (search) actions.1
Examining the traces of formation at the scene of the event, it is possible to establish: conditions and
mechanisms of the formation of traces; group affiliation of the traces (class, type, species); the identity of
the object that formed the trace (identify the object); the circumstances of the criminal event (the method
of committing the terrorist act, the tools and weapons used in the commission of the crime, the number of
participants in the event, the use of vehicles, the approximate time of the crime).
When inspecting the scene during the investigation of crimes related to terrorism, the investigator
must determine the sequence of actions, which, as a rule, consists of the following:
- correct definition of inspection limits;
- the order of movement to the scene during the inspection;
- selection of the review sequence;
- determination of methods of spatial coverage of areas of the scene subject to inspection;
- to determine the tactical methods of investigation of the situation of the scene of the incident and
individual elements, inspecting residences and areas of open terrain.2
A detailed inspection of the scene has its own characteristics. If the explosion occurred in a room,
then the inspection is carried out by two groups, one group works inside the room, the other - outside it.
Inspecting the premises where the explosion took place, objects damaged by the explosion should be exam-
ined: doors, walls, windows, furniture. Fragments of explosive devices and substances may be found in such
objects. Traces of the interaction of weapons and ammunition with objects of the material environment are
holes, dents, destroyed objects (glass, ceramic). If the explosion took place in the area, then not only the cen-
ter of the explosion is inspected, but also buildings, vehicles and other objects located there. If an explosion
is detected in the area, a total of at least 1 kg of soil from the crater is taken from the scene.
1
An overview of the scene during the investigation of certain types of crimes. : education manual / P.V.Koladi- Kyiv,
2005 – P. 68
2
Lazebnyi A.M. Engagement of a specialist to carry out separate investigative search operations. Scientific bulletin of the
National University of the State Tax Service of Ukraine (economics, law).– 2014. – № 2. – P. 190.

Another typical way of committing terrorist crimes is hostage taking. In this case, in the foreground
when inspecting the scene of the incident, not the traces of damage (as in the case of the use of explosives),
but the traces of the presence of terrorists who took hostages. In such cases, the inspection should be con-
ducted both at the hostage holding facility and outside.
Outside the object, within the territory where the object is located, various kinds of traces can be de-
tected, in particular: - traces of vehicle parking on the territory adjacent to the object: traces of tires, engine
oil, traces of braking;
- traces of the use of weapons to penetrate the object - shell casings, bullets, traces of shots. Bullets
(shotguns, pellets) found at the scene are recommended to be outlined with chalk at a distance of 3-5 cm
from the edges of the damage and to photograph the affected area of the object. When removing spheres
from the environment, from the wall or soil, before separating the layer of plaster (earth, brick), it is neces-
sary to determine the direction and depth of the holes with a wooden probe.
After the bullet (projectile) is detected, it is examined in detail. At the same time, note its shape, the
presence and color of the metal of the shell, its length and diameter, traces of its fastening in the sleeve,
markings or special coloring, traces of the fields of cuts, their number, direction of inclination, as well as
contamination (soot, grease, blood, etc.). , including individual characteristics characteristic of this projec-
tile, the presence and nature of deformation.
- traces of terrorists’ observation of the object: cigarette butts, fingerprints, traces of prolonged stay
in one place, soil or grass;
- traces of the departure of terrorists: things forgotten in a hurry, traces of shoes, hands, traces of
sweat. When discovering shoe traces, it is first necessary to establish their connection with the crime event,
because not all of them may belong to criminals. When inspecting shoe traces, attention is drawn to the an-
tiquity of the traces, their mutual location and location in relation to objects, the situation at the scene of the
incident, and other circumstances established during the inspection of the scene of the incident. Footprints
are photographed and described in the inspection report of the scene. Copying of surface marks on dactylo-
scopic film and making casts from three-dimensional marks are also used to fix shoe marks.3.
The following traces may be found inside the object:
- traces of the presence of criminals - places of their location, life activities, places of tying and holding
hostages, traces left by the terrorists themselves, namely: traces of hands left on any objects touched by the
criminal; traces of feet (barefoot, wearing stockings, socks, traces of taking) which can be used to determine
the direction in which the criminals moved, traces of clothing, gloves.
It is usually recommended to remove handprints with the objects or their parts on which they are
found. Therefore, as a rule, small objects with handprints are removed from the scene. Bulky things that do
not have much value can be disassembled, their parts with handprints are removed or cutouts are made
from them.4
- traces of terrorists’ activities: traces of the use of firearms and cold weapons, traces of terrorists’
blood, hair, traces that testify to the violent actions of criminals in relation to victims (handcuffs, ropes,
other objects used by criminals for torture).
In the case of leaving the tools of the crime (weapons, ammunition, accessories (shompole, wiper,
holster), misfiring cartridges, casings, shots, gunpowder, gaskets, unburnt powder, traces of soot), docu-
ments and various objects, the investigator draws up a diagram showing the place of detection of the lo-
cated object.
Firearms discovered at the scene of the incident are located and recorded in the protocol and on the
plan of the scene of the incident, in relation to permanent landmarks with an accuracy of one centimeter.
They take the weapon in gloves with two hands, with a confident movement, preventing an accidental shot
or falling, so as not to destroy the traces that may be on it. In addition, it is recommended to photograph
weapons according to the rules of nodal and detailed photography, using a large-scale ruler..
However, in practice, the extraction of traces that are of significant importance for the investigation
of terrorist crimes has a number of problems, in particular:
1. the quality of the extracted traces. This is the cleanliness of consumables and packing materials,
tools and solutions, with the help of which traces are extracted, as well as strict compliance with special
Application of photo and video recording during inspection of the scene: method. manual. SSREFC. – K.:, 2006 – P.156.
3
Inspection of the scene / E.A. Razumov, N.P. Moliboga.–K.1994. – P.85

4

requirements and rules by the participants of investigative actions (when working with traces), are the
factors that significantly affect the preservation of the trace in that form, in which it was discovered. It is
possible to overcome this problem by providing specialists with high-quality and new equipment for the
possible extraction of more accurate and undamaged traces;
2. insufficient theoretical training of specialists (who are involved in the inspection of the scene of
the event) and their lack of necessary practical skills. During the inspection of the scene of the incident, the
investigator relies on the active assistance of a specialist, in the form of: use of the necessary scientific and
technical means; detection and extraction of objects; recording the progress and results of the inspection
using technical means; providing explanations and clarifications to the investigator regarding the features
and certain properties of the objects (being inspected); carrying out preliminary express studies with the
help of special means; correct description of discovered objects and traces; consultations on the rules of
their handling, packaging and further storage; carrying out measurements; drawing up plans, drawings, etc.
Solving all these tasks depends on specialists, whose professional training requires the use of new
formats, technologies and opportunities. It is possible to overcome this problem through a more in-depth
study by experts of the theory of trace extraction and its application in practice, holding meetings and semi-
nars at which experienced specialists could share their experience with young specialists;
3. non-use of innovative technologies used abroad. For example, for the rapid detection of traces of
human blood, special SeratecHemDirect express tests have been developed and are widely used in leading
laboratories in Europe and the USA. The test is based on the immunochemical reaction of human hemo-
globin, characterized by high sensitivity and specificity. Due to the high specificity of the test, if a positive
result is obtained, it is possible to assume with high probability that the blood originates from a person.
Also, traceological laboratories of neighboring countries use expanded databases of shoe soles developed
by specialized external companies, in particular traceological databases such as SICAR 6 (developed by
Foster&Freeman), Czech Trasis and MRT (MałopolskaTraceological Register), which are currently used in
Poland.5
LITERATURE
1. An overview of the scene during the investigation of certain types of crimes. : education manual /
P.V.Koladi - Kyiv, 2005 – 124 с.
2. Lazebnyi A.M. Engagement of a specialist to carry out separate investigative search operations. Scien-
tific bulletin of the National University of the State Tax Service of Ukraine (economics, law). – 2014. – №
2. – С. 187-193.
3. Application of photo and video recording during inspection of the scene: method. manual. SSREFC. – K.:,
2006 – 354 с.
4. Inspection of the scene / E.A. Razumov, N.P. Moliboga.–K:, 1994, – 254 с.
5. Yaremchuk V.O. Problems of investigating specialists before conducting a survey of the field of work
(organization and tactics). Theory and practice of law. - 2015 - No. 2.
5
Yaremchuk V.O. Problems of investigating specialists before conducting a survey of the field of work (organization and
tactics). Theory and practice of law. - 2015 - No. 2

CZU: 343.1
СЛІДЧІ ДІЇ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ І АВАРІЙ, ЩО СТАЛИ ПІД

ЧАС ВЕДЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ОБ᾽ЄКТАХ МОРСЬКОГО І ВНУТРІШ-
НЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
Марина Олександрівна КРАЛЮК

кандидат технічних наук, завідувач лабораторії
електротехнічних, пожежно-технічних та досліджень питань безпеки життєдіяльності
Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, м.
Одеса, Україна, ORCID ID: 0000-0002-0693-9508, m-kraluk@ukr.net,
Анотація. Стаття присвячена первісним слідчим діям, необхідним під час досудового розсліду-
вання злочинів на об’єктах морського і внутрішнього водного транспорту. Наведено: перелік докумен-
тів, що підлягають вилученню та огляду; класифікацію видів огляду з визначенням основних вимог до
його проведення; класифікацію груп свідків з орієнтовним переліком питань до кожної з них.
Ключові слова: первісні слідчі дії, нещасний випадок, вилучення документів, огляд місця, допит
свідків, судова експертиза.
Abstract. The article is devoted to the primary inquisitional actions during the investigation of crimes on
the objects of marine and inland water transport. A list of documents to be seized and inspected, the classification
of inspection types with definition of basic requirements for its conduct, the classification of groups of witnesses
is given with an approximate list of questions for each of them.
Keywords: primary inquisitional actions, accident, withdrawal of documents, examination of site of
occurrence, interrogation of witnesses, forensic examination.
Несвоєчасне виконання слідчих дій перешкоджає отримати необхідні для досудового розслі-
дування докази, а при призначенні судової експертизи – скоротити терміни її виробництва і надати
відповіді на всі поставлені питання.
Приналежність до морського транспорту (МТ) і внутрішнього водного транспорту (ВВТ)
портів і пристаней, судноремонтних і суднобудівних заводів, ремонтно-експлуатаційних баз, під-
приємств зв’язку, промислових підприємств, торгівельних підприємств, будівельних і постачаль-
ницьких підприємств, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, науково-дослідних і про-
ектно-конструкторських організацій та інших підприємств, установ та організацій [1], передбачає
організацію і ведення найрізноманітніших видів робіт, у тому числі і з підвищеною небезпекою, у
відповідності до технологічної документації.
Технологічна документація, що розробляється на підставі карт типових технологічних проце-
сів (ТП) для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів) і в сукуп-
ності охоплює всю номенклатуру вантажів, які перевантажуються в порту за затвердженими тех-
нологічними схемами, визначається Правилами надання послуг у морських портах України [2]. Ці
Правила регулюють відносини, пов’язані з наданням послуг у морських портах та на підходах до них
з вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування суден, пасажирів та транспортних засобів, а
також з наданням інших послуг у частині, що стосується зобов’язань за міжнародними договорами
України відповідно до статті 19 Закону України «Про морські порти України» [3], та встановлюють
вимоги до виконання ТП з урахуванням особливостей виконуваних робіт.
Головними причинами виробничого травматизму з одного боку можна назвати наявність іс-
тотних недоліків в законодавстві, що регулює питання техніки безпеки, а з іншого – чисельні пору-
шення вимог нормативно-правових актів з охорони праці та відсутність належного контролю.
В окремих випадках, органами досудового слідства розслідується загроза загибелі людей чи
настання інших тяжких наслідків, коли відбуваються такі зміни в стані виробничих об’єктів, під-
приємств, внаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей або реальна небезпека заподі-

яння (настання) шкоди. Найбільш часто передумови для виникнення таких ситуацій з’являються
при укладенні договору підряду з підрядником/субпідрядником, який всупереч вимогам ст. 837
Цивільного кодексу України [4], а також галузевих стандартів приступає до виконання робіт підви-
щеної небезпеки без отримання дозволу і не маючи відповідної кваліфікаційної підготовки, а, отже,
створює загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків та відповідно до ч. 1 ст. 272
ККУ [5] карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з поз-
бавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років
або без такого.
Проблемним питанням, що виникають у ході проведення первинних слідчих дій, присвячені
праці таких судових експертів та науковців як Бєліков А. С., Горбенко В. О., Крупка А. А., Матарикіна
О.В., Сабадаш В. В. та інших. Але відповідний аналіз не проводився стосовно необхідних слідчих дій
під час досудового розслідування злочинів на об’єктах МТ та ВВТ.
Специфіка проведення досудового розслідування за подіями настання нещасних випадків,
аварій, травматизму вимагає від слідчих, прокурорів використання комплексу інженерно-технічних
знань в області безпеки виробництва та безпеки життєдіяльності. У таких випадках, відповідно до
вимог ст. 242 КПК [6] і роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997
року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» [7] необхідно призначити
судову експертизу.
Для забезпечення можливості проведення експертизи важливими діями в досудовому розслі-
дуванні злочинів, пов’язаних із нещасними випадками та аваріями на МТ і ВВТ, є вилучення і огляд
документів на суднах, гідротехнічних спорудах, в цехах та інших об’єктах (ст.ст. 159, 160, 237 КПК);
огляд місця події (ст. 237 КПК), допити свідків і осіб, причасних до подій (ст.ст. 95–97, 99 КПК), при-
значення, організація та проведення судових експертиз (ст.ст. 69, 242, 243 КПК) [6].
До документів, що підлягають вилученню та огляду відносяться: технічна і технологічна до-
кументація виконання робіт і процесів, при яких допущені події; книга реєстрації аварій і нещасних
випадків, а також акти спеціального розслідування і накази по допущеним раніше аналогічним поді-
ям; облікові картки потерпілих, а за необхідності – посвідчення і протоколи екзаменаційної комісії,
яка приймала у них іспит з присвоєння кваліфікації або по безпечним методам роботи; дозволи на
виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устат-
кування підвищеної небезпеки; книги первинного та поточного інструктажів з безпечних методів ро-
біт; документи (накази, розпорядження керівництва підприємства / капітана), які можуть свідчити
про стан техніки безпеки в цілому на підприємстві / судні; книги нарядів ділянок і наряди-путівки
осіб, в змінах яких допущені ці події; технічна документація і протоколи обстеження технічного стану
обладнання (механізмів та систем), яке використовувалося при виконанні роботи, при якій допущено
досліджувану подію; приписи контролюючих організацій і нагляду підприємства щодо усунення по-
рушень вимог охорони праці, зафіксовані ними на об’єкті, де допущено подію [8].
Вилучення і огляд документів проводиться з дотриманням кримінального процесуального
законодавства України та обов’язковим складанням протоколу. У протоколі вказується дата, час і
місце проведення виїмки та огляду, ким, за участю і в присутності кого, які документи вилучені та
оглянуті, найменування кожного документа, його індивідуальні ознаки, засоби, які застосовувалися
при огляді і результати їх застосування. Протокол в установленому законом порядку після оформ-
лення підписується понятими, всіма учасниками вилучення та огляду, а також слідчим [6].
Вилучені документи підлягають дбайливому зберіганню, на них неприпустимо робити по-
значки, виправлення, зауваження тощо. Документ повинен бути збережений у первісному вигляді,
в якому він перебував при вилученні без пошкоджень і змін.
Огляд – слідча дія, проведена уповноваженим законом особою у встановленій процесуальній
формі і полягає в огляді, вивченні матеріальних об’єктів шляхом сприйняття через органи чуття, а
також пошуку і фіксації криміналістично значимої інформації.
При огляді місця події криміналістично значущою інформацією є: відомості, що вказують на
розташування місця події і причини її виникнення; інформація про механізм поширення аварії, об-
ставини, що сприяли її розвитку, про характер заподіяної шкоди; дані про осіб, які можуть бути
винними у виникненні події; інші відомості, що дозволяють встановити обставини, що підлягають

доведенню у справі.
Будь-який слідчий огляд, в тому числі і огляд місця події, поділяється на наступні види: ос-
новний і додатковий; початковий і повторний. Додатковий огляд проводиться, коли в ході подальшо-
го розслідування встановлюється, що окремі об’єкти на місці події не оглянуті або оглянуті недостат-
ньо уважно. В ході додаткового огляду досліджуються тільки ті об’єкти, для виявлення і фіксації яких
він був передбачений, в повному обсязі огляд не проводиться. При розслідуванні нещасного випадку
додатковий огляд може використовуватися в наступних випадках: для огляду об’єктів, що знаходять-
ся поза зоною події і не оглянутих при первинному огляді, але які можуть мати відношення до при-
чини події; якщо деякі об’єкти були оглянуті не так ретельно, як треба було в подальшому; з метою
вилучення окремих предметів, проб речовин, матеріалів, коли необхідність в цьому виникає вже піс-
ля проведення первинного огляду; в інших подібних ситуаціях. Повторний огляд проводиться, коли
первинний огляд: здійснювався в несприятливих умовах (кліматичних, недостатньому освітленні
тощо), що утруднюють виявлення і фіксацію ознак, які дозволяють встановити необхідні обставини
події; проведено неякісно, поверхово, без залучення фахівців (якщо це було необхідно); проводився,
коли не були з’ясовані обставини, пов’язані з необхідністю розширити межі огляду, пошуку будь-яких
предметів, речовин, матеріалів. При повторному огляді місце події піддається повному дослідженню.
Додатковий і повторний огляди фіксуються самостійними протоколами [9].
Організація огляду місця події, згідно вимогам ст. 237 КПК покладається на слідчого чи проку-
рора. Підготовчі заходи, що передують огляду: охорона місця події, вилучення сторонніх; забезпечен-
ня безпеки учасників огляду; ознайомлення з об’єктом, його юридичним статусом, конструктивними
елементами та особливостями (вивчення необхідної документації); встановлення очевидців події, а
також потенційних свідків; запрошення понятих, фахівців, експертів, посадових осіб, які добре знають
об’єкт; забезпечення місця події освітленням, необхідними інструментами. Охорона місця події прово-
диться з метою збереження речової обстановки, перешкоди втрати доказів. Для здійснення охорони
залучаються співробітники Національної поліції. Безпека учасників огляду включає в себе захист від
наступних несприятливих впливів: небезпечних чинників події, вогнегасних засобів (спеціальне екі-
пірування); обвалень будівельних конструкцій, падінь з висоти, падінь в прогари, а також отримання
травм в місцях знаходження завалених і пошкоджених конструкцій, предметів (екіпірування, дотри-
мання запобіжних заходів при переміщенні і виборі точок спостереження); фізичного і психічного
впливу з боку винних у події осіб (залучення співробітників поліції). Ознайомлення з об’єктом дозво-
ляє швидко і якісно провести огляд, створює передумови для успішної роботи на наступних стадіях
розслідування. Даний захід включає в себе попередній огляд об’єкта, витребування документів, що
підтверджують відомчу приналежність, організаційно-правовий статус об’єкта, поверхових планів,
технічних паспортів, схем електроустановок та інших необхідних документів.
Попереднє усне опитування очевидців події, учасників ліквідації наслідків нещасного випад-
ку про місце, час виникнення і його причини (після самостійного попереднього огляду місця події)
допомагає правильно планувати огляд, швидше і якісніше його провести. Однак не потрібно поспі-
шати робити висновки на основі отриманої інформації. Надалі дані огляду слід зіставити з усними
показаннями, а виявлені суперечності спробувати усунути письмовим опитуванням [10].
На стадії статичного огляду все на місці події залишається на своїх місцях. Не слід нічого чіпа-
ти, розбирати тощо. Слідчий, фахівець (експерт) вивчає і описує місце події в тому вигляді, в якому
він його застав на момент початку огляду. Відомі різні види огляду місця події, зокрема, загальний
огляд, огляд по окремих дільницях, по вузлах, по деталях. Починати слід з загального огляду. Необ-
хідно спокійно пройти (можливо, не один раз) за місцем події, відзначити на плані зону події. Після
цього можна приступати до огляду по ділянках і складання протоколу огляду. Ділянка описуєть-
ся в будь-якому порядку (зліва направо, справа наліво, від входу, від вікна – все одно, треба тіль-
ки в протоколі зазначити напрям. При описі слід дотримуватися певної орієнтації. На нерухомих
об’єктах слід орієнтуватися по частинах світу (північна стіна, східна стіна тощо) або в прив’язці до
якого-небудь помітного елементу (праворуч від вхідних дверей, зліва від вікна тощо) Прив’язка по-
винна бути нескладною і легко сприймається людьми, які читають протокол. Не повинно виникати
двозначних ситуацій, коли в приміщенні, наприклад, двоє дверей і незрозуміло, щодо якої з них ви-
конано опис. Опис в протоколі бажано звірити потім з фототаблицями події. При цьому можуть ви-
явитися помилки і невідповідності. На рухомих об’єктах (автомобілі, морські та річкові судна) слід

орієнтуватися щодо конструктивних загальновідомих частин об’єкта і застосовувати відповідну

термінологію: для автомобілів – моторний відсік, багажник, праві передні двері, ліве заднє колесо
тощо; для суден – ніс, корма, правий борт, лівий борт. Не треба забувати, що протокол огляду місця
події – не твір на вільну тему, а словесна фотографія. У ньому необхідно послідовно описувати стан
стін, стелі, окремих предметів, характер руйнування тощо. Лінійні вимірювання в обов’язковому по-
рядку проводяться для визначення і фіксації в протоколі розмірів обстежуваних приміщень, взаєм-
ного розташування предметів. Опис руйнувань здійснюється із зазначенням лінійних розмірів зон
уражень, величин деформації тощо. Корисно виміряти і нанести на план місця нещасного випадку
лінійні розміри машин, механізмів, устатковання і відстані між ними.
Динамічний огляд проводиться після повного завершення статичного огляду та оформлен-
ня його результатів. В обов’язковому порядку динамічний огляд проводиться в зоні, яку імовір-
но вважають осередковою. У разі, коли на стадії статичного огляду не вдалося визначити можливу
осередкову зону, динамічний огляд проводиться по всій зоні події. Якщо дозволяють сили, кошти
і час, динамічний огляд корисно провести по всій зоні події в будь-якому випадку – це допоможе
уточнити деталі, у всякому разі, це зніме непотрібні запитання, які можуть виникнути на стадії до-
судового слідства або суду. Технологія динамічного огляду – зона огляду розбивається на ділянки,
які відзначаються на плані місця події. Оптимальний розмір ділянки – метр на метр. Можливі інші
розміри, в залежності від обставин. Розрізання на частини великих предметів і елементів будівель-
них конструкцій можливо в разі, якщо вони представляють нездоланну перешкоду для проведення
динамічного огляду або становлять небезпеку для працюючого слідчого з точки зору техніки без-
пеки. Об’єкти, знайдені на стадії динамічного огляду і які представляють потенційний інтерес для
розслідування нещасного випадку, вилучаються і в подальшому можуть бути долучені до справи як
речові докази. Необхідна точна фіксація положення кожного знайденого об’єкта [10].
Фіксація ходу і результатів огляду здійснюється в протоколі огляду, який оформляється від-
повідно до вимог КПК [6]. Якщо проведений огляд був додатковим або повторним, то це вказується
в «шапці» протоколу. Протокол може бути, як написаний від руки, так і надрукований за допомо-
гою технічних засобів. У протоколі вказується, за якої погоди, освітленні, в який час (з точністю до
хвилин) проводився огляд. Матеріальні носії інформації, зафіксованої в ході огляду за допомогою
технічних засобів, креслення, плани, схеми, вилучені предмети додаються до протоколу огляду.
У протоколі огляду описуються: всі дії особи, яка проводить огляд; все виявлене при цьому. Опис
здійснюється в тій послідовності, в якій проводився огляд, і в тому вигляді, в якому знайдене спо-
стерігалося в останній момент огляду. Інформація отримується в ході проведення огляду також ор-
ганолептичним методом і за допомогою технічних засобів. У зв’язку з цим можна фіксувати в прото-
колі не тільки виявлене за допомогою зорового сприйняття, а й інших органів почуттів. Наприклад:
«гарячий (теплий, холодний) на дотик», «відчувається запах нафтопродуктів (спиртовмісних речо-
вин тощо)», «при постукуванні (вказується, яким предметом) видає глухий (дзвінкий) звук». У разі
застосування технічних засобів вказуються: умови їх застосування; порядок застосування; об’єкти
застосування; отримані результати. У протоколі також зазначається, про осіб, які беруть участь у
огляді. Протокол складається під час проведення огляду або відразу ж після його закінчення.
При вилученні в ході огляду предметів, які можуть мати відношення до справи, в протоколі
зазначається: які предмети вилучені; індивідуальні ознаки предметів; конкретне місце вилучення
(з використанням просторових координат); спосіб упаковки і найменування друку. До вилучених
предметів додається супровідний напис із зазначенням дати, місця проведення огляду та інших об-
ставин вилучення, зазначених вище. При направленні вилучених предметів куди-небудь безпосе-
редньо з місця події, про це робиться запис у протоколі. Креслення, плани, схеми, що доповнюють і
пояснюють протокол, оформляються як додатки до протоколу, про що зазначається в його заключ-
ній частині [10].
Слідча група (слідчий) зобов’язана негайно приступити до огляду одягу потерпілих. В одя-
зі потерпілих можуть перебувати, крім документів, різні інструменти, які свідчать про виконання
ними тієї чи іншої роботи, які можуть стати важливими доказами у справі.
Часто місце події, механізми та обладнання дають можливість відновити аварійну ситуацію,
яка склалася в момент події, тоді необхідно зробити пробний пуск машин і механізмів, випробуван-
ня захисних пристроїв, сигналізації, контрольні вимірювання та інші роботи для виявлення причин

нещасного випадку або аварії і вказати ці дії в протоколі.

Встановлення фактичних обставин події, механізму події можливо різними способами. Ці ві-
домості можуть бути отримані шляхом допиту учасників (очевидців) події, вивчення протоколів
огляду, технічної та технологічної документації, в результаті слідчих дій, в тому числі відтворення
обстановки і обставин події й іншими способами.
Свідки, яких слідчий повинен допитати в порядку виконання первинних слідчих дій, можуть
бути розділені на дві групи: на свідків – очевидців події; на свідків, які першими прибули на місце
події за відсутності очевидців події, що відбулася. Залежно від приналежності свідка до тієї чи іншої
групи, слідчому в обов’язковому порядку необхідно з’ясувати у них певні питання.
У свідків – очевидців події необхідно з’ясувати наступні питання: де вони перебували в момент
події? яка там була видимість і чутність? було їм видно місце, де стався нещасний випадок (аварія)?
за яких обставин стався нещасний випадок (аварія)? чи були допущені які-небудь порушення правил
безпеки в місці нещасного випадку (аварії)? яка причина нещасного випадку (аварії) і за яких обста-
вин його можна було б запобігти? яким був стан засобів групового та індивідуального захисту? та ін.
У осіб, які першими прибули на місце події, необхідно з’ясувати наступне: яка була обстанов-
ка, яку вони застали на місці події? в якому положенні і де знаходилися потерпілі? в якому станови-
щі перебувало обладнання та інші предмети? чи можна судити по обстановці місця події про допу-
щені порушення правил безпеки, якщо так, то про яке саме порушення йдеться і на якій підставі? які
причини настання нещасного випадку (аварії), можливості його запобігання? та ін.
Звичайно, у слідчих можуть виникнути (і обов’язково виникнуть) інші питання в залежності
від конкретних обставин справи, але без з’ясування названих питань, як найбільш необхідних, він
обійтися не зможе.
Отже, вихідні дані, отримані шляхом проведення означених первинних слідчих дій, дозволять
експертові провести ситуаційний аналіз механізму події та надати об’єктивні і повні висновки щодо
причин настання події та встановити осіб, чиї дії (бездіяльність) знаходилися в прямому (безпосе-
редньому) причино-наслідковому зв’язку із її негативними наслідками.
Перелік джерел посилання:

1. Про транспорт : Закон України від 10.11.1994 № 232/94-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/232/94-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 30.03.2023).
2. Про затвердження правил надання послуг у морських портах України : наказ Міністерства інф-
раструктури України від 05.06.2013 № 348. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1401-
13#n15 (дата звернення: 30.03.2023).
3. Про морські порти України : Закон України від 17.05.2012 № 4709-VI. URL: https://zakon.rada.gov.
ua/laws/show/4709-17#Text (дата звернення: 30.03.2023).
4. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.
ua/laws/show/435-15/ed20030116#Text (дата звернення: 30.03.2023).
5. Кримінальний Кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/2341-14/ed20010405#Text (дата звернення: 30.03.2023).
6. Кримінально-процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 30.03.2023).
7. Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах : Постанова Пленуму Верховного
Суду України від 30.05.1997 № 8. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-97#Text
8. Кралюк М. О. Охорона праці: першочергові дії при розслідуванні правопорушень на виробництві.
Проблеми та перспективи розвитку судової експертизи та криміналістики: матеріали Міжна-
родної науково-практичної конференції (м. Одеса, 16 жовтня 2020 року). Одеса : Видавничий дім
«Гельветика», 2020. С. 278-284.
9. Копча В. В., Копча Н. В. Криміналістична техніка, тактика і методика : навч. посіб. Одеса : Видав-
ничий дім «Гельветика», 2022. 286 с.
10. Цимбал М. Л. Розслідування пожеж (огляд місця події та проблеми застосування спеціальних
знань) : монографія. Харків : Гриф, 2004. 192 с.

CZU: 343.982
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ВІДБИТКІВ ПАЛЬЦІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СУ-

ДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ТА ВИКОРИСТАННЯ В ІНШИХ СИСТЕМАХ РЕЄСТРАЦІЇ.
PROBLEMATIC ISSUES OF FINGERPRINT IDENTIFICATION FOR FORENSIC EXAMINATIONS AND

USE IN OTHER REGISTRATION SYSTEMS
Вадим ФАКТОРОВИЧ,
головний судовий експерт лабораторії почеркознавчих, трасологічних, балістичних
досліджень, технічної експертизи документів та інших досліджень Одеського науково-
дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України
Альона АБАЗА,
провідний судовий експерт лабораторії
почеркознавчих, трасологічних, балістичних досліджень, технічної експертизи документів та
інших досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства
юстиції України
Анотація. У статті розглянуті деякі актуальні питання ідентифікації відбитків пальців, алго-
ритм і методи визначення якісних зразків для порівняльного дослідження, а також виявлені актуаль-
ні проблеми та методи їх розв’язання.
Ключові слова: відбитки, якість відображення пальців рук, дактилоскопіювання, технологія
дактилоскопіювання, показники якості відбитків.
Abstract. The article discusses some topical issues of fingerprint identification, the algorithm and methods
of determining quality samples for comparative research, as well as identified current problems and methods of
solving them.
Key words: fingerprints, fingerprint quality, fingerprinting, fingerprinting technology, fingerprint quality
indicators.
Ідентифікація людини за відбитками пальців – одне з практичних застосувань біометричних

технологій.
Поняття біометрії з’явилося наприкінці XIX ст. та становить розділ науки, що займається кіль-
кісними біологічними експериментами із залученням методів математичної статистики. У 1864 р.
доктор Нейман Гроу започаткував публікацію робіт із пропозицією ідентифікації особи за відбитка-
ми пальців, а наприкінці минулого століття ФБР зробило перші кроки у цьому напрямі. У 1905 р. у
Лондонському суді було створено юридичний прецедент, коли підсудного було засуджено до стра-
ти на підставі ідентифікації відбитків пальців. Відтоді біометрія зробила дуже великий крок уперед:
від відбитків пальців – до баз даних ДНК.
Інтерес до біометрії отримав новий стимул у зв’язку з використанням так званих біометрич-
них систем безпеки, суть яких полягає у використанні електронних систем розпізнавання особи-
стості за унікальними біологічними ознаками. Біометричні технології, насамперед дактилоскопічні,
застосовують у криміналістиці, починаючи з XIX ст., а з кінця минулого століття з розвитком тех-
нічного прогресу з’явилася можливість формалізувати алгоритми розпізнавання людини за її зо-
внішнім виглядом або особливостями поведінки, застосовуючи для цього автоматизовані системи.
Біометричні дані – сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик,
що мають достатню стабільність та суттєво відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб
(біометричні дані, параметри – відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи,
відцифровані відбитки пальців рук).
Біометрія в основному займається двома питаннями: отримання даних та їх верифікація

(ідентифікація особи) – порівняння щойно отриманих даних із тими, що були отримані раніше та
які зберігаються у пам’яті [1].
Нині питання ідентифікації особи є доволі актуальним для реалізації завдань безпеки тран-
спортних, державних і міждержавних систем паспортних, візових, митних, міграційних служб, під
час контролю пропусків і перевірки документів.
У криміналістиці дактилоскопію використовують для ідентифікації особи за відбитками
пальців рук [2]. А коли йдеться про застосування цифрових сканерів для створення систем безпеки,
то мають на увазі верифікацію особи. Під час ідентифікації особи за відбитками пальців рук вста-
новлюють, кому саме вони належать. Для цього відбиток пальця ідентифікованої особи порівнюють
з відбитками з бази даних стосовно їх збігу. Тобто ідентифікація дає змогу відповісти на запитання,
ким є людина, яку ідентифікують (хто вона). Верифікація означає порівняння відсканованого від-
битка з одним або кількома відбитками пальців рук з метою встановлення того, чи є певна особа
саме тією, за кого себе видає.
Ідентифікація за відбитками пальців – один із найпоширеніших біометричних способів для
розпізнавання даних через надійність, швидкість та продуктивність.
Відбитки залишаються незмінними протягом усього життя особи. Відповідно до цих переваг,
застосування біометричних відбитків пальців все більше використовується як різними комерцій-
ними і державними організаціями, так і у криміналістиці. Однак завжди існує ймовірність отримати
неякісне зображення відбитків. Причини можуть бути різні: занадто жирна чи суха шкіра рук, вели-
кі пори або випадковий рух пальця при знятті відбитка. Таким чином, виникають розбіжності між
порівнюваними об’єктами (відбитками, відтисками пальців та долонь рук). Також неякісне зобра-
ження відбитків знижує продуктивність біометричних систем.
Реєстрація відбитків пальців рук у дактилоскопічних системах можлива шляхом традиційного
дактилоскопіювання на паперових дактилокартах із наступним скануванням зображень на планшет-
них сканерах, а також методом «живого» дактилоскопіювання на дактилоскопічних сканерах [3].
Так, наразі технічний прогрес уможливив упорядкування і систематизацію дактилоскопіч-
ної інформації шляхом створення автоматизованих дактилоскопічних ідентифікаційних систем
(далі – АДІС). АДІС є ефективним і дієвим інструментом у розкритті й розслідуванні злочинів, що
забезпечує можливість оперативного надання інформації органам досудового розслідування щодо
осіб, дактилоскопічні карти яких розміщені у масиві дактилоскопічних обліків, і слідів рук з місць
злочинів, наявних у базі. Дієвість і результативність цього напряму залежать від надання якомога
якіснішого матеріалу, з якого безпосередньо формується згадана база. Проблеми надання дакти-
лоскопічної інформації неналежної якості стосується як дактилоскопічних карт, так і якості вилуче-
них слідів рук із місць подій. В АДІС кодування зображень відбитків пальців рук у дактилоскопічній
карті здійснюється автоматично, тому якість відображення є критичною. Погана якість відбитків
впливає на час їх оброблення та знижує пошукові характеристики.
Розглянемо найбільш розповсюджені показники поганої якості відбитків і відтисків пальців
рук на дактилоскопічних картах, які впливають на результативність пошуку в АДІС:
- неповне прокочування відбитка пальця руки (відображення не всіх зон папілярного візерунка);
- нечіткість відбитків (занадто сильний, слабкий тиск на поверхню паперу, недостатня фік-
сація паперу під час слідоутворення, що призводить до ковзання аркуша, а значить – і нечіткого
відображення відбитків на ньому);
- недостатня інтенсивність (мала кількість фарбувальної речовини) або, навпаки, «забитість»
відбитків і відтисків (надлишок фарбувальної речовини, брудна, жирна шкіра рук);
- нерівномірність фарбувальної речовини (перетворюється на надто світлі або надто темні
зображення під час сканування, і система взагалі не розпізнає ці ділянки);
- розпливчастість фарбувальної речовини у відображенні папілярного візерунка (під час дак-
тилоскопіювання особи з вологою поверхнею шкіри рук);
- відбитки пальців з порушеним епідермісом або зі згладженими папілярними лініями (внас-
лідок порушення морфології епідермісу або його пошкодження через часту механічну дію на шкіру
у процесі фізичної роботи тощо);
- відбитки та відтиски, нанесені на поверхню паперу, на якій вже наявні написи, друкований
текст чи лінії бланку (автоматичне кодування не відрізняє лінії папілярного візерунку від сторон-

ніх ліній друку чи рукописних записів і сприймає їх як єдине зображення, що спричиняє помилкове
розпізнавання ознак);
- «подвійна» прокатка (повторна прокатна по тому ж самому місцю тієї самої ділянки);
- накладення різних папілярних візерунків на одній ділянці (відбувається накладення різних
відбитків і відтисків, які перекривають один одного, і система викривлює кодування ознак у всіх
фрагментах, що перетинаються);
- порушена послідовність нанесення відтисків пальців у належні графи (наприклад, вказів-
ний палець у графі «великий», а великий палець – у графі «вказівний»), переплутана послідовність
нанесення відбитків правої та лівої рук, двічі нанесені відбитки однієї руки (відбувається через не-
уважність працівників, які здійснюють дактилоскопіювання).
Основна маса дактилоскопічних карт низької якості з відображенням пальців та долонь рук
пов’язана з вологими, брудними, змащеними відбитками, а також з відбитками з тонким або тов-
стим шаром фарби та неповною прокаткою пальців.
Неякісні зображення відбитків пальців, як правило, характеризуються відсутністю вираже-
них напрямів папілярних ліній та низькою контрастністю.
При вивченні дактилоскопічних карт виявлено недоліки, які показали, що однією з основних
причин низької якості відбитків пальців рук є порушення техніки та технології дактилоскопіюван-
ня. Урахування і недопущення таких недоліків під час отримання відбитків пальців та відтисків до-
лонь рук підвищать якість ідентифікаційного дослідження слідів дактилоскопічного походження, а
також посилять можливості автоматизованих ідентифікаційних систем.
Технологія дактилоскопіювання у широкому розумінні – сукупність процесів, методів засо-
бів та прийомів, що використовуються у криміналістичній діяльності для отримання порівняльних
зразків (папілярних відбитків та відтисків рук), їх реєстрації та дослідження, а також науковий опис
способів належного дактилоскопіювання. У вузькому значенні – комплекс організаційних криміна-
лістичних заходів, операцій та прийомів, спрямованих на отримання порівняльних зразків (папі-
лярних відбитків і відтисків рук (ніг)) з номінальною якістю та оптимальними витратами, що обу-
мовлені поточним рівнем розвитку науки, техніки та суспільства загалом, для реєстрації і аналізу.
Проблеми, які виникають під час застосування традиційних методів дактилоскопіювання та
проведення дактилоскопічних досліджень, можуть певною мірою бути вирішені новими перспек-
тивними методами, наприклад, «живим» дактилоскопіюванням осіб, які підлягають обліку, за допо-
могою дактилоскопічних сканерів [3].
Безсумнівними перевагами використання дактилоскопічних сканерів перед традиційним ме-
тодом є:
- мінімальне завдання незручностей людині, яка дактилоскопіюється (немає необхідності
мастити руки фарбою),
- можливість миттєвої обробки отриманої інформації та передачі її на відстань,
- можливість миттєвого коригування якості отриманих зображень та отримання нових у не-
обмеженій кількості,
- можливість помноження копій отриманих дактилокарт,
- зручність при дактилоскопіюванні мертвих людей (немає необхідності наносити на руки
фарбу, використовується лише сканер без додаткової забарвлюючої речовини, на відміну від тра-
диційного методу).
Водночас дактилоскопіювання за допомогою дактилоскопічних сканерів передбачає: наяв-
ність самого сканера, комп’ютера чи планшета з відповідним програмним забезпеченням, джерела
живлення для роботи технічних засобів та відповідних навичок у оператора, що проводить означе-
ну процедуру.
На сьогодні відомо багато видів дактилоскопічних сканерів, які за принципом роботи можна
поділити на три основні категорії: оптичні, ультразвукові та напівпровідникові.
Принцип роботи перших заснований на використанні оптичних методів отримання зображення.
Ці сканери використовуються найбільш широко. Сьогодні існують такі технології реалізації оптичних
сканерів: FTIR-сканери, оптоволоконні, електрооптичні, оптично протяжні, роликові, безконтактні.
Ультразвукове сканування – це сканування поверхні пальця ультразвуковими хвилями та ви-
мір відстані між джерелом хвиль і западинами й гребенями на поверхні пальця за відбитою від них

хвилею. До переваг ультразвукових сканерів належать: зображення, отримане ними, у 10 разів краще,
ніж в оптичних; такий спосіб сканування практично повністю захищений від муляжів; таке скануван-
ня, дає змогу, крім відбитка, одержувати й деякі додаткові характеристики (наприклад, пульс усеред-
ині пальця). Недоліками є висока ціна й великі розміри у порівнянні з іншими типами сканерів.
В основі роботи напівпровідникових сканерів лежить використання для одержання зобра-
ження поверхні пальця властивостей напівпровідників, які змінюються у місцях контакту гребенів
папілярного візерунка з поверхнею сканера. Сьогодні існує кілька технологій реалізації напівпро-
відникових сканерів: термосканери, сканери, чутливі до тиску, ємнісні і радіочастотні.
До основних характеристик сканерів можна віднести:
- роздільну здатність,
- швидкість зчитування,
- зносостійкість,
- інші параметри, що впливають на вибір типу сканера.
Такі сканери успішно застосовуються під час видачі біометричних паспортів, аутентифікації
осіб за відбитками пальців рук для доступу до відповідних приміщень або до використання техніч-
них приладів. У практиці роботи правоохоронних органів вони могли б стати вагомими помічника-
ми, але трапляються випадки, коли сканери не розпізнають «легальні» відбитки через забруднення,
високу вологість, або, навпаки, сухість пальців, а також різні захворювання шкіри.
Об’єднана група вчених із Чеської Республіки та Південної Кореї провела ґрунтовні дослі-
дження впливу дерматологічних захворювань шкіри рук на можливості ідентифікації людини за
відбитками пальців. Дослідивши близько трьох десятків захворювань, учені визнали наявність до-
сить серйозної проблеми в ідентифікації осіб з ураженою шкірою рук за допомогою дактилоскопіч-
них сканерів. З-поміж можливих шляхів подолання цієї проблеми вони пропонують, крім іншого,
використовувати програмне забезпечення з алгоритмами поліпшення цифрових зображень відбит-
ків, а також створити базу даних відбитків пальців, шкіру яких пошкоджено через вплив дермато-
логічних захворювань. Однак, імовірно, рішення вже знайдено. У 2015 р. вчені з Інституту Ланже-
вена 1 (Париж, Франція) сконструювали новий дактилоскопічний пристрій, який сканує так звані
«внутрішні відбитки» пальців. Однією з причин розробки цього пристрою, став саме той факт, що,
за даними цих дослідників, близько 5 % людей мають проблеми з використанням стандартних ска-
нерів через дефекти та пошкодження шкіри пальців рук, які утворилися як у процесі трудової ді-
яльності або через дерматологічні захворювання, так і умисно, з метою протидії правоохоронним
органам щодо встановлення особи. Новий сенсор, розроблений ученими, використовує технологію,
яка називається «оптична когерентна томографія» й уже успішно застосовується в медицині для
діагностування окремих захворювань. Сутність її полягає в аналізуванні інтерференційної картини,
що виникає, коли промінь світла проходить через біологічний об’єкт (наприклад, палець) і наново
з’єднується із вихідним променем. У цьому пристрої дослідник на виході може отримати чітке ві-
дображення дактилоскопічного візерунка, розташованого на глибині приблизно півміліметра під
шкірою пальців рук, який має ті самі топографічні ознаки, що й папілярний візерунок на зовніш-
ньому шарі шкіри пальців рук. Тобто, прилад сканує безпосередньо той своєрідний «трафарет», зав-
дяки якому у випадку пошкодження шкіри відновлюються папілярні візерунки. Зазначається, що
пристрій може також відображати потові пори, які самі є додатковою ідентифікаційною ознакою
[3]. Таким чином, потенційно цей пристрій може як використовуватися для ідентифікації осіб з по-
шкодженими шкіряними покривами долонь і пальців рук, так і протидіяти спробам використання
штучних підроблених відбитків, які не мають «внутрішнього трафарету».
Ще одним із нових і достатньо перспективних напрямів є безконтактне дактилоскопіювання
слідів рук. Ця технологія дає можливість отримати відбитки пальців ідеальної якості без забруд-
нення.
У країнах Західної Європи та США постійно поповнюються дактилоскопічні колекції й удо-
сконалюються системи автоматичної дактилоскопічної ідентифікації. За допомогою технології без-
контактного дактилоскопіювання техніки-криміналісти та співробітники поліції можуть швидко й
легко порівняти відбитки пальців на місці злочину з розширеною віртуальною базою даних. Крім
того, використання такої технології дає змогу дослідникам отримати просто на місці злочину від-
битки пальців ідеальної якості, без забруднення. Як приклад новітніх технічних засобів, у галузі

дактилоскопії можна назвати EVISCAN. Ця інноваційна високотехнологічна робоча станція, розро-

блена в Німеччині, уможливлює виявлення, поліпшення якості і збереження у цифровому вигляді
відбитків пальців рук. Відповідний пристрій працює з відбитками без фізичного контакту. Відбитки
пальців скануються й передаються в установлене програмне забезпечення для підвищення якості
зображення. Не менш важливою перевагою цього обладнання є надзвичайна швидкість роботи. Не-
зважаючи на традиційність і усталеність дактилоскопічного методу ідентифікації особи, в США та
країнах Західної Європи відбувається його постійне вдосконалення й інтегрування у більш сучасні
та досконалі системи ідентифікації.
Список використаних джерел:

1. Захаров В. П., Рудешко В. І. Біометричні технології в ХХІ столітті та їх використання правоохорон-
ними органами : посібник. 2-ге вид., доп. Львів : Львів ДУВС, 2015. 492 с.
2. Берназ В. Д., Салтевський М. В. Криміналістика : навчальний посібник. Одеса : ОДУВС, 2010. 460 с.
3. Антонюк П. Є., Білоус І. В., Крилевич Р. Б., Приходько Ю. П., Саковський А. А., Фурман Я. В., Щерба-
нюк Д. В. Використання дактилоскопічних сканерів підрозділами Національної поліції України :
метод. рек. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2021. 30 с.
4. Шведова О. В. Дактилоскопічні дослідження : навчальний посібник. Київ : КНТ, 2010.150 с.
CZU: 343.98(477)
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ В УКРАЇНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ
Олександр Олександрович ЮХНО,

професор, доктор юридичних наук, професор кафедри криміналістики, судової експертології
та домедичної підготовки, Харківський національний університет внутрішніх справ, м. Харків,
Україна, oleksandruhno2@gmail.com
У чинному Кримінальному процесуальному кодексі України (далі-КПК України) словосполу-

чення «огляд місця події» використовується лише у положеннях ч. 3 ст. 214 «Початок досудового роз-
слідування» вказаного кодексу, а в інших його статтях в основному використовується такий термін,
як «огляд». Термін «Огляд місця події» це внутрішньо відомчий і міжвідомчий сленг який використо-
вується працівниками МВС України, Національної поліції України, та інших правоохронних органів і
прокуратури, суду з метою визначення практичної сутності в мовному спілкуванні щодо такої слідчої
дії, як «огляд», який закріплено у положеннях ст. 13 «недоторканність житла чи іншого володіння
особи», огляд місцевості, приміщень, речей і документів та комп’ютерних данних - ст. 237 «Огляд»,
а також в ст. 238 - «Огляд трупа», у ст. 239 - «Огляд трупа, пов›язаний з екзгумацією» та ст. 241 «Ос-
відування особи» КПК України, які й підрозумівають термін «огляд місця події» у різних обставинах,
окрім останнього. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник,
законний представник та інші учасники кримінального провадження (ч. 3 ст.237 КПК України). Від-
повідно до закону огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК
України за добровільною згодою такої особи або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних
випадків, пов’язаних з рятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб,
які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення за участю двох понятих.
Відповідно до II-го розділу «Інструкції з організації взаємодії органів досудового розсліду-
вання з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні криміналь-
ним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» затвердженої наказом МВС України від 07.07.
2017 року № 575, зокрема у п. 3 закріплено, що начальники ГУНП (колишніх Управлінь МВС України
в областях), їх територіальних (відокремлених) підрозділів є відповідальними за організацію своє-

часного направлення на місце події слідчо-оперативної групи (далі СОГ) у повному складі, інших
працівників органу, підрозділу поліції залежно від обставин та характеру вчиненого кримінального
правопорушення та доставляння за необхідності до місця події спеціалістів інших органів. Відповід-
но до п. 5, СОГ створюються при чергових частинах органів і підрозділів поліції. Склад цих груп фор-
мується з числа працівників поліції відповідно до графіка чергування, затвердженого керівником
органу, підрозділу поліції та погодженого з керівником органу досудового розслідування. До складу
СОГ включається слідчий (старший СОГ), працівник оперативного підрозділу, спеціаліст-криміна-
ліст, а також (за необхідності) кінолог зі службовим собакою, а по тяжким і особливо тяжким зло-
чинам до неї може бути включено й дільничного офіцера поліції чи офіцера громади, на дільниці
обслуговування якого вчинено такий вид злочину. Відповідно до п. 6 цієї ж Інструкції завданням
СОГ при огляді місця події є : «виявлення, фіксація, вилучення та пакування слідів кримінального
правопорушення, речових доказів, установлення обставин вчинення, осіб, які його вчинили…». Згід-
но п. 8 слідчий на місці події : «… вилучає речі і документи, які мають значення для кримінального
провадженя, та речі, вилученні з обігу, у тому числі матеріальні об’єкти, придатні для з’ясування
обставин, що підлягають доказуванню, забезпечує в установленому порядку їх належне зберігання
для подальшого направлення для проведення судової експертизи…».
Така єдина слідча дія як «огляд» або «огляд місця події» що у невідкладних випадках прово-
дилась до порушення кримінальної справи (за КПК України 1960 р.), а на сьогодні за КПК України
2012 року проводиться до реєстрації заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення в
Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі-ЄРДР) здійснюється негайно після здійснення огля-
ду місця події (тут цей термін використовується єдиний раз) відповідно до положень ч. 3 ст. 214
чинного КПК України. У разі необхідності огляду житла чи іншого володіння особи, слідчий, дізна-
вач за погодженням з прокурором, або прокурор самостійно звертаються до слідчого судді з клопо-
танням по цьому питанню.
У всі часи такій слідчий дії приділялась значна увага, оскільки виявлення, фіксування, ви-
лучення і оцінка обставин вчинення злочину і слідів (зокрема у статистичному стані і динаміці)
та встановлення ймовірних злочинців має суттєве значення, з метою недопущення спотворення й
знищення їх за різних об’єктивних та інших обставин – погодних, екологічних, температурних та
інших зовнішніх дій, а також при застосуванні засобів спротиву з боку злочинців та ін. Цілі слідчого
огляду полягають у: з’ясуванні обстановки вчинення кримінального правопорушення; виявленні
його слідів та інших речових доказів; висуненні і перевірки версій щодо механізму його вчинення та
особи злочинця. Огляд місця події є незамінною слідчою (розшуковою) дією, яку не можна замінити
іншими. В залежності від черговості проведення огляду може бути первинним і повторним, а в за-
лежності від обсягу основний і додатковий.
Свого часу М.П. Макаренко зазначав, що огляд є наріжним каменем слідчих дій [1, с. 20], що
ми підтримуємо. Приєднуючись до дискусії з питань важливості огляду місця події, професор В.Є.
Коновалова зазначала, що огляд місця події має певну специфіку, яка вирізняє його з-поміж інших
слідчих дій, а саме: 1) метою огляду місця події є виявлення невизначеного кола доказів, характер
яких зумовлений особливостями злочину, способом його вчинення і приховування; 2) виявляючи
ту чи іншу інформацію, слідчий повинен з’ясувати питання про її відношення до розслідуваного
злочину та доказове значення [2, с. 49-50]. Підтримуючи вказаних вчених і доповнюючи їх наукову
позицію, В.Ю. Шепітько зазначає, що безпосереднє сприйняття слідчим обстановки місця події й
виявлення речових доказів стає тим вихідним матеріалом, ознайомлення з яким дозволяє віднови-
ти подію злочину, а в окремих випадках і особу злочинця. Таке сприйняття має не тільки загальні
закономірності психологічного механізму його здійснення, а й специфічні риси, до яких може бути
віднесена професійна вибірковість сприйняття, точна і швидка оцінка прийнятого, здатність до ви-
явлення речових доказів. Специфіка сприйняття видбитків злочину визначає тактику огляду місця
події й ті тактичні прийоми (їх сиситеми), які можуть бути використані [3, с. 20; с. 4]. Вказане має
значення ще й у разі коли кримінальне правопорушення не розкрито. І в тому, і в іншому випадку,
після вилучення можливих доказів з місця огляду місця події, перед слідчим, дізнавачем, прокуро-
ром постає питання про направлення їх на судові експертизи, оскільки перед ними є завдання закін-
чити досудове розслідування в «розумні строки» (ч. 1 ст.114 КПК України).
Належний та якісний підхід до організації і проведення «огляду місця події» залежить від
слідчого, який є старший слідчо-оперативної групи. За останній час в організації діяльності експерт-
них установ системи МВС України (Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр та його

структурні підрозділи, далі - НДЕКЦ) проведені правові та організаційні зміни і вони на сьогодні не
підпорядковуються Національній поліції України за структурним призначеннням, а МВС України,
тому на сьогодні експерти не приймають участь, як раніше (за окремими винятками і за узгоджен-
ням між керівниками названих відомств), в огляді місць події. В огляді місць події по кримінальним
правопорушенням на сьогодні в Україні приймають участь спеціалісти-криміналісти, посади яких
створено в районних відділах поліції, які на тепер й виконують ті функції що, що раніше виконували
експерти НДЕКЦ при огляді місця події, (а потім до кінця 2020 року це виконували інспектори-кри-
міналісти чи техніки-криміналісти).
На сьогодні, відповідно до положень ч. 2 ст 71 «Спеціаліст» чинного КПК України спеціаліс-
ти-криміналісти залучаються для консультування слідчого з питань, що вимагають спеціальних
знань, для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів,
креслень, відбору зразків, для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального проваджен-
ня під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання виснов-
ків у випадках, передбачених п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України. Крім цього, частина 7 статті 237 «Огляд»
КПК України до вище вказаного закріплює також й право спеціаліста-криміналіста проводити ви-
мірювання, звуко- чи відеозапис, виготовлення графічних зображень, виготовлення відбитків та
зліпків, огляд і вилучення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження.
Як учасник огляду, спеціаліст-криміналіст сприяє роботі зі слідами на місці події, характеру і розта-
шування їх, встановленню механізму слідоутворення, оцінюванню тих або інших обставин кримі-
нального провадження.
Крім прав і обов’язків положення ч. 5 цієї ж статті зобов’язує спеціаліста прибути за викликом і
мати при собі необхідне технічне обладнання, пристрої та прилади, що стосується й виклику на «огляд
місця події». На підставі вищезазначеного, на нашу думку, повноваження спеціаліста-криміналіста до-
цільно б було об’єднати і закріпити в одній статті чинного КПК України, зокрема в ст. 71 «Спеціаліст».
Актуальність теми науково-практичної конференції та наших тез на ній підтверджується й ста-
тистичними данними щодо кількості проведених судових експертиз після здійснення оглядів місць
події. Так, наприклад, після огляду місця вбивства призначались такі види судових експертиз: судо-
во-медичні - 100%, судово-дактилоскопічні - 65,2%, судово-трасологічні - 46,9%, судово - біологічна
4,5%, судові медико-криміналістичні 37,8%, судові імунологічні - 34,8%, судові цитологічні - 34,8%,
судові експертизи холодної зброї - 30,3%, судово-балістичні - 4,5%, судово-психологічні - 6,1%, комп-
лексна психолого-психіатрична експертиза - 93,9%, судова наркологічна - 22,7%, судова фізико-хіміч-
на - 3,0% [4, с. 150]. Така ж тенденція щодо кількості проведених видів судових експертиз за результа-
тами оглядів місць події за нашим дослідженням, зберігається в середньому й у останні роки.
Найбільш якісно може бути проведено огляд місця події із залученням при цьому спеціалістів
інших галузей знань, зокрема : при ДТП - спеціаліста-автотехніка (з перспективою призначення ав-
то-технічної експертизи); при пожежах і підпалах спеціаліста з пожежної безпеки (з перспективою
призначення пожежно-технічної експертизи); при огляді місця події злочину вчиненого із застосу-
ванням вогнепальної зброї - експерта-баліста; при застосуванні вибухових і піротехнічних засобів
(з перспективою призначення балістичної чи техніко-вибухознавчої експертизи); при огляді місць
події за фактами порушення екології (спеціалістів-екологів чи різновидів спеціалістів-технологів по
напрямам випуску певних видів продукції, зокрема промисловості чи продуктів переробки аграрної
продукції або продуктів харчування та ін.
Участь залучених вказаних та інших спеціалістів буде сприяти якості та використання правиль-
ної спеціальної термінології в протоколах огляду місць події, планах, схемах та інше, а в перспективі
правильному складанні запитань для призначення судових експертиз по певних напрямах, видах та ін.
Література :
1. Макаренко Н.П. Техника расследования преступлений. Харьков. 1925. С. 20.
2. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. Харьков. Вища школа. 1978. С. 49-
50.
3. Шепітько В.Ю. Тактика огляду місця події: конспект лекцій. Харків. Українська державна юри-
дична академія. 1994. 20 с.
4. Кунтій А.І. Методика розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані душевного хвилюван-
ня : монографія. Львів. Львівський державний університет внутрішніх справ. 2016. С. 150.

CZU: 343.1:343.9
УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ І ПРАВОВИХ ЗАСАД СЛІДЧОГО ОГЛЯДУ ЯК

УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ПОДІЇ
Руслан Леонтійович СТЕПАНЮК,

професор, доктор юридичних наук, професор кафедри криміналістики, судової експертології
та домедичної підготовки, Харківський національний університет внутрішніх справ, м. Харків,
Україна, stepanuk2@ukr.net
ORCID ID https://orcid.org/0000-0002-8201-4013
Огляд місця події найчастіше є найпершою за часом і найбільш інформативною з точки зору
дослідження слідчої картини події слідчою (розшуковою) дією. В Україні загальний процесуальний
порядок проведення огляду визначено у ст. 237 КПК України. Також регламентовано деякі різнови-
ди огляду (ст. 238, 239, 241 КПК України), але огляд місця події, хоча й неодноразово згадується в
нормах КПК України, не має окремої процесуальної регламентації.
У криміналістичній науці та слідчій практиці за багато років вироблено організаційні заса-
ди і тактичні рекомендації щодо проведення огляду місця події. Проте, на нашу думку, в нинішніх
умовах назріла нагальна потреба реформування як законодавчих, так і прикладних підходів щодо
зазначеної слідчої дії з урахуванням зарубіжного досвіду з метою забезпечення нового якісного рів-
ня проведення цієї слідчої дії.
Зараз процесуальний і тактичний порядок огляду місця події, його організаційні засади в
Україні залишаються майже такими ж, як і були в минулому столітті. Щоправда нещодавно в умовах
збройної агресії проти України до ст. 237 КПК України було внесено зміни і передбачено особливос-
ті огляду комп’ютерних даних, що додатково свідчить про необхідність осучаснення правил огляду,
але суттєво не впливає на правове регулювання огляду саме місця події. Таким чином в даний час
загальний порядок огляду передбачає його проведення безпосередньо слідчим або прокурором, які
можуть використовувати допомогу спеціалістів. Для участі в огляді трупів обов’язково необхідно
залучати судово-медичних експертів, а при неможливості, лікарів. В територіальних підрозділах
Національної поліції щодобово чергують слідчо-оперативні групи, які виїжджають на місця події
для проведення оглядів. У структурі поліцейських слідчих підрозділів працюють штатні спеціаліс-
ти-криміналісти, обладнані пересувні криміналістичні лабораторії. За необхідності до огляду місця
події можуть залучатись спеціалісти з інших відомств, зокрема підрозділів Експертної служби МВС
України та ін. Загалом рівень технічного оснащення криміналістичної діяльності постійно підвищу-
ється. Відповідні підрозділи набувають новітнього криміналістичного обладнання та навчаються
навичкам його застосування з метою виявлення та вилучення матеріальних слідів кримінальних
правопорушень.
На нашу думку, проведення огляду місця події за вищевказаними порядками не повною мі-
рою відповідає сучасним потребам практики та значно знижує потенційні можливості техніко-кри-
міналістичного дослідження місця події. За трудомісткістю і водночас значенням з точки зору вияв-
лення та збереження слідів кримінального правопорушення огляд місця події значно відрізняється
від інших видів огляду. Не дивовижно, що в структурі судової науки (Forensic Science) дослідження
місця події фактично є самостійною галуззю, а в практичній діяльності у багатьох країнах окре-
мою експертною спеціальністю. Давно відомо, що огляд місця події в складних випадках доціль-
но проводити групою фахівців, які мають необхідне криміналістичне обладнання та навички його
застосування. Прикладом цього є оглядові групи, які входять до спеціальних бюро з огляду місць
події в США. Їхня діяльність дозволяє не просто оглядати місця подій, сприймаючи обстановку, яка
склалась там під час огляду, а ретельно досліджувати це місце, проводити огляд, за необхідності,
декілька днів, здійснювати експрес-дослідження слідів на місці тощо. Такий досвід був би корисним
для України.

Теоретично і в Україні немає заборони на тривале за часом якісне проведення огляду місця
події та залучення о цього процесу будь-яких спеціалістів і технічних засобів. Більше того у підза-
конних актах передбачено і реально практикується залучення до огляду пересувних криміналістич-
них лабораторій. Але деякі архаїчні норми і засади заважають реальному забезпеченню належної
якості огляду місця події. З цього приводу наведемо декілька проблемних аспектів та можливих
шляхів їх вирішення.
Перша проблема полягає у відсутності самостійної процесуальної регламентації саме огля-
ду місця події. Видається, що загальних засад будь-якого огляду не достатньо для такої складної
слідчої дії. Можливо доцільно передбачити огляд місця події або, як варіант, криміналістичне дослі-
дження місця події, як самостійну слідчу (розшукову) дію.
Друга проблема стосується суб’єкта, який проводить огляд місця події. Вважаємо, що у ви-
падках, коли необхідно ретельно досліджувати сліди на місці події, основна ініціатива і найбільший
обсяг роботи припадає не на слідчого, а на спеціалістів. До того ж чи є реальні можливості у слідчих
ретельно досліджувати матеріальні сліди злочину на місці події та ще й декілька днів за відсутно-
сті відповідних знань і в умовах дефіциту часу, відволікаючись від проведення інших невідкладних
процесуальних дій на початковому етапі розслідування. Тому варто задуматись над розширенням
процесуальних повноважень спеціалістів-криміналістів підрозділів техніко-криміналістичного за-
безпечення органів досудового розслідування, які фактично є представниками сторони обвинува-
чення, як і слідчі, аж до надання їм права самостійно проводити огляд місця події (криміналістичне
дослідження місця події).
Третя проблема стосується огляду трупа на місці події. Встановлена законом вимога обов’яз-
кової участі в такому огляді судово-медичного експерта видається застарілою і в практиці призво-
дить до значного затягування часу до початку огляду і, як не парадоксально, до зниження його яко-
сті, адже судово-медичних експертів за кількістю значно менше, ніж необхідно для забезпечення
швидкого прибуття на всі місця подій, де виявляють трупи. Вважаємо, що в законі як мінімум до-
цільно передбачити обов’язкову участь лікаря, а судово-медичного експерта залучати лише, якщо
така необхідність вбачається з картини місця події. Тоді з’являється можливість швидкого початку
огляду за участю, наприклад, лікарів швидкої допомоги. Щодо судово-медичних експертів, то їхніх
досліджень в лабораторних умовах, тобто проведених в бюро судово-медичної експертизи, цілком
достатньо для вирішення завдань кримінального провадження.
Підсумовуючи викладене відзначимо, що подальше забезпечення якості проведення огляду
місця події в Україні потребує вжиття низки заходів законодавчого й організаційного характеру,
спрямованих на створення належних умов для застосування спеціальних знань в ході цієї слідчої
дії. Для цього видається доцільним передбачити огляд місця події (можливо, криміналістичне до-
слідження місця події) як самостійну слідчу дію. Варто передбачити можливість доручити прове-
дення цієї слідчої дії спеціалістам-криміналістам, у складних випадках, коли у слідчого не виста-
чає необхідних знань, технічних засобів і часу. Крім того корисним було б скасування вимоги щодо
обов’язкового залучення судово-медичного експерта до огляду трупа на місці події, обмежившись
присутністю лікаря.
Наведеними аспектами не вичерпується проблематика огляду місця події і загалом ці питан-
ня потребують подальшого наукового аналізу.

УДК 620.2.011
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕРМІНВ «ВИХІДНІ ДАННІ» ТА «ДЖЕРЕЛА ІНФОР-

МАЦІЇ» ПРИ ПРОВЕДЕННІ ТОВАРОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Ольга ХОЛОДОВА,
кандидат технічних наук, доцент,
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8678-3955,
e-mail: kholodova1984@ukr.net,
м. Дніпро, Україна
Ольга ДОНЦОВА,
завідувач сектору товарознавчих досліджень
Національного наукового центру «Інститут судових експертиз
ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса»
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4828-5450
e-mail: olgadoncovan@ukr.net
Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім.
Засл. проф. М. С. Бокаріуса», м. Харків, Україна
Резюме
Участились случаи, когда адвокатами по делу или соответствующими должностными лицами
экспертный подход, в рамках которого направляются запросы о предоставлении информации о ценах)
оценивался как самостоятельный сбор экспертом исходных данных, что противоречит законодатель-
ному урегулированию судебно-экспертной деятельности, связанной с оценкой имущества.
С целью раскрытия понятий «исходные данные» и «источники информации», используемые экс-
пертами при применении отдельных методических подходов оценки в ходе товароведческих исследова-
ний, в статье приведено законодательное урегулирование этих терминов.
Summary
Cases have become more frequent when lawyers in a case or relevant officials assessed the expert approach,
within which requests for information on prices are sent) as an independent collection of initial data by an expert,
which contradicts the legislative regulation of forensic activities related to property valuation.
In order to reveal the concepts of «initial data» and «sources of information» used by experts in the
application of certain methodological approaches to evaluation in the course of commodity research, the article
provides a legislative regulation of these terms.
Останнім часом, при оцінюванні висновку експерта, як джерела доказування, у адвокатів

виникають питання щодо тлумачення термінів «вихідні данні» та «джерела інформації», які вико-
ристовуються при проведенні судової товарознавчої експертизи.
При визначенні ринкової вартості майна, зазначеного в документі про призначення експер-
тизи, з застосуванням порівняльного методичного підходу, експертами потрібно враховувати ін-
формацію про споживчі властивості товарів аналогічного асортименту за інформаційними джере-
лами, якими на даний час є всесвітня мережа ІНТЕРНЕТ, яка не викликає сумнівів у експертів. Для
визначення ринкової вартості об’єкту дослідження обов’язковим етапом дослідження є проведення
адекватного маркетингу. Після проведення адекватного маркетингу по ринку аналогічних товарів
та в ході аналізу цінової інформації з мережі ІНТЕРНЕТ на певний період часу, за інформаційною
базою експертних установ або приватних експертів-товарознавців трапляються випадки, коли цієї
інформації недостатньо або ціни на цей товар відсутні чи є трансфертними. За таких обставин, для
визначення ринкової вартості об’єктів дослідження експерти-товарознавці встановлюють вироб-
ників або реалізаторів такої продукції. Після чого, експерти відповідно до ст. 20 Закону України
«Про судову експертизу», керівникам підприємств з виготовлення або реалізації аналогічної про-

дукції надсилають запити про надання інформації про ціни, що склались на їх підприємстві на певну
продукцію, яка експертом визначена як аналогічна до об’єктів дослідження.
Почастішали випадки, коли адвокатами по справі або відповідними посадовими особами да-
ний експертний підхід оцінювався як самостійний збір експертом вихідних даних, що суперечить
законодавчому врегулюванню судово-експертної діяльності експерта, пов’язаної з оцінкою майна.
З метою розкриття понять «вихідні дані» та «джерела інформації», що використовуються екс-
пертами при застосуванні окремих методичних підходів оцінки в ході товарознавчих досліджень, у
статті наведено законодавче врегулювання цих термінів.
Законодавство України про судову товарознавчу експертизу базується на положеннях Закону
України «Про судову експертизу» [1], Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та профе-
сійну оціночну діяльність в Україні» [2], та інших нормативно-правових актів зокрема, Інструкції
про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої нака-
зом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі – Інструкція) [3], Національного стан-
дарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) [4] та інших. При цьо-
му, положення відповідно до цих законних та підзаконних актів оцінки майна є обов’язковими до
виконання експертами під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких
випадках її проведення.
Згідно статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні» [2] діяльність судових експертів, пов›язана з оцінкою майна, здійснюється на
умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу» [1], з урахуванням осо-
бливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна.
Стаття 20 Закону України «Про судову експертизу» [1] передбачає, що підприємства, уста-
нови, організації незалежно від форми власності зобов’язані надавати безоплатно інформацію,
необхідну для проведення судових експертиз, державним спеціалізованим установам, а також, за
згодою, натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію,
необхідну для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи. Держав-
ні спеціалізовані установи, судові експерти та залучені фахівці, що проводять судові експертизи,
у разі отримання інформації, що становить державну, комерційну чи іншу охоронювану законом
таємницю, повинні забезпечити нерозголошення цих відомостей.
Згідно частини 3 ст. 101 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України [5] ви-
сновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали
йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, а експерт
дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
Згідно частини 3 ст. 69 КПК України [5] експерт має право викладати у висновку експертизи
виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з
приводу яких йому не були поставлені запитання (аналогічні норми містяться у ст. 13 Закону Укра-
їни «Про судову експертизу»).
Національним стандартом №1 п. 53 [4] передбачається, що залежно від обраних методичних
підходів та методів оцінки експерт повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про
об›єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші
характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об›єкта оцінки та подібного майна, відомості
про економічні характеристики об›єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від ви-
користання об›єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого
використання).
Крім того, згідно із п. 2.2 Інструкції [3] на експерта покладається обов›язок особисто провести
повне дослідження, дати обґрунтований та об›єктивний письмовий висновок на поставлені питан-
ня, а. в разі необхідності роз›яснити його.
Згідно з п. 51 Національного стандарту № 1 [4] послідовність незалежної оцінки майна пе-
редбачає збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення
оцінки.
Пункт 52 Національного стандарту № 1 [4] передбачає, що оцінювач самостійно здійснює по-
шук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник

оцінки згідно з договором), їх аналіз, а також – оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні
джерела, пов›язані з об›єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди
щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу
істотну інформацію.
Відповідно до п. 53 Національного стандарту № 1 [4] залежно від обраних методичних підхо-
дів та методів оцінки оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об›єкт
оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші харак-
теристики, інформацію про стан ринку стосовно об›єкта оцінки та подібного майна, відомості про
економічні характеристики об›єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від вико-
ристання об›єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого
використання).
Ст. 3 Національного стандарту №1 [4] визначено, що неякісна (недостовірна) оцінка – оцінка,
проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на
основі необґрунтованих припущень.
Інструкцією передбачено застосування судовими експертами нормативно-правових актів і
методичного регулювання з оцінки майна відповідних методів дослідження, методик проведення
судових експертиз, а також нормативно-правових актів та нормативних документів (міжнародних,
національних та галузевих стандартів, технічних умов, правил, норм, положень, інструкцій, реко-
мендацій, переліків, настановних документів Держспоживстандарту України), науково-технічної,
довідкової літератури, програмних продуктів тощо [6].
Чинними методичними матеріалами передбачено обов’язок експерта зібрати та проаналізу-
вати інформацію, необхідну для проведення експертизи, про ціни на об’єкти порівняння (аналоги
продажу) шляхом направлення запитів [6].
Висновок судово-товарознавчої експертизи буде вважатись недостовірним, коли він проведе-
ний з порушенням оціночних процедур, а саме експерт не здійснив самостійний пошук інформацій-
них джерел для застосування порівняльного підходу, а фактично делегував це право іншим особам.
Відповідно до положень п. 3 Національного стандарту № 1 [4] вихідними даними є документи,
в яких містяться характеристики об›єкта оцінки. Такі дані можуть міститися у наступних докумен-
тах: постанові, ухвалі про призначення судово-товарознавчої експертизи, заяві, листі про проведен-
ня товарознавчих досліджень. Ці дані відображують обставини справи та характеристики об›єктів,
наведені в матеріалах справи (позовна заява, акт обстеження майна, протоколи допиту потерпілих
та свідків, довідки, у яких зазначений перелік найменувань пошкодженого майна тощо).
Сукупність характерних ознак товарознавчої експертизи відрізняє її від інших видів експер-
тиз та покладена у формування спеціальних товарознавчих дефініцій.
Таким чином, норми ч. 4 ст. 69 КПК України [5] (експерт не має права за власною ініціативою
збирати матеріали для проведення експертизи) стосуються збору інформації про вхідні дані стосов-
но опису товарних характеристик саме об’єкту дослідження. Термін «вихідні дані» для об’єктів до-
слідження товарознавчої експертизи передбачає опис його товарних характеристик, які надаються
експерту для дослідження та самостійний збір яких забороняється експерту згідно вимог п. 2.3 Ін-
струкції № 53/5 [3].
Направлення листів-запитів на підприємства відповідно до ст. 20 Закону України «Про судову
експертизу» є джерелом інформації для проведення експертом маркетингових досліджень
Усі джерела інформації поділяють на відкриті та закриті.
До відкритих джерел інформації відносять: міжособистісні джерела та опосередковані дже-
рела.
Міжособистісні джерела – це джерела інформації, до яких належать міжособистісні контакти
на різних рівнях представництва, тобто міжособисті контакти представників зовнішньої політики,
відомств, керівництв відповідних відомств за усіма напрямками співробітництва, а також дипло-
матичні контакти і контакти, представлені в державі в рамках міжнародних форумів (організацій).
Спеціальні структури використовують для одержання конфіденційної інформації.
Опосередковані джерела – це джерела інформації, які виступають посередником між конкрет-
ним джерелом інформації та суб›єктами міжнародних відносин. До них відносять: засоби масової
комунікації, електронні засоби комунікації, інформаційні центри, архіви, бібліотеки та інші джерела

збереження інформації. Опосередковані джерела, в свою чергу, поділяються на офіційні та неофіційні.

Опосередковані офіційні джерела – це органи державної влади, спеціалізовані науково-до-
слідні інститути та відомчі установи, силові структури та інші державні органи, які виступають з
офіційною точкою зору. Офіційним джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є
Президент країни та Міністр закордонних справ. До офіційних джерел відносять також органи дер-
жавної статистики, інформаційно-аналітичні структури із окремих сфер міжнародного співробіт-
ництва, установи соціальної політики і праці, демографічні відомства, промислові концерни (пред-
ставництва), окремі відомства, які належать до джерел конфіденційної інформації.
Опосередковані неофіційні джерела – це громадські організації та рухи, політичні партії, полі-
тичні структури, соціологічні установи, альтернативні засоби масової комунікації, а також незалеж-
ні інформаційно-аналітичні центри, які створюють суб›єктивні оціночні прогнози.
Офіційні і неофіційні джерела поділяються на:
― джерела загального характеру. Це – політичні, економічні, військові джерела інформації,
які використовуються для оцінки економічного та політичного потенціалу держави, для складання
прогнозів на довготривалий період, для планування зовнішньої політики і прийняття рішень.
― джерела спеціальної інформації. Ці джерела стосуються конкретної сфери економічних від-
носин.
― джерела персональної інформації. Ця інформація збирається за допомогою відкритих спо-
собів, а також неконституційних методів (підслуховування, стеження).
До закритих джерел інформації належать дипломатичні джерела, розвідувальні, військо-
во-стратегічні, статистичні.
Таким чином, вірне тлумачення понять «вихідні дані» та «джерела інформації» у правовому
полі, впливає на загальну оцінку висновку експерта за результатами проведення судової товароз-
навчої експертизи.
1. Про судову експертизу: Закон України // Відом. Верхов. Ради України.- 1994. - № 28. - ст.232 –
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/4038-12 (дата звернення: 16.03.2023).
2. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Украї-
ні» від 12.07.2001. №2658-II/II. // ОВУ. – 2001.– № 34. –Ст.1577 https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/2658-14#Text (дата звернення 16.03.2023).
3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомен-
дації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень,затв. на-
казом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998р. № 53/5 (із змінами та доповн.).— URL:
http://zakon1.rada.gov.ua/(дата звернення: 16.03.2023).
4. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»: затв. постановою
КМУ від 10 вересня 2003 р. № 1440 // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003-%D0%BF (дата звернення: 16.03.2023).
5. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 651-VI (зі змінами та допов.).
[Електрон. ресурс]. Відом. Верхов. Ради України. 2013. № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88. URL: https://
zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 16.03.2023).
6. 6. Реєстр атестованих методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України:
затв. постановою КМУ від 02 липня 2008 р. № 551 URL: https://rmpse.minjust.gov.ua/ (дата звер-
нення: 16.03.2023).

CZU: 343.1
ПРО НЕДОЛІКИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПОМИЛКИ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ПОШУКІВ ЛЮ-

ДЕЙ ЗНИКЛИХ ПРИ ОБСТАВИНАХ, ЩО ВКАЗУЮТЬ НА ВБИВСТВО

кандидат юридичних наук, доцент
доцент кафедри криміналістики, судової експертології
та домедичної підготовки факультету №1, ХНУВС
ORCID: 0000-0002-7635-1160
Тетяна Вікторівна ГАНЖА
та домедичної підготовки, факультету №1, ХНУВС,
канд. юрид. наук
orcid.org/0000-0001-9769-486X
У представленій роботі хотілось би приділити увагу типовим недолікам та помилкам, що до-

пускаються під час проведення пошукових операцій зниклих людей в умовах, що вказують на ймовірне
їх вбивство. Вивчення слідчо-судової практики розслідування вбивств, вчинених в умовах неочевидно-
сті, дає підстави стверджувати, що невірна організація початкових слідчих дій мінімізує в подальшому
перспективу формування обґрунтованого обвинувачення у кримінальному провадженні.
Результати проведеного нами дослідження ґрунтуються на аналізі ситуацій виявлення трупів
після тривалих пошукових дій зниклих дітей та жінок [1], а також виявлення трупів невпізнаних
осіб на віддалених від житла територіях (лісах, лісосмугах, тощо) [2; 3] .
Практика вказує на те, що пошук дитини або молодої жінки необхідно розпочинати якнайш-
видше. Якщо особа не була знайдена протягом перших трьох годин, вірогідність відшукання її жи-
вою катастрофічно знижується. Кожна година пошуків грає проти життя потерпілого. Старший
пошукової групи (процесуальний керівник) повинен мати установку – велика вірогідність, що від-
шукає група труп, і відповідно повинен контролювати і концертувати увагу на дотриманні процесу-
ального порядку фіксації і вилучення слідів (речових доказів) біля/на/в трупі. Головним завданням
при цьому є: 1) не знищити сліди; 2) визначити технічну послідовність вилучення слідів; 3) забез-
печити дотримання процедури встановленої законом вилучення доказів, оскільки судова практика
свідчить про повальний принцип визнання «плодів отруєного дерева» недопустимим доказами.
Розглянемо недоліки заходів з пошуку зниклих, які заважають потім процесу збору доказів
або, навіть призводять до незворотного їх знищення.
Велика кількість погано організованих учасників під час прочісування місцевості знищує слі-
ди злочину/вбивці (відбитки взуття, коліс автотранспорту, сліди волочіння і переміщення трупу,
сліди боротьби жертви із вбивцею, сліди крові і біологічні мікрооб’єкти виділення). Дуже багато
випадків, коли вбивці приймають активну участь у пошукових діях. Особлива шкода наноситься
можливості роботи кінологічної служби. Знищуються повністю або «перебиваються» запахові до-
ріжки слідів жертви та злочинця. Собаки не можуть працювати у такій слідовій обстановці, оскіль-
ки вноситься багато свіжих сторонніх запахів. Особливо, якщо представники пошукової групи ха-
рактеризуються різкими запаховими характеристиками – користуються парфумами, працюють з
мастильними матеріалами (бензином, соляркою) і відповідно їх тіло та одяг несуть цей запах. Так
само заважає працювати собаці запах тютюну та алкоголю. Тому під час планування пошуку та ін-
структажу учасників необхідно враховувати цей фактор.
Як правило відсутній план пошуку. Учасники (курсанти і працівники Державної служби з над-
звичайних ситуацій, поліція, волонтери, місцеві жителі) пересуваються хаотично, часто ходять один
за одним. Практика свідчить про те, що краще призупинити пошук, розробити єдину стратегію опе-
рації, ніж направити людей без будь-якого інструктажа і керівництва.

Речові доказі (предмети, сліди відбитки, мікрочастинки), які виявляються, вилучаються з по-
рушенням процесуальної процедури (не упаковуються вірно, не присутні поняті, не оформлюються
протоколом). На допущених процесуальних помилках потім захист робить акцент в суді. Ці докази
визнаються недопустимими і виводяться із бази обвинувачення, як «Плоди отруєного дерева».
План пошуку повинен бути продуманий з точки зору черговості, послідовності та доцільності
застосованих заходів. Кожна ситуація при цьому є індивідуальною.
Учасники, які обстежують домоволодіння жителів місцевості, повинні чітко знати наступне:
а) їх дії повинні відбуватися тільки за добровільної згоди власників об’єкту, тобто до огляду, обсте-
ження може допустити тільки особа, якій належить цей об’єкт; б) самостійно вилучати, доставляти
речові докази слідчому/прокурору вони не мають права, це повинен робити тільки слідчий у проце-
суальній формі з дотриманням правил (протокол, поняті, опис, пакування і опечатування).
Якщо учасників пошуку, в тому рахунку слідчо-оперативну групу не допускають власники у
приміщення або на територію, необхідно враховувати два аспекти. По-перше, є підстави для прове-
дення примусового обстеження (обшуку) з наступним повідомленням прокурора та судді про такий
факт та результати (мова йде про підстави необхідності врятування життя людини, переслідування
злочинця, попередження дій із знищення слідів злочину). По-друге, цей об’єкт необхідно розціню-
вати, як підозрілий, взяти його під жорсткий контроль і спостерігати за діями осіб, що мають доступ
до нього. У найкоротший термін необхідно отримати ухвалу суду на проведення обшуку у ньому.
Слід враховувати такий вкрай небезпечний фактор, як накопичення під час пошукової опера-
ції внутрішнього гніву у членів родини зниклого/загиблого. Такі емоції, як біль втрати, страх, па-
ніка накопичуються, трансформуються у ненависть до тих, кого можна звинуватити [4, с. 267]. Гнів
накопичується також у учасників пошуку. Люди не сплять декілька діб, втомлюються, мерзнуть.
Цей фізіологічний стан трансформується у агресію. Через декілька перших діб пошуку у учасників
нарощується внутрішнє напруження, яке повинно знаходити емоційних вихід. Інакше це напружен-
ня трансформується у агресію і бажання фізично розправитись із затриманими особами, яких вва-
жають причетними до вбивства /зґвалтування, або із їх близькими родичами. Відомо багато випад-
ків знищення майна родини підозрюваних (розписують паркани, б’ють вікна, заливають фарбою
подвір’я), масові протести і обвинувачення поліції у бездіяльності, недбалості, хабарництві, тощо.
Враховуючи вказаний фактор, необхідно діяти і приймати заходи на упередження накопи-
чення гніву, зокрема рекомендовано робити наступне.
Не давати «пару накопичиться». Для цього попереджати скупчення людей і обговорення ними
теми пошуку зниклого (або вбивства), оскільки люди один одного частіше заряджають негативом.
В обговоренні натовпом немає конструктиву, там тільки підвищується емоційне переживання.
З представниками громади необхідно постійно спілкуватись, інструктувати, ділитись інформацією,
доводити до відома новини у провадженні, проводити прес-конференції тощо, тобто «пар випускати».
3. Найбільш активних/агресивних учасників та лідерів громади необхідно відразу від’єдну-
вати та залучати до співробітництва. Такі учасники повинні постійно відчувати відповідальність і
наближення до керівництва.
Підводячи підсумок, хотілось би акцентувати увагу на важливості подальшого дослідження
проблемних питань практики розслідування окремих видів злочинів з метою виявлення недоліків
процесу доказування та вироблення рекомендацій з підвищення його якості.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Саінчин О. Слідчі ситуації і алгоритм дій при розслідуванні дітовбивств / О. Саінчин // Право
України. – 2004. – № 2. – С.121-124.
2. Борисенко І.В. Методика розслідування вбивств із розчленуванням трупа : монографія / І. В. Бо-
рисенко. – Харків : Право, 2021. – 720 с.
3. Любчинський О. В. Особливості розслідування серійних вбивств на сексуальному ґрунті: дис. на
здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналісти-
ка; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / Олександр Володимирович Любчин-
ський; МОН, Приватний ВНЗ «Львівський університет бізнесу та права». – Львів, 2018. – 230 c.
4. Васьківська С.В. Аналіз заміщених емоцій та способи роботи з ними в консультуванні / С.В.Вась-
ківська // Серія 12. Психологічні науки. – 2012. Випуск 37 (61) – С. 266-270.

CZU: 343.58
ОСОБЛИВОСТІ ДОКУМЕНТУВАННЯ ФАКТІВ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИ-

НАМИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ

кандидат юридичних наук, доцент
ORCID: 0000-0002-7635-1160
Аналіз практики розслідування фактів жорстокого поводження з тваринами, а також звернень

волонтерів і представників зоозахисних організацій дає підстави стверджувати про існування суттєвих
проблем у системі протидії цим правопорушенням в Україні. На даному етапі необхідно визнати цілу низ-
ку прогалин у цій сфері. По-перше, більшість злочинів залишається поза офіційною статистикою, оскіль-
ки свідки-очевидці не повідомляють про такі факти, ставлячись терпимо до жорстокого поводження
з тваринами або нерозуміючі, що за такі дії встановлена відповідальність. Бракує також обізнаності у
представників громад щодо алгоритму дій під час звернення до поліції. По-друге, під час документуван-
ня та доказування цих правопорушень слідчі стикаються із рядом проблем, зокрема щодо організації
проведення судово-ветеринарних експертиз, зберігання трупів тварин і проведення розтинів, надання
допомоги постраждалим тваринам і подальшим їх утриманням до винесення рішення судом. Наслідки
такої ситуації викликають занепокоєння, адже винні особи у більшості випадків уникають відповідаль-
ності або отримують мінімальні покарання. У суспільстві при цьому спостерігається зростання рівня
агресії та жорстокості. Фіксуються непоодинокі випадки розправи з правопорушниками групами акти-
вістів, які кардинально підходять до питання покарання і помсти за проявлену жорстокість до тварин.
Обурені представники громади самостійно виносять вирок «живодерам» - їх відстежують, б’ють, заляку-
ють всю родину, знищують їх майно, вибивають вікна у будинках, обливають фарбою, тощо.
Вказане свідчить про необхідність детального дослідження механізму злочинів цієї категорії та
вироблення ефективної системи протидії їм. Представлені результати дослідження є одним з перших
кроків у цьому напрямку. Вони присвячені висвітленню типових проблем, що виникають під час доку-
ментування фактів жорстокого поводження з тваринами, та рекомендаціям з їх вирішення.
За жорстоке поводження з тваринами законодавством в Україні встановлена адміністратив-
на та кримінальна відповідальність. Основою розмежування видів відповідальності є ступінь запо-
діяння шкоди тварині.
Так, якщо тварина внаслідок жорстокого поводження залишилась живою та фізично неушко-
дженою, тобто органи та частини її тіла чи їх функції не постраждали, винна особа несе адміністра-
тивну відповідальність за статтею 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Якщо тварина загинула або отримала тілесні ушкодження у вигляді ран, переламів кісток,
опіків або втратила частину тіла, орган або втратила його функції – особа, дії або бездіяльність
якої знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з настанням таких наслідків, несе кримінальну
відповідальність за статтею 299 Кримінального кодексу України.
Відповідно диспозиції вказаної статті, жорстоке поводження з тваринами має наступні про-
яви: 1) умисні вбивства безпритульних тварин особами, які нібито беруть на себе функції контро-
лю чисельності тварин у місті (правопорушники даної категорії називають себе догхантерами1∗,
оскільки їх дії частіше направленні проти собак); 2) знущання над власними та безпритульними
1∗
Примітка: догха́нтери – самоназва осіб, що з власноï ініціативи займаються винищенням бродячих псів у
містах. На території України діють цілі угрупування догхантерів (з англійської dog + hunters перекладається як
“собака + мисливці”). Догхантери декларують свою діяльність як убезпечення себе та близьких від можливості
бути покусаними чи навіть убитими зграєю бродячих псів, а також очищення міст від переносників хвороб та
паразитів. Вони діють майже в кожному великому місті України, гуртуються в інтернет-спільноті і методично
винищують беззахисних собак, хизуються своїми вчинками, агітують до жорстокості щодо тварин

тваринами, що полягає в умисному заподіянні їм болі, тортур, нанесенні побоїв і мордування; 3)

залишення тварини в умовах небезпеки для життя та здоров’я; 4) нацьковування тварин одна на
одну; 5) насильницькі дії щодо тварини, спрямовані на задоволення статевої пристрасті.
Заявниками про факти жорстокого поводження з тваринами виступають свідки (очевидці)
безпосереднього вчинення правопорушення; власники тварин, які постраждали; представники зо-
озахисних організацій; лікарі ветеринари, які надавали першу допомогу тваринам.
Під час виїзду за викликом «102» слідчо-оперативна група повинна провести наступний
комплекс дій та заходів:
–– прийняти заяву про факт вчинення правопорушення;
–– встановити свідків та детально допитати їх про обставини події;
–– встановити і затримати особу, на яку вказують як на правопорушника;
–– вилучити речі і документи, які мають значення для встановлення обставин правопорушення;
–– вилучити інформацію із засобів фото-, відео фіксації з об’єктів на місці події та у свідків;
–– оглянути місце події з наступним вилученням тварини, що отримала ушкодження, або
трупу тварини, що загинула.
Огляд обов’язково необхідно супроводити фото або відео фіксацією обстановки на місці події,
використаних знарядь і засобів, а також детально зафіксувати положення і стан тіла тварини та
ушкодження на ньому.
Під час проведення огляду місця події при виконанні комплексу заходів із вилучення і забезпе-
чення збереження тварин слідчі стикаються із цілою низкою проблем, що пов’язані із необхідністю ви-
рішення наступних питань: кому передати труп тварини для тимчасового відповідального зберігання,
як речового доказу; як і за чий кошт транспортувати тварину і надати їй допомогу; кому передати живу
тварину для утримання її (на відповідальне зберігання) до направлення матеріалів провадження до
суду і постановлення вироку у справі. Учасники слідчо-оперативної групи наразі не мають можливостей
вирішувати самостійно ці ключові завдання, адже існує організаційна прогалина у цій сфері.
Зберігання трупу тварини до проведення експертного дослідження з наступним похованням,
ветеринарна допомога тварині, транспортування та її наступне утримання – це заходи, що потре-
бують вироблення чіткого алгоритму вирішення на рівні адміністрації міста чи окремої громади.
Крім фінансування вказаних заходів, необхідно визначити конкретні служби або посадових осіб, які
будуть відповідати за виконання таких завдань. Забезпечувати участь таких служб при виїздах слід-
чо-оперативних груп повинен черговий чергових частин відділів поліції.
Зараз, нажаль, все залишається на розсуд, ініціативу та витрати слідчого, як старшого слід-
чо-оперативної групи.
Необхідно звернути увагу, що способами збереження трупів тварини для проведення розтину і
дослідження є охолодження від + 5 до 0 градусів (умови звичайної холодильної камери) та заморожуван-
ня. При цьому слід уникати глибокого і тривалого заморожування трупів, оскільки цей процес призво-
дить до руйнації таких показників ушкоджень, як колір та консистенція тканин, а також до зникнення
слідів застосування окремих видів отрути в організмі. Заморожування трупів також може ускладнити,
а іноді й унеможливити, вирішення таких питань, як прижиттєвість та давність нанесення ушкоджень.
Як вказувалось вище, у предмет доказування у провадженнях цієї категорії входить встанов-
лення негативних наслідків жорстокого поводження у вигляді ушкоджень, хвороби або смерті тва-
рини, а також причинно-наслідкового зв’язку між діями або бездіяльністю особи і таких наслідків.
Для встановлення цих фактів слідчому на початковому етапі розслідування необхідно залучити у
процес доказування спеціаліста (експерта) – лікаря ветеринара.
Саме із цим пов’язана наступна типова проблема організації процесу доказування - це обме-
жена кількість експертних установ, що проводять судово-ветеринарну експертизу, та акредитова-
них експертів цієї спеціалізації. В Україні на зараз є лише два акредитовані судово-ветеринарних
експерти. Обидва експерта працюють у місті Харкові, у Національному науковому центрі «Інституті
судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса».
Судовому експерту для проведення дослідження і формування висновків необхідно направи-
ти постраждалу тварину (ушкоджену чи мертву) або протокол (акт) патологоанатомічного розтину
трупу чи акт дослідження живої тварини, що проходила лікування у ветеринарній клініці. Слід за-
уважити на тому, що клініка для надання акту патологоанатомічного розтину трупу повинна мати

ліцензію на проведення ветеринарної практики та спеціально обладнане приміщення для розтину,

відокремлене від операційної. Відтак не у кожному місті є такі клініки, і відшукання їх відноситься
до завдань слідчого і процесуальних керівників.
Важливо також звернути увагу на необхідності попередньої консультації з судовим експер-
том, якому планується доручити надання висновків у провадженні. Так, рекомендується до при-
значення експертизи довести експерту фабулу події, описати наявні речові докази, стан тварини та
можливості надання ним висновків з урахуванням проведення розтину або лікування тварини ін-
шим лікарем ветеринаром. Порад експерта слід дотримуватись і проконтролювати, наприклад, такі
важливі деталі, як розбірливість почерку у складених у ветеринарній клініці документах, наявність
дати, прізвища та ім’я лікаря, його підпису, штампу клініки тощо. У акті розтину мають бути описані
та сфотографовані абсолютно всі органи, зафіксована їхня вага, розмір.
Слід підкреслити важливість допиту у якості свідка лікаря ветеринара відразу після обсте-
ження тварини. Питання слід задати щодо часу звернення, загального стану тварини, ознак захво-
рювання і їх причин, характеру і локалізації травм, можливого механізму їх нанесення, можливих
знарядь і засобів нанесення травм, поставленого діагнозу і методів та вартості лікування тварини.
Існує судова практика (відображена у вироках у справах про жорстке поводження з тварина-
ми) визнання і прийняття у якості доказів медичної документації, що оформлюється лікарями ве-
теринарами. Акту обстеження, довідок про результати обстеження, рецептів з порадами лікування
і препаратами [1; 2; 3; 4; 5].
Мінімізує проблеми доказування практика працівників поліції (патрульних та слідчих) тісної
взаємодії під час документування фактів злочинів з лікарями ветеринарних клінік, волонтерами,
які займаються врятуванням тварин, а також представниками зоозахисних організацій у містах [6].
Так, ветеринарні клініки, що розміщуються на території громад, мають чергових лікарів для
надання невідкладної допомоги. Оперативне звернення до них під час виявлення постраждалої тва-
рини дає можливість слідчо-оперативній групі вирішити наступні завдання: 1) вчасно врятувати
тварину від смерті при тяжких травмах; 2) знеболити тварину, а у крайніх випадках вчасно умер-
твити; 3) обробити рани, накласти гіпс при переламах кісток, тощо. Крім цього, тісна співпраця пра-
цівників поліції при документуванні злочину із лікарями ветеринарних клінік забезпечує вчасну
детальну фіксацію обставин травмування тварини із зазначенням дати, часу, характеру та локаліза-
ції травм, ступінь небезпеки для життя наслідків, тощо.
Підводячи підсумок, хотілось би зазначити, що висвітлені нами рекомендації щодо організа-
ції початкового етапу розслідування жорстокого поводження з тваринами є одним з перших кроків
розробки механізму протидії цим злочинам. Представлена проблематика вимагає в подальшому
уваги науковців, практичних працівників правоохоронних органів, міжнародних зоозахисних орга-
нізацій, а також представників громад в Україні.
1. Вирок Сквирського районного суду Київської області від 21.06.2012 у справі №1022/1970/2012.
URL : https://reyestr.court.gov.ua/Review/24912556
2. Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 4.03.2013 у справі № 1/532/15/2013
URL : https://reyestr.court.gov.ua/Review/29689934
3. Вирок Нахимівського районного суду м. Севастополь від 6.08.2013 у справі №2704/6991/12
URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/33491688
4. Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області у справі №935/399/21 від
22.09.2022 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106405471
5. 5. Баран Є. Вироки у справах про жорстоке поводження з тваринами за 2020 рік / стаття від
5 травня 2020 року, Юридична газета online : всеукраїнське професійне юридичне видання
URL: https://yur-gazeta.com/golovna/viroki-u-spravah-pro-zhorstoke-povodzhennya-z-tvarinami-za-
2020-rik1.html
6. 6. Олена Панченко. Я став свідком знущання над твариною. Розповідаємо, що треба робити і чи
карають за це в Україні / інтерв’ю з Мариною Сурковою віце-президенткою Асоціації зоозахисних
організацій України : опубліковане 9 лютого 2021 року у журналі «The Villge», м. Київ, URL : www.
the-village.com.ua/village/city/animals/307471-yak-domogtisya-pokarannya-dlya-doghanteriv

CZU: 343.62(477)
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ

ДІТЕЙ В УКРАЇНІ
Георгій Володимирович СМИРНОВ

старший викладач кафедри криміналістики, судової експертології
ORCID: 0000 0002 9868 9330
Ілля Романович ВОЛОБУЄВ
студент 1 курсу, 4 групи факультету прокуратури
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Насильство над дітьми в родинах, де вони зростають, використання у жебрацтві, сексуальна

і трудова експлуатація дітей – це злочини, що жахають кожну родину, громаду і суспільство в ціло-
му. Наша держава зараз переживає надзвичайно важкий період, адже йде війна, гинуть герої, наші
захисники. Очевидним і прогнозованим є сплеск загально кримінальної злочинності та активізація
осіб з небезпечними психічними розладами – ґвалтівників, педофілів, садистів. Правоохоронна си-
стема повинна бути готова до дієвих форм захисту населення, особливо найбільш уразливої його
частини – дітей від злочинних посягань.
Особливості виявлення і розслідування злочинів проти дітей - проблема досить актуальна,
але малодосліджена. Нажаль більшість випадків жорстокого поводження з дітьми у формі фізично-
го або психічного насильства залишається поза увагою працівників поліції. Ці злочини характери-
зуються високим рівнем латентності, адже жертви рідко заявляють про вчинене. Вони, як правило,
звикають до трудової експлуатації, терплять сексуальне насильство, знущання і жорстокі покаран-
ня, або сприймають це як норму і частину виховання. Насильство в родинах щодо дітей - проблема
багатьох країн світу, але для нашої країни вона стоїть дуже гостро.
Кримінологи і криміналісти, дитячі психологи і психіатри спрямовують свої дослідження на
причини насильства в родинах, наслідки такої поведінки для дітей у дорослому житті, та можливо-
сті попередження агресії у батьків. В державі створена ціла мережа закладів з реабілітації постраж-
далих від насильства в родинах. Але чисельність жертв домашнього насильства невпинно зростає.
Психологи, психіатри давно прийшли до висновків, що всі комплекси дорослої людини родом
з її дитинства [1; 2], а криміналісти й кримінологи встановили залежність між патологічною пове-
дінкою і травмами отриманими в дитинстві у серійних вбивць [3, с. 118-119]. Так, історичні факти з
життя всім відомих агресорів і диктаторів Адольфа Гітлера, Аугусто Піночета, Йосифа Сталіна свід-
чать про те, що на формування їх патологічного світогляду вплинули жорстокість і приниження в
дитинстві.
Для населення нашої держави вкрай важливе формування європейських стандартів життя.
На наше переконання, після Перемоги над агресором і звільнення нашої території одним з клю-
чових, найважливіших напрямків, окрім економічного зростання, повинен виступити захист прав
дітей і формування сімейно-побутових цінностей.
Пріоритетним напрямом роботи національної поліції повинні стати попередження, своєчасне
виявлення і припинення небезпечних дій батьків, вчителів, вихователів, які створюють загрозу для
життя, здоров’я, психічного розвитку дітей. Як забезпечити основні кроки у цьому напрямку? Хоті-
лось би запропонувати своє бачення.
Кримінальний кодекс України містить багато норм, що охоплюють поняття злочинів проти
дітей. Іноді це окремі склади злочинів, наприклад, стаття 150 Експлуатація дітей та стаття 166 Зліс-
не невиконання обов’язків по догляду за дитиною). Але здебільшого це не окремі норми, а їх ча-
стини, що передбачають вчинення кримінально-караних дій щодо дитини (малолітньої особи), як
кваліфікуючих ознак обтяжуючих покарання. Окремої такої категорії, як «злочини проти дітей», за-

коном не передбачено. Така група злочинів не вивчається майбутніми поліцейськими, як і не вивча-

ється окремо предмет доказування і особливості процедури їх розслідування. Вимагає вирішення й
проблема з виявлення злочинів проти дітей. Адже, якщо батько або мати знущаються над дитиною,
б’ють, принижують, застосовують жорстокі покарання, що мають ознаки катування, морять голо-
дом, то вони зацікавлені скривати свої дії, а не повідомляти про них в правоохоронні органи.
Ціла низка проблем виникає на початковому етапі під час виявлення і документування оз-
нак вказаних злочинів. Адже, коли помічає ганебний стан дитини вчитель, вихователь або сусід й
повідомляє про факт ймовірного насильства, поліцейські зобов’язані залучити для проведення ме-
дичного обстеження, початкового допиту дитини та інших слідчих дій законного представника і
захисника прав дитини – батька або матір. Це вимога закону. Але фактично ці особи підозрюються у
вчиненні злочину, тому, як правило, вони заважають процедурі доказування. Стаття 63 Конституції
України надає право відмовитись давати показання відносно себе і своїх близьких. Використовуючи
свій вплив на дитину (уговори, підкуп, залякування, тощо) та законні права батьків, злочинці мають
можливість легко ухились від відповідальності, і навіть продовжити знущатись над дитиною. Оче-
видним для слідчого є замкнуте коло проблем у кримінальному провадженні.
На наше переконання, обов’язково необхідно передбачити у програмі підготовки поліцей-
ських вивчення наступних питань: 1) особливості кваліфікації злочинів проти дітей, вчинені їх
батьками (опікунами), а також іншими особами (вихователями, вчителями, персоналом медичних
закладів, тренерами секцій тощо); 2) особливості процедури виявлення і документування злочинів
проти дітей, включаючи порядок дій працівників поліції (патрульних, слідчих), яким надійшла ін-
формація про такі факти.
Хотілось би також звернути увагу на необхідності впровадження програми просвітницької
діяльності у навчальних закладах для учнів з наступних тематик: 1) про недопустимість насильства,
що застосовують дорослі до дітей в рамках їх покарання й виховання, а також способи реагування та
протидії такому насильству; 2) поняття і прояви педофілії; 3) особливості відповідальності дітей за
вчинення ними правопорушень; 4) порядок виклику і звернення до патрульної поліції.
Запропонована просвітницька діяльність разом із консультаційною допомогою дітям та їх
батькам може здійснюватись викладачами кафедр університетів разом із патрульними поліцей-
ськими, що обслуговують територію навчальних закладів, а також із залученням курсантів - членів
наукових гуртків, які цікавляться й займаються вказаною проблематикою. Такий підхід дозволить
не тільки попереджати й виявляти злочини проти дітей, а й виконувати профорієнтаційне завдан-
ня – привертати увагу до діяльності поліції та можливості вступу на навчання до вищих навчальних
закладів із специфічними умовами навчання системи Міністерства внутрішніх справ України.
1. Едіпів комплекс // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А.
Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 166—167. — 634 с.
2. Едипів комплекс // Словник ґендерних термінів / Укладач З. В. Шевченко. –. Черкаси: видавець
Чабаненко Ю., 2016. — 336 с.
3. Любчинський О. В. Особливості розслідування серійних вбивств на сексуальному ґрунті: дис. на
здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналісти-
ка; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / Олександр Володимирович Любчин-
ський; МОН, Приватний ВНЗ «Львівський університет бізнесу та права». – Львів, 2018. – 230 c.

УДК 343.983+69.059.28
ВИКОРИСТАННЯ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ДЛЯ ОБСТЕЖЕННЯ ЗРУЙНО-

ВАНИХ БУДИНКІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
USING DRONES FOR SURVEYING DAMAGED BUILDINGS DURING FORENSIC INVESTIGATIONS
Судовий експерт Лілія НАЖА

Дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України
E-mail: lili.nazha2021@gmail.com
Доктор технічних наук, професор Сергій ШАТОВ
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури
E-mail: shatov.serhii@pdaba.edu.ua
РЕЗЮМЕ: Використання БПЛА при проведенні судових експертиз пошкоджених будівель підвищує
якість та темпи виконання робіт, а також гарантує безпеку проведення досліджень у складних і не-
безпечних середовищах як під час воєнного стану, так і в часи післявоєнної відбудови. Розглянуто досвід
використання БПЛА при будівництві та обстеженні будівель, розробки методики спостереження за
технічним станом будівель та споруд, моніторингу розвитку небезпечних техногенних процесів. Від-
сутність в Україні правової бази використання БПЛА для потреб судової експертизи під час дії воєнного
стану та розробка нормативної-методичної бази використання БПЛА при обстеженні зруйнованих
будівель.
КЛЮЧОВІ СЛОВА : судова експертиза, БПЛА, оцінка збитків
ABSTRACT: The use of unmanned aerial vehicles (UAVs) in conducting forensic examinations of damaged
buildings improves the quality and pace of work and guarantees safety during investigations in complex and
hazardous environments, both during times of war and post-war reconstruction. Experience has been considered
in the use of UAVs in construction and building inspections, development of methods for monitoring the technical
condition of buildings and structures, and monitoring the development of hazardous technological processes. The
absence of a legal framework in Ukraine for the use of UAVs for the needs of forensic examination during times of
war and the development of a normative-methodological framework for the use of UAVs in inspecting destroyed
buildings have been discussed.
KEYWORDS: forensic examination, UAV, damage assessment.
ВСТУП
Виклики сьогодення вимагають від кожного і кожної у всіх галузях життєдіяльності України
застосування найефективніших методів та засобів для досягнення нашої ПЕРЕМОГИ як на фронті,
так і в реалізації програм відбудови нашої країни. Цьому сприяє як свідомий настрій українського
суспільства, так і надійна та дієва допомога світової спільноти. Так в жовтні 2022 року в рамках
проєкт «Підтримка реформ та цифровізації сектору юстиції України (Право-Justiсe II)» [1] нашими
партнерами − Французькою агенцією міжнародної технічної допомоги «Експертіз Франс» (AFETI)
було надане сучасне обладнання для обстеження та фіксації руйнувань і пошкоджень рухомого й
нерухомого майна. Практичне використання Харківським інститутом судових експертиз сучасних
європейських лазерних 3D-сканерів та програмного забезпечення до них підтвердило ефективність
обладнання для оцінки збитків.
У постанові Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 «Про затвердження По-
рядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федера-
ції» [2] визначено організаційні засади оцінки збитків, але на практиці можливість доступу до об’єк-
тів оцінки доволі обмежена. Використання для потреб судових експертів безпілотних літальних
апаратів (БПЛА) з фіксаційним та сканувальним обладнанням інколи є єдиним можливим методом.
Тож нагальною сьогодні є необхідність розробки правової та технічної методології використання

БПЛА для обстеження та фіксації руйнувань і пошкоджень нерухомого майна, проведення відповід-
них навчань судових експертів, розробка та узгодження правового механізму використання БПЛА в
повітряному просторі України під час дії воєнного стану.
У світі існують міжнародні положення, правила та стандарти щодо експлуатації, вдоскона-
леної роботи, сертифікації, регулювання повітряної мобільності дронів. Розробка рекомендацій
щодо регламенту сертифікації дронів згідно з вимогами міжнародної організації цивільної авіації
(англ. International Civil Aviation Organization; скор. ІКАО) та Федерального авіаційного управлін-
ня США (англ. Federal Aviation Administration; скор. FAA) у поєднанні з національними правилами
щодо базових і розширених операцій з безпілотниками може бути виконана з урахуванням широкої
співпраці установ Експертної служби МВС України, Мін›юсту та науково – дослідних інституцій на-
шої держави.
ЗМІСТ
БПЛА повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування
польотом якого і контроль за яким здійснюється відповідною програмою або за допомогою спеці-
альної станції керування, що знаходиться поза повітряним судном.
Одна із титулованих європейських компаній Drone Industry Insights [3] (Гамбург, Німеччина)
має в своїй базі даних 1076 світових компаній-виробників дронів, виробників платформ, компонен-
тів і систем, програмного забезпечення обробки результатів, яке забезпечує аналітику даних, ро-
бочий процес, комп’ютерне бачення та штучний інтелект. Наразі сформовано звіт компанії про ре-
гулювання використання дронів, який включає останні правила щодо БПЛА, провідні правила для
технологій безпілотників, міжнародні стандарти для базових та розширених операцій, які повинні
набути чинності протягом 5 наступних років.
В Україні має місце величезний «відкладений попит» – наразі практично всі безпілотники,
які були в країні та які є можливість придбати за кордоном, надаються на потреби фронту, зокрема
віддали свої “пташки” на фронт фірми, що раніше займалися аерозніманням та геодезичними ро-
ботами, багато операторів дронів зараз в лавах Збройних сил. І кількість дронів, що втрачається, та
яких потребує армія – величезна.
Використання безпілотних літальних апаратів
Використання БПЛА (в конструкції квадрокоптера) для проведення обстеження території,
будинків та споруд має низку переваг, таких як їх здатність виконувати вертикальний зліт і по-
садку в обмеженому просторі, зависати над різними об’єктами, а також давати можливість викону-
вати завдання, пов’язані зі спостереженням, оглядом, контролем, та оцінкою середовища. Завдяки
апаратурі фіксації та сканування такий літальний апарат забезпечує безпосереднє спостереження,
маневреність, високу швидкість обробки інформації та руху. Ці характеристики роблять БПЛА при-
датними для використання в складних і небезпечних умовах, як під час війни, так і під час післяво-
єнної перебудови, в умовах, де безпосередня участь людини в обстеженні може бути небезпечною
або неможливою.
В галузі будівництва в мирний час БПЛА використовуються для таких цілей:
–– передпроєктні дослідження: аерофотографування для підготовки проєкту будівництва; по-
шук місця будівництва; топографічне знімання місцевості; прогнозування і моделювання природ-
них впливів;
–– проєктування: створення інформаційних моделей будівельного об’єкта; маркетинг і візуа-
лізація проєктів;
–– будівництво: контроль будівельного об’єкта, фото- і відеознімання; заміщення будівельних
робітників; оцінка ступеня готовності об›єкта; цілісність, монтаж скління і моніторинг витоків те-
пла; миття фасадів зі склінням; аерофотознімання готового об›єкту; моніторинг і ремонт; моніто-
ринг процесу будівництва; аналіз необхідності і планування ремонтних робіт; ремонт будівельного
об›єкта;
–– безпека і аварії: безпека будівництва; спостереження за виконанням небезпечних ро-
біт; інспектування висотних об’єктів; допомога пожежникам при ліквідації аварій; обстеження
пошкоджень; усунення пошкоджень.
Зазначимо, що визначення технічного стану будівель виконується візуальним і візуально-ін-
струментальним методами із залученням спеціально підготовлених робітників [4]. Таке обстежен-

ня є трудомістким, а в окремих випадках небезпечним процесом.

У випадку руйнування будівель, проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних ро-
біт ускладняється внаслідок порушення рівноваги обвалених конструкцій, захаращення підходів до
об›єкта будівельними уламками, недостатніми габаритами шляхів руху та отворів тощо (Рис.). Для
огляду верхніх поверхів або даху пошкодженої будівлі необхідно встановити спеціальні риштуван-
ня в нестійких умовах, що ускладню процес обстеження та становить небезпеку для працівників.
Крім того, складно оцінити обсяг збитків та доцільність необхідного ремонту, не знаючи масштабу
пошкодження. У результаті використання БПЛА для збору попередньої інформації та визначення
необхідного обсягу роботи є критично важливим.
а б в
Рис. Використання БПЛА для обстеження руйнувань будинку (м. Дніпро, 2012 р.):
а – будинок, вул. Січових Стрільців, 25; б – оператор БПЛА; в – відеознімання БПЛА
Наразі розроблено різноманітні технічні пропозиції використання БПЛА (квадрокоптерів)

для різних умов досліджень: для обстеження декількох об’єктів, визначення стану внутрішніх при-
міщень будівель та поверхонь споруд. Наприклад, в Україні відомі розробки науковців Придніпров-
ської державної академії будівництва і архітектури (ПДАБА) [5], в яких значне місце займають ро-
боти, пов’язані із забезпеченням безпеки будівельної діяльності. Їх підхід до вирішення проблем
нагляду за будівельною галуззю передбачає широке розгортання технології БПЛА. Ця технологія
полегшує повітряне спостереження за технічним станом промислової інфраструктури, а також мо-
ніторинг територій небезпечної людської діяльності для забезпечення безпеки та зниження ймо-
вірності виникнення надзвичайних ситуацій.
Дослідниками ПДАБА вказувалось на те, що «…надскладними процесами є обстеження БПЛА
димових труб, висотних споруд і дослідження руйнування будівель» [6]. Для обстеження висотних
будов і споруд найчастіше залучаються альпіністи. Однак їхні можливості обмежені: не завжди
можна закріпитись на певній ділянці, неможливе обстеження ділянок за межами прямої видимості,
ефективне користування громіздкими вимірювальними приладами, фото- і відеоапаратурою, ре-
монтним знаряддям тощо.
Розроблені методики використання БПЛА позбавлені цих недоліків. Він не потребує фік-
сації у просторі, здатний вести обстеження, віддаляючись/наближуючись до об›єкта, рухаючись
будь-якими траєкторіями, та навіть «заглядати» всередину. Залежно від вантажності він здатний
нести апаратуру, незручну для звичайного перенесення і не обмежену габаритами, а в деяких ви-
падках, за умови залучення спеціального програмного забезпечення, виконувати і нескладні ре-
монтні роботи. Отримані дані транслюються у режимі реального часу, а також записуються на кар-
ту пам›яті. Оператор вручну змінює траєкторію руху БПЛА, повертаючи його до потрібної точки
за необхідності повторити знімання об›єкта чи здійснення додаткових операцій. За одну годину
апарат здатен облетіти більш ніж 70 км маршрутів обстеження. Об›єкти обстеження знаходяться у
практично необмеженому просторі, що надає можливість вільного маневрування БПЛА і спрощує
програму виконання його завдань.
Проблеми використання безпілотних літальних апаратів при проведенні судової експертизи
Керуючись досвідом оцінки можливості і ефективності використання БПЛА при судовому
експертному дослідженні необхідно розв›язати наступні задачі (схожі з завданнями для БПЛА під

час розвідки руйнувань промислових і цивільних об›єктів в будівництві):

розробити структуру автоматизованої інформаційної системи роботи БПЛА під час розвідки
аварійної зони;
створити математичну модель руху БПЛА, орієнтовану на виконання робіт на заданому
маршруті;
розробити автоматичну систему керування рухом БПЛА;
завчасно виконати комп›ютерне моделювання переміщення БПЛА з адаптивною системою
керування траєкторним безпечним рухом;
розробити алгоритм попередньої оцінки ситуації: рівня загазованості, запилення, температу-
ри. Такі роботи проводяться, якщо БПЛА має достатню вантажність для обладнання відповідними
приладами контролю;
розробити метод побудови мобільної мережі передавання даних з використанням БПЛА;
виконати експериментальні дослідження пропускної здатності мережі передачі даних за до-
помогою БПЛА;
виконати інтегрування технічних засобів оснащення БПЛА для виконання задач збирання,
аналізу і передачі інформації.
Для відповіді на питання щодо потрібних технічних можливостей БПЛА необхідно оцінити
вагові, габаритні характеристики потрібних датчиків інформаційного оснащення літального апара-
ту, засобів акустичного зв›язку і параметри їх енергоспоживання, відповісти на такі питання:
а) якими засобами необхідно оснастити БПЛА?
б) якими повинні бути технічні характеристики БПЛА?
в) якими повинні бути засоби керування рухом БПЛА?
Правові проблеми використання безпілотних літальних апаратів під час воєнного стану
Доречно вказати, що в умовах воєнних дій на території України немає правової і норматив-
но-методичної бази використання БПЛА для цивільних потреб. На сьогодні існують обмеження ви-
користання дронів-квадрокоптерів.
Відповідно до чинних авіаційних Правил використання повітряного простору України, роз-
ділу II Регулювання використання повітряного простору, п. 4: «Польоти безпілотних повітряних
суден масою до 20 кг включно виконуються без подання заявок на використання повітряного про-
стору, без отримання дозволів на використання повітряного простору, без інформування органів
управління Повітряних Сил Збройних Сил України та органів об’єднаної цивільно-військової сис-
теми організації повітряного руху України, органів Державної прикордонної служби України, орга-
нів обслуговування повітряного руху та відомчих органів управління повітряним рухом, за умови
дотримання таких умов:
–– безпілотник не перетинає державний кордон України;
–– польоти не проходять над скупченням людей на відкритому просторі, над місцями щільної
забудови чи об’єктами під державною охороною;
–– швидкість польоту безпілотного повітряного судна складає не більше 160 км/год.» [7].
Указом Президента України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено во-
єнний стан [8], на підставі чого Державне підприємство обслуговування повітряного руху України
«Украерорух» оголосило про закриття повітряного простору України. Цивільним заборонено літати
у повітряному просторі, це стосується і безпілотників. Рішення про заборону користування дрона-
ми для цивільних ухвалено і на місцевих рівнях.
З моменту введення воєнного стану, рішення щодо можливості використання повітряного
простору безпілотними повітряними суднами в конкретній області ухвалює Генеральний штаб ЗСУ.
З 15 липня 2022 набув чинності «Порядок видачі спеціальних дозволів на виконання топографо-ге-
одезичних вишукувань під час дії воєнного стану, їх обліку та зберігання» [9], в якому можливість
використання безпілотних повітряних суден або аерофотознімання не згадується.
На часі визначення режиму використання нижнього повітряного простору для безпілотних
повітряних суден на територіях, де це технічно можливо з огляду на перебіг бойових дій. Наразі є та-
кий досвід в межах окремих областей. Наприклад, 12 серпня 2022 року рішенням Ради оборони Чер-
нівецької області затверджено «Порядок використання безпілотних повітряних суден на території
області у період дії воєнного стану», де наводиться алгоритм отримання дозволів для використання

дронів суб’єктами господарювання.

Щодо інших випадків використання безпілотників (для проведення досліджень, у навчаль-
них цілях чи для будівництва) процедура лишається неузгодженою. Щоб уникнути ситуації, коли
використання дрона розцінюватимуть як неправомірне, доцільно розробити та впровадити правові
норми, які регулюватимуть користування безпілотниками для експертних судових досліджень.
В рамках дії «Положення про Експертну службу МВС України» [10] є необхідність розробити
та в установленому порядку внести пропозиції законодавчих змін щодо можливості використання
БПЛА в умовах воєнного стану для потреб судової експертизи, а саме:
–– перелік підстав та необхідні підтвердження для використання БПЛА;
–– перелік дозволів органів державної та місцевої влади на використання повітряного просто-
ру для запуску БПЛА;
–– форма заяви, процедура та строк розгляду заяви;
–– умови використання БПЛА (тривалість, локація, заборона на знімання окремих об’єктів
тощо);
–– права та обов’язки та відповідальність користувача за порушення правил користування
повітряним простором для запуску БПЛА.
ВИСНОВКИ
Використання БПЛА підвищить якість та темпи виконання обстеження будівель та споруд, а
також зменшить витрати на використання людських ресурсів і гарантуватиме безпеку для прове-
дення експертизи у складних і небезпечних середовищах як воєнного стану, так і в часи післявоєн-
ного обстеження та відбудови, де неприпустима, без попередньої розвідки, участь людини.
Поєднання наукових робіт дослідниками ПДАБА та науково-практичної діяльності судових екс-
пертів відділу будівельних, земельних досліджень та оцінювальної діяльності Дніпропетровського
НДЕКЦ МВС може привести до розробки науково-методичних рекомендацій користування безпілот-
никами при експертних дослідженнях для включення у план діяльності Експертної служби МВС.
Розробка та внесення пропозицій через доповнення відповідними нормами Постанови КМУ
“Про затвердження Положення про використання повітряного простору України” законодавчого
закріпить використання БПЛА для цивільних потреб під час дії воєнного стану.
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ / БІБЛІОГРАФІЯ

1. The EU-funded Project Pravo-Justice, Pravo-Justice. URL: https://www.pravojustice.eu/ (date of access:
20.03.2023).
2. Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної
агресії Російської Федерації, Постанова Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 р. (зі
змін. та допов.), Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/326-2022-п#Text (дата звернення: 20.03.2023).
3. Drone reports, Drone Industry Insights. URL: https://droneii.com/drone-reports (date of access:
29.03.2023).
4. Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного ста-
ну, ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016, Мінрегіон України, Київ, 2016, с. 43. URL: https://dbn.co.ua/load/
normativy/dstu/obstezhennja_budivel_i_sporud/5-1-0-1768 (дата звернення: 20.03.2023).
5. Шатов С. В., Професійна підготовка фахівців у сфері технічного обстеження будівельних об’єктів,
Науковий вісник Льотної академії. Серія : Педагогічні науки, Вип. 3, 2018, сс. 279-285. URL: http://
nbuv.gov.ua/UJRN/sbfasps_2018_3_46 (дата звернення: 20.03.2023).
6. Шатов С. В,. Богомолов В. В., Лисиця В. В., Використання безпілотних літальних апаратів для об-
стеження технічного стану висотних споруд, Строительство. Материаловедение Машинострое-
ние. Серия: Подъемно-транспортные, строительные и дорожные машины и оборудование, ПДА-
БА, Дніпро, Вип. 107, 2019, сс. 129-135.
7. Про затвердження Авіаційних правил України «Правила використання повітряного просто-
ру України», Наказ Державної авіаційної служби України та Міністерства оборони України
№ 430/210 від 11.05.2018 р., Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/z1056-18#Text (дата звернення: 20.03.2023).
8. Про правовий режим воєнного стану, Закон України № 389-VIII від 12.05.2015 р. (зі змін. та до-

пов.), Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-

19#Text (дата звернення: 20.03.2023).
9. Про затвердження Порядку видачі спеціальних дозволів на виконання топографо-геодезичних
вишукувань під час дії воєнного стану, їх обліку та зберігання, Наказ Служби безпеки України
№ 159 від 23.06.2022 р., Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.
ua/laws/show/z0760-22#Text (дата звернення: 20.03.2023).
10. Про затвердження Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України,
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1343 від 3.11.2015 р., Офіційний вебпортал
парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1390-15#Text (дата звернення:
20.03.2023).
CZU: 343.1
TACTICS OF SURVEYING IN THE OPEN AREA: CERTAIN PROBLEMATIC ISSUES
Olena NAROZHNA
senior lecturer of the Department of criminal law,
criminal procedure and criminalistics
Odesa National University named I. I. Mechnikov (Ukraine)
Inspection of the scene is an extremely important, urgent investigative (search) action. The thor-
oughness of its implementation in accordance with the developed methodical recommendations serves as
a guarantee of successful disclosure and further investigation of the crime. In order to identify and record
information about the circumstances of the commission of a criminal offense, the investigator, the prosecu-
tor conduct an inspection of the area, premises, things and documents [1, Art. 237].
The organizational and tactical features of the survey of the areas of the area that are the scene of the
event are determined primarily by the specific goals of its implementation. Among them may be: studying
the identity of the victims, suspects, accused persons; familiarization with the conditions of the completely
or partially destroyed environment of the scene; research and recording of the conditions in which, accord-
ing to the received information, the commission of a crime is assumed.
Before going to the place of inspection, its goals and objectives should be clearly defined. In some
situations, it is necessary to obtain additional information about the conditions of the situation to be in-
vestigated, individual features of persons (subjects) of interest to the investigation. When preparing for an
examination for the purpose of a more in-depth study of a person, information is collected about the place of
the investigative action being prepared, about the habits, interests of the subject under investigation, about
his relations with persons who live, work, and are in the territories to be examined.
The essence of the examination is the direct perception by the investigator of the situation at the
scene of the incident, the study and research of material sources of evidentiary information. The investi-
gator must personally verify the presence of material sources, their signs and properties recorded in the
inspection report [2, p. 250].
Before inspecting areas similar to the place of the event, it is recommended to request relevant de-
sign documentation, plans and drawings of territories, premises that are being prepared for inspection,
diagrams of the location of electricity, gas supply, ventilation, etc. in them. Witnesses are interrogated about
the changes made, and in some situations, on-the-spot interrogation is conducted to verify them.
Preparation for the inspection in order to establish the stability of the conditions of the situation
may include conducting operative and investigative measures, questioning witnesses to determine the time
when, in the interests of the investigation, there is a smaller or larger number of people at the site, objects
adjacent to it, located on the sites , which are subject to examination. Relevant documentation is also stud-
ied.

The time most favorable for achieving the set goals and objectives is chosen for the review. It is
recommended to start the inspection at a time when there are no persons at the inspected object who may
oppose the investigation. It is necessary to calculate the approximate duration of the inspection in advance,
so that it does not have to be prematurely terminated due to the onset of night time or the end of the work
of the institution or enterprise.
At this stage, the planning of the future inspection is carried out. It involves determining the op-
erations that must be performed during this investigative action, establishing their sequence, the technical
means to be used, the number and functions of the participants. In some situations, it is necessary to carry
out various agreements to ensure access to objects, participation of persons in whose responsibility the
area is located.
After arriving at the inspection site, the completeness and effectiveness of the actions already per-
formed should be assessed first of all. When shortcomings are detected in preparation for departure, mea-
sures are taken to eliminate them. In particular, additional participants may be called and additional techni-
cal means may be requested. All attendees and participants are explained the procedure for the inspection,
their rights and responsibilities.
At the stage of a general inspection of areas of the area that are not the scene of the incident, the in-
vestigator first examines the situation to be inspected, checks to what extent his ideas correspond to reality.
At the same stage, taking into account more complete data on the structure of the surveyed territories and
set tasks, the boundaries of the survey are determined. The direction of searches during such inspections
depends on the nature of the crime under investigation and the alleged actions of the person. V. Shepitko
rightly points out that in forensic literature there are lists of typical features that characterize certain types
of crimes. Such signs can be used when inspecting the scene of the incident as typical analogues [3, p. 169].
For example, during the investigation of illegal search operations at an archaeological heritage site,
such inspections are carried out to confirm the qualification of the actions of criminals, determine the
boundaries of objects recognized as such (archeological heritage sites) and methods of penetration.
During a survey in an open area, the problem of determining the coordinates of the location of im-
portant objects, traces, etc., becomes acute. Such cases can occur in areas where there are no clearly defined
landmarks. Such landmarks are then created artificially. It seems that the easiest method is to use the GPS
function in modern mobile phones, tablets, etc., indicating the coordinates in the protocol of the investiga-
tive action, on the plan-scheme. However, using this recommendation in practice can be difficult. Despite
the fact that the navigator works without a connection to the mobile network, but catches a satellite signal,
it consumes a lot of battery power, requires the installation of additional programs, in particular Google
Maps, and even its current version may prohibit its use under certain circumstances it for real-time naviga-
tion. Therefore, we suggest not to abandon proven tactical techniques in such cases, namely: at the place of
discovery of important objects, bury a glass jar with a metal lid, to which you should put a note indicating
the found object and the date. This document is signed by investigators and witnesses. A corresponding
note is made in the protocol about the presence of such an artificial landmark. The creation of such a ref-
erence point makes it possible even after a long period of time to carry out other investigative actions, in
particular, an interrogation, an investigative experiment, etc. However, it should be borne in mind that by
other means the place of the buried jar does not need to be marked in any way. Conducting, say, an investi-
gative experiment without proper preparation, without prior reconnaissance, can harm the investigation.
A sampling method is usually used to detect the invariance of the situation, similar to the conditions of the
place of the investigated event. The limits of the review in such situations are chosen taking into account the
opinion of specialists participating in the review.
Preparation for the examination is complicated when the purpose of its conduct is to identify traces
of a crime. At the same time, it is necessary to take into account the possibility of intentional or accidental
destruction, alteration of traces.
Depending on the nature, localization, condition of the alleged traces, the conditions, means and
methods of inspection are chosen. Yes, we consider it necessary to use search tools when inspecting the
scene of the event at the objects of archaeological or cultural heritage.
In the process of dynamic inspection, care should be taken not to damage existing tracks or introduce
new ones. It is also not recommended to violate the integrity of objects, operate mechanisms of unknown
purpose or are faulty, check the suitability of firearms and ammunition, even if they look like they are faulty

and rusty, taste unknown substances and liquids, perform other operations dangerous to life and the health
of others.
Conclusions. First, before going to the place of the inspection, its goals and objectives should be clear-
ly defined. Secondly, before inspecting areas similar to the place of the event, it is recommended to request
relevant project documentation, plans and drawings of territories, premises, schemes. Thirdly, during the
survey in the open area, the problem of determining the coordinates emerges acutely. Such landmarks are
then created artificially. Identifying and studying changes or traces of the crime during the inspection of the
scene, as well as the situation in which it was committed, makes it possible to more fully and deeply inves-
tigate the circumstances of the crime.
Literature
1. Criminal Procedure Code of Ukraine dated April 13, 2012. No. 4651-VI. Information of the Verkhovna
Rada of Ukraine. 2013. No. 9–10, No. 11–12, No. 13. Article 88.
2. Sheremet A. Criminalistics: a study guide. Kyiv: Center for Educational Literature, 2000. 472 p.
3. Shepitko V. Criminalistics: Course of lectures. Kharkiv, Odyssey, 2006. 368 p.
CZU: 343.132
FORENSIC TACTICS FOR INSPECTING THE ROAD TRAFFIC ACCIDENT SCENE
Antonina CHEREMNOVA,
PhD in Law, Assistant Professor,
Academic Secretary of the Odesa Forensics Research and Development Centre
of the Ministry of Justice of Ukraine
City of Odesa, Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-0221-6337
Inna CHUMACHENKO,
PhD in Law, Assistant Professor,
Head of the department of scientific-methodical and information-analytical support of expert
activities of the Odesa Forensics Research and Development Centre
of the Ministry of Justice of Ukraine
City of Odesa, Ukraine
https://orcid.org/ 0000-0003-0682-6404
Abstract. The article focuses on the issues of systematisation of tactical recommendations for conducting
an investigative inspection of the road traffic accident scene in general. The practical recommendations and theo-
retical provisions on conducting an investigative examination of a road traffic accident scene are provided. It is
highlighted that the following applicable elements of tactics can be identified in the structure of the investigative
inspection of a road traffic accident scene: 1) preparation for the investigative inspection; 2) tactics of inspec-
tion of the road section where the accident occurred; 3) tactics of inspection of the vehicles involved; 4) tactics
of inspection of the victim (corpse). The author emphasises the importance and significance of the investigator’s
establishing and recording (in photo tables, video recordings, diagrams, drawings, plans) of the road situation
in the course of the inspection, since modern conditions of lighting restrictions on roads affect the psychological
state of participants in a road traffic accident, and not all participants in the accident can adequately describe the
road situation preceding the event. The importance of studying and recording (by measuring, describing, photo-
graphing) vehicle wheel marks, in particular, braking marks, is proved.
Keywords: reach of sight, road traffic accident, road traffic accident scene, accident, event, inspection, in-
vestigator, vehicles.
Inspection of a road traffic accident scene is one of the key actions in the forensic tactics in the inves-
tigation of crimes related to road traffic accidents. This is a primary and urgent investigative action aimed

at inspecting the area where a road traffic accident with signs of a crime occurred or resulted in a crime, the
content of which is a set of cognitive and attestation operations consisting of searching, detecting, fixing,
seizing, examining, checking and evaluating traces of the crime and other material evidence. Violation of
road safety rules is a complex, dynamic event in which many different objects interact, so the inspection of
its site is characterised by the significant specificity and complexity.
Four applicable elements of tactics are typically identified in the structure of the investigative in-
spection of a road traffic accident: 1) preparation for the investigative inspection; 2) tactics of inspection of
the road section where the accident occurred; 3) tactics of inspection of the vehicles involved; 4) tactics of
inspection of the victim (corpse).
About preparation for the investigative inspection. One of the main tasks for patrol police officers
should be to ensure the preservation of the situation and traces at the scene. For this purpose, it is neces-
sary to stop traffic in whole or in part. Traditionally, before arriving at the scene, the investigator checks the
completeness and serviceability of not only research and technical equipment, but also the availability and
serviceability of lighting devices.
The current conditions of limited lighting on the roads affect the psychological state of the road traf-
fic participants, and not all the road traffic participants can adequately describe the road situation that
preceded the accident. Therefore, it would be important to record the reports of the police officers who first
arrived at the scene, interview eyewitnesses and witnesses to determine the circumstances of the incident
and any changes that may have occurred in the situation before the arrival of the investigative team. The
information obtained undoubtedly contributes to a more accurate and correct determination of the bound-
aries and objects of the inspection, the sequence and method of its conduct.
It is worth agreeing with the viewpoint of those scholars who believe that an inspection of the ac-
cident scene, carried out in a timely, qualified and thorough manner, allows to establish the following data:
conditions and exact location of the criminal violation of traffic safety rules; time of its commission; mecha-
nism of the accident, which includes the sequence and direction of actions of its participants; objects and
traces left at the scene; approximate speed of the vehicle and pedestrian; participants of the accident; ac-
tions taken by the driver of the vehicle and pedestrian to prevent the accident; technical condition of tech-
nical means; causes of the accident; signs indicating the direction of movement of the vehicle that left the
scene of the accident; information about eyewitnesses and witnesses [1, p. 650]. This list is not exhaustive.
Depending on the specific situation, further information relevant to the proceedings may be obtained at the
scene of the accident.
About the working stage of the investigative inspection. Determining the sequence and choosing a
method of inspection is closely related to specific situations arising from an accident. Most often, the con-
centric method is used when inspecting the scene of an accident, due to the fact that traces and material
evidence located at a certain distance from the centre of the accident can be quickly destroyed by vehicles
or pedestrians continuing their movement.
At the beginning of the inspection, the road situation is established and recorded (in the protocol, on
the diagram). The road situation at the time of the accident should be understood as the entire set of traffic
conditions on this section of the road (street), the width of the carriageway, the type and condition of the
road surface, the presence or absence of road signs, markings, visibility, reach of sight, lighting, intensity
of traffic of vehicles and pedestrians, etc. The road environment is characterised by both the static and dy-
namic elements.
Inspecting the roadway can help identify the location of the road traffic accident. For this purpose,
when inspecting the roadway, it is necessary to pay attention to the presence and interposition of wheel
marks, blood stains, liquids (fuel, oil, coolant), individual parts of vehicles, victims’ belongings, etc. The posi-
tion of these and other traces should be unambiguously recorded in space by measuring the distance to at
least two fixed landmarks.
However, the inspection of the accident scene should not be limited to the area where the main
objects of the road situation are located. The areas adjacent to the scene may also have traces and objects
containing some relevant information. For example, traces located on both sides of the collision site can
provide information about the nature of the vehicle’s movement; traces of paint, glass fragments and other
objects that can be used to determine the direction of movement of vehicles may be left on the roadside,
lamp posts, trees, etc. Also, when driving in the direction opposite to the vehicle’s movement, one should

inspect the roadside, sidewalks and adjacent areas. At first glance, objects that are not substantial may be
important in the investigation of a road traffic accident [3, p. 8].
It is worth remembering that in the dark, a driver loses colour perception of objects and can only
distinguish them by their brightness. The distance at which a driver can recognise an object or vehicle in
the dark is halved compared to the daytime, and a driver’s reaction time is approximately doubled. It has
been experimentally proven that a pedestrian on the road in dark clothing comes into a driver’s eyesight
at an average distance of no more than 65-70 m (with the low beam headlights on) or 100-120 m (with the
high beam headlights on). A driver’s reaction time to an object is also halved if the headlights of oncoming
vehicles are glaring at a driver.
From this perspective, it is particularly important to examine and measure the vehicle’s wheel marks
in the course the inspection of the accident scene, as this allows to establish the vehicle’s manoeuvres,
whether the driver tried to avoid the accident, the position of the vehicles during movement, their position
relative to the sidewalk, pedestrian, and centreline. A separate task of the investigator during the inspec-
tion should be to identify and record (by measuring, describing, photographing) braking marks. It is their
length that is used to estimate the speed of the car at the time of the accident, the full stopping distance,
the technical feasibility of avoiding an obstacle and the condition of the vehicle’s braking system. Braking
distance is the distance a vehicle travels in a braked state, i.e. from the moment the braking starts until it
comes to a complete stop. Braking marks are left on the road surface in the form of longitudinal stripes of
different lengths (skidding marks) or a combination of tread and skidding marks. Therefore, the length of
the braking distance is measured from the initial tread mark (or, if there is no tread mark, from the begin-
ning of the skidding mark, which should be highlighted in the report) to the end of the clearly visible tread
mark (or skidding mark). In the report of the accident scene inspection, it is also necessary to note the type
of braking marks (tread or skidding marks, continuous or discontinuous), the length of each segment of the
mark and the distance between them.
When there is a corpse at the scene of a criminal traffic offence, its examination is the most impor-
tant part of the inspection of the accident scene. The tactical recommendations for external examination
of a corpse at the scene of a road traffic accident generally coincide with the general recommendations for
examining a corpse at the place of its detection, but there are some peculiarities. Thus, the location of the
corpse relative to the vehicle, wheel marks, centreline, roadside, marked crossing must be established and
recorded. It is necessary to pay attention to wheel marks under the corpse, because otherwise it can be as-
sumed that the corpse was thrown onto the road to stage an accident or thrown onto the tracks of another
car not involved in the accident. When inspecting the clothing and footwear, their condition, the presence
of traces of dragging (various abrasions, damage, contamination), tyre tread marks (which can establish the
fact of a collision, type of vehicle or identify it) and bumper, paint particles, soil, glass, fuels and lubricants,
missing parts (their location, shape, size), and the contents of pockets are noted [4, p. 496].
Inspection of the vehicles involved in a road traffic accident, their systems and assemblies under cer-
tain conditions allows to establish: a) ownership of the vehicle; b) type and kind of the vehicle; d) special
features of the vehicle; e) signs of participation of the vehicle in the road traffic accident; f) external condi-
tion of the vehicle; g) condition of the control elements; h) presence, nature and location of external dam-
age; i) technical condition of the vehicle [5, p. 136-137]. It is advisable to inspect the vehicle with the par-
ticipation of an expert – a motor mechanic. The vehicle should be inspected at the place where it was found
after the accident, because moving it may destroy or damage traces and material evidence on it, change
the position of the control levers, etc. The position of the vehicle at the scene of the accident is recorded by
measuring the distance from the front and rear right wheels to the roadside (sidewalk) and from the front
(or rear) axle of a fixed landmark (stop line, pedestrian crossing, road sign, etc.). Traces of a road traffic acci-
dent on a vehicle should be distinguished from changes caused by poor repair or maintenance. Also, during
the inspection, the investigator should experimentally check the technical condition of the steering, braking
system, lighting devices, and measure the tyre pressure with the pressure gauge.
In conclusion, it should be noted that the effectiveness and efficiency of the inspection of the accident
scene depends on compliance with the above forensic recommendations and the investigator’s ability to
model and assess the existing road situation of the accident. All the elements of the road situation identi-
fied during the inspection shall be carefully recorded in the protocol and its annexes – photo tables, video,
diagrams, drawings, plans. Given the dynamism of the inspection site, traces of an accident located on its

periphery should be recorded first, as there is a danger of their destruction by traffic and pedestrians, ad-
verse weather conditions (rain, snow, wind, sun). The degree of preservation of accident traces directly
depends on the skill of the investigator examining the accident scene. From this point of view, video record-
ing of the inspection, which is carried out in accordance with general forensic recommendations, is of great
importance.
Reference
1. Forensics: Manual / V. Yu. Shepitko (Ed.). 2nd ed, revised and complemented. Kyiv: In Jure Publishing
House, 2004, 728 p.
2. The use of specialised knowledge in the investigation of road traffic accidents: Monograph / V. I. Dia-
chuk, M. P. Klymchuk, O. A. Gubska. Kyiv, 2012. 220 p.
3. Investigation of the circumstances of road traffic accidents: Methodological recommendations /
Shevtsov, K.V. Dubonos. Kharkiv: Fact, 2002. 182 p.
4. The investigator’s handbook: [Research and practical publication for investigators and detectives]. Kyiv:
In Jure Publishing House, 2003. 740 p.
5. Inspecting the accident scene in the course of the investigation of certain types of crimes: Manual / N.I.
Klymenko (Ed.). Kyiv: NVT Pravnyk, 2001. 172 p.
CZU: 343.983
EXPERTUL ȘI RESTRUCTURAREA ȘTIINȚEI
THE EXPERT AND THE RESTRUCTURING OF SCIENCE
Neculai SPIREA ZAMFIRESCU

Societatea Cercetătorilor în Științe Criminale
România / Râmnicu Sărat
Info@Psihocriminalistica.Ro
ABSTRACT
Ideea carteziană a restructurării științei aplicată în investigația criminală. Studiind întreg edificiul mij-
loacelor de probă reclădim totul pe noi principii. Pentru aceasta, trebuie găsită metoda adevărurilor clare, evi-
dente și distincte, care să-i asigure evidența adevărurilor descoperite.
Cuvinte cheie: expert, cercetător, analist in investigații criminale
Cartesian idea of restructuring science applied to criminal investigation. Studying the entire edifice of evi-
dence, we rebuild everything on new principles. For this, the method of clear, obvious and distinct truths must be
found, which will ensure the record of the discovered truths
Keywords: expert, researcher, analyst in criminal investigations
CONȚINUTUL ESEULUI
Titlul Conferinței Internaționale “Cercetarea calitativă a locului săvârșirii faptei– factor important în
efectuarea expertizelor judiciare ulterioare” organizata de Centrul Național de Expertize Judiciare al Repu-
blicii Moldova, ne sugerează, pe bună dreptate, faptul că nu de fiecare dată rezultatele constatării (cercetă-
rii) directe a locului săvârșirii acțiunii criminale sunt în măsură să realizeze legătura dintre necesitatea și
posibilitatea aflării adevărului.
Dacă avem în vedere sintagma „rezultatele constatării directe” desigur ne gândim la investigarea
locului desfășurării acțiunii criminale de către organele judiciare, a căror rezultate țin direct de capacita-
rea, rațiunea, intelectul, și conștiința investigatorilor, în condițiile unei permanente presiuni exercitată de

ritmul accelerat al comiterii acțiunilor criminale și subtilitatea comiterii acestora, condiții ce lasă loc nega-
tivismelor cercetării directe, respectiv, erorile în constatarea și interpretare a urmelor, intervenția vidului
investigativ (necunoscutele) și a atitudinilor subiective.
Conținutul Art.170 C.p.p. ne indică faptul că „efectuarea unei expertize se dispune când evaluarea
unor fapte sau împrejurări impune constatarea și opinia unui expert. Sintagma „constatarea și opinia unui
expert” o interpretăm din perspectiva misiunii expertului, aceea de a constata, adică de a stabili realitatea,
adevărul unui fapt, starea unui lucru, începând chiar cu stabilirea realității, adevărului faptelor și împreju-
rărilor pentru care este chemat a le limpezii.
Atunci când este, când consideră necesar, expertul verifică, solicită lămuriri pentru a putea valorifica
conținutul tuturor mijloacelor de probă ale cauzei, în scopul luminării rezultatele chemării sale. Este drep-
tul expertului, este obligația sa, de a-și pregătii propria dezbatere expertală prin resuscitarea activităților
investigative realizate cu ocazia constatărilor directe.
Eu formulez „resuscitarea mijloacelor de probă prin restructurarea rezultatelor constatării directe
- factor important în efectuarea oricărei expertize”. Iată ideea pe care doresc să o transmit expertului, de
a privi mai întâi materialele puse la dispoziție prin prisma privirii cercetătorului științific independent,
de a nu începe propria cercetare (cercetarea expertală), până nu-și asigură (ferește) propria cercetare de
negtivismele trinomului „erori – necunoscute – subiectivism”. Expertul poate lesne să treacă peste propria
cercetare (cercetarea expertală), la cercetarea științifică care îi asigură consolidarea propriei cercetări,
atunci când revine la ea.
În lipsa unui analist în investigații criminale[1] ajungem la ideea resuscitării memoriei mijloacelor de
fixare a cercetării la fața locului, o modalitate prin care expertul obține indicii pentru a formula prezumții și
ipoteze stând la o masă de lucru a științei, o masă de lucru aflată chiar in biroul sau. Punem în discuție o asu-
mare, pe care orice specialist o poate face, își asumă calitatea de cercetător, rămânând în același timp în tabloul
experților. Nici o aprobare, nici o renunțare, cercetarea științifică este liberă, suntem liberi în a fi cercetători
întrebători și neîntrebați, adică cercetători independenți, chiar pentru câteva momente sau mai multe.
Expresia „cercetător neîntrebat”, indică cercetătorul care caută și găsește în științe metoda verificării
mijloacelor de fixare a rezultatelor cercetării directe, metoda corectării erorilor, descoperirii necunoscute-
lor și a atitudinilor subiective, metodă ce apelează la memoria mijloacelor investigative.
Privind expertiza criminalistică, ca mijloc de probă și mijloc de identificare, discursul nostru, des-
prins din ideea carteziană a restructurării științei [2] este: „cercetarea calitativă a locului săvârșirii faptei
presupune cu necesitate, prezenta expertului criminalist la cercetarea locului faptei, participarea acestuia
la verificarea materialelor care urmează a fi supuse examinării, și asumarea de către expert a restructurării
acestora, înainte de a realizarea examinarea solicitată prin ordonanță”.
CONCLUZII
Cu siguranță NU găsim altă cale pentru dezideratul cercetării calitative, astfel, și numai astfel asi-
gurăm evitarea confuziilor, contradicțiilor, afirmațiilor nedovedite care pot crea în mintea judecătorului
percepții greșite.
REFERINTE
[1] N. Zamfirescu, Manualul analistului în investigații criminale, proiect editorial 2023, Analistul în
investigații criminale, este un specialist în analiza acțiunii criminale, persoana cu aptitudini în cunoașterea
și descrierea fenomenologiei crimei, a reflectivității întregului edificiu al mijloacelor de probă, realizate pe
parcursul constatărilor directe (cercetarea inițială a locului faptei și a persoanelor).
Acesta, aplică teorii și concepte științifice, dezvoltă stocul existent de cunoștințe, îmbunătățeste sau
dezvolta metodele operaționale, aplică cunoștințele referitoare la stocarea și regăsirea de informații potri-
vind centrul interesului investigativ, precum și a faptele și împrejurările exterioare.
Caută și găsește în științe metoda verificării mijloacelor de fixare a rezultatelor constatărilor direc-
te, apelând la memoria mijloacelor investigative, corectează erorile, descoperă necunoscutele și atitudinile
subiective se angajază în orice combinare a acestor activități pentru a realiza: identificarea câmpului crimi-
nal, examinarea semantică și psihanalitică a mijloacelor investigative, resuscitarea acestora, reconstrucția
scenei acțiunii criminale și a faptelor și împrejurărilor exterioare, realizarea portretisticii de identificare.
Toate acestea pentru a găsii și aplica metoda adevărurilor clare, evidente și distincte, care să-i asi-
gure evidența adevărurilor descoperite, pentru ca mai apoi să reclădească pe principii noi edificiul supus
restructurării”[2]

Analist în investigații criminale poate fi cercetătorul (polițist, procuror, avocat, expert, medic, an-
tropolog, psiholog, psihanalist, lingvist, și nu în cele din urma, jurnalist), cu competență, rezultatele profe-
sionale, experiență în specialitatea și aptitudini specifice necesare. Poate fi un cercetător independent sau
instituționalizat, care își asumă calitatea de analist. Asumarea este singura condiție (pentru un cercetător)
ce se cere în vederea exercitării acestei activități științifice.
Ocupația de analist este inclusă în COR 2020 - Clasificarea ocupațiilor din România (242224)
Specialiștii in domeniul juridic, social si cultural efectuează cercetări, îmbunătățesc sau dezvolta con-
cepte, teorii si metode operaționale ori aplica cunoștințele referitoare la lege, la stocarea si regăsirea de
informații si artefacte, psihologie, asistenta sociala, politica, economie, istorie, religie, limbaj, sociologie si
alte științe, precum si la arte si divertisment.
[2] Rene Descartes, Discurs asupra metodei
Culegere şi paginare computerizată. Bun de tipar 19.06.2023. Formatul 60x84/8. Tipar ofset.
Coli tipar conv. 34.30. Imprimat la tipografia Departamentului editorial poligrafic
al Academiei „Ștefan cel Mare” a MAI, mun. Chişinău.


Legea Și Viața, Ediție Specială 2023

Încărcat de

Informații document

Titlu original

Drepturi de autor

Formate disponibile

Partajați acest document

Partajați sau inserați document

Opțiuni de partajare

Vi se pare util acest document?

Este necorespunzător acest conținut?

Drepturi de autor:

Formate disponibile

Legea Și Viața, Ediție Specială 2023

Încărcat de

Drepturi de autor:

Formate disponibile

ISSN 2587-4365

LAW AND LIFE

Se editează din ianuarie 1991

din Republica Moldova:

COLEGIUL TEHNIC DE REDACŢIE

Ruslan Condrat, redactor-șef tehnic

CENTRUL NAȚIONAL DE EXPERTIZE JUDICIARE

Оксана ПЧЕЛІНА, Віталій ПЧЕЛІН

Руслан Леонтійович СТЕПАНЮК

О НЕКОТОРЫХ ТАКТИЧЕСКИХ ОСОБЕННОСТЯХ ОСМОТРА МЕСТА ПОЖАРА

ON SOME TACTICAL FEATURES OF FIRE SCENE EXAMINATION

РЕЗЮМЕ: В данной статье предпринята попытка раскрыть некоторые тактические особенно-

Последствия пожаров, в большинстве случаев, наносят большой ущерб государственной соб-

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

RAȚIONAMENTE CU PRIVIRE LA UTILIZAREA DREPTULUI DE INIȚIATIVĂ

Doctor în științe juridice, expert judiciar Olga CATARAGA,

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

REZULTATE OBȚINUTE, DISCUȚII

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Cu adevărat, că la momentul de față, reglementările legislative inclusiv în republica Moldova la as-

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

CONTROLUL JUDICIAR AL CERCETĂRII LA FAȚA LOCULUI

JUDICIAL CONTROL OF ON-SITE INVESTIGATION

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Schema interacțiunii și reflectării elementelor materiale ale faptelor cercetate

CERCETAREA LA FAȚA LOCULUI ȘI DREPTUL LA RESPECTAREA VIEȚII PRIVATE

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

ERORI TIPICE ETAPEI DE DOCUMENTARE A CERCETĂRII LA FAȚA LOCULUI

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

8. Cauza penală nr. 2020440189

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

CERCETAREA CALITATIVĂ LA FAȚA LOCULUI – FACTOR IMPORTANT ÎN EFECTUAREA

QUALITATIVE ON-SITE RESEARCH – AN IMPORTANT FACTOR IN PERFORMING JUDICIAL EX-

Expert judiciar, Lilia FLOREA

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

I. Noțiunea, Importanța și Sarcinile Cercetării la fața locului (CFL)

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

CERCETAREA LA FAȚA LOCULUI A ACCIDENTELOR DE MUNCĂ, PREMISĂ ESENȚIALĂ

ON-SITE INVESTIGATION OF WORK ACCIDENTS, AN ESSENTIAL PREMISE IN THE FORMULA-

Expert Judiciar, Ruslan POSTICA

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

LAW AND LIFE Scientific-practical publication

permanentă a capacității de muncă ori la decesul salariatului [5].

II. Expertiza judiciară a tehnicii de securitate și sănătate în muncă

Научно-практическое издание ЗАКОН И ЖИЗНЬ

de către expertul judiciar.